.

Стан адренергічних реакцій у білих щурів при адаптації до холоду і різному тиреоїдному статусі (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
88 2518
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

ДЕВЯТКОВА Юлія Олександрівна

УДК 612.55+612.44+612.451

Стан адренергічних реакцій у білих щурів при адаптації до холоду і
різному тиреоїдному статусі

03.00.13 – фізіологія людини і тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Сімферополь – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому національному університеті

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник доктор біологічних наук, професор

Соболєв Валерій Іванович

Донецький національний університет

завідувач кафедри фізіології людини і тварин

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор

Сідякін Вячеслав Григорович

Таврійський національний університет

ім. В.І.Вернадського

завідувач кафедри фізіології людини

і тварин та біофізіки;

доктор медичних наук, професор

Макій Євген Андрійович

Дніпропетровська державна медична Академія

професор кафедри нормальної фізіології

Провідна установа: Донецький державний медичний університет

ім. М.Горького (кафедра нормальної фізіології)

Захист відбудеться “_9___“ червня_____ 2005 р. о __14-00________годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.04 у Таврійському
національному університеті ім. В.І. Вернадського за
адресою: 95007, Крим, м. Сімферополь, пр. Вернадського, 4

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного
університету ім. В. І. Вернадського за адресою:

95007, Україна, Крим, м. Сімферополь, пр. Вернадського, 4

Автореферат розісланий “___5__“___травня_______2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради К 52.051.04 В.С.Мартинюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вивчення закономірностей нейрогуморальної регуляції
функцій у гомойотермному організмі, як і раніше, залишається
пріоритетним у фізіології людини і тварин. Серед численних ендокринних
факторів, що приймають участь у забезпеченні фізіологічного гомеостазу і
процесів адаптації, важливе місце відводять щитоподібній залозі і
симпатоадреналовій системі.

Тиреоїдні гормони (йодтироніни) і катехоламіни виступають найважливішими
елементами, що забезпечують процес формування механізмів адаптації, у
тому числі і температурної. У роботах ряду дослідників [Баженов
Ю.И.,1986; Казначеев В.П.,1980; Иванов К.П.1991; Майстрах Е.В.,1984;
Слоним А.Д.,1986; Якименко М.А.,1987] відкриті фундаментальні
закономірності становлення терморегуляторних механізмів холодової
адаптації. При цьому з’ясувалася немаловажна роль щитоподібної залози і
симпатоадреналової системи [Гурин В.Н.,1989; Пастухов Ю.Ф., Хаскин
В.В.,1979; Соболев В.И.,1979; Хаскин В.В.,1984; Euler C.,1963; Jansky
L.,1995]. Одночасно було поставлене питання про характер взаємодії
названих гормональних систем у формуванні адаптогенних механізмів з боку
терморегуляції. Однак і дотепер це питання залишається до кінця не
з’ясованим. Зокрема, вимагає дослідження такий аспект проблеми як стан
адренергічних фізіологічних реакцій при адаптації до холоду, а також
вивчення принципової можливості гормональної імітації стану холодової
адаптованості.

Другою немаловажною проблемою гормональної регуляції фізіологічних
функцій є проблема стану адренергічних реакцій у залежності від
тиреоїдного статусу. Наукова і практична значимість цього питання
обумовлена широким поширенням в Україні тиреоїдної патології, при якій
істотно порушуються і спотворюються усі фізіологічні механізми,
регульовані катехоламінами [Бабенко Н.А., Кавок Н.С.,1994; Браверман
Л.И.,2000; Гольбер Л.М., Кандрор В.И., Крюкова И.В.,1978; Кандрор
В.И.,1990; Ром-Бугуславська О.С., Комарова I.В., Сомова О.В.,1996;
Ром-Бугуславская Е.С., Хараг Г.И.,1981; Чирва Г.И., Соболев В.И.,2002].
Особливе місце в цій проблемі належить питанню про так зване
”тиреотоксичне серце” [Гольбер Л.М., Кандрор В.И., Крюкова И.В.,1978;
Кандрор В.И.,1990], а також питанню про характер впливу йодтиронінів на
реакцію скорочення гладеньких м`язів при адренергічній стимуляції.

