.

Ураження легенів у хворих на системні захворювання сполучної тканини: діагностика, патогенез, лікування (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
120 4413
Скачать документ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ім. М.ГОРЬКОГО

ЄРМОЛАЄВА МАЙЯ В’ЯЧЕСЛАВІВНА

УДК 616.24-018-07-085-092

Ураження легенів у хворих на системні захворювання сполучної тканини:
діагностика, патогенез, лікування

(клініко-експериментальне дослідження)

14.01.12 – ревматологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Донецьк – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім.
М.Горького Міністерства охорони здоров’я України.

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України Синяченко
Олег Володимирович, Донецький державний медичний університет ім.
М.Горького, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Дядик Олександр Іванович, Донецький
державний медичний університет ім. М.Горького, завідувач кафедри терапії
факультету післядипломної освіти

доктор медичних наук, професор Бабиніна Лідія Яківна, Київська державна
медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, професор кафедри
сімейної медицини

доктор медичних наук, професор Кузьміна Ганна Петрівна, Дніпропетровська
державна медична академія, професор кафедри терапії і сімейної медицини
факультету післядипломної освіти

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця,
кафедра госпітальної терапії №2, МОЗ України, м.Київ.

Захист відбудеться 18 листопада 2005 року о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 11.600.02 при Донецькому державному
медичному університеті ім. М.Горького (83003, м.Донецьк, пр. Ілліча,
16).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного
медичного університету ім. М.Горького (83003, м.Донецьк, пр. Ілліча,
16).

Автореферат розісланий 12 жовтня 2005 року.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор медичних наук,

професор Г.А.Ігнатенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За узагальненими даними ВООЗ більш ніж у 30%
випадків тимчасова непрацездатність і в 10% загальна інвалідність людей
обумовлені ревматичними хворобами, серед яких значне місце займають
системні захворювання сполучної тканини – системний червоний вовчак
(СЧВ), системна склеродермія (ССД), ревматоїдний артрит (РА) (Bolten
W.W., Waldorf-Bolten E., 2004; Cohen M., 2004; Cortes L.M. et al., 2004;
Narain S. et al., 2004). Їх поширеність складає від 50 до 90 осіб на 100
тис. дорослого населення (Фоломеева О.М. и др., 2002).

На РА страждає 0,5-2% населення планети (Шуба Н.М., 2004; Коваленко
В.М., 2005). В США щорічні матеріальні витрати, пов’язані з цією
хворобою, перевищують 14 млрд. доларів. В Росії захворюваність на РА
складає близько 270 осіб на 100 тис. дорослого населення, а в Україні –
325-340 (Бенца Т., 2003; Коваленко В., 2005). Захворюваність на СЧВ
сягає 50 випадків на 100 тис., а на ССД – 3-20 спостережень на 1 млн.
населення в рік (Гусева Н.Г., 1999; Mayes M.D., 2003). Щорічно
реєструється 70 нових випадків СЧВ, а вмирає – 6 таких хворих на 1 млн.
населення (Колесник М.О., Лапчинська І.І., 2000; Hochberg M.C., 1997;
Trethewey P., 2004).

Ураження респіраторної системи належить до найбільш частих вісцеральних
ознак системних захворювань сполучної тканини (Кароли Н.А., Ребров А.П.,
2004; Хохлов А.Л. и др., 2005; Pinkus T., Callahan L.F., 1999; Petri M.,
Magder L., 2004; Turesson C., Jacobsson L.T., 2004). Зміни в легенях на
розтині померлих хворих на СЧВ, ССД і РА знаходять в 70-100% випадків.
Інтерстиціальний патологічний процес в легенях є основоположним при
пневмопатіях у хворих на системні захворювання сполучної тканини
(Artinian V., Kvale P.A., 2004; Barbado A. et al., 2004; Hougardy J.M.
et al., 2004; Lama V.N., Martinez F.J., 2004; Strange C., Highland K.B.,
2004), що ускладнюється легеневою гіпертензією і визначає прогноз СЧВ,
ССД і РА (Fagan K.A., Badesch D.B., 2002; Martusewicz-Boros M., Wiatr
E., 2002). Найзначнішою ознакою пневмопатії у таких хворих вважається
незворотне зниження дифузійної спроможності легенів (Хохлов А.Л. и др.,
2005; Nakano M. et al., 2002).

На жаль, надійних методів ранньої діагностики і ефективних засобів
лікування пульмональної патології при системних захворюваннях сполучної
тканини не розроблено. Вимагають вивчення багато ланок патогенезу
уражень легенів у хворих на СЧВ, ССД і РА, зокрема, роль порушень систем
імунітету і NO, змін синтезу в легенях цитокінової мережі,
середньомолекулярних сполук, продуктів ПОЛ і АОЗ. Багато таких підходів
можливі лише з використанням експериментальних досліджень на тваринах.
Можна сподіватися, що впровадження в клінічну практику фізико-хімічних і
біохімічних методів оцінки стану легеневого сурфактанта і медикаментозна
корекція його порушень дозволить підвищити якість діагностики
пульмональної патології у хворих на системні захворювання сполучної
тканини і ефективність терапевтичних заходів, що проводяться.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалася відповідно до основного плану НДР Донецького державного
медичного університету ім. М.Горького і була фрагментом комплексної теми
МОЗ України “Вивчення статевого диморфізму клінічного перебігу запальних
ревматичних захворювань” (№ держреєстрації 0101U009002), в якій здобувач
була відповідальним виконавцем, та комплексної теми МОН України
“Теоретичні і експериментальні дослідження багатокомпонентних міжфазних
шарів: розробка методів міжфазної тензіометрії і реометрії для медичних
застосувань” (№ держреєстрації 03.07/00227), де дисертант була
співвиконавцем.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи стало визначення патогенезу і
поліпшення якості ранньої діагностики і ефективності лікування уражень
легенів при системних захворюваннях сполучної тканини. Відповідно до
цього були поставлені наступні задачі:

1. Вивчити частоту і характер уражень легенів у хворих на СЧВ, їх
зв’язок з екстрапульмональними ознаками захворювання, стан функції
бронхолегеневої системи, гемодинаміки в малому колі кровообігу,
респіраторного вологовиділення і фізико-хімічних властивостей
експіратів, розробити критерії, що дозволяють оцінювати тяжкість і
прогнозувати перебіг вовчакової пневмопатії.

2. Оцінити частоту і характер патології легенів у хворих на ССД, їх
зв’язок з позалегеневими ознаками захворювання, стан функції зовнішнього
дихання, пульмональної гемодинаміки, респіраторного вологовиділення і
фізико-хімічних властивостей експіратів, розробити критерії, що
дозволяють визначати ступінь тяжкості і прогнозувати перебіг
склеродермічної пневмопатії.

3. Дослідити частоту і характер пульмональних уражень у хворих на РА,
їх зв’язок з активністю і стадією захворювання, поширеністю і тяжкістю
суглобового синдрому, виразністю кардіальної і ниркової патології, а
також стан бронхопрохідності, гемодинаміки в малому колі кровообігу,
респіраторного вологовиділення і фізико-хімічних властивостей
експіратів; розробити критерії, що дозволяють оцінювати тяжкість і
прогнозувати перебіг ревматоїдної пневмопатії.

4. Проаналізувати архівний матеріал померлих хворих на СЧВ і оцінити
характер морфологічних змін з боку респіраторної системи, зіставити
результати з прижиттєвими клініко-лабораторними показниками перебігу
захворювання, виділити чинники, які впливають на розвиток структурних
змін альвеол, бронхів, пульмональних судин і плеври.

5. Виконати моделювання аутоімунного захворювання на тваринах, оцінити
морфологічні зміни структур легенів (альвеол, бронхів, судин) і правого
шлуночка серця, встановити ступінь взаємовпливу на виразність окремих
ознак.

6. Вивчити на експериментальній моделі аутоімунного системного
захворювання сполучної тканини роль порушень систем імунітету і NO в
генезі кардіореспіраторної патології, оцінити патоморфоз виявлених
морфологічних змін і динаміку лабораторних показників під впливом
гормональної протизапальної і імунодепресивної терапії.

7. Дослідити у хворих на системні захворювання сполучної тканини синтез
в легенях і респіраторне виведення білків, небілкових азотистих
продуктів, ліпідів, ліпопротеїдів, продуктів ПОЛ і АОЗ, що
характеризують стан легеневого сурфактанта, визначити їх взаємозв’язок з
екстрапульмональними ознаками захворювань, функцією зовнішнього дихання,
легеневою гемодинамікою, респіраторним вологовиділенням і
фізико-хімічним станом експіратів.

8. Оцінити характер і ступінь дихальної інтоксикації при системних
захворюваннях сполучної тканини, залежність респіраторного виведення
різних фракцій середньомолекулярних сполук від ступеня тяжкості
пневмопатії і позалегеневих проявів СЧВ, ССД і РА, стану
бронхопрохідності, пульмональної гемодинаміки і системи легеневого
сурфактанта.

9. Встановити значущість порушень різних ланок системи імунітету і
цитокінової мережі в патогенезі бронхолегеневої патології у хворих на
системні захворювання сполучної тканини, їх зв’язок з перебігом
пневмопатії, характером вологовиділення, фізико-хімічним станом
експіратів, виведенням з легенів небілкових азотистих продуктів,
пульмональним синтезом ліпідів, продуктів ПОЛ і АОЗ.

10. З’ясувати роль АФЛС в розвитку і перебігу уражень легенів у хворих
на СЧВ, дослідити ступінь патогенетичного впливу на плевропульмональну
патологію aCL і молекул клітинної адгезії, а також прозапальних
цитокінів, що визначають формування антифосфоліпідних антитіл.

