.

Клініко-патогенетичні особливості перебігу гіпоталамічного синдрому пубертатного періоду у підлітків чоловічої статі (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
80 4560
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ЕНДОКРИННОЇ ПАТОЛОГІЇ

ім. В.Я.ДАНИЛЕВСЬКОГО АМН УКРАЇНИ

ХИЖНЯК Оксана Олегівна

УДК [612.661-071-092+616.692]-053.5/7

Клініко-патогенетичні особливості перебігу гіпоталамічного синдрому
пубертатного періоду у підлітків чоловічої статі

14.01.14 – ендокринологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті охорони здоров‘я дітей та підлітків АМН
України

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор Плехова Олена Ігорівна,

Інститут охорони здоров‘я дітей та підлітків АМН України, заступник
директора з наукової роботи

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук Бондаренко Володимир Олександрович,

Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я.Данилевського АМН
України,

відділення патології статевих залоз, завідувач

доктор медичних наук, професор Лучицький Євген Васильович,

Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН
України,

відділення клінічної андрології, завідувач

доктор медичних наук Маньковський Борис Микитович,

Український науково-практичний центр ендокринної хірургії,
трансплантації ендокринних органів і тканин,

відділ профілактики та лікування цукрового діабету, заступник директора
з наукової роботи, завідувач відділу

Провідна установа:

Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ
України, кафедра ендокринології, м. Львів

Захист відбудеться “08” грудня 2005 р. о 13.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.564.01 при Інституті проблем
ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України (61002, м.
Харків, вул. Артема, 10).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем
ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України (61002, м.
Харків, вул. Артема, 10).

Автореферат розісланий “07” листопада 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Т.М. Тихонова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. У сучасному світі все більшу актуальність набуває
проблема здоров‘я підлітків, показники якого з кожним роком
погіршуються. Це зумовлено підвищеною чутливістю організму в
пубертатному періоді до впливу несприятливих чинників, що викликають
напруження адаптаційних механізмів, розвиток нейроендокринних порушень,
а за умов спадкової обтяженості, формування захворювань. Вважають, що
дисфункція гіпоталамо-гіпофізарної системи на тлі вікової
нейроендокринної перебудови організму, що розвивається, є основою
формування гіпоталамічного синдрому пубертатного періоду (ГСПП) – однієї
з найбільш поширених ендокринопатій підліткового віку (Терещенко І.В.,
1991; Панфілова А.В. із співавт., 2001; Бельгов А.Ю. 2001; Строєв
Ю.І. із співавт., 2003). Соціальна значущість ГСПП визначається молодим
віком хворих та прогресуючим перебігом захворювання, для якого
характерні численні клінічні симптоми, гормональні та метаболічні
порушення. ГСПП призводить до зниження якості життя, а у певної
кількості хворих – і до зниження працездатності (Кузнецова І.В. із
співавт., 1996; Коколіна В.Ф. із співавт., 1996, 1997).

Дотепер не існує єдиної думки щодо причин виникнення і подальшого
перебігу захворювання. Наявність різних поглядів на дану патологію
знаходить своє відображення у великій кількості назв, термінів, що
застосовуються для позначення одного й того ж хворобливого стану. У
літературі часто зустрічається назва “пубертатно-юнацький
диспітуітаризм”, “юнацький базофілізм”, “юнацький гіперкортицизм”, в
останні роки використовується термін “ожиріння з рожевими стріями”,
“транзиторний ювенільний діенцефальний синдром” (Baracchini A., 1993;
Строєв Ю. І. із співавт., 2003). Існують спроби визначити біохімічні та
деякі гормональні зміни, що реєструються у хворих на ГСПП як
“метаболічний синдром” (МС) (Міняйлова Н.Н. із співавт., 2002). Таке
різноманіття термінології вказує на великий спектр клінічних,
біохімічних, гормональних зрушень при ГСПП, на різні, досить
неоднозначні уявлення щодо етіології захворювання, особливостей його
перебігу, причин прогресування та виникнення ускладнень (Каюшева І.В.
1987; Калкун В.Р. 1986; Лящук П.М. із співавт., 1995; Строєв Ю.І. із
співавт., 2003). Все це зумовлює актуальність вивчення даного
захворювання.

