.

Обгрунтування принципів лікування клімактеричного синдрому у жінок з дисгормональними захворюваннями молочних залоз (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
119 2245
Скачать документ

ІНСТИТУТ ПЕДIАТРІЇ, АКУШЕРСТВА ТА ГIНЕКОЛОГІЇ

АКАДЕМIЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ЄФІМЕНКО ОЛЬГА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 618.173:618.19:612.621.31-08

Обгрунтування принципів лікування клімактеричного синдрому у жінок з
дисгормональними захворюваннями молочних залоз

14.01.01 – акушерство та гiнекологiя

автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН
України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Татарчук Тетяна Феофанівна,

Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, завідуюча
відділення ендокринної гінекології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

Воробйова Люся Іванівна,

Інститут онкології АМН України,

керівник відділу онкогінекології (Київ)

Доктор медичних наук, професор,

Член-кореспондент АМН України

Венцківський Борис Михайлович

Національного медичного Університету ім.О.О.Богомольця МОЗ України
(Київ)

завідувач кафедрою акушерства та гінекології №1

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім.
П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра акушерства, гінекології № 1

Захист відбудеться “07” червня 2004 р. о 15.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.553.01 по захисту дисертацій на
здобуття наукового ступеня доктора наук за спеціальностями “Педіатрія”,
“Акушерство та гінекологія” при Інституті педіатрії, акушерства та
гінекології АМН України (04050, м.Київ, вул.Мануїльського, 8).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педіатрії,
акушерства та гінекології АМН України (04050, м.Київ, вул.Мануїльського,
8).

Автореферат розісланий “ 04 ” травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Л.В.Квашніна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність роботи. За даними численних авторів, у 40-80% жінок
клімактеричного віку спостерігаються тяжкі порушення стану здоров’я,
обумовлені зниженням або ж повним виключенням функції яєчників, що часто
призводить до зменшення продуктивності праці та соціальної дезадаптації
жінок у віці їх потенційно найбільшої громадської активності
(В.П.Сметник, В.І.Кулаков, 2001, W.Barry G. 1999, M.P.Warren, R.H.Ramos,
2000). Саме тому питання профілактики та лікування патології
клімактеричного періоду з кожним роком стає більш актуальним.

Загальновідомо, що саме пери- та рання постменопауза є періодом найбільш
виражених клінічних проявів клімактеричного синдрому (КС) з
нейровегетативними та психопатологічними розладами, які потребують
вчасної адекватної терапії, що полягає насамперед в корекції
гормонального гомеостазу.

В той же час дисгормональні розлади, що викликають прояви
клімактеричного синдрому призводять також до порушень циклічності
фізіологічних процесів в усіх тканинах репродуктивної системи, які є
органами мішенями статевих стероїдів, в тому числі в молочних залозах,
внаслідок чого збільшується ризик розвитку дисгормональних захворювань.

Висока частота дисгормональних захворювань молочних залоз (ДЗМЗ) в пери-
та ранній постменопаузі і потенційний ризик їх злоякісної трансформації
зумовлюють значну актуальність вивчення особливостей перебігу
клімактеричного періоду у даного контингенту жінок, і, зокрема розробки
диференційованих методів лікування у них клімактеричного синдрому.

Незважаючи на широке впровадження геропротекторних програм із
застосуванням як негормональних методів, так і особливо замісної
гормональної терапії (ЗГТ), яка вважається “золотим стандартом” в
лікуванні клімактеричного синдрому, ще й на сьогодні немає чітких
рекомендацій та схем лікування клімактеричних порушень у жінок з
дисгормональними захворюваннями молочних залоз.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано
згідно з планом науково-дослідної роботи, що проводиться у відділенні
ендокринної гінекології ІПАГ АМНУ і є фрагментом НДР “Удосконалити
методи профілактики та лікування дисгормональних захворювань матки і
молочної залози у жінок перехідного віку та в різні фази клімактеричного
періоду” (№ державної реєстрації 01.02U001068).

Мета роботи – зменшення тяжкості та вираженості клінічних проявів
клімактеричного синдрому у жінок з дисгоромональними захворюваннями
молочних залоз шляхом розробки принципів його лікування на основі
встановлення взаємозв’язку особливостей гормонального та імунного
гомеостазу, стану центральної та вегетативної нервової системи і
молочних залоз.

Задачі дослідження

Встановити частоту та дослідити структуру ДЗМЗ у жінок в пери- та ранній
постменопаузі в залежності від наявності клімактеричного синдрому

Вивчити особливості клінічного перебігу клімактеричного синдрому у
жінок з дисгормональними захворюваннями молочних залоз в пери- та
ранній постменопаузі.

