МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. О. О. БОГОМОЛЬЦЯ
ЯКОВЛЕВА ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК: 615.517-085.27
Комплексна коригуюча терапія хворих на псоріаз з урахуванням змін у
стані про – та антиоксидантних систем
14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ-2005Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України.
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Дащук Андрій
Михайлович, Харківський державний медичний університет, МОЗ України,
завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб та СНІДу
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Ляшенко Іван
Никифорович, Вінницький національний медичний університет ім. М.І.
Пирогова МОЗ України, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб;
кандидат медичних наук, доцент Корольова Жаннета Валентинівна, Київська
медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупіка МОЗ України
доцент кафедри дерматовенерології.
Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ,
кафедра шкірних та венеричних хвороб.
Захист відбудеться “6” жовтня 2005 р., о 13.20 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.003.02 при Національному медичному
університеті ім. О.О. Богомольця, МОЗ України за адресою: 01023, м.
Київ, вул. Шовковична, 39/1, Центральна міська клінічна лікарня, корпус
2.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного
університету ім. О.О. Богомольця, МОЗ України за адресою: 01017, м.
Київ, вул. Зоологічна, 3.
Автореферат розісланий “ 3 “ липня 2005 року.
Вчений секретар спеціалізованої вченої
ради, доктор медичних наук, професор С.Г. Свирид
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Особлива увага до проблеми псоріазу обумовлена
значною поширеністю дерматозу серед представників різних рас і
національностей у всьому світі. Так, захворюваність населення розвинених
країн досягає 2-10 % [ С.И. Довжанский, С.Р. Утц, 1992].
Змінюється структура контингенту хворих на псоріаз: наростає питома
вага пацієнтів із тяжкими і резистентними формами захворювання [Ю.К.
Скрипкин, 1995; Л.П. Котрехова, О.Ю. Муратова, 2001; К.Н. Монахов, А.В.
Панов, Е.В. Соколовский, 1997]. Останніми роками відмічено почастішання
випадків тяжких клінічних проявів і ускладнень [ В.А. Богданов,
1994; А.П. Кармищенко, 1999; А.Л. Машкиллейсон, В.А.
Машкиллейсон, 1982].
Проблема псоріазу є актуальною не тільки для дерматологів, але і для
лікарів інших клінічних спеціальностей. Нині вчені схиляються до погляду
на псоріаз як на системний процес, що знайшло відображення в
найменуванні захворювання, яке змінюється на назву “псоріатична
хвороба” [С.И. Довжанский, С.Р. Утц , 1992; Н.Н. Панасюк, 1988; В.Г.
Шлопов, Т.И. Шевченко, 1988]. Системний характер захворювання
підтверджується широким спектром вісцеральної патології, яку виявляють в
хворих на псоріаз [В.А. Богданов, 1994; С.И.Довжанский, С.Р. Утц, 1992;
Н.Н. Панасюк, 1988; М.Д. Подильчак, 1967; В.Г. Шлопов, Т.И. Шевченко,
1988], а також порушенням у них функцій найважливіших регуляторних
систем, зокрема імунної, нервової, ендокринної та ін. [Н.М. Мазіна, В.В.
Владимиров, О.Н.Курьянова, М.Б. Москаленко, 1993; Т.В. Барабанчик, 2001;
И.Н. Белугина, 2001; О.В.Буянова, С.М. Грінюк, 2001].
Результати ряду досліджень метаболізму при псоріазі свідчать про
виражене підвищення в крові рівня метаболітів перикисного окиснення
[ Е.В. Вербенко , М.Н. Ежова , 1991; П.Д. Гулей , В.С. Царикович ,
Л.А. Ковальчук , 1993; Т.П. Коржова , В.І. Степаненко , 2002; Т.І.
Трунина , 1999].
