.

Діагностика, лікування та профілактика прихованого сифілісу на основі вивчення епідеміології, серологічного та цитокінового статусу (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
115 2185
Скачать документ

Академія медичних наук України

Інститут дерматології та венерології

ЩЕРБАКОВА ЮЛІЯ ВАЛЕРІЇВНА

УДК 616.972-036.15-084085.28:615.849.19

Діагностика, лікування та профілактика прихованого сифілісу на основі
вивчення епідеміології, серологічного та цитокінового статусу

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті дерматології та венерології АМН України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Мавров Геннадій
Іванович, Інститут дерматології та венерології АМН України, завідувач
відділення венерології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Проценко Тетяна
Віталіївна, Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ
України, завідувач кафедри дерматовенерології та косметології факультету
післядипломної освіти;

кандидат медичних наук, доцент Савоськіна Вікторія Олександрівна,
Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, доцент
кафедри дерматовенерології.

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ
України, кафедра шкірних та венеричних хвороб, м. Дніпропетровськ.

Захист відбудеться „16” листопада 2005 р. о 12.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д. 64.603.01 при Інституті дерматології та
венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул.
Чернишевського 7/9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту дерматології та
венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул.
Чернишевського, 7/9.

Автореферат розісланий „11” жовтня 2005 р.

В. о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор Л.А. БолотнаЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
РОБОТИ

Актуальність теми. Сифіліс залишається однією з найбільш важливих
проблем охорони здоров’я в багатьох країнах світу, у тому числі і в
Україні (Прес-реліз ВООЗ, 1995; Мавров І.І., 2003; Gerbase A.C та
співавтори 1998; Волкославська В.М., 2003).

Сучасний сифіліс характеризується подовженням інкубаційного періоду,
превалюванням прихованих та рецидивних форм (Мавров Г.І., 2000;
Калюжна Л.Д. та співавтори, 1998; Захаров В.К. та співавтори, 1998; Gens
M., 2000). У структурі захворюваності на сифіліс приховані форми
становлять до 40% (Мавров І.І., 2003; Прохоренков В.І. та співавтори,
2000; Резенкіна Л.Д., 2000).

Прихований сифіліс може бути чинником ураження внутрішніх органів,
нервової системи, призводити до загибелі плода у вагітних (Мавров Г.І.,
2000; Мавров Г.І. та співавтори, 2002; Лосєва В.А., 2001; Пісклакова
Т.П., 2000; Логунов В.П., 2003).

Патогенетичні механізми формування прихованих форм захворювання
обумовлені складною взаємодією імунної системи та Treponema pallidum,
яка ще мало вивчена (Мавров Г.І. та співавтори, 2003, 1998; Самцов А.В.
та співавтори, 1997).

Для лікування прихованого сифілісу запропоновано різні методики (Мавров
Г.І. та співавтори, 1998; Завьялов А.И., 2000; Лосева О.К., 2001;
Мастбаум М.Д та співавтори, 2003), що свідчить про нерозв’язаність
проблеми терапії.

Тому вивчення різних аспектів прихованого сифілісу та необхідності
пошуку нових методів лікування з урахуванням особливостей імунного
статусу організму, клініко-лабораторних даних та епідеміології
захворювання на сучасному етапі є актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалась в рамках науково-дослідної роботи Ф 03.03 “Вивчити
клінічні, етіопатогенетичні аспекти сифілісу в сучасних умовах та
удосконалити методи його лікування” (№ держреєстрації 0103V001666)
Інституту дерматології та венерології АМН України.

Дисертант виконував фрагмент по вивченню механізмів імунопатогенезу
прихованого сифілісу, розробляв та проводив клінічну апробацію нового
методу лікування хворих на прихований сифіліс

Мета дослідження – підвищити ефективність діагностики, лікування та
профілактики сифілісу з використанням розробленого алгоритму обстеження
та нового комплексного етіотропного та імуномоделюючого лікування хворих
на прихований сифіліс.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

1. Вивчити клініко-епідеміологічні особливості прихованого сифілісу в
сучасних умовах.

2. Вивчити особливості гуморальної імунної відповіді на сифілітичну
інфекцію у хворих на прихований сифіліс на підставі визначення кількості
антитіл (титри) у крові хворих на сифіліс за допомогою реакцій
Вассермана, імунофлюоресценції та мікропреципітації.

