.

Історія створення Wikileaks. Джуліан Пол Ассанж

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 1876
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Історія створення Wikileaks.

Джуліан Пол Ассанж”

ПЛАН

1. Історія створення WikiLeaks

2. Джуліан Пол Ассанж

Висновок

Список використаних джерел

1. Історія створення WikiLeaks

WikiLeaks (вікілікс, англ. wiki та leak — витік) — міжнародна
організація, що займається витоками таємної інформації та її подальшою
публікацією на своєму сайті. Джерела інформації завжди залишаються
анонімними. Організацію було засновано в грудні 2006 зусиллями
австралійця Джуліана Ассанжа.

Незважаючи на свою назву, Wikileaks не є вікі-сайтом — читачі не можуть
змінювати його зміст.

Витік стався наприкінці листопада 2010 року, коли на сайті з’явилося
понад 250 тисяч листів дипломатів США. Серед інших даних, стало відомо,
що лідери Саудівської Аравії зверталися з проханням до США про авіаудар
по Ірану, також стали відомі численні неформальні характеристики
світових лідерів[1][2][3]. За підозрою у витоці інформації заарештований
Бредлі Меннінг, рядовий армії США[4].

Wikileaks пообіцяли оприлюднити 1139 документів стосовно України[5][6].

Зокрема українська спільнота отримала можливість дізнатися про подробиці
зустрічі Дмитра Фірташа, Юрія Луценка та інших високопосадовців з
екс-послом США в Україні Вільямом Тейлором.

У звіті екс-посла США Вільяма Тейлора про зустріч з Дмитром Фірташем,
яка пройшла 8 грудня 2008 року, опублікованому WikiLeaks, стверджується,
що Дмитро Фірташ придбав 61% акцій медіагрупи “Інтер”. Дипломат
зазначав, що медіагрупа є “власником і співвласником 7 телевізійних
каналів і новинного агентства UkrainianNews Agency”.

Британське видання Guardian, яке входить до п’ятірки впливових світових
газет, через які сайт Wikileaks оприлюднює американські дипломатичні
таємниці, в статті під заголовком “Торгівля озброєнням зі Східної Європи
процвітає: попередження США колишнім радянським державам не стримало
потоку зброї до Близькосхідних режимів і терористичних угрупувань” пише,
що Україна згадується в числі кількох держав, які викликали невдоволення
США своїми операціями на ринку озброєнь. З дипломатичних депеш
американських посольств випливає, що США намагалися втрутитися у понад
десяток міжнародних оборудок із продажу зброї, фігурантами яких були
Україна, Болгарія, Вірменія і Китай. У випадку кожної країни наводяться
конкретні приклади лобіювання США окремих урядів щодо конкретних
оборудок, які викликали застереження американців. Коли мова про Україну,
то як пише Guardian, у листопаді 2009 року, коли в Києві велися
переговори між Україною і США щодо нерозповсюдження зброї, помічник
держсекретаря Ванн Ван Діпен висловлював невдоволення продажем Іранові
техніки, яка могла бути використана для виготовлення балістичних ракет.
Американський урядовець дорікнув також Україні за те, що в серпні 2009
року компанія «Укрспецекспорт» відправила у Бірму партію комплектуючих
складових для бронетранспортерів, автоматичні гранатомети, протитанкові
ракети точного наведення і танкові кулемети. Ван Діпен сказав, що
українську зброю продали незважаючи на запевнення, надані урядові США, в
тому, що після 2008 Україна не експортуватиме озброєння репресивній
військовій диктатурі Бірми.

29 листопада 2010 року на Wikileaks оприлюднено файли листування
американських дипломатів де, зокрема, був такий фрагмент:

Алієв отримав листа від президента Медведєва, в якому зазначено, що якщо
Азербайджан підтримає визнання більшовицького штучного голоду в Україні
“ґеноцидом” в ООН, то він “має забути про Нагірний Карабах взагалі”.

[показати]

[показати]

[показати]

“Aliyev had received a letter from President Medvedev telling him that
if Azerbaijan supported the designation of the Bolshevik artificial
famine in Ukraine as “genocide” at the United Nations, ‘then you can
forget about seeing Nagorno-Karabakh ever again’.”

