.

Морфологічні особливості структурної будови плаценти у жінок при затримці росту плода (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
119 2288
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. С.І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО

ЛЕВІТАН АНАТОЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ

УДК 616.12-005.4–073.97:616.124.2–007.271/63:616.125+615.847

Особливості регіональної і глобальної систолічної та діастолічної
функції лівого шлуночка у хворих на ішемічну хворобу серця за даними
стресової ехокардіографії з черезстравохідною стимуляцією передсердь

14.01.11 – кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сімферополь – 2005Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті
ім. М. Горького МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Багрій Андрій Едуардович,

Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України,
професор кафедри терапії факультету післядипломної освіти.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Жарінов Олег Йосипович,

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ
України, професор кафедри кардіології і функціональної діагностики;

доктор медичних наук, професор

Колчін Юрій Миколайович,

Луганський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
внутрішньої медицини № 1.

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ
України, кафедра госпітальної терапії №1 та профпатології.

Захист дисертації відбудеться “17” червня 2005 р. о 14.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.600.01 при Кримському
державному медичному університеті ім. С.І. Георгієвського МОЗ України
(95006, м. Сімферополь, бул. Леніна, 5/7).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського державного
медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006,
м. Сімферополь, бул. Леніна, 5/7).

Автореферат розісланий “17” травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Є.П.Смуглов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ішемічна хвороба серця (ІХС), не зважаючи на суттєве
поліпшення підходів до її лікування, є однією з домінуючих причин
смертності і втрати працездатності у дорослого населення Європи в цілому
і України, зокрема (К.М.Амосова, 2002; В.В.Братусь і співавт., 2004).
Так, в Україні, за даними Інституту кардіології АМН України ім. акад.
М.Д. Стражеска, в 2003 році поширеність ІХС склала 18067 на 100 тис
населення (В.М.Коваленко, 2004).

Стресові тести з різними варіантами стимуляції (з фізичним
навантаженням, фармакологічні) знаходять широке розповсюдження в
сучасній кардіологічній практиці (О.І.Дядик і співавт., 2001;
Л.А.Стаднюк і співавт., 2004; E.Bossome et al., 1999). Протягом
останнього десятиліття як один з найбільш інформативних варіантів
стресових тестів в кардіології стала розглядатися стресова
ехокардіографія (стрес-ЕхоКГ) (О.І.Дядик і співавт., 2001). Виявлення
індукованих в ході її проведення змін регіональної і глобальної
систолічної, а також діастолічної функції лівого шлуночка розглядається
як важливий компонент діагностики і прогнозування ІХС (М. Kamalesh et
al., 2002). Певне місце відводиться cтрес-ЕхоКГ у встановленні
особливостей серцево-судинної системи також у пацієнтів з клапанними
вадами серця, з хронічною серцевою недостатністю.

Серед варіантів стрес-ЕхоКГ одним з перспективних підходів є стрес-ЕхоКГ
з черезстравохідною стимуляцією передсердь (ЧССП), яка поступово набуває
більшого розповсюдження в діагностиці і прогнозуванні ІХС. Незважаючи на
інтенсивне вивчення, багато аспектів застосування стрес-ЕхоКГ з ЧССП
залишаються недостатньо дослідженими. Мало вивчені особливості
регіональних і глобальних порушень систолічної, а також діастолічної
функції ЛШ під час виконання стрес-ЕхоКГ у хворих на ІХС, неоднозначно
оцінюються чинники ризику розвитку цих порушень (О.І.Дядик і співавт.,
2001; Л.А.Стаднюк і співавт., 2004; R. Sicari et al., 2003).
Дискутабельною залишається прогностична значущість індукованих в ході
проведення стрес-ЕхоКГ порушень глобальної систолічної і діастолічної
функції ЛШ. У повідомленнях S.Atаr et al. (2000) показано, що динамічна
оцінка параметрів систолічної та/або діастолічної функцій ЛШ при
проведенні стрес-ЕхоКГ дає важливу прогностичну інформацію. У той же час
C.G.Vasey et al. (2000) відзначають недостатньо високу специфічність
отриманих даних.

