.

Фізіолого-морфологічна оцінка дії натрієвмісних препаратів (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
113 3297
Скачать документ

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

ІМЕНІ С.З. ГЖИЦЬКОГО

ТЕСАРІВСЬКА Уляна Іванівна

УДК 619:616 – 001.4:616 – 083 ? 615.77:636.7 ? 636.92

Фізіолого-морфологічна оцінка дії натрієвмісних препаратів

03.00.13 – фізіологія людини і тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному науково-дослідному контрольному інституті
ветеринарних препаратів та кормових добавок Міністерства аграрної
політики України.

Науковий керівник – доктор біологічних наук, професор

Малик Остап Григорович,

Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів
та кормових добавок, головний науковий співробітник лабораторії
фармакології і токсикології.

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, доцент

Стояновський Володимир Григорович,

Львівська національна академія ветеринарної медицини ім.С.З.Ґжицького,
завідувач кафедри патологічної фізіології;

кандидат біологічних наук, с.н.с.

Волторністий Володимир Михайлович,

Інститут біології тварин УААН, провідний науковий співробітник
лабораторії обміну речовин.

Провідна установа: Дніпропетровський державний аграрний університет,
кафедра нормальної і патологічної фізіології сільськогосподарських
тварин Міністерства аграрної політики України.

Захист відбудеться: 21 квітня 2005 року о 13.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 35.826.01 у Львівській національній
академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького за адресою: 79010, м.
Львів – 10, вул. Пекарська, 50, аудиторія № 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської національної
академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького за адресою: 79010, м.
Львів – 10, вул. Пекарська, 50.

Автореферат розісланий: 18 березня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, кандидат біологічних наук,

доцент Головач П.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основною передумовою створення лікарських засобів є
ефективність їх дії для забезпечення корекції фізіологічних потреб
організму, що базується на формуванні належної структури препарату та
встановленні точки прикладання субстанції засобу.

Вивчення фізико-хімічних та морфологічних особливостей дії натрієвмісних
препаратів на організм тварин виявило широкий спектр біологічної їх
активності, що пов?язано, в основному, з фізіологічною дією йону натрію,
який в організмі виконує низку життєво важливих функцій. Відомо, що він
впливає на проникність мембрани клітин, забезпечує осмотичний тиск,
підтримує водний баланс, активізує нервово-м’язову збудливість, регулює
кислотно-лужну рівновагу, бере участь у підтриманні колоїдного стану
білків (Гонський Я. І., Максимчук Т. П., 2001). Натрій тісно пов’язаний
з обміном вуглеводів, проявляє специфічну дію на активність ряду
ферментів (Акопова О. В., Сагач В. Ф., 2000; Кремено С. В. та ін.,
2004).

Відомі сполуки, до складу яких входить натрій – це, зокрема, тіосульфат,
хлорид, сульфат натрію, 20 та 30% розчин сульфацилу натрію, натрію
гідрокарбонат, нуклеїнат, тетраборат, урсинат, ? володіють
протимікробною, протизапальною та ранозагойною дією, що зумовлює їх
широке застосування у лікарській практиці (Вербицький П. І., Косенко М.
В., 2003).

Проблематичним є використання натрієвих солей за нашкірного
застосовування внаслідок їх низької проникності через шкіру. Дані
літератури вказують на те, що для посилення проникнення речовин у
клітину використовують гліцерол, як чинник, що дає можливість підтримати
вплив катіонів на обмін речовин в організмі тварин (Туркевич М. М.,
1973; Гончаров А. И., Корнилов М. Ю., 1978.). Загальновідомо, що
коротколанцюгові спирти (гліцерол та етанол) проникають у всі органи і
тканини завдяки малим розмірам молекули та здатності добре розчинятись у
водній і ліпідній фазах (Лабинцева Р.Д., Ульяненко Т.В., Костерін С. О.,
2002).

Саме це породжує науково-практичну зацікавленість у проведенні
досліджень, пов?язаних з вивченням фізіолого-морфологічних особливостей
дії натрієвмісних препаратів залежно від співвідношення окремих
інгредієнтів та градієнта концентрації субстанцій, що стало об?єктом
наших досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є окремим самостійним фрагментом наукових тем „Розробити
(вдосконалити) та впровадити методи фізико-хімічного і
фармакотоксикологічного контролю фітохіміопрепаратів” (№ держреєстрації
0196U003866), „Розробити комплексну систему фармакотоксикологічного
контролю ветеринарних лікарських засобів” (№ 0101U006355) лабораторії
фармакології і токсикології Державного науково-дослідного контрольного
інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок.

Мета і задачі дослідження. З?ясувати фізіологічні та морфологічні
особливості процесів в організмі тварин, які відбуваються на клітинному,
органному, системних рівнях за дії сполук з різним умістом натрію та
обгрунтувати можливість застосування натрієвмісних препаратів 1 та 2%
гліцетинату для посилення процесів очищення та репарації ран.

Для досягнення мети поставлено такі задачі:

Вивчити дихальну та відновлювальну активність культури клітин курячих
ембріонів за дії натрієвмісних сполук на тлі використання різних
інгібіторів;

Встановити ступінь чутливості та життєздатність умовно-патогенної
мікрофлори, збудників раневої інфекції у розчинах з різною концентрацією
сполук натрію на тлі гліцеролу та етанолу.

Визначити особливості життєздатності личинок дрозофіл у розчинах з
різною концентрацією натрію та спиртів.

Вивчити резорбційну реакцію шкіри та подразливість слизових оболонок
інтактних тварин за дії натрієвмісних препаратів.

Встановити еритро- та лейкопоез на тлі модельованого запального процесу
та дії гліцетинату.

Вивчити антиексудатну реакцію у білих щурів під дією натрієвмісних
препаратів за умов експериментального набряку.

Встановити ступінь клітинної реакції та процесу грануляції рани за дії
1% гліцетинату.

Вивчити вплив натрієвмісних сполук на процес загоювання хірургічних та
випадкових ран у домашніх та сільськогосподарських тварин.

Об’єкт дослідження: морфо-функціональна динаміка впливу натрієвмісних
препаратів на клітинному, органному та організмовому рівнях.

Предмет дослідження: клітинний склад крові, ступінь чутливості
мікроорганізмів до натрієвмісних препаратів, бактерицидна та
бактеріостатична дія, дихальна та відновлювальна активність культури
клітин, життєздатність личинок дрозофіл, реакція слизової оболонки ока
та шкірно-резорбційна реакція організму інтактних лабораторних тварин,
еритро- та лейкопоез на тлі моделювання зовнішніх запальних процесів у
тварин.

Методи дослідження: гематологічні ? для вивчення клітинного складу
крові, еритро- і лімфопоезу; цитологічні та гістологічні – з метою
встановлення рівня репаративних процесів, гранулювання та епітелізації у
рані; біохімічні – для визначення ступеня споживання кисню клітинами;
бактеріологічні – для визначення життєдіяльності мікроорганізмів;
фізіолого-фармакологічні – встановлення ступеня ранозагойної та
протизапальної дії; статистичні ? біометрична обробка цифрових даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено
фізіолого-морфологічні реакції клітин, органів і систем різних
організмів, які характеризуються зміною еритропоезу, рівнем
окислювально-відновних процесів, бактерицидною і бактеріостатичною дією
на різну умовно-патогенну мікрофлору, впливом на життєздатність личинок
дрозофіл та резорбційну реакцію шкіри за умов дії різної концентрації
натрію на тлі гліцеролу та етанолу. Уперше запропоновано використання
нових натрієвмісних препаратів на предмет застосування їх при зовнішніх
запальних процесах та для пришвидшення загоювання ран.

Практичне значення одержаних результатів. На основі вивчення впливу на
певні функції мікро- і макрооргганізмів різних доз натрію у поєднанні з
різними концентраціями гліцеролу та етанолу нами розроблено і
запропоновано для використання оптимальний склад препаратів для
зовнішнього застосування, який пришвидшує антиексудативні процеси,
посилює епітелізацію і гранулювання ран та сприяє їх загоюванню.
Запропоновано до впровадження 2% гліцетинат (Технічні умови України
46.15.497.2000) та 1% гліцетинат (Технічні умови України
24.4-00485670-044-2004) .

