.

Синтез та властивості похідних 4-аміно-3-меркапто-4Н-1,2,4-триазолу (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
111 2811
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ?Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЯНЧЕНКО Віктор Олексійович

УДК 547.792.9

Синтез та властивості похідних 4-аміно-3-меркапто-4Н-1,2,4-триазолу

15.00.02 – фармацевтична хімія та фармакогнозія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата фармацевтичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі хімії Чернігівського державного педагогічного
університету імені Т.Г.Шевченка.

Науковий керівник: доктор фармацевтичних наук, професор

Демченко Анатолій Михайлович.

Професор кафедри хімії

Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка

Офіційні опоненти:

Доктор фармацевтичних наук, професор

Безуглий Петро Овксентійович.

Національний фармацевтичний університет,

завідувач кафедри фармацевтичної хімії

Доктор фармацевтичних наук

Коваленко Сергій Іванович

Професор кафедри фармацевтичної хімії

Запорізького державного медичного університету

Провідна установа:

Національний медичний університет

ім. О.О. Богомольця, кафедра біологічної, біоорганічної та
фармацевтичної хімії.

Захист відбудеться “22” квітня 2005 р. о 10 00 год на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.605.01 при Національному
фармацевтичному університеті за адресою: 61002, м. Харків, вул.
Пушкінська, 53

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного
фармацевтичного університету (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 4)

Автореферат розісланий “ 19” березня 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор біологічних наук, професор

Л.М. Малоштан

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми визначається важливою проблемою сучасної фармації –
пошук нових лікарських препаратів із широким спектром дії.

Хімія триазоловмістних сполук за останній час інтенсивно розвивалась і
була добре вивчена. Знайдено і впроваджено у медичну практику багато
лікарських засобів, одним із фрагментів молекули яких є 1,2,4-триазольне
ядро. Так препарати фурозалон і фуракрил виявляють антибактеріальну
дію, небідразин – гіпотензивну. До триазоловмістних препаратів
відноситься цілий ряд протигрибкових препаратів серед яких найбільш
відомі діфлюкам та кетоназол. Однак хімічні властивості похідних
4-аміно-5-арил(алкіл)-4Н-триазол-3-ілтіолів до цього часу все ще
залишаються недостатньо вивченими.

Природно, що розробка методів і синтез нових похідних 1,2,4-три- азолу
та триазоловмістних гетероциклічних систем, які виявляли б яскраво
виражену хіміотерапевтичну дію на фоні незначної токсичності і простоті
синтезу є актуальним питанням сьогодення.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалась у відповідності до проекту науково-дослідних робіт
Інституту фармакології і токсикології АМН України “Синтез та вивчення
нових неопіоїдних анальгетиків та нестероїдних протизапальних засобів в
ряду похідних азотистих гетероциклів та сірковмісних сполук” (№
держреєстрації 0100U000297).

Мета і завдання дослідження. Основна мета роботи полягала в розробці
методів синтезу похідних 4-аміно-5-арил(алкіл)-4Н-триазол-3-ілтіолу та
вивченні фармакологічних властивостей синтезованих сполук для вияву
закономірностей “структура – біологічна активність”.

Для досягнення поставленої мети в роботі були поставлені такі завдання:

– вивчити поведінку 4-аміно-5-R-4Н-триазол-3-ілтіолів у реакціях із
замішеними ?-галогенкарбонільними та дикарбонільними сполуками;

– розробити препаративні методи синтезу конденсованих
1,2,4-триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадиазинів;

– визначити загальні закономірності хімічної поведінки N-аміногрупи
5-R-4Н-триазол-3-ілтіолів в реакціях з біфункціональними сполуками;

– вивчити хімічні, спектральні та фармакологічні властивості
синтезованих сполук і встановити закономірності “структура – біологічна
активність”.

Об’єкт дослідження – синтетичні похідні
4-аміно-5-арил(алкіл)-4Н-триазол-3-ілтіолу.

Предмет дослідження – методи синтезу, фізико-хімічні та біологічні
властивості циклічних та ациклічних похідних
4-аміно-5-арил(алкіл)-4Н-триазол-3-ілтіолу і продуктів їх хімічних
перетворень.

