.

Історико-науковий аналіз діяльності академіка в.і.липського в контексті розвитку ботанічної науки в Україні (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
163 3352
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА ІСТОРІЇ НАУКИ імені
Г.М. ДОБРОВА

КРЕЦУЛ Наталія Іванівна

УДК 929:58 (091)

Історико-науковий аналіз діяльності академіка в.і.липського в контексті
розвитку ботанічної науки в Україні

07.00.07 – історія науки і техніки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та
історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України

Науковий керівник: доктор історичних наук,

старший
науковий співробітник

РУДА
Світлана Петрівна

Центр
досліджень науково-технічного

потенціалу
та історії науки ім.Г.М.Доброва

НАН
України,

провідний
науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук,
професор

ПИЛИПЧУК
Олег Ярославович

Київський
університет економіки і

технологій
транспорту, завідувач кафедри

екології та
безпеки життєдіяльності на

залізничному транспорті

кандидат
історичних наук

КОВАЛЕНКО
Світлана Дмитрівна

Державна
наукова сільськогосподарська

бібліотека
Української академії аграрних наук,

вчений
секретар

Провідна установа: Інститут історії України НАН
України, м. Київ

Захист відбудеться „ 22” червня 2005 р. о 12 00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.189.02 в Центрі досліджень
науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН
України за адресою: 01601, Київ, вул. Грушевського, 4, к. 615.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Центру досліджень
науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН
України (01032, Київ, бул. Шевченка, 60).

Автореферат розісланий ” 19 ” травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
В.Г.Гармасар

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку історії науки
спостерігається жвавий інтерес до ролі суб’єкта наукової творчості, його
внеску в науковий прогрес, оскільки відтворення об’єктивної історії
науки без аналізу творчого доробку її видатних діячів є справою
неможливою.

Тема нашого дисертаційного дослідження пов’язана з аналізом
різносторонньої діяльності академіка Володимира Іполитовича Липського
(1863-1937) – відомого науковця, ботаніка-систематика, флориста,
географа, знавця організації роботи ботанічних садів, гербарної справи
та історії ботанічної науки. Академік В.Липський був першим директором
ботанічного саду новоствореної Української академії наук (1919 р.),
очолював Всеукраїнську академію наук у 1922-1928 роках.

Досліджуючи наукову спадщину В. Липського, переконуємось, що його
діяльність ґрунтується на енциклопедичних знаннях і має вагоме значення
для подальшого розвитку ботанічної науки в Україні. Проте дослідницька
та науково-організаційна робота цього відомого вченого ще не
проаналізована до кінця, внесок академіка В. Липського в розвиток
ботанічної науки залишається не достатньо вивченим та узагальненим.

Хронологічні межі дисертації визначаються зрілими роками життя академіка
В.Липського, тобто охоплюють період з 1887 по 1937 роки. Разом із цим,
деякі розділи дисертаційного дослідження несуть певну інформацію про
події, що мали місце дещо раніше або пізніше зазначеного періоду. Такі
дані подаються в першому розділі, де висвітлюється історіографія
досліджуваної проблеми, у другому розділі, де йдеться про розвиток
ботанічної науки в Україні та в четвертому розділі, в якому
висвітлюється значення наукової спадщини В.Липського для подальшого
розвитку ботанічної науки в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертаційного дослідження має місце в площині наукової теми відділу
історії науки і техніки Центру дослідження науково-технічного потенціалу
та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України “Розробка методологічних та
методичних основ створення “Біографічного словника діячів
природознавства і техніки України” (номер державної реєстрації теми
0101U002614) та в межах комплексного плану загального вивчення історії
природничих наук, який реалізується кафедрою біології та іншими
кафедрами природничо-географічного факультету Переяслав-Хмельницького
державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у вивченні,
узагальнені та систематизації наукової спадщини академіка В.Липського;
визначенні його ролі в науковому та громадському житті України в кінці
ХІХ на початку ХХ століття. Досягнення поставленої мети передбачає
розв’язання таких дослідницьких завдань:

– на основі вивчення наукових, літературних, архівних та інших джерел
проаналізувати стан розвитку ботанічної науки в кінці ХІХ на початку ХХ
століття;

– дослідити основні фактори формування В.Липського як науковця;

– з’ясувати значення науково-організаційної та громадської діяльності
В.Липського для становлення та розвитку науки в Україні в кінці ХІХ на
початку ХХ ст.;

– зробити аналіз науково-дослідної діяльності вченого, визначити його
внесок у вирішення проблем флористики, систематики рослин, вивчення
світового досвіду роботи ботанічних садів та пошуків у галузі історії
науки;

– показати значення наукової спадщини академіка В. Липського для
подальшого розвитку ботанічної науки в Україні.

Об’єктом дослідження: розвиток ботанічної науки в Україні в кінці ХІХ на
початку ХХ століття.

Предметом дослідження є діяльність академіка В.І.Липського в галузі
флористики, систематики та географії рослин, а також організації
вітчизняної науки.

Методи дослідження – історико-науковий, проблемно-хронологічний,
аналітико-синтетичний, описовий, що передбачає вивчення та узагальнення
архівних матеріалів, публікацій, праць, пов’язаних з науковим доробком
ученого, його життям та діяльністю.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації
вперше:

• проведено цілісний історико-науковий аналіз наукової, організаційної
та громадської діяльності академіка В. Липського;

• виділено фактори становлення вченого як науковця та етапи його
наукової діяльності;

• визначено та проаналізовано основні напрями наукової діяльності
академіка В.Липського в контексті розвитку ботанічної науки в кінці ХІХ
на початку ХХ ст.;

• показано вагомість наукової спадщини В.Липського для подальшого
розвитку ботанічної науки в Україні;

• запроваджено до наукового обігу нові матеріали з архівів України, які
до цього часу залишались невідомими.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного
дослідження, в певній мірі, доповнюють теоретичний арсенал української
історичної науки, який вже існує. Отримані результати дисертаційного
дослідження можуть бути використані при розробці загальних проблем
історії природничих наук; матеріали досліджень є актуальними в курсах
лекцій із ботаніки, ботанічної географії, екології та деяких інших
природничих дисциплін у вищих навчальних закладах.

Дані, отримані автором, уже знайшли застосування при створенні кабінету
ботаніки і наукового гербарію, при викладанні курсу “Ботаніка” для
студентів природничо-географічного факультету Переяслав-Хмельницького
державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась на засіданні
відділу історії науки і техніки Центру досліджень науково-технічного
потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України. Окремі
положення доповідались на таких наукових конференціях: Всеукраїнська
науково-практична конференція “Наукові сільськогосподарські бібліотеки у
ХХІ столітті” (Київ, 2002), І конференція молодих вчених та спеціалістів
“Історія освіти, науки і техніки в Україні” (Київ, 2002), ХІХ
Міжнародний симпозіум з наукознавства і історії науки “Історія
національної науки: новий зміст і суспільне значення” (Київ, 2002),
Восьма конференція молодих істориків освіти, науки і техніки, (Київ,
2003), ІІ Міжнародна конференція “Біографічний метод в сучасному
гуманітарному знанні” (Одеса, 2004), ХХ Міжнародний Київський симпозіум
з наукознавства і історії науки “Академічна наука: минуле, сучасне,
майбутнє” (Київ, 2004).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в 7
публікаціях автора, усі вони є одноосібними. Серед них: 4 статті в
наукових фахових збірниках, 3 – у збірниках матеріалів наукових
конференцій.

