.

Особливості поєднаної патології у дітей, хворих на бронхіальну астму (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
93 2386
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. С.І.ГЕОРГІЄВСЬКОГО

ХАЛЕД ІС АБОХОУСА

УДК 616.248-053.4:616.3

Особливості поєднаної патології у дітей, хворих на бронхіальну астму

(клініко-експериментальне дослідження)

14.01.10 — педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сімферополь – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії МОЗ
України, м.Полтава.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Фесенко Марія
Євгенівна, Українська медична стоматологічна академія МОЗ України,
м.Полтава, завідуюча

кафедри пропедевтики дитячих хвороб з доглядом за дітьми.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Кожем’яка Анатолій
Іванович, Харківський державний медичний університет МОЗ України,
професор кафедри дитячих хвороб.

доктор медичних наук, професор Дриневський Микола Павлович, Український
НДІ дитячої курортології і фізіотерапії МОЗ України,

м.Євпаторія, керівник відділення прогнозування, планування та
координації наукових досліджень.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця
МОЗ України, м.Київ, кафедра педіатрії № 3.

Захист відбудеться “27” травня 2005 р. о 1200 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.52.600.01 при Кримському державному
медичному університеті ім. С.І.Георгієвського МОЗ України (95006,
м.Сімферополь, бул.Леніна, 5/7).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського державного
медичного університету ім. С.І.Георгієвського МОЗ України (95006,
м.Сімферополь, бул.Леніна ,5/7).

Автореферат розісланий “26” квітня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 52.600.01

кандидат медичних наук, доцент Смуглов Є.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Бронхіальна астма (БА) залишається однією з
найактуальніших медичних і соціальних проблем, що зумовлено її великою
поширеністю, невпинною тенденцією до росту захворюваності, частими
загостреннями та ускладненнями, значними економічними витратами,
пов’язаними з неадекватним лікуванням та інвалідністю (А.Г.Чучалин,
1997; И.И.Балаболкин, 2001; О.І.Ласиця, О.М.Охотнікова, 2004;
Ю.И.Фещенко, Л.А.Яшина, 2004).

За даними ВОЗ поширеність БА у світі коливається в середньому у межах
4-8%, а серед дитячого населення досягає рівня 10%. Офіційні показники
поширеності алергічних захворювань в Україні нижчі за європейські, що
значною мірою обумовлено відмінностями в методиці епідеміологічних
досліджень (О.И.Ласица, А.З.Акопян, 1999; А.И.Кожемяка, В.П.Кандыба,
З.Г.Вашева и др., 2000, 2003; М.М.Каладзе, А.В.Юр’єва, А.М.Карцев,
2004).

Одночасно збільшується питома вага хворих на БА, що страждають на
поєднану позалегеневу патологію. Супутні захворювання впливають на стан
хворих, змінюють перебіг БА. Усе це створює необхідність комплексного
дослідження взаємозв’язку органів і систем організму в умовах сполучення
декількох патологій (Е.В.Климанская, Ф.С.Возжаева, 2001; С.И.Эрдес,
2001; Benght Bjorksten, D.Dumitrascu, T.Foucard et al., 1997). Вирішення
питання взаємозв’язку стану тканин легень, бронхів та інших органах
(слизовій оболонці шлунка (СОШ), наднирниках) можливо установити лише
шляхом експериментального моделювання патологічного процесу в умовах
відтворення хронічного запального процесу, гіпокінезії та їх поєднання.

Крім того, встановлено, що розвиткові багатьох захворювань передують
порушення функцій вегетативної нервової системи (ВНС), частота яких
останнім часом збільшилась. Збільшення частоти вегетативних дисфункцій
(ВД), особливо у дітей шкільного віку, обумовлено зростанням соціальних
навантажень, реорганізацією учбового процесу в школах, малорухомим
способом життя, нераціональним харчуванням, і може розцінюватись як стан
“гіподинамічного стресу”. Характерною стала полісистемна патологія –
поєднання ВД з іншими захворюваннями (И.П.Минков, Н.Б.Кирпичева, 2003;
В.Г.Майданник, М.В.Хайтович, О.В.Чернишова, 2004).

Вегетативні дисфункції у дітей характеризуються не тільки
функціональними розладами ВНС, але й сприяють формуванню хронічної
патології органів дихання, серцево-судинної системи, травного тракту,
органів сечовидільної системи, порушенню мозкового кровообігу
(В.В.Бережной, С.А.Крамарев, Ю.В.Мартинюк та ін., 2002; В.Г.Майданник,
Ю.В.Хмелевский, В.В.Корнийчук, 2003; A.Stewart et al., 1997). Разом із
цим, в літературі мало наукових робіт щодо вивчення поширеності,
структури і особливостей перебігу поєднаної позалегеневої патології у
дітей з БА. Також недостатньо досліджень, присвячених удосконаленню
діагностики та лікування дітей з БА в поєднанні з іншими
позалегеневими захворюваннями і вегетативними дисфункціями, що
не дає можливості своєчасно проводити даній групі хворих комплексну
патогенетичну терапію, яка включає лікування поєднаної позалегеневої
патології, і не може не відобразитися на ефективності терапії БА.

Таким чином, важливим доповненням до базисної терапії хворих на БА в
поєднанні з алергічним ринітом (АР), атопічним дерматитом (АД),
дискінезіями жовчовивідних шляхів (ДЖВШ) може стати патогенетично
обґрунтоване лікування позалегеневої патології, що дозволить уникнути
загострень та знизити тяжкість перебігу БА.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи кафедри
поліклінічної терапії Української медичної стоматологічної академії МОЗ
України (м.Полтава) “Запальні та незапальні хвороби органів і систем
людини, які формуються під впливом екологічних, стресових, імунних,
метаболічних та інфекційних факторів. Стан гомеостазу, гемодинаміки при
застосуванні традиційних та нетрадиційних засобів лікування”
(№ держреєстрації 0198U000134).

Мета дослідження: підвищення ефективності базисної терапії бронхіальної
астми у дітей за рахунок ранньої діагностики та лікування позалегеневої
патології (алергічний риніт, атопічний дерматит, дискінезії
жовчовивідних шляхів) з малосимптомним клінічним перебігом.

Завдання дослідження:

1. Вивчити структуру та клінічну значимість поєднаної позалегеневої
патології з малосимптомним перебігом у обстежених дітей, хворих на
бронхіальну астму.

2. Виявити основні фактори ризику, які сприяють виникненню поєднаної
позалегеневої патології у дітей з бронхіальною астмою.

3. Оцінити вихідний вегетативний тонус і вегетативну реактивність у
дітей з різними клінічними формами позалегеневої патології.

4. Оцінити вплив комплексної терапії поєднаних позалегеневих захворювань
(алергічного риніту, атопічного дерматиту, дискінезій жовчовивідних
шляхів) на перебіг бронхіальної астми у дітей.

5. Дати експериментальне (на тваринах) обґрунтування наявності синдрому
поліорганної (легенева тканина, слизова оболонка шлунка, наднирники)
недостатності при хронічному запальному процесі в бронхолегеневій
системі.

Об’єкт дослідження. Бронхіальна астма у дітей в поєднанні з алергічним
ринітом, атопічним дерматитом, дискінезіями жовчовивідних шляхів.

Предмет дослідження. Клінічна картина, патогенетичні особливості
перебігу та лікування бронхіальної астми у дітей в поєднанні з АР, АД,
ДЖВШ.

Морфологічні зміни в легеневій тканині, слизовій оболонці бронхів,
шлунка та наднирниках тварин.