Одним із найважливіших аспектів проблеми псоріазу є лікування хворих із
переважно тяжкими формами. Світовий і вітчизняний досвід показує, що всі
існуючі методи терапії псоріатичної хвороби недостатньо ефективні,
забирають тривалий час, спричиняють побічні явища [ В.Ф. Корсун , 1995
; І.Н. Ляшенко , Б.М. Гезь , 1991; К.Н. Монахов , А.В. Панов , Е.В.
Соколовский , 1997].
Незважаючи на значний арсенал сучасних засобів і методів лікування
псоріазу, його поширеність з роками не знижується. Це вимагає подальшої
розробки більш ефективних, безпечних, патогенетично обґрунтованих і
раціональних підходів до розв’язання даної проблеми.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконана у
відповідності з планом наукових досліджень Харківського державного
медичного університету і є фрагментом комплексної науково-дослідної теми
кафедри шкірних, венеричних хвороб та СНІДу “Ефективність комплексного
лікування хворих на псоріаз антиоксидантами з урахуванням стану ПОЛ та
антиоксидантної системи” (2001-2003р.).
Мета роботи – підвищення ефективності лікування і реабілітації хворих на
псоріаз шляхом впливу на процеси перикисного окиснення ліпідів за
рахунок застосування диференційованих лікувально-реабілітаційних схем,
що включають комбінації неспецифічних стимуляторів антиоксидантної
системи організму.
Основні завдання дослідження:
Вивчити основні параметри балансу систем перекисного окиснення ліпідів і
антирадикально-антиперекисного захисту в період загострення псоріазу, а
також еволюцію показників, їхню діагностичну і прогностичну значущість
залежно від тяжкості і тривалості захворювання.
Провести вивчення еволюції показників та співвідношень у стані системи
ПОЛ-АОЗ в умовах комплексного застосування антиоксидантних препаратів.
Розробити алгоритм лікування хворих на псоріаз з урахуванням
патогенетичних змін ПОЛ.
Об’єкт дослідження – хворі на псоріаз.
Предмет дослідження – стан перекисного окиснення ліпідів, стан
антиоксидантних систем та їх зміни у хворих на псоріаз у динаміці
лікування.
Методи дослідження. – У роботі застосовані такі методи дослідження:
загальноклінічні – огляд хворого, збір анамнезу для постановки діагнозу,
визначення форми, розповсюдженості, давності захворювання, контроль за
ефективністю терапії, проведення лабораторних клінічних досліджень;
біохімічні – біохемілюмінесценція сироватки крові, показники проміжного
процесу ПОЛ, вміст в крові ключових антиокислювачів;
імунологічні – визначення показників клітинної, гуморальної та
фагоцитарної ланок імунітету;
– статистичні – оцінка вірогідності отриманих даних.
Наукова новизна отриманих результатів
На достатньому порівняльному клініко-лабораторному матеріалі показана
висока терапевтична ефективність, патогенетична обґрунтованість, безпека
і перевага лікувальної технології, що включає антиоксидантний комплекс
(препарат “Ліпін”) і цикл процедур озонотерапії як неспецифічних
стимуляторів антиоксидантної системи організму перед традиційними
засобами лікування хворих на псоріаз.
У результаті клініко-лабораторного порівняння встановлено, що в
патогенетичній реалізації псоріазу певна роль належить системній
мембранопатії та ендотоксикозу, обумовлених накопиченням токсичних
продуктів ПОЛ, разом з антиоксидантною недостатністю.
Показано, що на початок, захворювання на псоріаз супроводжується певною
адаптивною інтенсифікацією показників антиоксидантної системи,
спрямованою, ймовірно, на компенсацію посилення процесів ПОЛ і
підтримання гомеостазу, а надалі відбувається її виснаження, переважно
факторів антирадикального захисту і, меншою мірою – показників ємності
системи антиоксидантів.
Встановлено, що в хворих на псоріаз має місце пропорційне посилення
дисбалансу систем ПОЛ-АОЗ залежно від форми захворювання, що вимагає
диференційованого лікувального підходу.
