.

Особливості патогенезу і лікування центральної форми синдрому полікістозних яєчників із використанням лапароскопії і церебральної нейротканини плоду

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
87 2313
Скачать документ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЛОСКУТОВ Володимир Миколайович

УДК: 618.11-006.2 – 008.6 – 089.819 – 089.843: 611.013.7/.8: 611.018.8

Особливості патогенезу і лікування центральної форми синдрому
полікістозних яєчників із використанням лапароскопії і церебральної
нейротканини плоду

14.01.01 —акушерство і гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківському державному медичному університеті

МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Козуб Микола Іванович,

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ

України, завідувач кафедри акушерства та гінекології №2.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Татарчук Тетяна Феофанівна,

Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН

України, м. Київ, завідувач відділу ендокринної гінекології;

Засл. діяч науки і техніки України, доктор медичних

наук, професор Дубоссарська Зінаїда Михайлівна,

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ

України, завідувач кафедри акушерства, гінекології та

перинатології факультету післядипломного навчання.

Провідна установа: Одеський державний медичний університет МОЗ
України,

кафедра акушерства та гінекології №1, м.
Одеса.

Захист відбудеться “14” квітня 2005 р. о 13.30 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському державному
медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків, пр.Леніна,4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного
медичного університету ( 61022, м. Харків, пр.Леніна,4)

Автореферат розісланий “10” березня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор В.В.Лазуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) займає одне з
провідних місць серед гінекологічних захворювань, а також належить до
числа найбільш поширених етіологічних факторів ендокринної безплідності.
Вищезазначена патологія зустрічається в 11-15% жінок репродуктивного
віку, при цьому в 35-94% з них відзначається безпліддя (М.А.Геворкян,
И.Б.Манухин, М.А.Царькова, М.Д.Городецкая, 2000; В.И.Кулаков,
Б.В.Леонов, 2000). У сучасній гінекологічній ендокринології виділяють
три найбільш розповсюджені клініко-патогенетичні варіанти СПКЯ: типова
форма з оваріальною гіперандрогенією, поєднана форма захворювання з
яєчниковою та наднирковою гіперандрогенією, а також центральна форма з
вираженими порушеннями з боку гіпоталамо-гіпофізарної системи
(Е.М.Вихляева, 2000). Лікування центральної форми СПКЯ спрямовано на
нормалізацію МЦ, усунення вегето-судинних, обмінно-ендокринних порушень,
відновлення фертильності й представляє найбільші труднощі в порівнянні з
лікуванням інших форм СПКЯ. Особливості її лікування обумовлені
насамперед складністю та багатофакторіальністю патогенезу цієї форми.
Саме тому вивчення розвитку, клінічного перебігу, удосконалення
діагностики й лікування даної форми СПКЯ продовжує залишатися
актуальним.

Щодо сучасних уявлень, гіпоталамус є вищим центром регуляції
вегетативних функцій, і біологічно-активним речовинам, що їм
продукуються, належить провідне місце в нейроендокринних
взаємовідносинах, і, зокрема, у регуляції МЦ. При цьому наявні
публікації також щодо суттєвої ролі його основних моноамінів (дофаміну й
серотоніну) у процесі циклічної і тонічної секреції гонадотропних
гормонів (А.М.Вейн, 1998; Е.М.Вихляева, 2000).

Для лікування центральної форми СПКЯ використовують різноманітні як
консервативні (індуктори овуляції, естроген-гестагенні препарати,
бромокриптин і т.ін.), так і хірургічні методи (клиноподібна резекція
яєчників, демедуляція, каутеризація електро- й термоаргоновим лазером,
лазерна вапоризація тощо), а також їх комбінація. Медикаментозна
корекція приводить, як правило, до тимчасової нормалізації МЦ й
ефективна здебільшого для тимчасового відновлення фертильності лише в
50-60% хворих. Хірургічні методи показані при неефективності
консервативних заходів і відсутності настання вагітності протягом 4-6
місяців. При цьому лапароскопічний доступ для видалення або каутеризації
мозкового шару яєчників як джерела андрогенів, є найоптимальнішим, з
огляду на те, що саме в такий спосіб забезпечується мінімізація ризику
злукоутворення і ушкодження фолікулярного апарату яєчників (В.И.Кулаков,
Б.В.Леонов, 2000; В.П.Сметник, Л.Г.Тумилович., 2000).

