МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
ДЗЕМАН Наталія Анатоліївна
УДК 616.314.17-008.1-031.81.615.36
Корекція порушень загальноадаптивних реакцій організму у комплексному
лікуванні генералізованого пародонтиту
14.01.22 – стоматологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному медичному університеті імені О.О.
Богомольця МОЗ України.
Науковий керівник
доктор медичних наук, професор
Борисенко Анатолій Васильович,
Національний медичний університет
імені О.О. Богомольця МОЗ України,
кафедра терапевтичної стоматології, завідувач.
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Білоклицька Галина Федорівна, Інститут
стоматології Київської медичної академії післядипломної освіти імені
П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра терапевтичної стоматології, завідувач;
доктор медичних наук, професор Заболотний Тарас Дмитрович, Львівський
Національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України,
кафедра терапевтичної стоматології факультету удосконалення лікарів,
завідувач.
Провідна установа
Українська медична стоматологічна академія, МОЗ України, м. Полтава.
Захист відбудеться “ 21 ” квітня 2005 р. о 13.30 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.05 при Національному
медичному університеті імені О.О. Богомольця за адресою: 03057,
м. Київ, вул. Зоологічна, 1, стоматологічний корпус.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1,
стоматологічний корпус).
Автореферат розісланий “_19_” березня 2005 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради
О.І. Остапко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Ураження пародонта є одними із найпоширеніших
захворювань людини. Їх розповсюдженість залежно від віку та регіону
проживання обстежених досягає 90-100% (К.М. Косенко, 1999; М.Ф.
Данилевський, А.В. Борисенко, 2000; Ханс-Петер Мюллер, 2004). Вони часто
виникають у молодому віці і, поступово прогресуючи, призводять у
подальшому до повної втрати зубів. Найбільш значне місце серед
захворювань пародонта займає генералізований пародонтит –
дистрофічно-запальний процес у тканинах пародонта. Окрім деструктивних
змін у пародонті, при генералізованому пародонтиті відмічають широкий
спектр порушень діяльності внутрішніх органів та систем організму (Г.Ф.
Білоклицька, 1999; Л.М. Цепов, А.И. Николаев, 2003).
Різноманітність причин виникнення генералізованого пародонтиту, тривалий
перебіг, прогресуючий характер захворювання обумовлюють необхідність
регулярного і комплексного лікування таких хворих. Цей комплекс включає
цілий ряд лікувальних заходів: гігієнічних, медикаментозних,
хірургічних, ортопедичних, ортодонтичних та фізіотерапевтичних.
Ураховуючи значний вплив на тканини пародонта захворювань внутрішніх
органів, до комплексного лікування генералізованого пародонтиту
необхідно обов’язково включати засоби загального впливу на організм, що
спрямовані на його всебічне оздоровлення. Серед засобів та методів
лікування генералізованого пародонтиту найбільш ефективними є ті, яким
властивий нормалізуючий вплив на різноманітні структурні та
функціональні порушення тканин пародонта і організму в цілому (М.Ф.
Данилевський та співавт., 1998; А.М. Політун, 1999; А.В. Борисенко,
1999). Доведено, що визначення типів загальноадаптивних реакцій та їх
корекція дає можливість керувати процесом лікування (О.М. Радченко,
2003). Останнім часом важливе значення в клінічній практиці надають
формуванню процесів системного саногенезу шляхом застосування
біокорекції – поєднаного місцевого та загального гармонійного
лікувального впливу (Л.Х. Гаркаві та співавт., 1998). У цьому відношенні
увагу привертає вітчизняний ендогенний регенераторний біологічний
імуномодулятор нового класу – ербісол
(О.М. Ніколаєнко, 1999).
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи кафедри
терапевтичної стоматології НМУ імені О.О. Богомольця:
“Клініко-експериментальне вивчення особливостей білкового, ліпідного та
мінерального обміну в тканинах пародонта при генералізованому
пародонтиті та розробка методів коригуючої терапії”. Номер державної
реєстрації 0197 F006117, шифр – IH 30.00.0033.97.
