.

Морфо-імунологічні співвідношення при кріодеструкції структур головного мозку (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
106 3173
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ НЕЙРОХІРУРГІЇ

імені академіка А.П.РОМОДАНОВА

МАРУЩЕНКО МИРОСЛАВА ОЛЕГІВНА

УДК 616.831–092.9.259–089–091.8:612.017.1

Морфо-імунологічні співвідношення при кріодеструкції структур головного
мозку

(ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

14.01.05 — нейрохірургія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ—2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті нейрохірургії імені академіка А.П.
Ромоданова АМН України та на кафедрі нейрохірургії Національного
медичного університету імені О.О.Богомольця МОЗ України

Науковий керівник доктор медичних наук, член-кореспондент АМН
України,

професор Цимбалюк
Віталій Іванович, Національний

медичний університет
імені О. О. Богомольця МОЗ

України, завідувач
кафедри нейрохірургії; Інститут

нейрохірургії імені
академіка А. П. Ромоданова АМН

України, заступник
директора з наукової роботи

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Лапоногов Олег Олександрович, Інститут
нейрохірургії імені академіка А.П.Ромоданова АМН України, завідувач
відділу функціональної нейрохірургії

доктор медичних наук, професор Сіпітий Віталій Іванович, Харківський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
нейрохірургії

Провідна установа

Одеський державний медичний університет МОЗ України, кафедра
нейрохірургії та неврології, м. Одеса

Захист відбудеться “ 19 “ квітня 2005 р. о 1200 годині на
засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.557.01 при Інституті
нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова АМН України (04050,
м. Київ, вул. Мануїльського, 32).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту нейрохірургії
імені академіка А.П.Ромоданова АМН України (04050, м.Київ, вул.
Мануїльського, 32).

Автореферат розісланий “ 18 ” березня 2005 року.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук Чеботарьова Л.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Впродовж понад 40-річної історії розвитку вітчизняної
стереотаксичної нейрохірургії було розроблено та впроваджено в клінічну
практику цілий ряд методів локальної деструкції структур головного мозку
та патологічних утворень, провідне місце серед яких займає
кріодеструкція (Лапоногов О.А., 1968, 1996; Цымбалюк В.И., 1975; Сипитый
В.И., 1992,1994). Розвиток сучасних методів нейровізуалізації, зокрема
КТ, МРТ та кріогенної техніки, дали новий поштовх до удосконалення
методики локальної кріодеструкції та розширили показання до застосування
низьких температур в нейрохірургічній практиці (Холявин А.И., Аничков
А.Д. и соавт., 2001; Халиков А.Д., 2003; Rubinsky B., 1991,2000; Maroon
J. et al., 1992; Baust J. et al., 1997).

Результати чисельних експериментальних досліджень та клінічних
спостережень свідчать про те, що у порівнянні з механічним, електричним
та хімічним руйнуванням біологічних тканин, кріохірургічний метод
дозволяє утворювати вогнища некрозу заданих розмірів при
відсутності значної перифокальної та загальномозкової реакції
(Вихерт Т.М. и соавт, 1968; Лапоногов О.А., 1968; Кандель Э.И., 1974,
1981; Cooper J., 1962, 1963; Breining H. et al., 1977; Moser R. et al.,
1987; Gilbert J. et al., 1993).

Такі переваги дали можливість застосовувати метод локальної
кріодеструкції в лікуванні патології екстрапірамідної системи,
епілепсії, в комбінованому лікуванні пухлин головного мозку, больових
синдромів, певних психічних розладів, окремих варіантів патології судин
головного мозку тощо (Лапоногов О.А., 1968, 1996; Цымбалюк В.И., 1975,
2002; Педаченко Г.А., Орлов Ю.А., 1978; Кандель Э.И. 1981, 1982; Сипитый
В.И., 1992, 1994; Зозуля Ю.П., Лапоногов О.О., Костюк К.Р., 1997;
Главацький О.Я., 1998, 2001; Медведєв Ю.М., 2002; Tao X., 1984; Rand R.,
1995; Kemoun G., 2001).

