.

Порівняльна оцінка хронотерапії хворих на артеріальну гіпертензію інгібітором апф спірап-рилом та антагоністом кальцію амлодипіном (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
110 2230
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. С.І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО

МОВЧАН ГАЛИНА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 616.12–008.331.1:615:615.035

Порівняльна оцінка хронотерапії хворих на артеріальну гіпертензію
інгібітором апф спіраприлом та антагоністом кальцію амлодипіном

14.01.11 – кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сімферополь – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті ім.
М.І.Пирогова МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Сєркова Валентина
Костянтинівна, Вінницький національний медичний університет ім.
М.І.Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри факультетської терапії

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Єна Лариса
Михайлівна, Інститут геронтології АМН України, завідувач відділу
клінічної та епідеміологічної кардіології

доктор медичних наук, професор Сюрін Олексій Авраамович, Кримський
державний медичний університет ім. С.І.Георгієвського МОЗ України,
професор кафедри госпітальної терапії №2

Провідна установа:

Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, кафедра
факультетської терапії №2, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 15 квітня 2005 р. о12 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д52.600.01 при Кримському державному
медичному університеті ім. С.І.Георгієвського МОЗ України (95006, м.
Сімферополь, бул. Леніна 5/7)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського державного
медичного університету ім. С.І.Георгієвського МОЗ України (95006, м.
Сімферополь, бул. Леніна 5/7)

Автореферат розісланий 11 березня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, доцент Є.П.Смуглов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Артеріальна гіпертензія (АГ), розповсюдженість якої
серед дорослого населення більшості країн складає в середньому від
15-30%, являє собою серйозну проблему початку XXI ст. На 1 січня 2003
року в Україні зареєстровано 9,15 млн. хворих на АГ, що складає 22,6%
дорослого населення (Сиренко Ю.Н., 2004). Медико-соціальне значення АГ
обумовлене наявністю тісної кореляції між рівнем артеріального тиску та
ризиком серцево-судинних ускладнень. Відомо, що ризик серцево-судинних
захворювань зростає в залежності від збільшення артеріального тиску
(АТ). За даними Фремінгемського дослідження, хворі з АГ порівняно з
людьми з нормальним АТ мають в 7 раз більшу частоту виникнення інсульту,
в 6 раз – серцевої недостатності, в 4 рази – виникнення ішемічної
хвороби серця, вдвічі – розвиток пошкодження периферичних артерій.
Відмічена позитивна кореляція між рівнем АТ та загальною смертністю.

В той же час доказане покращання прогнозу хворих з АГ в умовах тривалої
медикаментозної корекції підвищеного АТ. За даними мета-аналізу (Chakko
S., Mulingtapang R.F., Huikuri H.V. et al., 1993), при 5-річному
спостереженні зниження діастолічного АТ (ДАТ) на 5-6 мм рт. ст.
супроводжується зменшенням частоти мозкових інсультів на 42% і фатальних
та нефатальних кардіальних катастроф – на 14%.

В наш час загальновизнано, що ритмічність біологічних процесів є
фундаментальною основою живої матерії і складає сутність організації
життя (Заславская P.M., 1991; Комаров Ф.И., Раппопорт С.И., 2000).
Артеріальний тиск – один із більш чим 300 фізіологічних процесів в
організмі, який підкоряється добовим ритмам.

При аналізі частоти ускладнень гіпертонічної хвороби (ГХ) відомо, що
дуже часто гіпертонічні кризи спостерігаються в вечірні і нічні часи – з
16 до 24 год., що ймовірніше всього пов’язано з порушенням циркадної
організації кровообігу, десинхронізацією окремих параметрів гемодинаміки
і секреції нейрогормонів, які приймають участь в регуляції АТ
(Заславская Р.М., 1989; Комаров Ф.И., Раппопорт С.И., 2000)

З появою і застосуванням методу амбулаторного добового моніторингу АТ
(ДМАТ) з’явились нові можливості у діагностиці АГ, виборі та контролі
ефективності гіпотензивної терапії (Горбунов В.М., 1997) Аналіз
циркадних коливань АТ дає можливість виявляти ультрадіанні
високочастотні і низькочастотні коливання.

Показано, що десинхроноз з‘являється раніше, ніж прояви захворювання і
тому може використовуватись в ранній клінічній діагностиці. В задачі
хронодіагностики входить не тільки визначення патології функцій, але і
встановлення часу доби, коли ці порушення максимальні та мінімальні.
Хронотерапія дозволяє враховувати добові та сезонні ритми хворого з
метою підвищення чутливості організму до фармакологічної дії, а також
оптимізувати позитивні ефекти препаратів і робити мінімальними їх
потенційно можливі побічні дії (Заславская Р.М., 1994).