11. Вивчити ефективність лікування легеневої патології у хворих на
системні захворювання сполучної тканини, її співвідношення із загальними
результатами терапії, залежність від початкових параметрів функції
зовнішнього дихання і гемодинаміки в малому колі кровообігу, ступеня
впливу респіраторного вологовиділення, фізико-хімічного стану
експіратів, дихальної інтоксикації, системи ЛС, імунних порушень і
цитокінової мережі, розробити засоби корекції змін сурфактантної системи
легенів, процесів пульмонального ПОЛ і АОЗ.

Об’єкт дослідження – хворі на системні захворювання сполучної тканини
(СЧВ, ССД, РА) з ураженням легенів і тварини з моделлю аутоімунного
захворювання.

Предмет дослідження – частота і характер ураження легенів,
взаємозв’язок з клініко-лабораторним перебігом і екстрапульмональними
ознаками захворювання, функція зовнішнього дихання, гемодинаміка в
малому колі кровообігу, респіраторне вологовиділення, фізико-хімічні
властивості експіратів, рівень білків, небілкових азотистих сполук,
ліпідів, ліпопротеїдів, продуктів ПОЛ і АОЗ в КПВ, їх легеневий кліренс,
стан клітинного і гуморального імунітету, респіраторне виведення
середньомолекулярних сполучень, пульмональний синтез прозапальних і
регуляторних цитокінів, ефективність лікування пневмопатії і чинники, що
її визначають, роль стимуляторів синтезу легеневого сурфактанта і СКТ в
комплексі терапевтичних заходів, прогностичні критерії перебігу уражень
легенів і ефективності їх лікування.

Методи дослідження – клінічні (розпитування, фізичне обстеження,
визначення суглобового рахунку, індексів Річі і Лансбурі, вимірювання
артеріального тиску, швидкості і об’єму респіраторного вологовиділення),
клінічні лабораторні (визначення вовчакових клітин в крові),
інструментальні (електрокардіографія, ехокардіографія, спірографія),
променеві (рентгенографія і комп`ютерна томографія легенів), біохімічні
(вивчення в експіратах і крові білка, нітритів, аміаку, сечовини, СК,
ФЛ, ХС, ТГ, ліпопротеїдів, ДК, МДА, СОД, Кат, ТФ і середньомолекулярних
сполук), фізико-хімічні (оцінка рН, ПН, ВЕ і ЧР КПВ), імунологічні
(дослідження ревматоїдного чинника, антитіл до нДНК, легень і
імунокомпетентних органів, імуноглобулінів, ЦІК, різних типів
імуноцитів, лімфоцитів, що сенсибілізовані до антигенів тимуса і
легенів, ФПН, ФПМ у крові хворих і тварин), імуноферментні (визначення в
експіратах і/або в крові IL1?, IL2, IL4, IL6, TNF?, gCSF, цГМФ, P- і
Е-селектину), морфологічні (вивчення структур легенів і правого шлуночка
серця у померлих хворих на СЧВ і тварин з експериментальною моделлю
аутоімунного захворювання), статистичні (комп’ютерний аналіз отриманих
результатів).

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше визначено респіраторне
вологовиділення, фізико-хімічні властивості експіратів, легеневий синтез
і дихальне виведення небілкових азотистих сполук, ліпідів,
ліпопротеїдів, продуктів ПОЛ і АОЗ при системних захворюваннях сполучної
тканини, встановлено їх значення в ранній діагностиці пневмопатій і
зв’язок з функцією бронхолегеневої системи. Вперше доведено порушення
сурфактантної системи легенів при СЧВ, ССД і РА і обгрунтовано
використання в комплексній терапії пульмональної патології стимуляторів
синтезу легеневого сурфактанта і СКТ. Вперше у такої категорії хворих
встановлено розвиток легеневої інтоксикації. Вперше при СЧВ
продемонстровано взаємозв’язок змін окремих морфологічних структур
респіраторної системи з особливостями клініко-лабораторного перебігу
захворювання. Вперше на експериментальній моделі аутоімунного
захворювання у тварин визначено морфологічні зміни альвеол, бронхів і
легеневих судин, патогенетичний вплив на них порушень систем імунітету і
NO, патоморфоз під дією глюкокортикоїдних гормонів і цитостатиків.
Вперше доведено роль дисбалансу про- і антиоксидантної систем,
клітинного і гуморального імунітету з розвитком гіперчутливості
сповільненого типу, а також пульмонального синтезу прозапальних і
регуляторних цитокінів в патогенезі уражень легенів при системних
захворюваннях сполучної тканини.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблено медичну технологію
діагностики і лікування уражень легенів у хворих на системні
захворювання сполучної тканини, яка дозволила підвищити якість раннього
виявлення легеневої патології, виділити критерії для оцінки ступеня
тяжкості пневмопатії при СЧВ, ССД, РА і прогнозування ефективності
лікування, запропонувати в якості терапевтичних заходів стимулятори
синтезу легеневого сурфактанта і СКТ.

Матеріали дисертаційної роботи упроваджені в практику Донецького
обласного клінічного територіального медичного об’єднання,
лікувально-профілактичних установ Донецької області (узагальнений акт
впровадження), Інституту терапії ім. Л.Т.Малої АМН України (м.Харків),
терапевтичної клініки Інституту невідкладної і відновної хірургії ім.
В.К.Гусака АМН України, терапевтичної клініки Донецького медичного
університету ім. М.Горького, Луганської і Запорізької обласних клінічних
лікарень, міських клінічних лікарень м.Харкова і м.Полтави, а також в
педагогічний процес Донецького, Харківського, Луганського, Запорізького
медичних університетів.

Особистий внесок здобувача. Внесок здобувача в отримані результати
дисертаційної роботи є основним і полягає в самостійному обгрунтовуванні
наукового напряму, обсязі і виборі методів дослідження, підборі,
клініко-інструментальному обстеженні і лікуванні хворих на СЧВ, ССД і
РА, аналізі архівного матеріалу. Автор запропонувала критерії ранньої
діагностики пневмопатій при системних захворюваннях сполучної тканини і
чинники, що дозволяють прогнозувати перебіг патологічного процесу та
подальшу ефективність лікувальних заходів, здійснила аналіз
експериментальних досліджень. Здобувач самостійно виконала комп’ютерну
базу даних, їх статистичну обробку і впровадження в практику.
Дисертантом не були запозичені результати і ідеї співавторів публікацій.
Матеріали, положення і висновки кандидатської дисертації здобувача в
даній роботі не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційну роботу апробовано на
спільному засіданні кафедр пропедевтики внутрішніх хвороб,
пропедевтичної терапії з курсом клінічної кардіології, сімейної
медицини, госпітальної і факультетської терапії, патологічної анатомії,
мікробіології, вірусології і імунології Донецького державного медичного
університету ім. М.Горького (червень, 2005). Основні положення
дисертаційної роботи обговорено на міжнародному симпозіумі з
тензіометрії в медицині і біології (Донецьк, 2000), XV з’їзді терапевтів
України (Київ, 2004), V міжнародній міждисциплінарній конференції
“Сучасні проблеми науки і освіти” (Харків, 2004), Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Терапевтичні читання пам’яти академіка
Л.Т.Малої” (Харків, 2004), ІІІ науково-практичній конференції
“Реабилитация и абилитация человека. Интегративно-информационные
технологии” (Київ, 2004), пленумі правління асоціації ревматологів
України (Київ, 2004), науково-практичній конференції “Терапевтичні
читання: алгоритми сучасної діагностики і лікування внутрішніх хвороб”
(Харків, 2005), ІІ з’їзді нефрологів України (Харків, 2005), IV конгресі
ревматологів України (Полтава, 2005, засіданні обласного товариства
терапевтів ім. В.П.Образцова (Донецьк, 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 33 наукові праці, серед
яких 2 монографії (“Ураження легенів при системних захворюваннях
сполучної тканини” і “Нейролюпус”), 19 робіт у журналах, 5 – в
збірниках, 6 – в матеріалах наукових форумів. 12 робіт, передбачених ВАК
України, виконано здобувачем самостійно.

Структура і обсяг дисертації. Дисертацію викладено українською мовою на
384 сторінках тексту. Вона складається зі вступу, 10 розділів (у тому
числі огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 8 розділів
власних досліджень), аналізу і узагальнення отриманих результатів
дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних
джерел літератури, який містить 490 найменувань (94 кирилицею і 396
латиницею). Роботу ілюстровано 89 таблицями і 80 рисунками, наведено 10
мікрофотографій морфологічних змін з боку кардіореспіраторної системи у
померлих хворих і експериментальних тварин.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Під спостереженням знаходились 362
хворих на системні захворювання сполучної тканини, серед яких 122 особи
страждали на СЧВ, 121 – на ССД та 119 – на РА. Тривалість СЧВ
дорівнювала від 6 місяців до 23 років (в середньому 7,4±0,68 років). В
3,3% спостережень констатовано гострий перебіг СЧВ, в 41,0% –
підгострий, в 55,7% – хронічний. В чоловічій групі в 23,8 рази частіше
спостерігався гострий перебіг, а в жіночій в 1,5 рази частіше –
підгострий. I ст. активності патологічного процесу констатовано в 21,3%
випадків, II ст. – в 24,6%, III ст. – в 54,1%. У жінок виявляли більш
високу активність захворювання (p37?C) встановлено
у 59,0% хворих на СЧВ, артрит або артралгії – у 78,7%, міозит або
міалгії – у 45,1%, ураження шкіри (еритема, синдром Роуелла, дискоїдні
вогнища, васкулітний “метелик”, папулосквамозні та кільцеподібні висипи,
сітчасте ліведо) – у 71,3%, алопецію та інші зміни придатків шкіри – у
49,2%, лімфаденопатію – у 50,0%, міокардит або міокардіодистрофію – у
76,2%, ендокардит або клапанні пороки серця – у 68,0%, перикардит – у
28,7%, пневмоніт – у 38,5%, сухий або ексудативний плеврит – у 32,8%,
гепатомегалію – у 38,5%, спленомегалію – у 19,7%, церебрит або токсичну
енцефалопатію – у 50,8%, периферичну полінейропатію – у 13,9%,
гломерулонефрит – у 81,1%. Необхідно відзначити, що у 5,7% від загальної
кількості пацієнтів і у 7,1% осіб з люпус-нефритом констатовано
нефротичний синдром, відповідно у 15,6% та 19,2% – зниження функції
нирок (I та II стадії співвідносилися як 8:1). В 73,0% спостережень в
периферичній крові знайдено вовчакові клітини, а в 83,6% – підвищений
рівень антитіл до нДНК. Додатково проаналізовано секційні дані 45
померлих хворих на СЧВ, серед яких було 15,6% чоловіків та 84,4% жінок у
віці від 15 до 63 років (в середньому 32,6±1,92 років). Тривалість
захворювання складала від 1 до 12 років (в середньому 4,8±0,52 років).
Підгострий перебіг патологічного процесу констатований у 51,1%
спостережень, хронічний – в 48,9%.