3. Вивчити цитокіновий статус у хворих на ранній та пізній прихований
сифіліс в порівнянні з активними формами сифілісу (вміст
інтерлейкіну-1?, інтерлейкіну-4, інтерлейкіну-6, фактора некрозу
пухлини-?, інтерферону-?).

4. Розробити новий метод лікування хворих на прихований сифіліс
внутрішньовенним введенням пеніциліну G натрієвої солі в поєднанні з
доксицикліну моногідратом та індуктором ендогенних інтерферонів –
тилороном перорально та опромінюванням крові інфрачервоним лазером.
Оцінити ефективність розробленого методу на підставі нормалізації
імунологічних показників та негативації серологічних реакцій в основній
групі та групі порівняння.

5. Запропонувати комплекс лікувально-профілактичних та організаційних
заходів з діагностики, профілактики та лікування хворих на прихований
сифіліс.

Об’єкт дослідження: хворі на приховані форми сифілісу, дані статистичних
звітів, біологічні рідини (кров).

Предмет дослідження: епідеміологічні та клініко-серологічні особливості
прихованих форм сифілісу; рівні вмісту цитокінів у сироватці крові
хворих на прихований сифіліс; найближчі та віддалені результати
лікування хворих на прихований сифіліс за розробленою методикою з
урахуванням епідеміологічних та імунопатогенетичних особливостей
захворювання.

Методи дослідження: епідеміологічні дослідження (ретроспективне вивчення
амбулаторних карт та історій хвороб пацієнтів); клінічні методи
дослідження (клінічні аналізи крові, сечі); біохімічні дослідження;
серологічні дослідження крові (реакція Вассермана, реакція
мікропреципітації, реакція імунофлюоресценції-200, -абс.);
імуноферментний аналіз (дослідження вмісту рівня цитокінів –
інтерлейкіну-1?, інтерлейкіну-4, інтерлейкіну-6, фактора некрозу
пухлини-?, інтерферону ?); статистичні методи оброблення отриманих даних
– оцінка вірогідності між отриманими результатами.

Наукова новизна одержаних результатів: Встановлено раніше не відомі
клініко-епідеміологічні особливості раннього та пізнього прихованого
сифілісу на сучасному етапі. Наявні гендерні особливості в розподілі
захворюваності на прихований сифіліс – у жінок захворювання реєструється
частіше, ніж у чоловіків, однак серед хворих репродуктивного віку з
ранньою формою прихованого сифілісу більшість становлять чоловіки, з
пізньою формою – жінки. Виявлено особливості соціального статусу,
анамнестичних даних, конфронтації. Тільки хворі з ранньою формою
прихованого сифілісу виявлялись як джерело зараження. Серед хворих на
пізню форму прихованого сифілісу превалювання мешканці села; наявність
більш високого відсотка хворих з супутньою патологією, виявлення при
обстеженні перед вагітністю, що планується. Джерелом зараження є
постійний статевий партнер. Встановлені нові серологічні особливості
прихованого сифілісу – 30% хворих мають слабко-позитивні, сумнівні та
частково негативні результати серологічних реакцій на сифіліс.

Уперше встановлено особливості імунної відповіді у хворих на прихований
сифіліс: дисбаланс проти- та прозапальних цитокінів – більш виражена
експресія цитокінів ІЛ-1?, ІФН-?, ФНП-? та відмічається дисбаланс
цитокінів ІЛ-4, ІЛ-6 порівняно з активним сифілісом. Виявлено залежність
рівня вмісту цитокінів (ІЛ-1?, -4, -6, ФНП-?, ИФН-?) від тривалості
сифілітичної інфекції.

Розроблено комплексний метод хворих на прихований сифіліс, що полягає у
використанні пеніциліну G натрієвої солі в поєднанні з доксицикліну
моногідратом, індуктором ендогенних інтерферонів – тилороном та лазерним
опромінюванням крові. Запропоновано лабораторні тести, що дозволяють
уточнити діагностику прихованого сифілісу.

