.

Ефективність нового методу фосфенелектропунктури у лікуванні хворих із акомодаційною дисфункцією (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
108 2306
Скачать документ

ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ ІМ. В.П. ФІЛАТОВА

АМН УКРАЇНИ

ТЕРЛЕЦЬКА Ольга Юріївна

УДК 617.726-085.844.4

Ефективність нового методу фосфенелектропунктури у лікуванні хворих із
акомодаційною дисфункцією

14.01.18 – Офтальмологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.
Філатова АМН України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Пономарчук Валерій
Семенович, Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова
АМН України, керівник лабораторії функціональних методів дослідження
органа зору

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник
Сердюченко Віра Іванівна, Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім.
В.П. Філатова АМН України, керівник лабораторії розладів бінокулярного
зору

доктор медичних наук, професор
Соболева Ірина Анатоліївна, Харківська державна медична академія
післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри офтальмології

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія,

кафедра очних хвороб, МОЗ України,
м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться 14 жовтня 2005 р. о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в Інституті очних хвороб і
тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України за адресою: 65061,
Україна, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту очних хвороб і
тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України (65061, Україна, м.
Одеса, Французький бульвар, 49/51).

Автореферат розісланий 13 вересня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Пономарчук В.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема акомодації займає важливе місце в клінічній
офтальмології і фізіологічній оптиці. Акомодація є одним із
найважливіших чинників розвитку оптичної системи ока у дітей та
підлітків. Е.С. Аветисов, підкреслюючи значимість акомодації в процесі
формування здорового зорового аналізатора, назвав її оператором
рефрактогенезу.

Акомодаційна дисфункція (АДФ) – патологія ока, що супроводжується
астенопічними скаргами і приводить до погіршення зору, а інколи і до
розладу бінокулярного зору, появи короткозорості та інших аномалій
рефракції. Зарубіжні автори включають до поняття дисфункції акомодації
не тільки спазм акомодації, але і такі стани як інерція акомодації,
параліч акомодації, недостатність акомодації, порушення зв’язку
акомодації і конвергенції (Charman W.,1988; Ciuffreda K.,1991). Всі ці
порушення вимагають пильної уваги з боку офтальмологів і своєчасного
виправлення, оскільки за статистикою приводять до поширеної серед дітей
і підлітків офтальмопатології – аномалій рефракції, частка яких в
структурі очних захворювань складає 72,7-100% (Анина Е.И., Левтюх В.И.,
1989).

Протягом останніх 20 років в Україні і країнах СНГ виявляється щорічно
5-8% дітей із зниженим зором. У 72% хворих набутою короткозорістю
слабкого ступеня її появі передував спазм акомодації (Аветисов Э.С.,
Розенблюм Ю.З., Савицкая Н.Ф., 1976).

При гіперметропії акомодація грає особливо важливу роль, оскільки вона
забезпечує високу зорову спроможність не лише поблизу, але і удалину.

В дошкільному і шкільному віці гіперметропія являється причиною зниження
гостроти зору удалину відповідно в 31,4 і 19,5% випадків.

Механізм порушення функції акомодації при гіперметропії аналогічний
закономірностям, виявленим при міопії (Даниленко А.С., 1998).

Багато авторів вказують на те, що однією з основних причин появи АДФ є
дисбаланс вегетативної нервової системи (ВНС) (Ватченко А.А., Одинцова
Л.М., Дроздов А.Г., 1985). Також значну роль в появі даної патології
грають неправильні умови освітлення, надмірні зорові навантаження,
тривала робота за комп’ютером.

Якщо розглядати АДФ як передміопічний стан, слід зазначити такі моменти
як надмірне розтягнення склеральної оболонки і підвищення
внутрішньоочного тиску, слабкість внутрішніх і зовнішніх прямих м’язів,
розлад кровообігу ока, а також спадковий чинник (Левченко О.Г., 1982,
1985).