Лапароскопічні методики лікування дозволяють відновити овуляцію в
66,7-97% хворих на різні форми СПКЯ; при цьому в післяопераційному
періоді вагітність настає в 38,3-55% пацієнток, що вірогідно перевищує
аналогічні показники після лапаротомічних операцій (В.І.Грищенко,
М.І.Козуб, 1998). Необхідно підкреслити той факт, що при всіх методах
хірургічної корекції різних форм СПКЯ частота відновлення регулярного
менструально-овуляторного циклу значно вище, ніж настання вагітності.
Причини цього полягають у тому, що в частини хворих зберігається синдром
лютеїнізації неовульованого фолікула, недостатність лютеїнової фази МЦ
і, відповідно, неготовність ендометрію до нідації заплідненої
яйцеклітини, що при аналізі гормонального статусу проявляється у
підвищеному співвідношенні ЛГ/ФСГ та тестостерон/естрадіолового
коефіцієнту, високому рівні тестостерону (Т.П.Яремчук, 1996). Особливо
це поширено при хірургічному лікуванні центральної форми СПКЯ, саме цим
можна пояснити більш низьку ефективність застосування ізольованої
хірургічної корекції при даній формі захворювання (Л.П.Любимова, 1990).
Усе це вимагає проведення додаткової гормональної корекції в
післяопераційному періоді у хворих на центральну форму СПКЯ.

У зв’язку з вищевикладеним, подальша розробка комплексу лікувальних
заходів хворих на центральну форму СПКЯ, що спрямована як на
нормалізацію гормональних та метаболічних порушень, так і відновлення
репродуктивної функції, залишається однією з найактуальніших проблем
сучасної гінекології. Це й обумовило вибір теми даної роботи, виконання
якої дозволило запропонувати новий комплексний науково обгрунтований
підхід до лікування цього контингенту хворих.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи, що
проводиться на кафедрі акушерства і гінекології №1 Харківського
державного медичного університету і є складовою частиною НДР ХДМУ
“Розробка методів діагностики, лікування, тканинної терапії при
патології вагітності та порушеннях репродуктивної функції” (МОЗ України,
№ Державної реєстрації 0101U001905). Автор самостійно виконував
фрагменти теми з вивчення впливу лапароскопічної клиноподібної резекції
1/2 обох яєчників з подальшою променевою аргоновою коагуляцією (ЛКРЯ і
ПАК), а також впливу суспензії церебральної нейротканини плоду (СЦНП –
препарат зареєстрований МОЗ України під назвою “Кріоцелл-Кріоцеребрум”,
Сертифікат про державну реєстрацію № 371/03-300200000 від 29.05.2003
р.) на гормональну функцію гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи у
хворих на центральну форму СПКЯ.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи стало поліпшення
результатів лікування хворих на центральну форму СПКЯ шляхом розробки
комплексного методу його терапії на основі результатів вивчення
особливостей клінічного перебігу та функціонального стану
гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи.

Для досягнення зазначеної мети в роботі були встановлені такі задачі:

Дати характеристику клінічного перебігу центральної форми СПКЯ.

Вивчити особливості нейро-вегетативного статусу й функціонального стану
гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи в досліджуваної групи хворих.

Вивчити вплив ЛКРЯ і ПАК на функцію гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової
системи у хворих на центральну форму СПКЯ.

Вивчити вплив застосування препарату СЦНП в якості монотерапії на
функціональний стан гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи в згаданої
категорії жінок.

На основі отриманих результатів розробити оптимальну тактику лікування
хворих на центральну форму СПКЯ.

Об’єкт дослідження: центральна форма СПКЯ.

Предмет дослідження: клінічні прояви, гормональний гомеостаз,
структурно-функційний стан яєчників у жінок з центральною формою СПКЯ.

Методи дослідження: клінічні, гормональні, інструментальні,
морфогістологічні та статистичні методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше в гінекологічній практиці
в комплексному лікуванні хворих на центральну форму СПКЯ запропоновано
застосування СЦНП з метою нормалізації функції
гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи й корекції гормональних
порушень як самостійно, так і після ЛКРЯ і ПАК, що забезпечує
відновлення репродуктивної функції в даного контингенту хворих (на що є
дозвіл комітету з біоетики Інституту проблем кріобіології та
кріомедицини НАН України, протокол №2 від 18.04.2002 р.).