30 листопада 2010 року Wikileaks оприлюднила доповідь посла США в Анкарі
Джеймса Джеффрі, який наполягає, що Туреччина планує спровокувати
військову кризу, аби вторгнутися в Еврос[14]. США підтвердили підготовку
такої атаки в 2003 році, але проти плану виступив турецький генерал
Доган.

Після публікації у кінці листопада 2010 американського дипломатичного
досьє на сервер почалися масовані DDOS-атаки. WikiLeaks був змушений
скористатися можливостями хмарного веб-сервісу Amazon EC2 в США. Але
гостинність Amazon тривала недовго, вже 2 грудня 2010 компанія припинила
співпрацю з WikiLeaks, відмовившись надавати послуги хостингу. За даними
Associated Press, рішення про припинення співробітництва було прийнято
під тиском голови Комітету Сенату США з національної безпеки Джозефа
Лібермана, що відправив компанії відповідний запит. Ліберман не приховує
своєї участі в блокуванні WikiLeaks. У опублікованій заяві він лише
висловив жаль, що Amazon не зробила цього раніше.

Вже 3 грудня 2010 домен Wikileaks.org був “убитий” американським
сервісом EveryDNS.net, який надає DNS-адреси. Сайт перемкнувся на
швейцарський домен wikileaks.ch (доступні також wikileaks.de,
wikileaks.fi і wikileaks.nl), зареєстрований на ім’я Швейцарської
піратської партії.

До боротьби проти організації WikiLeaks підключилися члени Конгресу США,
які 2 грудня представили законопроект під назвою SHIELD Act, який
оголошує незаконним публікацію імен агентів, які видобувають інформацію
для американських військових і розвідувальних служб.[18] За словами
законодавців, останній витік дипломатичних депеш по каналах WikiLeaks
ставить під загрозу «американські національні інтереси, інтереси наших
союзників і безпеку урядових службовців». По суті, мова йде про внесення
поправок до прийнятого в США в 1917 році закону про шпигунство. Саме цей
закон передбачається використовувати в якості юридичної основи для
притягнення до суду Джуліана Ассанжа.

За даними Reuters, міністр промисловості, енергетики і цифрової
економіки Франції Ерік Бессон відправив своїм колегам лист з проханням
повідомити якнайшвидше, які заходи можуть бути вжиті для того, щоб сайт
Wikileaks припинив роботу на території Франції. Також Бессон відмітив у
своєму листі, що Франція не може надавати хостинг сайтам, що порушують
таємницю дипломатичного листування і ставлять під загрозу життя
людей.[19]

4 грудня 2010 PayPal припинив обслуговування платежів WikiLeaks після
тиску з боку уряду США.[19] 7 грудня американські міжнародні платіжні
системи Visa та MasterCard заблокували всі платежі на адресу сайту
WikiLeaks.[20] Бібліотека Конгресу США заблокувала для відвідувачів і
користувачів WiFi-мережі доступ до сайту.

7 грудня 2010 британська поліція заарештувала засновника сайту WikiLeaks
Джуліана Ассанджа згідно з міжнародним ордером, виданим властями Швеції.
У Швеції Джуліана Ассанджа, який має австралійське громадянство,
звинувачено в двох випадках статевих домагань і одному зґвалтуванні.

Після того, як компанії PayPal, Visa та MasterCard відмовились надавати
послуги Wikileaks, вони були атаковані невідомими хакерами. Речник
Wikileaks Крістіан Граффсан заявив що ці напади не були узгоджені з
організаторами сайту, і напевне були спонтанним висловленням
обурення.[22]. Загалом така поведінка цілком відповідає основним
принципам хакерської етики – доступ до інформації має бути вільним.

2. Джуліан Пол Ассанж

Джуліан Пол Ассанж (англ. Julian Paul Assange; народився 3 липня 1971,
Таунсвілл, Австралія) — інтернет-журналіст, інтернет-активіст, засновник
Wikileaks (2006). Робить нерегулярні публічні виступи, де говорить про
свободу преси, цензуру, журналістські розслідування, він також виграв
три нагороди журналістики за свою роботу з Wikileaks.