Методи дослідження – синтез сполук з використанням різноманітних
хімічних реакцій (алкілування, ацилювання, конденсації,
гетероциклізації, гідролізу та ін.); доведення структури та
індивідуальності синтезованих сполук фізико-хімічними методами аналізу
(ІЧ, ПМР-спектроскопії, мас-спектрометрії, рентгеноструктурного аналізу
та ін.); вивчення біологічних властивостей з використанням стандартних
методик; аналіз отриманих результатів та їх узагальнення.

Наукова новизна отриманих результатів. Вивчені умови одержання
N1-арил-2-(5-алкіл-4-аміно-4H-1,2,4-триазол-3-ілтіо)ацетамідів та
показана можливість їх циклізації в
6-ариламіно-7Н-[1,2,4]триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадиазини.

Встановлено можливість синтезу заміщених
[1,2,4]триазоло[4,3-b]піридазинів циклоконденсацією похідних
4Н-триазол-3-ілтіолу з ацетилацетоном.

Досліджена будова продуктів конденсації
4-арилметиліденаміно-4H-1,2,4-триазол-3-ілтіолів з біфункціональними
сполуками.

Доведена можливість переходу подвійного зв’язку азометинової групи в
6-арил-7H-[1,2,4]триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадиазинах з утворенням
ізомерних 5H-[1,2,4]триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадиазинів.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблено препаративні методи
синтезу конденсованих 1,2,4-триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадиазинів та
[1,2,4]триазоло[4,3-b]піридазинів.

Вивчені протизапальні, анальгетичні, протигрибкові, антимікробні,
антиоксидантні та противірусні властивості синтезованих сполук.

Встановлені закономірності залежності “структура – активність”, які
можуть бути використані для цілеспрямованого синтезу біологічно активних
сполук.

Відпрацьовано препаративний метод синтезу арилізотіоціанатів на основі
ароматичних амінів та тетраметилтіурамдисульфіду (ТМТД).

За результатами досліджень найбільш перспективну сполуку етил
2-(4-аміно-5-трифторметил-4H-1,2,4-триазол-3-ілтіометилкарбоксамідо)-5,6
-дигідро-4H-циклопента[b]тіофен-3-карбоксилат запропоновано для
поглибленого фармакологічного вивчення. На зазначену субстанцію
розроблено проект АНД.

Отримані при виконанні дисертаційної роботи результати впроваджено в
науково-дослідний та навчальний процес ряду навчальних закладів України.

Особистий внесок автора є визначальним на всіх етапах роботи і полягає у
визначенні мети й об’єктів дослідження, загальній постановці завдань і
шляхів їх реалізації, планування і виконання синтетичної частини
експериментальної роботи, в інтерпретації та узагальненні
експерименттальних даних, формулюванні наукових висновків.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертаційної роботи
доповідались на 4-ому міжнародному симпозіумі з хімії та використанню
фосфор-, сірка- та кремнійорганічних сполук “Петербургские встречи”
(ISPM-IV)” (С.Петербург, 2002 р.), міжнародному симпозіумі присвяченому
100-річчю академіка А.В. Кірсанова (Київ, 2002 р.), всеукраїнській
науково-практичній конференції „Сучасні технології органічного синтезу
та медичної хімії” (Харків, 2003р), міжнародній конференції “Кислород- и
серосодержащие гетероциклы” (Москва, 2003), міжнародній конференції
“Історія та перспективи розвитку фармацевтичної науки та освіти”
(Запоріжжя, 2004 р).

Публікації. Матеріали дисертаційної роботи викладені в 6 статтях та 4
тезах доповідей.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу,
4 розділів, додатку, висновків, списку літературних джерел що включає
164 найменування. Робота проілюстрована 32 схемами, 28 малюнками і 28
таблицями.

У вступі до дисертації обґрунтована актуальність проблеми та
сформульована мета роботи. У першому розділі детально проаналізовано
література, що стосується методів синтезу та біологічних властивостей
похідних 1,2,4-триазолу із зверненням особливої уваги
4-аміно-5-арил(алкіл)-4Н-триазол-3-ілтіолам. У наступних трьох розділах
та додатку розглянуті власні експериментальні дослідження.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ.