Таким чином, продовження наукового пошуку за визначенням діагностичної і
прогностичної значущості стрес-ЕхоКГ з ЧССП при стабільній ІХС
представляється нам цілком обґрунтованим, оскільки розкриває нові
перспективи диференційованого підходу до тактики ведення вказаної групи
хворих.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконувалася в рамках науково-дослідної роботи кафедри терапії
факультету післядипломної освіти Донецького державного медичного
університету ім. М.Горького МОЗ України “Вивчити стан серцево-судинної
системи у хворих на есенціальну і симптоматичну артеріальну гіпертензію,
ішемічну хворобу серця, порушення ритму серця різного генезу і
обґрунтувати особливості терапії виявлених порушень” (№ держ. 
реєстрації 0102U006761).

Мета дослідження: встановлення чинників ризику розвитку ускладнень
ішемічної хвороби серця на основі виявлення порушень регіональної і
глобальної систолічної і діастолічної функції ЛШ в ході проведення
стресової ехокардіографії з черезстравохідною стимуляцією передсердь.

Завдання дослідження:

1. У хворих на стабільні форми ІХС в амбулаторних умовах оцінити
переносність стресової ехокардіографії з черезстравохідною стимуляцією
передсердь.

2. Вивчити особливості індукованих в ході проведення стресової
ехокардіографії змін регіональної систолічної функції ЛШ (характер,
сегментарний розподіл, поріг стимуляції, рівні індексу порушення руху
стінок), зіставити їх з клінічними і інструментальними характеристиками
хворих на ІХС.

3. Оцінити індуковані при стресовій ехокардіографії зміни глобальної
систолічної і діастолічної функції ЛШ, проаналізувати їх зв’язок з
клінічними і інструментальними характеристиками хворих.

4. Встановити чинники ризику розвитку при проведенні стресової
ехокардіографії з черезстравохідною стимуляцією передсердь порушень
регіональної і глобальної систолічної і діастолічної функції ЛШ.

5. В ході проспективного спостереження оцінити значущість результатів
стресової ехокардіографії для прогнозування розвитку нестабільної
стенокардії, гострого інфаркту міокарду, раптової серцевої смерті,
хронічної серцевої недостатності і прогресуючого зниження систолічної
функції ЛШ.

Об’єкт дослідження: хворі на стабільні форми ішемічної хвороби серця.

Предмет дослідження: клінічні, ехокардіографічні, електрокардіографічні
та велоергометрічні особливості стабільної ІХС, а також динаміка
ехокардіографічних показників на фоні проведення стресової
ехокардіографії з черезстравохідною стимуляцією передсердь, проспективна
оцінка результатів стресової ехокардіографії.

Методи дослідження: загальноклінічні, інструментальні (трансторакальне
ехокардіографічне дослідження, стресова ехокардіографія з
черезстравохідною стимуляцією передсердь, Холтерівське моніторування
електрокардіограми; велоергометрія), статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. У хворих на стабільні форми ІХС
вперше доведена висока безпека проведення стрес-ЕхоКГ з ЧССП в
амбулаторних умовах. Визначені особливості індукованих при проведенні
стрес-ЕхоКГ змін регіональної і глобальної систолічної та діастолічної
функції ЛШ у хворих на стабільні форми ІХС. Вперше дана порівняльна
характеристика результатів проведення стрес-ЕхоКГ з ЧССП у хворих на
стабільні форми ІХС і у хворих на артеріальну гіпертензію. На підставі
даних проспективного спостереження встановлена висока значущість
результатів стрес-ЕхоКГ з ЧССП для прогнозування розвитку у осіб з ІХС
нестабільної стенокардії, гострого інфаркту міокарду (ІМ), раптової
серцевої смерті, хронічної серцевої недостатності (ХСН) і прогресуючого
зниження систолічної функції ЛШ.