З’ясування всіх сторін характеру взаємодії тиреоїдних гормонів і
катехоламінів при різних функціональних станах організму, безумовно,
розширить існуючі уявлення про нейрогуморальну регуляцію функцій в
нормі і патології.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконувалася на
кафедрі фізіології людини і тварин Донецького національного університету
в рамках держбюджетної теми №021 ВВ/17 “Дослідження та розробка заходів
відновлення антропогенно трансформованих екосистем південного сходу
України”, а також держбюджетних науково-дослідних робот Донецького
національного університету: “Фізіологічні механізми адаптації людини і
тварин до температурних факторів середовища і виробництва” (номер
держреєстрації – 01860099045) і теми ”Енергетика м’язового скорочення
при порушенні функції щитовидної залози і дія катехоламінів” (номер
держреєстрації Г-02/45 0102U243”).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було вивчення стану ряду
адренергічних фізіологічних реакцій у білих щурів при різному
тиреоїдному статусі і адаптації до холоду.

До задач роботи входило:

вивчити in vivo характер впливу і провести порівняльну оцінку кількісних
показників терморегуляторної системи білих щурів при адаптації до
холоду, її імітації за допомогою ін’єкцій норадреналіну, а також при
експериментальному гіпотиреозі і гіпертиреозі різного ступеня
виразності;

провести in vitro вивчення стану ?1-адренергічної реакції
сім`явиношуючої протоки білих щурів у відповідь на стимуляцію
норадреналіном при адаптації до холоду, її імітації за допомогою
ін’єкцій норадреналіну, а також в залежності від тиреоїдного статусу;

визначити in vitro співвідношення між ?- і ?адренергічними складовими в
реакції скорочення сім’явиношуючої протоки білих щурів у відповідь на
стимуляцію норадреналіном при зазначених експериментальних моделях
фізіологічного стану;

провести in vivo оцінку стану ?1-адренергічної реакції серця білих щурів
у відповідь на стимуляцію катехоламіном ізопропілнорадреналіном, у тому
числі на фоні часткової ?-адреноблокади пропранололом, при адаптації до
холоду, її імітації за допомогою ін’єкцій норадреналіну, а також при
експериментальному гіпотиреозі і гіпертиреозі різного ступеня
виразності;

вивчити in vivo ефективність ?-адреноблокади пропранололом хронотропної
адренергічної реакції серця білих щурів при адаптації до холоду, її
імітації за допомогою ін’єкцій норадреналіну, а також при
експериментальному гіпотиреозі і гіпертиреозі різного ступеня
виразності.

Об’єкт дослідження: гормональна регуляція фізіологічних функцій.

Предмет дослідження: фізіологічні адренергічні реакції при адаптації до
холоду і різному тиреоїдному статусі.

Методи дослідження: в умовах in vivo – газометрія, термометрія,
електрокардіографія; в умовах in vitro – методика ізольованих органів
(сім’явиношуюча протока білих щурів).

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведена порівняльна
кількісна оцінка інтегральних параметрів системи терморегуляції у білих
щурів в умовах екстремального охолодження після адаптації до холоду, її
імітації шляхом багаторазових ін’єкцій норадреналіну і у залежності від
тиреоїдного статусу (еутиреоз, гіпотиреоз, гіпертиреоз і тиреотоксикоз).
Установлено, що експериментальний гіпертиреоз і багаторазові ін’єкції
норадреналіну в значній мірі імітують стан холодової адаптації білих
щурів.

Одержані нові дані щодо стану ?1-адренергічної реакції при різних
функціональних станах організму. Установлено, що багаторазові ін’єкції
норадреналіну, адаптація до холоду і експериментальний гіпертиреоз
викликають схожі, подібні зміни з боку ?1-адренергічної реакції
сім’явиношуючої протоки білих щурів: криві залежностей ”доза
агоністу-величина реакції” зміщаються вліво по осі ординат при зниженні
порога реакції і без зміни максимальної амплітуди скорочення
сім’явиношуючої протоки. Повне видалення щитовидної залози і модель
тиреотоксикозу, що супроводжується ростом ректальної температури до
41.0?0.20С, викликають прямо протилежні зміни в якісних і кількісних
характеристиках вивченої адренергічної реакції.