Хворі на ССД були у віці від 15 до 67 років (в середньому 41,1±1,20
років). Якщо в чоловічій групі середня тривалість захворювання складала
6,6±1,54 років, то в жіночій – 10,9±0,74 років. I ст. активності
патологічного процесу констатовано в 36,4% спостережень, II ст. – в
38,8%, III ст. – в 24,8%. У чоловіків активність захворювання виявилася
вищою. Лихоманку констатовано у 17,4% випадків, суглобовий синдром – у
85,1%, синдром Рейно –у 84,3%, ураження шкіри – у 77,7%, м’язів – у
46,3%, серця – у 81,0%, стравоходу та шлунка – у 57,0%, печінки –у
23,1%, нирок (хронічна нефропатія у вигляді інтерстиціального нефриту та
гломерулонефриту) – у 26,5%, центральної нервової системи
(дисциркуляторна енцефалопатія) – у 24,0%, периферичної (полінейропатія)
– у 33,9%, легенів – у 57,0%.

Хворі на РА були у віці від 17 до 64 років (в середньому 43,7±0,92
років). Тривалість захворювання у чоловіків склала 8,0±1,07 років, а у
жінок – 10,0±0,72 років. У 24,4% пацієнтів встановлено I ст. активності
патологічного процесу, у 45,7% – II ст., у 30,3% – III ст. Представники
різної статі не відрізнялися між собою за цими показниками. В 12,6%
спостережень мала місце I рентгенологічна стадія РА, в 35,3% – II, в
37,8% – III, в 14,3% – IV. Серопозитивний варіант РА відзначено у 71,4%
чоловіків і 74,5% жінок. Анемію виявлено у 58,0% від загального числа
обстежених пацієнтів, ураження серця – у 55,5%, лімфаденопатію – у
40,3%, ураження нирок (гломерулонефрит, інтерстиціальний нефрит,
амілоїдоз, який підтверджено нефробіопсією) – у 28,6%, периферичну
полінейропатію – у 25,2%, ревматоїдні вузли – у 21,9%, шкірний васкуліт
– у 15,1%, лихоманку – у 13,5%, плеврит – у 10,1%, увеїт – у 6,7%,
дігітальний артеріїт – у 5,9%, сітчасте ліведо – у 5,0%, синдром Шегрена
– у 3,4%, тиреоїдит – у 1,7%, ураження легенів – у 30,3%.

Експеримент проведено на 50 білих щурах Вістар (19 самців і 31 самка) з
середньою масою ~250 г. В якості контролю використовували 20 інтактних
тварин (7 самців і 13 самок). Для моделювання аутоіммунного захворювання
під ефірним інгаляційним наркозом в корінь хвоста вводили повний
ад`ювант Фрейнда (ПАФ) і розчин селезінкової ДНК великої рогатої худоби.
Через два тижні через спеціальний зонд у шлунок вводили азатіоприн, а в
корінь хвоста – ПАФ та ДНК. З наступної доби протягом одного тижня
тваринам в шлунок щодня вводили метілурацил, після чого повторювали
введення азатіоприну, ПАФ і ДНК. Потім ще протягом тижня щодня давали
метілурацил. Тварин розподілили на дві групи. Основну склали 20 особнів,
які щодня протягом місяця одержували внутрішньом’язово циклофосфамід та
дексаметазон. До контрольної групи увійшло 30 нелікованих щурів. На тлі
внутрішньочеревного нембуталового наркозу тварин виводили з експерименту
(тобто через два місяці від його початку).

КПВ збирали уранці за допомогою скляних приймачів, занурених у лід, що
тане. Визначали ШВВ і з перерахунком на хвилинний об’єм дихання – ОВВ.
Хворим проводили електрокардіографію (апарат “Fukuda Denshi
Cardimax-FX326”, Японія), ехокардіографію (апарат “Hеwlеtt Packard”,
США) та спірографію (апарат “Master-Scope-Jaeger”, Німеччина).
Фізико-хімічне дослідження експіратів (ПН, ВЕ, ЧР) виконано на
комп’ютерному тензиореометрі “ADSA-Toronto” (Канада). В КПВ і/або в
сироватці крові вивчали рівні аміаку, сечовини, СК, ФЛ, ХС, ТГ, різних
фракцій ліпопротеїдів, імуноглобулінів (Ig) класів G, А, M і ЦІК за
допомогою аналізаторів “Vitalab Flexor” (Голландія) і “Helena Process”
(Франція). З урахуванням ШВВ обчислювали легеневий кліренс небілкових
азотистих продуктів та ліпідів. Інтенсивність ПОЛ та стан АОЗ в легенях
оцінювали спектрофотометрично (спектрофотометр “СФ-46”, Росія) за
рівнями в обох біологічних рідинах ДК, МДА, ТФ, активності СОД та Кат. В
КПВ і сироватці крові із застосуванням реактиву Гріса визначали рівень
нітритів (NO2) – кінцевих стабільних продуктів метаболізму NO.
Паралельно у інтактних тварин визначали концентрацію цГМФ – вторинного
месенджера NO (лічильник “Гамма-800”, Україна, набори “Amercham”,
Великобританія). Для визначення МСМ (маркерів ендогенної інтоксикації) у
крові та експіратах застосовували метод, який засновано на осадженні
білків з досліджуваної біологічної рідини 10% розчином трихлороцетної
кислоти і визначенням спектрів поглинання світла кислоторозчинної
фракції. Досліджували фракції при довжині хвилі 238 нм (МСМ-238), 254 нм
(МСМ-254), 260 нм (МСМ-260) та 280 нм (МСМ-280). Дослідження складу
популяцій та субпопуляцій мононуклеарів проводили за методом непрямої
імунофлюоресценції. Було використано панелі моноклональних антитіл CD3,
CD4, CD8, CD16, CD22, CD25, CD38 і CD95 виробництва Інституту
експериментальної патології, онкології і радіобіології ім.
Р.Е.Кавецького НАН України. Для оцінки ступеня сенсибілізації організму
до власних тканинних антигенів (тимус, як імунокомпетентний орган, і
легеня) використовували цитотоксичний тест. В експіратах і/або в крові
імуноферментним методом (рідер “PR2100 Sanofi diagnostic pasteur”,
Франція, набори “ProCon”, Росія і “R&D-Systems”, США) досліджували
концентрації IL1?, IL2, IL4, IL6, TNF?, gCSF, цГМФ, aCL, Е- і
Р-селектину. В крові експериментальних тварин досліджували титри антитіл
до нДНК і денатурованої ДНК, а також до водносольових екстрактів тканин
щурів тимуса, селезінки, легенів і серця (використовували інтактних
тварин). В роботі використовували селезінкову ДНК великої рогатої худоби
(Олайна, Латвія). Еритроцити фіксували глютаровим альдегідом.
Фагоцитарну активність нейтрофілів та перитонеальних макрофагів за
кількістю ФПН та ФПМ оцінювали в тесті з нітросинім тетразолієм
(“Lachema”, Чехія).

У померлих людей гістологічні препарати тканин легенів забарвлювали
гематоксиліном та еозином, за ван-Гізоном, Фельгеном, альциановим синім,
ставилася PAS-реакція. За допомогою світлової мікроскопії у щурів з
моделлю аутоімунного захворювання проводили морфологічне дослідження
тканин легенів (альвеол, міжальвеолярного простору, бронхів, легеневих
судин), правого шлуночка серця (кардіоміоцитів, строми міокарда, судин
серця), тимуса та селезінки. Морфологічні препарати забарвлювали
гематоксиліном та еозином, за ван-Гізоном, альциановим синім, ставили
PAS-реакцію.

В якості контролю фізико-хімічні та лабораторні показники експіратів та
крові досліджено у 31 практично здорової людини у віці від 23 років до
41 року (в середньому 28,4±0,96 років), серед яких було 19,4% чоловіків
і 80,7% жінок, котрі практично не відрізнялись між собою за віком.