Мета роботи: підвищення ефективності комплексного лікування
генералізованого пародонтиту шляхом обгрунтування та розробки методики
корекції порушень загальноадаптивних реакцій організму за допомогою
ендогенних регенераторних біологічних імуномодулюючих препаратів.
Завдання дослідження:
1) визначити стан резистентності, реактивності та реакцій адаптації
організму хворих на генералізований пародонтит;
2) визначити вплив ербісолу на стан резистентності і реактивності
пародонта та організму в цілому хворих на генералізований пародонтит;
3) розробити раціональну методику корекції порушень загальноадаптивних
реакцій організму шляхом застосування ербісолу в комплексному лікуванні
генералізованого пародонтиту з урахуванням ступеня розвитку та характеру
перебігу дистрофічно-запального процесу в пародонті;
4) провести клініко-лабораторну оцінку ефективності застосування
ербісолу в комплексній терапії генералізованого пародонтиту в найближчі
та віддалені терміни.
Об’єкт дослідження: хворі на генералізований пародонтит віком 26-59
років.
Предмет дослідження: корекція загальноадаптивних реакцій організму у
комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит.
Методи дослідження. У роботі використані клінічні, біохімічні,
імунологічні, рентгенологічні, інструментальні та статистичні методи
дослідження, аналіз гемограм, за допомогою яких визначали стан
загальноадаптивних реакцій організму хворих на генералізований
пародонтит та оцінювали ефективність їх корекції у комплексному
лікуванні.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлені особливості
стану загальноадаптивних реакцій організму хворих на генералізований
пародонтит. Визначено, що в їх спектрі переважають загальноадаптивні
реакції із патогенетичним потенціалом (неповноцінні реакції тренування
та активації і стрес-реакції). Виявлений коригуючий вплив ербісолу на
порушення загальноадативних реакцій. Патогенетично обгрунтовані,
розроблені показання та методика лікування генералізованого пародонтиту
з використанням ербісолу в комплексній терапії пацієнтів даної
категорії. Вперше встановлено, що застосування біокорекції ербісолом у
комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту на фоні загострення
виразкової хвороби дванадцятипалої кишки сприяє підвищенню
резистентності організму, нормалізації його загальноадаптивних реакцій,
реактивності та відновленню місцевих механізмів захисту пародонта і
слизової верхніх відділів травного тракту.
На основі найближчих та віддалених результатів лікування показана висока
ефективність застосування ербісолу в комплексній терапії
генералізованого пародонтиту.
Практичне значення отриманих результатів. Розроблений спосіб лікування
хворих на генералізований пародонтит із застосуванням препарату ербісол
[Патент на винахід №15180 A].
Розроблено засіб для лікування уражень слизової травного тракту [Патент
на винахід №15177]. Використання розробленої методики клінічного
застосування ербісолу дозволяє підвищити ефективність лікування хворих
на генералізований пародонтит.
Розроблені науково-практичні рекомендації використання ербісолу з метою
корекції загальноадаптивних реакцій та лікування хворих на
генералізований пародонтит.
Впровадження в практику. Результати дисертаційної роботи впроваджені в
практику роботи стоматологічної поліклініки Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця МОЗ України, Центральної
стоматологічної поліклініки Міністерства оборони України,
стоматологічної поліклініки 1-ї міської клінічної лікарні м. Донецька,
Полтавської обласної клінічної стоматологічної поліклініки, клініки
кафедри стоматології дитячого віку, дитячої щелепно-лицьової хірургії та
імплантології Харківського державного медичного університету.
Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто проведений аналіз
наукової літератури з даної проблеми. Разом із науковим керівником
визначені мета і задачі дослідження, проведений аналіз отриманих
результатів і сформульовані висновки роботи. Особисто виконані всі
клінічні дослідження, систематизовані й узагальнені отримані результати,
а також проведена їх статистична обробка; обґрунтований, розроблений і
апробований спосіб лікування генералізованого пародонтиту із
використанням препарату ербісол.