З метою найбільш оптимального вибору індивідуального режиму терапії АГ
доцільна оцінка добового профілю АТ, частоти серцевих скорочень (ЧСС) та
варіабельності серцевого ритму (ВСР). До останнього часу для
хронотерапії АГ застосовувались переважно препарати короткої дії.
Хронофармакологія інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)
подовженої дії та пролонгованих антагоністів кальцію залишається
недостатньо вивченою.

Досліджуючи показники ДМАТ та ВСР при ГХ та враховуючи індивідуальні
добові ритми хворих, можливе проведення корекції патологічних змін в
часовій організації, а також оптимізація позитивних ефектів препаратів і
мінімізація їх потенційно можливих побічних дій.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження є складовою частиною планової науково-дослідної роботи
кафедри факультетської терапії Вінницького національного медичного
університету ім. М.І. Пирогова на тему “Порушення вазорегулюючої функції
ендотелію і показників гемодинаміки та їх корекція у хворих із
захворюваннями серцево-судинної системи”, № державної реєстрації 0103
V005288.

Мета дослідження: підвищення ефективності лікування артеріальної
гіпертензії з використанням методу хронотерапії в залежності від
добового профілю артеріального тиску та варіабельності серцевого ритму.

Завдання дослідження:

1.Вивчити добовий профіль артеріального тиску та його зв‘язок з
характером ремоделювання серця і варіабельності серцевого ритму у хворих
з артеріальною гіпертензією, як критерій важкості захворювання і
дисбалансу вегетативної нервової системи.

2.Співставити результати хроноаналізу даних добового моніторингу АТ з
результатами хроноаналізу багаторазових вимірювань АТ протягом 2-3 діб з
метою використання в клінічній практиці.

3.Оцінити вплив інгібітору АПФ спіраприлу і антагоністу кальцію
амлодипіну на показники добового моніторингу АТ, варіабельність
серцевого ритму та морфофункціональні показники лівого шлуночку в
звичайному режимі та режимі хронотерапії.

4.Оцінити та провести порівняльну характеристику впливу монотерапії і
комбінованої терапії амлодипіном і спіраприлом на показники добового
моніторингу АТ, варіабельність серцевого ритму і морфофункціональні
показники лівого шлуночку в звичайному режимі та режимі хронотерапії.

5.На підставі отриманих даних розробити схему застосування спіраприлу та
амлодипіну, використовуючи методику хронотерапії, з метою найбільш
оптимального вибору індивідуального режиму терапії АГ.

Об‘єкт дослідження – оптимізація лікування хворих на артеріальну
гіпертензію.

Предмет дослідження – оцінка ефективності методу хронотерапії
гіпертонічної хвороби спіраприлом і амлодипіном та її впливу на
показники ДМАТ, ВСР та характер ремоделювання серця.

Методи дослідження – загальноклінічні, інструментальні (добовий
моніторинг артеріального тиску, добовий моніторинг варіабельності
серцевого ритму, ехокардіографія та доплерехокардіографія).

Наукова новизна отриманих результатів. В роботі вперше, на підставі
комплексного дослідження ритмологічних і кількісних параметрів добового
профілю АТ і варіабельності серцевого ритму, вивчені фактори
десинхронозу, що обумовлюють морфологічні і фізіологічні зміни в
організмі у хворих на артеріальну гіпертензію.

Дано обґрунтування доцільності використання косинор-аналізу 8-разових
вимірювань АТ через 3 год. протягом 2-3 діб для вибору індивідуального
часу та дози призначення антигіпертензивних препаратів.

Встановлена хроночутливість до спіраприлу та амлодипіну в різні періоди
доби, що дозволяє цілеспрямовано впливати на підйом АТ в ранкові години
і значно зменшувати швидкість збільшення АТ в цей час.

Вивчено вплив спіраприлу, амлодипіну, як при монотерапії, так і в їх
комбінації на добовий профіль артеріального тиску та його взаємозв’язок
зі змінами внутрішньосерцевої геодинаміки та структурно-функціонального
стану міокарду.

Розроблені покази до використання інгібітора АПФ спіраприлу та
антагоніста кальцію амлодипіну в режимі хронотерапії, в залежності від
добового профілю АТ та варіабельності серцевого ритму.