ГСПП зазвичай дебютує у ранньому пубертатному періоді на тлі статевого
дозрівання підлітків. Але якими є механізми запуску патологічних
порушень? Чому саме в пубертаті маніфестує захворювання? Чому все-таки
не у всіх підлітків, що перебувають в однакових умовах напруження
нейроендокринної регуляції, формуються ознаки ГСПП? Ці та багато інших
питань потребують свого вирішення, а тому вимагають глибоких наукових
досліджень не тільки в галузі нейроендокринології, а і неврології,
генетики, нейрофізіології.

Вважається, що ГСПП є поліетіологічним захворюванням. Є свідчення, що у
формуванні ГСПП мають значення часті ангіни, хронічний тонзиліт
(особливо декомпенсований), аденоїдити, черепно-мозкові травми, хронічні
соматичні захворювання, гострі вірусні інфекції (Калкун В.Р., 1986;
Бутрова С.А., 1996), а також патологічний перебіг пренатального періоду
розвитку дитини та патологія вагітності матерів, зокрема хронічна
фетоплацентарна недостатність (Бельгов А.Ю., 2001).

Обговорюється питання відносно спадкової схильності до даного
захворювання (Строєв Ю.І. із співавт., 2003), однак у літературі воно
висвітлено недостатньо. Дослідження проводилися переважно у осіб із
конституційними варіантами ожиріння. Отримані ж дані у багатьох випадках
суперечливі. Сімейна поширеність ожиріння не може бути надійним
показником спадкової схильності, бо частково зумовлюється сімейними
звичками харчування. Це обумовлює необхідність глибокого наукового
вивчення зазначених проблемних питань.

Визнано, що одним із ключових механізмів розвитку ГСПП є порушення
синтезу і метаболізму моноамінів, перш за все катехоламінів (КА) і
серотоніну та нейропептидів (Лучицький Є.В., 1990; Губернаторов Е.Е.,
Герасимов Г.А., 1994), що призводить до гіперактивації
гіпофізарно-надниркової системи (Лучицький Є.В., 1990) і
формування порушень статевої функції (Панфілова А.В. із співавт., 2001).
Проте дані літератури щодо порушень обміну моноамінів нечисленні, в
більшості своїй стосуються осіб жіночої статі і не враховують стадій
статевого розвитку, варіантів клінічного перебігу ГСПП. Залишається
невивченою причетність гормону епіфіза мелатоніну (М) до формування ГСПП
у підлітків чоловічої статі, в той час як його участь у функціонуванні
наднирниркових залоз, статевої та тиреоїдної систем не викликає сумнівів
(Gupta D., 1986; Плехова О.І., 1989, 2002; Reiter R.J., 1994; Бондаренко
Л.О., 2004).

В останні роки приділяється велика увага гіперінсулінемії, яка, на думку
провідних дослідників в цій галузі, відіграє важливу роль у формуванні
ожиріння та артеріальної гіпертензії. Гіперінсулінемія спричиняє
порушення вуглеводного обміну, посилення ліпогенезу, анаболічних
процесів, що призводить до нарощування жирової та білкової маси тіла
(Бутрова С.А., 1996; Болотова Н.В. із співавт., 2003). Роботами
останнього часу встановлено взаємозв‘язок між гіперінсулінемією та
артеріальною гіпертензією (Caprio S. et al., 1996; Сергієнко
О.О., 1998; Аметов А.С. 2002; Міняйлова Н.Н. із співавт., 2002;
Варваріна Г.Н. із співавт., 2003; Маньковський Б.М., 2004). Вважається,
що гіперінсулінемія викликає затримку натрію і води, впливаючи на
дистальні відділи нефрону, дозозалежно стимулює симпатичну нервову
систему, збільшуючи вміст катехоламінів у крові. Враховуючи, що одним із
провідних і прогностичних клінічних симптомів ГСПП є артеріальна
гіпертензія (АГ) та ожиріння, доцільним є вивчення цієї ланки
патогенезу.