Практичне значення одержаних результатів. Визначено епідеміологічні,
імунопатогенетичні та серологічні особливості прихованих форм сифілісу,
що дозволяють поліпшити виявлення та діагностику сифілісу. На базі
отриманих даних про стан імунітету хворих на прихований сифіліс
розроблено ефективний метод лікування пеніциліну G натрієвою сіллю в
сполученні з доксицикліну моногідратом, тилороном та черезшкірним
лазерним опромінюванням крові, що дозволяє виліковувати прихований
пізній сифіліс – у 85,7% випадків та значно скоротити строки
диспансерного спостереження таких пацієнтів.

Розроблений метод лікування хворих на прихований сифіліс було
впроваджено в роботу клініки Інституту дерматології та венерології АМН
України, Харківського, Донецького обласних ШВД, Донецького ШВД,
регіонального ШВД Автономної республіки Крим.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено
інформаційно–патентний пошук, аналіз літературних даних,
клініко-лабораторне обстеження хворих на прихований сифіліс. Значну
кількість лабораторних досліджень зроблено автором чи за його
безпосередньої участі. Дисертант брала безпосередню участь у розробленні
комплексного методу лікування хворих на прихований сифіліс, здійснила
статистичну обробку і наукову інтерпретацію результатів та розробила
відповідні наукові висновки та рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження
Результати дисертаційної роботи доповідались та були обговорені на
науково-практичних конференціях, що занесені до реєстру МОЗ і АМН
України: Асоціації дерматовенерології та косметологів України (м. Київ,
2003 р.), Полтавської медичної стоматологічної академії (м. Полтава,
2003 р.), „Актуальні проблеми дерматології та венерології” (м. Одеса,
2003 р.), молодих вчених „Внесок молодих вчених в медичну науку” ХМАПО
(м. Харків, 2003 р.), „Сучасні проблеми дерматовенерології, косметології
та управління охороною здоров’я” (м. Харків, 2004 р.), „Проблемні
питання профілактики, діагностики та лікування сифілісу у вагітних та
дітей” (м. Луганськ, 2004 р.).

Публікації результатів дослідження. За матеріалами дисертації
опубліковано 12 друкованих праць: 6 статей у наукових журналах (2 – у
моноавторстві), визнаних ВАК України в якості спеціальних, 5 тез
наукових конференцій, 1 методичні рекомендації для лікарів
дермато-венерологів „Патогенетична терапія хворих на резистентний
герпес, хламідіоз та сифіліс шляхом регулювання цитокінового профілю”.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 146
сторінках машинописного тексту. Робота складається зі вступу, огляду
літератури, опису методів власних досліджень і характеристики хворих,
опису результатів власних досліджень, обговорення отриманих результатів,
висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел
літератури (загальна кількість – 183 джерела, із них 130 – кирилицею, 53
– латиною); ілюстрована 20 таблицями (5 з них займає об’єм повної
сторінки), 22 рисунками (з них 4 займають об’єм 3 повних сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Під нашим спостереженням та на
лікуванні перебувало 168 осіб.

Серологічне дослідження хворих, до якого входили КСР, РІФ-200, РІФ-абс,
РІТ, проводили згідно з Наказом МОЗ України № 204 от 29.12.92 на основі
„Уніфікації лабораторних досліджень з діагностики хвороб, що передаються
статевим шляхом”, „Інструкції МОЗ України 1995 року”, Наказу МОЗ України
№ 286, 2004 року та „Методикам лікування та профілактики інфекцій, що
передаються статевим шляхом 2001 року”.

Титри цитокінів визначали методом імуноферментного аналізу на
аналізаторі за допомогою наборів реагентів „ProCon IL-1?”, „ProCon
IL-4”, „ProCon IL-6”, „ProCon TNF-?”, „ProCon INF-?” (ЗАТ „Протеиновый
контур”, Росія). В основі методу лежить принцип зв’язування цитокінів,
які є в досліджуваному біологічному субстраті, специфічними антитілами.

Статистичне оброблення проводили з використанням комп’ютерних програм
„Microsoft Excel” та „STATISTIKA”.

Результати власних досліджень та їх обговорення

Епідеміологічні та серологічні особливості прихованого сифілісу
досліджувались в групі хворих, що складалася з 90 осіб віком від 16 до
72 років. Пацієнти були розподілені на дві підгрупи за формою
прихованого сифілісу: з ранньою формою – 49 осіб (24 чоловіка – 49% та
25 жінок – 51%) та з пізньою – 41 особа (14 чоловіків – 34,1% та 27
жінок – 65,9%).