На підставі даних ряду робіт по вивченню функціонального стану зорового
аналізатора при акомодаційній дисфункції, було виявлено прямий
кореляційний зв’язок між порушенням роботи акомодаційних м’язів і
погіршенням гостроти зору (Балезина Т.В., 1988). Також відзначена пряма
залежність між акомодаційною дисфункцією і дисфункцією прямих м’язів ока
(Поспелов В.И., 1996). В той же час у пацієнтів з акомодаційною
дисфункцією недостатньо вивчено стан світлової і електричної чутливості
зорового аналізатора. Не вивчалася гострота зору в мезопічних умовах
освітлення при даній патології. Суперечливі відомості про стан фузійної
функції зорового аналізатора та стан загального і місцевого вегетотонусу
при АДФ на фоні різних видів аметропій.

Лікування акомодаційної дисфункції є проблемою не одного десятиріччя.

Добре відомі і широко застосовуються ортоптичні методи: тренування
акомодації і прямих м’язів очей (Дашевский А.И., 1983; Коваленко В.В.,
1980). Все більшу популярність набуває електро- і рефлексотерапія
(електрофорез, електростимуляція циліарного м’яза,
фосфенелектростимуляція, лазерпунктура, електропунктура, акупунктура
параорбітальних і дистальних БАТ) (Адигезалова-Полчаева К.А., Гули-Заде
А.А., 1976; Компанеец Е.Б., Петровский В.В., Джинджихашвили С.М., 1983;
Пономарчук В.С., Слободяник С.Б., 1998; Портнов Ф.Г., Нюренберг О.Ю.,
Валькова И.В., 1982; Бойчук И.М., 1998).

На відміну від ортоптичних методів, електро- і рефлексотерапія впливає
на структури ока і зорового аналізатора шляхом стимуляції і корекції
периферичного і центрального відділів вегетативної і центральної
нервової системи (Пономарчук В.С., Дегтяренко Т.В., Чаура А.Г., 1998;
Гаваа Лувсан, 1992), що, певно, і визначає виражену тривалість
лікувального ефекту цих сучасних методів.

Виходячи з вищесказаного – акомодаційна дисфункція є однією з найбільш
актуальних і складних проблем офтальмології. Стан основних функцій
зорового аналізатора і вегетативного тонусу у хворих з АДФ вивчений
недостатньо і вимагає подальшого дослідження. А пошук нових,
патогенетично обгрунтованих методів лікування АДФ є своєчасною і
важливою задачею клінічної офтальмології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана робота
є складовою частиною затверджених АМН України НДР Інституту очних хвороб
і тканинної терапії ім. В.П. Філатова: 1. “Розробити методику
комп’ютерної пупілографії для діагностики розладів вегетативної
інервації акомодаційно-конвергентно-зіничної системи ока”, де авторка
була співвиконавцем (шифр теми 92-А/99, номер державної реєстрації
0197U001309; 1997-1999рр.). 2. “Розробити новий метод діагностики
порушень акомодації на основі вивчення зіничних реакцій і обгрунтувати
вибір способу лікування цих хвороб”, де авторка була співвиконавцем
(шифр теми 114-А/03, номер державної реєстрації 0100U003459;
2000-2003рр.).

Мета роботи. Підвищення ефективності лікування пацієнтів з акомодаційною
дисфункцією шляхом використання нового комбінованого методу
фосфенелектропунктури, що полягає в одночасній електростимуляції (з
появою “фосфен-феномену”) зорового аналізатора і біологічно активних
параорбітальних точок (зон).

Для виконання поставленої мети були визначені наступні задачі:

Вивчити стан функцій зорового аналізатора, а також стан загального і
місцевого вегетативного тонусу у пацієнтів із акомодаційною дисфункцією
на фоні еметропії та аметропій слабкого ступеня.

Визначити зміну функціональних показників зорового аналізатора у хворих
із акомодаційною дисфункцією на фоні еметропії і різних видів аметропій
під впливом фосфенелектропунктури.

Вивчити вплив фосфенелектропунктури на місцевий вегетативний тонус ока і
загальний вегетативний тонус у пацієнтів із акомодаційною дисфункцією за
станом показників кровонаповнення ока, площі зіниці, електропровідності
шкіри в параорбітальних біологічно активних точках і вегетативного
індексу Кердо.

Визначити залежність ефективності лікування методом
фосфенелектропунктури від виду рефракції ока у хворих із акомодаційною
дисфункцією.