Відкриття гормону адипоцитів – лептину, який відіграє значну роль у
регуляції енергетичного балансу організму і впливає на відчуття голоду,
в значній мірі розширило існуючі уявлення щодо механізмів виникнення
ожиріння (Considine R.V. et al., 1997; Diamond F.B.J. et al., 1999).
Лептин є і маркером критичної кількості жирової тканини, необхідної для
ініціації пубертату (Casanueva F.F. et al., 1999; Roemmich J.N. et al.,
1999; Pankov I.A.. 1999; Faloia E. et al., 2000). Існують роботи, що
показують підвищений вміст лептину в осіб з ожирінням (Lonnqvist F. et
al., 1999; Солнцева А.В., 2000; Farooqi I.S. et al., 2000). Однак нам
не вдалося знайти в доступній літературі робіт, які б відображали роль
лептину в патогенезі ГСПП, в зв‘язку з чим дослідження вмісту цього
гормону у хворих на ГСПП є пріоритетним науковим напрямком.

Вивчення еволюції ГСПП, особливостей його перебігу, а також
довгострокове прогнозування мають велике медичне і соціальне значення,
бо дозволяють своєчасно вибрати адекватну тактику лікування та запобігти
формуванню ускладнень. Несприятливий характер еволюції захворювання в
періоді пубертату може призводити в дорослому віці до формування
гіпертонічної хвороби (ГХ) з її фатальними ускладненнями, цукрового
діабету (ЦД) 2 типу, і, таким чином, до ранньої інвалідизації хворих на
ГСПП і зниження якості життя.

Запобігти цьому можна шляхом визначення прогностично несприятливих
критеріїв прогресування ГСПП, які дозволять вже на ранніх етапах
захворювання призначити, можливо, більш адекватну патогенетичну терапію.
Незважаючи на достатню кількість досліджень по проблемам терапії ГСПП
(Терещенко І.В., 1991, 2001; Fendri S. еt al., 1993; Paolisso G.et al.,
1998; Строєв Ю.І. із співавт., 2003), залишаються досить маловивченими
питання патогенетичного лікування захворювання у залежності від стадій
статевого дозрівання в осіб із обтяженою спадковістю, аліментарним
ожирінням та інш. Сучасні методи лікування не завжди дозволяють
досягнути стійку корекцію гормонально-метаболічних порушень і
стабільного зниження маси тіла, особливо на ранніх стадіях маніфестації
захворювання. Тому актуальність даного дослідження обумовлена і
необхідністю пошуку нових комплексних схем терапії з урахуванням
особливостей патогенезу ГСПП.

Отже, обраний напрямок роботи, присвячений визначенню клінічних проявів
ГСПП на етапах статевого дозрівання, ролі спадковості у виникненні
захворювання, поглибленню уявлень щодо нейрогормональних і метаболічних
особливостей його розвитку, удосконаленню прогнозу формування ГСПП та
розробці нових патогенетично обумовлених схем терапії, є своєчасним і
перспективним.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну
роботу виконано в Інституті охорони здоров‘я дітей та підлітків АМН
України (ІОЗДП АМНУ) відповідно до планів комплексних науково-дослідних
робіт: “Визначити фактори ризику формування та механізми прогресування
гіпоталамічного синдрому пубертатного періоду в хлопців” (номер
державної реєстрації 0101U000155, шифр АМН02/01, 2001-2003 рр.),
“Реабілітація підлітків із первинною артеріальною гіпертензією,
профілактика її ускладнень” (номер державної реєстрації 0100U001127,
шифр ВН.0025.49.2000, 2000 – 2003 рр.), “Розробити нові методи лікування
гіпоталамічного синдрому пубертатного періоду у хлопців з урахуванням
механізмів прогресування захворювання” (номер державної реєстрації
0104U004251, шифр ДНТП 7199.4, 2004 – 2006 рр.).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – розробка алгоритму
діагностики, прогнозу перебігу захворювання і обґрунтування підходів до
лікування на підставі вивчення клінічних особливостей та механізмів
розвитку гіпоталамічного синдрому в осіб чоловічої статі на етапах
статевого дозрівання.