Синтез та властивості похідних 4-аміно-4-Н-1,2,4-триазол-3-тіолу.

Вихідні 4-аміно-5-алкіл-4Н-триазол-3-ілтіоли (1 R=Alkyl) були одержані
кип’ятінням тіокарбогідразиду в надлишку відповідної карбонової кислоти,
тоді як 5-арилзаміщенні (1 R=Aryl) утворюються при обробці
2-меркапто-[1,3,4]оксадіазолів надлишком гідразингідрату.

Схема 1

1 а-о

а H, б CH3, в CF3, г C2H5, д н-C3H7, е н-С4Н9, ж трет-С4Н9, з н-С5Н11,
і C6H5,

к 4-CH3C6H4, л 4-BrC6H4, м 3-BrC6H4, н 4-ClC6H4, о4 трет-С4Н9C6H4.

S-Заміщені похідні 4Н-1,2,4-триазолу (2) були одержані алкілуванням
4-аміно-5-R-4Н-триазоліл-3-тіолів (1) N-заміщеними ?-хлорацетамідами.
Показано, що алкілування тіогрупи N-амінотриазолу дуже добре проходить у
водно-спиртовому середовищі в присутності еквімолярних кількостей КOH
або K2CO3.

Схема 2

R= CH3, CF3, C2H5, н-C3H7, н-С4Н9, н-С5Н11, трет-С4Н9, H, 4-CH3C6H4,
4-BrC6H4, 3-BrC6H4, 4-ClC6H4, трет-С4Н9C6H4.

NXR1=

а-п р с т у ф х ц

R2= а Н; б 4-CH3; в 3-CF3; г 4-OCH3; д 4-COOCH3; е 4-F; ж 4-Cl; з 4-Br;
і 3,4-(Cl)2; к 2,6-(Cl)2; л 4-OC2H5; м 4-OC6H5; н 2,3-(CH3)2;.о 3-Cl,
2-CH3; п 2,4,6-(Cl)3.

В спектрах ПМР сполук 2 інформативними являються сигнали двохпротонного
синглету метиленової групи S-CH2CO в області 3,64-4,23 м.ч. та
двохпротонного синглету N-аміногрупи в області 5,68-6,42 м.ч. Сигнал
NH-амідного протону спостерігається в вигляді розширеного синглету в
інтервалі 9,59 – 10,7 м.ч. У всіх синтезованих сполуках 2 сигнали
ароматичних протонів та протонів замісників зареєстровані в
характеристичних областях спектру.

Використовуючи відомий метод конденсації N-амінотриазолів 1 з
ароматичними альдегідами нами були напрацьовані відповідні
5-R-4-(1-арилметиліденаміно)-4H-1,2,4-триазол-3-ілтіоли (3). Виявлено,
що при наявності в п’ятому положенні системи трифторметильного замісника
реакція протікає при короткочасному нагріванні в о-ксилолі без
каталізатора, що пояснюється високими електроноакцепторними
властивостями CF3-групи.

На основі 4-ариліденаміно-1,2,4-триазолів 3 в умовах реакції Манніха
синтезовано ряд
1-морфолінометил-4-аріліденаміно-4,5-дигідро-1Н-1,2,4-триазол-5-ілтіонів
(4). Будова синтезованих сполук була підтверджена даними ПМР
спектроскопії. Так, для сполук 4 характерною особливістю являється
наявність сигналів морфолінового фрагменту молекули у вигляді двох
триплетів при 2,68 – 2,75 м.ч. та 3,55 – 3,59 м.ч., двопротонного
синглету NCH2N-групи в області 5,02-5,17 м.ч. та отнопротонного cинглету
CH-групи в області 9,63-9,91 м.ч. Протони арильних та інших замісників
резонують з відповідною мультиплетністю в характеристичних ділянках
спектра.

Схема 3

3 R= CF3; R= CH3; R= C2H5;

4a R=CH3, Ar=4-MeOC6H4; б R=CF3, Ar=4-MeOC6H4; в R=CF3, Ar=4-FC6H4; г
R=CF3, Ar=С6Н5.