Фрагменти роботи виконані: відбір хворих на генералізований пародонтит
різного ступеня проведений у терапевтичному відділенні стоматологічної
клініки при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця;
біохімічні та лабораторно-інструментальні дослідження у хворих на
виразкову хворобу дванадцятипалої кишки виконані спільно із
співробітниками кафедри госпітальної терапії №2 Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця (завідуючий кафедрою, доктор медичних
наук, професор А.С. Свінціцький)?.
Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень
доповідались на науковій конференції “Актуальні питання клінічної
медицини”, присвяченій 75-річчю професора М.А. Дудченка і 20-річчю
кафедри факультетської терапії [Полтава, 1994]; ІІ Swiatoy kongres
polonii medycznej [Czestochwa, 1995]; VІ конгресі Світової Федерації
Українських Лікарських Товариств [Одеса, 1996]; Всеукраїнській
науково-практичній конференції лікарів-стоматологів [Полтава, 1996], ІІІ
Swiatoy kongres polonii medycznej [Czestochwa – Krakow, 1997], І [VIІІ]
з’їзді Асоціації стоматологів України [Київ, 1999], VI з’їзді
Всеукраїнського Лікарського Товариства [Чернівці, 2001],
науково-практичній конференції “Актуальні питання патології внутрішніх
органів” [Київ, 2003], Х Конгресі Світової Федерації Українських
Лікарських Товариств [Чернівці-Київ-Чікаго, 2004], науково-практичній
конференції “Актуальні питання патології внутрішніх органів” [Київ,
2004].
Апробація роботи проведена на засіданні Апробаційної Ради “Стоматологія”
Національного медичного університету імені О.О. Богомольця 9 квітня 2004
року.
Публікації. За результатами матеріалів дисертації опубліковано 25
друкованих робіт, з них 7 – у фахових виданнях, рекомендованих ВАК
України, 16 – у матеріалах наукових конференцій та з’їздів. Отримано 2
патенти України: патент №15177 “Засіб для лікування уражень слизової
травного тракту” та №15180А “Спосіб консервативного лікування
генералізованого пародонтиту”.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду
літератури, 3 розділів власних досліджень, розділу аналізу та
узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку
використаних джерел літератури. Робота викладена на 129 сторінках
машинописного тексту і ілюстрована 46 таблицями та 18 рисунками. Містить
276 джерел, у тому числі 35 – іноземних авторів.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставленої мети та
завдань роботи було проведене комплексне обстеження 111 хворих на
генералізований пародонтит віком 26-59 років та 30 клінічно здорових
осіб того ж віку. Діагноз захворювання пародонта визначали згідно з
класифікацією М.Ф. Данилевського (1994). У 79 пацієнтів було
діагностовано генералізований пародонтит з хронічним перебігом, у 32 –
генералізований пародонтит із загостреним перебігом. У всіх 32 хворих із
загостреним перебігом генералізованого пародонтиту (початковий – I
ступінь – у 17 пацієнтів, I-ІІ – у 15) була виявлена виразкова хвороба з
наявністю виразкового дефекту в цибулині дванадцятипалої кишки. Серед
хворих на генералізований пародонтит із хронічним перебігом початковий –
І ступінь – у 37 пацієнтів та I-II ступінь – у 42. Поєднання
генералізованого пародонтиту із хронічним перебігом та виразкової
хвороби з наявністю виразкового дефекту в цибулині дванадцятипалої кишки
спостерігалось у 5 пацієнтів. Таким чином, супутня виразкова хвороба
дванадцятипалої кишки у фазі загострення в цілому була виявлена у 37
хворих. Діагноз був підтверджений на підставі даних загальноклінічних,
інструментальних та лабораторно-імунологічних методів дослідження. Повне
комплексне обстеження обов’язково проводилось у динаміці двічі: перед
початком і після закінчення курсу лікування. Для визначення віддалених
результатів лікування генералізованого пародонтиту хворі знаходились на
диспансерному обліку протягом 1,5 року. Здійснювався аналіз як
найближчих, так і віддалених результатів лікування.