Джуліан Ассанж народився в 1971 році в місті Таунсвіллі на північному
сході Австралії. По материнській лінії він походить від шотландських та
ірландських емігрантів, які прибули до Австралії в середині XIX ст.

У 1972 його мати (Кристін) вийшла заміж за директора бродячого театру і
дитинство Джуліан провів у безперервних переїздах. У 1979 мати
розійшлася з директором театру і стала зустрічатися з музикантом,
незабаром у них народився син, але виявилося, що новий обранець матері
член секти «Сім’я», заснованої Енною Гамільтон-Берн. Члени цієї секти
віддають новонароджених немовлят засновниці. Мати, побоюючись за долю
сина, втекла. Тому з 11 до 16 років Джуліан знову перебував у постійних
переїздах.

Мати Ассанжа відрізнялася нонконформізмом і вважала, що шкільна освіта
може лише віднадити дитину від знань і замість цього прищепити
непотрібне шанування авторитетів. Тому свого сина вона навчала вдома,
лише іноді віддаючи до шкіл в містах, де зупинявся театр. Всього в
дитинстві Ассанж змінив 37 шкіл, але активно захоплювався самоосвітою,
особливо любив точні науки. Періодично мати віддавала його на заняття до
університетських професорів. Поруч із одним з будинків, які знімала мати
Ассанжа, розташовувався комп’ютерний магазин. Ассанж часто ходив туди і
отримав перші навички програмування. Коли мати побачила його захоплення
програмуванням, вона переїхала в більш дешеве житло і купила Ассанжу
комп’ютер Commodore 64.

Джуліан Ассанж рано став захоплюватися програмуванням. У 16 років купив
собі модем і став працювати в мережах, що передують Інтернету, під ніком
Мендакс (англ. Mendax). Інтернет-псевдонім у нього був зі змістом: за
аналогією з оксюмороном Горація (лат. splendide mendax) — благородний
(прекрасний) жебрак.

У 1991 Ассанжа разом зі спільниками заарештовують за злом центрального
сервера канадської телекомунікаційної компанії Nortel. Після кількох
допитів він визнав себе винним за всіма 25 пунктами звинувачення. Йому
загрожувало 10 років в’язниці, але Ассанж відбувся штрафом. Свою першу
вищу освіту Ассанж пішов отримувати в Університеті Мельбурну на
факультеті фізики і математики. Однак кинув навчання, бо йому здавалося,
що спонсорами регуляторами освітнього процесу є військові. Він також
вивчав філософію і нейронауки.

Кілька років тому написав роботу, яка називалася «Конспірологія як метод
управління».

У 1993 році Ассанж брав участь у відкритті одного з перших публічних
інтернет-провайдерів в Австралії, започатковувача громадського доступу
до мережі.

Починаючи з 1994 року, Ассанж жив у Мельбурні та працював програмістом і
розробником вільного програмного забезпечення.

У 1995 Ассанж пише Strobe — перший вільний і відкритий сканер портів.

Через деякий час був затриманий за підозрою у крадіжці 500 тис. доларів
з рахунків Сітібанку. Однак, перевірка підозр не підтвердила.

У 1998 Ассанж здійснив кругосвітню подорож, зокрема, побував у Росії,
проїхавшись по Транссибірській магістралі.

Чотири кінопроекти (жанри картин – від пригодницького до
документального) про Джуліана Ассанжа незабаром стартують у
Голлівуді[1].

1 грудня 2010 Інтерпол видав ордер на його арешт і він був оголошений в
міжнародний розшук. Він звинувачується Швецією в зґвалтуванні в місті
Енчепінг, двох випадках сексуального домагання (в Енчепінгу та
Стокгольмі) і «незаконному примушуванні», в чому Ассанжа звинувачують
дві жінки. Усе це нібито було скоєне протягом двох днів у серпні, коли
Ассандж перебував у Швеції з робочим візитом.

7 грудня 2010 він був заарештований британською поліцією на території
Великобританії.