Провести порівняльний аналіз ефективності лікування хворих із
акомодаційною дисфункцією на фоні еметропії методами
фосфенелектропунктури, фосфенелектростимуляції, електропунктури і
акупунктури (за показниками резервів абсолютної акомодації і гостроти
зору).

Об’єкт дослідження – акомодаційна дисфункція при різних видах рефракції.

Предмет дослідження – вплив фосфенелектропунктури, яка полягає у
фосфенелектростимуляції зорового аналізатора через параорбітальні
біологічно активні точки, на стан наступних функцій: гостроту зору
вдалину без корекції, мезопічну гостроту зору, резерви абсолютної і
відносної акомодації, фузійні резерви, світлову і електричну чутливість
у пацієнтів з акомодаційною дисфункцією при різних видах рефракції.

Методи дослідження: анамнез захворювання; візометрія у фотопічних та
мезопічних умовах освітлення; рефрактометрія; біомікроскопія;
офтальмоскопія; ультразвукова біометрія; визначення електричної
чутливості і лабільності зорового аналізатору за фосфеном на
офтальмологічному електростимуляторі КНСО-2; світлової чутливості на
адаптометрі АРП; резервів та об’єму відносної акомодації, фузіонних
резервів та об’єму фузії на приладі ПОРЗ-01; резерву абсолютної
акомодації за методикою Дашевського; показника вегетативного тонусу
кардіо-васкулярної системи за інтегральним індексом Кердо; комп’ютерна
пупілографія; офтальмореографія на реографі Р4-02; визначення
електропровідності біологічно активних точок на приладі “ЕЛАК”; методи
статистичної обробки матеріалу для об’єктивної оцінки результатів
досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів. Запропоновано новий комбінований
метод фосфенелектропунктури, заснований на сумарній одночасній
стимуляції зорового аналізатора (з виникненням “фосфен”-феномена) і
екстерорецепторів (закінчень вегетативних периваскулярних сплетінь) в
біологічно активних параорбітальних точках.

Вперше показано, що запропонований метод фосфенелектропунктури
приводить до нормалізації порушеної місцевої та загальної вегетативної
функції – ейтонії у хворих з дисфункцією акомодації при різних видах
рефракції, що проявляється в поліпшенні кровонаповнення ока,
нормалізації величини зіниці і електропровідності біологічно активних
параорбітальних точок, а також приводить до вегетонормотонії
серцево-судинної системи по показниках індексу Кердо.

Вперше у хворих із порушеннями акомодації виявлено загальну і місцеву
вегетодисфункцію за симпатотонічним типом, що проявляється зниженням
електропровідності параорбітальних біологічно активних точок, зниженням
кровонаповнення ока, мідріазом, а також змінами діяльності
серцево-судинної системи за показниками індексу Кердо.

Обгрунтовано і клінічно апробовано модель електроду, діаметром 4 мм і
площею 12,56 мм2, який найбільш ефективно захоплює зону підвищеної
чутливості мікроакупунктурної параорбітальної системи.

Вперше показано перевагу “електричних” методів лікування акомодаційної
дисфункції (фосфенелектропунктури, фосфенелектростимуляції і
електропунктури) над класичною акупунктурою, найбільш виражену при
застосуванні методу фосфенелектропунктури, дія якого заснована на
адитивному синергізмі.

Практичне значення отриманих результатів. Запропоновано новий
комбінований метод курсового лікування (10-15 сеансів) хворих з
дисфункцією акомодації – фосфенелектропунктура, що полягає в послідовній
фосфенелектростимуляції параорбітальних біологічно активних точок (БАТ)
струмом, який дорівнює потрійному порогу електричної чутливості для
кожної БАТ (Патент України (11) 39768(13) А).

Ефективність комбінованого методу фосфенелектропунктури залежить від
виду рефракції і є найбільшою за показниками гостроти зору у хворих з
акомодаційною дисфункцією на фоні еметропії, гіперметропії та
астигматизму (77%), за показниками резервів абсолютної акомодації – на
фоні еметропії і міопії (210%), за показниками об’єму відносної
акомодації – на фоні еметропії, міопії і астигматизму (58%) і найменшою
– за показниками гостроти зору у хворих з акомодаційною дисфункцією при
міопії (55%), за показниками резервів абсолютної акомодації – при
гіперметропії і астигматизмі (178%), за показниками об’єму відносної
акомодації – при гіперметропії (46%).