Структура дисертації. Обсяг дисертаційної роботи дорівнює 179
сторінкам. Вона складається з вступу, чотирьох розділів, висновків,
списку використаних джерел, який вміщує 275 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об’єкт,
предмет, мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну,
теоретичне та практичне значення одержаних результатів, подаються
відомості про апробацію дисертаційної роботи.

У першому розділі “Історіографія проблеми та джерельна база дослідження”
представлено аналіз наукових, науково-популярних, історичних,
публіцистичних літературних джерел, архівних матеріалів, які були
використані в ході дисертаційного дослідження.

Роль вченого в розвитку ботанічної науки була в свій час відзначена в
ряді біографічних статей та оглядових публікацій (1937), (1963), (1969),
(1983). Помітний прояв зацікавленості до особи В. Липського та його
наукової діяльності зумовила смерть ученого 24 лютого 1937 року.
Статті-некрологи були надруковані в журналах “Советская
ботаника”(Б.Федченко) – “Памяти Владимира Ипполитовича Липского”,
“Природа” ( О. Липа) – “Памяти Владимира Ипполитовича Липского”, у
журналі Інституту ботаніки АН УРСР (Є. Бордзіловський) – “В.І.
Липський”, тут також було надруковано статтю Б.Федченка – “В.І.Липський
і його робота в С. – Петербурзькому ботанічному саду”.

Розробкою наукової біографії В. Липського займались – Т. Гольд (1955),
А.Барбарич (1958). Для розкриття теми дослідження особливу цінність
складає науково-популярна праця Д.Доброчаєвої та Г.Мокрицького “Владимир
Ипполитович Липский” (1991), написана за основі епістолярної спадщини
вченого .

Певну цінність для з’ясування місця та ролі академіка В. Липського в
розвитку ботанічної науки в Україні мають видання, присвячені історії
Київського (1959) та Одеського університетів (1968), (2000),
Української Академії наук, написані як у радянський період, так і в
період державної самостійності України. Особливо цікавими є праці:
“Історія Академії наук України (1918-1923): Документи і матеріали”
(1993), “Рання історія Академії наук України (1918 – 1921)” (1993),
“Історія Академії наук України (1918-1993)” (1994), “Історія
національної Академії наук України в суспільно-політичному контексті
1918-1998” (2000) та інші .

Окремі аспекти діяльності В. Липського висвітлені в статтях енциклопедій
(1954) та цілому ряді енциклопедичних та біологічних довідників (1952,
1958, 1981).

Про наукову діяльність ученого дізнаємось із багатьох узагальнюючих
праць, таких як: “История биологии с начала ХХ века до наших дней”
(1975), “Развитие биологии на Украине” (1984), “Развитие естествознания
в России (ХVІІІ – начало ХХ века)” (1977). Проте напрями наукової
діяльності В.Липського в них розглядались фрагментарно.

На сьогоднішній день співробітниками Національного ботанічного саду
ім.М.М.Гришка НАН України В. Мельником, Т. Черевченко, Н.Чувікіною,
В.Квашою було написано та опубліковано серію статей про академіка
В.Липського в журналі “Інтродукція рослин”. У них автори коротко
висвітлили життєвий та творчий шлях В.Липського, вказали на його
здобутки в галузі ботанічної науки, його роль у розробці наукових основ
створення ботанічного саду АН УРСР.

Слід зазначити, що висвітлення взаємин між В.Липським та іншими
видатними діячами науки знаходимо в працях О. Пилипчука “Іван Федорович

Шмальгаузен” (1991), І. Мочалова “Владимир Иванович Вернадский” (1982),
В.Онопрієнка “Павел Аполлонович Тутковский” (1987) та інших.

Таким чином, огляд історіографії проблеми свідчить про певну
зацікавленість дослідників питанням вивчення наукової спадщини
В.Липського, відомостей про його життєвий шлях. Дослідники акцентували
увагу на петербурзькому періоді діяльності, вважаючи його основним та
найбільш продуктивним у житті вченого. У деякій мірі висвітлювались
результати його наукових відряджень до ботанічних садів світу та
вивчення їх роботи. Майже поза їх увагою залишилась діяльність
В.Липського в другому київському періоді, участь його в роботі
новоствореної Української Академії наук, робота по організації
ботанічного саду АН України, діяльність на посаді президента Української
Академії наук (1922-1928).

Аналіз наукової, публіцистичної, історичної науково-популярної
літератури, використаної під час роботи над дисертацією, підтверджує
думку про те, що творча спадщина В.Липського не була предметом
системного та цілісного дослідження, узагальнюючої праці з цього
питання досі не існувало.

Джерельна база дослідження представлена різноманітними за змістом і
характером, опублікованими та неопублікованими документами і
матеріалами, котрі включають збірники, природничо-наукову, історичну та
додаткову літературу, матеріали архівів, мемуари, щоденники, періодичні
видання тощо.

Основною джерельною базою історико-наукового аналізу діяльності
В.Липського стали його наукові роботи, представлені в фондах бібліотеки
Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України та Національної
бібліотеки України ім. В. І. Вернадського.

Цінні відомості були отримані внаслідок дослідження фондів архіву
Інституту архівознавства Національної бібліотеки України
ім.В.І.Вернадського, Інституту рукописів Національної бібліотеки
України, архіву та Гербарію Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН
України, Державного архіву Житомирської області тощо. У згаданих архівах
містяться матеріали, що стосуються різних аспектів як наукової, так і
громадської діяльності В.Липського.

У другому розділі “Життєвий та творчий шлях В.Липського” здійснено
аналіз основних етапів життєвого та творчого шляху В.Липського, показано
процес формування та становлення його як науковця, з’ясовано, що вчений
належав до представників прогресивної наукової інтелігенції того часу.

У результаті вивчення та аналізу наукової, громадської та
організаційної діяльності В. Липського, було виділено такі періоди:
перший київський період – 1885 – 1893 рр.; петербурзький – 1894 – 1917
рр.; другий київський – 1917 – 1928 рр.; одеський – 1928 – 1937 рр. У
перший київський період (1887–1893) відбулося становлення В.Липського
як ученого-флориста, систематика, що проходило в умовах бурхливого
розвитку ботанічної науки в Україні наприкінці ХІХ – початку ХХ
століття. Основними чинниками його формування як
науковця-природодослідника стали: роки навчання в Житомирській
гімназії, колегії ім.П.Галагана та в Університеті св. Володимира в
Києві, активна науково-дослідницька робота під керівництвом та
наставництвом видатного ботаніка І.Шмальгаузена, співпраця з багатьма
відомими природодослідниками того часу, активна участь у роботі
Київського товариства дослідників природи.