Продовжуючи вивчення хімічних властивостей N-аміногрупи сполук 2 нами
було здійснено синтез похідних 4-(1H-пірол-1-іл)-4H-1,2,4-триазолу 5
кип’ятінням еквімолярних кількостей 4-амінотриазолів 2 з
2,5-диметокситетрагідрофураном в оцтовій кислоті. Слід зазначити, що при
R = CF3 продукти реакції виділити не вдалося.

Схема 4

R = CH3, C6H5; Х = ОС2Н5, NHAryl

Ar = C6H5; 4-CH3C6H4; 4-FC6H4; 4-ClC6H4; 3,4-(Cl)2C6H3; 3-Cl 2-CH3C6H3.

В спектрах ПМР утворення сполук 5 супроводжується зникненням
двопротонного синглету синглету N-аміногрупи при 5,8 – 6,3 м.ч., і
появою дублету дублетів пірольного фрагменту в області 6,30 і 7,15 м.ч.

Короткочасним нагріванням еквімолярних кількостей відповідних
N-амінотіолів (1 R=CH3) з ароматичними ізотіоціанатами в бензолі нами
були отримані
N-арил-N1-3-метил-5-меркапто-4Н-1,2,4-триазол-4-ілтіосечовини 6. В
спектрах ПМР останніх, сигнали обох NH-груп зареєстровані в області 9,9
– 10,2 м.ч., а однопротонний синглет SH-групи – в області 13,3– 13,4
м.ч.

Схема 5

Ar = С6Н5, 2-CH3С6Н4, 3-CH3С6Н4, 4-CH3OС6Н4, 4-BrС6Н4.

Довготривале нагрівання тіосечовин 6 в ДМФА супроводжується виділенням
сірководню та призводить до утворення
6-ариламіно-3-метил-[1,2,4]триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадиазолу 7. У випадку
нагрівання N,N-диметил-N1-(4-бромфеніл)тіосечовини (8) з
5-метил-4-аміно-4H-1,2,4-триазол-3-тіолом в ДМФА за тих же умов був
виділений
6-(4-бромфеніламіно)-3-метил[1,2,4]триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадиазол (7),
котрий повністю ідентичний продукту взаємодії
5-метил-4-аміно-4H-1,2,4-триазол-3-тіолу з 4-бромфенілізотіоціанатом
(9). В спектрі ПМР амідину 7 трьохпротонний синглет метильної групи
проявляється в області 2,05 м.ч., а амідиновий протон зареєстровананий в
області 10,1 м.ч. в вигляді однопротонного синглету.

Схема 6

R=H, 2-CH3, 3-CH3, 4-CH3, 4-ОCH3, 3-Cl-2CH3, 4-Br.

Нами відпрацьований однореакторний метод отримання арилізотіоцианатів із
відповідних ароматичних амінів та 80% порошку ТМТД. Слід відзначити, що
попереднє виділення та очищення діючої речовини із некондиційного
фунгіциду ТМТД не приводить до значного підвищення виходу кінцевого
продукту. Тому тіокарбамоілювання ароматичних амінів проводили при
кип’ятінні еквимолярних кількостей вихідних реагентів в розчині етанолу
разом з наповнювачем. Розроблений метод дозволяє виділяти в
індивідуальному стані як проміжні тіосечовини 8, так і арилізотіоціанати
9.

При заміні в даній реакції ароматичних амінів на
5-етил-4-аміно-4H-1,2,4-триазол-3-тіол (схема 7) ми сподівалися одержати
тіосечовину 10. Проте було встановлено, що замість очікуваного
приєднання диметиламінометилтіонової групи по N-аміногрупі гетероциклу
тіокарбомоілювання проходить по другому положенню системи з утворенням
4-аміно-3-етил-5-тіоксо-4,5-дигідро-1H-1,2,4-триазол-1-диметиламінометан
тіону 11.

Схема 7

Так в спектрі ПМР сполуки 11 чітко прослідковується двохпротон-ний
синглет N-аміногрупи в області 5,52 м.ч., два синглети диметиламіногрупи
зареєстровані при 3,50 м.ч. та 3,59 м.ч., а протони метильної і
метиленової груп резонують відповідно своєї мультиплетності при 1,86
м.ч., та 2,65 м.ч.