Однак, беручи до уваги відносну простоту та малоінвазивність
стереотаксичної кріодеструкції структур головного мозку, в клінічній
практиці не приділяється достатня увага вивченню впливу даного методу на
імунну систему пацієнтів. За даними літератури локальна кріодеструкція
мозкової речовини в експериментальних тварин ініціює розвиток
нейроаутоімунних реакцій різного ступеню вираженості, інтенсивність
яких зростає при повторному кріовпливі і порушує репаративні
процеси в зоні кріопошкодження та прилеглих до неї ділянок мозку
(Ганнушкина И.В., 1974; Жирнова И.Г., 1974; Hoffman N. et al., 2001;
Erdincler P., et al, 2002).

Проведені авторами дослідження щодо впливу різних хірургічних методів,
зокрема кріодеструкції, діатермокоагуляції та механічного пошкодження,
на імунний статус пацієнтів в лікуванні пухлин різної локалізації,
патології щитоподібної залози тощо показали, що найбільш стійкі
порушення в клітинній та гуморальній ланках імунітету виникають після
кріопошкодження (Цуцаева А.А. и соавт., 1988; Караченцев Ю.І., 2001;
Грищенко В.И., Алексеевская Э.И., 2003; Ablin R. et al., 1982). Однак
детальна оцінка отриманих даних авторами не проводилася.

У сучасній літературі залишаються не розкритими питання впливу різних
видів локальної деструкції структур головного мозку та патологічних
утворень на імунний статус пацієнтів з нейрохірургічною патологією, не
проводився порівняльний аналіз виявлених змін. Не визначеними є також
співвідношення між динамікою репаративних процесів в головному мозку та
імунологічними змінами в периферичній крові після кріодеструкції та
інших видів локальної деструкції структур головного мозку (зокрема,
електродеструкції та механічного пошкодження кори як найбільш поширених
в клінічній практиці локальних впливах на мозкову речовину).
Невирішеність цих питань і зумовила актуальність даної дисертаційної
роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана в рамках науково-дослідних робіт Інституту нейрохірургії
імені академіка А.П.Ромоданова АМН України (шифр В/I. К. ІН.
01.2003–12.2003) та Національного медичного університету імені
О.О.Богомольця МОЗ України (шифр JC./I. В. НМУ. 01.2004–12.2005).

Мета і задачі дослідження. Метою нашої роботи є визначення особливостей
динаміки репаративних процесів у мозковій речовині та змін в імунному
статусі щурів після локальної кріодеструкції структур головного мозку
для оцінки кріодеструкції як хірургічного методу.

Задачі дослідження:

1) Вивчити морфологічні зміни в різних ділянках мозкової речовини щурів
після локальної кріодеструкції кори головного мозку на світлооптичному
та ультраструктурному рівнях в динаміці спостереження.

2) Проаналізувати динаміку змін в імунному статусі щурів після локальної
кріодеструкції кори головного мозку.

3) Дослідити співвідношення між морфологічними змінами в речовині мозку
та змінами в імунному статусі щурів після кріодеструкції кори головного
мозку.

4) Провести порівняльний аналіз особливостей репаративних процесів в
мозковій речовині після локальної кріо-, електродеструкції та
механічного пошкодження кори головного мозку в експерименті.

5) Порівняти зміни в імунному статусі дослідних тварин після різних
видів локальної деструкції кори головного мозку в динаміці
спостереження.

6) Співставити виявлені морфологічні зміни в мозковій речовині та зміни
в імунному статусі щурів після локальної кріо-, електродеструкції та
механічного пошкодження кори головного мозку.

Об’єкт дослідження: локальна кріодеструкція структур головного мозку.

Предмет дослідження: репаративні процеси в мозковій речовині та зміни в
імунному статусі щурів після локальної кріодеструкції кори головного
мозку.

Методи дослідження. Оцінка структурних змін у мозковій речовині
проводилася за допомогою світлооптичної та електронної мікроскопії з
подальшою морфометричною обробкою отриманих даних.

Зміни в імунному статусі експериментальних та контрольної групи щурів
досліджувалися з використанням наступних методів — визначення індексів
відношення маси тимуса, селезінки, наднирників до загальної маси тіла
тварини; оцінка проліферативної активності лімфоцитів в реакції
бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ) на мітогени; оцінка
нейросенсибілізації в РБТЛ на мозковий антиген (МА) та за рівнем антитіл
до нейроспецифічних білків (НСБ): основного білка мієліну (ОБМ), білка
S-100 та нейронспецифічної енолази (NSE); визначення рівня циркулюючих
імунних комплексів (ІК) різного розміру в крові щурів.

Отримані дані оброблялися статистично з використанням методу дисперсного
аналізу та критерію Стьюдента.