За цей період він досліджував флору Бессарабії, Криму, Кавказу,
Закавказзя, Закаспійської області, побував у ботанічних наукових
установах Туреччини, Греції, Італії. Саме в цей час молодий вчений
опублікував перші наукові праці за результатами власних флористичних
досліджень. У даних роботах автор заявив про себе як науковця-ботаніка з
величезним запасом знань та бажанням працювати на благо науки.

Багатогранна наукова діяльність В. Липського в петербурзький період
(1894-1917) дала йому можливість зайняти одне з чільних місць серед
учених-ботаніків того часу. Цей період виявився найпродуктивнішим у
житті В.Липського як науковця, дослідника, мандрівника. За даний час ним
написано та опубліковано більше 70 наукових праць, багато з них не
втратили свого значення до нашого часу. Наукові роботи згаданого
періоду, перш за все, носять узагальнюючий характер. У більшості з них
учений підводить підсумок флористичних досліджень, розпочатих ним ще в
перший київський період.

Другий київський період (1917-1928) діяльності вченого не відзначений
такою великою кількістю наукових праць, як попередні. Ним опубліковано
тільки три роботи, декілька робіт залишилось у рукописах. Створення
В.Липським проекту будівництва академічного ботанічного саду, його
діяльність на посту президента Всеукраїнської Академії наук (ВУАН) мали
велике значення для становлення науки в Україні. Перебуваючи на посту
президента ВУАН, академік В.Липський одночасно обіймав посаду секретаря
її ІІ відділу, очолював Комісію енциклопедичного словника, Комісію по
ревізії бібліотеки ВУАН, був заступником голови Комісії по обстеженню та
впорядкуванню заповідника “Асканія Нова”. У цей період В. Липський
доклав багато зусиль для вивчення природних багатств України та
організації українських наукових установ, він багато зробив по створенню
науково-дослідних закладів, розробці їх наукової тематики, добору кадрів
тощо.

Для одеського періоду діяльності (1928-1937) В. Липського характерним є
практичне втілення досвіду вченого в організацію роботи Одеського
ботанічного саду та вивчення рослинності півдня України для застосування
їх в народному господарстві. Під його керівництвом в Одеському
ботанічному саду широко розгортається інтродукція рослин та дослідження
рослинних ресурсів. Одним із найвагоміших досягнень академіка
В.Липського в цей період можна вважати відкриття першого в Україні
йодного заводу в Одесі (1931). В.Липський працював директором Одеського
ботанічного саду до 1933 р., після чого до самої своєї смерті
(24.02.1937) був його науковим консультантом. У цей період учений
продовжує працювати над написанням наукових праць, але він опублікував
тільки два звіти про ботанічні дослідження, всі інші наукові роботи
залишились у рукописах.

У третьому розділі “Основні напрями наукових досліджень В.І.Липського”
проаналізовано наукову спадщину вченого.

Вивчення та аналіз наукового доробку В. Липського дозволило встановити
чотири основні напрями наукових пошуків ученого: флористичні
дослідження, роботу в галузі систематики судинних рослин, вивчення
світового досвіду роботи ботанічних садів, історія ботанічної науки. У
наукових працях ученого ці напрями тісно пов’язані між собою, тому ми
намагались їх досліджувати в комплексі.

Аналіз наукових праць В. Липського в галузі ботаніки є дуже важливим,
тому що дані роботи віддзеркалюють ті основні напрями, якими розвивалась
ботанічна наука в кінці ХІХ на початку ХХ століть. Учений вніс вагомий
вклад у розв’язання конкретних проблем, його праці мали певний вплив на
формування ботанічної науки.

Одним із основних напрямів наукової діяльності В.Липського були його
дослідження флори різних регіонів Російської Імперії. Учений був одним
із перших природодослідників, які стояли у витоків вивчення флори
Беcсарабії, Криму, Кавказу та Середньої Азії. Праці, що були надруковані
за результатами його досліджень, стали основоположними для подальшого
вивчення флори згаданих районів. Усі вони увійшли до світової скарбниці
флористики.

У кінці ХІХ ст. питання стану та охорони рослинного покриву Беcсарабії
стали привертати увагу наукової громадськості. Великі простори
Беcсарабії на той час майже не були досліджені в флористичному
відношенні, поповненням даних про видовий склад її флори і зайнявся
В.Липський. Дослідженню флори Беcсарабії В.Липський присвятив три роки
(1886-1888) копіткої праці. Він застосував нові методи спостереження та
вивчення флори, зокрема геоботанічний, досягнувши при цьому серйозних
вагомих результатів. Під час ботанічних екскурсій молодому вченому
вдалось відвідати більшу частину Бессарабії та побувати в місцях
різноманітного фізичного характеру і до того ж у різні пори року, тобто
не тільки влітку, але й ранньою весною та восени. Учений побував у 69
пунктах Бессарабії, 42 з них знаходяться на території сучасної України.
В.Липським було досліджено видовий склад флори даного регіону та зібрано
велику кількість гербарного матеріалу. Після ретельного та детального
його опрацювання В.Липським написано ряд звітів із даного питання, які
були опубліковані в “Записках Київського товариства дослідників
природи”. Основною ж науковою працею молодого вченого по флорі
Бессарабії є робота “Исследования о флоре Бессарабии”, що побачила світ
у 1889 році. Ця праця вважалась, на той час, найкращим зведенням флори
Бессарабії, саме вона стала початком великої кількості робіт ученого,
присвячених дослідженням флори різних регіонів Росії. У роботі
вказувались літературні джерела, якими користувався природодослідник, у
певній мірі висвітлювалась історія дослідження флори даного регіону,
подано опис території Бессарабії, короткий нарис рослинності та список
дикоростучих рослин, який налічував близько 1200 видів із 450 родів.
В.Липський дав аналіз фізико-географічних особливостей Бессарабії,
представив топографічну характеристику місцевості, визначив природні
кордони території, її площу тощо.

Заслугою В.Липського у вивченні флори Бессарабії було уточнення
поширення рідкісних та цінних для науки видів рослин, опис нового виду
мласкавеця бессарабського (Valerianella bessarabica Lipsky), який у
подальшому виявився характерним для іншого регіону України – Криму.

