.

Диференційована седативна підготовка дітей 7-11 років при хірургічній санації порожнини рота (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
119 2621
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ

ЗАДОЯ НІНА ІВАНІВНА

УДК 616.314-089-053.37.6:616.8

Диференційована седативна підготовка дітей 7-11 років при хірургічній
санації порожнини рота

14.01.22 – стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Полтава – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії МОЗ
України (ректор – доктор медичних наук, професор Ждан В.М.).

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Ткаченко Павло
Іванович,

Українська медична стоматологічна
академія МОЗ України,

м.Полтава, завідувач кафедри
дитячої хірургічної

стоматології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Рибалов Олег Васильович, Українська
медична стоматологічна академія МОЗ України, завідувач кафедри
хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії;

доктор медичних наук, професор Гулюк Анатолій Георгійович, Одеський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
хірургічної стоматології.

Провідна установа:  Київська медична академія післядипломної освіти
імені П.Л. Шупика МОЗ України, Інститут стоматології, кафедра
стоматології.

Захист відбудеться “31” січня 2006 року об 1100 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 44.601.01 при Українській медичній
стоматологічній академії МОЗ України (36024, м. Полтава, вул. Шевченка,
23).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української медичної
стоматологічної академії за адресою: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка,
23.

Автореферат розісланий “27” грудня 2005р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Дев’яткіна Т.О.ЗАГАЛЬНА
ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За оцінками медиків та більшості населення,
стоматологічні втручання характеризуються найвищим рівнем болючості, що
супроводжується відчуттям емоційного напруження, страху (Г. Гришин,
1998; Л.М.Мунтян та співав., 1999; Л.В. Петровская и соавт., 2003;
С.Г. Безруков и соавт., 2004; Р.Р. Ілик, 2005). Високий ступінь
болючості обумовлений особливостями сенсорної організації
щелепно-лицевої ділянки як на периферичному, так і на центральному рівні
нервової системи. Відчуття усвідомлення болю складається із низки
факторів, а саме: власне больового нападу, локалізації джерела болю,
наявності супутніх хвороб, стресостійкості й навіть настрою пацієнта
(М.М. Соловьев и соавт., 1985; В.В. Синичкин и соавт., 1989; А.Ф. Бизяев
и соавт., 1992; Г. Лысенко и соавт., 2005; М. Haraberg, 1995;
J.R. Pinkham, 1999). Очікування болю від стоматологічних процедур
формується вже в дитячому віці і, встановившись, майже не піддається
корекції, що призводить у багатьох випадках до неефективності місцевого
знеболювання (Ю.Г. Кононенко и соавт., 2001; G. Frenkel, 1990; S.
Lindsay et al., 1993).

Характерною рисою дитини є лабільність її емоцій ( Е.В. Васманова и
соавт., 1996; О.Л. Kононко, 1999; Р.А. Гумецький и соавт., 2000; Э.
Арансон и соавт., 2002; J.R.Pinkham, 1999), тому, незважаючи на появу
нових, більш сучасних анестетиків, значна увага все ж приділяється
седативній підготовці (Е.В. Зорян и соавт., 2005; S.C. Hall, 1993), за
допомогою якої стоматологи прагнуть запобігти метаболічним і
нейроендокринним порушенням, усунути патологічні рефлекси під час
стоматологічних втручань (Е.В. Зорян и соавт., 2001; Ю.В. Мишунин и
соавт., 2001; Л.В. Петровская и соавт., 2003; Ю.Г. Кононенко, 2005).

Відома велика кількість розроблених методик, які допомагають послабити
психоемоційну тривожність дітей. Найефективнішою вважають застосування
психофармакотерапії, тобто психотерапії на фоні дії фармакологічних
препаратів, таких як транквілізатори, нейролептики, антидепресанти із
седативною дією (И.А.Шугайлов и соавт., 1996; А.И. Николаев и соавт.,
2000; Є.В.Ковальов і співавт., 2001; Н.В.Курякина, 2001; С.С. Полищук,
2005; F. Paul, 1993; R.U. Murari, 2000). Але застосування в дитячій
стоматології цих препаратів не завжди можливе у зв’язку з тим, що
медикаментозні засоби викликають у багатьох дітей їх непереносимість та
неприємні відчуття (М.А.Нападов и соавт., 1984; Е.В. Васманова и соавт.,
1996; Л.М. Мунтян та співав., 1999; Р.А. Гумецький та співавт., 2000;
J.R.Pinkham, 1999).