Методи дослідження. Загальноклінічні, алергологічні, бактеріологічні,
інструментальні, експериментальні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі вперше у дітей з БА
вивчено частоту і структуру поєднаної позалегеневої патології з
малосимптомним клінічним перебігом. Встановлено високу зустрічаємість
вивчаємої патології у обстежених дітей. Більш ніж у половини, хворих на
БА мав місце алергічний риніт, атопічний дерматит, хронічний тонзиліт та
у 2/3 дискінезії жовчовивідних шляхів. Проаналізовано
клініко-параклінічні зміни, виявлені у обстежених дітей при різних
клінічних варіантах поєднаної патології, проведено оцінку їх
патогенетичного значення.

Встановлено, що факторами ризику виникнення поєднаної позалегеневої
патології у дітей з БА є: обтяжена спадковість, патологічний перебіг
вагітності і пологів, обтяжений преморбідний фон, штучне вигодовування,
харчова полівалентна алергія, ексудативно-катаральний діатез, ранній
початок захворювань. В експерименті на тваринах доказано високу
можливість одночасного і односпрямованого розвитку імунопатологічного
запалення в легеневій тканині, слизовій оболонці шлунка, наднирниках при
хронічній бронхолегеневій патології. Вперше у дітей з поєднаною
позалегеневою патологією виявлено дезадаптацію організму у вигляді
порушень вегетативного гомеостазу. Встановлено, що збалансований рівень
регуляторних системи (вихідний вегетативний тонус – ейтонія, нормальна
вегетативна реактивність) зустрічається лише у 9,6% хворих на БА з
позалегеневою патологією.

Дано наукове обґрунтування доцільності оцінки порушень вегетативного
гомеостазу для диференційованого використання бронходилататорів при БА у
дітей.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження
розширюють і поглиблюють розуміння патогенетичної суті БА у дітей за
рахунок розшифровки обтяжуючого впливу на перебіг БА позалегеневої
патології з малосимптомним перебігом.

Доказано, що рання діагностика і лікування позалегеневої патології при
БА у дітей дозволяє підвищити клінічну ефективність базисної терапії БА.

Впровадження результатів роботи в практику. Результати наукової роботи
впроваджені в практику роботи пульмонологічного відділення

дитячої міської клінічної лікарні м.Полтави, дитячої обласної лікарні
м.Чернігова та дитячого поліклінічного відділення № 2 м.Полтави.

Матеріали дисертації включені в навчальний процес кафедри факультетської
педіатрії і кафедри пропедевтики дитячих хвороб з доглядом за дітьми
Української медичної стоматологічної академії МОЗ України, м.Полтава.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проводилося вивчення
наукової літератури, постановка експериментів, морфологічні дослідження,
статистична обробка отриманих даних, аналіз та узагальнення результатів
дослідження. Спільно з науковим керівником проведено аналіз і
обговорення плану, результатів дослідження, підготовлені публікації за
темою дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного
дослідження доповідались і обговорювались на Всеукраїнській із
міжнародною участю науково-практичній конференції на тему: “Актуальні
проблеми пульмонології з супутньою патологією серцево-судинної системи,
шлунково-кишкового тракту та ЛОР-органів” (Полтава, 2001); на
Всеукраїнській науково-практичній конференції “Особливості перебігу,
діагностика, лікування і профілактика вторинних імунодефіцитів при
захворюваннях у дітей різного віку” (Полтава, 2002); на 5-й ювілейній
Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю з
дня народження член-кореспондента НАН, АМН України, РАМН
проф.В.М.Сидельникова “Актуальні питання педіатрії” (Київ, 2003); на
Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні питання
профілактики ранньої інвалідизації дітей на сучасному етапі розвитку
медицини” (Полтава, 2004).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 6 наукових
публікаціях, серед яких 3 статті у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу,
огляду літератури, характеристики матеріалів і методів досліджень, трьох
розділів власних досліджень, заключення, висновків, практичних
рекомендацій, списку використаних джерел і викладена на 170 сторінках
друкованого тексту. Робота ілюстрована 18 таблицями, 23 рисунками і 19
фотографіями. Бібліографія містить 276 джерел (142 – кирилицею, 134 –
латиницею).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Робота проводилась в дитячому
поліклінічному відділенні № 2 м.Полтави в період з 2002 по 2004 роки. В
даному дослідженні наведені матеріали обстежень 100 дітей у віці 7-15
років, серед яких 52 хворих на персистуючу бронхіальну астму в поєднанні
з алергічним ринітом, атопічним дерматитом, дискінезіями жовчовивідних
шляхів (основна група) та 48 дітей з алергічним ринітом, атопічним
дерматитом, дискінезіями жовчовивідних шляхів без бронхіальної астми,
які стали групами порівняння.

Крім того, в роботі наведені результати отриманих морфологічних змін в
легеневій тканині, слизовій оболонці шлунку (СОШ) та наднирниках тварин
(білих щурів) при експериментально викликаному хронічному запальному
процесі, в умовах гіпокінезії та їх поєднанні.

Для вирішення поставлених завдань хворі обстежувались із застосуванням
комплексу сучасних методів. При клінічному обстеженні, крім
загальноприйнятих методів, у обстежених дітей проводився аналіз анте-,
пери- та постнатального онтогенезу, рентгенологічного обстеження органів
грудної клітки та додаткових пазух, спірографії, ЕКГ, УЗД органів
черевної порожнини, шкірного алергологічного тестування,
бактереологічного обстеження та оцінювався вегетативний гомеостаз за
даними кардіоінтервалографії (КІГ) та кліноортостатичної проби (КОП).

Алергологічне обстеження, яке дозволило з’ясувати причинно-значущий
алерген у пацієнтів, включало збір даних анамнезу, а також проведення
скарифікаційних і внутрішньо шкірних проб (найбільш поширеними
побутовими, пилковими, грибковими, харчовими алергенами виробництва МП
“Імунолог” Вінниця), з обов’язковим порівнянням цих показників з
анамнестичними даними. Бактеріологічне обстеження верхніх дихальних
шляхів проводилося методом посіву носоглоткового слизу на поживні
середовища (агар м‘ясопептонний, кров’яний, жовтково-соляний, середовище
Ендо, Сабуро). Після виділення чистих культур проводилася ідентифікація
виділених мікроорганізмів. Функцію зовнішнього дихання визначали у
хворих вранці (натще, до прийому лікарських препаратів) на спірометрі
SPG0010.

Оцінку вихідного вегетативного тонусу і вегетативної реактивності
проводили з використанням кардіоінтервалографії та кліноортостатичної
проби. Запис проводили із застосуванням кардіографічного комплексу
CARDIOCEM в стані спокою. Розшифрування кардіограм виконували за
методикою Білоконь-Кубергер.

Оцінку вегетативного гомеостазу проводили за допомогою математичного
аналізу серцевого ритму за даними КІГ. Визначали індекс напруги (ІНБ) за
методом Р.М. Баєвського і співав. (1984), що відображає ступінь
централізації керування серцевим ритмом і адаптаційно-пристосувальні
можливості. За таблицею Н.А.Білоконь (1987) аналізували і оцінювали
нормальну, асимпатикотонічну або гіперсимпатикотонічну вегетативну
реактивність.

Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини проводили на
апараті “Алока SSD-650” секторальним датчиком 5 мГц за
загально-прийнятою методикою. Обстеження проводили вранці.