Особистий внесок здобувача. При виконанні дисертаційної роботи автор
самостійно провела пошук і аналіз актуальних до теми даних літератури,
формувала піддослідні групи тварин, провела експериментальні та
лабораторні дослідження, проаналізувала та інтерпретувала одержані
результати і узагальнила їх у формі висновків. Особистий внесок у
наукові праці, опубліковані у співавторстві, задекларований у списку
друкованих праць.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної
роботи доповідались на вчених радах Державного науково-дослідного
контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок
(Львів, 1996?2003); науково-технічних радах Державного департаменту
ветеринарної медицини України (Київ, 1996?2003); Державній
фармакологічній комісії ветеринарної медицини України (Київ, 2000–2003);
V національному з?їзді фармацевтів України (Харків, 1999); Міжнародній
науково-практичній конференції “Сучасні проблеми ветеринарної медицини,
зооінженерії та технологій продуктів тваринництва” (Львів, 1997); IV
науково-практичній конференції “Проблеми неінфекційної патології тварин”
(Біла Церква, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції молодих
вчених та спеціалістів “Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки
і практики” (Львів, 2003); Першій міжнародній науково-практичній
конференції “Стан та розвиток агропромислового виробництва в межах
єврорегіону “Верхній Прут” (Чернівці, 2003).

Публікації. Результати досліджень за темою дисертації опубліковані в 11
наукових працях, з яких 8 ? у фахових виданнях, перелік яких затверджено
ВАК України. Дисертант є співавтором технічних умов на 1% гліцетинат (ТУ
У 24.4-00485670-044-2004) та на 2% гліцетинат (ТУ У 46.15.497.2000).

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, матеріалу і методик досліджень, результатів власних
досліджень, їх обговорення, висновків, пропозицій виробництву, списку
використаних джерел літератури та додатків. Робота викладена на 146
сторінках комп?ютерного тексту, ілюстрована 29 таблицями, 23 рисунками і
5 додатками. Список використаної літератури містить 288 джерел, з яких ?
91 опубліковано у зарубіжних виданнях.

ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ,

МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Дисертаційна робота виконана впродовж 1996–2004 років у лабораторії
фармакології та токсикології Державного науково-дослідного контрольного
інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок Міністерства
аграрної політики України, а також на кафедрі хірургії Львівської
національної академії ветеринарної медицини імені С. З. Гжицького. За
дисертаційною роботою проведено 11 основних дослідів на білих щурах,
кролях, собаках, кішках, великій рогатій худобі. Використано також
культуру клітин курячих ембріонів, личинки мухи

Drosofila melanogaster, мікроорганізми Ps. aureginose, St. epidermis,
St. aureus, E. coli, Pr. vulgaris, Кlebsiella. Загальна схема проведення
експериментальних досліджень подана на рис. 1.

Рис. 1. Загальна схема проведення експериментальних досліджень

Складниками всіх новостворених сполук (1 і 2% гліцетинат, 1,6 і 2%
калінат та аетинат) є йон натрію, етиловий спирт та гліцерин. До
складу аетинату, окрім вищезгаданих чинників, уведений діетиловий ефір,
а до калінату – калій.

Перша серія дослідів проведена з метою визначення специфіки дії
натрієвмісних препаратів на клітинному рівні.

У першому досліді використовували культуру суспендованих клітин
7?10-добового курячого зародка, в яку вносили на 1 мл суміші 0,005, 0,01
і 0,02 мл 1% гліцетинату та інкубували у термостаті за температури 37
?С. На 3-й день визначали характер росту культури. Також констатували
зміну рН середовища культивування. Інтенсивність споживання кисню
культурою клітин (нг-атом О/мл культури за 1 хв) визначали в
термостатованій комірці (t +38 ?С) полярографічним методом. До культури
клітин послідовно вносили інгібітори: гліколізу – натрію
фторид

(1 ммоль (10-3 М)); НАДН?Н-залежної ланки дихального ланцюга – амітал
(5?10-3 М); кінцевої ланки (цитохромоксидази) – азид натрію (5?10-3 М).
Контроль – споживання кисню та ріст інтактних суспендованих клітин.

У другому досліді визначали чутливість раневої мікрофлори до
натрієвмісних сполук, використовуючи штами мікроорганізмів
Ps. aureginose, St. epidermis,

St. aureus, E. coli, Pr. vulgaris, Кlebsiella, Міcrocoсcus.
Застосовували метод луночок та метод подвійних розведень (Лабинская
А.С., 1972).

Друга серія дослідів проведена з метою вивчення дії натрієвмісних
препаратів на інтактні організми.

У першому досліді оцінку дії натрієвмісних сполук на життєздатність
личинок мухи Drosofila melanogaster проводили шляхом установлення часу
загибелі личинок 2-ї стадії, занурених у розчини з різною концентрацією
спиртів та натрію. Контролем служив час загибелі личинок у 0,85% розчині
NaCl.

У другому досліді вивчали резорбційну властивість шкіри та реакцію
слизових оболонок тварин за дії натрієвмісних препаратів згідно з
методичними рекомендаціями (1976, 1988). Препарати наносили на 1 см2
шкіри бокової частини тулуба кролів та щурів з розрахунку 2000 мг/кг
маси тіла. Час експозиції ? 4 години. У кролів кров відбирали з вушної
вени, у щурів ? під місцевим наркозом шляхом декапітації. Як
антикоагулянт використовували гепарин. Досліджували морфологічну картину
крові та структуру шкіри. Визначали коефіцієнт маси внутрішніх органів
щурів. Вивчали вплив одноразової та багаторазової (протягом 10?20 днів)
аплікації натрієвмісних препаратів з медичним ефіром і без нього, а
також 1 та 2% гліцетинату на організм тварин. Контроль – інтактні
тварини. Дослід з оцінки пошкоджувальної дії нових речовин на слизові
оболонки очей кроля визначали згідно з методичними рекомендаціями
(1997), використовуючи бальну систему.

Третю серію дослідів проведено на тваринах з модельованими запальними
процесами.

У першому досліді вивчали еритро- та лімфопоез у крові щурів за дії 2%
гліцетинату на тлі моделювання запального процесу шляхом уведення
підшкірно

0,2 мл 50% олійного розчину скипидару. Тварини були поділені на 4 групи
по 20 особин у кожній. Перша група ? інтактна, друга ? з моделлю
запального процесу без нанесення препарату, щурам третьої групи наносили
натрієвмісний препарат у дозі 0,1 мл, четвертої ? 0,2 мл. Препарат
застосовували з першого дня до завершення запального процесу. Кров
відбірали методом декапітації 5-ти щурів з кожної з груп через чотири
години, на 3, 8, та 20-ту добу з часу дії флюгогенного чинника (Якушенко
В. А. та ін., 1996).

У другому досліді вплив лікарських речовин на ексудативну фазу запалення
вивчали за допомогою моделі запального набряку лапки щура, який
викликаний субплантарним уведенням 2% розчину формаліну. Дані
обчислювали за формулою:

Пригнічення запалення (%) = Vk-Vo / Vk х 100,

де Vk ? середнє значення збільшення об’єму набряклої лапки в контролі,

Vo ? середнє збільшення об’єму набряклої лапки у лікованих тварин.

Зміну об’єму лапки, що свідчило про розвиток набряку, оцінювали до – та
через 1, 2, 3, 4 год. після введення препарату згідно з методичними
рекомендаціями (1975). Досліджували 2% гліцетинат, 1,6 та 2% калінат,
які вводили нашкірно та перорально одноразово та протягом двох тижнів до
початку дії флюгогенного чинника. Контрольній групі тварин моделювали
набряк, однак препаратів не застосували. В окремому досліді проведено
порівняння антиексудативної дії 1 та 2% гліцетинату. По завершенню
експериментів тварин декапітували, відбирали проби крові для
гематологічних досліджень, також проводили патологоанатомічний розтин та
визначення коефіцієнта маси внутрішніх органів.