Учений констатував той факт, що флора Бессарабії не була вивченою, але
вже багато її видів утрачені для науки, особливо це стосувалось
рослинного світу цілинних степів, які потерпали від розорювання. Учений
одним з перших підкреслював, що вивчення такого цікавого явища, як
південно-українські степи, та відновлення картини попередньої степової
рослинності складає великий інтерес і навіть необхідність, тим паче, що
степи ці знаходяться напередодні свого винищення. Так ще в ХІХ ст.
учений звернув увагу на ті питання зміни рослинного покриву південних
цілинних степів, які в наш час стали глобальними. Починаючи з перших
своїх наукових досліджень В.Липський зрозумів, що недостатньо проводити
вивчення тільки рослинного світу, що природу будь-якого регіону потрібно
розглядати в цілому, в складній взаємодії живих організмів та неживої
природи.

Значну роботу проведено В.Липським щодо вивчення флори іншого регіону
Російської імперії – Кавказу. Уперше він побував на Кавказі з невеликою
ботанічною екскурсією в 1887 р., а з 1889 р. молодий учений починає
вивчати цей край досконально. На Кавказі він побував у 1889, 1890,
1891, 1892, 1893, 1895 роках, у переважній більшості ці наукові
відрядження були здійснені на кошти Київського товариства дослідників
природи та Університету св. Володимира в Києві.

У результаті систематизації та узагальнення гербарних матеріалів по
флорі Кавказу, починаючи з 1891 р., В.Липським видано ряд робіт (близько
15), які мали і до цього часу мають велике наукове значення.

Конспект флори Кавказу, який був складений В.Липським і налічував 4430
видів рослин, давав поняття про її кількісний та якісний склад. Учений
вважав, що Кавказ має значну кількість видів судинних рослин, які
зустрічаються виключно на цій території. Він визначив близько 650 видів
ендемів кавказької флори. Дані його флористичних досліджень на той час
слугували матеріалом при вивченні флори не тільки Кавказу, а й усієї
Росії. До результатів флористичних досліджень Кавказу В.Липським
потрібно віднести не тільки надруковані наукові праці, а й визначення
та опис понад 40 нових видів та різновидностей рослин кавказької флори.
Серед них можна назвати діоскорею кавказьку (Dioscorea caucasica
Lipsky), бук східний (Fagus orientalis Lipsky), любисток кавказький
(Levisticum caucasicum Lipsky), перстач Алексєєнка (Potentilla
alexeeпkoi Lipsky), тюльпан кавказький (Tulipa caucasica Lipsky),
звіробій понтійський (Hypеricum ponticum Lipsky) та багато інших.

Наприклад, опис бука східного, який здавна всі ботаніки вважали буком
звичайним (Fagus silvatica L.), мав велике значення не тільки для
кавказької флори, він став “першою ластівкою” для опису деревних
порід української флори, зокрема Криму.

На підставі аналізу наукових робіт по флорі Кавказу В.Липського,
Н.Кузнєцова, О.Гроссгейма, О.Фоміна, І. Акінфієва та ін. вчених, ми
можемо стверджувати, що саме В.Липський був одним із перших, хто вніс
значний внесок у вивчення флори даного регіону. Робота В.Липського
“Флора Кавказа” стала на той час єдиною завершеною зведеною
флористичною роботою. Дана праця цитувалась і цитується зараз в усіх без
виключення роботах, які стосуються флори та рослинності Кавказу, саме
вона стала основою для написання флори даного регіону в першій “Флорі
СРСР.”

Дослідженню Середньої Азії В.Липський присвятив майже п’ятдесят років,
починаючи з 1887 р., коли він уперше побував у цих краях, подорожуючи
від Красноводська до Кизил – Арвада, і закінчуючи 1936 роком, коли ним,
уже в досить похилому віці, була здійснена остання подорож до
Узбекистану та Туркменії. Із питань досліджень природи Середньої Азії В.
Липський опублікував 35 наукових праць. Такі роботи, як “Горная Бухара”,
“Материалы для флоры Средней Азии”, “Флора Средней Азии, т.е. Русского
Туркестана и ханств Бухары и Хивы”, є монументальними та всесвітньо
відомими. Результатом вивчення флори Середньої Азії В.Липським є
встановлення чотирьох нових родів Galagania, Korshinskia, Koslovia,
Ladyginia і понад 220 видів та різновидностей судинних рослин. Учений
виключив з конспекту флори Середньої Азії багато видів і навіть окремі
роди, які наводились раніше помилково або навіть були невірно описані.
Усі описані В.Липським таксони судинних рослин є визнаними сучасною
ботанічною номенклатурою, деякі з них зараз переведені в синоніми.
Досліджуючи флору Середньої Азії, вчений зібрав колосальну кількість
ботанічних, фауністичних, геологічних та інших колекцій. Із експедицій
В.Липський привозив насіння середньоазіатських рослин, яке висівалось в
Санкт – Петербурзькому ботанічному саду, а потім розсилалось по
ботанічних садах світу. Варто відмітити також, що зібрані колекції
насіння обов’язково передавались безпосередньо для ботанічного саду
Університету св. Володимира в Києві.

Особливе місце в науковій спадщині В. Липського займає діяльність по
вивченню світового досвіду роботи ботанічних садів. Він був одним із
перших, хто подав детальні описи відвіданих ним закордонних ботанічних
установ. Усі його роботи вирізняються великою точністю наведених
фактичних даних і кожен раз супроводжуються узагальненням, яке
стосується тієї чи іншої проблеми організації роботи ботанічних садів.
Таких описів, які опублікував В.Липський, не було на той час ні в Росії,
ні в інших країнах. Звіти про закордонні поїздки В.Липського є підсумком
світового досвіду організації ботанічних установ і залишаються визначною
пам’яткою в історії розвитку ботанічних садів світу до сьогоднішнього
дня.

,

D

a

o

u

d

F?ooieieioaioooioooooooooooTHoTHoTHOoTHoTHoIA?A???A?A???????A?A?A?A?A?A?
A?A?A?A

EH

*

,

D

?

I

I

?

O

O

Oe

O

U

Ue

TH

a

?a

o

u

ue

9фігурою: глибокий мислитель, доскіпливий дослідник архівів у ньому
поєднувався з майстром слова. В історії ботанічної науки він, перш за
все, цікавився тими її розділами, у яких сам працював, особливо це
стосується флористики та систематики, а також створення і діяльності
ботанічних садів.

Фундаментальною серед праць з даного напряму є “Исторический очерк
Санкт–Петербургского Ботанического Сада (1713-1913)”, який і понині
залишається одним із кращих ґрунтовних джерел з історії вітчизняної
ботаніки.

Життя та наукова діяльність В. Липського є прикладом самовідданої праці,
вірного служіння справі розвитку ботанічної науки. Науковий доробок
ученого – важливе джерело подальшого розвитку таких галузей природничих
наук, як ботаніка, флористика, геоботаніка, географія рослин, історія
ботанічної науки.

Протягом усього свого життя вчений займався дослідженнями природи, які,
в певній мірі, можна назвати основоположними для всієї української та
світової ботанічної науки в кінці ХІХ на початку ХХ століття. В.
Липський увійшов в історію вивчення флори різних регіонів колишньої
Російської Імперії.