При проведенні терапії хворим на БА в поєднанні з АР, АД, ДЖВШ
використовували (крім базисної “ступеневої” терапії) патогенетично
обґрунтоване лікування позалегеневої патології наступними препаратами:
бактісубтіл по 1 капсулі 3 рази на день за 1 годину перед їжею, 1 місяць
(“Меріон Моррелл Доу”, Франція); хілак-форте по 40 крапель 3 рази на
день під час їжі, 1 місяць (“Меркле”, Німеччина); мезим-форте по 1
таблетці 3 рази на день перед їжею, 1 місяць (Berlin-Chemie, Німеччина);
аєвіт по 1 капсулі 3 рази на день, 1 місяць (Київський вітамінний завод,
Україна); кальцію глюконат по 1 таблетці 3 рази на день, 1 місяць
(“Дарниця”, Київ, Україна); стафілококовий бактеріофаг рідкий по 10 мл 3
рази на день, 10 днів (“Біомед”, Росія).

Експериментальні дослідження. Згідно поставленим в роботі завданням
морфологічні дослідження проводили на 125 білих щурах лінії Вістар, обох
статей, масою 100-110 г, віком 1 місяць, на базі кафедри патологічної
анатомії, судової медицини та секційного курсу Української медичної
стоматологічної академії м.Полтави (зав. кафедри – д.мед.н.,
проф.А.П.Гасюк). В роботі відтворена експериментальна модель хронічного
запального процесу (1-ша група), гіпокінезії (2-га група) та їх
поєднання (3-тя група), в кожній групі по 25 тварин. Для порівняння
використали інтактну групу (5-та група) (n = 25) та групу тварин, яким в
хвостову вену вводили фізіологічний розчин (4-та група) (n = 25).

Моделювання хронічного запального процесу проводили за методикою
В.П.Яценко та співав., (1998). Після відбору та карантину білих щурів на
протязі 6 днів, виконувалось трансторакальне введення 20% спиртового
розчину туші в кількості 0,2 мл на 100 г маси тіла тварини. Через 18
днів в хвостову вену вводилась 25% суспензія курячих еритроцитів у
фізіологічному розчині в кількості 0,2 мл на 100 г маси тіла, після чого
(через 11 днів) проводили евтаназію тварин під гексеналовим наркозом
(внутрішньочеревинно). Хронічний гіпокінетичний стрес моделювали шляхом
16-годинного обмеження рухів тварин у дерев’яних пеналах протягом 30-ти
діб (Е.А.Коваленко, Н.Н.Гуровский, 1980).

Об’єктами для морфологічного дослідження були тканини легень, бронхів,
шлунка та наднирників. Гістологічні препарати забарвлювали
гематоксиліном-еозином, по Ван-Гізону, Бергману в модифікації,
проводилась ШИК-реакція і альціановий синій). Отримані морфологічні
зміни в експериментальних групах тварин оцінювались в порівнянні з
даними здорових тварин контрольної групи (n= 25).

Статистичний аналіз. Враховуючи складність структури змін в організмі
при алергічних захворюваннях (бронхіальна астма, алергічний риніт,
атопічний дерматит) у дітей та наявність поєднаної патології з боку
інших органів і систем, крім клінічного обстеження, лабораторних і
функціональних тестів, доцільно було використати методи перевірки
наявності зв’язку, серед яких нами обраний метод попарної лінійної
кореляції (В.Я.Гельман, 2001). Отримані результати піддавали
математичній обробці з обчисленням середньої М та її дисперсії m.
Достовірність даних оцінювали, використовуючи критерій t Ст’юдента
(Н.С.Лапач и соавт., 2000).

В групах клінічних спостережень для порівняння двох відносних величин
між собою використовували критерій згоди х2 (хі-квадрат) (В.Я.Гельман,
2001).

Обчислювали коефіцієнти попарної лінійної кореляції r між показниками,
оцінювали їх достовірність і створювали кореляційну матрицю. За
функціональні взаємозв’язки брали такі, де коефіцієнт кореляції r > 0,7,
тобто тверді достовірні кореляції. Відзначали частку твердих достовірних
кореляцій серед усіх елементів кореляційної матриці, а саме: відзначали
навколо яких ознак формувалося більше всього кореляцій; яка частка
дисперсії припадала на спадковість, перебіг вагітності та пологів,
показники КІГ, КОП, супутні захворювання, а в групі спостереження з
бронхіальною астмою також на алергічні проби і на взаємозв’язок між цими
показниками. Отриманий клінічний та експериментально-цифровий матеріал
статистично оброблювався на персональному комп’ютері Pentium IV-2400 за
допомогою програми Statistica for Windows версія 6,0 (В.И.Боровиков,
2001; В.Я.Гельман, 2001).

Результати дослідження та їх обговорення. Верифікація діагнозу БА з
поєднаною позалегеневою патологією проводилась у відповідності з
вітчизняною класифікацією бронхолегеневих захворювань у дітей (ІІ з’їзд
фтизіатрів та пульмонологів, Київ, 1998. Наказ № 499 від 28.10.03р. “Про
затвердження інструкції щодо діагностики, клінічної класифікації та
лікування бронхіальної астми”) з врахуванням анамнезу, клінічного
перебігу захворювання та результатів клініко-лабораторних і
інструментальних методів дослідження.

На момент обстеження усі хворі на БА в поєднанні з алергічним ринітом,
атопічним дерматитом, дискінезіями жовчовивідних шляхів знаходились в
періоді загострення. Ступінь важкості перебігу захворювання у цих
пацієнтів (у відповідності з Національною програмою “Бронхіальна астма у
дітей. Стратегія лікування та профілактики” (1997) був розцінений як
середньої тяжкості. Формування груп порівняння з алергічним ринітом,
атопічним дерматитом, дискінезіями жовчовивідних шляхів – без БА
проводилось з врахуванням МКБ-10.

При клінічному обстеженні кожного хворого ретельно з’ясовували скарги
хворого, проводили збір анамнезу захворювання, об’єктивне обстеження
пацієнта (оцінка загального стану, даних перкусії та аускультації
легенів і серця, пальпації органів черевної порожнини). У всіх
обстежених дітей проводились аналізи крові, сечі та калу. Хворі на БА з
поєднаною позалегеневою патологією на момент обстеження скаржились на
наявність нападів задухи, особливо в нічний час, задишки змішаного типу,
приступоподібного кашлю. Крім того, у 59,6% хворих відмічалось порушення
загального стану, пов’язане зі свербінням, печією в ділянці носа та
наявністю ринореї. Прояви атопічного дерматиту (гіперемія, свербіння,
кірочки, екскоріації шкіри різної локалізації, частіше у ділянці верхніх
та нижніх кінцівок) мали місце у 57,6% обстежених. Астено-невротичний
синдром зустрічався у 92,3% хворих. Діти скаржились на головний біль,
загальну слабкість, тахікардію, підвищену пітливість.

Більше ніж у половини обстежених дітей хворих на БА з позалегеневою
патологією (65,7%) перші симптоми захворювання були зареєстровані у віці
до 3-х років, причому у 1/3 всіх дітей (33,8%) на першому році життя.
При цьому, незважаючи на ранні прояви симптомів, у переважної більшості
діагноз БА був верифікований у віці більше 3-х років: в дошкільному віці
– у 53,9%, у молодшому шкільному віці – у 42,2%, у старшому шкільному
віці – у 3,9% дітей. В середньому інтервал від появи перших симптомів
захворювання до постановки діагнозу становив у більшості хворих від 3 до
7 років, що негативно відбивалося на перебігу захворювання, сприяючи
хронізації запального процесу. Отримані дані співпадають з результатами
досліджень інших авторів (И.И.Балаболкин, 1998; О.И.Ласица, Т.С.Ласица,
2001).