Новий метод фосфенелектропунктури був ефективний у 98% хворих з
акомодаційною дисфункцією; тривалість досягнутого ефекту за показниками
гостроти зору і резервів абсолютної акомодації зберігалася протягом 6
місяців у 95% хворих.

Доповнені дані про функціональний стан зорового аналізатора у хворих із
акомодаційною дисфункцією на фоні еметропії і різних видах аметропій
слабкого ступеня (до ±1,5дптр), які показали зниження гостроти зору в
середньому до 0,5; резервів абсолютної акомодації – до 1,5 дптр;
резервів відносної акомодаціїии – до 1,9 дптр; об’єму відносної
акомодації – до 3,6 дптр.

Вперше виявлено, що метод фосфенелектропунктури більш ефективний за
методи електропунктури і фосфенелектростимуляції за показниками гостроти
зору і резервів абсолютної акомодації в середньому на 45%, методу
акупунктури – на 77% і 113% відповідно. Методи фосфенелектростимуляції і
електропунктури мають однакову ефективність, що перевищує за показниками
гостроти зору і резервів абсолютної акомодації метод акупунктури на 21%
і 44% відповідно.

Впровадження в практику. Метод фосфенелектропунктури впроваджений в
клінічну практику і використовується на базі лабораторії функціональних
методів дослідження органа зору Інституту очних хвороб і тканинної
терапії ім. В.П. Філатова та дитячої об’єднаної лікарні Одеської
залізниці.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідалися та обговорювалися на Міжнародній науково-практичній
конференції “Нове в профілактиці, діагностиці і лікуванні захворювань”
(Одеса, 1996); 1 Польсько-українській конференції офтальмологів (Люблін,
1997); конференції по рефлексотерапії і нетрадиційним методам лікування
(Київ, 1999); засіданні Одеського обласного товариства офтальмологів
(Одеса, 2003); 2 Міжнародній науковій конференції офтальмологів країн
Причорномор’я (Одеса, 2004); міжобласній науково-практичній конференції
офтальмологів (Ужгород, 2004); ювілейній науково-практичній конференції
офтальмологів (Мінськ, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових праць, з
них 5 статей в провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК
України, 1 – деклараційний патент на винахід, 2 – в тезах
науково-практичних конференцій.

Зміст дисертації

Розділ 1. Матеріали і методи досліджень. В першій частині роботи було
обстежено 140 пацієнтів (280 очей) з порушеною функцією акомодації на
фоні еметропічної рефракції. Для всіх пацієнтів було характерним
зниження зору вдалину, зниження резервів акомодації, астенопічні скарги,
поява еметропічної рефракції до ?0,5 дптр і поліпшення зору вдалину на
висоті циклоплегії, поліпшення зору зблизу при приставленні лінзи +3,0
дптр.

Пацієнти були розділені на 4 групи згідно отриманого лікування. Першу
групу склали 30 пацієнтів, які лікувалися методом акупунктури за
методикою Мачерет Е.Л., Самосюк И.З. (1986). В другу групу увійшли 30
чоловік, що лікувалися методом фосфенелектростимуляції за методикою
Пономарчука В.С., Слободяник С.Б., Дроженко В.С. (1999). Третю групу
склали 30 пацієнтів, які лікувалися методом електропунктури на
стимуляторі “Елак” за схемою Портнова Ф.Г., Нюренберга О.Ю., Валькової
І.В. (1982). Четверту групу склали 50 пацієнтів, які лікувалися новим
методом фосфенелектропунктури (ФЕП) за авторською методикою (Пономарчук
В.С., Терлецька О.Ю. Спосіб лікування хворих зі спазмом акомодації //
Деклараційний патент на винахід № 39768 (13) А від 2001 року) на
офтальмологічному електростимуляторі КНСО-4 “Фосфен”. В основі методу
ФЕП лежить черезшкірна електростимуляція зон біологічно активних точок
(БАТ), взятих послідовно, не більше 6-ти точок за один сеанс за певною
схемою, (одна й та ж точка стимулюється не більше 2-3-х днів, щоб
уникнути її звикання), внаслідок чого забезпечується фізіологічно
адекватна електростимулююча дія (фосфенпунктура) на зону БАТ.
Електростимуляція проводиться прямокутними імпульсами тривалістю 10 мс,
серіями по 45с з 30-секундними інтервалами і силою струму, яка
дорівнювала потрійному порогу електричної чутливості, визначеному в
кожній БАТ окремо.

