ІНСТИТУТ УРОЛОГІЇ
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ДЕХТЯР ЮРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 616.61/.63:618.173
Клініка і лікування інфекційно – запальних захворювань органів сечової
системи в жінок у постменопаузальному періоді
14.01.06.-урологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
Кандидата медичних наук
КИЇВ-2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі урології та нефрології Одеського державного
медичного університету МОЗ України
НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:
Доктор медичних наук, професор Костєв Федір Іванович, Одеського
державного медичного університету МОЗ України, завідувач кафедри
урології та нефрології.
ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:
Доктор медичних наук, професор Лісовий Володимир Миколайович,
Харківський державний медичний університет МОЗ України,завідувач кафедри
урології та андрології.
Доктор медичних наук, професор Щербак Олександр Юрійович, Київська
державна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Щупика,
професор кафедри урології.
ПРОВІДНА УСТАНОВА:
Донецький державний медичний університет МОЗ України, м. Донецьк,
кафедра урології та оперативної нефрології.
Захист відбудеться 21 червня 2005 pоку o 13.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д. 26.615.01 в Інституті урології АМН
України (04053, м. Київ, Юрія Коцюбинського, 9а)
Автореферат розісланий 17 травня 2005року.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
кандидат медичних наук,
старший науковий співробітник
Л.М.Старцева
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність досліджуваної проблеми визначається переважно її соціальною
значущістю. В останнє десятиліття відзначено прогресуюче збільшення
середньої тривалості життя жінок. За даними G.Samsioe до 2030 р. можливе
чотириразове збільшення популяції 80-річних жінок. Отже, після настання
менопаузи в жінок залишається значний відтинок життя. Одним з
патологічних станів, що характерні для цього періоду, є урогенітальні
захворювання, пов’язані з віковим дефіцитом естрогенів. Сьогодні
проблемі урогенітальної атрофії приділяється велика увага, що обумовлено
украй вираженим негативним впливом урогенітальних розладів (УГР) на
якість життя жінок в клімактерію та очікуваним подвоєнням у найближчі
роки популяції жінок, що страждають на них (Barlow D.H., 1997, Samsioe
G., 1998,).
Хоча розвиток розладів акту сечовипускання і нетримання сечі в літньому
віці не є обов’язковим, менше з тим доведена роль естрогенного дефіциту
в розвитку урогенітальних розладів в клімактерію. Виникнення “сенсорних”
або “подразнювальних” симптомів розладів сечовипускання пояснюють
підвищеною чутливістю атрофічної слизової органів сечостатевої системи.
Діагностика і лікування розладів сечовипускання в жінок у постменопаузі
становить одну з найсерйозніших проблем сучасної урогінекології.
Особливостями урогенітальних розладів у літніх жінок вважаються
різноманітність вираженності симптомів і реакції на лікування, а також
труднощі прогнозу і визначення критеріїв соціальної адаптації хворих
(Возианов А.Ф., 1992, Пирогов В.О., 2001). Атрофічний цистит може
протікати у вигляді поодиноких епізодів гострого запалення при
бактеріальній інвазії, що ліквідуються короткими курсами антимікробної
хіміотерапії і не тягнуть за собою яких-небудь серйозних ускладнень, і
як запальний процес із вираженим больовим симптомокомплексом,
персистуючою симптоматикою (Пасєчніков С.П., 2004). Хоча клінічний
перебіг розладів сечовипускання у літніх жінок частіше за все не
загрожує життю хворої, але відрізняється тривалістю, малою ефективністю
проводжуваної терапії, розвитком неврозів, порушенням соціальної
адаптації (Возианов А.Ф., 1992, Люлько А.В., 1988).