Реалізація поставленої мети здійснювалася шляхом вирішення наступних
завдань:

Дати характеристику клінічних проявів гіпоталамічного синдрому
пубертатного періоду (ГСПП) у хлопців.

Провести аналіз родоводів хворих та виділити найбільш інформативні
спадкові фактори та фактори середовища щодо ризику виникнення ГСПП.

Вивчити патогенетичні механізми маніфестації та прогресування ГСПП з
урахуванням перебігу та клінічних особливостей захворювання:

а) дослідити функціональний стан гіпофізарно-гонадної, надниркової,
гіпофізарно-тиреоїдної систем у хлопців;

б) проаналізувати характер обміну катехоламінів та серотоніну у хлопців
із ГСПП;

в) проаналізувати епіфізарно-гіпофізарні взаємовідносини та оцінити їх
роль в патогенезі ГСПП у хлопців з урахуванням сезонів року, стадій
статевого дозрівання та варіантів перебігу захворювання;

г) вивчити роль лептину в патогенезі ГСПП у хлопців з урахуванням
клінічних особливостей захворювання та стадій статевого дозрівання;

д) встановити характер метаболічних розладів у хворих на різні клінічні
варіанти ГСПП.

Розробити алгоритм діагностики і прогноз перебігу ГСПП у хлопців.

Обґрунтувати нові підходи до лікування ГСПП у хлопців.

Об‘єкт дослідження – гіпоталамічний синдром пубертатного періоду у
хлопців.

Предмет дослідження – параметри фізичного і статевого розвитку хлопців,
клінічні, генеалогічні, нейрогормональні, метаболічні показники перебігу
ГСПП.

Методи дослідження – клінічні, рентгенологічні, ультразвукові,
імуноферментні, радіоімунологічні, біохімічні, клініко-генеалогічні,
статистичні (параметричні і непараметричні, факторний, дискримінантний,
дисперсійний, регресійний аналізи).

Наукова новизна одержаних результатів. На підставі проведення
комплексного дослідження визначено ключові механізми формування
гіпоталамічного синдрому в осіб чоловічої статі в періоді статевого
дозрівання, які зумовлюють клінічні прояви і характер перебігу
захворювання. Ґрунтуючись на вивченні клінічних особливостей
захворювання, характері гормонально- метаболічних порушень розроблено
прогноз перебігу ГСПП.

Вперше визначено родинне накопичення гіпертонічної хвороби, ожиріння, ЦД
2 типу у хлопців, хворих на ГСПП, та встановлено, що до факторів ризику
формування гіпоталамічного синдрому в осіб чоловічої статі в
пубертатному періоді належать гестози першої і другої половини
вагітності, патологія пологів, закриті черепно-мозкові травми, хронічні
тонзиліти, обтяжена спадковість щодо ожиріння, артеріальної гіпертензії
і ЦД 2 типу.

Розроблено математичні моделі гормонально-метаболічних перетворень з
урахуванням віку обстежених та клінічного варіанта захворювання.

Вперше обґрунтовано концепцію щодо ролі гормону епіфіза мелатоніну у
формуванні дисліпопротеїдемій (ДЛП) у хворих на ГСПП. Визначено роль
порушень вуглеводного обміну та інсулінорезистентності у прогресуванні
захворювання. Встановлено, що у певної кількості хлопців, хворих на
ГСПП (52,7%), реєструються клініко-лабораторні ознаки – абдомінальне
ожиріння, артеріальна гіпертензія, атерогенні ДЛП,
інсулінорезистентність, які є головними проявами МС у дорослих. Це
дозволяє розглядати підлітків, хворих на ГСПП, як групу високого ризику
щодо виникнення ГХ, атеросклерозу, ЦД 2 типу.

Встановлено, що розвиток ГСПП супроводжується підвищенням активності
протеолітичних ферментів – колагенази та еластази, що впливає на
характер перебігу захворювання.

Вперше доведено значне підвищення вмісту лептину у хлопців, хворих на
ГСПП, яке не залежить від віку і характеру статевого дозрівання хворих,
встановлено порушення зворотних зв‘язків у регуляції харчової поведінки
хворих.

Поглиблення існуючих уявлень щодо патогенезу ГСПП дозволило науково
обґрунтувати застосування у комплексному лікуванні хворих препаратів,
спроможних усунути метаболічні порушення.