Частота проходження імпульсів рівна 20 Гц. Тривалість сеансу складала
10-15 хвилин. На курс – 10-15 сеансів. Ефективність лікування в групах
оцінювали за показниками гостроти зору вдалину і резервів акомодації за
Дашевським.

Результати та їх обговорення. Всі застосовані рефлексотерапевтичні та
електростимулюючі методи лікування привели до поліпшення гостроти зору і
резервів абсолютної акомодації у хворих з дисфункцією акомодації на фоні
еметропії. Найбільша ефективність відзначена в групі хворих, у яких був
застосований метод ФЕП, де приріст гостроти зору склав 0,4; а приріст
РАА – 3,2 дптр. Меншу за ступенем ефективність, але однакову між собою,
мають методи електропунктури і фосфенелектростимуляції, де приріст ОЗ
досяг 0,27–0,26, а приріст РАА склав 2,2–2,13 дптр, що нижче відповідних
показників в групі ФЕП на 44% і 46% відповідно. Метод класичної
акупунктури має найменшу ефективність серед всіх методів. За даними
приросту гостроти зору його ефективність нижча на 77% за метод ФЕП, за
приростом резервів абсолютної акомодації – на 113%. Методи
електропунктури (ЕП) і фосфенелектропунктури (ФЕС) займають середнє за
ефективністю положення між фосфенелектропунктурою і класичною
акупунктурою (Рис.1, Рис.2).

Рис.1. Приріст гостроти зору за результатами лікування методами
електропунктури (ЕП – 1), фосфенелектростимуляції (ФЕС – 2), акупунктури
(АП – 3), фосфенелектропунктури (ФЕП – 4)

Рис. 2. Приріст резервів абсолютної акомодації за результатами лікування
методами електропунктури (ЕП – 1), фосфенелектростимуляції (ФЕС – 2),
акупунктури (АП – 3), фосфенелектропунктури (ФЕП – 4)

Як видно, “електричні” методи – ФЕП, ФЕС і ЕП – більш ефективні у хворих
з акомодаційною дисфункцією в порівнянні з класичною акупунктурою,
вірогідно, у зв’язку з більш сильною місцевою і загальною дією на
зоровий аналізатор. Найбільша ефективність нового методу
фосфенелектропунктури, на наш погляд, пов’язана з адитивним
синергетичним ефектом, отриманим в результаті комбінації методів
фосфенелектростимуляції і електропунктури.

Результати перевірки гостроти зору і резервів абсолютної акомодації у
пацієнтів із акомодаційною дисфункцією на фоні еметропії, які звернулися
через 6 місяців після проведеного лікування показали, що ці показники
погіршилися в групі пацієнтів, які лікувалися методом ФЕП на 6% – 8%, а
в решті груп (ФЕС, ЕП, АП) – в середньому на 29% і 33% відповідно.

Розділ 2. Матеріал і методи досліджень. Було обстежено 200 пацієнтів
(400 очей) із акомодаційною дисфункцією при різних видах рефракції, які
отримали лікування методом фосфенелектропунктури. Всі пацієнти були
розділені на 4 групи залежно від виду рефракції, на фоні якої
розвинулась дисфункція акомодації. Першу групу склали 50 осіб із
порушенням акомодації на фоні еметропії. Другу групу склали 50 осіб із
порушенням акомодації на фоні міопії слабкого ступеня (до –1,5 дптр).
Третю групу склали 50 пацієнтів із порушеною функцією акомодації на фоні
гіперметропії слабкого ступеня до +1,5 дптр і в четверту групу увійшли
50 пацієнтів із порушенням акомодації на фоні астигматизму до ?1,5 дптр
в найбільшому меридіані. Вибрана рефракція (не більше ±1,5дптр на висоті
циклоплегії), на наш погляд, є максимальною, яка може бути компенсована
напругою акомодації і зовнішніх прямих м’язів ока. Такої ж думки
дотримуються Сергієнко М.М. (1982), Сергієнко М.М., Даниленко О.С.
(1997). Вірогідно, на фоні дисбалансу вегетативної нервової системи,
коли циліарний м’яз втрачає свою функціональну здатність, виникають
астенопічні скарги, падає зір і порушуються інші (недостатньо досліджені
за літературними даними) функції зорового аналізатора.