Лікування розладів сечовипускання в жінок у постменопаузі дотепер
залишається складною проблемою. Незважаючи на різноманітність методів і
засобів лікувальної і фізичної терапії, а подеколи і оперативних
втручань, далеко не завжди вдається домогтися доволі сприятливих
результатів стосовно швидкого, а головне, сталого позитивного ефекту і
запобігти виникненню рецидивів захворювання (Bingham S. A., 1998,
Ballanger Ph., 1999). Складність лікування хворих із розладами
сечовипускання при УГР в клімактерію, особливо із сильним больовим
синдромом, посилюється ще й неоднорідністю патогенетичних механізмів, що
лежать в основі захворювання, та зміною реактивності різних систем
організму, що виникають вторинно при існуванні больового подразнення.
Напевне, цим пояснюється торпідність перебігу і складність підбору
ефективних методів терапії.
Останні роки характеризуються активним пошуком медикаментозних засобів
для терапії клімактеричних порушень. Прагнення продовжити повноцінне
життя жінки, полегшити перебіг перехідного періоду привело до розробки
гормональних препаратів (естрогенів, естроген-гестагенів), прийом яких
сприяє усуненню або зменшенню вираженості багатьох важких „супутників”
пери- і постменопаузального періодів. Насьогодні представники різних
галузей медицини всe більшу увагу виявляють до перспективи використання
фітопрепаратів, що мають естроген-подібну дію. Перспектива широкого
використання фітоестрогенів у профілактиці і лікуванні захворювань,
пов’язаних з наслідками гормональних порушень, відкривається також у
зв’язку з їхньою нешкідливістю та особливостями фармакологічної дії
(Lieberman S., 1996). Ці з’єднання здатні компенсувати наслідки
гормональних порушень різної етіології, а також виконувати
антиоксидантну і ферментну функції (Fukutake M., 1996). Тому прийнято
вважати, що використання фітоестрогенних препаратів, зможе змінити
епідеміологію численних клінічних проявів клімактеричних розладів
(Bingham S. A., 1998, Fukutake M., 1996).
Питання етіології, патогенезу, клініки і лікування атрофічного циститу
в жінок у постменопаузі висвітлені недостатньо і суперечливо. Все це
диктує необхідність вивчення і розробки нових методів і засобів, що
можуть дати сталий терапевтичний ефект, пошук яких мусить йти в першу
чергу в напрямку подальшого вивчення патогенезу даного страждання. У
зв’язку з появою сучасних, більш об’єктивних методів обстеження
з’явилися нові можливості їхнього використання як у діагностиці, так і
для вибору методу лікування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконувалася відповідно до плану науково-дослідних
робіт Одеського державного медичного університету і є фрагментом
держбюджетної НДР: “ Вплив сучасних техногенних і екологічних факторів
на розвиток, клінічний перебіг і реабілітацію затворювань органів
сечової системи та репродуктивної системи людини і шляхи їх корекції”
УДК 616.6:614.87 № держреєстрації 0101 U 007764.
Мета дослідження: Підвищити ефективність діагностики, реабілітації і
профілактики інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи в
жінок у постменопаузальному періоді.
Задачі дослідження:
1. Вивчити частоту інфекційно-запальних захворювань органів сечової
системи та розладів сечовипускання в жінок у постменопаузі.
2. Вивчити функціональний стан нижніх сечових шляхів в жінок у
постменопаузальному періоді.
3. Розробити діагностичний алгоритм інфекційно-запальних захворювань
органів сечової системи в жінок у постменопаузі.
4. Розробити клініко-організаційну модель реабілітації жінок з
інфекційно-запальними захворюваннями органів сечової системи у
постменопаузі.
5. Вивчити ефективність нового вітчизняного фітоестрогенного препарату
ЕКСО у комплексному лікуванні інфекційно-запальних захворювань органів
сечової системи в жінок у постменопаузі.
Наукова новизна:
Вивчена частота, особливості клінічного перебігу і вплив на якість життя
функціональних порушень сечовипускання та інфекційно-запальних
захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузальном
періоді.
Встановлені патогенетичні механізми порушення акту сечовипускання в
літніх жінок та вивчені особливості інфекційно-запального процесу в
сечовому міхурі залежно від тривалості менопаузи.