Практична значущість отриманих результатів. Обґрунтована доцільність
використання стрес-ЕхоКГ з ЧССП для виявлення відсутніх у спокої, але
індукованих навантаженням порушень регіональної і глобальної
систолічної, а також діастолічної функції ЛШ. На підставі зіставлення
клінічних і ехокардіографічних характеристик розроблені критерії
прогнозування розвитку порушень регіональної і глобальної систолічної та
діастолічної функції ЛШ, що виявляються під час проведення стрес-ЕхоКГ з
ЧССП. Обґрунтована важливість використання стрес-ЕхоКГ з ЧССП для оцінки
прогнозу в хворих на ІХС (зокрема для прогнозування розвитку
нестабільної стенокардії, гострого ІМ, раптової серцевої смерті, ХСН і
прогресуючого зниження систолічної функції ЛШ).

Впровадження результатів дослідження в практику. Отримані результати
впроваджені в практику роботи кардіологічного відділення центральної
міської клінічної лікарні №  1 (м.  Донецьк), терапевтичного відділення
центральної міської клінічної лікарні №  1 (м.  Донецьк),
кардіологічного відділення Донецького обласного клінічного
територіального медичного об’єднання (м.  Донецьк), терапевтичного
відділення центральної міської лікарні (м.  Торез, Донецької області),
Кримського республіканського кардіологічного диспансеру (м. 
Сімферополь), кардіологічного відділення Запорізької обласної клінічної
лікарні (м.  Запоріжжя), що підтверджено актами впровадження.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведений
патентно-інформаційний пошук, аналіз літератури за даною темою,
здійснений відбір і обстеження хворих на стабільні форми ІХС, оцінка і
трактування результатів стресового ехокардіографічного дослідження,
велоергометрії, Холтеровського моніторування електрокардіограми. Автором
виконані статистична обробка і науковий аналіз отриманих даних,
сформульовані основні положення, висновки і практичні рекомендації.
Авторські права дисертанта захищені патентом України на винахід.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідані на обласній науково-практичній конференції, присвяченій
6-річчю Донецького діагностичного центру (Донецьк, 1995); XXXII Конгресі
ERA/EDTA (Греція, 1995); I Українському конгресі фахівців з
ультразвукової діагностики (Київ, 1999); об’єднаному Пленумі правління
Українського наукового товариства кардіологів і Асоціації
лікарів-інтернистів “Нові напрямки профілактики і лікування ішемічної
хвороби серця і артеріальної гіпертензії” (Київ, 2001); об’єднаному
Пленумі правління Українського наукового товариства кардіологів
“Атеросклероз і ішемічна хвороба серця: сучасний стан проблеми.
Артеріальна гіпертензія як фактор ризику ІХС; профілактика ускладнень”
(Київ, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 робіт, з них 6
статей у виданнях, рекомендованих ВАК України (зокрема 2 самостійні), 1
стаття в збірці, 1 глава в монографії, 5 тез в збірках конгресів і
конференцій, а також отримано 1 патент на винахід.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 160 сторінках
машинописного тексту і складається з введення, огляду літератури, 5
розділів власних даних, аналізу і обговорення отриманих результатів,
висновків і практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 31 таблицею і 8
рисунками (ілюстративний матеріал складає 37 сторінок). Бібліографічний
покажчик містить 144 найменувань, 57 робіт кирилицею і 87 – латиницею,
що складає 17 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і
вирішення задач вивчені особливості регіональної і глобальної
систолічної і діастолічної функції ЛШ у 108 хворих на ІХС при
проспективному спостереженні, строки якого склали від 1 до 8 років (в
середньому 34,6 ? 8,6 місяців).

Контрольну групу склали 56 пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ)
без клінічних проявів ІХС, а також 35 здорових осіб. Серед хворих на АГ
було 38 хворих на гіпертонічну хворобу і 18 – з симптоматичною
артеріальною гіпертензією на фоні паренхіматозних захворювань нирок.

Діагностика ІХС у 26 пацієнтів базувалася на даних коронарної
ангіографії (КАГ) (наявність стенозування більше ніж на 50 % просвіту в
басейні щонайменше однієї великої коронарної артерії); у 27 випадках –
на документованих даних про наявність в анамнезі ІМ; у решти (57
спостережень) – на позитивних результатах електрокардіографічних (ЕКГ)
проб з дозованим фізичним навантаженням. При проспективному
спостереженні всіх пацієнтів обстежували не менше двох разів з
використанням клініко-лабораторних і інструментальних методів
дослідження.