Визначити особливості функціонального стану центральної та вегетативної
нервової системи у пацієнток з ДЗМЗ в пери- і ранній постменопаузі в
залежності від наявності клімактеричного синдрому.

Встановити особливості гормонального гомеостазу у жінок з
клімактеричним синдромом та з різними формами ДЗМЗ.

Вивчити особливості імунологічного статусу та дослідити вміст
аутоантитіл до Топо-1 ізомерази та шаперонів і їх зв’язок з гормональним
гомеостазом у жінок з різними формами ДЗМЗ.

Розробити диференційовані методи лікування клімактеричних порушень у
жінок з ДЗМЗ в пери- та ранній постменопаузи і провести їх клінічну
апробацію

Об’єкт дослідження – КС у жінок в пери- та ранній
постменопаузі з ДЗМЗ

Предмет дослідження – клінічні прояви (психоемоційні та вегетосудинні
порушення), гормональний та імунний гомеостаз, стан центральної та
вегетативної нервової системи.

Методи дослідження – клінічні, гормональні, інструментальні,
імунологічні, математично-статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше доведено взаємообтяжуючий
вплив клімактеричного синдрому і дисгормональних захворювань молочних
залоз у жінок в пери- та ранній постменопаузі.

Вперше встановлено, що одним із стресогенних чинників в генезі розвитку
КС у жінок з ДЗМЗ є онкофобія на тлі дефіциту адекватної інформації про
стан молочних залоз і можливих прогнозів розвитку патології та
обґрунтована доцільність проведення психопрофілактичних засобів та
застосування препаратів нейротропної і седативної дії.

Доведена ефективність та безпечність застосування фітоестрогенів,
комбінованих естроген-гестагенних препаратів з гестагенами селективної
дії та тканиноспецифічної терапії в лікуванні клімактеричного синдрому у
жінок з ДЗМЗ.

Практичне значення отриманих результатів. Встановлено, що для пацієнток
з ДЗМЗ притаманний більш тяжкий перебіг КС, що відповідно обтяжує
клінічні прогнози відносно морфофунціонального стану молочних залоз і
потребує вчасної адекватної терапії клімактеричних розладів у згаданого
контингенту жінок.

Доведено значення стресорного фактору в ґенезі розвитку як
клімактеричних розладів так і ДЗМЗ у пацієнток в пери- та ранній
постменопаузі . Патогенетично обґрунтовано доцільність та розроблено
методи психопрофілактичної та медикаментозної корекції стресіндукованих
розладів і проведено їх впровадження в клінічну практику.

Розроблено принципи та методи гормональної корекції клімактеричного
синдрому у жінок з ДЗМЗ, що мають високу клінічну ефективність і значно
знижують рівень психологічної дезадаптації.

Впровадження. Основні положення дисертації викладені в методичних
рекомендаціях “Дисгормональні гіперплазії молочних залоз (мастопатії):
комплексна терапія з використанням системної ензимотерапії” та проведено
їх впровадження в клінічну практику Бершадської Центральної районної
лікарні Вінницької обл., Вінницький обласній лікарні, гінекологічного
відділення клінічної лікарні №9 м.Києва, Донецького регіонального центру
по охороні материнства та дитинства, Комунального міського клінічного
пологового будинку м.Тернопіль, Донецької залізничної клінічної лікарні.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведений
інформаційно-патентний пошук і аналіз наукової літератури за темою
роботи. Проведено аналіз та узагальнення сучасного стану досліджуваної
проблеми, самостійно виконанні основні дослідження, клініко-параклінічне
обстеження, проаналізовані особливості гормональних, психопатологічних,
вегетативних порушень у пацієнток з КС на тлі ДЗМЗ. Узагальнено,
проаналізовано та викладено отримані результати, сформульовано висновки,
обґрунтовано практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались та
обговорювались на наукових конференціях Інституту педіатрії, акушерства
та гінекології АМН України (2001, 2002), IV українській
науково-практичній конференції “Остеопороз: епідеміологія, клініка,
діагностика, профілактика та лікування (Київ, 2001), ХІ з’їзді
акушерів-гінекологів України (Київ, 2001), Первом Российском конгрессе
по менопаузе (Москва, 2001), 8th World Congress of Gynecological
Endocrinology (Florence, Italy, 2000), Congress of Gynecological
Endocrinology (Florence, Italy, 2002).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць, у тому
числі: 1 розділ у монографії, 8 – статей у фахових виданнях; 2 – тези
наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 179 сторінках та
складається з наступних розділів: вступ, огляд літератури, матеріали та
методи досліджень, чотири розділи власних досліджень, аналіз та
узагальнення отриманих результатів, висновки та практичні рекомендації.
Роботу ілюстровано 44 таблицями та 19 рисунками, що займають 9 сторінок.
Список використаної літератури налічує 305 джерел, що займає 30
сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкт та методи дослідження. Для вирішення задач дослідження на
першому етапі було обстежено 950 жінок віком 45-55 років. У 500 з них
були виявлені клінічні прояви КС, а у 450 жінок – симптомів КС не
відмічалось.