Уперше показано, що як при адаптації до холоду, так і після
багаторазової адренергічної стимуляції білих щурів шляхом екзогенного
введення норадреналіну або трийодтироніну (гіпертиреоз) з боку
?1-адренергічної реакції серця спостерігаються принципово подібні зміни:
знижується поріг хронотропної адренергічної реакції, зростає величина
максимальної хронотропної відповіді без зміни значення порогової дози
агоністу, коротшає час досягнення максимальної ?1-адренергічної реакції
серця; тиреотоксикоз і експериментальний гіпотиреоз викликають прямо
протилежні зміни.

Робиться теоретичний висновок про те, що симпатоадреналовій системі і
гормонам щитоподібної залози належить важлива роль у формуванні дійових
механізмів гомойотермії, що реалізуються, як і при адаптації до холоду,
за допомогою різноманітних адренергічних реакцій, здійснюваних за
допомогою ?–, ?1– и ?1-адренорецепторів; тиреоїдні гормони є природними
регуляторами цих реакцій. Характер гормонального ефекту торкається
чутливості адренергічно залежних систем до ?-адренергічної стимуляції,
їх виразності, співвідношення внеску ?- і ?-адренергічних компонентів, а
також особливостей доза-залежної реакції.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення роботи
полягає у виявленні якісних розбіжностей у характері впливу різного
тиреоїдного статусу (гіпертиреоз різного ступеня виразності,
тиреотоксикоз, гіпотиреоз) на стан ?1 – і ?1-адренергічних реакцій.
Виявлені особливості впливу тиреоїдного статусу на адренергічні реакції
можуть бути використані при виборі тактики, засобів і методів лікування
тиреоїдної патології.

Результати дослідження спрямованості дії гіпертиреозу і багаторазової
адренергічної стимуляції на інтегральні показники терморегуляції можуть
бути використані в практиці при необхідності корекції холодової
стійкості організму в екстремальних умовах зовнішнього середовища.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно провів
патентно-інформаційний пошук і аналіз наукової літератури з теми
дисертаційної роботи. Експериментальні дослідження (вибір моделі
гіпертиреозу, кількісні значення використаних доз препаратів, вимір
параметрів терморегуляції, вивчення ?1- і ?1-адренергічних реакцій білих
щурів), аналіз отриманих даних і їхня статистична обробка проведені
автором самостійно.

Вибір теми дисертаційної роботи, постановка мети і задач дослідження, а
також інтерпретація отриманих даних і формулювання висновків проведені
за участю наукового керівника.

Апробація результатів. Основні положення дисертаційної роботи були
представлені на Всеросійському симпозіумі ”Механизмы терморегуляции и
биоэнергетики: взаимодействие функциональных систем. Иваново, 2002”,
ХШ-й Міжнародній конференції ”Центральні та периферичні механізми
вегетативної нервової системи” (Донецьк, 3-6 червня, 2003), II-ій і
III-ій Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Здоров`я та
освіта: проблеми та перспективи. Донецьк,2002, 2004”, наукових
конференціях професорсько-викладацького складу Донецького національного
університету (Донецьк, 2001,2002,2003).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 11 наукових праць:
7 статей у журналах і збірниках наукових праць, рекомендованих ВАКом
України, і 4 тез у матеріалах наукових конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 207
сторінках комп’ютерного тексту і складається зі вступу, огляду
літератури, опису матеріалів і методів дослідження, результатів
експериментів, обговорення результатів, висновків та списку літератури
із 371 використаних джерел, з них 200 англійською мовою. Дисертація
ілюстрована 32 рисунками і містить 25 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Експерименти були виконані на 7 групах білих щурах-самцях. Перша група
тварин (n=48) попередньо адаптувалася до холоду (”АХ-група”) шляхом 25
добової експозиції в індивідуальних клітинках у холодовій камері при
температурі +3…+50С. Тварини другої групи (n=48) попередньо протягом 25
діб щодня одержували підшкірні ін’єкції масляного розчину норадреналіну
в дозі 0.3 мг/кг (”НА-група”). Третя група тварин (n=48) була
тироїдектомованою (атиреоз). Щурам 4-ї групи (n=48) протягом 10-12 діб
щодня підшкірно вводився трийодтиронін у дозі 30 мкг/кг (”1Т3-група”)
доки ректальна температура не досягала рівня 39.0?0.1С?. У тварин 5-ої
(”2Т3-група”, n=48) і 6-ої груп (”3Т3-група”, n=52) викликався
експериментальний тиреотоксикоз шляхом щодобового введення
трийодтироніну в дозі 100 мкг/кг. Використовувалися два різновиди
тиреотоксикозу. У першому випадку тиреотоксикоз характеризувався
ректальною температурою 40.0?0.10С (”2Т3-група”), а в другому
(”3Т3-група”) температура тіла доводилася до рівня 41.0?0.20С (у
контролю 38.0?0.10С). Сьома група щурів була контрольною (n=46).