Уперше встановлено, що СЦНП має нейромодулюючу дію на функцію
гіпоталамо-гіпофізарної системи у хворих на центральну форму СПКЯ,
сприяє підвищенню рівня дофаміну й зниженню рівня серотоніну в сироватці
крові, що у свою чергу, приводить до нормалізації співвідношення
гонадотропних гормонів і сприяє відновленню овуляції.

Уперше проведена порівняльна оцінка ефективності застосування СЦНП з
метою корекції гормональних порушень у хворих на центральну форму СПКЯ
порівняно з методом ЛКРЯ і ПАК, а також порівняно зі спільним
використанням вищезазначених двох методів.

Уперше показано, що в пацієнток, які страждають на центральну форму
СПКЯ, при використанні курсу лікування СЦНП в післяопераційному періоді
після ЛКРЯ і ПАК, найбільш ефективно відбувається нормалізація
показників гормонального гомеостазу.

Практичне значення отриманих результатів. Результати, які отримані в
даній роботі, дозволяють підвищити відсоток успішного лікування жінок на
центральну форму СПКЯ щодо відновлення менструальної та репродуктивної
функцій. На основі отриманих результатів розроблений і запропонований
новий комплексний підхід до лікування хворих з вищезазначеною
патологією, розроблені рекомендації з реабілітації і терапії в
післяопераційному періоді. Використання нового комплексного лікування
дозволяє розширити арсенал методів корекції гормональних порушень у
хворих на центральну форму СПКЯ.

Результати досліджень впроваджені в клінічну практику пологових будинків
№1, №4, №5, №6 і гінекологічного відділення Дорожньої клінічної лікарні
м. Харкова.

Теоретичні положення й практичні рекомендації дисертаційної роботи
введені в навчальний процес кафедр акушерства і гінекології Харківського
державного медичного університету, Харківської медичної академії
післядипломної освіти.

За результатами досліджень видано методичні рекомендації (“Синдром
полікістозних яєчників”) та одержано деклараційний патент на винахід
(№41047А “Спосіб лікування хворих на центральну форму синдрому
полікістозних яєчників”, 15.08.2001 р.).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно обґрунтовані мета й
задачі роботи, визначені методологічні основи її виконання,
проаналізовані джерела літератури за даною проблемою й здійснено
патентно-інформаційний пошук, проведені клініко-лабораторні дослідження,
окрім спеціальних (рентгенологічні, гістоморфологічні дослідження,
імуноферментний аналіз), розроблена комплексна методика лікування хворих
на центральну форму СПКЯ і виконані лапароскопічні втручання,
статистично оброблені, проаналізовані й узагальнені отримані результати,
сформульовані попередні висновки. Дисертантом разом з науковим
керівником, директором і співробітниками Інституту проблем кріобіології
та кріомедицини НАН України були інтерпретовані отримані результати,
зроблені остаточні висновки й дано практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися на
засіданні Харківського науково-медичного товариства (2000, 2004 рр.), на
ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції з гінекологічної
ендоскопії (Одеса, 2001 р.), на з’їзді асоціації акушерів-гінекологів
України (Київ, 2001 р.), на 4-му Російському науковому форумі “Охрана
здоровья матери и ребенка 2002” (Москва, 2002 р.), на XVII Міжнародній
науково-практичній конференції “Застосування лазерів в медицині і
біології” (Харків, 2002 р.), на обласних конференціях молодих учених і
спеціалістів Харківського державного медичного університету “Медицина
третього тисячоліття” (Харків, 2002, 2003). Обговорення результатів
роботи відбулося на спільному засіданні кафедр акушерства і гінекології
№1 і №2 Харківського державного медичного університету (2004).