У третьому досліді визначали ступінь клітинної реакції та процес
грануляції рани за дії 1% гліцетинату. Дослід проведено на
кролях-аналогах, сформованих у 4 дослідні групи, котрим моделювали
різану рану та інфікували St. Epidermis,

St. aureus і E. coli. Контроль – інтактні тварини. Кролям 1-ї групи під
час всіх стадій загоювання рани наносили 1% гліцетинат, 2-ї – під час
стадії гідратації застосовували 10% розчин NaСІ, стадії дегідратації ?
синтоміцинову емульсію, стадії рубцювання ? цинкову мазь, на рани тварин
3-ї групи наносили 1% гліцетинат на стадії дегідратації і рубцювання, а
на стадії гідратації використовували 10% NaСІ. Тварин 4-ї групи лікували
під час стадії гідратації та дегідратації аналогічно з 2-ю групою, а на
стадії рубцювання наносили 1% гліцетинат. Картину морфології рани та її
епітелізацію, а також реакцію крові кролів у процесі загоювання
модельованих інфікованих ран 1% гліцетинатом порівнювали з комбінованим
способом лікування (2-га група) (Меженський А. О.,2003).

Четверта серія дорслідів проведена з метою вивчення впливу натрієвмісних
сполук на процес загоювання хірургічних та випадкових ран у домашніх і
сільськогосподарських тварин.

У першому ? вивчено реакцію загоювання хірургічних ран. Досліди
проведено на трьох бичках однорічного віку масою тіла 260?280 кг. З
одного боку тіла тварин після механічної очистки та знезараження шкіри
моделювали різану рану розміром 20 см. Для знезараження шкіри та
асептизації рани застосовували 2% гліцетинат. З протилежного боку тулуба
(контроль) проводили аналогічне оперативне втручання, за якого для
підготовки операційного поля застосовували 5% спиртовий розчин йоду, а
порожнину рани і її глибокі шари асептували “Трициліном”. Рани в обох
випадках зашивали одним і тим же стерильним шовним матеріалом.
Спостерігали за процесом репарації рани.

В окремих дослідах на котах та собаках вивчали лікувальну дію 1 та 2%
гліцетинату на загоювання довгонезагойних та поганогранулюючих ран,
інших зовнішніх запальних процесів.

У роботі використовували такі методики: у крові тварин визначали
швидкість осідання еритроцитів мікрометодом Панченкова, підрахунок числа
еритроцитів та лейкоцитів – за допомогою камери Горяєва, лейкограму ?
шляхом мікроскопічної оцінки сухих, фіксованих метиловим спиртом та
пофарбованих барвником Романовського ? Гімзи мазків, рівень гемоглобіну
? гемоглобін-ціанідним методом (з ацетонціангідрином), величину
гематокриту ? за допомогою мікроцентрифуги (Кондрахін І.П., 1978). На
основі морфологічних показників крові вираховували: кольоровий показник,
середній об’єм еритроцитів, середній вміст гемоглобіну в еритроцитах
(Козинец Г. І., Макаров В. А., 1980). Коефіцієнт маси визначали за
відношенням абсолютних показників маси органів у грамах до маси тіла
тварини в кілограмах. Для гістологічних досліджень відбирали кусочки
тканин та органів, фіксували в 10%-му нейтральному формаліні і заливали
в парафін. Зрізи, виготовлені на мікротомі МПС-2 товщиною 6-7 мікронів,
фарбували гематоксилін-еозином (Волкова О. В., Елецкий Ю. К., 1971).
Мазки-відбитки виготовляли з раневого вмісту, фіксували парами формаліну
та фарбували гематоксилін-еозином.

Результати середніх значень вважали статистично вірогідними за Р
? 0,05

(Р ? 0,05-*; Р? 0,01-**; Р ? 0,001-***) (Ойвин И. А., 1960).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Оцінка дії натрієвмісних препаратів на клітинному рівні

Результати ступеня інтенсивності дихання клітин курячого зародка і
відновлювальної їх активності подано у табл. 1. Інтенсивність поглинання
кисню чистою культурою клітин курячого зародка становила 5,3±0,6 нг-атом
О/мл за хв. Унесення в середовище інкубації акцептора електронів
К3((Fe(CN)6) знижувало на 16,9% інтенсивність поглинання кисню та
підвищувало на 9,9% транспорт електронів через мембрани клітин у
зовнішнє середовище. Тобто присутність зовнішньоклітинного акцептора
електронів забезпечила реалізацію відновлювальних еквівалентів
альтернативними диханню шляхами і нормалізувала процес утворення
енергії. Внесений у культуральне середовище 1% гліцетинат змінював
величину досліджуваних показників. При цьому доза 0,005 мл знижувала на
8,0% дихальну і на 30,8% ? відновлювальну активність клітин культури,
порівняно до контролю; доза 0,01 мл ще більше пригнічувала споживання
кисню, різниця – 59,1%, але не змінювала відновлювальної здатності
клітин (1,2±0,61 мг К3 …/0,1 мл за хв); внесення 0,02 мл препарату
зумовило, порівняно з його попереднім значенням, підвищення на 42,0%
інтенсивності дихання та на 13,4% відновлювальної активності.

Таблиця 1.

Інтенсивність дихання культури клітин курячого зародка

під час дії 1% гліцетинату (М + m; n = 7)

Досліджувані

показники Умови досліду

контроль

доза 1% гліцетинату (мл)

0,005

0,01

0,02

Середовище О2 ‘

4,4 ± 0,8

4,05 ± 0,9

1,8 ± 0,8*

3,1 ± 2,1

К3’

1,17 ± 0,25

0,81 ± 0,5

1,19 ± 0,79

1,35 ± 0,95

З інгібіторами:

NaF

О2 ‘

3,3 ± 0,5

3,8 ± 0,2

1,8 ± 0,8

1,47 ± 1,4

К3’

0,59 ± 0,2

0,48 ± 0,18

0,48 ± 0,18

0,48 ± 0,18

Амітал

О2 ‘

2,9 ± 1,0

3,0 ± 0,6

1,57 ± 1,53

1,6 ± 1,5

К3’

0,29 ± 0,1

0,7 ± 0,4

0,65 ± 0,35

0,27 ± 0,07

NaN3

О2 ‘

1,9 ± 0,9

1,82 ± 1,7

0,82 ± 0,7

1,32 ± 1,28

К3’

0,27 ± 0,16

0,48 ± 0,18

0,58 ± 0,4

0,48 ± 0,18

Примітка. О2 ‘ ? ступінь поглинання кисню в нг-атом/мл за 1 хв:

К3’ ? рівень перетворення акцептора (мкг К3…/0,1 мл
за 1 хв)

Для виявлення особливостей впливу 1% гліцетинату на ланки генерації АТФ
у клітинах культури курячого зародка використано інгібітори [табл.1].
Так, додавання інгібітора гліколізу ? фториду натрію знижувало на 25%
дихальну і на 49,6% ? відновлювальну активність у контролі. У досліді –
дихальна активність клітин за дози препарату 0,005 мл знизилась на 6,2%,
за дози 0,01 мл – не змінювалась і становила 1,8 ± 0,8 нг-атом О/ мл за
хв і за дози 0,02 мл ? зменшилась на 47,4%, порівняно з вихідними
величинами. Відновлювальна активність клітин за дії різних доз препарату
та інгібітора – фториду натрію була однаковою ? 0,48 мкг К3 …/0,1 мл за
хв і нижча від попередніх значень, відповідно: 0,005 мл ? на 40,8%, 0,01
мл – на 60% і 0,02 мл – на 74,5%. Таким чином, установлене підвищення
дихальної і відновлювальної активності клітин за дії 0,02 мл 1%
гліцетинату було зумовлене стимуляцією аеробного окислення вуглеводів.
Пригнічення НАД-залежної ланки дихального ланцюга знижувало на 12,2%
дихальну і на 49,1% ? відновлювальну активність клітин у контролі.
Зменшувалась інтенсивність споживання кисню за дії 0,005 і 0,01 мл 1%
гліцетинату і становила, відповідно, 21,1 і 12,8%. Проте виявлено
підвищення відновлювальної активності клітин на 35,4–45,8%, порівняно з
попереднім значенням (становило 0,65–0,7 мкг К3 …/0,1 мл за хв).
Інтенсивність споживання кисню за дії 0,02 мл препарату та
інгібітора не змінювалась

(1,6 ± 1,5 нг-атом О/мл за хв), а відновлювальна активність знижувалась
на 0,27 мкг К3 …/0,1 мл за хв (45,9%). Таким чином, блокування потоку
електронів через НАД-залежний шлях дихального ланцюга у контролі
знижувло дихальну і відновлювальну активність клітин, а 1% гліцетинат у
дозах 0,005 і 0,01 мл забезпечував альтернативний транспорт електронів
на зовнішньоклітинний акцептор. Блокування струменя електронів через
термінальну ланку дихального ланцюга (цитохромоксидазу) знижувало
інтенсивність дихання клітин на 33,8% у контролі, на фоні доданого 1%
гліцетинату: 0,005 мл – на 39,4%, 0,01 мл ? на 47,8% і 0,02 мл – на
18,8%. При цьому відновлювальна активність не змінювалась у контролі
(0,27 мкг К3 …/0,1 мл за хв), знижувалась на 31,5 і на 12,4% у пробах,
відповідно, з 0,005 і 0,01 мл 1% гліцетинатом і підвищувалась на 45,9%
за внесення 0,02 мл препарату.