Вивчаючи фактори, які підвищують ризик виникнення алергії, ми особливу
увагу звертали на наявність несприятливих факторів в антенатальному
періоді, враховували патологію пери- і постнатального періоду та
характер вигодовування дітей до 1 року. Аналіз перебігу антенатального
періоду дозволив виявити фактори, які сприяють внутрішньоутробній
сенсибілізації плода, а саме: 84,6% обстежених дітей, хворих на БА в
поєднанні з позалегеневою патологією народилися від жінок з патологічним
перебігом вагітності, більше 70% (73,1%) від патологічних пологів та
кожна друга дитина – від матерів з екстрагенітальною патологією.
Встановлена пряма корелятивна залежність між екстрагенітальною
патологією матерів та ранньою маніфестацією захворювань, підтверджуючи
тим самим дані про те, що резистентність дітей залежить від стану
здоров’я батьків і в першу чергу від стану здоров’я матері
(О.М.Лук’янова, 2002; Р.А.Моисеенко, Н.П.Дриневский, 2003).

При патологічних пологах у обстежених хворих основної групи мала місце
асфіксія І-ІІ ступеня, тобто 2/3 дітей вже внутрішньоутробно зазнавали
впливу хронічної гіпоксії. Вищевикладене стало причиною пізнього
прикладання дітей до грудей, що сприяло в подальшому порушенню
мікроекології травного тракту та в деякій мірі пояснює більш часте
виникнення патології неонатального періоду. Ускладнення в пологах у
обстежених матерів корелювали з патологічним перебігом вагітності,
оскільки, як правило, ускладнений перебіг вагітності призводить і до
порушення пологової діяльності.

Зміни анте- і постнатального онтогенезу не могли не вплинути на розвиток
плода та новонародженого і його адаптацію до оточуючого середовища. Крім
того, виявлені порушення в онтогенезі не могли не відбитися на
резистентності дітей, сприяючи підвищенню їх захворюваності як на 1-му
році життя, так і в наступні роки. Підтвердженням є те, що усі діти, які
знаходились під спостереженням, почали хворіти до 1 року життя
(М.Є.Фесенко, 1998; С.Ю.Каганов, Ю.Л.Мизерницкий, Н.Н.Родинова и др.,
2000). Таким чином, захворювання, перенесені в ранньому дитячому віці, є
одним із факторів, які в подальшому сприяють затяжному і хронічному
процесу в бронхолегеневій системі на фоні обтяжуючих преморбідних
станів.

В зв’язку з тим, що штучне і раннє змішане вигодовування, як і
несприятливий акушерський анамнез, є причиною більш тяжкого перебігу
захворювання, нами був проведений аналіз характеру вигодовування
обстежених дітей, який показав, що серед дітей основної групи, хворих на
БА з позалегеневою патологією та груп порівняння з алергічним ринітом,
атопічним дерматитом, дискінезіями жовчовивідних шляхів без БА вірогідно
більшим був відсоток дітей, які знаходились на ранньому змішаному
(“доповнене вигодовування” згідно даних ВОЗ) та штучному вигодовуванні
(71,2%, 75,0%, 62,5% та 68,7% відповідно), що корелює з наявністю у цих
хворих харчової сенсибілізації і розвитком ексудативно-катарального
діатезу.

З метою вивчення впливу різних генетичних факторів на виникнення і
розвиток алергії ми у всіх обстежених дітей (основної групи і груп
порівняння) оцінювали особистий і сімейний алергологічний анамнез.
Встановлено, що випадки алергічних захворювань мали місце у 96,1% сімей
дітей, хворих на БА з поєднаною позалегеневою патологією. Вірогідно
більш високою була кількість випадків поєднаного алергологічного
анамнезу. Найбільш значущою лінією в успадкуванні алергічних захворювань
серед обстежених дітей, хворих на БА з поєднаною позалегеневою
патологією була лінія матері (57,7%), в той час як спадкова обтяженість
за лінією батька спостерігалась лише у 28,8% випадків. За лінією бабусі
та дідуся зустрічаємість сімейної спадковості була однаковою (9,6%). У
дітей з АД була наявна аналогічна закономірність, в той час як серед
дітей з АР обтяжена спадковість була більш значущою за лінією батька,
ніж за лінією матері.

Аналіз характеру алергічної патології показав, що у 68,9% родичів
обстежених дітей реєструвалися алергічні прояви у вигляді БА, екземи,
полінозу та полівалентної алергії. Ризик розвитку БА зростає зі
збільшенням ступеня успадкування.

Визначалась роль різних алергенів у формуванні БА у дітей різного віку.
Полівалентна сенсибілізація дітей до алергенів зовнішнього середовища
була виявлена практично у всіх обстежених дітей. Найбільшу питому вагу
мала побутова алергія: на домашній пил у 78,7%, шерсть собак (46,1%),
кішок (36,5%), вівці (32,7%), пилок рослин (48,1%), бур’ян, мед, м’ясо
(25.0%), цитрусові (23,1%), пір’я подушки (19,2%), сою (17,5%), яйця,
молоко, буряк, вівсянку (15,4%), гречку (13,3%).

Таким чином, значна кількість несприятливих факторів, виявлених у
обстежених дітей, таких як патологічний перебіг вагітності й пологів,
сімейно-спадкова обтяженість за алергічним фоном, штучне та раннє
змішане вигодовування, високий інфекційний індекс в ранньому дитячому
віці на фоні обтяжуючих преморбідних станів, сприяє залученню в
патологічний процес суміжних органів і систем та формуванню
рецидивуючого і хронічного перебігу захворювань. В зв’язку з цим було
проведене комплексне обстеження дітей основної групи та груп порівняння
з метою виявлення у них поєднаної патології.

Було встановлено, що жодного випадку захворювання на БА без поєднаної
позалегеневої патології серед обстежених нами дітей не було виявлено. У
всіх дітей, хворих на БА, перебіг даної патології обтяжувався супутніми
захворюваннями (від 2 до 5). В структурі поєднаної патології найбільш
частими захворюваннями серед дітей з БА були: АР у 59,6%, АД у 57,6%,
хронічний тонзиліт у 51,9%, гайморит у 21,1%, ДЖВШ у 84,6%. Аналогічна
закономірність спостерігалась у дітей в групах порівняння.

Великий відсоток виявленої поєднаної позалегеневої патології у
обстежених дітей з БА знаходиться в прямій корелятивній залежності від
обтяженої спадковості, несприятливого перебігу анте-, пери- і
постнатального періодів, раннього переведення на штучне вигодовування,
полівалентної харчової алергії, ексудативно-катарального діатезу у віці
до 1 року (r = 1,0).

Встановлено, що полівалентна харчова алергія, яка мала місце у всіх
обстежених нами дітей, обумовлена раннім переведенням на штучне
вигодовування і була основним первинним патогенетичним фактором
дискінетичних порушень біліарного тракту (r = 0,81). Наявність аномалій
будови (деформації, перегини у нижній третині) жовчного міхура у дітей з
БА в поєднанні з АР та АД разом з виявленими дискінетичними розладами
можуть створювати умови для виникнення запального процесу в
гепатобіліарній системі з рецидивуючим перебігом захворювання.
Несвоєчасна діагностика

і нераціональна терапія обумовлюють їх прогресування з включенням до
патологічного процесу інших органів травлення і розвитком ускладнень.