Практичне значення одержаних результатів. Описано чотири клінічні
варіанти ГСПП і запропоновано спосіб їх диференціальної діагностики. На
підставі вивчення клінічних проявів, механізмів формування і
прогресування гіпоталамічного синдрому у дітей та підлітків
запропоновано алгоритм обстеження цих хворих.

Визначено найбільш інформативні критерії щодо прогнозу перебігу
захворювання у пубертатному періоді, складено прогностичні таблиці, які
дозволяють розрахувати індивідуальний прогноз.

Обґрунтовано доцільність використання у хворих на ГСПП при порушеннях
вуглеводного, ліпідного обмінів, формуванні інсулінорезистентності
препаратів метформіну та альфа – ліпоєвої кислоти, які дозволяють
усунути ці метаболічні порушення у переважної більшості хворих.

За результатами роботи отримано Патент України № 3282, А61К31/155 від
15.11.2004 р.

Нові способи діагностики та лікування ГСПП у хлопців впроваджено в
ендокринологічних відділеннях: Інституту охорони здоров‘я дітей та
підлітків АМН України (ІОЗДП АМНУ) (м. Харків), Інституту проблем
ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України (м. Харків),
Республіканської дитячої клінічної лікарні АР Крим (м. Сімферополь),
обласних дитячих клінічних лікарень міст Харкова, Запоріжжя, Вінниці,
Чернігова, Полтави, Сум, Львова.

Особистий внесок здобувача. Автору належить визначення мети, завдань
дослідження, методологічних основ виконання роботи, здійснено планування
і організацію наукової роботи, аналіз даних вітчизняної та зарубіжної
літератури за останні 25 років. Особисто дисертант виконала клінічне
обстеження хворих на ГСПП та хлопців із групи порівняння, спостереження
за хворими в катамнезі, аналізувала отримані лабораторні показники,
проводила вибір осіб для запропонованих методів терапії, здійснювала
клінічний нагляд за хворими в ході лікування. Автором самостійно
сформовано комп‘ютерну базу даних, підготовлено матеріали до
математичних розрахунків, проведено статистичну обробку результатів,
інтерпретацію та теоретичне обґрунтування результатів дослідження,
розроблено алгоритм діагностики клінічних варіантів захворювання на
підставі створення дискримінантної статистичної моделі, розроблено
критерії прогнозу формування патології, проведено апробацію отриманих
результатів. При використанні багатомірного статистичного аналізу
автором створено факторні моделі взаємозв‘язків гормональних та
метаболічних показників при ГСПП, проведено впровадження результатів
дослідження в практику в узгодженні з основними положеннями і висновками
дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
було викладено на VІ з‘їзді ендокринологів України (м. Київ, 2001), III
з’їзді медичних генетиків України (м. Львів, 2002), на Першому
Українському конгресі з клінічної генетики з міжнародною участю
“Проблеми клінічної генетики” (м. Харків, 2003), на ІІ з‘їзді радіологів
України (м. Черкаси, 2004), на науково – практичних конференціях:
присвяченій 150-річчю В.Я. Данилевського, (Харків, 2002), “Стан
репродуктивного здоров’я в Україні та шляхи його покращання” (м. Київ,
2002), 46-й щорічній науково-практичній конференції (м.Харків, 2002),
“Сучасні напрямки розвитку ендокринології” (другі Данилевські читання)
(м.Харків, 2003), “Сучасні проблеми ендокринологічної допомоги дітям”
(м.Харків, 2003), на науковому симпозіумі „Нейроендокринне ожиріння у
дитячому віці” (м.Харків, 2004), на науково-практичній конференції з
міжнародною участю „Актуальні питання порушення статевого розвитку у
дітей” (м. Київ, 2005).

Крім того, матеріали дисертаційної роботи були висвітлені у доповідях та
лекціях на регіональних конференціях дитячих ендокринологів у містах
Сімферополь, Харків, Полтава, а також під час читання лекцій в 2000 –
2005 роках на кафедрі ендокринології та дитячої ендокринології
Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 49 наукових
робіт, у тому числі: 22 статті у виданнях, рекомендованих ВАК України (7
самостійних), решта – в матеріалах з‘їздів, симпозіумів, конференцій,
5 нововведень (2 самостійних), 1 Патент України.