Статистичну обробку отриманих результатів досліджень проведено на
персональному комп`ютері (програми “Microsoft Excel”, “Stadia.6.1/prof”
і “Statistica”). Оцінювали середні значення, їх помилки, коефіцієнти
кореляції, дисперсію, критерії Стьюдента, Уїлкоксона, Рао,
Крускела-Уолліса, Брауна-Форсите, Левена, Хі-квадрат та достовірність
статистичних показників. Всі наведені результати мають статистичну
вірогідність (від 0,049 до .Zae e O ??????пневмопатії. При розвитку легеневої патології збільшується рівень в експіратах ЛП4 за рахунок зменшення ЛП2. Існує вплив тяжкості пневмопатії на концентрацію ліпопротеїдів в КПВ, від чого залежать показники ЛП1, ЛП2 і ЛП3. З ЛП4 і виразністю пульмональної патології має місце прямий кореляційний зв'язок. Концентрація ФЛ в експіратах і її розподіл з показниками в сироватці прямо корелюють з параметрами резерву вдиху, ФЖЄЛ і ОФВ, а кліренс ТГ – з резервом видиху і ОФВ/ЖЄЛ. Легеневий кліренс ТГ впливає на резерв видиху, а вміст в КПВ ХС – на значення ОФВ/ЖЄЛ. Рівень ТГ в експіратах обернено корелює з СТла і КДРпш, а концентрація ХС прямо співвідноситься з ЛСО/ПСО. На ДТла і співвідношення КДРпш/КДРлш впливає вміст в КПВ ТГ. У випадках розвитку склеродермічної пневмопатії різко зростає вміст в експіратах ДК і МДА на фоні зниження концентрації ТФ. При цьому компенсаторно підвищується активність СОД. Тяжкість патології легенів впливає на стан легеневого ПОЛ і АОЗ. У свою чергу, ДК і МДА визначають виразність респіраторних змін у хворих на ССД. Тяжкість пневмопатії залежить від концентрації в КПВ ТФ. Має місце залежність рестриктивних змін бронхолегеневої системи від синтезу в легенях МДА, ТФ і активності СОД, а також вплив на бронхообструкцію того ж МДА. Існують обернені кореляційні зв'язки показників в експіратах МДА з параметрами резерву вдиху, ФЖЄЛ і ОФВ. Активність СОД у волозі, що видихується, позитивно корелює з рівнем СТла і негативно пов'язана із співвідношенням ОФВ/ЖЄЛ. Має місце вплив тяжкості легеневої патології у хворих на РА на показники в експіратах азотистого і ліпідного обмінів. Пневмопатія впливає на концентрацію в КПВ нітритів і кліренс цих метаболітів системи NO. Від ураження легенів залежить вміст в експіратах аміаку, сечовини і СК. У випадках наявності легеневої патології концентрація нітритів в експіратах перевищує таку в контрольній групі на 29,4%, а аміаку – на 10,7%. При цьому у хворих з пневмопатією констатується зниження вмісту в КПВ СК на 15,2%. При РА концентрації нітритів, аміаку, сечовини, СК, ФЛ і ТГ співвідносяться з СТла. ЛСО корелює з вмістом в експіратах СК, ФЛ і ТГ, ЛСО/ПСО – з рівнем нітритів, аміаку, ФЛ, і ТГ, а розміри правого шлуночка серця – з показниками метаболітів NO, сечовини, СК і ТГ. Параметри бронхопрохідності обернено співвідносяться із вмістом нітритів в експіратах. Від тяжкості ревматоїдної пневмопатії залежить активність в експіратах Кат, з параметрами якої має місце обернений кореляційний взаємозв'язок. Вміст ФЛ в експіратах негативно корелює з рівнем в КПВ МДА, ХС – з активністю Кат, а ТГ – з концентрацією ДК і ТФ. При розвитку патології легенів на фоні збільшення концентрації МДА на 44,2% зменшується (на 83,3%) рівень ТФ, підвищується активність (на 93,8%) СОД і (в 3,2 рази) – Кат. Показники активності МДА і СОД зростають в експіратах в значно меншому ступені, ніж в крові. Активність СОД в КПВ обернено корелює з СТла і ДТла, а також з розмірами правого шлуночка. У свою чергу активність Кат в експіратах прямо співвідноситься з параметрами ОФВ. Розвиток вовчакової пневмопатії не змінює показники середньомолекулярних сполук в респіраторній волозі, що стосується і їх співвідношень з показниками в крові. Ступінь виразності пневмопатії визначається рівнем в експіратах фракції МСМ, що містить ароматичні хромафори, а також співвідношенням в КПВ і крові МСМ-238 і МСМ-280. Концентрації МСМ-238, МСМ-254, МСМ-260 і МСМ-280 залежать від респіраторного вологовиділення і фізико-хімічних властивостей експіратів. Існують кореляційні зв'язки між рівнем середньомолекулярних сполук пептидної фракції і біофізичним станом експіратів, між ЧР КПВ і фракціями МСМ-238, МСМ-254, МСМ-260, МСМ-280. Вміст в респіраторній волозі всіх вивчених середньомолекулярних сполук чітко співвідноситься з концентраціями в експіратах NO2, СК, ФЛ, ХС, ДК, МДА, ТФ, а також з активностями СОД і Кат. Від показників сечовини залежать тільки МСМ амінопептидної і нуклеотидної фракцій. З ТГ існує позитивний кореляційний зв'язок МСМ-260 і МСМ-280, що видихуються. Параметри МСМ-254 негативно співвідносяться з концентрацією в експіратах нітритів. На особливу увагу заслуговують прямі кореляції показників середньомолекулярних сполук в КПВ з рівнем СТла. Легенева патологія при ССД істотно впливає на вміст МСМ в експіратах. Ураження легенів супроводжується підвищенням в КПВ на 18,8% концентрації амінопептидної фракції при зниженні на 35,7% вмісту пептидної. Тяжкість легеневої патології впливає і на показники МСМ-238, і на МСМ-254, і на МСМ-260, і на МСМ-280. У свою чергу, ступінь виразності склеродермічної пневмопатії залежить від рівня в експіратах МСМ-238, МСМ-260 і МСМ-280. Концентрація МСМ в КПВ пов'язана з тяжкістю рестриктивних і обструктивних змін з боку бронхолегеневої системи. Більшою мірою рівень МСМ-254 і МСМ-260 асоціюється з розвитком бронхообструкції, а МСМ-238 і МСМ-280 – з розвитком легеневої гіпертензії. Вміст в експіратах МСМ-260 і МСМ-280 впливає на параметри резерву вдиху, ФЖЄЛ і ОФВ. Останній спірографічний показник залежить і від рівня МСМ-254. Систолічний і діастолічний тиск в легеневій артерії визначаються концентраціями в КПВ МСМ-238 і МСМ-260, а ЛСО – МСМ-254. Існує вплив тяжкості легеневої патології у хворих на РА на рівень МСМ в КПВ. З МСМ-254, МСМ-260 і МСМ-280 є прямий кореляційний зв'язок. Середні показники МСМ в експіратах і їх співвідношення з рівнем у крові у хворих на РА основної і контрольної груп відрізняються неістотно. Підвищення тиску в легеневій артерії і погіршення бронхопрохідності супроводжується збільшенням МСМ в експіратах. Вміст МСМ-238, МСМ-254, МСМ-260 і МСМ-280 обернено співвідноситься з показниками в експіратах ФЛ. Параметри МСМ-280 корелюють з концентрацією нітритів, аміаку, сечовини, ТГ і МДА. МСМ-260 мають кореляційні зв'язки із вмістом ТГ і активністю Кат. Остання також обернено корелює з рівнями МСМ-238 і МСМ-254. На виразність вовчакової пневмопатії впливає число в крові CD3, CD4, CD8, CD16, CD22, CD25, ЛСТ. На інтегральний стан імунітету впливають рестриктивні зміни з боку бронхолегеневої системи, але не обструктивні, хоча від останніх залежать рівні ЛСТ і ЦІК. Між резервом видиху і абсолютно всіма типами імуноцитів існують прямі кореляційні зв'язки. Концентрація в крові ЦІК обернено співвідноситься з параметрами ОФВ/ЖЄЛ. СТла і ДТла корелюють з CD16, ЛСТ і ЛСЛ. СТла позитивно співвідноситься з числом CD22 і CD25. Мають місце обернені кореляційні зв'язки CD95 з ШBB. Супресорна субпопуляція лімфоцитів у хворих на СЧВ співвідноситься з релаксаційними властивостями експіратів. Кількість клітин-супресорів і В-лімфоцитів корелює з параметрами ДК, ТФ, активністю СОД і Кат. Кількість фагоцитів обернено корелює з рівнем в експіратах нуклеотидної фракції середньомолекулярних сполук і фракції, що містить ароматичні хромафори. У випадках розвитку пневмопатії в 2,9 рази зростає співвідношення TNF? в крові і експіратах. Вміст цитокінів в біологічних рідинах хворих на СЧВ залежить від тяжкості пневмопатії. Виразність легеневої патології впливає на концентрацію в експіратах IL1?, IL2, IL4, IL6 і TNF?. У свою чергу знижений рівень регуляторного IL4 негативно впливає на тяжкість пневмопатії. Співвідношення TNF? в крові і експіратах хворих на СЧВ обернено корелює з тяжкістю ураження легенів. Вміст IL1? корелює з параметрами ФЖЄЛ, а IL4 – з ОФВ. Існують різноспрямовані кореляційні зв'язки показників СТла з концентраціями в експіратах IL1? і IL4. Рівень в КПВ IL1? корелює з ВЕ експіратів, вмістом у них нітритів і вторинного месенджера NO цГМФ, концентрацією ТГ, МСМ-260 і МСМ-280. IL2, крім в`язкоеластичних властивостей респіраторної вологи, обернено співвідноситься і зі станом релаксації цієї біологічної рідини. Мають місце кореляційні зв'язки цього цитокіна з концентрацією в експіратах ДК, МДА, ТФ і активністю СОД. При вовчаковій пневмопатії рівень IL4 певною мірою асоціюється з кислотністю вологи, що видихується. Тяжкість склеродермічної пневмопатії впливає на число в крові CD3, CD16 і CD22. У свою чергу, від виразності патології легенів залежать загальна кількість Т-лімфоцитів, число CD25 і лімфоцитів, що сенсибілізовані до легеневого антигену, рівень сироваткових IgG і IgM. Відзначимо, що з CD3 і ЛСЛ існує різноспрямований кореляційний зв'язок. Число ЛСЛ корелює з ФЖЄЛ, ОФВ, СТла, ДТла, ЛСО і КДРпш. З показниками резерву видиху, ДТла і ЛСО має зв'язок кількість лімфоцитів, які сенсибілізовані до тканин тимуса. Розміри правого шлуночка серця співвідносяться з числом CD25 і вмістом в крові IgM. Мають місце кореляційні зв'язки кількості ЛСЛ з респіраторним вологовиділенням, з