.

Алгогенна дія RFa-подібних пептидів на периферичні сенсорні нерви: дані in vitro та in vivо (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
155 2760
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця

Юдін Євген Костянтинович

УДК 577.357; 611.018.86; 612.884; 612.815.1

Алгогенна дія RFa-подібних пептидів на периферичні сенсорні нерви: дані
in vitro та in vivо.

03.00.02 – біофізика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі фізико-хімічної біології клітинних мембран
Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України.

Науковий керівник: академік НАН України, доктор біологічних наук
Кришталь Олег Олександрович, Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця
НАН України, зав. відділом фізико-хімічної біології клітинних мембран.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук Войтенко Нана Володимірівна,
Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, провідний науковий
спвробітник відділу загальної фізіології нервової системи.

кандидат біологічних наук Любанова Ольга Петрівна, старший науковий
спвробітник Міжнародного центру молекулярної фізіології НАН України.

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса
Шевченка, біологічний факультет, кафедра біофізики.

Захист відбудеться 06.12.2005 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д-26.198.01 при Інституті фізіології ім.
О.О. Богомольця НАН України за адресою: 01024, м. Київ, вул. Богомольця
4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституті фізіології ім.
О.О. Богомольця НАН України за адресою: 01024, м. Київ, вул. Богомольця
4.

Автореферат розісланий 04.11.2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор біологічних наук Сорокіна-Маріна З.О.ЗАГАЛЬНА
ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Історія RFa-споріднених пептидів почалась з
ідентифікації фізіологічно активного тетрапептиду FMRFa
(Phe-Met-Arg-Phe-амід) в молюсках. Щонайменше існування п’яти генів RFа
пептидів було виявлено у ссавців. Вони кодують NPFF, NPSF, NPAF та
нещодавно винайдені нові пептиди. У ссавців RFa пептиди беруть участь в
модуляції функцій опіатних рецепторів, в регуляції серцево-судинної
діяльності та у сприйнятті болю в ЦНС. При інтрацеребровентрикулярному
введенні FMRFa чи NPFF демонструють антиопіоідні властивості та
зменшують викликану морфієм аналгезію. Інтратекальне ж введення NPFF
призводить до тривалого знеболювання і підсилює антибольові ефекти
морфію. В ізольованих задньокорінцевих нейронах RFa пептиди модулюють рН
викликані струми, що течуть через протончутливі канали ASICs в нейронах
сенсорних гангліїв. При цьому було виявлено потенціацію струмів та
уповільнення кінетики їх десенситизації. Детальні дослідження показали,
що ці пептиди по різному діють на різні субодиниці ASICs. Оскільки для
протончутливих каналів було показано їх експресію для всіх типів
сенсорних нейронів, в тому числі і для маленьких, припустимо
ноцицептивних нейронів була висунута гіпотеза про те, що ці канали
відіграють роль в сприйнятті сенсорної інформації на періферії. In-vitro
та in-vivo експерименти, проведені на тваринах, нокаутних по ASICs
генам, вказують на участь каналів цього сімейства у сприйнятті деяких
сенсорних модальностей, включаючи механочутливість, ноцицептивну
чутливість та більш специфічну протончутливість. Однак роль субодиниць
ASICs в сприйнятті больових стимулів на периферії до цього часу чітко не
встановлена. Зокрема виникає питання, чому периферичні міелінізовані
закінчення нейронів великого розміру не чутливі до дії низького рН і
чутливі до тактильних сенсорних стимулів, у той час як сома цих нейронів
відповідає вхідним струмом на зміну рН.