Адвокат журналіста заявляє, що ці звинувачення політично мотивовані і
пов’язані з «полюванням» на Ассанджа, яке влаштоване владою США.

14 грудня суд вирішив звільнити під заставу засновника Wikileaks, але
шведська прокуратура вирішила подати апеляцію на це рішення, тому
Ассандж залишиться під арештом протягом 48 годин.

Сайти організацій та осіб, які так чи інакше сприяли арешту Ассанджа і
рахунків WikiLeaks, зазнали масованих кібератак:

1. Платіжна система PayPal – заблокований сайт і порушена система
обробки електронних платежів.

2. Платіжна система Mastercard – аналогічно.

3. Платіжна система Visa – аналогічно.

4. Банк PostFinance – порушення можливості здійснювати онлайн-банкінг.

5. Сайт сенатора Joe Lieberman’a (перший сайт урядового рівня (.Gov)) –
що лобіював прийняття закону, згідно з яким Ассанжа можна притягнути до
відповідальності за звинуваченням у шпигунстві.

6. Сторінка, а особистий e-mail колишнього губернатора Аляски Сари
Пейлін – закликала фізично усунути Ассанжа.

7. Сайт адвоката, що представляє 2 шведок, за звинувачення у
згвалтуванні, за яких Ассандж був заарештований.

8. Сайт шведського уряду.

9. Сайт шведської прокуратури, за вимогою якої Ассанж був заарештований.

10. Портал інтернет-магазину Amazon.com – на серверах якого до 8 грудня
2010 працював WikiLeaks, після чого був виселений.

Через Twitter було звернення групи хакерів Anonymous, які назвали себе
«ворогами ворогів WikiLeaks», яку об’єднує кілька тисяч членів, за яких
організація взяла на себе відповідальність за здійснені кібератак і
заявила про планування нових атак відносно будь-яких осіб та
організацій, які так чи інакше причетні до затримання Ассанжа або
перешкоджають роботі WikiLeaks. «Ми завжди займали непримиренну позицію
щодо тих, хто перешкоджає свободі слова в Інтернеті. Ми відчуваємо, що
Wikileaks займається більш важливою справою, ніж виток документів».

Прем’єр-міністр Росії Володимир Путін назвав арешт Ассанжа таким, який
суперечить принципам демократії

У 2008 році Джуліан Ассанж був удостоєний нагороди організації
Міжнародна амністія за публікацію матеріалів про корупцію в керівних
колах Кенії.

У 2010 році газета The Guardian розмістила Джуліана Ассанжа на 58
позиції в списку 100 найвпливовіших людей в ЗМІ.

12 листопада 2010 був провідним в опитуванні журналу «Time» «Людина року
2010».

Висновок

Джуліан Аcсанж – лише один із групи засновників та редакторів сайту
Wikileaks, але саме він став уособленням ідей і дій, які прихильники
називають самовідданою боротьбою за правду, а критики небезпечним
марнославством і безвідповідальністю.

Його cоратники кажуть, що пан Ассанж дуже переймається справою, яку він
робить; він – талановитий комп’ютерний програміст, здатний розгадувати
секретні коди, і може працювати днями й ночами без сну та їжі.

Джуліан Аcсанж народився 1971 року у місті Тавнсвіль на півночі
Австралії. Його батьки керували мандрівним театром, і родина завжди
часто переїздила.

У 18 років він став батьком, але сімейне життя не склалося.

Журналіст з американського часопису New Yorker Рафі Хачатурян, який
провів кілька тижнів з Ассанжем, розповідає, що “в приватному
спілкуванні він розкутий, має почуття гумору. Але часом у ньому
проступає напруженість. Він може забувати про їжу і зосереджуватися на
роботі без сну. Довкола нього створюється атмосфера, в якій близькі до
нього люди прагнуть піклуватися про нього, щоб допомагати йому в його
справах. Це, очевидно, пов’язане із його харизмою”.

Ще в ранньому віці Джуліан Ассанж виявляв здібність до математики, що
стало корисним в часи поширення Інтернету. Він опинився в групі
талановитих австралійських комп’ютерників, які випробовували на міцність
межі та бар’єри в Інтернеті.