Відомо, що дегідрооцтова кислота при взаємодії з N-нуклеофілами утворює
відповідні похідні 3-ацетил-6-метил-2-(R-аміно)-4H-4-піранону. Нами була
здійснена спроба конденсації дегідрооцтової кислоти з
4-аміно-5-R-4H-1,2,4-триазол-3-тіолами, але у всіх випадках, крім R=CF3,
були виділені вихідні сполуки.

Схема 8

Дані мас-спектрометрії та ПМР-спектроскопії свідчать про те, що замість
очікуваного
3-ацетил-6-метил-2-(3-меркапто-5-трифторметил-4H-1,2,4-триазол-4-іламіно
)-4H-4-піранону (13) було отримано
N1,N2-ди(3-ацетил-6-метил-4-оксо-4H-2-піраніл)гідразин (14). На користь
цього лаконічно вказує іон m/z: 332 [M+], якому відповідає молекулярна
маса сполуки 14 та іон m/z: 166 [M+], який відповідає молекулярній масі
іону після симетричного розриву молекули по зв’язку N-N гідразинового
фрагменту, а також іони, стандартні для розпаду подібного типу сполук.

Синтез та властивості конденсованих гетероциклічних систем на основі
4-аміно-4-Н-1,2,4-триазол-3-тіолу.

Похідні 1,2,4-триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазину (15) були отримані по
відомому методу алкілуванням 4-аміно-5-R-4Н-триазол-3-ілтіолів (1)
заміщеними фенацилбромідами в нашій модифікації.

Схема 9

15 R = H,CH3, CF3, CH2CH3, CH2CH2CH3, CH2(CH2)2CH3, CH2(CH2)3CH3,
C(CH3)3.

Ar = C6H5, 4-CH3C6H4, 4-OCH3C6H4, 4-OCH2CH3C6H4, 4-NO2 C6H4, 3-NO2C6H4,
3,4-(OCH3)2C6H3,

3,4-(OCH2CH2O)C6H3, 4- ClC6H4, 3,4-( Cl)2C6H3, 4-FC6H4, 4-ВrC6H4,
4-CH2CH3C6H4, 2,4-( Cl)2C6H3,

4-PhC6H4, 4-С(CH3)3C6H4, 2,4-(CH3)2C6H3.

Альтернативним методом синтезу сполук 16 є внутрішньомолекулярна
циклізація S-фенацилоксадиазолів (18) (отриманих за стандартними
методами з 2-меркапто-5R-1,3,4-оксадиазолів) під дією надлишку
гідразин-гідрату.

Схема 10

R = 3-BrС6Н4; 4-BrС6Н4, R = 4-CH3OС6Н4; R=4-Py;

Аr = 4-NO2С6Н4; 4-ClС6Н4; 3,4-(OCH2CH2O)С6Н3; 3,4-(OCH3)2С6Н3.

При взаємодії 4-аміно-5-метил-4Н-триазол-3-ілтіолу (1) з
?-бромпропіофеноном одержано
3,7-диметил-6-феніл-7Н-[1,2,4]триазоло[3,4-b] [1,3,4]тіадиазин (19).
Показано, що обробка останнього ангідридами аліфатичних кислот приводить
до N-ацилпохідних 20. В спектрах ПМР перехід до сполуки 20
супроводжується зникненням трьохпротоного дублету метильної групи при
1,39 м.ч., та однопротоного квартету СН3СН-групи при 4,99 м.ч.,
характерної для сполуки 19 і появою трьохпротонного синглету метильної
групи в сьомому положенні системи.

Схема 11

R = CH3, C2H5, н-C3H7

У випадку ацилювання ангідридами аліфатичних кислот біциклів 16
утворюються диацильні похідні 21, про що свідчать дані мас-спектрометрії
та ПМР-спектроскопії.

Схема 12

21 R = CH3, CH2CH3, CH2CH2CH3. R1 = H, CH3, CF3.

Ar = C6H5, 4-CH3C6H4; 3-NO2C6H4; 4-NO2C6H4; 4-ClC6H4; 3,4-(Cl)2C6H3.