(f?¬

O

N

??????????N

th

(?

¬

O

3/4

>рояви функціональних розладів гастродуоденальної зони у обстежених нами
дітей основної групи, такі як болі в животі, зниження апетиту, нудота,
здуття живота, гіркота в роті, нестійкі випорожнення мали місце лише у
61,5% випадків, тоді як при додатковому обстеженні (УЗД черевної
порожнини) зміни були виявлені у 84,6% обстежених у вигляді ДЖВШ, серед
яких у 88,5% хворих дискінезії жовчовивідних шляхів були
гіпертонічного-гіпокінетичного типу (у 16% на фоні деформації і перегину
жовчного міхура). Аналогічні результати отримані у дітей груп порівняння
з АР (87,4%). У дітей з АД дана патологія визначалась у 81,3% випадків.
Наші дані узгоджуються з наявними в літературі вказівками на малу
вираженість клінічних проявів супутньої гастроінтенстинальної патології
у хворих на БА, стертий і малосимптомний її перебіг (С.И.Эрдес, 2002).
Виявлені зміни з боку гепатобіліарної системи співпадають з
літературними даними, що гастроінтестинальні прояви алергії у дітей,
старше 3-х років, частіше мають характер більш окресленої
гастроентерологічної патології: дискінезія жовчовивідних шляхів,
хронічний гастрит і гастродуоденіт, хронічний езофагіт. Аналіз термінів
появи ознак гастроінтестинальної патології показав, що її клінічні
симптоми більш ніж у половини обстежених дітей (59,6%) виникли на фоні
захворювання на БА, АР, АД, що відповідає даним, встановленим
вітчизняними і зарубіжними авторами. У інших обстежених хворих мало
місце співпадання часу початку респіраторних і гепатобіліарних проявів
(40,4%) (М.Ф.Денисов, В.А.Шкурупий, Л.Ф.Казначеев и др., 2001;
D.A.Drossman, 1994). Отримані дані можуть опосередковано вказувати на
можливу загальність механізмів розвитку змін в легенях і
шлунково-кишковому тракті при БА з поєднаною патологією.

Високий відсоток виявлення хронічного тонзиліту у дітей основної групи і
груп порівняння корелює з обтяженою спадковістю, харчовою і побутовою
алергією, порушенням прохідності бронхів І-ІІ ступеня, ДЖВШ
гіпертонічно-гіпокінетичного типу та виділенням стафілококу (частіше
патогенного) в асоціації з патогенним стрептококом, що потребує
необхідності санації хронічних вогнищ інфекції, які негативно впливають
на перебіг основного захворювання. Формування ДЖВШ у дітей з хронічним
тонзилітом починалося у більш ранньому віці.

Наявність у дітей основної групи, хворих на БА в поєднанні з
позалегеневою патологією та у хворих груп порівняння такого загрозливого
ускладнення, яким є гайморит, обумовлене в першу чергу носійством у носі
та зіві патогенного стафілокока і його асоціації з патогенним
стрептококом (за наявності хронічного тонзиліту), що сприяє затяжному,
рецидивуючому

та (або) хронічному перебігу основного захворювання. Крім того,
протизапальна терапія із застосуванням антибіотикотерапії (при
проведенні лікування гаймориту) призводить до більш тяжких проявів
алергії у дітей. Було встановлено, що гайморит розвивається у дітей з
обтяженою спадковістю по лінії матері (БА, АР), ранніми проявами
ексудативно-катарального діатезу, наявністю харчової і побутової
алергії, патологічним перебігом пологів (кесарський розтин) та
супроводжується ваготонією, нормотонічною вегетативною реактивністю.

При оцінці функціонального стану організму останнім часом значну увагу
приділяють вегетативному гомеостазу, його взаємозв’язку та впливові на
ряд органів і систем. В нашому дослідженні вегетативний гомеостаз
оцінювали за даними кардіоінтервалографії, запис якої здійснювали в
стані спокою дитини, і за даними кліноортостатичної проби. Оцінюючи
вихідний вегетативний тонус за даними КІГ згідно індексу Баєвського,
було встановлено, що в основній групі відносне значення ейтонії
(збалансований стан регуляторних систем) склало лише 31,4% і 40,0% – у
дітей групи порівняння з АД. У дітей з АР і ДЖВШ ейтонія зустрічалась у
однаковому відсотку випадків з основною групою (30,0%), тобто 2/3
обстежених дітей мали ті чи інші ознаки дисбалансу у вегетативному
забезпеченні серцевого ритму. Ваготонія в основній групі і в групах
порівняння складала 45,7%, 30,0%, 50,0% і 40,0% відповідно;
симпатикотонія відповідно у 22,9%, 30,0%, 20,0% і 30,0%.

Аналізуючи вегетативну реактивність за даними КОП, було встановлено, що
збалансований рівень регуляторних систем (вихідний вегетативний тонус –
ейтонія, нормальна вегетативна реактивність) зустрічалась тільки у 9,6%
дітей основної групи, хворих на БА з поєднаною патологією, що свідчить
про напруження і перенапруження регуляторних систем і механізмів
адаптації організму хворого з позалегеневою патологією. Для виявлення
причин і механізмів розвитку напруження і перенапруження вегетативної
реактивності у дітей, хворих на БА з поєднаною позалегеневою патологією,
був проведений кореляційний аналіз, який виявив чітку множинну
корелятивну залежність між вегетативною реактивністю, яка характеризує
напруження механізмів адаптації і перенапруження регуляторних систем та
обтяженою спадковістю (при БА з поєднаною патологією частіше за лінією
матері), патологічним перебігом вагітності (загроза переривання – r =
0,76; токсикоз 1-ї половини – r = 0,73) та пологів (раннє відходження
навколоплідних вод – r = 0,73), екстрагенітальною патологією (r = 0,71),
наявністю алергічної реакції на харчові і побутові алергени (при
проведенні скарифікаційних проб), наявністю хронічних вогнищ інфекції в
носоглотці з виявленням S.aureus, медикаментозною алергією (r = 0,72),
ексудативно-катаральним діатезом у віці до 1 року (r = 0,71) та
вираженим порушенням вентиляційної функції легень

за змішаним типом (r = 0,71). Необхідно відмітити, що кількість
обтяжуючих та руйнуючих факторів, які підтримують перенапруження
регуляторних систем організму, з віком збільшується.

Таким чином, аналіз вегетативної реактивності у обстежених дітей показав
високу адаптаційну напруженість регуляторних систем організму. Проведені
дослідження виявили клініко-патогенетичні форми вегетативних дисфункцій
(симпатозалежні з гіпер- або симпатикотонією, а також
парасимпатикозалежні), пов’язані з порушенням вегетативної регуляції
внутрішніх органів, обумовлених великою кількістю обтяжуючих і руйнуючих
факторів, які мають місце у обстежених нами хворих на БА з позалегеневою
патологією.

Значне місце в роботі займало вивчення ефективності лікування БА у дітей
з поєднаною позалегеневою патологією. Вивчення цього питання проводилось
серед 52 обстежених дітей. Хворі були розділені на 2 групи: основну
групу склали 32 дитини, які крім базисної “ступеневої” терапії (наказ
МОЗ України № 311 від 30.12.99)отримували також лікування поєднаної
патології.Хворі контрольної групи (20) отримували тільки базисну
“ступеневу” терапію. Лікування БА з позалегеневою патологією включало
такі основні моменти, як корекцію змін з боку травного тракту:
дієтотерапію, ферменти, біопрепарати та проведення антистафілококової
терапії (при виявленні стафілокока в зіві) з одночасним призначенням
вітамінів антиоксидантної дії (аєвіт) та кальцію глюконат.