Всім пацієнтам був проведений комплекс функціонально-діагностичних
досліджень:

1. Визначення гостроти зору вдалину без корекції по таблицях Шевальова і
Головіна-Сивцева.

2. Визначення гостроти зору в мезопічних умовах освітлення.

3. Визначення колбочкової світлової чутливості (7-хвилинній).

4. Визначення порогу електричної чутливості за фосфеном (ПЕЧФ).

5. Визначення лабільності (критичної частоти зникнення миготінь за
фосфеном) в режимі “3” (КЧЗМФ).

6. Визначення резервів абсолютної акомодації (РАА) (по Дашевському).

7. Визначення резервів відносної акомодації та об’єму відносної
акомодації.

8. Визначення фузійних резервів (дивергенції і конвергенції) і об’єму
фузії.

Також визначалася гострота зору для близу, показники якої не оброблялися
статистично, оскільки в 90% випадків вони були нормальними ще до початку
лікування, тобто пацієнти бачили шрифт № 3-4 з відстані 33 см без
корекції.

Для характеристики місцевого вегетативного тонусу у пацієнтів із
порушеною функцією акомодації (до і після лікування методом
фосфенелектропунктури) були досліджені: показник кровонаповнення ока RQ
за даними реоофтальмографії (РОГ), показник електропровідности шкіри в
БАТ параорбітальної області, площа зіниці за даними пупілографії, а
також вегетативний індекс Кердо, що характеризує загальний вегетативний
тонус організму за станом серцево-судинної системи.

?

?

t

?t

v

@

?????нктури сприяв поліпшенню зорових функцій у пацієнтів на фоні всіх
видів рефракції (Табл.1).

Найбільша ефективність методу ФЕП відзначена стосовно розрізнювальної та
акомодаційної функцій. Так, гострота зору вдалину зросла в середньому по
всіх групах на 0,37±0,02 або 70%, а резерви абсолютної акомодації – на
2,88±0,1 дптр або 193%. Приріст гостроти зору в групі з міопією був
найменшим – 0,28±0,01 або 55%, і достовірно (за критерієм
Ньюмена-Кейлса) відрізнявся від такого в трьох інших групах.

Найкращі показники РАА в результаті фосфенелектропунктури отримані в
групах з еметропічною і міопічною рефракцією – поліпшення на 3,22±0,11
дптр (225%) і 2,94±0,12 дптр (194%). Показник приросту РАА у пацієнтів в
групі з астигматизмом виявився достовірно нижчим, ніж в трьох інших
групах і склав 2,5±0,08 дптр. Поліпшення максимальної мезопічної
гостроти зору в результаті лікування було практично рівномірним при
різних видах рефракції: в середньому на 0,14±0,015 (23%).

Таблиця 1

Зміна функціональних показників у хворих с порушенням акомодації на фоні
різних видів рефракції в результаті лікування методом
фосфенелектропунктури (М±m)

Показники зорових функцій Лікування методом ФЕП АДФ на

Фоні Em АДФ на

Фоні M АДФ на

фоні Hm АДФ на

фоні Ast Середнє на фоні всіх рефракцій

Гострота зору До лікування

0,54?0,01

0,49?0,015

0,52?0,01

0,51?0,016

0,52±0,01

Після лікування

0,97?0,01?

0,76?0,01?

0,93?0,014?

0,87?0,017?

0,88±0,01*

? (різниця)

0,43±0,02

n=40

0,28±0,01

n=60

0,41±0,02

n=70

0,36±0,02

n=70

0,37±0,02

Максимальна мезопічна гострота зору

(відн.од.) До лікування

0,61?0,01

0,58?0,03

0,59?0,01

0,54?0,02

0,58±0,015

Після лікування

0,79?0,02?