В першій серій експериментів вивчався загальний стан системи
терморегуляції: визначалася інтегральна холодова стійкість, показником
якої був час виживання при температурі -25?0.30С (моментом закінчення
холодової експозиції служила точка досягнення ректальної температури
значення 20.00С). Паралельно з виміром ректальної температури при
холодовому тесті реєструвалася швидкість поглинання кисню
(газоаналізатор ”Radiometer”).

У другій серії дослідів проводилось вивчення параметрів калоригенної
?-адренергічної реакції (приріст споживання кисню) при стимуляції
адреноагоністом ізопропілнорадреналіном, (ІНА) у тому числі на фоні ?-
або ?-адреноблокади. Ізопропілнорадреналін вводився внутрівенно (v.dors.
penis) через поліетиленову канюлю у дозі: 0.5, 1.0, 2.0, 5.0 і 10.0
мкг/кг/хв. Для ?-адреноблокади використовувався індерал (пропранолол). У
цьому випадку індерал у дозі 5.0 мкг/кг/хв інфузувався разом з ІНА. Для
блокади ?-адренорецепторів використовувався тропафен, що у дозі 0.4
мг/кг/хв вводився разом з ?-адреноагоністом ізопропілнорадреналіном.

У третій серії експериментів в умовах in vitro проводилось вивчення
стану ?1-адренергічної реакції (сім’явиношуюча протока білих щурів –
СВП). Про силу реакції судили із амплітуди скорочення СВП після внесення
у стакан для ізольованих органів норадреналіну у кінцевій концентрації
0,25, 0.5, 1.0, 2.0, 4.0, 8.0, 16.0 і 32.0 мкг/мл. Використовувався
індуктивний перетворювач, цифрова та комп’ютерна реєстрація. Реакція СВП
на норадреналін досліджувалася також на фоні ?-адреноблокади
(пропранолол у кінцевій концентрації 1.0 мкг/мл).

У четвертій серії дослідів проводилося вивчення параметрів
?1-адренергічної реакції серця при стимуляції адреноагоністом
ізопропілнорадреналіном, а також при дії його на фоні ?-адреноблокади (у
цьому випадку індерал у дозі 5.0 мкг/кг/хв вводився разом з ІНА).
Ізопропілнорадреналін інфузувався на протязі 20 хв. (v. dors. penis) у
дозах 0.125, 0.25, 0.5, 1.0, 2.0, 5.0 і 10.0 мкг/кг/хв. Показником
виразності реакцій була частота серцевих скорочень (електрокардіограф з
електронним кардіотахометром). При аналізі даних будувалися залежності
”доза-ефект”, розраховувався максимальний позитивний хронотропний
ефект ІНА, визначався латентний період реакції, час розвитку
стабілізації реакції, поріг реакції.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

1. Стан системи терморегуляції при адаптації до холоду, тривалій
адренергічній стимуляції і різному тиреоїдному статусі

Багатоденна холодова експозиція викликала істотне підвищення загальної
стійкості терморегуляторної системи щурів до екстремального охолодження.
Показником був обраний так званий ”час виживання” при екстремальному
охолодженні (-250С). У тварин контрольної групи значення даного
показника відповідало 175?8 хв, а швидкість зниження ректальної
температури досягала 6.53?0.40С/год. У щурів ”АХ-групи” ”час
виживання” складав 362?9 хв, а швидкість падіння ректальної температури
3.35?0.3 0С/год., тобто в 1.95 рази менше. Багаторазове введення
норадреналіну (”НА-група”) подібно адаптації до холоду підвищувало
здатність тварин до виживання в екстремальних умовах охолодження.