Той факт, що NPFF було виявлено в задньокорінцевих нейронах малих та
середніх розмірів, пов’язаних з малими афферентними A? і C волокнами, а
також вивільнення цього пептиду під час запалення вказує, що він може
бути ефективним не тільки в ЦНС і спинному мозку, а й на периферії.
Залучення RFa пептидів в процеси, пов’язані з болем, досить добре
досліджені, однак всі отримані дані стосуються дії на центральні
механізми, а оскільки RFa пептиди також модулюють ASICs струми, це може
бути свідченням можливої алгогенної дії цього класу пептидів на
периферії. Таким чином, у зв’язку з виявленою можливістю модуляції ASICs
струмів RFa пептидами стало актуальним питання, яким чином RFa пептиди
діють на периферичні сенсорні системи і чи опосередкована їх дія
модуляцію ASICs.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягала у вивченні дії
RFa-подібних пептидів на рівень активності ізольованих поодиноких
волокон n.saphenous шкіри, та ефекту, що можуть викликати ці пептиди при
підшкірному введені в область інервації n.saphenous в in-vivo
експериментах. Завдання роботи полягали в наступному:

Використовуючи in-vitro метод зовнішньоклітинної реєстрації частоти
потенциалів дії (ПД) при відведенні від ізольованого поодинокого
нервового волокна та перфузії препарата шкіри, що інервується
n.saphenous, провести ідентифікацію волокон по типам в залежності від
швидкості проведення, а також по модальностям стимулів, на які
відповідають периферичні рецептори шкіри (механічні, термічні та хімічні
стимули).

Використовуючи вищевказані методи, вивчити вплив RFa-подібних пептидів
ендогенного та синтетичного походження на спонтанну та механічно
викликану активність в ізольованих поодиноких нервових волокнах.

Виявити можливі механизмі взаємодії RFa-подібніх пептидів з
периферичними рецепторними системами.

Використовуючи поведінкову модель in-vivo, дослідити можливий ефект RFa
пептидів при підшкірній ін’єкції у ділянку лапи, що інервується
n.saphenous.

Використовуючи поведінкову модель in-vivo на мишах із зміненим
генотипом, виявити можливий ефект RFa пептиду ендогенного походження,
характерного для ссавців.

Вивчити можливу участь каналів ASIC3 у периферичній дії RFa пептидів.

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі вперше проведено
систематичне дослідження периферичної дії RFa-подібних пептидів на
спонтанну та викликану активність поодиноких волокон n.saphenous
(in-vitro), а також впливу цих пептидів на поведінку інтактних тварин
(in-vivo) при ін’єкції пептидів в область інервації n.saphenous. Нами
показано, що дія RFa пептидів полягає в активації спонтанної та
модуляції механічновикликаної активності нервових волокон. Вперше
показано, що RFa пептиди в основному діють на неміелінізовані
ноцицептивні С-волокна. Вивчення можливого механізма дії RFa пептидів
виявило, що їх вплив на рівень активності в ізольованих волокнах і на
больову поведінку тварин лише частково може бути пояснений модуляцію
струмів, що протікають через протончутливі канали.

Теоретичне та практичне значення роботи. Дана робота належить до галузі
фундаментальних досліджень. Теоретичне значення отриманих результатів
полягає у з’ясуванні можливих механізмів сприйняття стимулів, що
надходять з периферії, та ролі рецепторних структур, що приймають участь
в сприйнятті сенсорної інформації. Oтримані дані свідчать прo учacть
RFa-подібніx пептидiв в сприйнятті болю та конкретизують роль
протончутливих каналів в периферичній сенсориці та ноцицепції.
Результати цієї роботи можуть бути використані при підготовці лекційних
курсів по фізіології сенсорних систем. Значення методики реєстрації
активності ізольованих поодиноких нервових волокон шкіри полягає у тому,
що цей препарат є проміжним між дослідженнями на ізольованих сенсорних
нейронах та дослідами на цілому організмі. Це дозволяє проводити
системний аналіз інформації та експериментальних даних з усіх рівнів
досліджень. Головним результатом даної роботи є знаходження нового класу
периферичних алгогенів: за своєю ефективністю RFa-подібні пептиди можуть
бути порівняні з такими відомими алгогенами як капсаїцин або АТФ. З
практичної точки зору результати, отримані при проведені даної роботи,
можуть бути використані для вибору найбільш перспективних пептидів при
дослідженні in-vivo, а також для наступного синтезу потенціальних
фармакологічних агентів, що діють як на протончутливі канали, так і на
периферичні опіоідні рецептори. Винайдені в майбутньому антагоністи
алгогенної дії пептидів можуть започаткувати новий клас анальгетиків.