Погляди цього визначного ботаніка-систематика, ботаніка-флориста
виявились пророчими, перспективними, хоча інколи вони не зустрічали
схвалення з боку сучасників ученого і часто ставали приводом для
полеміки в наукових колах.

Вивчаючи на початку своєї наукової кар’єри флору Бессарабії, В.Липський
особливу увагу звернув на найважливіші проблеми флористики та підказав
шляхи їх вирішення через призму проблем охорони рослин, захисту рослин
від непомірного негативного антропогенного впливу. Учений підкреслював,
що людина порушує природну рівновагу рослинних форм, які складають флору
досліджуваної місцевості. Особливо важливого значення набувають ідеї
вченого сьогодні, коли гостро стоїть питання охорони рідкісних та
зникаючих рослин даної території. Вирубування лісів, розорювання степів,
випасання худоби, нераціональне вирощування культурних рослин – усе це
разом призвело до того, що таке явище, як цілинні степи, степова флора
на згаданій території вже майже зникли. На цінність досліджень
В.Липського в цьому напрямі в своїх роботах вказували сучасники вченого
та науковці нашого часу, Й.Пачоський, Ю.Шеляг-Сосонко, Д.Дубина, Є.
Лавренко, О.Дубовик, Л.Крицька та інші.

Відомості, подані В. Липським, про динаміку, кількісні та якісні зміни
видового складу, особливо степової флори півдня Одеської області,
дозволяють краще уявити сьогодні екологічні умови зростання рідкісних та
зникаючих видів у цілому на території України. Останнє є досить суттєвим
при відновленні рослинного покриву, видового складу флори, хоча б у
рамках заповідних зон, якими є Дунайські плавні та Асканія Нова.

Дослідження В. Липським видового складу флори Криму та Кавказу мають
значний вплив на сучасні уточнення поширення деяких видів, які ростуть у
Кримсько-Новоросійському ботаніко-географічному районі, що зараз
розглядаються в ранзі Кримсько-Новоросійської провінції. Учений
вказував, що ця територія має дещо замкнутий характер, свої особливості
у флористичному відношенні, тобто має свої особливі ендемічні види. Дані
його досліджень використовуються сучасними ботаніками при вивченні
кримсько-новоросійських ендемів.

Надзвичайно великий внесок зробив В. Липський у плані дослідження
червоних водоростей акваторії Чорного моря. Йодні експедиції, саме
завдяки участі в них академіка В.Липського, мали велике наукове та
практичне значення. Під час експедицій було глибоко вивчено біологію
філофори червоної та методику її добування. Результати наукових
досліджень ученого з цього питання дозволили втілити в життя побудову
першого йодного заводу в Україні.

У своїх наукових працях вчений неодноразово піднімав питання, які
стосувались вирішення різноманітних проблем систематики рослин, опису
нових видів. Варто відмітити, що всі праці В. Липського, які були
присвячені флорам досліджуваних ним територій, були опубліковані ще до
створення міжнародних правил ботанічної номенклатури. Тому важливо
підкреслити бачення ученим проблем тогочасної систематичної ботанічної
номенклатури та шляхів їх вирішення.

В. Липський у кінці ХІХ ст. ратував за те, щоб при складанні списків
рослин було взято за правило писати точну назву рослини та ім’я автора,
який уперше її описав, указувати її місцезнаходження та умови зростання.
На думку вченого, саме так можна буде уникнути багатьох помилок при
використанні ботаніко-систематичної літератури та гербарних зразків у
подальших дослідженнях. Особливо це стосувалось списків рослин, які
досить часто друкували природодослідники-аматори. Усе це є аксіомою для
сучасних учених-ботаніків.

Іншим питанням, яке неодноразово піднімав та всебічно висвітлював
В.Липський, було необхідність чіткого визначення таких систематичних
одиниць, як різновидність та форма. Учений на аргументованих прикладах
довів, що при описі нового виду природодослідник повинен вивчати рослини
на різних стадіях їх росту та розвитку, в різні пори року, в різних
екологічних умовах зростання, проводити спостереження за рослинами
безпосередньо в природі, зібрати достатню кількість якісних гербарних
зразків. Тільки при дотриманні цих вимог, на думку вченого, можна буде
при описі нового виду уникнути недоречностей.

Значний внесок В. Липський зробив у галузі систематики рослин. Ученим
було виявлено та описано сотні судинних рослин, які були невідомими для
ботанічної науки, деякі з них є рідкісними ендемічними видами. Як уже
зазначалось, він описав чотири нових для ботанічної науки роди, 164
види, 70 різновидностей та шість форм судинних рослин, намітив до опису
десять нових видів та зробив 18 номенклатурних комбінацій у ранзі виду.

Величезне значення мали і мають гербарні зразки, зібрані вченим протягом
життя. В.Липським було загербаризовано сотні тисяч зразків, що на
сьогоднішній день зберігаються в різних наукових установах України,
Росії, Великобританії, країн Середньої Азії та інших держав. Саме вони
створили основу тих фундаментальних праць, які були присвячені флорам
Бессарабії, Кавказу, Середньої Азії. Гербарні матеріали В. Липського і
сьогодні використовуються для встановлення ареалів видів рослин.
Особливо вартісними є дані про місцезнаходження рідкісних та зникаючих
рослин, тих, що поширювались людиною невимушено в процесі її
господарської діяльності.

Для розвитку ботанічної науки в Україні велике значення мають ті
наукові праці вченого, в яких він звертав увагу на комплексне вивчення
рослинних угрупувань та ґрунтів.

Ідеї вченого зберігають усю повноту своєї актуальності і в наші дні,
вони не вступають у суперечність із найновішими даними, більше того –
доводять його далекоглядність.

У четвертому розділі “Науково-організаційна діяльність В.І.Липського”
показано участь В.Липського в становленні Академії наук України та його
робота як організатора ботанічних садів на батьківщині.

Заснована 14 листопада 1918 р. Українська Академія наук повинна була
стати не тільки науковим центром для широкого сприяння культурному
відродженню України, але й відігравати велику роль у становленні та
розвитку продуктивних сил. На той час вона гостро потребувала вчених з
високим творчим потенціалом та науковим авторитетом. Багаточисельні
фундаментальні дослідження та оригінальні праці з різних напрямів
ботанічної науки поставили В. Липського в перший ряд кандидатів для
роботи в Академії. Перший президент Української Академії наук (УАН)
В.Вернадський, добре знаючи його завдяки попередній роботі в
Санкт-Петербурзі, запропонував йому посаду директора Ботанічного саду.
30 грудня 1918 р. на засіданні ІІ фізико-математичного відділу УАН
В.Липського було обрано директором новоствореного ботанічного саду.