Клінічне обстеження хворих на генералізований пародонтит полягало в
ретельному з’ясуванні скарг, збиранні анамнестичних даних та
об’єктивному дослідженні стану пародонта. Клінічні обстеження
доповнювали аналізом клінічних індексів, гемограм, біохімічного
дослідження крові, показників загального та місцевого імунітету,
мікроскопічного дослідження вмісту пародонтальних кишень.
Рентгенологічне дослідження включало рентгенографію в ділянці
фронтальних зубів верхньої та нижньої щелеп, премолярів і молярів.
Ефективність комплексного лікування захворювання пародонта оцінювали до
і після проведеної терапії з використанням ербісолу. До лікування
виявляли скарги на біль, парастезії, набряк ясен, гноєвиділення із
пародонтальних кишень, неприємний запах із порожнини рота, а у пацієнтів
із фоновою виразковою хворобою дванадцятипалої кишки – наявність
больового та диспептичного синдромів. При об’єктивному обстеженні
визначали наявність набряку, гіперемії, анемічності, кровоточивості
ясен, звертали увагу також на їх рельєф, патологічну рухомість зубів,
наявність грануляцій в пародонтальних кишенях. Клінічне обстеження
тканин пародонта починали із огляду зубних рядів та твердих тканин
зубів. Інтенсивність і поширеність явищ запального процесу в пародонті
визначали за допомогою проби Шиллера-Писарєва. Виявляли всі місцеві
подразнюючі фактори, що сприяли виникненню запально-дистрофічних змін у
пародонті: положення зубів в дузі, зубні відкладення, каріозні
порожнини, неповноцінні пломби, якість протезів. Ступінь активності
запального процесу в яснах та його розповсюдженість оцінювали за
допомогою об’єктивних пародонтальних індексів і функціональних проб:
серед них папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (ПМА),
пародонтальний індекс, індекс гігієни порожнини рота згідно рекомендацій
М.Ф. Данилевського і А.В. Борисенка [2000]. Диференційну діагностику
ясенних та пародонтальних кишень проводили за допомогою формалінової
проби за С. Parma [1960]. Для характеристики виділень із пародонтальних
кишень застосовувалась проба з бензидином за S. Sorrin [1960].
Патологічну рухомість зубів оцінювали за Д.А. Ентіним [1951]. Клінічне
дослідження доповнювалось проведенням лабораторних методів обстеження:
визначенням резистентності капілярів за В.І. Кулаженком [1960],
цитологічного вмісту пародонтальних кишень за П.М. Покровською та М.С.
Макаровою у модифікації И.А. Бенюмовой [1962], інтенсивності міграції
лейкоцитів в ротову порожнину за М.А. Ясиновським [1931], реакції
адсорбції мікроорганізмів (РAM) епітеліальними клітинами слизової
оболонки ротової порожнини за
М.Ф. Данилевським та співавт. [1990]. Стан кістки альвеолярного
відростка оцінювали за результатами внутрішньоротової контактної
рентгенографії. Отримані клінічні і лабораторні дані вносили у
розроблену анкету обстеження. Обстеження проводили до і після курсу
лікування.
Пацієнтам із супутнім діагнозом виразкової хвороби дванадцятипалої кишки
(ВХ ДПК) проводились фіброезофагогастродуоденоскопія (ФЕГДС) з
визначенням Helicobacter pylori-інфікованості. Для визначення стану
кислотопродукції застосовувалась базальна топографічна
внутрішньошлункова рН-метрія за експрес-методикою В.М. Чернобрового
(1999) на автоматичному індикаторі кислотності шлунка “ЭЛТЕС – 904”.
Оцінку резистентності та реактивності здійснювали на основі визначення
загальноадаптивних реакцій (ЗАР) організму та рівнів їх реалізації на
основі методики аналізу показників лейкоцитарної формули за Л.Х. Гаркаві
та співавт. (1998).
Загальноадаптивні реакції тренування, активації, переактивації, стресу
визначали за характерним для них співвідношенням відносного вмісту
популяцій лейкоцитів, а рівні реактивності – за наявністю ступенів
відхилень від меж їх норми.