рН і ВЕ експіратів, вмістом в них метаболітів NO і нуклеотидної фракції середньомолекулярних сполук, числа CD95 – з рН КПВ, рівнем експіраторних нітритів, МДА і МСМ-280. Концентрація в крові ЦІК співвідноситься з показниками ПН і ЧР експіратів, активністю в них СОД і концентрацією МСМ-238 - фракції, яка містить амінопептиди. У хворих на ССД з легеневою патологією на 76,8% збільшується в крові рівень прозапального IL2 на тлі зменшення на 27,9% вмісту регуляторного IL4. У цій групі пацієнтів спостерігається зниження на 45,6% концентрації IL4 і в КПВ, але при цьому в цій біологічній рідині зростають у 2,1 рази показники IL6. Ураження легенів при ССД в своєму розвитку відчуває вплив рівнів IL2 і IL4 в крові, концентрації IL4 і IL6 у волозі, що видихується. Патогенез легеневої патології визначається активністю в тканинах легенів IL1? і IL2, а між тяжкістю пневмопатії і вмістом в КПВ TNF? існує прямий кореляційний зв'язок. Інтегральні параметри цитокінів в експіратах у хворих на ССД визначаються характером рестриктивних і обструктивних змін з боку бронхолегеневої системи. Концентрація IL2 в респіраторній волозі обернено корелює з показниками ФЖЄЛ і ОФВ, а ТNF? (прямий зв`язок) - з рівнями СТла, ДТла і ЛСО. У хворих на ССД синтез TNF? в тканинах легенів співвідноситься з респіраторним вологовиділенням, IL6 корелює з виведенням через легені таких азотистих продуктів, як нітрити, аміак і сечовина, IL4 – з ДК і активністю Кат, висока концентрація IL2 асоціюється із слабою експірацією ФЛ і ТГ, які складають легеневий сурфактант, IL1? визначає пульмональну інтоксикацію, зокрема продукцію МСМ-260 і МСМ-280. Патологія легенів при РА супроводжується збільшенням в крові на 24,1% числа CD16, на 39,5% - CD38, на 63,2% - CD95, на 57,9% - ЛСЛ, на 39,5% - рівня ЦІК і зменшенням вмісту в сироватці IgA. На інтегральний стан імунітету у хворих на РА істотно впливають ступені виразності пневмопатії і плевриту. Тяжкість легеневої патології при РА впливає на рівень CD38, CD95, IgG, IgA, IgM і ЦІК. У свою чергу тяжкість ревматоїдної пневмопатії залежить від більшості вивчених імунологичних параметрів (виняток становлять CD8, СD25 і IgM). Слід вказати на співвідношення з CD22, CD38, CD95, ЛСТ, ЛСЛ і ЦІК. Рівень CD38 корелює з показниками резервів вдиху і видиху, ФЖЄЛ, ОФВ, СТла і ЛСО. Зміни стану імунітету при розвитку ревматоїдної пневмопатії плинуть на тлі двократного підвищення в експіратах вмісту IL4, який має кореляційні зв'язки з параметрами, що характеризують бронхопрохідність. Виразність ревматоїдної пневмопатії значно впливає на концентрацію всіх вивчених цитокінів в експіратах. Високий синтез IL2 і IL4 замикає хибне коло, оскільки вони є чинниками, що беруть участь у патогенезі легеневої патології у хворих на РА. Найбільше значення в тому, що обважнює характер пневмопатії, належить IL4. На відміну від останнього у хворих на РА підвищений синтез в легенях IL1? негативно впливає не тільки на стан бронхопрохідності, а і пульмональної гемодинаміки. Гіпертензію в малому колі кровообігу визначає і концентрація в легеневих тканинах IL2, оскільки рівень його в КПВ має пряме співвідношення з СТла, ДТла і КДРпш. Через синтез сурфактантів і поверхнево-інактивних речовин в легенях IL1? впливає на в`язкоеластичні та релаксаційні властивості експіратів, швидкість респіраторного вологовиділення обернено співвідноситься з вмістом в КПВ IL4, а стан ПОЛ і АОЗ в легенях – з концентрацією TNF?, показники якого корелюють з респіраторним виділенням ДК, МДА, СОД, Кат і ТФ. Відзначимо, що рівень IL2 у волозі, що видихується, має пряму кореляцію з середньомолекулярними сполуками. У хворих на СЧВ з АФЛС у 2,4 рази частіше діагностується ураження легенів, у 2,4 рази – плеври, у 5,2 рази – ексудативний плеврит. Має місце прямий вплив АФЛС на тяжкість легеневої і плевральної патології. Виявлено залежність aCL в крові хворих на СЧВ від наявності легеневої і плевральної патології. При розвитку пневмоніту показники відповідно зростають на 30,8%. Збільшуються ці параметри на 29,7% і у пацієнтів із плевритом. Рівень Е-селектину не залежить від наявності при СЧВ легенево-плевральної патології. Має місце вплив АФЛС на СТла і ЖЄЛ. У порівнянні з рештою пацієнтів при АФЛС перший показник вищий на 8,9%, а другий менший на 6,1%. Рівні aCL, Р- і Е-селектину корелюють з СТла. Вміст aCL та Е-селектину різноспрямовано співвідноситься з показниками ОФВ. В основній групі хворих на СЧВ загальні результати терапії виявилися кращими, і це при тому, що легенева патологія негативно впливає на загальний ефект лікування захворювання. Сказане можна пов'язати тільки з додатковим застосуванням стимуляторів синтезу легеневого сурфактанта і СКТ. Відзначимо, що має місце пряма залежність між загальною ефективністю лікування захворювання і лікування пневмопатії. При оцінці результатів терапевтичних заходів легеневої патології встановлено наступне: відсутність ефекту констатовано у 38,3% хворих, незначне поліпшення – у 31,9%, поліпшення – у 21,3%, значне поліпшення – у 8,5%. На ефективність лікування певною мірою впливають початкові параметри резерву вдиху і співвідношення ЛСО до ПСО. Має місце вплив показників в експіратах нітритів, IL6 і TNF?, а також вміст в крові TNF?, IL1? і IL4. У випадках розвитку склеродермічної пневмопатії загальні результати терапії виявилися гіршими, хоча тяжкість ураження легенів на загальну ефективність лікувальних заходів впливає несуттєво. У 34,8% хворих поліпшення з боку легенів в процесі комплексної терапії було відсутнє, у 33,3% відзначено незначне поліпшення, у 27,5% - поліпшення і у 4,4% - значне поліпшення. Результати прямо корелюють із загальною ефективністю лікування ССД. Ефект лікування легеневої патології у хворих на ССД залежить від застосування Д-пеніциламіну, ПФС, стимуляторів легеневого сурфактанта і СКТ. Принципово, що останні три чинники підвищують ефективність терапевтичних заходів, а Д-пеніциламін – погіршує. Підкреслимо, що вобензим і флогензим позитивно впливають і на загальні результати лікування захворювання. Ефективність лікування легеневої патології залежить від тяжкості рестриктивних, але не обструктивних змін з боку бронхолегеневої системи. Результати терапії погіршують зниження резерву вдиху, ФЖЄЛ і ОФВ на тлі збільшених розмірів правого шлуночка. На ефективність терапії склеродермічної пневмопатії впливають початкові параметри ПН і ВЕ експіратів. Після проведеної терапії на 11,0% зростає ПН КПВ, що відбиває зміну складу легеневого сурфактанта. Якщо до лікування міжфазна активність була істотно зменшеною в порівнянні з параметрами у здорових людей, то в процесі терапії цей фізико-хімічний тест відновлюється. На ефективність лікування легеневої патології у хворих на ССД впливають початкові показники в КПВ аміаку, сечовини, ТГ і їх кліренсу, ДК, МДА і активності Кат. Слід зазначити, що тільки з сечовиновидільною функцією легенів має місце прямий кореляційний зв'язок. Ефективність терапії легеневої патології при ССД залежить від рівня в експіратах МСМ-238. Загальні результати терапії у хворих на РА основної і контрольної груп практично однотипні. Існує вплив стимуляторів синтезу NO на ефективність лікувальних заходів. Результати лікування легеневої патології залежать не тільки від використання стимуляторів синтезу NO, але також від призначення таким хворим стимуляторів легеневого сурфктанта і СКТ. У 19,9% від числа пацієнтів з пневмопатією ефект від лікування легеневої патології відсутній, у 11,1% констатується незначне поліпшення, у 30,6% - поліпшення, у 8,3% - значне поліпшення. Слід підкреслити, що значний ефект у хворих (30,0% обстежених) досягається тільки на тлі використання стимуляторів синтезу легеневого сурфактанта, а відсутність ефекту спостерігається виключно у осіб (69,2% спостережень), що одержували терапію без амброксолу та есенціале-Н. Загальна ефективність лікування РА різноспрямовано залежить від показників резервів вдиху і видиху, а впливають на неї параметри ФЖЄЛ і ОФВ. Результати терапії РА обернено корелюють з рівнями СТла і ДТла, які визначають ефективність лікування ревматоїдної пневмопатії. На останню також впливають стан еластичної спроможності легенів і бронхопрохідності. Результати подальшої терапії ревматоїдної пневмопатії залежать від початкових показників кліренса аміаку, сечовини і ФЛ, а з виведенням через легені нітритів, сечовини і СК є пряма кореляційна залежність. Ефективність лікування легеневої патології найбільша при високому кліренсі NO2, а також початково низькому виведенні аміаку і ТГ. Як загальна ефективність лікування РА, так і результати терапії легеневої патології не пов'язані з фізико-хімічним станом вологи, що видихується. У той же час, на ефект від лікування захворювання впливають початкові показники в КПВ ДК, МДА, активності Кат, рівнів ТФ, МСМ-260 і МСМ-280. В загальній групі хворих на РА патогенетична терапія веде до підвищення рН експіратів. Статистично достовірне олужнення вологи, що видихується, спостерігається у пацієнтів з легеневою патологією як без призначення стимуляторів синтезу легеневого сурфактанта, так