Особистий внесок здобувача. Автором у співпраці з співробітницею
інституту фізіології ім. О.О.Богомольця, к.б.н. Тамаровою З.А. було
проведено розробку методики зовнішньоклітинної реєстрації ПД в
поодиноких нервових волокнах препаратa шкіра-n.saphenous in-vitro.
Автором персонально було проведено усі електрофізіологічні експерименти
з RFa пептидами та розробка відповідних лабораторних методик. Також у
співпраці з Тамаровою З.А. було проведено експерименти in-vivo. Автором
персонально було проведено усі повідінкoви експерименти з NPSF пептидoм
на геномних мишах. Автором самостійно проведено аналіз всіх отриманих
результатів та зроблено всі висновки.

Апробація результатів дисертації. Загальні положення та висновки роботи
доповідалися й обговорювалися на ІІ Міжнародному Сімпозіумі “Фізіологія
та біофізика гладеньких м’язів“ (Київ, 2003), конференції молодих вчених
Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН “Перспективні напрями
досліджень сучасної фізіології“ (Київ, 2003), IBRO Advanced school of
neuroscience “Receptors, channels, messengers” (Ялта, 2004), ІІІ
Конференції Українського товариства нейронаук (Донецьк, 2005), 30
Конгрес FEBS – 9 IUBMB конференції “Proteins and Peptides: Structure,
Function and Organization” (Будапешт, Венгрія, 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 3 статті у вітчизняних та
зарубіжних наукових виданнях та 4 тези доповідей на наукових
конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу,
літературного огляду, матеріалів і методів дослідження, результатів
дослідження, обговорення результатів, висновків, списку використаної
літератури з 294 найменувань. Робота викладена на 152 сторінках, містить
29 рисунків та 6 табліць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Літературний огляд. Розглянута історія відкриття та дослідження
RFa-споріднених пептидів, а також взаємодія пептидів даного класу з
протончутливими каналами та G протеінзв’язаними рецепторами.

Матеріали та методи досліджень.

Електрофізіологічни дослідження in-vitro. В експериментах були
використані дорослі щури самці лінії Вістар вагою 250-350 г. Для
вивчення дії FMRFa та структурноспоріднених пептидів (FRRFа, FMVFа та
KNFLRFa, концентрація 20-25 ?М) на спонтанну та механічно викликану
активність в аферентних нервових закінченнях шкіри нами було використано
препарат шкіра-n.saphenous in-vitro. Препарат уявляв собою шматок шкіри,
який вирізався з нижньої третини гомілки та тильної поверхні стопи разом
з іннервуючим цю частину шкіри нервом saphenous. Після цього препарат
переносили в робочу камеру, де ізольовану ділянку шкіри фіксували
волосяною поверхньею донизу, при цьому вільний кінець нерву продівався
крізь отвір (d~ 0,2 мм) у суміжну камеру, заповнену мінеральною олією.
Aерований розчин (95% O2+5% CO2) складу (в mM): 128 NaCl; 1,9 KCl; 1,2
KH2PO4; 0,69 MgSO4; 25 NaHCO3; 1,54 CaCl2 та 10 глюкози, pH 7,4?0,1
термостатувався на рівні 30?10 C та подавався у робочу камеру.