Про стан клітинного імунітету судили на основі даних про кількісну
характеристику Т- та В-лімфоцитів, субпопуляцій Т-хелперів (Th) і
Т-супресорів (Ts), регуляторного індексу (PI), що визначається шляхом
визначення співвідношення Th до Ts (В.Г. Передерій та співавт., 1995).
Стан загальноадаптивних реакцій організму, дані клініко-лабораторного
обстеження тканин пародонта, показники стану клітинного імунітету та
біохімічних параметрів крові хворих на генералізований пародонтит
порівнювали із такими у здорових осіб. Методом випадкового відбору хворі
на генералізований пародонтит були розподілені на однотипні основну та
контрольну групи (77 та 34 пацієнти відповідно).
Результати досліджень та їх обговорення. Проведене до лікування
обстеження хворих на генералізований пародонтит показало, що найбільш
характерними були скарги на неприємні відчуття в яснах (95%), їх
кровоточивість (94%), гіперемію (91%) та зміну форми (76%), неприємний
запах з рота (86%), рухомість зубів (43%). Крім того, у хворих із
супутньою пептичною виразкою цибулини дванадцятипалої кишки додатково
виявлені скарги, характерні для больового та диспепсичного синдромів
(100%).
Аналіз результатів проведеного комплексного обстеження пацієнтів
основної та контрольної груп свідчить, що дистрофічно-запальний процес у
пародонті розвивається на фоні значних змін резистентності та
реактивності тканин пародонта і організму в цілому. Так, у 75 (68%)
пацієнтів виявлено гострий чи хронічний різновид загальноадаптивної
стрес-реакції, неповноцінні реакції тренування та активації низьких
рівнів реактивності. Як відомо, такі типи ЗАР є неспецифічною основою
виникнення різних патологічних процесів. Враховуючи те, що у 40 (51%)
пацієнтів із хронічним перебігом генералізованого пародонтиту
спостерігались напружені і неузгоджені реакції тренування та активації
низьких рівнів реактивності, а у 8 (10%) – стрес-реакції, вважаємо, що
вже власне при недосконалості ЗАР виникає підґрунтя для реалізації
патологічної дії місцевих подразнюючих факторів пародонта (зубні
відкладення, травматична оклюзія тощо). Серед 8 пацієнтів з хронічним
перебігом генералізованого пародонтиту та стрес-реакцією (у 2 – гострою,
6 – хронічною) у 5 було діагностоване супутнє захворювання – пептична
виразка цибулини дванадцятипалої кишки. Із цих 5 хворих у 1 був гострий
стрес, у 4 – хронічний. Проте, у пацієнтів із загостреним перебігом
генералізованого пародонтиту і пептичною виразкою гострий стрес виявлено
у 8 (25%) хворих, хронічний – у 12 (37%), неповноцінні та напружені
реакції тренування і активації низьких рівнів реактивності – у 7 (22%).
Тільки у 5 (16%) хворих із генералізованим пародонтитом на фоні
виразкової хвороби виявлено повноцінні ЗАР тренування та активації
середніх і високих рівнів реактивності. Загалом у пацієнтів із поєднаним
ураженням пародонта та гастродуоденальної зони ЗАР, що віддзеркалюють
хворобливий стан організму, виявлено у 32 (86%) пацієнтів. При цьому
встановлено, що у хворих на генералізований пародонтит той чи інший
різновид стрес-реакції виявлений у 4% пацієнтів, а при наявності
супутньої виразкової хвороби дванадцятипалої кишки у фазі загострення –
у 68% (рис. 1).
Рис. 1. Загальноадаптивні реакції організму хворих на генералізований
пародонтит та здорових осіб.
Таким чином, у 61% хворих на генералізований пародонтит з хронічним
перебігом виявлене зниження резистентності організму, яке реалізувалось
в умовах функціонування на нижніх рівнях реактивності. У 7 (9%) хворих
на генералізований пародонтит із хронічним перебігом спостерігалась
помірна еозинофілія, що свідчило про зумовлений сенсибілізацією
гіперергічний стан організму. У хворих із загостреним перебігом
генералізованого пародонтиту зниження резистентності організму і
функціонування на низьких рівнях реактивності виявлене у 84%.