Опубліковані матеріали в повній мірі відображають зміст проведених
наукових досліджень.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 310
сторінках машинописного тексту, складається зі вступу, огляду
літератури, 6 розділів власних досліджень, заключної частини, висновків,
списку використаних джерел. Матеріал дисертації ілюстровано 61 таблицею,
47 рисунками. Список літератури (обсягом 38 сторінок) містить 372
джерела.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Під наглядом знаходилось 220 хворих
хлопців 10-17 років, у яких при клініко-лабораторному обстеженні було
діагностовано ГСПП. У катамнезі протягом 2,5-3 років були проведені
спостереження за 80 хворими.

У всіх обстежених вивчався анамнез життя та хвороби з урахуванням
спадковості, наявності супутніх захворювань. Об‘єктивне дослідження
включало антропометрію з визначенням росту, маси тіла, обводу талії та
стегон. Характер фізичного розвитку хворих визначався за лінійними
діаграмами для оцінки фізичного розвитку школярів, розробленими в ІОЗДП
АМНУ на підставі антропометричних вимірювань 3122 школярів м. Харкова
(Даниленко Г.М. із співавт., 2002). Ступінь ожиріння та надлишкової маси
тіла визначали за допомогою оціночних таблиць фізичного розвитку у дітей
різного віку (Мостова Л.А. із співавт., 1982). Для оцінки типу
ожиріння використовували індекс “обвід талії/ обвід стегон” (Беляков
Н.А. із співавт., 2003). З метою адекватної оцінки маси тіла у
підлітків, у яких були закриті зони епіфізарного росту за даними
рентгенологічного дослідження, застосовувався індекс маси тіла (ІМТ).

Оцінка стадій статевого дозрівання (СТД) проводилась за класифікацією
Таннер (Marshall W.A., Tanner J.M., 1970). Рівень СТД оцінювався за
індексом маскулінізації (ІМ) (Демченко О.М. із співавт., 1978). При
оцінці статевого розвитку хлопчиків використовувались нормативні
показники, розроблені в ІОЗДП АМНУ (Плехова О.І. із співавт., 2004).

Хворі були оглянуті педіатром, неврологом, окулістом. Вимірювали
артеріальний тиск (АТ) і визначали частоту серцевих скорочень у
стандартних умовах. Використовували нормативні показники АТ для
практично здорових дітей, розроблені в ІОЗДП АМНУ (Пономарьова Л.І.,
2003). Вивчення стану серцево-судинної системи включало клініко-апаратні
методи дослідження. Електрокардіографія проводилася на 6-канальному
електрокардіографі 6-NEK-4CTD8 у 12 загальноприйнятих відведеннях. Було
проведено ультразвукове дослідження серця і судин (ЕхоКГ). ЕхоКГ
проводилася в “М” і “U” режимах із використанням датчика 3,5 Мгц на
апараті “Sonoline SL-1” фірми “Siemens” (Німеччина) і “Logiс-400” фірми
“General Еlесtrіс” (США) за стандартною методикою, рекомендованою
Асоціацією фахівців з ехокардіографії.

Усім хворим проводили ультразвукове дослідження щитоподібної залози (ЩЗ)
на апараті “Logic-400” фірми “General Еlectric” (США) датчиком 7,5 Мгц
за методикою, запропонованою Інститутом ендокринології та обміну речовин
ім. В.П.Комісаренка АМН України (1995).

Комплекс обстеження включав рентгенологічне дослідження черепа з метою
діагностики ознак лікворної гіпертензії та патології гіпофізарної зони.
Проводили визначення кісткового віку (КВ) хворих за допомогою
рентгенологічного дослідження правої кисті. КВ визначали по таблицях,
запропонованих Перепуст (1978), та порівнювали з нормативними
показниками (Tanner J.M. et al. 2001).