Всім обстеженим хворим виконувалися трансторакальне ехокардіографічне
дослідження на апараті “Ultramark-9” (США). Відповідно до стандартних
рекомендацій Американського ехокардіографічного товариства оцінювали
розміри камер серця, товщину стінок міокарда, кінцево-систолічну напругу
(КСН) стінок ЛШ, особливу увагу звертали на оцінку глобальної
систолічної і діастолічної функції ЛШ. Особливості регіональної
скоротності ЛШ у спокої оцінювали відповідно до рекомендацій
Американського ехокардіографічного товариства. При цьому ЛШ підрозділяли
на 16 сегментів, для кожного з яких передбачали наступні ієрархічні
індекси особливостей руху: 1 – нормальний рух, 2 – гіпокінезія, 3 –
акінезія і 4 – дискінезія.

Всім пацієнтам проводилася стрес-ЕхоКГ з використанням апаратів
“Ultramark-9” (фірми ATL, США) і “HDI-5000” (фірми Phillips, Німеччина).
Для навантаження використовували черезстравохідну стимуляцію лівого
передсердя, що проводилася ступінчасто за традиційною методикою.

З метою оцінки поширеності порушень руху стінок (ПРС) ЛШ підраховували
індекс ПРС шляхом визначення відношення суми індексів окремих сегментів
ЛШ до кількості оцінюваних сегментів. До і в процесі дослідження
оцінювали також значення фракції вигнання (ФВ) ЛШ (за допомогою методу
Simpson), рівні і відношення пікових швидкостей раннього (пік Е) і
пізнього (пік А) трансмітрального кровотоку, а також значення КСН стінок
ЛШ.

Електрокардіографічне дослідження виконувалося у всіх хворих з
використанням апарату “Bioset-8000” (Німеччина).

Всім пацієнтам виконували Холтерівське моніторування електрокардіограми
(ХМ ЕКГ), з використанням систем “Кардіотехника–2000” і “Кардіотехника –
4000” (Санкт-Петербург, Росія) по стандартній методиці. Оцінювали
наявність і особливості порушень ритму і провідності серця, а також
епізоди больової і безбольової ішемії міокарду. За даними ХМ ЕКГ,
надшлуночкові екстрасистоли відмічені у 49 (45,4%) хворих на ІХС. У 43
(39,8 %) пацієнтів були шлуночкові екстрасистоли, причому у 9 (8,3 %) –
високих градацій.

Велоергометрія виконувалася у всіх пацієнтів на апаратах “Medicor”
(Угорщина), “Ergometer-900ERG” (GE Medical Systems, США) за стандартною
методикою в положенні сидячи.

При проспективному спостереженні за хворими звертали особливу увагу на
встановлення особливостей перебігу ІХС. У динаміці виконували
трансторакальну ехокардіографію у спокої з оцінкою параметрів глобальної
і регіональної систолічної і діастолічної функції ЛШ. Оцінювали частоту
несприятливих серцево-судинних подій, що включали розвиток гострого
коронарного синдрому (ГКС) (тобто нестабільної стенокардії, гострого
ІМ), раптової серцевої смерті, клінічних проявів ХСН, прогресуючого
зниження ФВ ЛШ.

З метою об’єктивізації даних динамічного спостереження за контингентом
пацієнтів, що вивчався, був створений комп’ютерний банк даних хворих на
ІХС і осіб групи контролю. З метою систематизації даних про пацієнтів
була розроблена формалізована історія хвороби, що складалася з
традиційних розділів (анкета, анамнез, результати динамічних клінічних і
інструментальних досліджень).

Рівні аналізованих показників в групах обстежених надані як середні
величини ? стандартне відхилення. Залежно від закону розподілу
статистична обробка матеріалу виконувалася із застосуванням традиційних
методів параметричної і непараметричної статистики. Відмінності між
групами вважали достовірними при значеннях р менше 0,05.