Пріоритетним є застосування лікувальної комбінації, яка включає
антиоксидантний препарат “Ліпін” і цикл процедур озонотерапії, а також
комбінацію вітамінів-антиоксидантів “Трi-Ві Плюс”, що сприятливо впливає
на стан окиснювально-відновного балансу організму і поліпшує перебіг
захворювання.
Практичне значення роботи.
Розроблена і впроваджена в дерматологічну практику методика лікування
псоріазу на основі застосування ліофілізованого яєчного
фосфатидилхоліну, який випускає фармацевтична промисловість під назвою
“Ліпін”, комбінації вітамінів-антиоксидантів “Трі-Ві Плюс” разом з
циклом внутрішньовенних інфузій медичного озону, диференційовано в
залежності від форми і тривалості перебігу псоріазу.
Доведена раціональність зазначених методів, їхня висока ефективність,
нешкідливість і простота у практичному застосуванні.
При плануванні діагностичних і лікувальних заходів у пацієнтів із
тривалістю захворювання понад 2 роки належить ураховувати потенційну
ймовірність накопичення в організмі токсичних продуктів ПОЛ,
антиоксидантну недостатність, що визначає доцільність дослідження
зазначених параметрів як критеріїв ефективності лікування.
Запропонована лікувальна схема дозволяє скоротити терміни стаціонарного
лікування хворих на 5,0??,0 ліжко-дня, знизити питому вагу рецидивів
псоріазу в 1,75 – 2,87 разу протягом першого року спостереження і надає
стійкій та тривалий клінічний ефект (до 3 років), а також може бути
застосована у якості протирецидивного засібу.
Матеріали, представлені в дисертації, застосовуються в процесі читання
лекцій, проведення практичних занять і наукової роботи на кафедрі
шкірних, венеричних хвороб та СНІДу Харківського державного медичного
університету. Метод лікування хворих упроваджено в практику міського
клінічного шкірно-венерологічного диспансеру №5 м. Харкова.
Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто проаналізована
література з проблеми псоріазу, разом із науковим керівником професором
А.М. Дащуком визначений напрямок досліджень, сформульовані мета і
завдання, окреслені відповідно до вимог репрезентативності клінічні
групи пацієнтів. На базі клінічної, біохімічної та імунологічної
лабораторії Харківського науково-дослідного інституту гігієни праці та
професійних захворювань під керівництвом старшого наукового
співробітника О.В. Чернишової, а також імунологічної та біохімічної
лабораторії Харківського обласного нефро-урологічного центру під
керівництвом зав. лабораторії Т.К. Ентіной освоєні біохімічні й
імунологічні методи. Автор особисто виконала всі лікувальні і
діагностичні маніпуляції та збір матеріалу. Дисертант самостійно
проводила статистичне опрацювання, аналіз і узагальнення отриманих
результатів, оформляла рукопис дисертації. Всі положення і висновки
винесені на захист, розроблені автором.
Апробація роботи. Основні положення були повідомлені і
обговорені на Всеукраїнській науковій конференції студентів, інтернів,
магістрів і клінічних ординаторів “Актуальные проблемы экспериментальной
и профилактической медицины”, яка відбулася на базі Донецького
державного медичного університету ім. М. Горького (2001 р.), а також на
конференції молодих вчених Харківського державного медичного
університету “Медицина третього тисячоліття” (2002 р.), на ХII
міжнародній науково-практичній конференції “Применение лазеров в
медицине и биологии” НДІ лазерної біології та лазерної медицини ХДУ
(1999 р.), а також на засіданні кафедри шкірних, венеричних хвороб та
СНІДу ХДМУ, присвяченому 120-річчю кафедри і 80-річчю із дня народження
професора Б.А. Задорожного(2002 р.)
Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць,
з них 3 в журналах, рекомендованих ВАК України, отримано два Патенти
України за № 35487 від 15.03.2001 р. та за №36977 від 16.04.2002 р.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 126
сторінках комп’ютерного друку, проілюстрована 19 таблицями і 6
рисунками, складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і
методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, обговорення
отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій і списку
літератури, що включає 191 джерел літератури, у тому числі 108 іноземних
авторів.