Ефективність терапії БА у дітей з поєднаною позалегеневою патологією при
одночасному проведенні лікування поєднаної патології оцінювали (в
катамнезі) при об’єктивному обстеженні з врахуванням загального стану
хворих, частоти і тяжкості денних та нічних нападів задухи.
Катамнестичні дослідження (протягом одного року) проводили шляхом огляду
хворих, вивчення амбулаторних карт дітей, а також проведення бесід з
батьками. Спостерігаючи за дітьми, крім оцінки загального стану,
реєстрували число і тяжкість денних та нічних нападів задухи. До початку
дослідження обидві групи вірогідно не відрізнялися за критеріями, що
оцінювались. При аналізі показників (в динаміці), що вивчалися, було
виявлено покращення загального стану, поліпшення апетиту, зменшення
болей в правому підребер’ї, зникнення нудоти, гіркоти у роті у всіх
обстежених дітей основної групи. Кількість денних нападів у дітей
основної групи вірогідно зменшилася (з 3,31+0,11 до 1,56+0,18, нічних –
з 3,25+0,16 до 1,67+0,14) (p0,05). Отримані дані є об’єктивними критеріями
ефективності проведеної базисної терапії з одночасним застосуванням
комплексного лікування поєднаної патології.

Таким чином, застосування базисної “ступеневої” терапії одночасно з
призначенням лікування позалегеневої патології (АР, АД, ДЖВШ) з
малосимптомним клінічним перебігом у дітей, хворих на бронхіальну астму,
сприяє зниженню тяжкості перебігу БА.

Проведення експериментальних досліджень в дослідах на білих щурах лінії
Вістар (з позицій доказової медицини) було обумовлено одночасним
розвитком у кожної другої дитини хворої на бронхіальну астму
респіраторних і гепатобіліарних порушень, що можна розцінювати як
можливу спільність механізмів виникнення змін в легенях і органах
травлення, а також перебуванням дітей в стані “гіподинамічного стресу”
внаслідок порушення режиму дня і харчування, що потребує розробки
патогенетичного обґрунтування розвитку позалегеневої патології з
врахуванням клініко-морфологічних особливостей її перебігу. Крім того,
питання взаємозв’язку стану тканини легень і бронхів при БА з супутніми
захворюваннями можливо глибоко проаналізувати лише шляхом
експериментального моделювання хронічного патологічного процесу з
одночасним вивченням при цьому стану інших органів та систем (СОШ,
наднирників).

В експерименті з відтворенням хронічного запального процесу були
виявлені однонаправлені морфологічні зміни як в легеневій тканині, так і
в слизовій оболонці шлунка і наднирниках.

В легенях було виявлено підвищення тонусу судин, потовщення м’язової
стінки бронхів, розвиток фокальних дис- і ателектазів та емфіземи
легень. Отримані результати узгоджуються з даними інших авторів, які
при мікроскопічному дослідженні біоптатів слизової бронхів у дітей з БА
середнім і тяжким перебігом визначали злущування і деформацію
циліндричного епітелію, потовщення базальної мембрани, гіперплазію
слизових залоз, клітинну інфільтрацію, фіброзування власної пластинки
слизової оболонки і підлеглих тканин.

В слизовій оболонці шлунка спостерігались пошкодження поверхневого
епітелію і мукоцитів, синтезуючих шлунковий слиз, на фоні розладів
регуляції паріетальних і головних клітин шлунка. Виражена
еозинофільно-клітинна інфільтрація СОШ вкладається в уявлення про імунне
запалення з алергічним компонентом, що проявляється у вигляді
накопичення в тучних клітинах гранул секрету, їх поверхня стає не
гладенькою, а шорсткою, дрібнозернистою, як показник високого ступеня
активності.

Відтворення експериментального хронічного запального процесу
характеризувалося активацією гіпоталамо-гіпофізарного-наднирникової
системи та симпато-адреналової ланки регуляції, що патогномонічно для
стресових ситуацій. Так, у мозковій речовині наднирників спостерігались
значні, атрофічного характеру зміни за рахунок застійного повнокрів’я
паренхіми залози. Крім того, атрофічні зміни в наднирниках сприяють
розвитку наднирникової недостатності і формуванню гіперреактивності
бронхів, що співпадає з даними інших авторів, отриманими при вивченні
змін в бронхах і наднирниках померлих хворих (з БА) та в експерименті на
морських свинках (В.А.Доровских, 1996).

Проведені дослідження свідчать про наявність параметрів, характерних для
алергічних механізмів запалення в органах дихання і шлунково-кишкового
тракту. Односпрямованість виявлених змін в слизовій оболонці бронхів та
шлунку свідчить про спільність механізмів розвитку патологічного
процесу.

Експериментальні дослідження в умовах гіпокінезії показали, що
“гіпокінетичний стрес” призводить до значних морфологічних змін у тварин
як в легеневій тканині, так і в слизовій оболонці шлунка і наднирниках
(набряк, повнокрів’я, збільшення кількості лімфоцитів і еозинофілів,
порушення мікроциркуляції) та може свідчити про те, що одним з провідних
аспектів в ґенезі хронічного запального процесу є дисфункція нервової
системи – “гіпокінетичний стрес”, який сприяє виникненню і підтримці
односпрямованих патологічних змін в органах дихання і шлунково-кишковому
тракті. Отримані дані підтверджують гіпотезу про те, що “гіпокінетичний
стрес”, в якому знаходяться діти шкільного віку внаслідок порушення
режиму дня і харчування, є одним з найголовніших руйнуючих факторів, які
сприяють одночасному односпрямованому розвитку та підтриманню запального
процесу в органах дихання та шлунково-кишкового тракту, що мало місце у
обстежених нами дітей. Доказом вищевикладеного є результати, отримані
іншими авторами при проведенні морфологічних досліджень біоптатів
слизової оболонки бронхів і СОШ у дітей, хворих на бронхіальну астму в
поєднанні з супутньою патологією (М.І.Борисенко, Ю.Б.Чайковський, 2003).

Поєднаний вплив хронічного запального процесу та гіпокінезії
характеризується більш глибоким пошкодженням легенів, наднирників і
поверхневого епітелію СОШ (злущування клітин), підвищеною секрецією та
скопиченням великої його кількості між складками, у порівнянні з окремим
їх впливом.

Наявність еозинофільної інфільтрації в слизовій оболонці шлунка та
множинних поверхневих пошкоджень власної сполучнотканинної оболонки
свідчить про присутність алергічного компонента, який бере участь в
ураженні слизової шлунка.

В легенях даної групи тварин спостерігались зміни, перш за все, в
мікроциркуляторному руслі у вигляді спазму дрібних артерій, ішемії
їхньої стінки, від чого вона погано конфігурувалась за шарами, була
вогнищево гомогенною. При цьому відмічалась плазморагія з розвитком
периваскулярного набряку. Поряд з розладами кровообігу відмічались
дифузні дрібновогнищеві фокуси спадіння легеневої тканини, сітчастий
фіброз та інтенсивна круглоклітинна інфільтрація у вигляді еозинофілів,
лейкоцитів, поліморфноядерних лімфоцитів, визначення яких утруднювалося.
Слизова дрібних бронхів була набрячна з накопиченням слизу, конфігурація
ацинусів мала різні контури та ступінь повітряності.