Таким чином, препарат у дозі 0,005 і 0,01 мл пригнічував транспорт
електронів як у дихальному ланцюзі, так і в зовнішнє середовище, а за
дози 0,02 мл ? стимулював зовнішньоклітинний транспорт електронів, що
вказує на дозозалежність окислювально-відновних процесів.

У результаті проведених досліджень визначили частку участі окремих ланок
дихального ланцюга в реалізації кисню клітинами середовища в нормі та за
дії 1% гліцетинату. Так, реалізація кисню середовищем культури клітин у
процесі гліколізу становила 25%, НАД-залежної ланки нижча – 9% і в
кінцевій ланці (цитохромоксидаза) –22,7%. Немітохондріальні
кисневозалежні процеси в клітинах курячого зародка становили 43,3% від
загальної кількості спожитого кисню. При внесенні 1% гліцетинату
відбувся перерозподіл струменя електронів в окремих ланках дихального
ланцюга: дози 0,005 і 0,01 мл гальмували використання кисню за рахунок
гліколізу відповідно на 6,2 і 0% і стимулювали процес у НАД-залежній
ланці – на 19,7 і 12,8% та кінцевій (цитохромоксидаза) – на 29,1 і
41,1%. Вплив препарату в дозі 0,02 мл на споживання кисню в ланках
дихального ланцюга відрізнявся: величина показника зросла за рахунок
гліколізу на 52,5%, у НАД-залежній ланці знижувалась на 4,2% і в
кінцевій ланці знову збільшувалась на 9,0%.

Відповідно, дія 1% гліцетинату супроводжувала зміни інтенсивності
немітохондріальних кисневозалежних процесів, які за доз 0,005 і 0,01 мл
зростали на 1,7 і 2,2 пункта, порівняно до контролю, що становило,
відповідно, 45,0 і 45,5%, а за дози 0,02 мл знижувались на 0,8 пункта і
становили 42,5%.

Установлена частку участі ланок дихального ланцюга в зовнішньоклітинному
транспорті електронів за дії 1% гліцетинату. Так, гліколіз у культурі
клітин курячих ембріонів постачав у зовнішньоклітинне середовище 49,6%
відновлювальних еквівалентів, НАД-залежна ланка – 25,6% і кінцева ланка
дихального ланцюга ? 1,7%. Інші немітохондріальні процеси постачали в
позаклітинний простір 23,1% відновлювальних еквівалентів. Унесення 1%
гліцетинату до культури клітин курячих ембріонів збільшувало
немітохондріальний транспорт відновлювальних еквівалентів у
позаклітинний простір, який становив за дози 0,005 мл препарату 59,3%
від загального струменя, за дози 0,01 мл ? 48,7% і за 0,02 мл ? 35,5%.

За дослідження концентрації водневих іонів контрольного середовища
культивування величина рН становила 6,5. За дози 1% гліцетинату 0,005 і
0,01 мл вона знизилась на 0,5 одиниці, а за дози препарату 0,02
мл – збільшилась на 2,0

(рН 8,5). Виявлені зміни рН узгоджуються з інтенсивністю росту культури
клітин курячого ембріона. Результати біохімічних досліджень указують на
те, що дози препарату 0,005 і 0,01 мл викликали зміни щодо відношення
дихальної до відновлювальної активності культури клітин відповідно на
5,0 та 1,5 і за дози препарату 0,02 мл – 2,3 (в контролі – 3,8).
Інтенсивність росту клітин однакова як за високої, так і за низької
величини відношення дихальної до відновлювальної активності культури за
однакового показника рH.

Отже, занадто високий чи низький рівень показника відношення дихальної
до відновлювальної активності культури клітин (стосовно контролю)
свідчить про дисбаланс в обміні речовин клітини, а внесення 1%
гліцетинату в дозі 0,02 – нормалізує баланс окислювальних і відновних
процесів і забезпечує активацію росту клітин.

Під час визначення ступеня чутливості та життєздатності
умовно-патогенної мікрофлори, збудників раневої інфекції у розчинах з
різною концентрацією натрію на тлі гліцеролу та етанолу виявлено низку
особливостей. У більшості випадків мікрофлора гнійних ран представлена
асоціаціями грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів,
а саме Ps. aureginose,

St. epidermis, St. aureus, E. coli, Pr. vulgaris, Кlebsiella
(Межинський А. О., 2003). Чутливими до натрієвмісних сполук виявилися
вищезазначені грамнегативні та грампозитивні мікроорганізми.
Найактивнішими виявились етилат натрію та гліцерат натрію, дещо менш
активними ? 2% гліцетинат за співвідношення етанолу і гліцеролу 1:1; 3,
2 та 1% гліцетинат за співвідношення етанолу і гліцеролу 1:2. Надто
низькою мікробна чутливість проявлялась до 0,5% гліцетинату. Діюча
речовина гліцетинату ? етилат натрію за всіх досліджуваних концентрацій
натрію (4, 2, 1, 0,5, 0,25%) діє на мікроорганізми St. epidermis, St.
aureus, E. coli бактерицидно. На Micrococcus flaus бактерицидно діє
етилат натрію з 4 та 2% концентрацією. 1% вміст натрію в препараті діє
на мікрококи бактеріостатично. Отже, бактерицидність діючої речовини
залежить від концентрації натрію. Про сповільнення росту мікроорганізмів
(Е. cоli) за дії натрієвмісної сполуки ? 0,7 М NaCl вказується у роботах
Ю.О.Ніколаєва (1996).

Фізіолого-морфологічна оцінка дії натрієвмісних сполук на інтактні
тварини

У процесі дослідження життєздатності личинок дрозофіл у розчинах з
різною концентрацією натрію та спиртів установлено, що найдовша
тривалість життя личинок була за умов перебування їх в ізотонічному
розчині хлориду натрію і становила 212,27 хв [рис. 2]. Підвищення
концентрації цієї солі до 3% приводило до скорочення тривалості життя
личинок у 2,7 раза. У 33%-му розчині спирту етилового тривалість життя
становила 74,4 хв, а додаткове внесення 60% гліцерину продовжувало
виживання особини на 27%. За перебування личинок у нерозведених
препаратах 1 та 2% гліцетинату, інгредієнтами яких є гліцерин, етиловий
спирт та натрій, пришвидшувало загибель личинок відповідно у 5 і 4 рази
порівняно з контролем. Важливо відзначити, що 1% гліцетинат спричинював
швидшу загибель личинок, ніж 2% гліцетинат. Цікавим виявився той факт,
що розведений 1% гліцетинат у 3 рази збільшував життєздатність личинок,
ніж препарат, розведений у 10 разів, що може вказувати на певну роль у
даних процесах зміни осмотичного тиску.

Отже, гіпертонічний розчин хлориду натрію, препарати 1 і 2% гліцетинат
та їх складові пришвидшують загибель личинок дрозофіл. Результати
досліджень спонукають до продовження пошуку і розробки нових
натрієвмісних препаратів з метою боротьби з личинками підшкірного овода.

Примітка. Порівняно з 0,85%-ним розчином NaCl.

Рис. 2. Строк загибелі личинок Drosofila melanogaster

&

ph

&

???&

(

>*

¦

Oe0!

!

@

Oe0!

!

???

@

???зові оболонки, шкіру та морфологічну картину крові за умов нашкірного
і внутрішнього застосування інтактним тваринам.