При вивченні епідеміологічних особливостей прихованого сифілісу
виявлено, що серед хворих на пізній прихований сифіліс превалюють жінки
– 65,9±7,4% (27). При ранньому прихованому сифілісі розподіл пацієнтів
за статтю практично рівнозначний – 49,0±7,1% (24) чоловіків та 51,0±7,1%
(25) жінок. Майже 75% пацієнтів в обох групах виявлено серед осіб віком
до 40 років. У віковій групі до 50 років серед хворих на ранній
прихований сифіліс переважають чоловіки, при пізньому прихованому –
жінки.

Більшість хворих на прихований ранній сифіліс виявлено активно – 92±3,9%
(45осіб) з ранньою та 97,6±2,4 % (40 осіб) з пізньою формою прихованого
сифілісу. Як статеві контакти виявлено в 4 рази більше пацієнтів з
ранньою формою прихованого сифілісу– 36,7±6,9 % (18 осіб). Як джерело
зараження виявлені тільки хворі на ранній прихований сифіліс (14,3±5,0%
– 7 осіб). Найбільший відсоток виявлення хворих на прихований сифіліс в
обох групах відмічався при медоглядах та в соматичних стаціонарах –
78,0±6,5 % (32 особи) хворих на пізній прихований сифіліс та 49,0±7,1 %
(24 особи) хворих з ранньою формою сифілісу. Відсоток виявлення при
самостійному зверненні пацієнтів вище майже в 5 разів серед хворих на
пізній прихований сифіліс (9,8±4,5 % – 4 особи). Це пацієнтки, що
вирішили пройти обстеження перед вагітністю, що планують.

Не були в шлюбі 26,5±6,3 % (13) хворих на ранній прихований та
19,5±6,2 % (8) хворих на пізній прихований сифіліс. Відсоток пацієнтів,
що були в шлюбі (звичайному та громадянському) з діагнозом пізній
прихований сифіліс вищий, ніж серед хворих на ранній прихований сифіліс
– 68,3±7,3 % (28 осіб) проти 57,1±7,1 % (28 осіб). Відсоток пацієнтів,
що були розлучені, більш високий серед хворих на ранній прихований
сифіліс, ніж на пізній – 14,3±5,0 % (7 осіб) и 12,2±5,1 % (5 осіб)
відповідно.

Більшість пацієнтів з прихованим сифілісом – мешканці місця (більше
83%). Відсоток хворих на пізній прихований сифіліс серед осіб, що
мешкають в селі майже вдвічі вищий, ніж відсоток пацієнтів з діагнозом
ранній прихований сифіліс – 17,1±5,9 % (7 осіб) та 8,2±3,9 % (4 особи).
Більше 51% хворих в обох групах не мають постійного місця роботи або
навчання.

При обстеженні постійних статевих партнерів хворих з ранньою формою
прихованого сифілісу у 20,4±5,8 % (10 осіб) був встановлений діагноз
сифіліс: у 70±9,6 % (7 осіб) даних партнерів – сифіліс ранній
прихований, в 20±8,3 % (2 особи) – сифіліс вторинний рецидивний, у
10±6,3 % (1 осіб) – сифіліс вторинний свіжий. Серед постійних статевих
партнерів з пізньою формою прихованого сифілісу діагноз сифіліс
встановлений у 14,6±5,5 % (6 осіб) партнерів. У 83,3±5,8 % з них (4
особи) – сифіліс прихований пізній, у 16,7±15,2 % (1 особа) – сифіліс
ранній прихований та сифіліс серорезистентний.

У 19,5±6,2 % пацієнтів з пізньою та у 12,2±4,5 % пацієнтів з ранньою
формою прихованого сифілісу відзначалась наявність супутньої патології.
Кількість хворих на пізній прихований сифіліс з патологією клінічного
аналізу крові склала 63,4±7,5% (26) проти 49,0±7,1 % (24) в групі
раннього прихованого сифілісу. Найчастіше всього зустрічалося підвищення
ШОЕ – у 45,8±10,2 % хворих на ранній та 34,6±9,3 % хворих на пізній
прихований сифіліс.