Результати дослідження реакції холодового калоригенезу у відповідь на
екстремальну холодову дію показали, що як при адаптації до холоду, так і
після багаторазової адренергічної стимуляції норадреналіном відбуваються
істотні зміни в його інтенсивності. У контрольних щурів інтенсивність
холодового калоригенезу досягала максимальної величини 50?2 мл/кг/хв, а
у тварин, адаптованих до холоду, величина максимального споживання була
на 38% вище контрольного рівня; у тварин ”НА-групи” інтенсивність
максимального холодового калоригенезу також була вище контрольного рівня
(+20%). Показник холодового калоригенезу (”ємність хімічної
терморегуляції” – Ккал/кг) у щурів, адаптованих до холоду, був на 162%
більше контрольного рівня, а у ”НА-група” відповідно на 99.6%.
Експериментальний гіпертиреоз неоднозначно впливав на здатність тварин
до збереження температурного гомеостазису. Динаміка розвитку гіпотермії
при екстремальному охолодженні свідчить, що у щурів ”1Т3-групи” і
”3Т3-групи” цей час відповідно складав 316?12 хв (+180%) і 140?5 хв
(-20%). У тварин атироїдної групи час досягнення ректальної температури
рівня 20.00С був коротшим (на 14% менше контролю). Під час охолодження
максимальний рівень холодового калоригенезу був відзначений у
тварин із експериментальним гіпертиреозом.

Так, у щурів ”1Т3-групи” він був на 42%, а у тварин ”3Т3-групи” на
16% більше контрольного рівня. Виключення із гормональної системи тварин
щитовидної залози (повна тироїдектомія) завдавало істотної шкоди
холодовому калоригенезу (-8%). ”Ємність хімічної терморегуляції”
найбільшої величини досягала у щурів ”1Т3-групи” (+169% більше
контролю); у щурів ”3Т3-групи” і ”ТЕ-групи” вона був на 13% менше
контрольного рівня.

Одним із чинників терморегуляції є так званий катехоламіновий
калоригенез, показником якого може бути позитивний ефект
ізопропілнорадреналіну (ІНА) на споживання кисню цілісним організмом
(табл.1). Встановлено, що при адаптації до холоду зменшується у два рази
поріг калоригенної реакції при стимуляції ІНА, а значення максимальної
величини калоригенної ?-адренергічної реакції збільшувалося. Принципово
подібну дію на калоригенну адренергічну реакцію чинили і багаторазові
ін’єкції норадреналіну. Крива ”доза-ефект” в експериментах з
використанням ?-адреноблокатора індералу зміщалася по шкалі ”Х”
вправо.

Тропафен (?-адреноблокатор) змінював характер калоригенної адренергічної
реакції при інфузії ІНА в мінімальній з використаних доз. Так, якщо в
експериментах без ?-адреноблокади ІНА в дозі 0.5 мкг/кг/хв не змінював
швидкість споживання кисню (+2?1.1 мл/кг/хв.), то на фоні
?-адреноблокади калоригенний ефект ІНА ставав негативним. Зі збільшенням
дози ІНА величина його калоригенної реакції була за винятком
максимальної дози (10.0 мкг/кг/хв) меншою, ніж в експериментах без
використання тропафену.

У тварин ”АХ-групи” калоригенна реакція ІНА на фоні ?-адреноблокади
ініціювалася при дозі ІНА 1.0 мкг/кг/хв, або вдвічі більшій, ніж в
експериментах без використання індералу. По-друге, внутрішньовенне
введення наступних, наростаючих доз ІНА завжди супроводжувалося меншим
калоригенним ефектом ІНА, ніж у дослідах без використання індералу.
По-третє, крива ”доза-ефект” на шкалі ординат при використанні
?-адреноблокади зміщувалася паралельно вправо.