Публікації за темою дисертації. За темою дисертації опубліковано 15
друкованих праць, 5 у виданнях, що входять до переліку видань,
затверджених ВАК України. Серед публікацій також – 1 патент, 1 розділ
монографії, 8 статей та тез доповідей у збірниках наукових праць.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 136
сторінках, складається з вступу, огляду літератури, методів дослідження
та лікування, 5 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення
отриманих результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій.
Бібліографічний розділ нараховує 220 використаних джерел літератури, з
них 102 країн СНД і 118 іноземних авторів. Робота ілюстрована 4
малюнками і 64 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для виконання задач, які поставлено в
роботі, було обстежено 120 жінок, 90 (75%) з яких страждали на
центральну форму СПКЯ, а інші 30 (25%) практично здорових жінок мали
нормальну структуру яєчників та нормальні параметри овуляторного
менструального циклу (контрольна група). Критеріями відбору хворих на
центральну форму СПКЯ були: наявність полікістозу яєчників за даними
ультразвукового дослідження на тлі різноманітних проявів гіпоталамічного
синдрому; негативна реакція на пробу з кломіфеном, яка виражалася у
відсутності збільшення концентрації гонадотропінів у сироватці крові, що
свідчило про порушення функціональної здатності гіпофізотропної зони
гіпоталамуса до виділення люліберину, а також про порушення
функціональної здатності гіпофіза до виділення гонадотропінів
(В.П.Сметник, Л.ГТумилович, 2000).

Усі обстежені були репродуктивного віку. Середній вік пацієнток складав
у середньому 26,2±0,4 роки.

Загальноклінічне дослідження містило в собі збір анамнестичних даних, у
тому числі тих, що стосуються неплідності й репродуктивної функції,
клінічний і гінекологічний огляд, а також стандартне обстеження для
оперативного лікування (згідно наказів №503, 582, 620 МОЗ України).

Ступінь тяжкості метаболічних ускладнень оцінювали шляхом визначення
індексу маси тіла за G. Brey та відношення обсягу талії до обсягу
стегон. Оцінка ступеня вираженості й поширеності гірсутизму проводилася
за схемою J.Baron (1973), особливості оволосіння визначали за шкалою
Ferriman і Gallwey.

Аналіз функціонального стану вегетативної нервової системи здійснювали
за допомогою таблиць А.Д.Соловйової (1981).

Вивчаючи репродуктивну функцію жінок, ґрунтувалися на критеріях ВООЗ, що
шлюб вважається безплідним, якщо вагітність не настає протягом більш ніж
12 місяців статевого життя без запобігання від запліднення.

Оцінку гормонального гомеостазу здійснювали шляхом визначення вмісту в
сироватці крові гонадотропінів (ФСГ, ЛГ, пролактину) та статевих
стероїдних гормонів (естрадіолу, прогестерону та тестостерону)
імуноферментним методом із використанням наборів фірм ”Bio-Rad” та
“Syntron” (США), дофаміну та серотоніну – хроматографічним методом у
фолікулінову фазу МЦ, а також за допомогою тестів функціональної
діагностики тричі в динаміці циклу та гормональних проб з кломіфеном,
дексаметазоном, хоріонічним гонадотропіном.

З метою визначення структурно-функціонального стану геніталій
проводилося сонографічне дослідження органів малого тазу на апараті
“Bruel & Kjer” (Данія), гістеросальпингографія, діагностична
лапароскопія із використанням апаратури фірм “Karl Storz” (Німеччина) і
“Stryker” (США), гістероскопія із використанням апаратури фірми “Karl
Storz” (Німеччина).

Після обстеження й аналізу отриманих даних жінки, яких спостерігали,
були розподілені на групи в такий спосіб. I клінічну групу (контрольну)
склали 30 (25%) волонтерок з нормальною структурою яєчників та
нормальними параметрами овуляторного менструального циклу. ІІ клінічну
групу склали 30 (25%) хворих на центральну форму СПКЯ, яким була
зроблена ЛКРЯ і ПАК. ІІІ клінічну групу склали 30 (25%) пацієнток, що
одержували курс лікування препаратом СЦНП в якості монотерапії. IV
клінічну групу склали 30 (25%) пацієнток, яким була здійснена ЛКРЯ і ПАК
та в післяопераційному періоді з метою стабілізації функціонального
стану гіпоталамо-гіпофізарної системи дані хворі одержували курс
лікування препаратом СЦНП. Усі обстежувані групи були порівняні за
віком, а групи хворих – за тривалістю неплідності, а також вихідними
гормональними показниками та показниками біологічно активних речовин
(дофаміну та серотоніну) у сироватці крові.

ЛКРЯ і ПАК проводилася за загальноприйнятою методикою під загальною
анестезією. Променева аргонова коагуляція здійснювалася з використанням
аргонового коагулятора “Beamer-2” (США) потужністю 40-60 Вт за
методикою, яку було розроблено на кафедрі акушерства і гінекології №1
Харківського державного медичного університету (В.І.Грищенко, М.І.Козуб,
1996).