Питання вибору методу седативної підготовки залежить від віку,
темпераменту дитини, стилю виховання, наявності негативного досвіду
спілкування зі стоматологом і є дуже важливим (Р.В. Козакова, 1996;
И.А. Шугайлов и соавт., 1996; Ю.Г. Кононенко, 2005; N.L. Schechter,
1991; L.S.Burns, 1997; R.U. Murari, 2000). Від системного підходу до
методу седативної підготовки та його оптимальної реалізації значною
мірою залежить успішність хірургічного втручання.

Між тим, питання щодо використання нових способів седативної підготовки,
які б дозволили знизити рівень сенсорного сприймання й усунути
несприятливі реакції з боку вегетативної нервової системи дітей перед
оперативним стоматологічним втручанням, залишається відкритим і визначає
актуальність нашої роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом науково-дослідної теми Української медичної
стоматологічної академії МОЗ України “ Механізми ушкодження зубощелепної
системи, резистентність організму і обґрунтування засобів профілактики,
терапії і реабілітації основних стоматологічних захворювань” (державний
реєстраційний № 0197U018550). Автор є безпосереднім виконавцем фрагмента
цієї теми.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в підвищенні
ефективності знеболювання при видаленні зубів шляхом проведення
диференційованої седативної підготовки перед амбулаторним хірургічним
втручанням у дітей залежно від їхнього психоемоційного стану.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі наукові
завдання:

Визначити стан стоматологічного статусу в дітей із різними ступенями
тривожності.

Визначити зміни біохімічних показників ротової рідини до проведення
оперативного втручання в дітей залежно від їхнього психоемоційного
стану.

Дослідити вплив різних методів седативної підготовки на стан
вегетативної нервової системи в дітей із різним ступенем тривожності.

Оцінити ефективність седативної підготовки в дітей із різним ступенем
тривожності щодо створення сприятливих умов для проведення оперативного
втручання.

Розробити на основі проведених досліджень практичні рекомендації щодо
використання запропонованих методів седативної підготовки та впровадити
їх в амбулаторну практику дитячої стоматології.

Об’єкт дослідження – психоемоційний стан дітей, які потребують
хірургічної санації порожнини рота.

Предмет дослідження – підвищення ефективності знеболювання при
проведенні амбулаторного хірургічного стоматологічного втручання в дітей
шляхом корекції психоемоційного стану.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети були використані
клінічні методи дослідження стоматологічного статусу; методи вивчення
функціонального стану вегетативної нервової системи; психофізіологічні
методи обстеження для оцінки психоемоційного стану дітей; фізико-хімічні
та біохімічні дослідження ротової рідини; математико-статистичні методи
для аналізу отриманих результатів клінічних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. На підставі клінічних,
психологічних, біохімічних методів дослідження визначені різні ступені
тривожності в дітей, які потребують проведення хірургічної санації
порожнини рота.

Підтверджена висока інформативність вегетативного індексу Кердо,
хвилинного об’єму циркулюючої крові, даних кардіоінтервалограми в
дослідженні стану вегетативної нервової системи.

Уперше встановлені рівні кортизолу, сіалових кислот, калію, натрію в
ротовій рідині в дітей із різними ступенями тривожності.

Обґрунтовані й адаптовані методики седативного впливу на психоемоційний
стан людини до практики дитячої хірургічної стоматології.

Уперше запропоновано використання методів сугестії й акупресури в дітей
на амбулаторному хірургічному прийомі.

Уперше показано, що дослідження психоемоційного стану дітей перед
оперативним втручанням та його корекція методами седативного впливу
дозволяють значно послабити страх болю і підвищити ефективність
місцевого знеболювання.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені клінічні,
психологічні, фізико-хімічні та біохімічні дослідження мають теоретичне
і практичне значення в дитячій хірургічній і терапевтичній стоматології,
педіатрії.

Обґрунтована можливість використання даних біохімічних показників
ротової рідини для діагностики психоемоційного напруження в дітей.
Проаналізовані результати досліджень дають можливість оцінити
ефективність використання запропонованого методу седативної підготовки в
дітей.

Практичним лікарям-стоматологам запропоновано оптимальний комплекс
диференційованої седативної підготовки, спрямований на підвищення
ефективності проведеного знеболювання та запобігання можливим
психовегетативним ускладненням.