і на тлі використання амброксолу з есенціале-Н. Ця динаміка рН плине на тлі підвищення модуля ВЕ КПВ в обох підгрупах хворих. У осіб, котрі не отримували стимулятори синтезу легеневого сурфактанта, констатується істотне зменшення ЧР КПВ, а у решти випадків – зменшення міжфазної активності. Має місце прямий кореляційний зв'язок ефективності лікування ревматоїдної пневмопатії із ступенем динаміки рН експіратів. На характер змін фізико-хімічних показників КПВ впливає використання глюкокортикоїдних гормонів, імуномодуляторів, кальціймодифікаторів, стимуляторів продукції легеневого сурфактанта і СКТ. ВИСНОВКИ В дисертації наведено теоретичне узагальнення результатів і досягнуто рішення наукової задачі – на підставі клініко-інструментального обстеження хворих на СЧВ, ССД і РА, моделювання системного аутоіммунного захворювання на тваринах, вивчення морфологічної картини тканин легенів і перебігу АФЛС при СЧВ, оцінки стану респіраторного вологовиділення, фізико-хімічних властивостей експіратів, легеневого синтезу і дихального виведення протеїнів, небілкових азотистих продуктів, ліпідів, чинників ПОЛ і АОЗ, прозапальних і регуляторних цитокінів, балансу клітинного і гуморального імунітету, використання в комплексному лікуванні стимуляторів продукції легеневого сурфактанта і СКТ поліпшено у таких пацієнтів якість діагностики пульмональної патології, визначено нові ланки її патогенезу, підвищено ефективність лікувальних заходів. 1. При СЧВ ураження легенів розвиваються у 39% хворих у вигляді інтерстиціального пневмоніту (33% спостережень), високого стояння діафрагми (17%), дископодібних ателектазів (11%), обструктивного бронхіту (6%) і облітеруючого бронхіоліту (2%), тяжкість яких взаємозалежить із екстрапульмональними ознаками захворювання, супроводжується появою бронхообструкції, гіпертензії в малому колі кровообігу і збільшенням ЛСО. Зменшення рН експіратів реєструється у 63% хворих, ПН – у 80%, а ЧР – у 97%, що разом з низьким респіраторним вологовиділенням асоціюється з виразністю пульмональної патології, визначає тиск в легеневій артерії і дозволяє прогнозувати тяжкість вовчакової пневмопатії. 2. Зміни з боку легенів у вигляді пневмосклерозу і фіброзуючого альвеоліту (співвідношення 9:1) спостерігаються у 57% хворих на ССД, що взаємозалежить зі ступенем активності патологічного процесу, з кардіопатією і іншими екстрапульмональними ознаками захворювання, проявляються закономірним розвитком рестриктивних і в кожному четвертому спостереженні обструктивних змін, підвищенням тиску в системі легеневої артерії, які погіршують експіраторне вологовиділення, закислюють КПВ, зменшують його поверхнево-активні і релаксаційні властивості, а за даними рН експіратів можна оцінювати тяжкість склеродермічної пневмопатії. 3. Ревматоїдна пневмопатія спостерігається у 30% хворих, у 3/4 з них вона проявляється дифузним інтерстиціальним фіброзом, множинними ревматоїдними вузликами, фіброзуючим альвеолітом та облітеруючим бронхіолітом, причому тяжкість їх пов'язана з активністю патологічного процесу, поширеністю артриту і наявністю кардіопатії, а легенева патологія проявляється гіпертензією в системі легеневої артерії і ознаками рестриктивно-обструктивних змін в легенях. При РА відбувається зменшення експіраторного вологовиділення, що залежить від параметрів тиску в легеневій артерії, ПН, ВЕ і рН КПВ, впливає на фізико-хімічний стан експіратів, корелюючи з показниками гемодинаміки в малому колі кровообігу і функції зовнішнього дихання. Розвиток ураження легенів супроводжується змінами фізико-хімічних властивостей вологи повітря, що видихується, які пов'язані зі ступенем тяжкості патології респіраторної системи і інших екстраартикулярних ознак хвороби, з вмістом в експіратах азотистих продуктів і ліпідів. 4. Морфологічні зміни з боку легенів спостерігаються у всіх хворих на СЧВ у вигляді імуноклітинної інфільтрації, судинних, альвеолярних, бронхіальних і плевральних запально-склеротичних змін, емфіземи і ателектазів. На ступінь тяжкості ураження структур легенів впливають тривалість і характер перебігу захворювання, виразність ниркової недостатності і артеріальної гіпертензії, лабораторні ознаки СЧВ (цитопенії, наявність в крові антинуклеарного чинника), клініко-морфологічна тяжкість вісцеритів. 5. В процесі моделювання аутоіммунного захворювання, до якого належать СЧВ, ССД і РА, розвиваються найрізноманітніші запальні і склеротичні зміни з боку альвеол, міжальвеолярного простору, бронхів, легеневих судин, кардіоміоцитів правого шлуночка, строми його міокарда і судин серця, які між собою тісно взаємозалежать, а на тлі патогенетичної терапії з використанням цитостатиків і глюкокортикоїдних гормонів частота ураження структур кардіореспіраторної системи і їх ступінь виразності значно зменшуються. 6. У тварин з експериментальним аутоімунним захворюванням відбувається посилення метаболізму NO і аутоантитілоутворення на тлі зниження фагоцитарної функції нейтрофілів і макрофагів, що обумовлюється тяжкістю ураження альвеол, бронхів, тканин правого шлуночка серця, пульмональних і кардіальних судин, а патогенетична імунодепресивна та протизапальна терапія веде до зменшення імунного дисбалансу та нітритемії, віддзеркалюючи тим самим поліпшення морфологічної картини ураження кардіопульмональної системи. 7. При вовчаковій та склеродермічній пневмопатії зменшується респіраторне виділення протеїнів на тлі підвищеної експірації небілкових азотистих продуктів, причому, підвищений легеневий метаболізм системи NO пов'язаний з тяжкістю патології легенів, відбувається разбалансировка співвідношень окремих фракцій ліпопротеїдів в КПВ, а стан бронхопрохідності та пульмональної гемодинаміки визначають вміст в легеневому сурфактанті ліпідів, продуктів ПОЛ і АОЗ. У хворих на РА зменшення виведення легенями азотистих продуктів і ліпідів пов'язано з активністю патологічного процесу, тяжкістю суглобового синдрому та пневмопатії, обумовлюється станом функції зовнішнього дихання та тиску в малому колі кровообігу, який можна прогнозувати за активністю в легеневому сурфактанті антиоксидантних ферментів. 8. У хворих на ССД і РА на показники середньомолекулярних сполук у волозі, що видихується, впливає тяжкість пневмопатії, причому концентрація МСМ в експіратах залежить від респіраторного вологовиділення, фізико-хімічного стану КПВ, рівня в ньому небілкових азотистих продуктів, ліпідів, чинників ПОЛ і АОЗ. При склеродермічній пневмопатії в експіратах зростає концентрація амінопептидної фракції середньомолекулярних сполук на тлі зменшення пептидної, що обумовлюється виразністю рестриктивних і обструктивних змін з боку бронхолегеневої системи. 9. У патогенезі пневмопатій при системних захворюваннях сполучної тканини важливу роль відіграє дисбаланс систем клітинного і гуморального імунітету, прозапальних і регуляторних цитокінів, продукція яких в тканинах легенів корелює з функцією зовнішнього дихання і з параметрами гемодинаміки в малому колі кровообігу, співвідноситься із станом респіраторного вологовиділення і легеневого сурфактанта. Склеродермічна пневмопатія характеризується розвитком гіперчутливості сповільненого типу до пульмональних антигенів і посиленням процесів апоптозу в легенях, причому активність IL2 визначає ступінь бронхообструкції, а TNF? - легеневої гемодинаміки. У розвитку ревматоїдної пневмопатії найбільше значення має гіперпродукція клітин CD38 і синтез у легенях IL4. 10. АФЛС розвивається у 19% хворих на СЧВ, причому достовірно частіше за наявності пневмоніту і плевриту, що підтверджує патогенетичний зв'язок АФЛС з легеневою патологією. Про це також свідчать більш високі показники aCL і Р-селектину в крові, зростання тиску в легеневій артерії і ступеня змін параметрів функції зовнішнього дихання. Можна казати про формування легеневої гіпертензії у хворих на СЧВ з АФЛС, що диктує необхідність включення в комплекс лікувальних заходів не тільки антиагрегантів, але й засобів, що “розвантажують” мале коло кровообігу. 11. Розвиток легеневої патології при ССД і РА (але не СЧВ) погіршує загальні результати терапії хворих, причому, лікування вовчакового пневмоніту залежить від екстрапульмональних ознак захворювання і обумовлюється характером перебігу патологічного процесу, тяжкістю шкірного і кардіального синдромів, а склеродермічної пневмопатії і “ревматоїдної легені” – від початкових параметрів бронхопрохідності, наявності легеневого серця, рівнів системного артеріального тиску і ПСО, респіраторного виділення небілкових азотистих речовин, ліпідів, середньомолекулярних сполук, продуктів ПОЛ і АОЗ. Ефективність лікувальних заходів в рамках ураження легенів при всіх системних захворюваннях сполучної тканини підвищують стимулятори синтезу легеневого сурфактанта і СКТ, а у хворих на ССД – і ПФС. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1. У хворих на СЧВ ШВВ6,4 мкмоль/л свідчать про наявність легеневої патології,
а рівень ШВВ6,7 мкмоль/л відображає розвиток
ураження легенів, ОВВ7,4 мкмоль/л, а
прогнозпозитивним критерієм є концентрація у волозі, що видихується,
ТГ>60 мкмоль/л.