Препарат СЦНП розроблено в Інституті проблем кріобіології та
кріомедицини НАН України. У результаті використання сучасних
біотехнологій у препараті зберігаються у фізіологічних концентраціях і
співвідношеннях всі нейроспецифічні активні речовини (структурні
молекули нейротканини, гормони, цитокіни, ферменти, опіоїди, ендорфіни,
енкефаліни, чинники росту та антипроліферативні сполуки), характерні для
мозку й нейротканини, які розвиваються. Препарат має органоспецифічну
мультимодальну дію на центральну й периферичну нервову систему, містить
низькомолекулярні нейромедіатори, що проникають через гематоенцефалічний
бар’єр і надходять безпосередньо до нервових клітин (Т.Н.Юрченко,
О.С.Прокопюк, В.В.Ломако, 2004). СЦНП вводили на початку фолікулярної
фази, у середину менструального циклу й у лютеїнову фазу
внутрішньом’язово по 1,8 мл у верхньозовнішній квадрант сідниці. При
аменореї та опсоменореї препарат призначали з розрахунку 2 ін’єкції на
тиждень протягом трьох тижнів (Патент 41047А Україна. Спосіб лікування
хворих на центральну форму синдрому полікістозних яєчників).
Ефективність лікування оцінювалася за даними змін рівня гормонів у
сироватці крові, відновленню овуляції та настанню вагітності за
результатами диспансерного спостереження за хворими протягом року після
курсу лікування.

Вищевказані методики обстеження й лікування виконувалися на базі
міського спеціалізованого клінічного пологового будинку №5 м. Харкова й
Центральної науково-дослідної лабораторії Харківського державного
медичного університету.