Запропонований комплекс седативної підготовки (інформаційний лист
№199-2004) використовується на практиці під час амбулаторного
хірургічного стоматологічного прийому дітей молодшого шкільного віку на
базах міської дитячої клінічної стоматологічної поліклініки м. Полтави,
міської дитячої стоматологічної поліклініки м. Миколаєва, міської
дитячої стоматологічної поліклініки м. Кременчука, стоматологічного
хірургічного відділення №2 (дитяче) ЦМКП №1 м. Донецька.

Результати роботи використовуються в практичній діяльності та
навчальному процесі кафедр дитячої хірургічної стоматології, медичної
біологічної та біоорганічної хімії Української медичної стоматологічної
академії, на кафедрі хірургічної стоматології Харківського державного
медичного університету, на кафедрі стоматології факультету
післядипломної освіти Кримського державного медичного університету ім.
С.І. Георгієвського, а також на кафедрах хірургічної стоматології та
стоматології факультету післядипломної освіти Донецького державного
медичного університету ім. М. Горького.

Особистий внесок здобувача в розробку нових наукових результатів.
Дисертація є самостійним науковим дослідженням. Автор особисто провела
інформаційний пошук, реферування та аналіз літературних джерел з обраної
теми, сформулювала мету і завдання дослідження. Автор безпосередньо
здійснила клінічні спостереження, психологічне спостереження та провела
збір ротової рідини для біохімічних досліджень, первинні опрацювання
отриманих результатів та їх статистичну обробку. Спільно з науковим
керівником сформульовані висновки і практичні рекомендації.

Запропонувала новий метод седативної підготовки і визначила спосіб його
застосування залежно від стану психологічної тривожності.

Клінічні дослідження та психологічне тестування проведені автором у
клініці кафедри дитячої хірургічної стоматології на базі міської дитячої
клінічної стоматологічної поліклініки м. Полтави, в стоматологічному
кабінеті загальноосвітньої школи № 27 м. Полтави. Біохімічні дослідження
виконувалися на базах кафедри медичної біологічної та біоорганічної
хімії (зав. каф. – проф. Л.М. Тарасенко) Української медичної
стоматологічної академії та імунологічної лабораторії регіонального
центру клінічної імунології клінічної лікарні № 1 м. Харкова (зав. лаб.
– В.М. Ігнатова).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
повідомлені та обговорені на обласній науково-практичній конференції
“Сучасні аспекти профілактики стоматологічних захворювань у дітей
(м. Полтава, 2002р.)”, на Всеукраїнській науково-практичній конференції
“Сучасні принципи діагностики і лікування в стоматології та
щелепно-лицевій хірургії”, присвяченій 25-річчю стоматологічного
факультету Харківського державного медичного університету (м. Харків,
2003 р.), на обласній науково-практичній конференції “Основні аспекти
виконання програми профілактики і лікування стоматологічних захворювань
на 2002-2007 роки в Полтавській області” (м. Полтава, 2003р.); на
засіданні кафедри дитячої хірургічної стоматології Української медичної
стоматологічної академії (м. Полтава, 2005р.); на засіданні апробаційної
ради №2 Української медичної стоматологічної академії (м. Полтава,
2005р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи відображені у
7 публікаціях, 5 із них – у наукових журналах, ліцензованих ВАК України
(2 – самостійні), 1 – у збірнику наукових праць. Отримано деклараційний
патент України на винахід “Спосіб премедикації у дітей на амбулаторному
стоматологічному прийомі”.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 153 сторінках
машинописного тексту і складається із вступу, огляду літератури,
матеріалів і методів досліджень, 2 розділів власних досліджень, аналізу
й узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних
рекомендацій і списку літератури, що містить 211 літературних джерел, з
яких 171 є вітчизняними та країн СНД і 40 – іноземними. Робота
ілюстрована 43 таблицями, 19 рисунками і 3 витягами з історій хвороб,
має один додаток.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкти і методи дослідження. Результати клінічної роботи ґрунтуються на
дослідженні 452 дітей віком від 7 до 11 років (дівчата – 223, хлопці –
229) без соматичної патології. Робота складалася з двох етапів.

На першому етапі 141 дитина (дівчата -72, хлопці – 69) були досліджені
та розподілені на 2 клінічні групи. І група складалася із 64 хворих
(дівчата – 32, хлопці – 32), яким проводилось оперативне втручання з
приводу фізіологічної зміни зубів; ІІ клінічна група склала 77 хворих
(дівчата – 40, хлопці – 37), які звернулися до хірурга з приводу
загострення хронічного періодонтиту. Мета першого етапу полягала в
дослідженні ставлення пацієнтів до хірургічного стоматологічного
втручання, їхнього психоемоційного стану та встановлення необхідності
його корекції. На другому етапі було відібрано 269 пацієнтів (дівчата –
130, хлопці – 139), які були розподілені залежно від ступеня тривожності
та виду використаної седативної підготовки (таблиця).