3. У хворих на РА показники в крові числа CD38>0,7 Г/л та в експіратах
IL4>62 пг/мл належать до несприятливих чинників перебігу пневмопатії.

4. Прогнозпозитивними критеріями щодо подальших терапевтичних заходів
патології легенів є: при СЧВ рівень в КПВ NO21250 мкмоль/л, а при РА – легеневих кліренсів нітритів, аміаку
і ТГ відповідно >17,5 мл/г, 2,6 см, а у хворих на
РА – показники тиску в легеневій артерії >29/8 мм рт.ст. і МСМ-238>0,6
О/мл.

5. Усім хворим на СЧВ, ССД і РА з ураженням легенів показано
призначення стимуляторів синтезу легеневого сурфактанта (амброксолу по
45 мг/доб з есенціале-Н по 1800 мг/доб) і/або проведення СКТ. При РА у
осіб з гіпертензією в системі легеневої артерії необхідно додатково
використовувати стимулятори синтезу NO (інгібітори
ангіотензинперетворюючого ферменту, блокатори рецепторів
ангіотензину-II, небіволол). У випадках склеродермічної пневмопатії
рекомендується застосування ПФС (вобензиму по 12-15 др/доб, флогензиму
по 9 др/доб), а протипоказано призначення Д-пеніциламіну.

ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Синяченко О.В., Игнатенко Г.А., Ермолаева М.В. Нейролюпус.- Донецк:
Донеччина, 2003.- 132 с.

Синяченко О.В., Ермолаева М.В. Поражение легких при системных
заболеваниях соединительной ткани.- Донецк: Юго-Восток, 2005.- 251 с.

Ермолаева М.В. Цитокины при системной красной волчанке с
антифосфолипидным синдромом // Український медичний альманах.-2003.-Т.6,
№2.-С.18-20.

Ермолаева М.В. Молекулы клеточной адгезии при волчаночном
антифосфолипидном синдроме // Вісник Вінницького державного медичного
університету.-2003.-Т.2, №1.-С.406-407.

Ермолаева М.В. Антифосфолипидный синдром у женщин с системной красной
волчанкой // Медико-соціальні проблеми сім’ї.- 2003.- Т.8, №2.-
С.115-119.

Ермолаева М.В. Метаболизм оксида азота у животных с поражением
кардиореспираторной системы при экспериментальном аутоиммунном
заболевании // Український медичний альманах.-2004.-Т.7, №4.-С.38-40.

Ермолаева М.В. Влияние антифосфолипидного синдрома на поражение легких и
плевры у больных системной красной волчанкой // Український
пульмонологічний журнал.-2004.-№4.-С.48-50.

Ермолаева М.В. Клинико-морфологические сопоставления патологии легких у
больных системной красной волчанкой // Вісник
морфології.-2004.-№2.-С.248-251.

Ермолаева М.В. Течение ревматоидной пневмопатии по данным
клинико-инструментального обследования больных // Український медичний
альманах.-2005.-Т.8, №1.-С.66-68.

Ермолаева М.В. Эффективность лечения ревматоидной пневмопатии // Вестник
неотложной и восстановительной медицины.- 2005.-Т.6, №1.-С.47-51.

Синяченко О.В., Ермолаева М.В., Ялбуган Т.В. Синдром гипервязкости крови
// Врачебная практика.-2000.-№1.-С.66-71. (Особисто здобувачем
проаналізовано порушення в’язкості крові при ревматичних і
пульмонологічних захворюваннях).

Синяченко О.В., Казаков В.М., Єрмолаєва М.В., Левада І.М., Білоконь
А.М., Єгудіна Є.Д., Постова М.В., Щербаков К.С. Зміни динамічних
міжфазних тензіограм крові і сечі при ревматичних захворюваннях //
Буковинський медичний вісник.- 2000.-Т.4, №1.-С.126-130. (Особисто
здобувачем вивчено особливості фізико-хімічних параметрів сироватки
крові при системних захворюваннях сполучної тканини в залежності від
вісцеральних уражень).

Синяченко О.В., Казаков В.Н., Файнерман В.Б., Щербаков К.С., Белоконь
А.М, Ермолаева М.В. Новый метод изучения физико-химических свойств
конденсата влаги выдыхаемого воздуха // Український пульмонологічний
журнал.-2000.-№4.-С.32-34. (Особисто здобувачем проведено зіставлення
показників конденсату вологи, що видихується, з біохімічними параметрами
крові).

Ермолаева М.В., Белоконь А.М Состояние легочного сурфактанта при
ревматоидном артрите // Архив клинической и экспериментальной
медицины.-2002.-Т.11, №3.-С.325-328. (Особисто здобувачем виконано
статистичну обробку отриманих результатів дослідження та написання
статті).

Ермолаева М.В., Кривошей А.А., Синяченко О.В. Нейролюпус // Врачебная
практика.-2003.-№2.-С.66-72. (Особисто здобувачем виконано написання
статті).

Ермолаева М.В., Кривошей А.А., Синяченко О.В. Факторы, влияющие на
эффективность лечения больных нейролюпусом // Вестник неотложной и
восстановительной медицины.-2003.-Т.4, №1.-С.107-110. (Особисто
здобувачем обгрунтовано обсяг методів обстеження і виконано написання
статті).

Ермолаева М.В., Кривошей А.А., Синяченко О.В. Морфологические изменения
головного мозга при системной красной волчанке // Вісник
морфології.-2003.-№1.-С.26-29. (Особисто здобувачем виконано статистичну
обробку отриманих результатів дослідження та написання статті).

Синяченко О.В., Ермолаева М.В., Кривошей А.А. Психологический профиль
личности и психосоматические расстройства у больных системной красной
волчанкой // Журнал психиатрии и медицинской
психологии.-2003.-№1.-С.39-44. (Особисто здобувачем виконано аналіз
зв’язку психосоматичних розладів з пульмональною патологією та іншими
вісцеритами).

Ермолаева М.В., Бевзенко Т.Б., Цыганок Т.В., Синяченко О.В., Белик И.Е.
Физико-химические свойства крови больных системной и очаговой
склеродермией // Таврический медико-биологический вестник.-2004.-Т.7,
№2.-С.194-196. (Особисто здобувачем проведено аналіз результатів
дослідження хворих на системну скдлеродермію і виконано написання
статті).

Синяченко О.В., Ермолаева М.В., Егудина Е.Д., Фаерман А.А. Изменения
респираторной системы при экспериментальной модели аутоиммунного
заболевания на фоне лечения // Український ревматологічний
журнал.-2004.-№4.-С.3-6. (Особисто здобувачем виконано моделювання
аутоімунного захворювання у щурів).

Ермолаева М.В., Мартыненко Т.В., Егудина Е.Д., Песин Я.М., Синяченко
О.В. Компьютерная межфазная тензиометрия для изучения свойств экспиратов
больных ревматоидным артритом // Український журнал телемедицини та
медичної телематики.-2004.-Т.2, №2.-С.181-186. (Особисто здобувачем
проаналізовано зв’язок експіратів з ревматоїдною пневмопатією і виконано
написання статті).

Белоконь А.М., Ермолаева М.В. Межфазная тензиометрия биологических
жидкостей при ревматоидном артрите. Глава 8 / В кн.: Межфазная
тензиометрия и реометрия биологических жидкостей в терапевтической
практике / Под. ред. В.Н.Казакова и А.Ф.Возианова.-Донецк: Из-во
медуниверситета, 2000.-С.82-94. (Особисто здобувачем проведено аналіз
фізико-хімічних параметрів сироватки крові та написання глави).

Єрмолаєва М.В. Динамічна міжфазна тензіометрія біологічних рідин в
терапевтичній практиці // Вопросы экспериментальной и клинической
медицины: Сборник статей.- Донецк, 1999.-С.60-63.

Ермолаева М.В. Клинико-лабораторное течение вторичного волчаночного
антифосфолипидного синдрома // Питання експериментальної та клінічної
медицини: Збірник статей.- Донецьк, 2003.-Вип.7, т.1.-С.16-20.

Ермолаева М.В. Изменения легочного сурфактанта у больных ревматоидным
артритом // Питання експериментальної та клінічної медицини: Збірник
статей.- Донецьк, 2004.-Вип.8, т.1.- С.42-45.

Ермолаева М.В. Поражение легких при экспериментальной системной красной
волчанке // Питання експериментальної та клінічної медицини: Збірник
статей.- Донецьк, 2004.- Вип.8, т.2.-С.37-41.

Синяченко О.В., Ермолаева М.В., Фаерман А.А., Песин Я.М. Биофизические
свойства экспираторной влаги здоровых людей // Реабилитация и абилитация
человека. Интегративно-информационные технологии: Сб. научных трудов.-
Киев, 2004.-С.374-381. (Особисто здобувачем проведено аналіз результатів
дослідження).

Ermolaeva M.V. Dynamic surface tension of joint fluid in patients with
rheumatoid arthritis // Int. Workshop Sci. Med. Biol.: Abstracts.-
Donetsk, 2000.-P.45.

Ермолаева М.В. Патология органов дыхания у больных ревматоидным артритом
// Матеріали XV з’їзду терапевтів України. -Київ, 2004.-С.44.