Наукова новизна. Вперше проведено порівняння між структурними змінами в
мозковій речовині та імунологічними змінами в периферичній крові щурів
після локальної кріодеструкції кори головного мозку та виявлено
співвідношення між динамікою репаративних процесів та порушеннями
імунного статусу дослідних тварин після локального кріовпливу на
головний мозок.

Вивчені морфологічні зміни в зоні кріодеструкції та прилеглих до неї
ділянках мозку на рівні електронної мікроскопії, а також проведено
порівняльний аналіз ультраструктурних змін при кріодеструкції та інших
видах локального впливу (електродеструкції та механічного пошкодження
кори головного мозку) в динаміці спостереження.

Підтверджено, що локальна кріодеструкція мозкової речовини здійснює
вірогідний вплив на центральні та периферичні імунні органи та
призводить до розвитку вираженої клітинної та гуморальної
нейросенсибілізації до мозкових антигенів, більшою мірою до ОБМ на 30-ту
та 60-ту добу дослідження і, тим самим, може впливати на перебіг
репаративних процесів в речовині головного мозку.

Встановлено, що незважаючи на виражені дистрофічні зміни в клітинах
мозкової речовини, які виникають після електродеструкції, даний метод не
призводить до значної аутоімунної реакції до НСБ у віддалені терміни
дослідження.

Досліджено, що локальне механічне пошкодження кори головного мозку у
щурів призводить до найменших структурних змін в мозковій речовині, а
виявлені гуморальні аутоімунні реакції до NSE та ОБМ, які
спостерігаються до 30-ї доби дослідження, мають очевидно захисний
характер.

Практичне значення. Виявлені особливості динаміки репаративних процесів
в мозковій речовині та змін в імунному статусі щурів після локальної
кріодеструкції кори головного мозку, у порівнянні з іншими видами
локального впливу, можуть використовуватися для обґрунтування
доцільності оцінки імунного статусу пацієнтів перед запланованою
кріодеструкцією мозкових структур в нейрохірургічній практиці.

Отримані нами дані можуть бути використані при визначенні показань до
проведення локальної кріодеструкції структур головного мозку та
патологічних утворень при лікуванні нейрохірургічної патології,
прогнозуванні можливих післяопераційних ускладнень, що в сукупності
підвищить ефективність стереотаксичних оперативних втручань з
використанням кріометоду.

Результати проведеного експериментального дослідження можуть бути
впроваджені в лікувальний процес у відділенні функціональної
нейрохірургії, нейроонкологічних відділеннях, нейроімунологічних
лабораторіях, а також використовуються у навчальному процесі на кафедрі
нейрохірургії Національного медичного університету імені О.О.Богомольця
при вивченні проблем функціональної нейрохірургії та застосування різних
видів локальної деструкції структур головного мозку і патологічних
утворень в нейрохірургічній практиці.

Особистий внесок дисертанта. Дисертаційна робота є самостійним науковим
дослідженням автора. Загальне керівництво дисертацією, визначення мети
та основних напрямків дослідження здійснено членом-кореспондентом АМН
України, доктором медичних наук, професором Цимбалюком Віталієм
Івановичем. Здобувачем самостійно проведено аналіз наукової літератури,
розроблена методологія проведення експерименту згідно з поставленими
задачами дослідження. Дисертант особисто виконала хірургічні втручання у
дослідних тварин на базі відділу експериментальної нейрохірургії
Інституту нейрохірургії (зав. відділом к.мед.н. Черченко А.П.) та
здійснила забір матеріалу для досліджень. Морфологічні та імунологічні
дослідження автор провела разом зі співробітниками відділу
патоморфології (зав. відділом д.мед.н., професор Шамаєв М.І.),
лабораторії електронної мікроскопії відділу патоморфології (зав.
лабораторією д.мед.н., професор Носов А.Т.), лабораторії нейроімунології
(зав. лабораторією д.мед.н., професор Лісяний М.І) Інституту
нейрохірургії АМН України. Дисертант самостійно проаналізувала отримані
результати, статистично їх обробила, підібрала та оформила ілюстративний
матеріал. Автором особисто написані всі розділи дисертації. Результати
та висновки обговорені з науковим керівником.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Результати дослідження були
представлені на 58-й науково-практичній конференції студентів та молодих
вчених Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця з
міжнародною участю (Київ, 2003); III З’їзді нейрохірургів України
(Алушта, 2003); науково-практичній конференції за результатами виконаних
НДР в Інституті нейрохірургії імені акад. А.П.Ромоданова АМН України
(2003); Х Конгресі Світової Федерації Українських лікарських товариств
(Чернівці, 2004).