Обстеження хворих проводилося до та через 30-40 хвилин після проведеної
седативної підготовки в період з 9 до 12 годин.

Оперативне втручання здійснювалося загальноприйнятими методами з
використанням у першій групі дітей в ролі знеболювального засобу 10%
розчину лідокаїну гідрохлориду для аплікаційної анестезії, а в ІІ групі
– ін’єкційного знеболювання 2% розчином лідокаїну гідрохлориду.

Таблиця

Розподіл хворих за ступенем тривожності

і видом седативної підготовки

№ з/п Ступінь тривожності Вид седативної підготовки

акупресура

сугестія

плацебо

Всього

абс

%

абс

%

абс

%

абс

%

1 Низький 30 33,3 31 33,7 30 34,5 91 33,8

2 Середній 29 32,2 31 33,7 28 32,2 88 32,7

3 Високий 31 34,5 30 32,6 29 33,3 90 33,5

4 Усього 90 33,5 92 34,2 87 32,3 269 100

Контрольну групу склали 42 дітей (дівчата – 21, хлопці – 21), соматично
здорових і з санованою порожниною рота, відповідного віку, обстежених
під час планового стоматологічного огляду в ЗОШ №27. Усі діти
контрольної групи за результатами тестування мали низький ступінь
тривожності.

Клініко-лабораторні обстеження проводилися на базі хірургічного
відділення дитячої міської стоматологічної поліклініки м. Полтави.
Дослідження ротової рідини проводилися в біохімічній лабораторії кафедри
медичної біохімічної та біоорганічної хімії Української медичної
стоматологічної академії та імунологічної лабораторії регіонального
центру клінічної імунології на базі обласної дитячої клінічної лікарні №
1 м. Харкова.

Для визначення психоемоційного стану дітей використовували психологічне
дослідження у тестовій формі за допомогою модифікованого колірного тесту
Люшера (КТЛ) [Л.Н. Собчик, 2001]. Результати тестування заносили в ПЕОМ
і обчислювали кількісні показники КТЛ: фактор тривожності (ФТ), показник
вегетативного тонусу (ПВТ) [Д.Д. Райгородський, 1998]. Для об’єктивної
оцінки інтенсивності страху болю використовували типову візуальну
аналогову шкалу (ВАШ) [М. Haraberg, 1995].

Рівень функціонування вегетативної нервової системи (ВНС) оцінювали за
показниками міокардіально-гемодинамічного гомеостазу: хвилинним об’ємом
циркулюючої крові (ХОЦК), який визначали непрямим способом
Лільє-Штрандера і Цандера і за вегетативним індексом Кердо (ВІК) [А.М.
Вейн и соавт., 1991]. Крім вищезгаданих методів, проводилося вимірювання
систолічного, діастолічного тиску та частоти пульсу загальноклінічними
методами. Вивчення функціонального стану вегетативної нервової системи
проводили за допомогою варіаційної пульсометрії з аналізом
електрокардіограм, визначаючи індекс напруженості (ІН) [Р.М. Баевский и
соавт., 1984].

Для встановлення взаємозв’язку між стоматологічним статусом та ступенем
тривожності проводився аналіз ураженості карієсом постійних і тимчасових
зубів на основі обстеження за методикою, рекомендованою ВООЗ (1989). З
метою характеристики стоматологічного статусу обстежених дітей
ураховували інтенсивність карієсу тимчасових та постійних зубів за
індексом кп+КПВ. Для оцінки гігієнічного стану порожнини рота
використовували гігієнічний індекс Green-Vermillion (1964). Для
визначення стану тканин пародонта застосовували
папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (Індекс РМА) [G. Parma, 1960].