Проведена клінічна оцінка акту сечовипускання і вивчено стан уродинаміки
нижніх сечових шляхів в жінок з урогенітальними розладами у
постменопаузі.
Запропоновано діагностичний алгоритм та обґрунтовано комплексний підхід
до діагностики інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи
та розладів акту сечовипускання в жінок у постменопаузі.
Розроблена клініко-організаційна модель реабілітації жінок з
інфекційно-запальних захворювань органів сечової системи у
постменопаузі.
Доведена клінічна ефективність нового вітчизняного фітоестрогенного
препарату ЕКСО у комплексному лікуванні інфекційно-запальних захворювань
органів сечової системи в жінок у постменопаузі.
Практичне значення отриманих результатів. За допомогою об’єктивних
методів дослідження проведена клінічна оцінка акту сечовипускання літніх
жінок і вивчено стан уродинаміки нижніх сечових шляхів в жінок з
урогенітальними розладами у постменопаузі, що дозволило виявити
закономірності та особливості клінічного перебігу інфекційно-запальних
захворювань органів сечової системи в жінок у постменопаузальном
періоді.
В роботі дана критична оцінка відомим методам діагностики, об’єктивно
обгрунтовані найбільш інформативні з них і запропоновано оптимальний
алгоритм діагностики інфекційно-запальних захворювань органів сечової
системи в жінок у постменопаузі, що дозволяє обрати адекватне лікування.
Впроваджено в практику лікування інфекційно-запальних захворювань
органів сечової системи та розладів сечовипускання в літніх жінок
фітоестрогенний препарат ЕКСО, що дозволило у більшості хворих отримати
клінічний ефект, який полягає в покращенні трофіки, відновленні
м’язового тонусу уретри та детрузора, стимуляції проліферативних
процесів уретрального та сечоміхурового епітелію, протизапальній дії та
нормалізації уродинаміки.
Особистий внесок здобувача. Здобувачем разом з керівником сформульовані
мета і задачі дослідження, розроблена програма дослідження, відібрані
методи дослідження. Автором самостійно зібраний і статистично оброблений
первинний матеріал. Обстеження хворих були виконані самостійно.
Клінічні, біохімічні, функціональні дослідження проведені разом зі
спеціалістами відповідного профілю. Остаточна інтерпретація результатів
проведеної роботи, формулювання наукових положень, висновків та
рекомендацій проводились спільно з науковим керівником. Здобувачем
відпрацьований та впроваджений в практику спосіб лікування розладів акту
сечовипускання у жінок в постменопаузальному періоді.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені
і обговорені на пленуму Асоціації урологів України та Європейській школі
урологів м. Одеса (1999), на науково – практичній конференції “Актуальні
проблеми клімаксу” м. Одеса (1999), на науково – практичній конференції
“Гормональна терапія гіпогонадних станів” м. Одеса (1999), на 3 науково
– практичній конференції з міжнародною участю: “Нове у клінічній
фармакології та фармакотерапії захворювань внутрішніх органів” м. Харків
(2000); на з’їзді Асоціації урологів Молдови та Європейській школі
урологів м. Кишинів (2002); на засіданні Регіональної асоціації урологів
м. Одеса (2003).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 робіт, з яких – 5
публікацій у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 6 тезисних
доповідей, та 1 методичні рекомендації, з грифом МОЗ України, отримано 2
Патенти України на винахід, в яких повністю викладено матеріал
дисертації.
Структура та об’єм дисертації. Основний зміст дисертації викладено на
135 сторінках машинопису, ілюстрованор 26 таблицями, 9 рисунками. Робота
складається з вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень,
заключення, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури, який
охоплює 241 джерело.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріал і методи дослідження. Науково-дослідна робота ґрунтується на
обстеженні, лікуванні, спостереженні хворих на атрофічний цистоуретрит в
постменопаузі і виконувалась
в два етапи: 1-й етап – обстеження жінок з клімактеричними розладами,
котрі звернулися на амбулаторний прийом терапевта, гінеколога й уролога
в міську клінічну лікарню №10 м. Одеси, у міський клімактеричний центр
“Роксолана” м. Одеси та підопічних одеського гериатричного
будинку-інтернату; 2-й етап – формування груп хворих з
інфекційно-запальними захворюваннями органів сечової системи та
розладами сечовипускання при УГР у постменопаузі і проведення комплексу
лікувально-профілактичних заходів.