Подяки. Окремі розділи і фрагменти роботи виконані за безпосереднім
консультуванням із відповідними фахівцями, зокрема професором д.м.н.
В.М. Лісовим, доцентом к.м.н. М.А. Лісовою, к.м.н. В. І. Савенковим,
зав. лаб. Т.К. Ентіною, к.м.н. О.В. Чернишовою, за що автор висловлює їм
свою вдячність.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи досліджень. Обстежено 134 пацієнти, віком 18-60
років, із поширеним псоріазом, які знаходилися на стаціонарному
лікуванні з прогресуючою і стаціонарною стадією захворювання в умовах
дерматологічного відділення Харківського міського клінічного
шкірно-венерологічного диспансеру №5.
З урахуванням мети і планових завдань дослідження, та залежно від
провідного лікувального компонента застосовуваного терапевтичного
комплексу всі пацієнти були розподілені на три порівняльні клінічні
групи:
першу групу (А) склали 52 пацієнти, що одержали курс лікування із
включенням препаратів “Ліпін” та “Трі-Ві Плюс”;
другу групу (Б) сформували 45 пацієнтів, що пройшли терапевтичний курс
із включенням краплинних введень озонованого 0,9 % фізіологічного
розчину NaCl, препаратів “Ліпін” та “Трі-Ві Плюс”;
до третьої групи (В) – контрольної, ввійшли 37 пацієнтів, яких лікували
традиційним способом.
Критеріями формування клінічних груп служили констатація наявності у
хворих поширеного псоріазу, підтвердженого анамнестичними, клінічними, а
також лабораторними даними. Серед обстежених осіб чоловічої статі було
91 (67,9 %), жіночої – 43 (32,1 %). Найбільша кількість пацієнтів мала
тривалість захворювання від 1 до 5 років – 84 (62,7 %). Типовою була
наявність загострень два рази на рік (головним чином у холодні сезони
року, осінньо-зимова форма) – 55 (65,2 %), 21 (25 %) з весняно-літнім
псоріазом і 8 (9,8 %) з недиференційованою формою. У кожного четвертого
пацієнта спостерігалося 3 і більше рецидивів хронічного процесу, що
свідчить про тяжкість патології, знижену реактивність організму і
недостатньо ефективні попередні курси терапії. У більшості хворих 94 (70
% ) установлена прогресуюча стадія. Стаціонарна стадія була виявлена у
40 (30 %). Хворі на регресуючий псоріаз свідомо були виключені з
загальної когорти. Типова форма псоріазу у вигляді точкового псоріазу
(psoriasis punсtata) – 11 (8 %), краплинного (psoriasis guttata) – 16
(12 %), монетоподібного (psoriasis nummularis) – 27 (20 %), дифузні ж
форми (psoriasis diffusa) склали основну частину групи –80 (60 %).
Крім традиційного діагностичного алгоритму, використаного нами для
встановлення факту наявності різних форм псоріазу у спостережуваних
пацієнтів (скарги, анамнез, фізикальне, загальноклінічне і
дерматологічне обстеження), застосовувалися поглиблені біохімічні й
імунологічні методики.
Оцінку стану перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) проводили на підставі
вивчення динаміки показників інтенсивності біохемілюмінесценції
сироватки крові (БХЛ), а також вивчення показників проміжного процесу
ПОЛ: діє’нові кон’югати (ДК) і малоновий діальдегід (МДА), що
визначалися за загальноприйнятими методиками [Ю.А. Владимиров, А.И.
Арчаков , 1972; Ю.А. Владимиров ,1989; В.Е. Каган , О.Н. Орлов , С.С.
Прилипко, 1986р.; Е.Б. Меншикова , Н.К. Зенков , 1993 ;
Н.П. Мешкова , С.Е. Северин , 1979; Н.Б.