Під візуальним контролем нерв звільнявся від епіневрію та періневрію,
після чого його розділяли на декілька філаментів, з яких відокремлювали
поодинокі нервові волокна. Монополярне відведення ПД від ізольованого
нервового волокна здійснювалося за допомогою активного платинового
електроду. Для вимірювання швидкості проведення ПД по нервовому волокну
застосовувалася електрична стимуляція в області рецептивного поля
нервового закінчення. Волокна зі швидкістю проведення нижче 2 м/с
розглядалися як немієлінізовані С-волокна, волокна зі швидкістю
проведення від 2 до 14 м/с – як слабкомієлінізовані А?-волокна, а
волокна зі швидкістю проведення вище 14 м/с – як мієлінізовані
А?-волокна. Механічна активація волокна здійснювалася шляхом нанесення
больового (укол голкою) та/чи небольового (дотик волосяним пензликом)
стимулу в області рецептивного поля ізольованого поодинокого волокна.
Механічна стимуляція здійснювалася за допомогою керованого
електростимулятором електромагнітного релє, який переміщував голку чи
пензлик. Статистичні розходження були оцінені t-Student тестом із рівнем
значимості P?0.05.

Поведінкові дослідження in-vivo. В експериментах були використані
нелінійні білі миші, миші з порушеним генотипом лінії C57Bl/6J та миші з
нокаутом гена ASIC3, які були виведені на основі мишей C57Bl/6J. Досліди
проводилися на дорослих статевозрілих самцях вагою 20-32 г.

Пептиди FMRFa (2 мМ), KNFLRFа (1 та 2 мМ) та NPSF (2мМ) розчинялися у
0,9 % ізотонічному розчині NaCl. Ін’єкція здійснювалася в об’ємі 10 мкл
розчину на 10 г ваги тварини, підшкірно у тильну поверхню задньої лівої
кінцівки тварини, що іннервується нервом saphenous. В серії контрольних
експериментів використовувався аналогічний об’єм 0,9 % розчину NaCl. У
випадку білих нелінійних мишей, тварин розділяли на дві групи. Перша
група мишей отримувала ін’єкцію розчину RFа пептиду, у випадку FMRFa
n=15 та для кожної концентрації KNFLRFа n=5 відповідно. Друга група
(n=15) була контрольною. У випадку лінійних мишей тварин розділяли на
шість груп (по три групи тварин кожного генотипу, C57Bl/6J та ASIC3 -/-
відповідно). Дві групи (n=12 у кожній групі) використовувались для
реєстрації поведінки тварин в нормі (без будь-яких ін’єкцій). Дві групи
тварин (n=10 у групі) отримували ін’єкцію розчину NPSF. Дві інші групи
(n=10 у групі) були контрольними. Вимірувалися шість параметрів
поведінки тварин: тривалість та кількість облизування уколотої кінцівки
(больові параметри) та тривалість вмивання, сну, приймання їжі, бігу
(небольові параметри). Усі параметри реєструвалися протягом 60 хвилин
після ін’єкції. Статистичні розходження були оцінені дисперсійним
аналізом (ANOVA) та t-Student тестом із рівнем значимості P?0.05. Усі
реактиви, які були використані у роботі, а також пептид FMRFa було
отримано від фірми “Sigma-Aldrich-Flucka”. Пептиди FRRFa, FMVFa та
KNFLRFa були люб’язно надані доктором Леонідом Морозом (Університет
Флориди, США). Пептид NPSF було люб’язно надано проф. М.Лаздунським
(Франція).

Результати досліджень.

Вплив RFa пептидів на спонтанну активність у нервових волокнах. Загалом
вплив RFa пептидів на фонову активність було досліджено для 265
ізольованих поодиноких нервових волокон n.saphenous. З них, під дією RFa
пептидів, активація спостерігалася у 125 волокнах. З усієї сукупності
досліджених волокон 60 мали швидкість проведення нижче 2 м/с, що
відповідає немієлінізованим С-волокнам та 155 волокон мали швидкість
проведення вище 2 м/с, що відповідає слабкомієлінізованим А?-волокнам та
мієлінізованим А?-волокнам. Співставлення характеру реакції та швидкості
проведення показало, що ефект активації під дією RFa пептидів переважав
в повільнопровідних волокнах, а відсутність реакції – в швидкопровідних
(рис.1). А саме: 82% волокон зі швидкістю проведення нижче 2 м/с
(С-волокна) відповідали на аплікацію пептидів з підвищеням частоти ПД,
на відміну від А-волокон. Так, в групі А?-волокон (n=98) в 35%
спостерігалася активація під дією RFa пептидів, у той же час у групі
А?-волокон (n=57) лише у 19% спостерігалася схожа реакція.