Апробація дисертації проведена на сумісному засіданні Вченої ради
Інституту нейрохірургії імені академіка А.П.Ромоданова АМН України з
кафедрами нейрохірургії Київської медичної академії післядипломної
освіти імені П.Л.Шупика та Національного медичного університету імені
О.О.Богомольця 25 червня 2004 р., протокол № 11.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових праць, у
тому числі 3 статті в наукових фахових журналах та 4 тези доповідей на
конгресах, з’їздах, конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду
літератури, 4 розділів власних досліджень, заключної частини, висновків,
списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 163
сторінки. Робота ілюстрована 30 мікрофотографіями, 8 рисунками та 26
таблицями. Список використаної літератури містить 278 джерел, із них 166
кирилицею, 112 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріали та методи дослідження. Експериментальна частина проведена на
72 статевозрілих безпородних щурах-самцях масою 250-350 гр. Згідно до
поставлених задач дослідних тварин було розподілено на наступні групи:

перша група складалася із тварин, яким проводили локальну кріодеструкцію
кори головного мозку в лівій лобово-тім’яній ділянці (20 тварин);

другу групу склали тварини, яким проводили електродеструкцію кори
головного мозку в лівій лобово-тім’яній ділянці (20 тварин);

до третьої групи увійшли тварини, яким здійснювали механічне пошкодження
кори головного мозку голкою в лівій лобово-тім’яній ділянці (20 тварин);

четверта, контрольна група, складалася з інтактних тварин (12 тварин).

Оперативні втручання у дослідних тварин виконували в стерильних умовах
під перитонеальним наркозом розчином каліпсолу (0,1–0,2 мл/кг) на 0,9%
розчині хлориду натрію з попередньою премедикацією розчинами аміназину
(п/ш 5—10 мг/кг (?6,4 мг/кг), дімедролу (п/ш 10–20 мг/кг), атропіну
сульфатом (п/ш 7мг/кг). Голову наркотизованих щурів фіксували в
головотримачі. Після попередньої обробки проводили розріз м’яких тканин
в лівій лобово-тім’яній ділянці довжиною до 2 см. Накладали фрезовий
отвір діаметром до 3 мм. Зупинка незначної кровотечі з коркових судин,
яка виникла у 9 (15%) тварин здійснювалася тампонадою стерильною
марльовою кулькою, змоченою 3% розчином пероксиду водню. При всіх
оперативних втручаннях зона деструкції була однаковою — до 2 мм в
діаметрі та до 2 мм глибиною. Післяопераційно всім тваринам з метою
профілактики інфекційно-запальних ускладнень одноразово вводили
внутрішньом’язово біцилін–3 із розрахунку 10 000 ОД/100 мг маси. Середня
тривалість операцій становила 15–20 хвилин. Летальних випадків серед
тварин впродовж усього періоду дослідження не було.

Кріодеструкцію мозкової речовини виконували за удосконаленими
методиками Вихерт Т.М., (1968), Канделя Э.И., (1974) та Tominaga Т.
(1995) з використанням автономного перезарядного кріоапарату вітчизняної
конструкції АСК-8 (Медведев Е.М., Муринец Б.Н., Сипитый В.И., 1977;
авторське свідоцтво — № 762881). Після підготовки кріоапарату до роботи
канюлю кріозонда діаметром до 2 мм вводили в кору лівої лобово-тім’яної
ділянки на глибину 2 мм та відкривали пусковий клапан у змінному
резервуарі кріоапарата, заповненому 10 мл рідкого азоту з робочою
температурою –110оС. Після “википання” рідкого азоту за 1,5 хв. канюлю
кріозонда залишали ще на 5 хв. в мозковій речовині з метою повного
танення льодяної кульки, після чого канюлю обережно виймали.

Електродеструкцію здійснювали з використанням пристрою для проведення
анодного електролізу “ЭСЛ–1” за удосконаленою методикою Thompson R.
(1971). Електрод із нержавіючої сталі, діаметром 0,2 мм, не ізольований
на ділянці протяжністю 1 мм вводили в кору головного мозку на глибину
1,5-2 мм і впродовж 30 сек. пропускали постійний струм силою 5мА.