Таблиця 1

Величина максимальної калоригенної реакції ізопропілнорадреналіну (ІНА)
у щурів різних груп (+?V02, мл/кг/хв)

Група Умови експерименту Доза інфузованого ізопропілнорадреналіну
(мкг/кг/хв)

0,5

1,0

2,0

5,0

10,0

Конт-роль ІНА

+2?1,1

+7?0,9

+9?0,7

+12?0,8

+13?0,9

ІНА+?-блок

-1?1,0

+1?0,6*

+5?1,0*

+9?0,7*

+10?0,8

ІНА+?-блок

-3?0,7*

+3?0,4*

+6?0,6*

+7?0,5*

+11?0,8*

АХ-група

ІНА

+8?0,4

+16?0,7

+22?0,8

+29?1,2

+28?1,3

ІНА+?-блок

+2?0,8*

+7?0,8*

+12?0,9*

+15?0,9*

+19?1,0*

ІНА+?-блок

+6?0,5*

+14?0,6*

+17?0,9*

+23?1,1*

+25?1,2

НА-група ІНА

+4?0,4

+8?0,5

+12?0,4

+19?0,7

+20?0,8

ІНА+?-блок

+1?0,8*

+2?0,9*

+7?0,7*

+8?0,6*

+10?0,6*

ІНА+?-блок

+3?0,7

7?0,6

10?0,6

17?0,9

18?1,3

Тироїд-ектомія ІНА

+1?0,3

+3?0,3

+6?0,4

+9?0,5

+9?0,7

ІНА+?-блок

-2?0,5*

+1?0,7

+3?0,4*

+5?0,5*

+6?0,4*

ІНА+?-блок

-1?0,3*

2?0,3 7?0,5

9?0,8

10?0,9

Гіпер-тиреоз ІНА

+6?0,3

+12?0,6

+15?0,7

+20?0,9

+19?1,0

ІНА+?-блок

+1?0,7*

+6?0,7*

+10?0,8*

+13?0,7*

+16?0,9*

ІНА+?-блок

-2?0,5*

+7?0,5*

+10?0,9*

+13?0,8*

+17?0,9

Тирео-токси-коз

2Т3-група ІНА

+5?0,2

+10?0,4

+14?0,6

+16?0,8

+15?0,9

ІНА+?-блок

+1?0,8*

+2?0,7*

+7?0,7*

+10?0,6*

+12?0,9*

ІНА+?-блок

-1?0,4*

+4?0,5*

+8?0,6*

+12?0,5*

+13?0,9

Тирео-токси-коз

3Т3-група ІНА

+1?0,9

+6?0,3

+10?0,6

+11?1,6

Смерть при інфузії

ІНА+?-блок

+1?0,8

+2?0,7*

+7?0,7*

+8?0,9

+10?0,6*

ІНА+?-блок

1?0,7

+5?0,5

+9?0,7

+10?0,8

Смерть при інфузії

Примітка: * – ефект ?– або ?-адреноблокади статистично достовірний

Таким чином, при адаптації до холоду спостерігався ряд характерних змін
з боку калоригенної адренергічної реакції ізопропілнорадреналіну. Ці
відмінності характеризувалися, у першу чергу, зменшенням порогової дози
агоністу (удвічі), підвищенням значення максимального калоригенного
ефекту ІНА (115%), зростанням внеску ?-адренергічних структур у
реалізацію катехоламінового калоригенезу при збереженні відносно
невисокої ролі ?-адренергічних структур.

У тварин ”НА-групи” ?-адреноблокада наносила істотну шкоду здатності
?-адреноагоніста стимулювати калоригенез організму: чутливість
калоригенної системи щурів ”НА-групи” до ІНА знижувалася у два рази.
При блокаді ?-адренорецепторів крива залежності ”доза ІНА-ефект” по
осі доз зміщувалася паралельно вправо. Вивчення ефекту блокади
?-адренорецепторів показало, що поріг калоригенної реакції ІНА у щурів
”НА-групи” не змінювався. Блокада ?-адренорецепторів не відбивалася і
на величині максимальної калоригенної реакції ізопропілнорадреналіну.

Видалення щитовидної залози не викликало підвищення порога калоригенної
реакції і супроводжувалося зниженням на 31% максимально можливої
величини калоригенного ефекту ІНА; крива ”доза-відповідь” у щурів
тироїдектомованої групи зміщена відносно осі ”У” униз.

Використання в наших експериментах ?-адреноблокади дозволило провести
оцінку внеску цих компонентів у загальну калоригенну реакцію ІНА при
тироїдектомії: істотно підвищувався поріг адренергічної реакції
(вдвічі), а характер розташування кривих ”доза-відповідь” для дослідів
із застосуванням ?-адреноблокади дозволяє говорити про паралельний зсув
кривої по осі доз вправо. Застосування ?-адреноблокади калоригенної дії
ІНА дозволяє говорити про практичну відсутність ролі
?-адренорецепторного компонента в калоригенній реакції ІНА при
тироїдектомії.