22 Ar = C6H5, 4-CH3C6H4; 4-ClC6H4.

Нами доведено, що довготривале кип’ятіння сполук 21 в мінеральних
кислотах приводить до деацильованих продуктів 22 із збереженням
подвійного зв’язку між шостим та сьомим атомами вуглецю системи. В
спектрах ПМР сполук 22 однопротонний синглет атому водню в сьомому
положенню системі спостерігається в області 6,18 м.ч.

Відновлення 3-R-6-(4-нітрофеніл)-7Н-[1,2,4]триазоло[3,4-b][1,3,4]
тіадиазинів (16) (R=CH3 та CF3, Ar=4-NO2C6H4) в кислому середовищі
залізом приводить до амінів 23.

Схема 13

R = СH3, CF3.R1 = СH3, CH2CH3.

Взаємодією
3-трифторметил-6-(4-амінофеніл)-7Н-[1,2,4]триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадиази
ну (23) з 2,5-диметокситетрагідрофураном отримано
3-трифторметил-6-[4-(1Н-1-піроліл)феніл]-7Н[1,2,4]триазоло[3,4-b][1,3,4]
тіадиазин (24). Короткочасне нагрівання аміну 23 (R=CH3) з ангідридами
аліфатичних кислот призводить до ацилювання по аміногрупі з утворенням
амідів 25. Було відмічено, що довготривале кип’ятіння біциклу 23 (R=CH3)
в оцтовому ангідриді призводить до утворення тетраацильного похідного
26.

В останній час значно виросла зацікавленість гетероциклічними
N-ариламідинами, що зв’язано з отриманням на їх основі анальгетиків
нового покоління. Нами розроблено метод отримання N-ариламідинів 27 з
1,2,4-триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазиновим ядром внутрішньомолекулярною
циклізацією
N1-арил-2-(4-аміно-5-метил-4Н-1,2,4-триазол-3-ілтіо)ацетамідів 2 під
дією хлорокису фосфору.

Схема 14

R=4-OCH2CH3; 3,4-(OCH2CH2O); 4-Cl; 3,4-Cl2; 3-Cl, 2-CH3; 3-OCH3; 4-Br;
2,5-(CH3)2.

Відмінність спектрів ПМР амідинових структур 27 від S-ацетанілідів 2
полягає в зникненні двохпротонного синглету N-аміногрупи при 5,3 – 6,4
м.ч. та сигналу ацетамідного протону при 10,1 – 10,7 м.ч. (характерних
для 2) та появою розширеного синглету NH-групи в шостому положенні
системи при 8,9 – 9,7 м.ч.

Схема 15

3.29 R=CH3; 3.30 R=CF3.

а R1=4-CH3, б R1=4-ОН, в R1=4-F, г R1=4-Cl, д R1=4-OEt, е R1=3,4(OCH3)2,
ж R1=3,4(OCH2O), з R1=4-iPr, і R1=4-N(CH3)2, к R1=OCH3, л R1=Н.

Взаємодією основ Шиффа 3 з ?-хлорацетанілідами та етил хлорацетатом в
присутності надлишку триетиламіну нами одержані насичені похідні
5H-[1,2,4]триазоло[3,4-b][1,3,4]тіадиазину (28 та 29). Слід відмітити,
що при наявності двох асиметричних атомів вуглецю в структурах 28 та 29
теоретично можливо утворення чотирьох стереоізомерів. Відсутність в
спектрах ПМР дублювання сигналів дало змо- гу зробити припущення про
утворення одного ізомеру. В спектрах ПМР амідів 28 однопротонний дублет
SCH-групи резонує в

@ B ? ? I

i

?

o

x:

f

°

i

@

AE

E

E

I

o

x?: Підписано до друку 9.03.2005. Формат 60*84 1/16 Папір офсетний. Друк різографія Умовний друк. арк. 1,16. Тираж 100 пр. Зам. № 115. Віддруковано з оригінал-макету на ПП “Азамаєва В.П.”. Україна, 61144, м. Харків, вул. Г. Праці, 17, к. 284. Тел. 65-92-41 PAGE \* Arabic 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020