Практичне значення одержаних результатів. Застосування методу
хронотерапії хворих на ГХ II ст. спіраприлом, амлодипіном та комбінацією
цих препаратів, дає можливість досягти значного клінічного ефекту в
більш короткий строк, при застосуванні менших доз препаратів і їх кращої
переносимості, в порівнянні з традиційними методами їх призначення.
Застосування хронотерапевтичного підходу до лікування АГ адекватне з
точки зору фармакоекономіки.

Враховуючи індивідуальні добові ритми хворих, забезпечується можливість
проведення корекції патологічних змін в часовій організації організму, а
також оптимізація позитивних ефектів препаратів і мінімізація потенційно
можливих побічних дій.

Впровадження результатів роботи в практику. Реалізацією дослідження
стало впровадження методів добового моніторингу АТ, комплексного
визначення морфофункціонального стану міокарду лівого шлуночку і його
діастолічної функції для оцінки можливості хронотерапії, а також
хронотерапевтичного підходу до призначення антигіпертензивних препаратів
в практику лікування хворих на ГХ, які знаходились в кардіологічному
відділенні Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова та
під амбулаторним спостереженням.

Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі на
кафедрі факультетській терапії Вінницького національного медичного
університету ім. М.І.Пирогова.

Рекомендації по результатах роботи впроваджені у клінічну практику
кардіологічного відділення обласної клінічної лікарні ім. М.І.Пирогова
(м. Вінниця), обласної клінічної лікарні (м. Хмельницький), Українського
державного інституту реабілітації інвалідів МОЗ України (м. Вінниця) та
Національного медичного центру ВПС України.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведені всі етапи
дисертаційного дослідження – патентно-інформаційний пошук, результати
якого висвітлено в розділі “Огляд літератури”, що свідчить про
відсутність аналогів наукових розробок. Основні публікації за темою
дисертації носять пріоритетний характер. Автором проводився підбір
хворих, їх комплексне клінічне та інструментальне обстеження, лікування
артеріальної гіпертензії і контроль над його ефективністю. Дисертантом
самостійно виконаний статистичний аналіз матеріалу, сформульовані
основні положення, висновки і практичні рекомендації, забезпечено
впровадження їх у клінічну практику. В роботах, опублікованих у
співавторстві, автору належить основна ідея дослідження та фактичний
матеріал. Здобувачем не використовувались ідеї та розробки співавторів
публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були
представлені на XV з‘їзді терапевтів України (2004), Всеукраїнській
науково-практичній конференції „Сучасні методи діагностики і лікування в
клініці внутрішніх хвороб” (2004), Всеукраїнської науково-практичної
конференції з міжнародною участю “Сучасні аспекти діагностики та
лікування захворювань внутрішніх органів” (2003), 10 ювілейній
науково-практичній конференції „Актуальні проблеми терапії” (2003),
Українській науково-практичній конференції „Профілактика і лікування
артеріальної гіпертензії в Україні в рамках реалізації національної
програми” (2002), на конференції молодих вчених (2003) Вінницького
національного медичного університету ім. М.І.Пирогова.

Дисертація апробована на спільному засіданні кафедр факультетської та
госпітальної терапії, терапії медичного факультету №2, кафедри
фармакології з курсом клінічної фармакології, кафедри пропедевтики
внутрішніх хвороб, кафедри поліклінічної терапії та сімейної медицини
Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова 29
червня 2004 року, протокол № 14, та 2 лютого 2005 року у Кримському
державному медичному університеті ім. С.І.Георгієвського.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 друкованих робіт, в тому
числі 6 статей в виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 183
сторінках машинописного тексту, ілюстрована 31 таблицею та 32 рисунками,
складається з переліку умовних скорочень, вступу, огляду літератури,
глави, у якій викладена характеристика матеріалів та методів
дослідження, чотирьох глав власних досліджень, аналізу та обговорення
результатів, висновків та практичних рекомендацій і списку використаних
джерел, що містять 242 літературних найменувань, з яких 99 кирилицею та
143 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали і методи дослідження. В дослідження включено 165 хворих на ГХ
II ст. (97 чоловіків віком від 30 до 63 років і 68 жінок у віці від 36
до 69 років). Середній вік обстежених склав 41,2±2,5 роки. Діагноз
гіпертонічної хвороби встановлювався згідно класифікації ВООЗ (1993). У
всіх хворих був виключений симптоматичний характер артеріальних
гіпертензій. Контрольну групу склали 49 практично здорових осіб (29
чоловіків та 20 жінок), співставних за віком та статтю.