Результати всіх проведених досліджень підлягали статистичній обробці з
використанням пакету програмного забезпечення статистичного аналізу
“STATGRAPHICS Plus”. Для оцінки вірогідності розходжень використовувався
критичний рівень значимості ? = 0,05 (95%), що є загальноприйнятим у
біологічних і медичних розрахунках (р Таблиця 2. Середні показники вмісту досліджуваних гормонів та біологічно активних речовин в жінок, які обстежувалися, М±m Клінічні групи Досліджувані показники I контроль n=30 II (n=30) III (n=30) IV (n=30) до 5-7 доба після до початку після закінчення до 5-7 доба після операції операції лікування лікування операції операції 6Z?ao h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ O O h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ h‡ O Oe0 86* 295,37±17,44 331,70±19,60* 325,33±17,72* ФСГ, мМОд/мл 5,12±0,27 3,34±0,19* 3,53±0,22* ? 3,46±0,25* 5,36±0,31? 3,34±0,18* 3,48±0,20* ? ЛГ, мМОд/мл 8,70±0,55 12,99±0,61* 11,81±0,55* ? 12,51±0,88* 10,57±0,58* ? 11,88±0,59* 11,13±0,56* ? ЛГ/ФСГ 1,72±0,06 4,01±0,13* 3,51±0,14* ? 3,70±0,19* 2,03±0,09* ? 3,69±0,17* 3,30±0,14* Прогестерон, нмоль/л 3,39±0,22 1,35±0,10* 1,72±0,19* 1,19±0,09* 1,56± 0,19* 1,27±0,10* 1,98±0,69* Естрадіол, пг/мл 133,55±7,87 129,35±8,62 129,35±7,26 125,03±9,92 133,21±8,91 126,97±8,89 124,66±7,97 Тестостерон, нмоль/л 1,99±0,16 4,89±0,34* 2,65±0,18* ? 4,19±0,36* 4,17±0,34* 4,86±0,34* 3,05±0,25* ? Кортизол, нмоль/л 361,00±14,10 373,93±14,42 359,02±16,13 381,52±14,10 375,35±17,29 384,28±12,86 380,48±10,63 Дофамін, нмоль/л 9,57±0,40 8,50±0,31* 8,55±0,40* 8,40±0,39* 9,52±0,40 8,32±0,45* 8,45±0,43* Серотонін, нмоль/л 237,7±24,4 370,8±34,8* 353,9±33,2* 372,2±34,4* 286,8±36,9? 361,2±20,5* 353,0±26,2* * - різниця вірогідна щодо показників І групи (pТаблиця 3. Середні показники вмісту досліджуваних гормонів та біологічно активних речовин в жінок, які обстежувалися, М±m Клінічні групи Досліджувані показники I контроль n=30 II (n=30) III (n=30) IV (n=30) до 2 міс. після до початку 2 міс. після до 2 міс. після операції операції лікування лікування операції операції Пролактин, мМОд/л 265,33±14,69 322,63±19,99* 308,37±17,90* 314,03±15,86* 303,97 ± 19,75 331,70±19,60* 322,30 ±17,83* ФСГ, мМОд/мл 5,12±0,27 3,34±0,19* 3,64±0,26* ? 3,46±0,25* 4,73 ± 0,25? 3,34±0,18* 5,25 ± 0,16? ЛГ, мМОд/мл 8,70±0,55 12,99±0,61* 10,89±0,50* ? 12,51±0,88* 9,04 ±0,33? 11,88±0,59* 9,64 ± 0,50? ЛГ/ФСГ 1,72±0,06 4,01±0,13* 3,17±0,13* ? 3,70±0,19* 1,97±0,09* ? 3,69±0,17* 1,88 ± 0,11? Прогестерон, нмоль/л 3,39±0,22 1,35±0,10* 1,88± 0,29* 1,19±0,09* 1,72± 0,27* 1,27±0,10* 3,64 ± 0,30? Естрадіол, пг/мл 133,55±7,87 129,35±8,62 123,52±7,93 125,03±9,92 124,24 ±7,46 126,97±8,89 131,00 ± 6,71 Тестостерон, нмоль/л 1,99±0,16 4,89±0,34* 2,21±0,16? 4,19±0,36* 4,21±0,34* 4,86±0,34* 2,47 ± 0,21? Кортизол, нмоль/л 361,00±14,10 373,93±14,42 359,02±16,13 381,52±14,10 378,66±17,68 384,28±12,86 379,31±10,04 Дофамін, нмоль/л 9,57±0,40 8,50±0,31* 8,48±0,33* 8,40±0,39* 9,47±0,30 8,32±0,45* 9,88±0,43? Серотонін, нмоль/л 237,7±24,4 370,8±34,8* 353,4±32,1* 372,2±34,4* 304,3±30,5? 361,2±20,5* 246,4±20,6? * - різниця вірогідна щодо показників І групи (pвідрізнялися від контрольних показників. Статистично вірогідні зміни з боку інших досліджуваних гормонів у жінок даної групи (пролактину, прогестерону, тестостерону, естрадіолу й кортизолу) зареєстровано не було. За результатами диспансерного спостереження протягом 1 року у хворих ІІІ клінічної групи відновлення овуляції відбулося в 43,3% випадків, а вагітність настала в 3 (10,0%) пацієнток. Аналіз гормонального статусу, який було проведено у всіх які досліджувалися групах, не виявив статистично вірогідні відмінності показників, що розглядалися, у жінок ІІ та ІV клінічних груп у ранньому післяопераційному періоді. Подальші дослідження, що були зроблені через 2 місяці після проведеного лікування (табл.3), виявили в жінок ІV клінічної групи, яким проводилося комбіноване оперативне лікування та терапія СЦНП, вірогідно більше підвищення рівня ФСГ (p0,05).

При аналізі частоти відновлення овуляції в II (90,0%) і IV (93,3%)
клінічних групах протягом року після лікування достовірних розходжень не
відзначено, у той час, частота настання вагітності була у 2 рази вище в
жінок IV (46,7%) клінічної групи (pПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ЛГ — лютеїнізуючий гормон (лютропін) ЛГ/ФСГ — співвідношення рівнів лютеїнізуючого й фолікулостимулюючого гормонів в сироватці крові ЛКРЯ і ПАК — лапароскопічна клиноподібна резекція 1/2 обох яєчників з наступною променевою аргоновою коагуляцією МЦ — менструальний цикл СПКЯ — синдром полікістозних яєчників СЦНП — суспензія церебральної нейротканини плоду ФСГ — фолікулостимулюючий гормон (фолітропін) Підписано до друку 01.03.05. Формат 60х84/16. Папір офсетний. Друк різографія. Умовних друк. арк. 0,9. Тир. 100 прим. Зам. № 019-05. Надруковано у друкарні ПП „Стиль-Іздат”. 61022, м. Харків, майдан Свободи, 7. Т. (0572) 580-108. PAGE \* Arabic 25

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020