Механічну деструкцію кори проводили голкою діаметром до 2 мм з
обмежувачем, який був встановлений на відстані 2 мм від кінчика голки і
дозволив провести стандартну деструкцію мозкової речовини в усіх
дослідних тварин.

Впродовж перших 2-4 годин після всіх видів оперативних втручань у
дослідних тварин відзначався поворот голови вправо і в більшості з них
спостерігався легкий правосторонній геміпарез. З 2-го дня всі тварини
були активні, самостійно пили воду та їли грубу їжу, рухові та
поведінкові розлади не відмічалися.

Тварин дослідних та контрольної груп виводили з експерименту із
застосуванням глибокого ефірного наркозу на 7-му, 14-ту, 30-ту та 60-ту
добу дослідження, згідно з даними про стадійність репаративних процесів
в мозковій речовині та імунологічних змін у відповідь на травматичне
пошкодження мозку (Хоминский Б.С., 1937; Ромоданов А.П., Лисяный Н.И.,
1991). Структурні зміни в мозковій речовині щурів оцінювалися в зоні
деструкції, у перифокальній зоні (до 3 мм), віддаленій від місця
пошкодження ділянці мозку (від 3 до 8 мм від зони деструкції) та
відповідній ділянці кори контрлатеральної півкулі.

Оцінка морфологічних змін на світлооптичному рівні проводилася із
використанням оглядових (фарбування гематоксилiном-еозином,
гематоксилiном-пiкрофуксином) та нейрогістологічних методик (тiонiном за
Ніслем, за методом Кульчицького) (Роскин Г.И., 1951; Ромейс Б.М., 1953
та ін.).

Для електронно-мiкроскопiчного дослідження фрагменти тканини головного
мозку щурів 1,5х1,5мм3 забиралися одразу ж після забиття тварин і
фіксувалися за стандартними методиками (Гайер Г, 1974; Palladi G.,
1957). Ультратонкi зрiзи мозкової речовини товщиною 600? виготовлялися
на ультратомах LKB та Reicherdt-Jung, для пiдвищення контрастностi
дофарбовувалися за методикою Reynolds E. (1963) та продивлялися в
електронному мікроскопі ЕМ-400Т фірми “Phillips”. Для прицільного
ультратомування і поглибленої оцінки отриманих даних з епоксидних блоків
виготовлялися напівтонкі зрізи товщиною 1000?, які забарвлювалися
метиленовим синім-піроніном та продивлялися в світлооптичному
мікроскопі. Морфометричні дослідження проводилися за допомогою обробки
серійних напівтонких зрізів та електронограм на системі аналізу
зображень IBAS-2000 фірми “KONTRON” (Німеччина). Згідно з даними
світлооптичної мікроскопії клітинну щільність, кількість інтактних та
патологічно змінених нейронів, загальну кількість клітин глії, гліальний
індекс (відношення кількості гліальних клітин до загальної кількості
нейронів) визначали в 10 довільно взятих полях зору на 1 випадок. За
даними електронограм відповідно в тих ділянках мозкової речовини, де
робили підрахунок клітин визначали середній діаметр капілярів та
“ширину” маргінальної частини ендотеліоцитів мікросудин.

Зміни в імунному статусі щурів оцінювали за динамікою тимічного індексу
(відношення маси тимусу до маси тварини), індексів відношення маси
селезінки та маси наднирників до маси тварини як інтегральних
показників, що відображають вплив стрес- та травм-факторів на імунну та
ендокринну системи. Проліферативну здатність лімфоцитів оцінювали в РБТЛ
на Т- і В-мітогени — Конконавалін (Кон А) та декстран-сульфат, згідно із
загальноприйнятими методиками. Нейросенсибілізацію до антигенів мозку
визначали в РБТЛ на МА та за рівнем антитіл до НСБ, зокрема ОБМ, білка
S-100 та NSE. НСБ виділяли з головного мозку теляти: ОБМ — за
модифікацією Палладіна А.В. та співавт. (1970), S-100 та NSE за методом
Бережного Г.А. (1978). Антитіла до НСБ у сироватці експериментальних
щурів визначали за методикою Черенько Т.М. (1989) з використанням
непрямого імуноферментного методу. Вміст різних видів ІК в крові щурів
визначали за методом Осипова С. (1986). Статистична обробка отриманих
даних проводилася на персональному комп’ютері на основі програм
Biostatistica 4.03. (Гланц С., 1999) та SPSS Version 10 (Бююль А.,
Цёфель П., 2002) з використанням методу дисперсного аналізу та критерію
Стьюдента.