Хворим проводилось комплексне обстеження, яке включало в себе
загально-клінічний огляд, інструментальні та лабораторні методи. Із
інструментальних методів для оцінки стану серцево-судинної системи
використовувались ДМАТ, ехо- та доплерехокардіографія,
електрокардіографія, визначення добової ВСР. Лабораторні методи включали
в себе визначення загального аналізу крові, загального аналізу сечі,
визначення гострофазових показників запальної активності (С-реактивного
протеїну, сіромукоїду), білкового спектру крові, амінотрансферазної
активності, коагулограми, білірубіну, сечовини та креатиніну,
електролітів сироватки крові. Всім хворим перед призначенням
антигіпертензивної терапії та після курсу лікування, а також особам
контрольної групи проводилось ДМАТ в реальних життєвих умовах з
використанням амбулаторної системи моніторингу тиску. Застосовувався
регістратор АВРМ-04 (фірма “Медітех”, Угорщина). Інтервали між
вимірюваннями складали 15 хвилин в період активності з 6 до 24 годин і
30 хвилин в пасивний період з 24 до 6 годин. Дослідження починалось в 10
годин ранку і проводилось на протязі 24 годин.

Визначались середні значення систолічного (САТ) та діастолічного (ДАТ)
АТ за добу, активний (день) та пасивний (ніч) періоди; індекс часу (ІЧ)
для САТ та ДАТ за активний та пасивний періоди (відсоток часу, протягом
якого величини АТ перевищують критичний (“безпечний”) рівень – 140/90 мм
рт.ст. для денного АТ і 120/80 мм рт.ст. – для нічного [Сіренко Ю.М.,
Гранич В.М., 1999, W.White, 1998] та індекс площі – величина площі,
обмежена зверху графіком функції залежності АТ від часу, а знизу –
кривою порогових значень [Ольбинская Л.И. и соавт., 1998]. Індекс часу і
площі підраховувались для САТ та ДАТ за активний і пасивний періоди.
Варіабельність АТ розраховували по стандартному відхиленню САТ та ДАТ
окремо для дня і ночі. Величину ранкового підйому (ВРП) САТ та ДАТ (з 6
до 10 годин) обчислювали за формулою: ВРП АТ=АТмакс-АТмін. Тип добового
профілю АТ визначався у кожного пацієнта за ступенем нічного зниження АТ
(СНЗ АТ) за формулою:

СНЗ = (СрАТд – СрАТн) х 100%.