У період становлення та зміцнення Української Академії наук учений
своїми знаннями прислужився справі організації науки в Україні. Окрім
завідування Ботанічним садом і кафедрою квіткових рослин Всеукраїнської
Академії наук (ВУАН) В.Липський брав активну участь в організації та
роботі різних академічних структур, зокрема природничого профілю. Відома
його діяльність у Комісії УАН по вивченню природних багатств України,
створеної в березні 1919 р., Комісії по вивченню фауни України. Він
працював у Видавничій комісії ІІ відділу УАН, очолював Комісію
енциклопедичного словника, Комісію по ревізії бібліотеки УАН, був
представником академії у Військово-промисловому комітеті. Досить часто
йому доводилося брати участь у роботі угодових комісій по залученню
різних організацій до співпраці з УАН. Так, у 1920 р. він працював у
комісії в справі залучення до академії Комісії по виучуванню природних
багатств України та Вченого сільськогосподарського комітету. У грудні
1920 р. його було обрано до Господарського правління УАН як представника
її ІІ відділу. На початку 1921 р. він став членом Угодової комісії по
об’єднанню Української академії наук із Українським науковим
товариством.

Після від’їзду секретаря ІІ відділу УАН ( серпень 1919 р.) С.Тимошенка
за кордон В. Липському було доручено здійснювати повноваження секретаря
ІІ Відділу. У жовтні 1921 р. В.Липський був обраний товаришем президента
Академії наук України, а 12 червня 1922 р. спільне зібрання Академії
обрало його на голову-президента ВУАН.

Після обрання В.Липського на цю посаду він продовжує докладати багато
зусиль для подальшої організації та розбудови наукових установ в
Україні. На нього, як президента, покладалась відповідальність і за
наукову, і за фінансову діяльність Академії, у цей період широко відома
його наукова, громадська, дослідна робота. Та грубе, а нерідко і
некомпетентне втручання влади в академічні справи викликало
непорозуміння поміж самих академіків. Для вивчення стану роботи Академії
створюється комісія Народного Комісаріату освіти (НКО). Висновки даної
Комісії були розгромними для ВУАН. Замість реальної оцінки діяльності
Академії члени комісії надали перевагу виявленню хиб, недоліків та
негативних моментів у роботі наукової установи. Керівництво Академії і,
насамперед, Президію, яку очолював В.Липський, було звинувачено в
недотриманні законів радянської влади, їм це інкримінувалось як
політичні порушення. Комісія пропонувала негайно оголосити перевибори
Президента ВУАН, провести нове затвердження складу академіків,
встановити тверду структуру та штати Академії.

Партійне керівництво вважало В.І.Липського “політично інертним”
президентом, який передовірив управління академією С.О.Єфремову та
А.Ю.Кримському. Колеги-академіки теж висловлювали незадоволення його
нейтральним ставленням до різних угруповань, що склалися у ВУАН. Проте
безсторонню поведінку В. Липського можна виправдати складними
обставинами, в яких існувала Академія. Адже її часто звинувачували в
аполітичності і навіть у контрреволюційній діяльності, і явна підтримка
президентом якоїсь з груп академіків могла порушити рівновагу, привести
до відкритого протистояння між членами ВУАН і до можливого її закриття.

Третього травня 1928 р. відбулись перевибори Президії ВУАН, на яких
президентом був обраний Д.К.Заболотний, віце-президентом – К.Г.Воблий,
неодмінним секретарем залишився А.Ю.Кримський. А вже 21 червня 1928 р.
В.І.Липський залишив посаду президента, яку він обіймав протягом шести
буремних років (1922-1928), і виїхав до Одеси, де очолив Одеський
ботанічний сад .

Безперечно організація роботи ботанічних садів займала особливе місце в
діяльності В.Липського. Найбільш вагомий внесок учений зробив в
організацію роботи ботанічного саду Університету св. Володимира в Києві,
Імператорського Санкт – Петербурзького ботанічного саду, ботанічного
саду Української Академії наук та Одеського ботанічного саду. При цьому
він виявив неабиякий талант організатора та керівника, вирішуючи
нагальні потреби даних наукових установ.

Свій багатий досвід знавця ботанічних садів В. Липський використав, перш
за все, при організації роботи ботанічного саду Української Академії
наук. Відомо, що саме його, як одного з найкращих у світі
ботаніків-дослідників та видатних знавців у справі організації
ботанічних садів, було запрошено на посаду директора ботанічного саду
(1918), який планувався в структурі УАН. Ботанічний сад, що
створювався, повинен був стати великим науковим центром з вивчення флори
України та світу. Незважаючи на труднощі, які відчувала Українська
Академія наук та її підрозділи в ті нестабільні часи, розпочалась робота
по створенню бібліотеки, гербарію, музею, лабораторій саду, було
складено картковий каталог літератури по флорі України тощо.

Під час організації Ботанічного саду УАН В. Липський виступав не тільки
як науковець-теоретик організації ботанічних садів, а й безпосередній
втілювач цих ідей на практиці. Його теоретичні погляди на створення
ботанічного саду були викладені в праці “Ботанічний сад Української
Академії наук і його завдання”. До завдань даної наукової установи
В.Липський відносив: виняткову науковість, використання всіх новітніх
досягнень у галузі ботаніки, поєднання ботаніки з іншими природничими
науками тощо.

Переважна більшість пропозицій ученого щодо створення ботанічного саду
ВУАН була згодом утілена в життя. Як уже відомо, тільки у вересні 1935р.
Інститут ботаніки Академії наук УРСР отримав ділянку для створення
ботанічного саду на печерських пагорбах, у районі Звіринця. Комісія з
питань організації Ботанічного саду під головуванням Є.Патона
запропонувала залучити до розробки основного принципу організації даної
наукової установи серед інших і академіка В.Липського.

Раніше основні теоретичні начерки плану організації Ботанічного саду
були втілені в життя В.Липським при облаштуванні саду при Академії наук
(1923 р.). Відомості про цей етап у діяльності В.Липського нами вперше
знайдено в архівах Інституту рукописів Національної бібліотеки України
ім. В.І.Вернадського, Фонд Х Архів АН УРСР – справа № 18682 “ Кафедра
квіткових рослин та Ботанічний Сад” (стаття про роботу кафедри),
датований документ 1929-1930 рр. Стаття була написана академіком
В.Липським до 10-ї річниці створення ВУАН.

Із згаданих у статті рослин, висаджених академіком В.Липським, на
сьогоднішній день залишилось дві смереки, одна з яких, як вказував
учений, зі зламаною роздвоєною верхівкою, дві яблуні, береза та кущі
бузку. Залишки даного саду нами знайдені у дворі Президії НАН України,
що по вул. Володимирській, 54.