Синяченко О.В., Ермолаева М.В., Бевзенко Т.Б., Фаерман А.А., Рыбалко
Г.С., Токарев Г.Н. Межфазная тензиометрия выдыхаемого воздуха и крови
человека // Сучасні проблеми науки та освіти: Матеріали V міжнародної
конференції.- Харків, 2004.-С.91. (Особисто здобувачем проведено аналіз
експіратів при системних захворюваннях сполучної тканини).

Ермолаева М.В. Биофизические свойства конденсата влаги выдыхаемого
воздуха у больных ревматоидным артритом // Терапевтичні читання пам’яті
академіка Л.Т. Малої: Матеріали всеукраїнської науково-практичної
конференції.- Харків, 2004.-С.78.

Ермолаева М.В. Лечение пневмопатии у больных с ревматоидным артритом //
Український ревматологічний журнал (додаток): Матеріали пленуму
правління асоціації ревматологів України.- Київ, 2004.-№3.-С.16.

Ермолаева М.В. Клинико-инструментальная диагностика поражений легких у
больных ревматоидным артритом // Терапевтичні читання: алгоритми
сучасної діагностики та лікування внутрішніх хвороб: Матеріали
науково-практичної конференції, присвяченої пам’яті академіка
Л.Т.Малої.- Харків, 2005.-С.68.

АНОТАЦІЯ

Єрмолаєва М.В. Ураження легенів у хворих на системні захворювання
сполучної тканини: діагностика, патогенез, лікування
(клініко-експериментальне дослідження).- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за
спеціальністю 14.01.12 – ревматологія.- Донецький державний медичний
університет ім. М.Горького МОЗ України, Донецьк, 2005.

Дисертаційну роботу присвячено вирішенню наукової проблеми – вивченню
патогенезу, покращенню якості діагностики і ефективності лікування
уражень легенів при системних захворюваннях сполучної тканини. При
системному червоному вовчаку, системній склеродермії і ревматоїдному
артриті пневмопатія розвивається в більшості хворих у вигляді
різноманітної патології, що супроводжується розвитком
бронхообструктивного синдрому і легеневої гіпертензії.
Клініко-лабораторні, морфологічні і експериментальні на тваринах
дослідження показують, що у патогенезі ураження легенів при системних
захворюваннях сполучної тканини велике значення надається порушенням
респіраторного вологовиділення, змінам біохімічного складу легеневого
сурфактанта, кислотності і фізико-хімічних властивостей вологи, що
видихується, процесів перекисного окислення ліпідів і антиоксидантного
захисту в легенях, пульмонального синтезу прозапальних і регуляторних
цитокінів, дисбалансу клітинного і гуморального імунітету з розвитком
патологічного апоптозу та гіперчутливості уповільненого типу. Підвищення
ефективності лікувальних заходів при легеневій патології у хворих на
системні захворювання сполучної тканини можна досягнути шляхом
використання стимуляторів синтезу легеневого сурфактанта,
синглетно-кисневої і системної ензимної терапії.

Ключові слова: системні захворювання сполучної тканини, ураження
легенів, діагностика, патогенез, лікування.

АННОТАЦИЯ

Ермолаева М.В. Поражение легких у больных системными заболеваниями
соединительной ткани: диагностика, патогенез, лечение
(клинико-экспериментальное исследование).- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по
специальности 14.01.12 – ревматология.- Донецкий государственный
медицинский университет им. М.Горького МЗ Украины, Донецк, 2005.

Диссертационная работа посвящена решению научной проблемы – изучению
патогенеза, улучшению качества диагностики и эффективности лечения
поражений легких при системных заболеваниях соединительной ткани. Под
наблюдением находились 122 больных системной красной волчанкой (СКВ),
121 – системной склеродермией (ССД) и 119 – ревматоидным артритом (РА).
Эксперимент проведен на 50 белых крысах Вистар, у которых воспроизведена
модель аутоиммунного заболевания. При СКВ, ССД и РА поражение легких
соответственно развивается у 39%, 57% и 30% больных, тяжесть которого
взаимосвязана со степенью активности и экстрапульмональными признаками
заболевания, сопровождается появлением рестриктивных и обструктивных
изменений, гипертензии в малом круге кровообращения и увеличением
легочного сосудистого сопротивления. Регистрируются изменения
поверхностного натяжения, вязкоэластичности и релаксации конденсата
выдыхаемого воздуха, уменьшение рН экспиратов, что вместе с низким
респираторным влаговыделением ассоциируется с выраженностью
пульмональной патологии и позволяет прогнозировать тяжесть пневмопатии.
Морфологические изменения со стороны легких выявляются у всех больных
СКВ в виде иммуноклеточной инфильтрации, сосудистых, альвеолярных,
бронхиальных и плевральных воспалительно-склеротических изменений,
эмфиземы и ателектазов. В процессе моделирования аутоиммунного
заболевания развиваются воспалительные и склеротические изменения со
стороны альвеол, межальвеолярного пространства, бронхов, легочных
сосудов, кардиомиоцитов правого желудочка, стромы его миокарда и сосудов
сердца, а на фоне патогенетической терапии частота поражения структур
кардиореспираторной системы и их степень выраженности значительно
уменьшаются. У таких животных происходит усиление метаболизма оксида
азота и аутоантителообразования на фоне снижения фагоцитарной функции
нейтрофилов и макрофагов. При пневмопатиях у больных СКВ, ССД и РА
нарушается респираторное выделение протеинов, липидов, липопротеидов,
небелковых азотистых и среднемолекулярных соединений разного класса,
продуктов перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты. Помимо
изменений легочного сурфактанта в патогенезе пневмопатий при системных
заболеваниях соединительной ткани важная роль отводится дисбалансу
систем клеточного и гуморального иммунитета, провоспалительных и
регуляторных цитокинов. Антифосфолипидный синдром при СКВ развивается
чаще при наличии пневмонита и плеврита, а у таких больных отмечаются
более высокие показатели Р-селектина и антител к кардиолипину в крови,
нарастание давления в легочной артерии и увеличение изменений функции
внешнего дыхания. Появление легочной патологии при ССД и РА ухудшает
общие результаты терапии больных. Эффективность лечебных мероприятий
повышают стимуляторы синтеза легочного сурфактанта и
синглетно-кислородная терапия, а у больных ССД, кроме того, применение
полиферментных смесей.

Ключевые слова: системные заболевания соединительной ткани, поражение
легких, диагностика, патогенз, лечение.

ANNOTATION

M.V.Ermolaeva. Lung Disorders in Patients with Systemic
Connective-Tissue Diseases: Diagnosis, Pathogenesis, Treatment (a
Clinicoexperimental Study). – A manuscript.

A dissertation submitted for the Doctor of Medicine Degree in
speciality 14.01.12 – rheumatology.- Donetsk State Medical University,
the HM of Ukraine, Donetsk, 2005.

The dissertation deals with the solution of a scientific problem – the
study of pathogenesis, improvement of the diagnostic quality and the
efficacy of treating pulmonary disorders in systemic connective-tissue
diseases. In systemic lupus erythematosus, scleroderma systematica and
rheumatoid arthritis the majority of patients develop pneumopathy in the
form of various pathology accompanied by the development of the
bronchoobstructive syndrome and pulmonary hypertension.
Clinicolaboratory, morphologic and experimental animal studies show
disturbances of respiratory moisture discharge, changes in the
biochemical composition of the lung surfactant, acidity and
physicochemical properties of the expired moisture, processes of lipid
peroxidation and antioxidant protection in the lungs, pulmonary
synthesis of proinflammatory and regulatory cytokines, imbalance of
cellular and humoral immunity with the development of pathologic
apoptose and hypersensitivity of the slow type to be of a great
importance in the pathogenesis of lung disorders in systemic
connective-tissue diseases. An improvement of the therapeutic efficacy
in pulmonary pathology in patients with systemic connective-tissue
diseases can be attained by using stimulators of lung surfactant
systemic singlet oxygen and systemic enzyme therapy.

Key words: systemic connective-tissue diseases, lung disorder,
diagnosis, pathogenesis, treatment.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АОЗ антиоксидантний захист

АФЛС антифосфоліпідний синдром

ВЕ модуль в`язкоеластичності

ДК дієнові кон`югати

ДТла діастолічний тиск в легеневій артерії

ЖЄЛ життєва ємкість легенів

Кат каталаза

КДРпш кінцевий діастолічний розмір правого шлуночка

КПВ конденсат повітря, що видихується

ЛП фракція ліпопротеїдів

ЛСЛ лімфоцити, що сенсибілізовані до легені

ЛСО легеневий судинний опір

ЛСТ лімфоцити, що сенсибілізовані до тимуса

МДА малоновий діальдегід

МСМ молекули середньої маси

нДНК нативна дезоксирибонуклеїнова кислота

ОФВ об’єм форсованого видиху за першу секунду

ПН поверхневий натяг

ПОЛ перекисне окислення ліпідів

ПСО периферичний судинний опір

ПФС поліферментні суміші

РА ревматоїдний артрит

СК сечова кислота

СКТ синглетно-киснева терапія

СОД супероксиддисмутаза

ССД системна склеродермія

СТла систолічний тиск в легеневій артерії

СЧВ системний червоний вовчак

ТГ тригліцериди

ТФ токоферол

ФЖЄЛ форсована життєва ємкість легенів

ФЛ фосфоліпіди

ФПМ формазанпозитивні макрофаги

ФПН формазанпозитивні нейтрофіли

ХС холестерин

цГМФ циклічний гуанозинмонофосфат

ЦІК циркулюючі імунні комплекси

ЧР час релаксації

ШРВ швидкість респіраторного вологовиділення

aCL антитіла до кардіоліпіну

gCSF гранулоцитарний колонієстимулюючий чинник

IL інтерлейкін

NO оксид азоту

NO2 нітрити

TNF туморонекротичний фактор

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020