Подберезкина , Л.Ф. Осинская , 1989 ; А.А. Тиунова ,1995 ].
Реєстрацію інтенсивності БХЛ проводили на автоматичному медичному
біохемілюмінометрі БХЛМЦ1-01.
Вивчення стану антиоксидантних систем у пацієнтів проводили шляхом
визначення вмісту в крові ключових антиокислювачів. Вивчали вміст
SH-груп у крові за методом амперметричного титрування [А.П. Кармищенко
,1999]. Вміст глутатіону в крові визначали за методикою Т.Т. Кац та
співавт. [М.И. Прохорова, 1982], активність каталази досліджували за
методикою Баха та Зубкової [Н.П. Мешкова , С.Е. Северин , 1979], вміст
глутатіонпероксидази – за загальновизнаною методикою [М.Д. Подильчак ,
1967; А.Р.Гаврилова , Н.Ф.Хмара , 1986].
Виявлення активності пероксидази проводилося за загальноприйнятою
методикою В.С. Асатіані [В.С.Асатиани , 1969; М.Д. Подильчак , 1967]. У
хворих також визначали вміст у крові гаптоглобіну за методикою,
запропонованою О.Г. Архіповою та співавт. [О.Г. Архипова, Н.Н.
Шицкая,Л.С.Семенова,1988],та дослідження активності церулоплазміну[В.Н.
Зовский, 1984].
Стан імунного статусу організму пацієнтів вивчено на основі визначення
наступних параметрів: загального числа лейкоцитів і складу лейкоцитарної
формули [В.В. Меньшиков, 1987]; показника фагоцитарної реакції [И.Н.
Белугина ,2001], що характеризують стан клітинної ланки неспецифічної
резистентності; титру аглютиніну з тест-культурою кишкової палички [А.П.
Кармищенко ,1999], що вказує на стан гуморальної ланки неспецифічної
резистентності; вмісту Т- і В-лімфоцитів за методикою розеткоутворювання
Е-РОК і Е-АС [В.В. Меньшиков, 1987], що входять до клітинної ланки
імунної системи; рівнів сироваткових імуноглобулінів класів А, М, G, що
складають гуморальний компонент, за допомогою одновимірної радіальної
імунодифузії в агаровому гелі за G. Mancini et al. [А.П. Кармищенко,
1999], вмісту циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) як показника
активності реакції антиген-антитіло [В.В. Меньшиков, 1987].
Матеріал для досліджень (кров) забирали в стаціонарних умовах у єдиному
часовому інтервалі з 830 до 930 години ранку. Лабораторні показники
вивчалися до та через 2 і 4 тижні після початку обстеження та лікування.
Всі отримані в результаті досліджень дані піддавали статистичному
опрацюванню за допомогою традиційного парного критерію Фишера-Стьюдента
[Е.В. Гублер ,1978]. Математичне опрацювання результатів досліджень
проведено на персональному комп’ютері – х86 за допомогою прикладного
пакета статистичних програм Statistica for Windows v5.0. Комп’ютерна
графіка і набір тексту виконані в текстовому редакторі “Microsoft Word
2000” операційної системи “Windows XP Professional” фірми Microsoft
(USA).
Результати досліджень та їх обговорення. Проведено порівняльні
лабораторні тести окремих показників, що характеризують загальні зміни у
стані ПОЛ-АОЗ у 84 хворих на псоріаз, з кожної клінічної групи: А –
32 хворих, Б і В – 27 і 25, відповідно.
Рутинно було досліджено ряд показників імунного стану та встановлено, що
хворі на псоріаз, крім зниженого рівня лімфоцитів, мають і досить
істотний комплекс відхилень показників імунологічної реактивності від
величин контрольної групи, що, головним чином, мали вірогідний характер.
Кількість Т-хелперів не перетерпіла істотних відхилень від цифр
контролю, тоді як субпопуляція Т-супресорів у хворих на псоріаз є
нечисленою і вірогідно (Р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