СрАДд

В залежності від величини СНЗ АТ виділяли наступні типи: dipper – з
фізіологічним зниженням АТ в нічний час (СНЗ – 10-20%); non-dipper – з
недостатнім зниженням АТ в нічний час (СНС 4Lr°aaeiI I Ue * * , . 0 2 4 6 \ ^ ` ? LrU Ue TH Oe0”yo ? ? ? ? * -77,0* -54,3* -76,3* -57,1* -72,3* ІЧ САТн -69,1* -79,7* -70,7* -81,5* -55,2* -80,0* ІЧ ДАТн -72,9* -81,0* -55,2* -82,4* -57,8* -80,6* СНЗ САТ +48,6 +66,7* +29,6 +59,1* +42,7* +52,0* СНЗ ДАТ +46,8* +50,9* +22,0 +67,9* +45,2* +59,8* ВРП САТ -10,4 -33,1* -10,2 -43,9* -21,4* -48,3* ВРП ДАТ -8,5 -27,9* -24,7* -27,5* -33,4* -44,6* Примітка. * - достовірність різниці показників після лікування порівняно з висхідними величинами На основі результатів індивідуального та усереднено-групового косинор-аналізу нами розроблена методика хронотерапії спіраприлом з урахуванням типу добового профілю АТ і його акрофази. Хворим типу dipper спіраприл призначали о 1000-1030 год., типу non-dipper і night-peaker в 2100-2200 год. Прийом спіраприлу в режимі хронотерапії не тільки значно знижував середні показники АТ за 24 год., в активний і пасивний періоди, але і зменшував індекси часу і площі АТ у всі періоди доби, величину ранкового підйому САТ на 33,1% і ДАТ на 27,9% та його денну варіабельність при одночасному збільшенні СНЗ САТ на 66,7% і ДАТ на 50,9% (табл.1). Подібні зміни можуть сприяти попередженню розвитку та прогресуванню пошкоджень органів-мішеней та виникнення ускладнень [Горбунов В.М.. 1997; Дзяк Г.В., Колісник Т.В., 2001; Кобалава Ж.Д., Котовская Ю.В., 1999; Baley E. et al., 1997; Dahlof B., 1995]. Позитивні зміни в результатах ДМАТ знайшли відображення у частковій трансформації нефізіологічних профілів АТ в тип dipper у більшості обстежених (89%). Антигіпертензивна ефективність хронотерапії спіраприлом підтверджувалась і даними групового косинор-аналізу , зокрема, незалежністю еліпсів систолічного, діастолічного і середнього АТ до і після лікування. Значна ступінь виразності позитивних змін добового профілю АТ під впливом терапії спіраприлом у хронорежимі асоціювалася і з більш істотними змінами показників гемодинаміки. Якщо у хворих, які приймали спіраприл в звичайному режимі, 3-х місячне лікування сприяло лише помірному зниженню ЗПОС (на 12,5%), не маючи суттєвого впливу на об‘ємні показники і насосну функцію серця, то при призначенні препарату в режимі хронотерапії відмічалось достовірне зниження (на 21,4%), зменшення об'ємних показників (КСО на 191%, КДО на 10,0%), збільшення ФВ на 6,3%. Паралельно зменшувалися розміри лівого передсердя (на 14,9%) і відмічалась тенденція до регресу гіпертрофії лівого шлуночку. Ступінь виразності позитивних змін часових і частотних показників ВРС була істотно більшою в групі хворих, які лікувались спіраприлом у режимі хронотерапії. Хоч сумарна ВРС в обох групах збільшувалася недостовірно, проте в хворих основної групи ступінь активації парасимпатичної ланки регуляції під впливом лікування була значно більшою, ніж у групі порівняння, про що свідчило збільшення RMSSD на 19,9%, pNN50 на 32,0%, потужності HF на 9,3%. Паралельно мало місце більш виражене зниження активності симпатичної ланки регуляції, що характеризувалось зменшенням VLF на 26,3%, і зниженням активності вазомоторного центру, що знайшло відображення у зменшенні коефіцієнту LF/HF на 17,3%. Отримані результати підтверджують високу антигіпертензивну і кардіопротекторну ефективність спіраприлу. Застосування спіраприлу з урахуванням індивідуальних особливостей циркадного ритму підвищувало ефективність терапії. Як і при застосуванні спіраприлу, ми призначали амлодипін в традиційному режимі і в режимі хронотерапії. Пацієнтам з нормальним типом добового профілю амлодипін в режимі хронотерапії призначали о 9-10 год. ранку, хворим з типом non-dipper і night-peaker – в 2000-2100 годин. Застосування амлодипіну в традиційному режимі призводило до поступового зниження АТ, як за даними офісного вимірювання, так і за результатами ДМАТ. Антигіпертензивна активність амлодипіну характеризувалась не тільки зниженням усереднених величин АТ за добу, період активності та сну (см. табл.1), але і зменшенням індексу часу для САТ і ДАТ як в активний період, так і в період сну, індексу площі, зменшенням величини ранкового підйому АТ для САТ і для ДАТ, причому виразність змін усіх показників була більшою в групі прийому амлодипіну в режимі хронотерапії. Про більш високу ефективність хронотерапії амлодипіном свідчить і трансформація типів non-dipper (37,9%) і night-peaker (10,3%) у тип dipper, у той час, як традиційний прийом амлодипіну практично не змінює нормальний і не відновлює порушений циркадний ритм АТ. При оцінці динаміки показників структурно-функціональних