При визначенні чинників ризику у хворих на ІХС використовувався метод
?2-Пірсона і покрокового множинного лінійного регресійного аналізу. Як
залежні змінні використовували розвиток протягом проспективного
спостереження ГКС (нестабільної стенокардії, гострого ІМ), раптової
серцевої смерті, клінічних проявів ХСН, прогресуючого зниження ФВ ЛШ.
Незалежними змінними були вік та стать хворих, наявність у них АГ,
гіпертрофії ЛШ, ІМ в анамнезі, початкового порушення систолічної та/або
діастолічної функції ЛШ, функціональний клас (ФК) стенокардії, розвиток
нових ПРС при проведенні стрес-ЕхоКГ.

Математична обробка матеріалу здійснювалася на комп’ютері IBM PC на базі
процесора Intel Pentium II в ліцензійному пакеті Statistica for Windows
release 4,3 (StatSoft, Inc.1993) з використанням модуля “Basic
statistics and tables” (основні статистичні функції і таблиці), пакетів
програм “STATGRAPHICS – 2,0” і “SAS – 6,04”.

Результати власних досліджень. Серед обстежених хворих на ІХС було 75
чоловіків і 33 жінки, середній вік яких склав 44,3 ? 18,8 року. Істотних
відмінностей розподілу за статтю і віком між групами пацієнтів з ІХС, АГ
без клінічних проявів ІХС і здорових осіб не було.

Серед пацієнтів з ІХС клінічні прояви стабільної стенокардії напруги на
момент першого обстеження мали місце в 96 (88,9 %) випадках, зокрема ФК
I – в 48 (44,4 %), ФК II – в 38 (35,2 %) і ФК  III – в 10 (9,3 %)
випадках. У 12 пацієнтів на момент першого обстеження не було клінічних
проявів стенокардії. Документовані дані про наявність ІМ в анамнезі мали
місце в 27 (25,0 %) спостереженнях, зокрема із зубцем Q – в 18 і без Q –
в 9 випадках. Клінічні прояви ХСН мали місце у 32 (29,6 %) хворих на
ІХС. При цьому ХСН I стадії спостерігалася у 23 (21,3%) хворих на ІХС,
ХСН  II стадії – у 9 (8,3 %) обстежених пацієнтів. АГ медикаментозно
контрольована наголошувалася у 61 (56,5 %) пацієнтів з ІХС. Всі хворі на
ІХС одержували базисну терапію, що ґрунтується на міжнародних
рекомендаціях.

Стрес-ЕхоКГ є одним з провідних неінвазивних методів оцінки регіональної
систолічної функції ЛШ. Серед варіантів стрес-ЕхоКГ завдяки доступності,
дешевизні, достатній простоті виконання, низькій частоті ускладнень,
добрій переносності, меншій тривалості процедури, в порівнянні з іншими
варіантами стрес-ЕхоКГ, виділяється метод з ЧССП.

Переносність стрес-ЕхоКГ з ЧССП була задовільною у 154 (93,9 %) з
обстежених нами 164 пацієнтів (включаючи осіб як з ІХС, так і з АГ). У
10 (6,1 %) випадках мали місце ускладнення навантажувального тесту,
включаючи 2 спостереження з розвитком пароксизмів суправентрикулярної
тахікардії, що купірувалися через 3 і 5 хвилин самостійно; 5 випадків
підвищення артеріального тиску і 2 спостереження з розвитком затяжного
ангінального епізоду з необхідністю застосування нітратів і
анальгетиків, які завершилися через 17 і 20 хвилин без розвитку ЕКГ
ознак ІМ; у 1 пацієнта був зареєстрований короткий епізод (8 комплексів)
прискореного ідіовентрикулярного ритму, який купірувався спонтанно і не
рецидивував.

У таблиці представлена частота розвитку регіональних ПРС ЛШ при
проведенні стрес-ЕхоКГ з ЧССП у різних групах хворих. Позитивний
результат стрес-ЕхоКГ з ЧССП, що характеризувався розвитком нових ПРС
ЛШ, відмічений у 84 (77,8 %) хворих на ІХС і у 10 (17,9 %) пацієнтів з
АГ. У переважній більшості випадків індуковані локальні зміни руху
стінок ЛШ і ішемічні зміни ЕКГ регресували протягом 1-2 хвилин після
припинення стимуляції.