Для виявлення взаємозв’язку між психоемоційним станом і змінами у складі
ротової рідини психологічне тестування та біохімічні дослідження
проводили паралельно. Ротову рідину для дослідження збирали протягом
15 хв. після ополіскування порожнини рота дистильованою водою без
стимуляції слиновиділення, оцінюючи тим самим швидкість салівації [Т.Л.
Рединова, 1994]. В’язкість ротової рідини визначали за допомогою
капілярного гемовіскозиметра ВК-4, значення рН – використовуючи
мікроаналізатор фірми Radel-kis (Угорщина) [Т.Л. Рединова, 1994]. Для
встановлення кількості кортизолу був застосований набір DSL-10-67100 з
антитілами кролика [B. Kennedy et al., 2001]. Концентрацію калію та
натрію визначали колориметричним методом [K. Hecht, 1993], а вміст
сіалових кислот у ротовій рідині дітей – за допомогою уніфікованого
методу Гесса [І.П. Кайдашев, 1996]. Для оцінки рівня загального білка у
змішаній слині використовували метод Lowry. Активність ?-амілази ротової
рідини визначали методом Каравея [І.П. Кайдашев, 1996].

У першій групі хворих (43 дівчаток і 47 хлопчиків) проводили пресацію
рефлексогенних зон після клінічного і психологічного обстеження
[Д.М. Табеева, 1997]. У другій групі (44 дівчаток та 39 хлопчиків)
використовували метод сугестії [П. Бенджамін, 2004]. У третій групі
(43 дівчинки та 44 хлопчики) був застосований метод “плацебо”
[М.Д. Машковский, 1993]. У ролі “плацебо” використовували м’ятні пігулки
(одну пігулку під язик).

Отримані дані обробляли за допомогою варіаційно-статистичного аналізу
методом Ст’юдента-Фішера з використанням персонального комп’ютера
Pentium-4. Обчислення проводилися за допомогою електронних таблиць Excel
пакета офісних програм Microsoft Office – 2000 (США). Кореляційний
аналіз установлювали методом обчислення простої лінійної кореляції
Пирсона [Ю.В. Вороненко та співав., 2002].

Результати дослідження та їх обговорення. Незалежно від виду патології
діти вибирали певну гаму кольорів, на підставі якої їх розподілили на
групи: низького, середнього і високого ступенів тривожності. Особи з
низьким ступенем тривожності вибрали яскраві й соковиті кольори
(червоний, жовтий). Хворі, які зупиняли свій вибір на нейтральних тонах
(сірий, фіолетовий), належали до середнього рівня тривожності. Пацієнти
з високим ступенем тривожності віддавали перевагу темним кольорам
(коричневий, чорний).

Кількісні показники КТЛ, ВАШ визначали ступінь вираженості ФТ, який
зростав прямо пропорційно росту рівня тривожності й був максимальним у
дівчаток. Так, в осіб із низьким ступенем тривожності цей показник
відносно контролю був мінімальним: у дівчаток – 3,30?1,2, в хлопчиків –
1,74?0,6. А в дітей із високим ступенем тривожності – максимальний
(відповідно 32,36?1,50 і 20,35?2,15 у хлопчиків і дівчаток).

Загалом, зміни загальноклінічних показників до проведення седативної
підготовки полягали в підвищенні рівня артеріального тиску, почастішанні
пульсу, зміні вегетативного індексу, хвилинного об’єму крові. Динаміка
показника кардіоінтервалограм свідчила про значне превалювання
симпатичного відділу ВНС і пригнічення парасимпатичного, а саме
збільшення ІН більше, ніж на 150 одиниць і його пропорційний ріст зі
ступенем тривожності.

Визначення стоматологічного статусу хворих на І етапі обстеження
дозволило встановити, що він не впливає на стресостійкість дітей, які
перебувають на амбулаторному стоматологічному прийомі. Значення
гігієнічного індексу в молодших школярів вказує на незадовільну гігієну
порожнини рота (2,62?0,04). Із усіх хворих поширеність карієсу
переважала в хлопчиків (65,6%). У дівчаток цей індекс становив 62,5%.
Інтенсивність карієсу, відповідно у хлопчиків і дівчаток, складала 1,79±
0,15 і 1,77 ±0,14.

Дослідження фізико-хімічних властивостей ротової рідини перед
амбулаторним хірургічним стоматологічним втручанням визначило зниження
швидкості салівації в ротовій рідині в 1,4 разу та підвищення її
в’язкості також в 1,4 разу при психоемоційному напруженні в дітей.
Концентрація іонів водню коливалася в межах норми та мало відрізнялася
від значення контрольної групи (відповідно 6,79?0,05 відн.од. щодо
6,84?0,05 відн.од., рne

O

O

F

H

J

L

N

P

n

?

U

O

O

$

O

h>ne

G1,40±0,08 відн.од., р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020