З метою визначення структурно-функціонального стану кісткової тканини
використовували метод ультразвукової денситометрії. Дослідження
проводили за допомогою ультразвукового кісткового денситометра
“Achilles+” (Lunar Corp., Madison, W.I.). Вимірювання та аналіз
отриманих результатів було проведені під керівництвом професора В.В.
Поворознюка.

Клініко-генетичне обстеження включало проведення аналізу родоводів
хворих на ГСПП та синдромологічного аналізу. Для встановлення факту
спадкової схильності до ГСПП у пробандів було проведено аналіз 90
родоводів. Групою порівняння були родоводи 47 сімей хлопців-однолітків,
учнів загальноосвітніх шкіл, у яких не було виявлено ознак ГСПП.
Збирання генеалогічного матеріалу проводилося за П. Харпер (1989).
Соматогенетичне дослідження виконувалося за схемою, розробленою на
кафедрі клінічної генетики та ультразвукової діагностики Харківської
медичної академії післядипломної освіти (Гречаніна О.Я. із співавт.,
1992). Фенотип хворого оцінювався на основі описових малих аномалій
розвитку з використанням прийнятих в тератології термінів і понять
(Молодан Л.В. із співавт., 1998; Фогель Ф., Мотульски А., 1989).

При заборі крові і сечі для дослідження хворі протягом 3 діб не
одержували ніяких фармакологічних препаратів і знаходилися на звичайній
дієті. Забір крові в пацієнтів для дослідження проводився в ранковий
час (у 8.00) натще з вени ліктьового згину.

Оцінка гормонального статусу проводилася на підставі визначення рівнів:
лютропіну (ЛГ), фолітропіну (ФСГ), тиреотропіну (ТТГ), загального
тироксину (Т4), загального трийодтироніну (Т3), лептину (Л) в сироватці
крові методом імуноферментного аналізу на фотометрі “Humareader”
(Німеччина) за допомогою стандартних комерційних наборів фірми “Human”
(Німеччина). Вміст тестостерону (Т), естрадіолу (Е2), кортизолу (К),
пролактину (ПРЛ) визначався в сироватці крові та імунореактивного
інсуліну (ІРІ), альдостерону та реніну плазми радіоімунологічним методом
із застосуванням стандартних наборів фірми “ХОПІБОХ” (Білорусь) та
Immunotech” (Чехія). Дослідження проводили на приладі Гамма-800
“Наркотест”.

Дослідження екскреції сумарних 17-КС з сечею було проведено за допомогою
колориметричного методу М.А. Крехової в модифікації Н.В. Самосудової та
Ж.Ж.Басс. Дослідження фракційного складу 17-КС виконано в лабораторії
Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН
України за методом М.А. Крехової із застосуванням одномірної
тонкошарової хроматографії (Колб В.Г., Камишніков В.С., 1976).

У добовій сечі визначали вміст ДОФА, дофаміну (ДА), норадреналіну (НА) і
адреналіну (А) за методом Е.Ш. Матліной із співавторами (1965).
Визначення серотоніну (С) у цільній крові виконано флюориметричним
методом Кулинського В.І і Костюковської Л.С. (1969). У добовій сечі
визначали вміст основного метаболіту серотоніну 5-оксиіндолоцтової
кислоти (5-ОІОК) колориметричним методом по реакції з ?-нітро-?-нафтолом
(Колб В.Г., Камишников В.С., 1976) та вміст гормону епіфіза мелатоніну
(М) за методом Друекса в модифікації Г.В. Зубкова (1974).

Нормативні показники гормонів і біологічно активних речовин отримано в
лабораторіях Інституту охорони здоров‘я дітей та підлітків АМН України
при обстеженні здорових школярів м. Харкова.

Стан вуглеводного обміну оцінювали за рівнем глікемії. Рівень глюкози
крові визначали глюкозооксидантним методом, нормальними значеннями
вважали 3,3 -5,5 ммоль/л. Усім хворим був проведений стандартний тест
толерантності до глюкози (СТТГ). Для оцінки чутливості до інсуліну
розраховували модифікований індекс інсулінорезистентності НОМА
(homeostasis model assessment) (Maffies C. еt al., 2002).