Рис. 1. Загальний розподіл по швидкостям проведення волокон, в яких
було досліджено вплив RFa пептидів (FMRFa, KNFLRFa, FRRFa та FMVFa, 20
?М) на спонтанну активність. Зверху показані приклади реєстрації ПД,
викликаних електричною стимуляцією рецептивного поля, для трьох волокон
з різними швидкостями проведення. Кругові діаграми показують
співвідношення між кількістю волокон чутливих та не чутливих до дії RFa
пептидів.

Залежність доза-ефект. Для більш надійного дослідження модулюючих
властивостей RFa пептидів на спонтанну активність нами було проведено
вивчення залежності доза-ефект. Концентрації змінювались від 10 до 100
?М. Ці експерименти показали, що дія протестованих RFa пептидів стає
незначною при концентрації 10 ?М (рис. 2). При збільшенні концентрації
спостерігалося значне збільшення частоти імпульсації та часу відповіді.

Рис. 2. Приклад впливу FMRFa пептиду на спонтанну активність в
ізольованому поодинокому волокні; концентрація пептиду змінювалась від
10 до 50 ?М.

Залежність ефекту RFa пептидів від рН середовища. Нами було досліджено
вплив RFa пептидів на активність нервових закінчень сенсорних нейронів
як при рН розчину 5,2, так і при рН 7,4, а також ефекту самого рН 5,2. У
першій серії експериментів ми дослідили вплив зміни рН середовища з 7,4
на 5,2 на рівень активністі ізольованих нервових волокон. При цьому
спостерігалося підвищення активністі в деяких поодиноких нервових
волокнах. А саме: з 122 досліджених волокон під впливом зміни рН
середовища в 47 волокнах спостерігалася активація. З них 19 волокон
відносяться до групи С-волокон та 28 волокон відносяться до групи
А-волокон. При аналізі виявилось, що аплікація розчину з рН 5,2 протягом
2 хвилин призводить до поступового підвищення рівня активності у
волокні, що може свідчити про сенситизацію волокон до низького рН
(рис.3). У другій серії експериментів нами було проведено послідовні
аплікації розчину з рН 5,2, пептиду при рН 5,2 та пептиду у нормальному
розчині з рН 7,4. При цьому було виявлено, що RFa пептиди мають
збуджуючий ефект на нервові закінчення як при рН 5,2, так і при рН 7,4,
тобто незалежно від рН середовища. Так, з 34 C-волокон, які були нами
використані у цій серії дослідів, 28 активувалися під впливом пептидів,
18 були нечутливими до дії протонів і лише 14 активувалися як під дією
пептидів, так і pH = 5,2. Таким чином, 64% перевірених RFa-чутливих
C-волокон виявилися нечутливими до дії протонів.

Рис.3. Вплив низького рН (5,2) на спонтанну активність в нервових
волокнах. А – Зміна фонової активності поодинокого волокна під впливом
рН (5,2). Б – Динаміка впливу низького рН (5,2) на активність для 47
волокон. С – Сукупні дані для 47 волокон (19 C-волокон; 28 A-волокон) в
яких спостерігалася рН викликана активація.

Взаємодія RFa-подібних пептидів з протончутливими каналами. Виникає
запитання: чи опосередкована збуджуюча дія RFa пептидів на периферичні
сенсорні волокна безпосередньою взаємодією з протончутливими каналами
(ASICs), як раніш було показано для модулюючого впливу RFa пептидів на
ізольованих нейронах? Для цього нами було використано неселективний
блокатор протончутливих каналів – амілорид. Було виявлено, що лише в 21
з 38 пептид-чутливих волокон амілорид викликав часткове пригнічення
збуджуючого ефекта RFa пептидів (рис. 4). В інших 17 випадках аплікація
амілориду не призводила до жодних змін в активації волокон під дією RFa
пептидів (рис. 5).