Вивчення резорбційної реакції шкіри за одноразового нашкірного нанесення
спиртового натрієвмісного препарату з ефіром (аетинат) виявило певні
зміни у крові кролів: підвищення величини числа гематокриту (на 43%),
чисельності еритроцитів (на 38%) та зниження кольорового індексу (на
11,8%). У разі використання препарату без ефіру таких змін не
спостерігали.

Багаторазове нанесення на шкіру препарату кролям (10-добове) з ефіром
приводить до статистично вірогідного збільшення показника гематокриту
(на 46%) та середнього об’єму еритроцитів (на 33%), а без ефіру ?
кольорового показника (11,8%) та збільшення середньої кількості
гемоглобіну в еритроцитах на 13,6%. Надалі ми не використовували як
інгредієнт препарату – діетиловий ефір.

У досліді за 20-добової аплікації на шкіру 1 та 2% спиртових
натрієвмісних препаратів (гліцетинат) щури своєю поведінкою та зовнішнім
виглядом нічим не відрізнялися від контрольних тварин. Аналіз даних
вказує на те [рис. 3], що 2% препарат призводив до певних змін з боку
червоної та білої крові: зменшення чисельності еритроцитів відповідно
на 5-ту добу ? на 13,5%, на 10-ту – на 25,6%

(р ? 0,05) та збільшення на 20-ту – на 63,7% (р ? 0,05), підвищення
вмісту гемоглобіну ? на 13,3; 78,0% (р ? 0,05) та 25,8% (р ? 0,05),
зростання величини гематокриту ? на 17,3, 1,9 та 26,9%. Цікавим є факт
різкого зниження вищевказаних показників на 20-ту добу експозиції,
передовсім кольорового індексу порівняно до контролю ? на 29,3%,
середньої кількості гемоглобіну в еритроциті ? на 28,5%

(р ? 0,05) та середнього об’єму еритроцитів ? на 23,7% (р ? 0,05).

Рис. 3. Морфологічні показники периферичної крові щурів під час вивчення
шкірно-резорбційної дії 2% гліцетинату

П?ятидобова нашкірна аплікація 1% гліцетинату не привела до статистично
вірогідних фізіолого-морфологічних змін у крові. На десяту добу
аплікації препарату спостерігали зменшення чисельності еритроцитів на
5,4% (р ? 0,05), умісту гемоглобіну – на 6,7% (р ? 0,05) та показника
кольорового індексу – на 1,6% (р ? 0,05). На двадцяту добу нанесення 1%
гліцетинату виявлено суттєве збільшення чисельності еритроцитів (40%, р
? 0,05), концентрації гемоглобіну (44,7%, р ? 0,05) та величини
гематокриту (на 17,5%, р ? 0,05) на тлі зменшення середньої кількості
гемоглобіну в еритроциті (2,9%, р ? 0,05), середнього об?єму
еритроцитів (17,7%,

р ? 0,05) та кольорового індексу (4%, р ? 0,05). В обох дослідах у
лейкоцитарному індексі статистично достовірних змін не виявлено.

Отримані дані свідчать про те, що використання досліджуваних препаратів
має вплив на кров у щурів у разі нанесення їх на шкіру. Виявлені зміни
залежали від виду застосованих препаратів та тривалості їх нанесення.

Дослідження реакції слизової оболонки ока на нанесення натрієвмісних
препаратів показали, що найвищою подразливою дією володіє 2% гліцетинат
(10 балів) порівняно з 1% гліцетинатом (5 балів), що пов`язано з
кількістю у препаратах натрію. Введення у 2% препарат ефіру призводить
до зменшення подразнювального ефекту (6 балів), що вказує на значну
ощадливу дію ефіру. Тому при створенні ранозагойного препарату у
подальших дослідженнях нами акцентована увага на препараті 1%
гліцетинат.

Морфо-функціональна характеристика дії натрієвмісних сполук на перебіг
зовнішніх запальних процесів шкіри у лабораторних тварин

Результати досліджень еритро- та лейкопоезу на тлі моделювання
запального процесу, викликаного скипидаром, та дії гліцетинату показали,
що вже через 4 год. після нанесення на місце запального процесу 0,1 мл
препарату у тварин 3-ї групи спостерігається зниження чисельності
еритроцитів на 21,4% (р ? 0,05). Аналогічне зменшення відбувається у
тварин 2-ї групи, які не підлягали лікуванню. Тварини 4-ї групи (0,2 мл
препарату) характеризувались тенденцією до зниження їх вмісту в крові.
При цьому збільшення концентрації гемоглобіну в еритроцитах відбувалося
у тварин усіх дослідних груп (у 2-й – на 27,4% (р ? 0,05), у 3-й – на
23,3% (р ? 0,05), у 4-й – на 19,3% (р ? 0,05)). У тварин, яких не
лікували, спостерігалось збільшення на 27,0% (р ? 0,05) середнього
об’єму еритроцитів. Щодо лейкограми, то в тварин з модельованим
запальним процесом, у крові збільшилась чисельність нейтрофілів,
відповідно, у 2-й – на 73,7% (р ? 0,05), у 3-й – на 61,0%, у 4-й – на
105,9%, зменшилась кількість лімфоцитів, відповідно, у 2-й – на
21,5%, у

3-й – на 20,97%, у 4-й – на 34,68%. На третю добу від початку досліду в
тварин усіх дослідних груп відслідковується зниження чисельності
еритроцитів (у тварин 2-ї групи – на 28,6% (р ? 0,05), у 3-ї – на 25,6%
(р ? 0,05), у 4-ї – на 30,0% (р ? 0,05)). При цьому спостерігаємо
тенденцію до збільшення вмісту гемоглобіну в еритроцитах у тварин 2-ї
групи – на 30,2%, 3-ї – на 24,0%, 4-ї – на 38,0%. Одночасно збільшується
об’єм еритроцитів у 2-й групі – на 37,5% (р ? 0,05), у 3-й – на
54,5%

(р ? 0,05), у 4-й – на 53,9% (р ? 0,05). Необхідно відзначити тенденцію
до збільшення у білій крові тварин, яким наносили препарат, чисельності
еозинофілів (у 3-ї групи – на 9 пунктів, у 4-ї – на 17,5 пункта) та
моноцитів (відповідно, на 1,7 і 1,14 пункта) на тлі зменшення
нейтрофілів (відповідно, на 1,4 і 1,2 пункта). Це ? свідчення перелому у
запальному процесі і шлях до початку видужування. Такої реакції не
спостерігається у тварин з інтактними ранами. На 8-й день з часу
лікування запального процесу найсуттєвіші зміни в крові відбулися серед
щурів 3-ї групи, які отримували нижчу дозу гліцетинату, зокрема
збільшення концентрації гемоглобіну (на 22,2% (р ? 0,05)) при найменшій
кількості еритроцитів. Отже, середня кількість гемоглобіну в еритроциті
збільшується на 29,1% (р ? 0,05) щодо контролю. На такий же відсоток
збільшився середній об’єм еритроцита, хоча різниці статистично не
достовірні. Лейкограма у дослідних тварин суттєво не різнилася від
контрольних. У кінці досліду (20-та доба) у щурів вірогідних змін з боку
червоної крові не виявлено. Аналіз лейкограми крові на 20-ту добу вказує
на те, що за умови моделювання запального процесу у щурів усіх груп
виявляли зменшення числа нейтрофілів при збільшенні лімфоцитів, що є
характерним у завершальній фазі запального процесу. У разі застосування
0,1 мл препарату суттєво збільшилася чисельність еозинофілів, а 0,2 мл ?
відбулося збільшення числа моноцитів.

Одержані дані вказують на специфічну реакцію крові на етапи перебігу
модельованого запального процесу у шкірі щурів та протизапальну дію
досліджуваних доз натрієвмісних препаратів, нанесених на місце процесу.
Суттєву роль у цьому відіграє наявна в препаратах натрієвмісна сполука.

Для детальнішого дослідження протизапальної дії натрієвмісних препаратів
проведено вивчення фізіолого-морфологічної картини крові білих щурів за
умов експериментального набряку.