1995 року його звинуватили у хакерстві і в 24 річному віці він постав
перед судом. Його оштрафували на кілька тисяч австралійських доларів,
але не посадили до в’язниці, оскільки Джуліан Ассанж тоді визнав себе
винним і пообіцяв, що більше не буде займатися хакерством.

Після хакерських походеньок Джуліан Ассанж три роки працював у якості
фахівця-дослідника з Силетт Дрейфус, яка писала книгу
“Underground”(Підпілля) про підривні аспекти діяльності в Інтернеті.

Пані Дрейфус називає його “дуже фаховим дослідником” і розповідає, що
він “дуже цікавився концепціями етики, справедливості і зокрема тим, що
уряди мали би робити, а що – ні”.

Потім Джуліан Ассанж вивчав математику та фізику в Мельбурнсьому
університеті.

Джуліан Ассанж з групою однодумців створили Wikileaks 2006 року.

Один із засновників Wikileaks Даніель Шміт, який живе у Берліні,
розповідає, що ідея полягала у створенні “поштових скриньок” в
Інтернеті, куди будь-хто анонімно міг би надсилати “таємну, закриту чи
просто маловідому інформацію, яка недоступна громадськості”.

Даніель Шміт належить до тих, хто вірить у найкращі наміри Джуліана
Ассанжа, котрому вже певний час доводиться жити у постійних переїздах.
Він, згідно з розповідями, постійно тримає напоготові дві валізи: одну з
одягом, іншу – з комп’ютером.

Даніель Шміт вважає Джуліана Ассанжа одним з “небагатьох людей, які
насправді переймаються тим, щоб змінити цей світ на краще. Він
переймається настільки, щоб бути готовим на радикальні дії, щоб
ризикувати і, можливо, зробити помилку …Він один з небагатьох, хто
готовий робити те, у що він вірить”.

Wikileaks опинився у заголовках міжнародних новин у квітні 2010 року,
коли було оприлюднено відеозапис з американського вертолета в Іраку.

Запис давав підстави вважати, що екіпаж вертолета зчинив невиправдану
стрілянину, в результаті якої загинули понад десяток цивільних людей у
передмісті Багдада.

Американські військові скритикували оприлюднення відеозапису і
заарештували одного з технічних працівників, якого підозрюють у передачі
інформації.

Але перемогою принципів Wikileaks називають також той факт, що до
відповідальності за їхні дії були притягнуті і члени екіпажу вертолета.

Wikileaks та особисто Джуліан Ассанж зазнають гострої критики тих
посадовців, зокрема у США, які стверджують, що він є безвідповідальним
шукачем слави.

Як приклад подається випадок з оприлюдненням у липні та жовтні цього
року таємних звітів про стан справ в Афганістані, з якими в Інтернеті
з’явилися також імена афганців, які постачали інформацію.

Згідно з повідомленнями, ті люди постали під загрозою розправ, зокрема,
з боку Талібану.

Ще одним суперечливим прикладом діяльності Wikileaks називають
оприлюднення офіційних таємних депеш, у яких перераховувалися особливо
важливі об’єкти, зокрема в Британії, які тепер, згідно з твердженнями,
можуть стати об’єктами терористичних нападів.

Джуліан Ассанж та його колеги змушені постійно переїздити з країни в
країну, у кожній з яких вони намагаються скористатися особливостями
законодавства, аби забезпечити діяльність Wikileaks.

Посадовці у США кажуть, що зараз триває слідство, яке мало би визначити,
чи може Джуліан Ассанж бути звинувачений у порушенні американських
законів про поширення таємної інформації і чи можуть американці
притягати його до відповідальності.

Наразі ж найбільша загроза для пана Ассанжа постала у Швеції, де його
вимагають притягти до суду, але у справі, яка жодним чином не пов’язана
з діяльністю Wikileaks.

Джерела

Стаття на Вікіпедії

Джуліан Ассандж – хакер, який підпалив Пентагон. АРАТТА. Український
національний портал

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020