Рис. 4. Пригнічуючий ефект амілориду (250 ?M) на пептид викликану
активацію. А – Приклад впливу амілориду на KNFLRFa (20 ?M) викликану
активацію в ізольованому поодинокому С-волокні. Б – Сукупні дані для 21
волокна (8 C-волокон; 13 A-волокон), де спостерігався пригнічуючий ефект
амілориду.

A Б

Рис.5. Відсутність пригнічуючого ефекту амілориду (250 ?M) на
пептид-викликану активацію волокон. А – Приклад впливу амілориду на
FMRFa (20 ?M) викликану активацію в ізольованому поодинокому С-волокні.
Б – Сукупні дані для 17 волокон (10 C-волокон; 7 A-волокон), де
спостерігалася відсутність пригнічуючого ефекту амілориду.

Аналіз по швидкостям проведення показав, що у групі волокон, де амілорид
не виявляв свого пригнічуючого ефекта, 59 % волокон являються
С-волокнами і, навпаки, у групі, де амілорид пригнічував RFa-викликану
активацію, лише 38 % С-волокон. Таким чином, амілорид викликав
пригнічення збуджуючого ефекту RFa пептидів в 8 з 18 (44 %) перевірених
волокон зі швідкістю проведення нижче 2 м/с та у 13 з 20 (65 %) волокон
зі швідкістю проведення більше 2 м/с. Взаємодія RFa-подібних пептидів з
опіатними рецепторами. Для вирішення питання про можливу взаємодію RFa
пептидів з периферичними опіоїдними рецепторами нами було проведено
серію дослідів з використанням морфіна,

неселективного агоніста ?-, ?- та ?-опіоїдних рецепторів. В результаті
проведених дослідів нами було показано, що з 14 волокон, в яких
спострерігалася активація під дією RFa пептидів, в 10 волокнах морфін не
впливав на рівень активації волокон пептидом (рис. 6). І лише в 4
волокнах спостерігалося часткове пригнічення відповіді на аплікацію
пептидів під дією морфіну.

Рис. 6. Відсутність пригнічуючого ефекту морфіну (10 ?M ) на
пептид-викликану активацію волокон. А – Приклад впливу морфіну на FMRFa
(20 ?M ) викликану активацію в ізольованому поодинокому С-волокні. Б –
Сукупні дані для 7 волокон (5 C-волокон; 2 A-волокна), де спостерігалася
відсутність пригнічуючого ефекту морфіну.

А Б

Адаптація в волокнах під дією RFa-подібних пептидів. Для нервових
волокон спостерігалось два типи відповідей на аплікацію RFa-пептидів.
Так, для однієї групи волокон, не зважаючи на тривалу аплікацію пептиду,
спостерігалося повільне зниження частоти розрядів, тобто адаптація, у
другій групі волокон адаптація була майже відсутня, що може свідчити про
існування різних механізмів дії RFa-пептидів на периферії (рис. 7).

Рис.7. Два типи відповідей, які спостерігалися в нервових волокнах на
аплікацію RFa пептидів. А – Сукупні дані для волокон, в яких
спостерігався ефект акомодації на аплікацію RFa пептидів (17 C-волокон;
6 A-волокон). Б – Сукупні дані для волокон, в яких спостерігалася
відсутність ефекту акомодації на аплікацію RFa пептидів (17 C-волокон;
12 A-волокон). Внизу приклади запису в ізольованих волокнах.