Результати вивчення антиексудативної реакції у білих щурів під дією
натрієвмісних препаратів за умов експериментального набряку, викликаного
субплантантним введенням флюгогенного чинника (2% формаліну) у гострому
досліді вказують на високу антиексудативну реакцію організму на першій
годині досліду за застосування 1,6% калінату (42,8%, р ? 0,05), меншу
активність проявляв 2% калінат (28,5%) та найнижча протизапальна дія
виявлена у 2% гліцетинату (23,8%). На другій годині досліду за
ефективністю антиексудативної активності вищевказані препарати можна
розташувати у такій послідовності: 2% гліцетинат (20,6%), 1,6% калінат
(13,7%) та 2% калінат (3,4%). На третю і четверту години дія всіх
досліджуваних препаратів не перевищувала 10% бар’єру і кращі результати
виявлено за дії 2% гліцетинат, активність якого була і на 3-ю, і на 4-ту
години однаковою – 8,3%. Отримані дані вказують на те, що протизапальна
дія препаратів за умов їх одноразового нанесення висока на 1-й годині
запального процесу значно знижується вже на 3 і 4-й годинах від початку
дії флюгогенного чинника, дво-тижнева експозиція її суттєво підвищує
[рис. 4]. Порівняльне дослідження 1 та 2% гліцетина-ту на пригнічення
розвитку запального процесу в лапці щурів за орального і нашкірного

Рис. 4 Антиексудатна реакція у білих щурів за дії натрієвмісних
препаратів за умов експеримен-тального набряку. (2-тижнева експозиція).
їх застосування вказує на ефективнішу дію 1% гліцетина- ту на 1,2
пункта.

Результати дослідження протизапальної дії натрієвмісних препаратів
переконливо свідчать, що вони здатні проявляти антиексудативну дію за
будь-якої концентрації натрію у модельних дослідах на лабораторних
тваринах із запаленням лапки за умов нашкірного нанесення та
внутрішньошлункового введення. Цікавим виявився факт високої
протизапальної дії калінату 1,6%, що потребує додаткових досліджень.

Аналіз гематологічних показників виявив значні зміни з боку червоної
крові, зокрема експозиція препаратів 2% гліцетинату та 2% калінату
призводила (порівняно до контролю) до збільшення середнього вмісту
гемоглобіну в еритроциті відповідно на 47,8 (р ? 0,05) та 30,7% (р ?
0,05) і величини кольорового показника на 48,9 (р ? 0,05) та 44,9% (р ?
0,05). Зниження рівня натрію у калінаті з 2 до 1,6% не призводило до
статистично вірогідних змін гематологічних показників. Щодо лейкограми,
то зміни відбулися за дії 2% калінату шляхом збільшення числа моноцитів.

Дослідження ступеня клітинної реакції та процесу грануляції рани за дії
1% гліцетинату вказує на виражений і співмірний терапевтичний ефект від
використання 1% гліцетинату при лікуванні інфікованих ран на всіх
стадіях загоювання [рис.5, 6]. Цитологічні показники раневого ексудату
та гістологічна картина біопсійного матеріалу країв рани вказують на те,
що 1% гліцетинат пришвидшує репаративні процеси в рані, про що свідчить
зменшення уже на 2?4-ту добу числа нейтрофілів і збільшення чисельності
макрофагів

Рис. 5. Цитограма мазків-відбитків раневого ексудату. 1% гліцетинат, на
другу добу лікування. Зменшення числа нейтрофілів з одночасною появою
недиференційованих полібластів та макрофагів. Гематоксилін-еозин. х630
Рис. 6. Цитограма мазків-відбитків раневого ексудату. Загальнопринята
схема, на другу добу лікування. Нейтрофільні лейкоцити на різних стадіях
розпаду. Гематоксилін-еозин. х630

Поява великої чисельності зрілих макрофагів корелюється із проліферацією
фібробластів, що сприяє швидкому очищенню рани в умовах різкого зниження
нейтрофільної реакції. Повна епітелізація дефекту рани за застосування
1% гліцетинату відбувається протягом 12 діб, що на 5 діб раніше, ніж за
використання загальноприйнятого способу ? прототипу, який передбачає
радикальні методи лікування на стадіях гідратації, дегідратації та
регенерації.

Дослідження ранозагойної та протизапальної дії натрієвмісних препатарів
у сільськогосподарських тварин показало, що 2% гліцетинат має переваги
перед аетинатом і 5% розчином йоду в поєднанні з антибіотиками, які
традиційно застосовуються у хірургії.

Використання 2% гліцетинату при атонічних виразках коней та собак,
великої рогатої худоби; гнійно-некротичних процесах у собак (абсцеси,
флегмони, кароніти), а також при довгонезагойних і поганогранулюючих
ранах, особливо дистальних частин кінцівок шляхом дво-триразового
нанесення препарату одержано позитивний лікувальний ефект. Процес
утворення грануляційної тканини проходив швидше, наставала
епідермізація, пришвидшувалась епітелізація. Порівняно з контрольними
тваринами загоєння ран проходило швидше.

Проведено перевірку ефективності препарату 1% гліцетинат на дрібних
домашніх тваринах при лікуванні інфікованих ран та пролежнів, які погано
лікувалися загальноприйнятими лікарськими засобами (стрептоцидною та
стрептоміциновою емульсією, маззю Вишневського та ін.) Застосування 1%
гліцетинату прискорює процес утворення грануляційної тканини,
епідермізації та епітелізації. Загоювання ран настає через 7?8 діб, тоді
як за використання загальноприйнятих препаратів процес загоювання триває
14?20 діб.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв?язання
наукового завдання щодо фізіологічних та морфологічних особливостей
процесів в організмі тварин, які відбуваються на клітинному та
організмовому рівнях за дії сполук з різним умістом натрію. Встановлено,
що 1 та 2% вміст натрію у гліцеролі та етанолі пришвидшує очищення рани,
знижує рівень ексудації та посилює грануляцію.

Встановлено зміни дихальної і відновлювальної активності культури клітин
курячих ембріонів за дії натрієвмісних сполук. 1%-й вміст натрію на тлі
гліцеролу та етанолу в дозі 0,005 і 0,01 мл пригнічував транспорт
електронів як у дихальному ланцюзі, так і в зовнішнє середовище, а доза
0,02 мл стимулювала зовнішньоклітинний транспорт електронів. Підвищення
дихальної і відновлювальної активності клітин за дії дози 0,02 мл
зумовлене стимуляцією аеробного гліколізу та проліферацією.

Виявлено неоднозначний вплив натрієвмісних препаратів на мікробну
життєздатність. За дії мінімальної концентрації (0,25%) натрію на тлі
етанолу наставала загибель Ps. aureginose, St. epidermis, St. aureus, E.
coli. Висока бактерицидна дія на мікрококи проявлялась за 2%
концентрації натрію, а 1%-й його вміст у препараті тільки зупиняв їх
життєдіяльність. 30%- та 70%-й етанол виявив властивості, аналогічні
0,5% концентрації натрію в етанолі – гальмував розвиток мікрококів та
сприяв загибелі Ps. aureginose, St. epidermis, St. aureus та E. coli.

Тривалість життєздатності личинок дрозофіл була найдовшою за умов
перебування їх в ізотонічному розчині хлориду натрію. Збільшення
концентрації NaCl до 3% скорочувало життєздатність личинок у 2,7 раза, а
перебування у 1 і 2% натрієвмісного препарату пришвидшувало загибель
відповідно у 5 і 4 рази. Дія розчинів за різної концентрації натрію,
гліцеролу і етанолу на личинки мухи Drosofila melanogaster була
лярвоцидною.

Вивчення резорбційної реакції шкіри за одноразового нашкірного нанесення
спиртової натрієвмісної сполуки з ефіром виявило підвищення величини
числа гематокриту (на 43%), чисельності еритроцитів (на 38%) та зниження
кольорового індексу (на 11,8%), багаторазове нанесення (упродовж 10 діб)
? приводить до статистично вірогідного збільшення показника гематокриту
(на 46%) та середнього об’єму еритроцитів (на 33%). Натрієвмісна сполука
без ефіру збільшила величину кольорового показника (на 11,8%) та середню
кількість гемоглобіну в еритроциті (на 13,6%). Діетиловий ефір
незадовільно впливає на клітинну реакцію червоної крові.