Про зниження імунологічної резистентності у хворих на генералізований
пародонтит свідчили низький вміст у периферійній крові Т-лімфоцитів та
порушене співвідношення Т-хелперів та Т- супресорів. Так, Т-РУК в
основній та контрольній групі хворих на генералізований пародонтит в цей
період складали відповідно 31,7±0,2% та 28,1±0,4% проти 58,6±0,9%
(p
$
R
*j??8
–
1/4
O
??????????ання неприємні відчуття в яснах відмічені у 21 (27,3%)
пацієнта основної групи та у 16 (47,1%) контрольної; кровоточивість ясен
при механічному подразненні відповідно у 14 (18,2%) та 18 (52,9%)
хворих. Гноєвиділення із пародонтальних кишень у хворих як основної, так
і контрольної групи після закінчення курсу терапії були відсутніми, а
зменшення глибини пародонтальних кишень відмічене у 66 (86%) хворих
основної та 22 (65%) контрольної групи. Нормалізація форми та кольору
ясен відбулась у 60 (77,9%) і 16 (47,1%) пацієнтів відповідно.
Динаміка нормалізації загальноадаптивних реакцій організму хворих на
генералізований пародонтит основної та контрольної груп графічно
представлена на рис. 2. При цьому, серед пацієнтів основної групи ЗАР
різновиду стрес-реакції при другому обстеженні не виявлені взагалі. У 12
(16%) хворих спектр загальноадаптивних реакцій із патогенетичним
потенціалом порівну складали неповноцінні реакції активації та
тренування.
Рис. 2. Зміни загальноадаптивних реакцій організму у хворих основної та
контрольної груп у процесі лікування.
У 2 (6%) хворих контрольної групи і на цей період була виявлена
загальноадаптивна реакція хронічного стресу, у 1 (3%) – переактивація і
у 12 (35%) – неповноцінні реакції тренування та активації низьких рівнів
реактивності.
Залежно від застосованого способу лікування значно відрізнялась і
динаміка нормалізації стану клітинного імунітету. Так, у пацієнтів, що
приймали ербісол, підвищення наприкінці лікування Т-РУК до 39,8?0,3%, і
особливо, Т-хелперів до 31,5?0,3% при незначному підвищенні Т-супресорів
(до 21,2?0,5%) забезпечило якісно кращий стан їх імунологічної
резистентності. Про це свідчила і нормалізація у пацієнтів основної
групи регуляторного індексу – 1,69?0,1 проти 1,82?0,2 у групі здорових
(р>0,05). У хворих контрольної групи при наявності тенденції до
нормалізації, про що свідчило підвищення Т-РУК до 34,9?0,4%, Т-хелперів
– 22,1?0,5% та Т-супресорів 20,2?0,4%, регуляторний індекс становив
1,1?0,4 і був достовірно нижчим, ніж у групі здорових (р0,05); рівень альбумінів – 61,7±0,93% і
61,5±0,74% відповідно (р>0,05), загального білірубіну (до лікування –
22,5±0,6 мкмоль/л, після – 18,7±0,8 мкмоль/л (р>0,05)).
В цілому шляхом включення у комплексну терапію хворих на генералізований
пародонтит ендогенного регенераторного біологічного імуномодулюючого
середника нового класу – препарату ербісол і формування внаслідок цього
загальноадаптивних реакцій організму із саногенетичним потенціалом дало
можливість досягти клінічної стабілізації дистрофічно-запального процесу
у тканинах пародонта у 97% хворих, порівняно з 91% у контрольній групі
(р>0,05). У віддалені терміни спостереження виявлено, що у хворих
основної групи задовільний стан пародонта через 6 місяців спостерігався
у 90% хворих, 12 місяців – у 81% і 18 – у 78% пацієнтів. Відповідно у
контрольній групі задовільні результати лікування були виявлені через 6
місяців у 71% хворих, 12 місяців – у 60% і 18 місяців – у 57% обстежених
пацієнтів (р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