Джерело зараження вдалось встановити в 34,7±6,8 % (17) пацієнтів з
діагнозом ранній прихований та в у 4,8±3,4 % (2) пацієнтів з пізнім
прихованим сифілісом. У групі хворих на ранній прихований сифіліс серед
встановлених джерел зараження: подружжя або постійний статевий партнер в
76,4±10,1 % (8 осіб), випадковий статевий партнер – в 17,6±9,2 % (3
особи), побутовий контакт – в 5,8±5,7 % (1 особа) відсотках випадків. У
групі хворих на прихований пізній сифіліс встановлено лише одне джерело
зараження – подружжя або постійний статевий партнер (всі встановлені
випадки). Відсоток хворих на ранній прихований сифіліс, що мали
випадкові статеві контакти, становить 44,9±7,1% (22 особи), хворих на
пізній прихований – 29,3±7,1% (12 осіб).

Перебування блідої трепонеми в тканинах підтримує гуморальну імунну
відповідь, що проявляється позитивними серологічними реакціями крові на
сифіліс. При проведенні серологічного обстеження хворих встановлено, що
в групах хворих на прихований ранній та прихований пізній сифіліс досить
високий відсоток даних складають слабко-позитивні, сумнівні та,
частково, негативні результати РВ, МРП, РІФ та РІТ. При обстеженні на РВ
у хворих на ранній прихований сифіліс 20,4±5,8 % всіх результатів
становлять слабко-позитивні та негативні дані. У групі пацієнтів з
пізньою формою прихованого сифілісу відсоток слабко-позитивних та
негативних даних вищий – 24,4±6,7 %. Результати обстеження на МРП
свідчать, що у 26,5±6,3 % обстежених хворих на ранній та у 29,3±7,1 %
обстежених в групі хворих на пізній прихований сифіліс зустрічаються
слабко-позитивні та негативні дані. Слабко-позитивні та негативні
результати РІФ реєструються в підгрупі хворих на пізній прихований
сифіліс в 2,5 рази частіше, ніж у хворих з ранньою формою прихованого
сифілісу – 21,9±6,5 % и 8,2±3,9 % відповідно. У групах хворих на
прихований сифіліс позитивні результати обстеження на РІТ не
зустрічаються. У 61,5±7,6 % обстежених хворих на пізній прихований
сифіліс реєструються сумнівні та негативні результати РІТ. У групі
хворих на ранній прихований сифіліс в 35,7±6,8% випадків зустрічаються
сумнівні результати РІТ. Негативні результати в даній групі відсутні.

Визначення вмісту цитокінів (інтерлейкін-1?, інтерлейкін-4,
інтерлейкін-6, фактор некрозу пухлин-?, інтерферон-?) вивчали в
сироватці крові 48 осіб – 34 хворих на сифіліс та 14 донорів. Вивчення
цитокінового статусу при прихованому сифілісі проводили в порівнянні з
вмістом цитокінів в сироватках крові хворих на активні форми сифілісу та
донорами. Пацієнти були розподілені на 4 групи за формою сифілісу: А –
ранній прихований сифіліс (14 пацієнтів – 50% жінок та 50% чоловіків), Б
– пізній прихований сифіліс (6 осіб – 66% жінок, 34% чоловіків), В –
первинний сифіліс (6 хворих – 67% чоловіків та 33% жінок), Г – вторинний
свіжий та вторинний рецидивний сифіліс (8 осіб – 88% чоловіків та 12%
жінок). Останню, 5 групу – Д, склали практично здорові донори (14 осіб –
по 50% жінок та чоловіків). Дані наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Рівні вмісту цитокінів в сироватках крові хворих на сифіліс

Групи дос-ліджуваних ІЛ-1?,

пкг/мл ІЛ-4,

пкг/мл ІЛ-6,

пкг/мл ІФН-?,

пкг/мл ФНП-?