Для встановлення частоти та структури ДЗМЗ обстеження молочної залози
проводилось з застосуванням модифікованого алгоритму, запропонованого
американським онкологічним товариством, який включав:

клінічне обстеження молочних залоз;

білатеральна мамографія – (проводилась у відділенні патології молочної
залози Інституту онкології АМНУ);

при наявності об’ємних утворень – тонкоголкова аспіраційна біопсія під
контролем УЗД з послідуючою цитологією. УЗД молочної залози проводилось
на апараті ANSER-485 з застосуванням лінійного датчика 7,5 МГц.
Інтерпретація результатів тонкоголкової аспираційної біопсії проводилась
патоморфологом та визначалось 5 основних цитологічних категорій.

На ІІ етапі дослідження було сформовано 4 групи пацієнток: І група – 132
пацієнтки з КС на тлі ДЗМЗ; ІІ група – 77 пацієнток з КС без ДЗМЗ; ІІІ
група – 72 пацієнтки з ДЗМЗ без клімактеричного синдрому та IV група –
64 здорові жінки.

Оцінка клінічних особливостей перебігу КС проводилась з вирахуванням
індексу Г.Куппермана та МПІ в модифікації Е.В.Уварової та В.П.Сметник
(1997).

Ступінь психологічної дезадаптації оцінювали шляхом визначення рівня
реактивної та особистої тривожності-занепокоєння – за шкалою
Ч.Д.Спилбергера-Ханіна (1998).

Для дослідження уваги та сенсомоторних реакцій застосувалася коректурна
проба та пошук чисел за таблицями Шульте.

Оцінка больового синдрому при масталгії проводилась за Мак-Гілловським
опитувальником.

Аналіз функціонального стану ВНС здійснювався за допомогою системи
експрес-аналізу варіабельності ритму серця “Кардіо-Спектр” шляхом
обчислення статистичних і спектральних показників та за шкалами
об’єктивної та суб’єктивної оцінки дистонії.

Стан гормонального гомеостазу оцінювали шляхом визначення сироваткового
вмісту гонадотропінів, пролактину та статевих стероїдних гормонів і
кортизолу.

Для вивчення визначення стану системного імунітету було досліджено
популяційний склад та рівень експресії активаційних молекул лімфоцитами
периферичної крові, що визначалось за допомогою моноклональних антитіл
(Cаltag, США) методом двокольорової проточної цитометрії на приборі
FACScan (“Becton Diskinson”, США). Продукцію цитокінів визначали шляхом
дослідження спонтанного синтезу інтерлейкінів (ІЛ) – ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-12.
Для визначення вмісту цитокінів в супернатантах використовували
імуноферментні тест-системи фірми Diaclonе (Франція). Імунореактивність
сироваток проти топо-І ізомерази та шаперону Hsp60 визначалась методом
імуноферментного твердофазного аналізу (ELISA).

Всі отримані цифрові дані опрацьовувалися з використанням сучасних
методів варіаційної статистики (M.P. Messey, Стентон Гланц, 1999) за
допомогою програми Exell Microsoft Office та Біостат із застосуванням
для абсолютних чисел критерію Ст’юдента з поправкою Бонфероні для
порівняння трьох та більше груп, а для відносних – методу кутового
перетворення Фішера.