При експериментальному гіпертиреозі (”1Т3-група”) відбувалося
підвищення чутливості калоригенезу до стимуляції
ізопропілнорадреналіном, що виразилося в зниженні у два рази порога
калоригенної адренергічної реакції. При аналізі характеру розташування
кривої ”доза-ефект” видно, що остання в дослідах з ?-адреноблокадою у
всіх точках зміщалася по осі доз вправо. З’ясування характеру впливу
?-адреноблокатора тропафену на калоригенну адренергічну реакцію у щурів
”1Т3-групи” показало, що на фоні ?-адреноблокади значно понизилася
чутливість калоригенезу щурів ”1Т3-групи” до дії ІНА: поріг реакції
ставав вдвічі більшим. Блокада ?-адренергічних структур викликала
зниження величини калоригенного ефекту ІНА і при інших дозах. Однак при
інфузії максимальної в наших експериментах дози ІНА (10.0 мкг/кг/хв)
калоригенний ефект ІНА по своїй абсолютній величині був порівнянний з
величиною, що одержана в дослідах без тропафену.

Отже, експериментальний гіпертиреоз легкого ступеня виразності викликав
підвищення чутливості калоригенної реакції до ?-адренергічної стимуляції
ізопропілнорадреналіном; природа такого впливу зв’язана з формуванням
більш потужного як ?-адренергічного, так і ?-адренергічного компонентів
калоригенної реакції.

Експериментальний тиреотоксикоз виказував якісно інший вплив на
виразність калоригенної ?-адренергічної реакції. У групи щурів з
початковою стадією тиреотоксикозу (”2Т3-група”) поріг калоригенної
реакції знижувався. Ще більші відмінності в стані калоригенної
?-адренергічної реакції відзначені у тварин з тиреотоксикозом другої
моделі (”3Т3-група”). У тварин цієї групи поріг реакції не змінювався
і залишався на рівні контролю. При подальшому збільшенні дози
інфузованого ІІНА величина його калоригенної реакції залишалася такою
же, як і у щурів контрольної групи.

Таким чином, можна зробити висновок про істотний вплив усіх використаних
у нашій роботі експериментальних моделей (адаптація до холоду, її
імітація шляхом багаторазової адренергічної стимуляції норадреналіном,
різний тиреоїдний статус – від гіпотиреозу до важкого тиреотоксикозу) на
стан калоригенної ?-адренергічної реакції. Характер таких змін
стосується чутливості калоригенної системи до ?-адренергічної
стимуляції, її виразності, співвідношення внеску ?- і ?-адренергічних
компонентів, а також особливостей доза-залежної реакції.

2. Стан ?1-адренергічної реакції при адаптації до холоду

і різному тиреоїдному статусі

Після закінчення процесу холодової адаптації і підготовчого періоду,
протягом якого тваринам уводився норадреналін, досліджувалася реакція
скорочення гладеньких м’язів сім’явиношуючої протоки (СВП) на стимуляцію
норадреналіном (табл.2). Встановлено, що при внесенні у фізіологічний
розчин мінімальної з використаних доз норадреналіну (0,25 мкг/мл)
реакція скорочення СВП була чітко виражена у всіх груп тварин. Амплітуда
скорочення СВП у щурів ”АХ-групи” і ”НА-групи” при мінімальній дозі
адреноагоністу була відповідно в 2.25 і 2.12 рази більше контрольного
рівня. Холодова адаптація і тривала адренергічна стимуляція зміщали
вліво по шкалі доз значення концентрації норадреналіну, при якій
розвивалася максимальна сила. Якщо у щурів контрольної групи максимальна
величина скорочення СВП наставала при дозі норадреналіну 16,0 мкг/мл, то
у щурів ”АХ-групи” і ”НА-групи” максимальна амплітуда скорочення
ізольованого органа спостерігалася при дозі гормону 4,0 мкг/мл, тобто
при концентрації в 4 рази меншій.