пкг/мл

А 27,4±15,4 2, 5 68,7±4,9 3, 4, 5 42,1±1,8 4, 5 135,04±16,8 3, 5
55,2±33,3 2, 3, 5

Б 422,1±53,61, 3 ,4 ,5 57,9±17,4 40,2±2,2 4, 5 157,6±42,9 3, 5
443,5±141,41,3,4,5

В 13,1±3,64 2, 4, 5 56,4±4,0 1 39,1±1,8 4, 5 95,9±7,4 1, 2, 4, 5 3,7±0,4
1, 2, 4

Г 84,3±65,6 2, 3, 5 53,8±7,6 1 66,6±13,4 1, 2, 3 155,6±12,9 3, 5
164,4±81,6 2, 3, 5

Д 2,9±0,1 1, 2, 3, 4 56,0±1,1 1 54,9±1, 7 1, 2, 3 107,5±2,6 1, 2, 3, 4
3,5±0,2 1, 2, 4

Примітка: 1 – вірогідні розбіжності (р >

d

OJPJQJ

$

O

O

Ff…

$

O

OJPJQJph

O

O

O

O

O

відзначалось побічних реакцій токсичного та алергійного характеру,
збільшення значень показників функції печінки не виходить за межи норми.

Про ефективність лікування хворих на пізній прихований сифіліс за
наведеними методиками судили за динамікою негативації серологічних
реакцій. Віддалені результати ефективності проведеного лікування були
проаналізовані у всіх хворих на базі динаміки негативації серологічних
реакцій за даними клініко-серологічного контролю до 15 місяців. При
оцінюванні негативації серологічних реакцій у хворих, що отримували
лікування за розробленою схемою (група І) негативація МПР, РВ та РІФ
проходила швидше в середньому в 1,5-3 рази.

Повна негативація комплексу серологічних реакцій (негативація реакції
Вассермана та мікрореакції преципітації) через 1 місяць відзначається в
11,4±5,4 % (4) хворих основної – І та 3,3±3,3 % (1) хворих групи
порівняння – ІІ, що нижче за дані основної групи практично втричі. Дані
представлені на рис. 2.

Рис. 2. Повна негативація комплексу серологічних реакцій (реакція
Вассермана та мікрореакція преципітації) в групах І та ІІ хворих на
пізній прихований сифіліс після лікування

Через 3 місяці в основній групі (І) повна негативація РВ та МРП
спостерігається у майже 30% (8) хворих, а в групі порівняння (ІІ) – у
10±5,5 % (3) пацієнтів, що також нижче даних основної групи в 3 рази.
Через 6 та 9 місяців в основній групі (І) також спостерігається більший
відсоток негативації РВ та МРП. Дані складають 37,1±8,2 % (13 осіб) та
51,4±8,5 % (18 осіб). В групі порівняння (ІІ) негативація проходила в
3–3,8 раза повільніше, ніж в основній групі (І). І в 6-му, і в 9-му
місяцях дані склали 13,3±6,2 % (4 особи). Через 12 місяців негативація
комплексу серологічних реакцій в основній підгрупі (І) становить
80,0±6,8 % (28 осіб), що в 4 рази більше даних групи порівняння (ІІ) –
20,0±7,3 % (6 осіб). Через 15 місяців відсоток повної негативації
основної групи (І) в 3 рази перевищує дані групи порівняння (ІІ) та
становить 85,7±5,9 % (30 осіб). У групі порівняння (ІІ) дані становили
26,7±8,1 % (8 осіб). Усі наведені розбіжності вірогідні (р 15 разів

Серологічне обстеження статевого партнера: дані позитивні або
слабко-позитивні

Відсутність клінічних проявів сифілісу

Визначення вмісту цитокінів у сироватці крові: ІЛ-1?, ІЛ-6, ІФН-?, ФНП-?

СИФІЛІС ПІЗНІЙ ПРИХОВАНИЙ

Дані анамнезу: строк зараження більше 2-х років

Дані серологічного обстеження

МРП

РВ

РІФ

+

МРП –

РВ +

РІФ +

РІФ –

МРП +

РВ +

РВ –

МРП +

РІФ +

МРП + РВ –

РІФ –

РВ +

МРП –

РІФ –

РІФ +

МРП –

РВ –

ІЛ-1? підвищений в 150 разів та вище

ІЛ-6 знижений більш ніж в 1,5 раза

ІФН-? підвищений більш ніж в 1,5 рази

ФНП-? підвищений більш ніж в 100 разів

Серологічне обстеження статевого партнера: дані позитивні або
слабко-позитивні

Відсутність клінічних проявів сифілісу

Визначення вмісту цитокінів в сироватці крові: ІЛ-1?, ІЛ-6, ІФН-?, ФНП-?

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020