Результати особистих досліджень та їх обговорення. На першому етапі
дослідження згідно результатам обстеження встановлено, що у жінок з КС в
пери- та ранній постменопаузі частота ДЗМЗ складає 83,6%, що істотно
перевищує даний показник (52,88%) у осіб відповідного віку без КС
(рис.1, 2). При цьому в обох групах незалежно від наявності КС частіше
відмічаються дифузні дисгормональні гіперплазії з переважанням
фіброзного компоненту. Що стосується вузлових форм ДЗМЗ, то у жінок з
КС вони також відмічаються частіше (20,65%) ніж у жінок без КС – 12,6%
(р^–h ’ O hi hi hi hi ph hi hi hi hi hi ( hi hi hi hi hi hi hi hi hi hi ??????????а групи порівняння з легким та середнім перебігом КС, яким було призначено А-1 та А-2 комплекси, склали підгрупи А-1 та А-2 (відповідно, 25 та 21 пацієнток). Хворі з тяжким перебігом КС в перименопаузі основної групи увійшли до підгрупи Б-1 (28 пацієнток) та в постменопаузі до підгрупи В-1 (19 жінок). Пацієнтки групи порівняння відповідно склали Б-2 ( 22 пацієнтки) та В-2 підгрупи (17 пацієнток). Всім жінкам проводилось клінічне обстеження з обчисленням ІК та МПІ відносно вегето-судинних та психоемоційних зрушень. Для порівняльної оцінки клінічної ефективності різних методів лікування використовували інтегральний показник патології (ІПП). У частини жінок як в пери- так і в ранній постменопаузі досліджували ендокринний стан, та стан центральної і вегетативної нервової системи. Клінічні прояви КС визначали через 1 та 3 місяці терапії, а дослідження стану молочних залоз через 1, 3, 6 та 12 місяців. В результаті проведених досліджень підтверджена висока ефективність БТ в лікуванні КС. Так у жінок в пери- та ранній постменопаузі вже через місяць після застосування як негормонального лікувального комплексу, так і особливо ЗГТ, клімактеричний синдром набув більш легкого перебігу. Про це свідчило вірогідне зниження (майже вдвічі) питомої ваги жінок з тяжким ступенем КС у жінок в підгрупах Б-1 та Б-2, В-1 та В-2, а через 3 місяці вірогідно зменшилась питома вага жінок з середнім ступенем КС як в основних, так і в підгрупах порівняння. Кількість жінок, в яких зникли прояви КС після 3-х місячного курсу лікування, склала 75% в основній групі та 56,61% в групі порівняння (табл.1). В той же час застосування комплексної терапії забезпечує більш швидкий темп редукції патологічної симптоматики КС (рис.7), що надзвичайно важливо для жінок з проявами психопатологічної дезадаптації. Найвищий темп зворотнього розвитку клінічної симптоматики спостерігався при застосуванні Фемостону в перименопаузі на тлі удосконаленого комплексу, що свідчить про важливість своєчасного лікування клімактеричних розладів в перименопаузі. Висока ефективність замісної гормональної терапії підтверджується також динамікою показників тривожності. Так, значення критеріїв як особистісної, так і реактивної тривожності як в І, так і в ІІ групі наприкінці 3 місяця лікування відповідали низькому рівню. Застосування комплексної терапії виявило також більш суттєве зниження вираженості масталгії як відносно показника обраних дескрипторів, так і показника рангового індексу болі. Слід відмітити, що застосування ЗГТ в даному комплексному лікуванні не спричинило негативного впливу на сонографічні показники та мамографічну щільність МЗ. При цьому відмічена позитивна сонографічна динаміка стану МЗ (зменшення кількості кістозних утворень та зменшення середнього диаметру кіст) при застосуванні комплексу що включав Клімадинон в якості фітоестрогену (рис.8, 9), а також в постменопаузі на тлі застосування тканиноспецифічної терапії. Застосування Лівіалу протягом року обумовило також зниження показників мамографічної щільності (табл.2). Вказана динаміка сонографічних та мамографічних показників свідчить про безпечність застосування комплексної терапії відносно МЗ у жінок в пері-та ранній постменопаузі. Таким чином, результати апробації запропонованих принципів та методів лікування КС у пацієнток в пери- та ранній постменопаузі підтверджують їх ефективність, патогенетичну обґрунтованість та безпечність у відношенні до морфо-функціонального стану МЗ та доцільність застосування у клінічній практиці. ВИСНОВКИ У дисертації наведено теоретичне обгрунтування та нове вирішення актуальної наукової задачі – зниження частоти та ступеня вираженості клімактеричного синдрому у жінок з дисгормональними захворюваннями молочних залоз та впровадження диференційованих комплексів його лікування на основі дослідження взаємозв”язків особливостей гормонального та імунного гомеостазу, стану центральної та вегетативної нервової системи і молочної залози. У жінок з клімактеричним синдромом в пери- та ранній постменопаузі частота дисгормональних захворювань молочних залоз складає 83,6%, що істотно перевищує даний показник (52,88%, р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020