Дослідженнями особливостей гемопоезу під впливом інтенсивності
резорбційних процесів шкіри, спричинених 20-добовою аплікацією
натрієвмісних препаратів встановлено відсутність негативних наслідків
для організму в цілому. Збільшення концентрації гемоглобіну за умов
застосування 2% гліцетинату впродовж 10 діб, на фоні олігоцитемії,
підтримувався появою великих гемоглобінонаповнених еритроцитів, а на
20-ту добу ? за рахунок великого числа дрібних дискоклітин з низьким
вмістом гемоглобіну. Аналогічна картина гемопоезу, але з менш вираженими
процесами, спостерігалася за дії 1% гліцетинату.

Відновлення гомеостазу в організмі тварин з модельованим запальним
процесом проходило швидше щодо тварин з інтактними ранами за умов
щоденного застосування різних доз 2% гліцетинату, про що свідчить
збільшення числа еозинофілів та моноцитів на фоні нейтропенії на 3-тю
добу перебігу запалення ? це перелом у запальному процесі та шлях до
початку видужування.

Нами встановлено зниження рівня ексудації запального процесу під впливом
натрієвмісних сполук. Антиексудативна активність на 1-й годині досліду
за умов одноразового нанесення 1,6% калінату становила 42,8%, 2%
калінату – 28,5% та 2% гліцетинату ? 23,8%. На 2-й годині дія 2%
гліцетинату знижувалась значно менше порівняно з досліджуваними
препаратами і утримувалась на вищому рівні впродовж 3 і 4-ї годин.
Двотижнева експозиція препаратів на шкіру спричинила підвищення
антиексудативної реакції і становила: за дії 1,6% калінату ? 70,0%, 2%
калінату – 62,5% та 2% гліцетинату ? 72,0%. Порівняльне дослідження 1 та
2% гліцетинату вказує на ефективнішу дію 1% препарату на 1,2 пункта.

Цитологічні показники раневого ексудату та гістологічна картина
біопсійного матеріалу країв рани вказують на те, що репаративні процеси
в рані пришвидшуються за дії 1% натрієвмісного препарату, про що
свідчить поява великої чисельності зрілих макрофагів на тлі нейтропенії
уже з 2 і до 4-ї доби перебігу запального процесу. Повна епітелізація
дефекту рани за умов застосування 1% гліцетинату відбувається впродовж
12 діб, що на 5 діб раніше, ніж за використання загальноприйнятого
способу.

Встановлено пришвидшення процесу утворення грануляційної тканини,
епідермізації та епітелізації за умов дії 1 і 2% гліцетинату у ранах
свійських та домашніх тварин. Загоювання відбувається у два рази швидше
і завершується на 7-8-му добу.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Як антиексудативний і ранозагойний засіб до і після операцій, при
відкритих довгонезагойних поганогранулюючих ранах, гнійно-некротичних
процесах у тварин рекомендується використовувати 2% гліцетинат,
який виготовляється на основі

ТУ У 46.15.497.2000, та 1% гліцетинат, який виготовляється на основі ТУ
У 24.4-00485670-044-2004 і застосовувати відповідно до настанов,
затверджених у визначеному порядку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

ТесарівськаУ.І. Гістоморфологічні зміни в шкірі кролів за умов аплікації
препарату з натрієм // Збірник статей міжнародної науково-практичної
конференції “Сучасні проблеми біології, ветеринарної медицини,
зооінженерії та технологій продуктів тваринництва”. – Львів, 1997. – С.
99-100.

Шкодяк Н.В., Тесарівська У.І., Малик О.Г. Фізіолого-біохімічний профіль
показників крові інтактних щурів, з модельним запаленням та за умов дії
натрієвмісного препарату // Актуальні проблеми медицини, біології,
ветеринарії і сільського господарства. – Львів, 1998. ? С. 259-260.
(Дисертант брала участь у плануванні та проведенні експерименту, провела
гематологічні дослідження, статистичну обробку та узагальнення
результатів).

Морфологічна картина крові та шкіри тварин при вивченні
шкірно-резорбтивної дії натрієвмісних препаратів / Коцюмбас
І.Я., Малик О.Г., Чура Д.О.,

Тесарівська У.І., Мартиник С.Я. // Вісник Білоцерківського аграрного
університету. – Біла Церква, 1998. ? Вип. 6. ? Ч. 2. – С. 154-157.
(Дисертант провела дослідження морфологічної картини крові та шкіри,
статистичну обробку результатів та підготувала статтю).

Морфологія загоювання інфікованої рани під впливом
гліцетинату 1% /

Малик О.Г., Тесарівська У.І., Патерега І.П., Мартиник С.В., Коцюмбас
Г.І., Гонцар Г.В. // Науковий вісник Львівської державної академії
ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького. – Львів, 1999. ? Вип. 2. -?
С.124-132. (Дисертант провела планування та організацію роботи, виконала
частину експериментальних досліджень, проаналізувала та узагальнила
отримані дані, підготувала статтю до друку).

Фізіолого-біохімічна та морфологічна оцінка дії натрієвмісних препаратів
за умов експериментального набряку в білих щурів / Коцюмбас І.Я.,
Патерега І.П., Чура Д.О., Малик О.Г., Тесарівська У.І., Шкодяк Н.В.,
Сободош О.Й. // Науковий вісник Львівської державної академії
ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького. – Львів, 2000. ? Т. 2 (№ 2). ?
Ч. 1. – С.102-105. (Дисертант провела гематологічні експериментальні
дослідження, статистичну обробку, аналіз та узагальнення результатів і
підготувала статтю до друку).

Особливості життєдіяльності личинок дрозофіл у розчинах із різною
концентрацією натрію та спиртів / О.Г.Малик, У.І.Тесарівська,
С.В.Колотило, С.Я.Мартиник // Вісник Білоцерківського аграрного
університету. – Біла Церква, 2003. – Вип. 25. ? Ч. 2. – С.160-164.
(Дисертант провела планування дослідів, виконала експериментальні
дослідження, статистичну обробку та аналіз одержаних результів і
підготувала статтю до друку).

Шкодяк Н.В., Тесарівська У.І., Малик О.Г. Динаміка біохімічних
показників крові щурів за нашкірного нанесення натрієвмісних
препаратів// Вісник Білоцерківського аграрного університету. – Біла
Церква, 2003. – Вип.25. ? Ч. 3. ? С.167-173. (Дисертант виконала
гематологічні дослідження, статистичну обробку та проаналізувала
одержані результати).

Дослідження ранозаживляючої та протизапальної дії натрієвмісних
препаратів на домашніх та сільськогосподарських тваринах / Процик Я.М.,
Тесарівська У.І., Патерега І.П., Малик О.Г., Завірюха В.І., Якубовський
Ф.П., Мисак А.Р. // Науковий вісник Львівської державної академії
ветеринарної медицини імені

С.З. Гжицького. – Львів, 2003. ? Т. 5 (№ 3). ? Ч. 1. ? С. 124-128.
(Дисертант спланувала та взяла участь у проведенні експериментів,
проаналізувала одержані результати та підготувала статтю до друку).

Тесарівська У.І. Морфологічна картина крові та шкіри кролів за
одноразової аплікації натрієвмісного препарату // Науковий вісник
Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С.З.
Гжицького. – Львів, 2003. ? Т. 5 (№ 2). ? Ч. 3. – С. 173-175

Гліцетинат 1% для ветеринарної медицини. Технічні умови: ТУУ
24.4-00485670-044-2004: Коцюмбас І.Я., Малик О.Г., Косенко М.В., Процик
Я.М., Тесарівська У.І., Шкодяк Н.В., Чура Д.О., Рожко М.С. Затверджено
Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної
політики України 6.08.2004: Термін дії встановлений з 2004 р. – Львів,
2004. -28 с. (Дисертант організовувала досліди, представила дані
фізіолого-морфологічних досліджень дії препарату, взяла участь у
написанні та оформленні технічних умов).

Гліцетинат 2% для ветеринарної медицини. Технічні умови: ТУУ
46.15.497.2000 (зміни №1): Коцюмбас І.Я., Малик О.Г., Косенко М.В.,
Процик Я.М., Тесарівська У.І., Шкодяк Н.В., Чура Д.О., Рожко М.С.
Затверджено Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства
аграрної політики України 6.08.2004: Термін дії встановлений з 2004 р. –
Львів, 2004. -28 с. (Дисертант організовувала досліди, представила дані
фізіолого-морфологічних досліджень дії препарату, взяла участь у
написанні та оформленні технічних умов).