Індуковані при стрес-ЕхоКГ з ЧССП зміни регіональної систолічної функції
розвивалися частіше і були більш значущими у хворих на ІХС порівняно з
особами з АГ; а серед пацієнтів з ІХС – у осіб з II і III ФК
стенокардії, у хворих з наявністю ІМ в анамнезі, і у тих, що мали двох-
і трьохсудині ураження за даними КАГ. Чинниками ризику розвитку нових
ПРС ЛШ протягом проспективного спостереження у хворих на ІХС виявилися
вік хворих старше 50 років, наявність АГ, гіпертрофії ЛШ, рівень КСН
його стінок 100 дин-5/см2 і більш, ФВ менше 40 % і наявність стенокардії
напруги II-III ФК.

Таблиця 1

Розвиток регіональних ПРС ЛШ при проведенні

стрес-ЕхоКГ з ЧССП

Групи обстежених осіб Кількість хворих (%)

Хворі на ІХС

Хворі на АГ 77,8

17,9

Хворі на ІХС:

– із стенокардією напруги ФК 0-I

– із стенокардією напруги ФК II-III

63,3

95,8

Хворі на ІХС:

– з наявністю ІМ в анамнезі

– без ІМ в анамнезі

85,2

75,3

Дані коронарної ангіографії:

– односудинне ураження

– двох- і трьохсудинні ураження

85,7

100,0

Вивченню динаміки при проведенні стрес-ЕхоКГ параметрів, що
характеризують глобальну систолічну функцію ЛШ, останніми роками
відводиться важливе місце в прогнозуванні перебігу ІХС. Діагностична і
прогностична цінність цих показників оцінюється неоднозначно. В одних
повідомленнях показано, що динамічна оцінка систолічної функції ЛШ за
даними стрес-ЕхоКГ дає важливу додаткову інформацію, тоді як в інших
роботах наголошується неспецифічність отриманих даних.

Розвиток і зростання порушень глобальної систолічної функції ЛШ під час
проведення стрес-ЕхоКГ з ЧССП мали місце у 66 (61,1 %) хворих на ІХС.

Нами проведена роздільна оцінка достовірності і сили зв’язку між
клінічними і гемодинамічними показниками з одного боку і змінами
глобальної систолічної функції ЛШ – з іншого у хворих на ІХС при
проведенні стрес-ЕхоКГ. Виявлений достовірний зв’язок розвитку зниження
систолічної функції ЛШ з віком хворих (?2= 19,34, р 8ei?o- D ‚ ¶ O . 0 ^ ` b z O O O O dh`„Ae O dh`„$ @ O „@ dh^„@ `„ $ O M O O M J проведення стрес-ЕхоКГ (?2 = 2,01, р > 0,05). Разом з тим, виявлений
достовірний зв’язок розвитку ГКС і раптової серцевої смерті з наявністю
ІМ в анамнезі (?2 = 29,5, р 0,05), початкового значення відношення Е/А
трансмітрального кровотоку (?2 = 1,38, р > 0,05). Разом з тим, виявлений
достовірний зв’язок розвитку клінічних проявів ХСН з віком хворих (?2 =
24,6, р  0,05), початкового відношення Е/А
трансмітрального кровотоку (?2 = 1,38, р > 0,05), динаміки Е/А в ході
проведення стрес-ЕхоКГ (?2 = 2,06, р > 0,05).

Разом з тим, виявлений достовірний зв’язок прогресуючого зниження ФВ в
ході проспективного спостереження з наявністю ІМ в анамнезі (?2 = 29,5,
р Підписано до друку 30.04.2005 р. Формат 60х90/16. Папір офсетний. Друк КШІЩ. Ум.др.л. 1,0. Тираж 100 прим. Замовл. № 78. Надруковано у друкарні видавництва “Регіон” 83048, м. Донецьк, пр. Тітова, 8б.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020