Наявність дисфункції та вогнищевої атрофії частини клітинних елементів
мозкового шару наднирників можна розцінювати як перехід в стадію
виснаження загального адаптаційного синдрому. В клініці це проявляється
зниженням загальної резистентності організму, зміною функціонального
стану імунної системи.

Таким чином, в експериментальній моделі з відтворенням хронічного
запального процесу і гіпокінезії було встановлено однонаправлене
виявлення патологічних змін в слизовій оболонці бронхів, шлунка та
наднирниках (набряк, повнокрів’я, скопичення слизу з великою кількістю
еозинофілів), що свідчить про спільність механізмів їхнього розвитку.

ВИСНОВКИ

В дисертації, яка є клініко-експериментальним дослідженням, наведено
узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в
підвищенні ефективності лікування бронхіальної астми в поєднанні з
алергічним ринітом, атопічним дерматитом, дискінезіями жовчовивідних
шляхів доповненням базисної “ступеневої” терапії патогенетично
обґрунтованим лікуванням поєднаної позалегеневої патології.

1. Встановлено, що в структурі поєднаної позалегеневої патології у
хворих на бронхіальну астму найбільш частими захворюваннями були
алергічний риніт (59,6%), атопічний дерматит (57,6%), хронічний тонзиліт
(51,9%), гайморит (21,1%). Дискінезії жовчовивідних шляхів мали місце у
84,6%. Збалансований рівень регуляторних систем (вихідний вегетативний
тонус – ейтонія, нормальна вегетативна реактивність) зустрічались тільки
у 9,6% обстежених дітей, що свідчить про напруження і перенапруження
регуляторних систем та механізмів адаптації організму хворих на
бронхіальну астму з позалегеневою патологією.

2. Головними факторами, які сприяли виникненню бронхіальної астми з
поєднаною патологією, є обтяжена спадковість, гіпоксія в анте-, пери- та
постнатальному періодах (екстрагенітальна патологія вагітних,
патологічний перебіг вагітності й пологів), штучне вигодовування,
харчова алергія.

3. З використанням експериментальних моделей на тваринах доказана висока
можливість одночасного і односпрямованого розвитку імунопатологічного
запалення в легеневій тканині, слизовій оболонці

шлунка, наднирниках при хронічній бронхолегеневій патології в умовах
гіпокінезії та дано патофізіологічне обґрунтування доцільності
діагностики і лікування позалегеневих захворювань (алергічний риніт,
атопічний дерматит, тонзиліт, дискінезія жовчовивідних шляхів) у дітей,
хворих на бронхіальну астму.

4. Харчова алергія була основним первинним патогенетичним фактором
формування у дітей бронхіальної астми в поєднанні з алергічним ринітом,
атопічним дерматитом, дискінезіями жовчовивідних шляхів.

5. Встановлено, що перебіг бронхіальної астми у дітей з позалегеневою
патологією характеризується наступними варіантами вегетативних
дисфункцій: симпатозалежними з гіпер- або асимпатикотонією, а також
парасимпатикозалежними, що є істотним при виборі препаратів швидкого і
стабільного бронходилатаційного ефекту.

6. Доказано, що застосування базисної “ступеневої” терапії одночасно з
призначенням лікування позалегеневої патології з малосимптомним
клінічним перебігом у дітей, хворих на бронхіальну астму сприяє зниженню
тяжкості перебігу бронхіальної астми.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для діагностики поєднаної позалегеневої патології у дітей, хворих на
бронхіальну астму при її малосимптомному клінічному перебігу, необхідно
використовувати додаткові інструментальні методи (УЗД черевної
порожнини, за показаннями – фіброгастроскопію).

2. Хворим на бронхіальну астму з поєднаною позалегеневою патологією
(алергічний риніт, атопічний дерматит, дискінезії жовчовивідних шляхів),
з метою зменшення тяжкості перебігу даного захворювання, необхідно
проводити доповнення базисної “ступеневої” терапії патогенетично
обґрунтованим лікуванням позалегеневої патології, з її малосимптомним
клінічним перебігом, шляхом призначення (2 рази на рік) наступного
комплексу препаратів: бактісубтіл по 1 капсулі 3 рази на день за годину
перед їжею, 1 місяць; хілак-форте по 40 крапель 3 рази на день під час
їжі, 1 місяць; мезим-форте по 1 таблетці 3 рази на день перед їжею, 1
місяць; аєвіт по 1 капсулі 3 рази день, 1 місяць; кальцію глюконат по 1
таблетці 3 рази на день, 1 місяць; стафілококовий бактеріофаг по 10 мл 3
рази на день, 10 днів. Лікування проводити на основі забезпечення
фізіологічно збалансованого харчування з вилученням або обмеженням в
раціоні хворих провокуючих загострення продуктів.

Наявність клініко-патогенетичних форм вегетативних дисфункцій
(симпатозалежних та парасимпатозалежних варіантів) у дітей, хворих на БА
в поєднанні з АР, АД, ДЖВШ є прогностичним моментом індивідуального
підходу до призначення лікарських препаратів (симпатоміметиків та
препаратів з холінолітичною дією). Симпатозалежні варіанти БА в
поєднанні з проявами гіпер- або асимпатикотонії і парасимпатикозалежні
являються основою для патогенетично обґрунтованого застосування
симпатоміметиків (бета-агоністів – беротек, сальбутамол та ін.) та
препаратів з холінолітичною дією (атровент та ін.), а також з поєднаним
вегетативним ефектом (беродуал та ін.), в комплексі з седативними
препаратами, що дозволить отримати позитивний ефект від терапії, що
проводиться.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Фесенко М.Є., Халед І С Абохоуса. Супутня патологія при бронхіаль-ній
астмі у дітей // Проблеми екології та медицини. – 2002. – Т.6. –
№ 3-4. – С. 37.

2. Халед І С Абохоуса. Наявність супутньої патології з боку
шлунково-кишкового тракту у дітей з бронхіальною астмою // Актуальні
проблеми сучасної медицини. – 2003. – Т.3, Вип.1 (5). – С. 40-43.

3. Фесенко М.Є., Халед І С Абохоуса. Морфологічні зміни в слизовій
обо-лонці шлунка, наднирниках та легенях тварин (білих щурів) в умовах
гіподинамії // Проблеми екології та медицини. – 2003. – Т.7. – №
5-6. – С.22-24.

4. Халед І С Абохоуса. Морфологічні зміни в легенях, наднирниках та
слизовій оболонці шлунку нестатевозрілих білих щурів при
експериментально викликаному бронхообструктивному синдромі //
Перинатологія та педіатрія. – 2004. – № 1. – С. 60-62.

5. Халед І С Абохоуса. Гастроінтестинальна алергія у дітей

з бронхіальною астмою в поєднанні з супутньою патологією // Матеріали
Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні питання
профілактики ранньої інвалідизації дітей на сучасному етапі розвитку
медицини”. – Полтава: УМСА, 2004. – С. 3.

6. Фесенко М.Є., Халед І С Абохоуса. Особливості вегетативного стату-су
у дітей з бронхіальною астмою в поєднанні з супутньою патологією //
Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні
питання профілактики ранньої інвалідизації дітей на сучасному етапі
розвитку медицини”. – Полтава: УМСА, 2004. – С. 43.

АНОТАЦІЯ

Халед І С Абохоуса. Особливості поєднаної патології у дітей, хворих на
бронхіальну астму (клініко-експериментальне дослідження). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.10 – педіатрія, Кримський державний медичний
університет ім.С.І.Георгієвського МОЗ України, Сімферополь, 2005.