На першому етапі роботи було обстежено 214 жінок з клімактеричними
розладами, у віці від 39 до 68 років (середній вік 51,8 ±5,5 роки), що
знаходяться під наглядом у жіночих консультаціях та 112 жінок, середній
вік 70, 4 ± 3,3 роки (від 47 до 94 років), – підопічних гериатричного
будинку-інтернату. Обстеження включало в себе: збір анамнезу життя,
гінекологічний анамнез, вивчення амбулаторної карти й історії хвороби,
гінекологічне обстеження, що проводилося класичними методами (D.A.
Dumestic, 1997), клініко-лабораторне обстеження, реєстрація добового
ритму сечовипускань, заповнення опитувальника для амбулаторного
визначення виду нетримання сечі. При вияві дисфункцій нижніх сечових
шляхів проводилося ультразвукове дослідження (УЗД) органів сечостатевої
системи. Клініко-лабораторне обстеження містило: загальний аналіз крові
та сечі, визначення рівня сечовини та креатинину крові, стан системи
згортання крові, визначення рівня глюкози та електролитів крові,
дослідження сечи за методом Нечипоренко, бактеріологічне дослідження для
виявлення та ідентифікації інфекції. Стан гормонального гомеостазу
оцінювався шляхом визначення рівня гормонів у сироватці крові (ФСГ, ЛГ,
естрадіолу, прогестерону). Для визначення ступеня вираженості різних
груп клімактеричних симптомів – нейровеґетативних, психоневрологічних та
соматичних проводився розрахунок модифікованого менопаузального індексу
(Е.М. Вихляева, 1998, В.И. Кулакова, 2001).
Вивчення функціонального стану нижніх сечових шляхів у жінок в
постменопаузі проводилося: за результатами реєстрації добового ритму
сечовипускань у трьох групах (першу (контрольну) групу (n-30) становили
соматично здорові жінки дітородного віку, другу (n-32) – жінки в
постменопаузі, що не скаржилися на розлад акту сечовипускання і третю –
жінки жінок з інфекційно-запальними захворюваннями органів сечової
системи в клімактерію (n-93)) і за результатами комплексного
уродинамічного дослідження (урофлоуметрія, профілометрія уретри,
цистометрія наповнення і випорожнення, електроміографія тазового дна),
проведеного у 37 жінок з дисфункцією нижніх сечових шляхів у
постменопаузі.
Для вивчення якості життя хворих хворих з інфекційно-запальними
захворюваннями органів сечової системи та розладами сечовипускання при
УГР у постменопаузі використовувався впроваджений в повсякденну
клінічну практику метод оцінки якості життя (ЯЖ) WHOQOL – 100
(українська версія під науковою редакцією д.мед.н. С.В. Пхиденка).
Пацієнти третьої групи були поділені на 3 підгрупи для порівняння якості
життя залежно від важкості захворювання та інтенсивності симптомів УГР у
постменопаузі. Виявлені клінічні особливості в обстежених хворих
визначили вибір тієї чи тієї підгрупи: 1 підгрупу становили 39 жінки з
“сенсорними” симптомами атрофічного цистоуретриту без інконтиненції, 2
підгрупу – 26 жінок з симптомами стресової інконтиненції та 3 підгрупу –
28 жінок з ургентною або комбінованною формою нетримання сечі. Отримані
дані були зіставлені з даними в другій групі.