Результати власних досліджень та їх обговорення

Особливості динаміки морфологічних змін в мозковій речовині щурів після
різних видів локальної деструкції кори головного мозку. При аналізі
результатів морфологічного дослідження на 7-му, 14-ту, 30-ту та 60-ту
добу дослідження нами виявлено, що після локальної кріо-, електро- та
механічної деструкції кори головного мозку розвивається комплекс
патоморфологічних змін неспецифічного характеру, динаміка яких має певні
особливості в залежності від виду оперативного втручання.

Так, на 7-му добу дослідження в каналі деструкції після всіх видів
оперативних втручань переважають процеси деструктивного характеру з
руйнуванням клітинних елементів, різким порушенням кровообігу у
збережених судинах мікроциркуляторного русла (МЦР) та вираженим
перифокальним набряком мозкової речовини. У прилеглих до зони
кріопошкодження ділянках мозку спостерігався вазогенний набряк мозкової
речовини і порушення МЦР кровообігу з явищами тромбозу, еритростазу в
мікросудинах та ознаками перикапілярного набряку і деструкції відростків
астроцитів. У збережених мікросудинах визначалися дистрофічні зміни
різного ступеню вираженості: від практично повністю зруйнованої
ендотеліальної вистилки і порушеної базальної мембрани до часткового
пошкодження ендотеліоцитів з помірно вираженим руйнуванням їх органел в
ділянці перікаріону та зниженою мікропіноцитозною активністю у
маргінальних відділах ендотеліоцитів. При цьому деструктивні зміни
гліальних та нервових клітин, які знаходилися в зоні стазованих
мікросудин, характеризувалися явищами внутрішньоклітинного набряку та
деструкцією більшості внутрішньоклітинних органел, характерними були
також зміни в синаптичному апараті нейронів з розширенням та набряком
синаптичних терміналей, зменшенням кількості синаптичних везикул.

Характерними структурними змінами у ділянках, прилеглих до зони
електродеструкції були різко виражений перифокальний набряк мозкової
речовини та значні дистрофічні зміни в нейронах у вигляді вираженого
інтрацелюлярного набряку, деструкції внутрішньоклітинних органел та
зниження білоксинтезуючої функції клітин, про що свідчило зменшення
кількості вільних та фіксованих полісом та рибосом. При цьому
утримувались порушення кровообігу в МЦР у вигляді стазування крові та
тромбозу мікросудин, з деструкцією та “сплощенням” ендотеліоцитів,
активація глії та переважання цитотоксичного набряку мозкової речовини
над вазогенним.

Найменші структурні зміни у перифокальній зоні на 7-му добу дослідження
ми спостерігали після механічної деструкції, які проявлялися незначними
дистрофічними змінами в нейронах та клітинах глії у вигляді
інтрацелюлярного набряку, набухання мітохондрій тощо, на фоні не різко
виражених дистонічних змін в судинах МЦР та помірного набряку мозкової
речовини.

На 14-ту добу дослідження в зоні кріовпливу нами виявлені початкові
ознаки розсмоктування та резорбції мозкового детриту, а в прилеглих до
неї ділянках мозкової речовини спостерігалося формування демаркаційної
лінії між зонами зворотніх та незворотніх змін та виражений вазогенний
набряк. При цьому у збережених нейронах та клітинах глії спостерігалися
чіткі процеси відновного характеру: збільшення кількості мітохондрій,
активація апарату Гольджі та збільшення кількості вільних рибосом та
полісом, часткове відновлення синаптичного апарату. У зоні
електродеструкції на 14-ту добу типовими були початкові ознаки
формування гліального рубця, у перифокальній та віддаленій зонах —
утворення чисельних мікрокіст. В судинах перифокальної зони
спостерігалося значне відновлення ендотеліальної вистилки та покращення
МРЦ кровообігу, проте у більшості збережених нейронів спостерігалося
зменшення кількості мітохондрій, рибосом та хроматину в ядрах. Тоді як у
зоні механічного пошкодження, та прилеглих до неї ділянках мозкової
речовини, ми виявили виражені процеси організації на фоні відновлення
кровотоку в судинах МЦР, а у збережених нейронах та клітинах глії лише
незначний внутрішньоклітинний набряк та практично повне відновлення
структури органел.