змін міокарду під впливом амлодипіну, що застосовувався традиційно та в режимі хронотерапії, відмічалась однонаправленість змін цих показників, але більше виражена у пацієнтів основної групи. Тільки в групі хронотерапії вірогідно зменшувалися показники ІКСО (на 14,2%), ІКДО (на 8,3%), помірно збільшувалась фракція викиду (на 5,3%), відмічалась тенденція до зменшення товщини стінок лівого шлуночку(на 6,4%) та індексу маси міокарду лівого шлуночку(на 9,0%). Тенденція до нормалізації порушеної ВРС була меншою, ніж під впливом спіраприлу, проте характеризувалась деякою активацією парасимпатичної нервової системи. Не відмічалось істотної активації симпатичної ланки нервової системи, що характерно для інших дігідропіридінів. При призначенні препарату в режимі хронотерапії було помітним значне збільшення RMSSD на 27,3%(р(0,01), pNN50 на 40,1% (р(0,05), потужності HF на 28,2% (р(0,01), що свідчило про активацію парасимпатичної ланки НС. Паралельно мало місце більш виражене зниження активності симпатичної ланки регуляції, що характеризувалось зменшенням VLF на 6,4% (р(0,05), зниженням активності вазомоторного центру, тобто зменшенням коефіцієнта LF/HF на 43,5% (р(0,05). Оскільки зниження ВРС є одним із проявів автономного дисбалансу, що має несприятливе прогностичне значення, особливо при наявності ІХС, відновлення цього балансу, краще помітне в основній групі хворих, свідчить про більшу ефективність амлодипіну, при його призначенні хворим на ГХ з урахуванням особливостей циркадного ритму АТ. Таким чином, монотерапія спіраприлом та амлодипіном дає позитивний антигіпертензивний ефект у цілому по групі, незалежно від режиму призначення, але використання цих препаратів з урахуванням циркадного ритму АТ збільшувало їх антигіпертензивну активність. Так, позитивний антигіпертензивний ефект відмічався при призначенні в традиційному режимі спіраприлу у 68,3 % хворих, амлодипіну - у 67,9 % хворих, а в режимі хронотерапії - у 76,2 % та 76,3 % обстежених, відповідно. Проте, частина хворих в повній мірі не реагувала на застосування цих препаратів у вигляді монотерапії. У зв'язку з цим 51 хворим призначали комбіновану терапію спіраприлом у дозі 6 мг і амлодипіном у дозі 5 мг. При відсутності достатнього ефекту протягом 7-8 днів дозу амлодипіну збільшували до 10 мг. Незважаючи на велику виразність і стійкість артеріальної гіпертензії, її рефрактерність до попереднього лікування, комбінована терапія за даними офісного вимірювання АТ сприяла досягненню цільових показників АТ, які зберігались до кінця третього місяця лікування в цілому по групі у 39 (76,5 %) хворих, причому в підгрупі з традиційним режимом призначення – у 18 (72,0 %) і в режимі хронотерапії – у 21 (80,8%) пацієнта. Комбінована терапія позитивно впливала як на величину офісного АТ, так і на показники ДМАТ. Груповий косинор-аналіз, проведений в обох підгрупах, показав більш виражену позитивну динаміку параметрів косинор-аналізу у підгрупі пацієнтів, що лікувалися в режимі хронотерапії. Застосування в хронотерапевтичному режимі спіраприлу сприяло зменшенню варіабельності САТ і ДАТ у період активності, значно не впливаючи на цей показник в період сну. Хронотерапія амлодіпіном практично не впливала на варіабельність АТ. У той же час комбінована терапія в хронорежимі сприяла зниженню варіабельності САТд на 18,1%, ДАТд на 18,8%, САТн на 21,1%, ДАТн на 20,3%. Під впливом комбінованої хронотерапії в більшій мірі, ніж під впливом монотерапії в хронорежимі, збільшувався СНЗ САТ на 52,0% (р ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АГ – артеріальна гіпертензія АТ – артеріальний тиск АПФ – ангіотензинперетворюючий фермент ВСР – варіабельність серцевого ритму ВРП – величина ранкового підйому ГХ – гіпертонічна хвороба ДАТ – діастолічний артеріальний тиск ДМАТ – добовий моніторинг артеріального тиску ДПАТ – добовий профіль артеріального тиску Ехо-КГ – ехокардіографія ЗПОС – загальний периферичний опір судин КСО – кінцевий систолічний об‘єм КДО – кінцевий діастолічний об‘єм ЛШ – лівий шлуночок НС – нервова система САТ – систолічний артеріальний тиск СНЗ – ступінь нічного зниження ТМК – трансмітральний кровоток ТМШП – товщина міжшлуночкової перетинки ФВ – фракція викиду ЧСС – частота серцевих скорочень Підписано до друку 3.03.2005 р. Формат 60х84/16. Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman Cyr. Друк різографічний. Умов. друк. арк.1,16. Зам.571. Наклад 100 примірників. Віддруковано ВАТ „Вінницька обласна друкарня”. Свідоцтво ДК №173 від 12.09.2000 р. 21050, м. Вінниця, вул.. Київська, 4. Тел.: (0432) 55-41-29, факс: (0432) 52-01-78. E-mail: [email protected] PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020