На другому етапі дослідження була вивчена ефективність нового
вітчизняного фітоестрогенного препарату ЕКСО в комплексному лікуванні
функціональних розладів акту сечовипускання в жінок у
постменопаузальному періоді. В урологічному відділку міської клінічної
лікарні №10 проведено лікування 93 хворих, средній вік — (57,4±5,2)
років, тривалість постменопаузи — від 1 до 26 років (пацієнтки
отримували щоденно тричі по 2 піґулки (1г) препарату ЕКСО протягом 6
місяців). Відбір хворих для терапії ЕКСО здійснювався із дотриманням
загальних засад проведення замісної гормональної терапії (ЗГТ). Перед
призначенням ЕКСО було вивчено анамнез із урахуванням протипоказань до
проведення ЗГТ, виконувалося УЗД геніталій і молочних залоз,
онкоцитологічне обстеження, вимірювання артеріального тиску, зросту,
маси тіла, чинників коаґуляції, рівня холестерину в крові. Щотримісяці
провадився контроль артеріального тиску, через 6 місяців УЗД геніталій і
молочних залоз.
Усім хворим до лікування, і через 6 місяців від початку лікування окрім
загальноклінічного обстеження, проводили цитологічні дослідження
вагінальних і уретральних мазків, визначення рН піхвового вмісту,
дослідження клітинного складу осаду сечі за методикою Я. Л.
Дунаєвського, С. Б. Шапіто (1970), бактеріоскопічне і бактеріологічне
дослідження вмісту піхви й осаду сечі. Інтенсивність “сенсорних”
симптомів атрофічного цистоуретриту (полакіурії, нічної полакіурії,
імперативних позивів) оцінювалася за шкалою D. H. Barlow і співав.
(1991). Щомісяця для оцінки стану сечовипускання проводилася реєстрація
ритму сечовипускань протягом 3 діб у звичних (домашніх) умовах.
Клініко-лабораторні дані зіставляли з даними індивидуального планового
тестування ЯЖ за методом WHOQOL – 100. Дослідження повторювали через 6
місяців з метою вияву зв’язку між ЯЖ, інтенсивністю симптомів УГР у
постменопаузі на тлі терапії ЕКСО.
При статистичній обробці результатів застосовували непараметричний
параметр Вілкоксона-Мана-Уітні для не зв`язаних сукупностей, а також
метод варіаційної статистики з використанням t-теста Ст’юдента для
парних незалежних виборок. Кореляційний аналіз проводився з вирахуванням
(r) Пірсона.
Результати дослідження та їх обговорення. Проведене дослідження
з’ясувало високу частоту хронічного циститу в жінок у постменопаузі. За
клініко-анамнестичними даними, 27% серед хворих клімактеричним синдромом
(середній вік 51,8 ±5,5 роки) і 53% серед підопічних геріатричного
будинку-інтернату (середній вік 70, 4 ± 3,3 роки), перманентно відчували
різні дізурічні прояви УГР у клімаксі. За останні 24 місяці гострий
цистит перенесли 7% і 21% хворих відповідно. Персистуюча сечова інфекція
при бактеріологічному дослідженні виявлена в 6% та в 21% – відповідно.
Мікрофлора переважно кокова, у переважній більшості випадків так звана
“фекальна” мікрофлора. У хворих з УГР у клімаксі виявляли лейкоцитурію:
постійно – у 42%, при загостенні – у 45%. Початок атрофічного циститу в
періменопаузі візначили 11% пацієнток, 68% – у фізіологічній менопаузі і
21% – в постопераційній менопаузі.
Для вияву важкості атрофічних процесів у структурах урогенітального
тракту в жінок з хронічним цистоуретритом у постменопаузі ми
використовували цитологічні методи дослідження вагінальних, уретральних
мазків, осаду сечі: визначення значення зрелісті епітелію, pH піхвового
вмісту, вивчення вагінального микроценозу. Було встановлено зв’язок між
значеннями зрілості піхвового, уретрального і сечоміхурового епітелію і
тривалістю постменопаузи. Зі збільшенням тривалості постменопаузи
наростають атрофічні зміни епітелію, про що свідчать результати
цитологічних досліджень (p
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