Отже, адаптація до холоду і імітація гіперфункціонального стану
симпатоадреналової системи викликали підвищення реактивності СВП на
?-адренергічну стимуляцію норадреналіном. Незважаючи на зміщення кривої
”доза-реакція” у тварин ”АХ-групи” і ”НА-групи” по осі доз уліво,
максимальна величина амплітуди реакції не змінювалася.

Дослідження реакції скорочення сім’явиношуючої протоки при внесенні в
розчин різних доз норадреналіну у щурів контрольної групи в умовах
?-адреноблокади показало, що в мембранах гладеньких м’язів присутня
деяка кількість адренорецепторів ?2-типу. Про це свідчить характер
розташування кривих ”доза-відповідь” у дослідах без пропранололу і
після його внесення в розчин (табл.2). При збільшенні дози норадреналіну
в розчині крива ”доза-ефект” в експериментах з ?-адреноблокадою
поступово зміщалася догори. Найбільші розходження спостерігалися при
дозі норадреналіну 8.0 і 16.0 мкг/мл. Варто підкреслити, що в цілому
максимальна реакція скорочення СВП в обох модифікаціях досліду
досягалася при однаковій дозі норадреналіну – 16.0 мкг/мл.

Таблиця 2

Стан ?1-адренергічної реакції у тварин дослідних груп (амплітуда
скорочення сім’явиношуючої протоки (мм/1см довжини СВП) при стимуляції
норадреналіном)

Група Доза норадреналіну, мкг/мл розчину

0,25

0,5

1,0

2,0

4,0

8,0

16,0

32,0

Адаптація

до холоду 0,90

?0,04 1,20

?0,05 1,90

?0,05 2,40

?0,05 2,65

?0,07 2,4

?0,06 2,2

?0,08 1,9

?0,07

Адаптація до холоду

+ ?-блокада

0,88

?0,04

1,3

?0,04

2,17

?0,06*

2,95

?0,07*

3,18

?0,07*

3,0

?0,05*

2,8

?0,07*

2,5

?0,05*

НА-група 0,85

?0,05 1,0

?0,04 1,75

?0,07 1,95

?0,06 2,75

?0,07 2,6

?0,04 2,4

?0,08 2,2

?0,07

НА-група

+ ?-блокада 0,91

?0,02 1,1

?0,03 2,0

?0,04* 2,34

?0,06* 3,1

?0,06* 2,8

?0,04* 2,6

?0,06 2,3

?0,05

Гіпертиреоз 0,55

?0,09* 1,3

?0,08* 1,74

?0,05* 1,93

?0,07* 2,68

?0,12 3,17

?0,07 2,46

?0,15 2,27

?0,09

Гіпертиреоз

+ ?-блокада 0,64

?0,05 1,7

?0,07* 2,13

?0,05* 2,75

?0,08* 3,40

?0,09* 3,88

?0,08* 3,32

?0,12* 3,02

?0,08*

Тиреотокси-

коз 0,07

?0,05 0,1

?0,09 0,3

?0,08 0,85

?0,09 1,11

?0,10 1,50

?0,13 1,54

?0,14 1,50

?0,2

Тирео-токсикоз+?-блокада 0,06

?0,04 0,08

?0,06 0,4

?0,08 1,05

?0,07 1,31

?0,08 1,61

?0,08 1,64

?0,09 1,63

?0,12

Атиреоз 0,1

?0,08 0,35

?0,04 0,64

?0,04 1,2

?0,05 1,76

?0,08 2,10

?0,15 2,70

?0,1 2,76

?0,09

Атиреоз

+ ?-блокада 0,1

?0,09 0,3

?0,08 0,68

?0,09 1,2

?0,08* 1,98

?0,18 2,6

?0,16* 2,9

?0,1 2,9

?0,11

Контроль 0,40

?0,03 0,54

?0,03 1,05

?0,04 1,46

?0,05 2,25

?0,08 2,5

?0,08 2,6

?0,08 2,3

?0,10

Контроль

+ ?-блокада 0,41

?0,02 0,64

?0,02* 1,24

?0,03* 1,67

?0,05 2,52

?0,08* 2,8

?0,07* 2,9

?0,07* 2,5

?0,06

Примітка: * – розбіжності статистично вірогідні (P`°a’ ????th?????’ 1/4 $ I ??? ??t?? ?????? $ H $Ifa$ VssXss $ H bada ? a"a ?oaua OJPJQJph

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020