0,69?0,03?

0,76?0,02?

0,66?0,03?

0,73±0,02*

?

0,18±0,01

n=92

0,1±0,02

n=40

0,16±0,01

n=81

0,11±0,02

n=40

0,14±0,015

Світлова чутливість

(7 хв.) лог.од. До лікування

2,65?0,03

2,53?0,02

2,6?0,03

2,54?0,02

2,58±0,02

Після лікування

3,1?0,02?

2,93?0,02?

2,97?0,015?

3,04?0,015?

3,01±0,015*

? (n=100)

0,41±0,02

0,4±0,02

0,33±0,03

0,55±0,02

0,42±0,02

РАА

(дптр) До лікування

1,43?0,09

1,51?0,07

1,56?0,08

1,44?0,08

1,49±0,08

Після лікування

4,64?0,1?

4,44?0,13?

4,41?0,13?

3,95?0,11?

4,36±0,12*

? (n=100)

3,22±0,11

2,94±0,12

2,85±0,11

2,5±0,08

2,88±0,1

Резерв відносної акомодації (РВА) (дптр) До лікування

1,9?0,14

2,18?0,13

1,6?0,1

1,8?0,11

1,87±0,1

Після лікування

3,6?0,19?

3,96?0,19?

2,7?0,10?

3,18?0,11?

3,36±0,12*

?

1,71±0,16

n=46

1,78±0,11

n=44

1,16±0,10

n=42

1,4±0,11

n=46

1,51±0,11

Об’єм відносної акомодації

(ОВА) (дптр) До лікування

3,97?0,17

4,15?0,19

2,78?0,10

3,43?0,15

3,58±0,14

Після лікування

6,52?0,2?

6,34?0,2?

4,06?0,10?

5,38?0,16?

5,51±0,15*

?

2,58±0,2

n=46

2,19±0,16

n=44

1,3±0,10

n=42

1,94±0,15

n=46

2,0±0,12

Дивергенція

(пр.дптр) До лікування

19,1?0,94

20,1?0,4

18,8?0,75

17,2?0,69

18,8±0,5

Після лікування

24,0?0,9?

25,5?0,5?

22,9?0,9?

20,93?0,79?

23,3±0,6*

?

4,74±0,8

n=46

5,4±0,7

n=40

4,9±0,8

n=45

3,78±0,78

n=40

4,7±0,6

Конвергенція

(пр.дптр) До лікування

25,0?0,56

23,9?0,96

23,7?0,5

21,0?0,8

23,4±0,6

Після лікування

31,7?0,8?

28,5?0,8?

27,6?0,9?

24,4?0,84?

28,05±0,8*

?

5,41±0,7

n=46

4,7±0,9

n=40

4,02±0,7

n=43

3,43±0,98

n=40

4,39±0,8

Об’єм фузії

(пр. дптр) До лікування

44,4?1,1

43,98?1,1

41,8?0,92

37,9?1,25

42,02±1,1

Після лікування

54,3?1,4?

54,1?1,1?

50,3?1,24?

45,9?1,7?

51,15±1,2*

?

10,04±1,3

n=46

10,1±1,2

n=40

8,5±1,3

n=43

7,96±1,5

n=40

9,15±1,2

ПЕЧФ (мкА) До лікування

50,2?0,8

48,3?0,61

48,9?1,0

49,0?0,99

49,1±0,6

Після лікування

44,8?0,6?

44,6?0,58?

44,27?0,84?

44,07?0,92 ?

44,4±0,5*

?

5,41±0,4

n=100

3,72±0,3

n=100

4,6±0,4

n=51

4,5±0,4

n=48

4,56±0,3

КЧЗМФ ”3”

(Гц) До лікування

48,0?0,49

47,22?0,48

48,05?0,54

47,77?0,7

47,76±0,5

Після лікування

49,9±0,4*

50,56±0,5*

50,3±0,61*

50,0±0,70*

50,19±0,5*

?

1,74±0,3

n=88

2,8±0,3

n=83

2,65±0,3

n=71

2,3±0,3

n=64

2,37±0,3

* – рівень значущості різниць р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020