На 30-ту добу дослідження в зоні кріовпливу спостерігалося формування
гліо-мезодермального рубця, у перифокальній та прилеглій до неї ділянках
мозку — помірний набряк мозкової речовини, виражені процеси відновного
характеру у нейронах та клітинах глії у вигляді посилення рибосомної
активності, появи в гліальних клітинах молодих форм мітохондрій,
активації апарату Гольджі на фоні помірно вираженого інтрацелюлярного
набряку. Однак в ряді мікросудин виявлялося значне “сплощення”
ендотеліоцитів та явища стазування крові.

В зоні електродеструкції у даний термін відзначалося формування грубого
переважно гліального рубця, у перифокальній та прилеглих до неї ділянках
мозкової речовини переважала активація глії, скупчення лімфоїдних клітин
та наявність значної кількості змінених нейронів з явищами
інтрацелюлярного набряку та ознаками зниженої морфофункціональної
функції клітин. Після механічного пошкодження кори головного мозку у
зоні раньового каналу на 30-ту добу дослідження візуалізуються досить
чіткі межі гліо–мезодермального рубця, а в прилеглих до нього ділянках
мозкової речовини — виражені процеси відновного характеру у нейронах та
клітинах глії на фоні практично повного відновлення МЦР кровообігу.

На 60-ту добу дослідження в зоні кріодеструкції відбувається формування
кістозної порожнини, в прилеглих до неї ділянках переважають незмінені
нейрони та клітини глії. В окремих випадках спостерігаються помірно
виражені порушення мікроциркуляторного кровообігу. В цей термін в зоні
електродеструкції ми виявили наявність грубого гліального рубця, на
віддалі — чисельні дрібнокістозні порожнини. Зона механічного
пошкодження в цей термін дослідження представлена гліо-мезодермальним
рубцем з масивним утворенням нових судин, при цьому на віддалі від зони
організації цитоархітектоніка мозку набула нормальної структури. В
контрлатеральній півкулі після всіх видів локальної деструкції мозкової
речовини патологічних змін як на рівні світлооптичної так і на рівні
електронної мікроскопії не виявлено. Лише в окремих випадках на 7-му
добу дослідження у групі тварин, яким проведено кріо- та
електродеструкцію фіксувалися слабко виражені ознаки дистонії судин МЦР.

З метою об’єктивізації виявлених нами змін в мозковій речовині на
світлооптичному та ультраструктурному рівнях після різних видів
локальної деструкції кори головного мозку було проведено морфометричне
дослідження окремих кількісних показників перифокальної зони.

При порівняльній морфометричній оцінці загальної кількості клітинних
елементів в мозковій речовині перифокальної зони на 7-му добу
дослідження після всіх видів локальної деструкції виявлено, що найбільше
їх зменшення спостерігалося після кріо- та електродеструкції до 81,3±0,2
та 82,6±3,3 клітин відповідно (при нормі 98,9±4,0). З подовженням
строків дослідження спостерігалося відновлення клітинної щільності
практично до показників норми на 60-ту добу дослідження в усіх
експериментальних тварин, при цьому найкраща динаміка відновлення
клітинної щільності спостерігалася після механічної деструкції.

Кількість дистрофічно змінених нейронів у перифокальній зоні на 7-му
добу дослідження вірогідно зростає після всіх видів локальної
деструкції: до 26,0±3,9 після кріодеструкції, до 38,5±2,1 після
електродеструкції і до 20,3±3,7 після механічного впливу (при середньому
показнику в нормі 8,1±0,7) (p & R T aaaaaaaaaaaaaaaaaC§ O d O d O ??????????asaesevev-wAExUeyUzth{?|ue„UeUe1/41/4Ue™™™™y ???Важливим показником інтенсивності репаративних змін в мозковій речовині є кількість гліальних клітин. Так, після кріодеструкції їх кількість у перифокальній зоні зросла з 13,5±2,4 на 7-му добу до 22,5±1,8 на 14-ту добу дослідження (при контролі 12,7±5,4), дещо знизившись у подальшому; при цьому показник гліального індексу (відношення кількості гліальних клітин до загальної кількості нейронів, як показника ступеню гліозу) не зазнав суттєвих змін. Після електродеструкції кількість гліальних клітин на 7-му добу становила 17,1±1,9 і, вірогідно, по відношенню до контролю зростала в наступні терміни (p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020