У 1928 р. В. Липський переїздить до Одеси, де займає посаду директора
Одеського ботанічного саду. З приїздом В. Липського до Одеси напрям
діяльності ботанічного саду змінився, набув досить широкого розмаху.
Розпочались роботи флористичного, систематичного, ботаніко-географічного
характеру та роботи по інтродукції рослин. Перш за все В.Липський
звернув увагу на перевірку назв рослин, які культивувались у ботанічному
саду, на створення гербарію, бібліотеки, музею тощо. Згодом В.Липський
разом з співробітниками привів у зразковий стан гербарій Одеського
ботанічного саду, який налічував на той час 5500 змонтованих аркушів і
міг використовуватись для наукової роботи. Одеський період життя та
наукової діяльності В.Липського розкриває нам його як науковця-практика.
Співробітники саду під керівництвом В. Липського брали активну участь у
вивченні рослинних ресурсів півдня України для широкого їх використання
в народному господарстві, особлива увага на той час приділялась
технічним, лікарським рослинам. Уже через два роки після приходу
В.Липського на посаду директора в саду було створено лабораторії по
вивченню даних видів рослин. У 1930 р. В.Липський вивчав водорості
району Карадагської гідробіологічної станції, досліджував вплив
рослинності Атманайського лиману (Азовське море) на утворення та
випадання солей, приймав участь у роботах Українського інституту з
каучуку та каучуконосів у Києві. Продовжувалось співробітництво
академіка В.Липського з Ленінградським Ботанічним інститутом Академії
наук СРСР.

Учений у 1930 р. продовжив дослідження філофори червоної в Чорному
морі, які були ним розпочаті ще в 1927 році. Саме ця водорість стала
матеріалом для виготовлення йоду та агар-агару, які на той час ввозили
з-за кордону. Так звані йодні експедиції на Чорному морі були проведені
В.Липським у 1930 та 1931 роках на яхті “Сирена”, на суднах “Друг
жизни” та “Лысковский”, і вже в 1931 році в Одесі почав діяти перший в
Україні йодний завод.

Одним із напрямів роботи В. Липського на посту директора Одеського
ботанічного саду було керівництво молодими науковими кадрами –
аспірантами даного ботанічного саду. Учений приділяв велику увагу
польовій роботі аспірантів. Саме під час спільних ботанічних екскурсій
він навчав молодих колег організації екскурсійної та експедиційної
роботи, методиці ботанічних досліджень, гербаризації рослин тощо.

У 1933 році Одеський ботанічний сад було включено до розробки дарвіно –
мічурінського напрямку та “новацій” Т. Лисенка. В. Липський був людиною,
яка не звикла до компромісів, тому він залишає посаду директора
ботанічного саду і стає тільки науковим консультантом цього закладу.

Як зазначали сучасники вченого, під керівництвом академіка В.Липського
Одеський ботанічний сад набув свого найбільшого розквіту. Саме академік
В.Липський, використавши свій величезний досвід знавця ботанічних садів,
зумів перетворити його на справжню наукову установу.

У висновках викладено положення, які виносяться на захист:

1. Постать В. Липського – видатного українського вченого, ботаніка,
флориста, систематика, знавця та організатора роботи ботанічних садів,
академіка і президента (1922-1928) Української Академії наук,
члена-кореспондента АН СРСР – уперше стала об’єктом дисертаційного
дослідження. Вивчення його наукової спадщини, нових архівних,
документальних та літературних матеріалів дозволило нам глибоко та
всебічно представити особистість ученого, дати належну оцінку його
наукової діяльності.

2. Науковий світогляд В. Липського формувався в умовах активного
розвитку світової та вітчизняної ботанічної науки. Наукові погляди
молодого вченого утверджувались та міцніли в процесі наполегливої та
копіткої роботи, під впливом та за сприяння видатних науковців того
часу, таких як І.Шмальгаузен, завдяки участі в роботі Київському
товаристві дослідників природи та Російському географічному товаристві.
У науковій діяльності В.Липського пропонується виділити такі періоди:
перший київський період – 1885 – 1893 рр.; петербурзький період – 1894
– 1917 рр.; другий київський період – 1917 – 1928рр.; одеський період –
1928 – 1937рр.

3. Уперше здійснений історико-науковий аналіз ботанічної наукової
спадщини вченого показав, що його ідеї академіка В.Липського виявились
перспективними, хоча інколи вони не зустрічали схвалення з боку
сучасників і часто ставали приводом для полеміки в наукових колах.
Наукові праці вченого мали і мають вплив на розвиток таких напрямів
ботанічної науки, як ботанічна географія та геоботаніка. В.Липський
один із перших розпочав дослідження рослинного світу Поділля,
Придніпров’я, Бессарабії, Криму, Кавказу, Середньої Азії. Саме його
роботи спонукали інших природодослідників до подальшого вивчення флори
даних територій, завдяки чому згадані території виявились найбільше
вивченими в природному відношенні на початку ХХ століття.

4. Вивчено та проаналізовано флористичні наукові роботи вченого, що
дозволило визначити вагомість внеску В.Липського у дослідження флори
України та інших країн, його вкладу в розвиток флористики та систематики
рослин. Учений описав чотири нових для науки роди, понад 280 видів і
різновидностей. Серед яких 32 види та різновидності описані вченим,
уперше додано нами. Також, нами вперше визначено назви видів, які зараз
переведені в синоніми, вказано номенклатурні комбінації зроблені вченим
у ранзі виду виявлено десять видів рослин, визначені для опису
В.Липським, але описані іншими авторами.

5. Ім’я вченого увічнено в історії ботанічної науки: на сьогоднішній
день на його честь названо 64 види та різновидності судинних рослин, з
яких до наших досліджень були відомими лише 54 назви.

6. Показано заслуги В. Липського в роботі та керівництві такою науковою
установою, як Всеукраїнська Академія наук, а також низкою комісій:
Комісією УАН по вивченню природних багатств України, Комісія по вивченню
фауни України, Комісією енциклопедичного словника, Озерною комісією.
Активна науково-організаційна діяльність ученого свідчить про його
організаторські здібності та доповнює його творчу особистість. Історія
Ботанічного музею Центрального науково-природничого музею та Інституту
ботаніки НАН України пов’язані з створеними та очолюваними В.Липським
Ботанічним кабінетом, Гербарієм (1922) та кафедрою квіткових рослин
(1919), які частково стали їх базою. Академік В.Липський брав участь у
закладанні фундаменту української науки, бачив перспективи її подальшого
розвитку, прагнув вивести її на світовий рівень.

7. Висвітлено значення діяльності академіка В.Липського по організації
роботи ботанічного саду ВУАН. З’ясовано, що саме вченим було розроблено
перший план забудови та організації роботи цього наукового закладу.
Переважна більшість його пропозицій була згодом утілена в життя.

8. До наукового обігу введено нові архівні матеріали, які висвітлюють
сторінки життя та діяльності вченого – зокрема, досі невідома стаття
„Кафедра квіткових рослин та Ботанічний сад 1929-1930 рр.”, листи до
академіка О.Фоміна (1929-1933рр.), протоколи засідань ради Ботанічної
секції Українського наукового товариства (1920-1924рр.)