Порівняння волокон, в яких спостерігалася акомодація чи її відсутність,
з впливом амілориду на викликану активацію під дією RFa пептидів у
волокнах показав, що в волокнах, де амілорид пригнічував відповідь, в 13
з 18 (72 %) спостерігалася відсутність акомодації. І навпаки, в
волокнах, де спостерігалася акомодація, в 8 з 12 волокон (67 %) дія
амілориду на викликану активацію була відсутня. Можна припустити, що у
випадку внутрішньотканевої флуктуації рН, достатньої для того, щоб
викликати активацію струмів через ASICs, ендогенні RFa пептиди можуть
відігравати значну роль в фасилітації цих струмів і, таким чином,
призводити до значного підвищення сенсорної інформації, що надходить з
периферичних рецепторів. Відсутність акомодації в 72 % амілоридчутливих
волокон добре співпадає з фактом поступової сенситизації волокон до дії
низького рН (5,2). Все це може свідчити про те, що у деякій частині
волокон дія RFa пептидів визначається модуляцією протонвикликаних
струмів.

Больовий ефект RFa-подібних пептидів in-vivo. Значний активуючий ефект
RFа пептидів на спонтанну активність поодиноких нервових волокон,
особливо ноцицептивних неміелінізованих С-волокон на ізольованому
препараті шкіра-нерв, може свідчити про їх можливу алгогенну роль. Для
виявлення впливу, який мають RFa пептиди при периферичному введенні,
нами було використано підшкірну ін’єкцію в ділянку, яка іннервується
n.saphenous. Рис. 8 демонструє зміну в поведінці нелінійних мишей після
введення RFa пептидів. Так, введення FMRFa чи KNFLRFa викликає значне
збільшення часу вилизування тваринами уколотої кінцівки в порівнянні з
контрольною серією дослідів, під час яких вводився 0,9 % NaCl. Вивчення
больової поведінки у випадку KNFLRFa показало чіткий доза-залежний ефект
RFa пептидів. Так, збільшення концентрації пептиду призвело до
збільшення часу вилизування кінцівки майже у 1,6 рази: з 138 с до 228 с
протягом 60 хв спостереження.

Після підшкірної ін’єкції пептидів змінилися не тільки больові, але й
деякі небольові параметри поведінки тварин (табл.1). Так, після введення
FMRFa пептиду для двох виміряних больових та одного небольового
параметрів поведінки було виявлено суттєві розбіжності. F-значення ANOVA
F1,28=15,78 (р?0,001) для тривалості лизання уколотої кінцівки та 2,69
(р?0,05) для кількості облизувань. Для їжі F1,28=6,12 (р?0,05). Введення
FMRFa викликало значне збільшення загального часу лизання уколотої
кінцівки (4,5 раз, pBcaeA e OJPJQJ $ & -A Ae ROTthTZV?V1/4V3/4VUViV?V`XbX`Y?Y?ZAeZoaeoaeoaeoaeoaeoaeoae*Eaeoaeoaeoaeo ae*Eaeoae*EaeoaeoaeA??A??A??A?A???«??????? EHuy oiaiaiaiYNYNYNYNYNYNYNYNYNYNYNYNYNYNYNYNYNYNYNYNYNYNYNYNYiEiEiA?i·i°i $ @ @ $ @ @ $ @ @ $ @ @ $ @ @ $ @ тидів ссавців нами було проведено in-vivo дослідження периферичного ефекту NPSF. Підшкірна ін’єкція розчину NPSF у ліву задню кінцівку призводила до значних змін у поведінці тварин обох генетичних груп у порівнянні з контрольною ін’єкцією NaCl (табл. 2). У групі C57BL/6J мишей ін’єкція NPSF викликала значні зміни в усіх вимірюваних параметрах поведінки, окрім вмивання. F-значення ANOVA F2,29=50,98 (р? 0,001) для тривалості лизання вколотої кінцівки та 34,05 (р?0,001) для кількості облизувань. Для небольових параметрів F2,29=5,21 (р?0,05) для сну та 7,51 (р?0,01) для бігу. Так, час вилизування уколотої кінцівки був у 6,8 разів довшим (p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020