Ферментативним методом визначали вміст у крові загального холестерину
(ЗХС), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності
(ХСЛПВЩ) з використанням наборів фірми “Cormay Multi” (Польща). За
стандартною методикою проводили розрахунок вмісту в крові холестерину
ліпопротеїдів низької щільності (ХСЛПНЩ), холестерину ліпопротеїдів дуже
низької щільності (ХСЛПДНЩ), індексу атерогенності (ІА) (Клімов А.Н.,
Нікулічева Н.Г., 1999).

Про стан катаболізму колагену та еластину судили за активністю
колагенази, еластази та її інгібіторів. Визначення колагенолітичної
активності плазми крові було засновано на інкубації її з колагеном і
наступним визначенням продуктів розпаду цього білка за оксипроліном
(Шараєв П.Н. із співавт., 1987). Активність еластази оцінювали шляхом
вимірювання кількості п-нітроаніліну, що звільняється з нітроанілідного
субстрату (сукциніл-(аланін)3-паранітроаніліду) під дією ферменту, що
міститься в сироватці (Веремеєнко К.Н. із співавт., 1992). Рівень
інгібіторів еластази визначали за різницею між кількістю взятої на пробу
еластази та еластази, що залишилася після інкубації із сироваткою
(Веремеєнко К.Н. із співавт., 1992).

Інформативність (Інф) та прогностична значущість вихідних клініко-
анамнестичних показників для запропонованих варіантів перебігу ГСПП у
хлопців розраховували за допомогою неоднорідної послідовної статистичної
обчислюваної процедури Вальда у модифікації Є.В. Гублера, А.А.Генкіна
(1978). Для ранжирування ознак за їх інформативністю було застосовано
інформаційну міру Кульбака: коли р 0,05). Між тим, у хворих з ІІ (52,17 %) та з ІІІ
клінічним варіантом ГСПП (57,14 %) частота підвищеного рівня К була
вірогідне вище, ніж у хворих з І та IV варіантами захворювання: (34,92
та 29,55 % відповідно; p
0,05). Рівень тиреоїдних гормонів також був підвищений: в більшій мірі
Т3 – у 70,30 % хворих та у 33,66 % – Т4. Найбільш високі показники
рівня Т3 відмічались при стертій формі захворювання. Виявлені
особливості тиреоїдного статусу в хворих на ГСПП свідчать про напружене
функціонування гіпофизарно-тиреоїдної системи, що може служити одним з
показників тяжкості нейрогормональних розладів при даному захворюванні.

З огляду на те, що до числа найбільш характерних клінічних проявів ГСПП
відноситься ожиріння і підвищений апетит, ми вважали доцільним вивчити
вміст гормону лептину у крові хворих із різними формами ГСПП і
проаналізувати взаємозв’язок між його базальним рівнем, характером і
ступенем ожиріння хворих та в залежності від характеру перебігу
пубертату.

Проведене дослідження дозволило встановити, що діапазон значень Л в
крові хворих варіює в межах від 0,5 до 193,02 мкг/л, однак у більшості
вміст гормону в крові перевищував вікові нормативи. Середній його рівень
у хворих склав (41,99 ? 3,19) мкг/л, що майже в 10 разів вище
показників у групі порівняння ((4,55 ? 0,63) мкг/л, p B??t ? E EHuy " $ & ???& ( * , . J x B?t v ? ??&? $ @ O @ @ O G@GBGhGjG‚G?G G¤G¦Gueoueoueoueoueoueeueoueoueoueoueoueeueoueoueoueoueoue eueoueoueoueoueoueeueoueoueeueoueoueoueeueoueoueoueoueoueoueoueoueaUeOa @ O @ O @ O @ O @ O @ O ????th?????з ГСПП не виявлено статистично значущих розходжень показників Л у залежності від хронологічного віку обстежуваних і ступеня статевої зрілості (рис. 2). Також незалежно від варіанту захворювання вміст Л у крові в кілька разів перевищував показники, характерні для здорових однолітків. Разом з тим, нижчий рівень Л реєструвався при стертій формі - (30,87 ? 5,26) мкг/л, pu
0,05), у той час як у старшій віковій групі достовірно частіше
реєструвалися більш низькі його значення (р?

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020