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях:

1. Крецул Н. І. Роль гербарію в науковій діяльності Липського В. І.
1887-1917 рр. // Історія української науки на межі тисячоліть: 3б. наук.
праць /Відпов. ред. О.Я.Пилипчук. -Київ, 2001. -Вип. 5. – С. 120-124.

2. Крецул Н. І. В.І.Липський ? організатор ботанічних садів //
Історія української науки на межі тисячоліть: 3б. наук. праць /Відпов.
ред. О.Я.Пилипчук. -Київ, 2001. -Вип. 6. – С. 94-99.

3. Крецул Н. І. Володимир Липський про ботанічні сади Європи //Історія
української науки на межі тисячоліть: 3б. наук. праць /Відпов. ред.
О.Я.Пилипчук. – Київ, 2002. – Вип. 7. – С.120-126.

4. Крецул Н. І. Флористичні дослідження В.І. Липського // Історія
української науки на межі тисячоліть: 3б. наук. праць /Відпов. ред.
О.Я.Пилипчук. -Київ, 2002. -Вип. 8. – С. 157-163.

5. Крецул Н.І. В.І.Липський про структуру та діяльність наукових
бібліотек при ботанічних садах //Тези доповідей науково-практичної
конференції / Ред. кол.: В.А.Вергунов (відп. ред.) та ін. – Київ:
Нора-Друк, 2002. — С. 48-49

6. Крецул Н.І. В. І. Липський як історик науки /Історія освіти науки і
техніки в Україні: Перша конференція молодих вчених та спеціалістів:
Тези доповідей та повідомлень (ЗО травня 2002 р., м. Київ)/ Укр. акад.
аграр. наук. ЦНСГБ АН Вищ. шк. Укр. -К., 2002. С. 83-85.

7. Крецул Н.І. Академік Володимир Іполитович Липський – організатор
науки //Восьма конференція молодих істориків освіти, науки і техніки
(21-23 травня 2003 р., м. Київ). – Київ, 2003. – С. 101-105.

Анотації

Крецул Н.І.

Історико-науковий аналіз діяльності академіка В.І.Липського в контексті
розвитку ботанічної науки. – Рукопис.

У дисертації відображено основні етапи життя та представлено
історико-науковий аналіз наукової, організаційної, громадської
діяльності видатного українського вченого-ботаніка, флориста,
систематика, президента Української Академії наук (1922-1928),
академіка ВУАН та члена-кореспондента АН СРСР Володимира Іполитовича
Липського (1863-1937).

Наукова діяльність В. Липського розглянута в контексті розвитку
ботанічної науки в Уrраїні. Учений зробив вагомий внесок в її розвиток
та в організацію науки в Україні. Аналіз його наукових праць дає
підстави стверджувати, що вони не втратили своєї значимості й нині.

Ключові слова: В.Липський, наукова діяльність, ботанічна наука,
флористичні дослідження, ботанічні сади, історик науки, Українська
Академія наук.

Крецул Н.И.

Историко-научный анализ деятельности академика В.И.Липського в контексте
развития ботанической науки. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по
специальности 07.00.07 – история науки и техники.

В диссертации отображены основные этапы жизни и представлен
историко-научный анализ научной, организационной, общественной
деятельности выдающегося украинского ботаника, президента Украинской
Академии наук (1922-1928), академика ВУАН и член-корреспондента АН СССР
академика Владимира Ипполитовича Липского (1863-1937).

Работа состоит из вступления, четырех разделов, выводов, списка
использованных источников.

Во вступлении обоснована актуальность проблемы, определены объект,
предмет, цель и задачи, методы исследования, раскрывается научная
новизна, теоретическое и практическое значение полученных результатов.

В первом разделе “Историография проблемы и база источников исследования”
представлен анализ научных, научно-популярных, исторических,
публицистических литературных источников, архивных материалов, которые
были использованы в ходе исследования. Историографический обзор
убедительно показывает, что избранная научная проблема освещалась только
фрагментарно, деятельность В.И.Липского не была предметом
диссертационного исследования.

Во втором разделе “Жизненный и творческий путь В.Липского” осуществлен
анализ основ этапов жизненного и творческого пути ученого, показано
процесс формирования и становление его как ученого. В деятельности
В.Липского нами выделены такие периоды: первый киевский (1885-1893);
петербургский (1894-1917); второй киевский (1917-1928) и одесский
(1928-1937).

В третьем разделе “Основные направления научных исследований
В.И.Липского” осуществлен анализ научного наследия ученого.

Изучение и анализ научного наследия В. Липского позволили установить
четыре основных направления его научных поисков: флористические
исследования, работа в отрасли систематики сосудистых растений, изучение
мирового опыта работы ботанических садов, история ботанической науки. В
научных работах ученого эти направления тесно связаны между собой,
поэтому мы попытались их исследовать их в комплексе.

Анализ научных работ В. Липского в отрасли ботаники очень важен, потому
что эти работы показывают те основные направления, по которым
развивалась ботаническая наука конца ХІХ – начала ХХ ст. Ученый внес
значительный вклад в решение конкретных проблем, его работы имели
влияние на формирование ботанической науки того времени.

В разделе также обобщается вся творческая деятельность В.Липского,
показано значение его исследований для ботанической науки. Идеи ученого
сохраняют всю полноту своей актуальности и в наши дни, так как они ни в
коем

случае не вступают в разногласие с новейшими флористическими данными, а
лишь доказывают дальновидность ученого. Его работы имели глубокое
влияние на формирование ботанической науки конца ХІХ – начала ХХ веков
на Украине.

В четвертом разделе “Научно-организационная деятельность В.И.Липского”
показана роль академика В.Липского в становлении Украинской Академии
наук, его работа в качестве организатора ботанических садов на Украине.

В выводах обобщены результаты работы, показаны перспективы дальнейшего
исследования.

Ключевые слова: В. Липский, научная деятельность, ботаническая наука,
флористические исследования, ботанические сады, историк науки,
Украинская Академия наук.

Kretsul N. I.

Historical-Scientific Analysis of the Academician V.I.Lіpsky’s
Activities in the Context of Botanical Science Development. –
Manuscript.

The general stages of life and historical-scientific analysis of
research, organizational and social activities of the outstanding
Ukrainian scholar-botanist, florist, systematist, president of the
Ukrainian Academy of Sciences (1922-1928), academician of the All
Ukrainian Academy of Sciences, and corresponding member of the Academy
of Sciences of the USSR Volodymyr Ipolytovych Lіpsky (1863-1937) are
reflected in the dissertation.

V. Lіpsky’s research activities are viewed in the context of the
botanical science development. The scholar has made a ponderable
contribution to the Botany development, to the organization of this
science in Ukraine. The analysis of his research works gives arguments
to affirm that they haven’t lost their importance even today.

Key words: V. Lіpsky, research activities, botanical science, floristic
research, botanical gardens, the historian of science, Ukrainian Academy
of Sciences.

PAGE \* Arabic 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020