У дисертаційній роботі встановлено, що серед поєднаної позалегеневої
патології у дітей з бронхіальною астмою алергічний риніт зустрічався у
59,6%, атопічний дерматит – у 57,6% випадків. Дискінезії жовчовивідних
шляхів мали місце у 84,6% хворих. Вперше виділені симпатозалежні
варіанти БА з проявами гіпер- або симпатикотонії, а також
парасимпатикозалежні, що може бути використано для патогенетично
обґрунтованого застосування симпатоміметиків та препаратів з
холінолітичною дією. Проведення комплексної базисної терапії хворим на
БА в поєднанні з АР, АД, ДЖВШ із застосуванням лікування позалегеневої
патології дозволяє вірогідно зменшити кількість денних та нічних нападів
задухи даному контингенту дітей. Односпрямоване виявлення патологічних
змін в легеневій тканині, слизовій оболонці шлунка та наднирниках при
експериментальному дослідженні з відтворенням хронічного запального
процесу в умовах гіпокінезії свідчить про спільність механізмів їх
розвитку.

Ключові слова: бронхіальна астма, діти, алергічний риніт, атопічний
дерматит.

АННОТАЦИЯ

Халед И С Абохоуса. Особенности сочетанной патологии у детей, боль-ных
бронхиальной астмой (клинико-экспериментальное исследование). –
Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.10 – педиатрия, Крымский государственный медицинский
университет МЗ Украины им.С.И.Георгиевского, Симферополь, 2005.

Диссертация посвящена повышению эффективности лечения больных
бронхиальной астмой в сочетании с внелегочной патологией –
аллергическим ринитом, атопическим дерматитом, дискинезиями
желчевыводящих путей дополнением базисной терапии патогенетически
обоснованным лечением сочетанной патологии. Изучалась структура,
клиническая значимость сочетанной патологии у обследованных детей,
больных бронхиальной астмой и основные факторы риска, которые
способствуют возникновению различной внелегочной патологии у
обследованных детей. Оценивался исходный вегетативный тонус и
вегетативная реактивность у детей с различными клиническими формами
сочетанной внелегочной патологии. Также изучались в экспериментальной
модели морфологические изменения в легочной ткани, слизистой оболочке
желудка и надпочечниках животных (белых крыс): в условиях хронического
воспалительного процесса, при гипокинезии и сочетании экспериментального
хронического воспалительного процесса и гипокинезии.

В диссертационной работе установлено, что БА без сочетанной внелегочной
патологии у обследованных нами детей, практически не встречалась. Среди
внелегочной патологии наиболее часто были выявлены АР – в 59,6%, АД – в
57,6%, хроничсекий тонзиллит – у 51,9%, гайморит – у 21,1%. Дискинезии
желчевыводящих путей имели место у 84,6% больных.

Установлены корреляционные связи между причинами возникновения
сочетанной патологии у детей с БА и следующими факторами: отягощенным
аллергологическим анамнезом, патологическим течением беременности и
родов, отягощенным преморбидным фоном, искусственным вскармливание,
пищевой поливалентной аллергией, экссудативно-катаральным диатезом,
ранним началом заболевания. Выявлена дезадаптация организма в виде
нарушений вегетативного гомеостаза. Установлено, что сбалансированный
уровень регуляторных систем (исходный вегетативный тонус – эйтония,
нормальная вегетативная реактивность) встречался только у 9,6% детей,
больных БА с сочетанной патологией. Впервые выделены симпатозависимые
варианты БА с проявлениями гипер- или симпатикотонии, а также
парасимпатикозависимые, что может быть использовано для патогенетически
обоснованного применения симпатомиметиков и препаратов с
холинолитическим действием, а также с сочетанным вегетатативным эффектом
в комплексе с седативными препаратами. Полученные данные являются
объективными критериями подбора препаратов для быстрого и стабильного
бронходилатационного эффекта.

Катамнестические исследования показали, что дополнение базисной терапии
патогенетически обоснованным лечением сочетанной внелегочной патологии
позволяет достоверно уменьшить количество дневных и ночных приступов
удушья и снизить тяжесть течения БА.

Обнаруженные патологические изменения в слизистой оболочке бронхов,
желудка и надпочечниках при экспериментальном исследовании с
воспроизведением хронического воспалительного процесса свидетельствуют
об общности механизмов их развития.

Выявленные патологические изменения в слизистой оболочке бронхов,
желудка и надпочечниках (отек, полнокровие, скопление слизи с большим
количеством эозинофилов) при экспериментальном исследовании в условиях
гипокинезии свидетельствуют о том, что одним из ведущих аспектов в
ґенезе бронхиальной астмы является дисфункция нервной системы –
гипокинетический стресс, который способствует возникновению и
поддержанию однонаправленных патологических изменений в органах дыхания
и желудочно-кишечном тракте. Воспроизведение экспериментальной модели
хронического воспалительного процесса в условиях гипокинезии
способствовало нарушению всех уровней защиты желудочной цитопротекции,
что может расцениваться как состояние предболезни, реализация которого
зависит от наличия повреждающих факторов (гипоксия, полиаллергия).

Ключевые слова: бронхиальная астма, дети, аллергический ринит,
атопический дерматит.

ANNOTATION

Khaled I S Abokhousa. Peculiarities of connective pathology in children
suffered from bronchial asthma (clinical-experimental investigation). –
A manuscript.

A thesis in search for a scientific degree of a Candidate of medical
sciences on the speciality 14.01.10 – pediatrics. The Crimean State
Medical University named after S.I.Georgievsky M. of HS of Ukraine,
Symferopol, 2005.

The thesis is devoted to the improvement of the treatment efficianсy of
patients suffered from bronchial asthma іn connection with the
extrapulmonary pathology – allergic rhinitis, atopic dermatitis,
diskinesia of biliferous ways by means of addition of basic therapy of
pathogenic grounding of the treatment of connective pathology.

In the thesis there was determined that BA without connective pathology
in the examined children practically did not occur. Among the connective
pathology the allergic rhinitis occurred in 59.6%, atopic dermatitis –
in 57.6 % of cases. Diskinesia of biliferous ways took place in 84.6% of
patients. It was determined that the balanced level of regulatory
systems (the going out vegetative tonus – eutonia, normal vegetative
reactivity) occurred only in 9.6% of children in BA with connective
pathology. It is for the first time there were distinguished the
sympathodependent variants of BA with revealance of hyper- or
sympathicotonia and parasympathicodependent ones that can be used for
pathogenically grounded application of sympathomimetics and preparations
with holinolitic action.The conducting of complex basic therapy to the
patients with BA in connection with AR, AD, DBFW with the use of
treatment of extrapulmonary pathology allows to decrease reliably daily
and nightly chokes of the given group of children.The directed
revealance of pathologic changes in pulmonary tissue, stomach mucous
membrane and udrenal glands in experimental investigation with the
creation of chronic inflammatory process in conditions of hypokinesia
testify to community of the mechanisms of its development.

Key words: bronchial asthma, children, allergic rhinitis, atopic
dermatitis.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

БА – бронхіальна астма

АР – алергічний риніт

АД – атопічний дерматит

ДЖВШ – дискінезія жовчовивідних шляхів

ФРГДЗ – функціональні розлади гастродуоденальної зони

ЕКГ – електрокардіографія

УЗД – ультразвукове дослідження

КІГ – кардіоінтервалографія

КОП – кліноортостатична проба

ВР – вегетативна реактивність

ВВТ – вихідний вегетативний тонус

СОШ – слизова оболонка шлунка

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020