Тесарівська У.І. Фізіолого-морфологічна оцінка дії натрієвмісних
препаратів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за
спеціальністю 03.00.13 ? фізіологія людини і тварин. ? Львівська
національна академія ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького. – Львів,
2005.

У дисертації на основі теоретичного узагальнення і одержаних результатів
запропоновано новий науковий підхід до розуміння дії на фізіологічні
процеси сполук з умістом натрію на тлі введення етанолу та гліцеролу.

В роботі наведені дані про вплив натрієвмісних сполук на дихальну та
відновлювальну активність клітин, життєздатність умовно-патогенної
мікрофлори та личинки дрозофіл, організми тварин інтактних та з
модельованими запальними процесами на клітинному, органному,
організменному рівнях. З?ясовано особливості дії натрієвих препаратів на
тлі використання етанолу і гліцеролу як чинників, що підвищують
проникнення речовин у клітину залежно від співвідношення окремих
інгредієнтів та градієнта концентрації субстанцій.

Проведене комплексне фізіолого-морфологічне дослідження щодо
використання натрієвмісних препаратів на предмет використання їх при
зовнішніх запальних процесах та ранах.

Ключові слова: фізіологія, натрій, гемопоез, клітинне дихання,
резорбційна властивість шкіри, резистентність.

Тесаривская У.И. Физиолого-морфологическая оценка воздействия
препаратов, которые содержат натрий. – Рукопись.

Дисcертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по
специальности 03.00.13 ? физиология человека и животных. ? Львовськая
национальная академия ветеринарной медицины имени С.З.Гжицкого. – Львов,
2005.

Диссертация посвящена изучению физиологических процессов и
морфологических особенностей, которые протекают в организме животных на
микро- и макроуровнях при действии соединений с натрием.

Нами установлено, что 1% концентрация натрия на фоне глицерола и этанола
в дозе 0,005 и 0,01 мл угнетает транспорт электронов и в дыхательной
цепи, и во внешнюю среду, а доза 0,02 мл стимулирует внешнеклеточный
транспорт электронов. Установленное повышение дыхательной и
восстановительной активности клеток при дозе 0,02 мл обусловлено
стимуляцией аэробного гликолиза и пролиферацией. Установлено, что при
минимальной концентрации (0,25%) натрия на фоне этанола наступает гибель
Ps. aureginose, St. epidermis, St. aureus, E. coli. На микрококки
бактерицидное действие проявлялось при 2% концентрации натрия, а 1% его
концентрация в препарате только останавливала жизнедеятельность. 30 и
70% этанол, 0,5% концентрация натрия в этаноле тормозили развитие
микрококков и убивали Ps. aureginose, St. epidermis, St. aureus та E.
coli.

Исследованием жизнедеятельности личинок дрозофил в растворах с различной
концентрацией натрия и спиртов установлено, что наибольшая
продолжительность жизни личинок была в изотоническом растворе хлорида
натрия. Повышение концентрации NaCI до 3% приводило к сокрщению
продолжительности жизни личинок в 2,7 раза. Пребывание личинок в 1% и 2%
натрийсодержащем препарате ускоряло гибель личинок в 5 і 4 раза
соответственно по сравненю с контролем (изотонический раствор NaCI).
Установлено лярвоцидное действие растворов с различной концентрацией
натрия, глицерола и этанола в опытах на личинках мухи Drosofila
melanogaster. Введение в натрийсодержащие препараты диэтилового эфира
приводит к неудовлетворительным изменениям в красной крови.

Исследованы особенности гемопоэза под влиянием интенсивности
резорбтивных процессов кожи при 20-разовой аппликации натрийсодержащих
препаратов у животных. Нами установлено, что внешнее применение натрия
на фоне глицерола и этанола не приводит к негативным
физиолого-морфологическим изменениям для организма в целом. Проследили
восстановление гомеостазиса в организме животных с моделированным
воспалительным процессом при использовании различных доз 2% глицетината.
На третьи сутки наблюдалось увеличение объема эритроцитов,
гемоглобинонаполнения и показателя цветного индекса на фоне уменьшения
общего количества клеток красной крови, перелом к выздоровлению ?
эозинофилия на фоне нейтропении (этого не наблюдалось у контрольных
животных) с последующим наступлением физиологической нормы по
показателям белой крови на фоне гемоглобинопоэза. Практическую
заинтересованность вызвало высокое антиэкссудативное воздействие как
каліната, так и натрийсодержащих препаратов на фоне этанола и глицерола.

Цитологические показатели экссудата раны и гистологическая картина
биопсийного материала ее краев указывает на быструю репарацию при
действии 1% натрийсодержащего препарата, о том свидетельстует наличие
большого количества зрелых макрофагов на фоне нейтропении с 2-х и до 4-х
суток протекания воспалительного процесса. Установлено ускорение
процесса образования грануляционной ткани, эпидермизации и эпителизации
при условии воздействия натрийсодержащего препарата при лечении ран,
которые продолжительно не заживают и плохо гранулируют.

Результатом проведенных исследований было создание новых
натрийсодержащих препаратов ? 1 и 2% глицетинат, которые используются в
ветеринарной практике при лечении внешних воспалительных процессов.
Разработана необходимая нормативная документация, ТУ У 46.15.497.2000,
(2% глицетинат) и ТУ У 24.4-00485670-044-2004 (1% глицетинат).

Ключевые слова: физиология, натрий, гемопоэз, клеточное дыхание,
резорбтивная реакция кожи, резистентность.

Physiological and morphological evaluation for action of preparations,
containing natrium. – Manuscript.

The dissertation for attaining the scientific degree of candidate of
veterinary sciences, specialty 03.00.13 – human and animal physiology. –
Gzhytskyi Lviv National Academy of Veterinary Medicine. ? Lviv, 2005.

On the basis of theoretical generalization and obtained results the
dissertation suggests new scientific approach to comprehension the
influence of compounds with natrium on physiological processes during
ethanol and glycerol administration.

The work represents data on natrium compounds effect on respiration and
reduction activity of cells, conditionally pathogenic micro flora and
larvae of drosophila vitality, organisms of intact animals and animals
with simulated inflammatory processes on cell, organ and organism
levels.

It has been established the particularity of natrium compounds action
during ethanol and glycerol administration as factors which increases
the penetration of substances in cells depending on the ratio of some
ingredients and density gradient.

It has been carried the complex physiological and morphological research
of natrium compounds application while inflammatory processes and
wounds.

Key words: physiology, natrium, haemopoiesis, cell respiration,
resorptive feature of skin, resistance.

PAGE \* Arabic 1

Використання

у ветеринарній практиці

На тваринах

з модельованими запальними процесами

На інтактних тваринах

Довгоне-загойні рани свійських та домашніх тварин

Хірургічні рани

Кролі

Мікро-організми

ми

Інфіковані рани кролів

Формалінове запалення лапки щурів

Скипидарове запалення лапки щурів

Щури

Личинки мухи Drosofila melanogaster

Культура клітин

На клітинному

рівні

Дослідження особливостей дії натрієвмісних препаратів

Використання у ветеринарній практиці

Використання у ветеринарній практиці

ДОВГОНЕЗАЖИВАЮЧІ ТА ПОГАНОГРАНУЛЮЮЧІ РАНИ СВІЙСЬКИХ ТА ДОМАШНІХ ТВАРИН

Хірургічні рани ВРХ

120,83*

60,83***

102,40**

74,40***

51,58***

90,73***

114,09*

42,19***

212,27

79,60***

0

50

100

150

200

250

60% гліцерин

40% гліцерин

33% спирт+60% гліцерин

33% спирт

2% гліцетинат

1% гліцетинат розведений в 10 разів

1% гліцетинат розведений в 3 рази

1% гліцетинат

0,85% NaCl

3% NaCl

Час загибелі в хвилинах

72,0*

61,2*

27,2*

5,6

70,0*

41,5*

7,2

11,7

62,5*

51,6*

22,4*

0

20

40

60

80

1

2

3

4

Години

Антиексудативна реакція, %

2% гліцетинат

1,6% калінат

2% калітат

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020