.

Приорітети державної політики України щодо аграрного сектору після вступу до СОТ (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
128 1173
Скачать документ

Приорітети державної політики України щодо аграрного сектору після
вступу до СОТ

За оцінками Світового банку, зростання ВВП, обумовлене зростанням
сільського господарства, щонайменше удвічі ефективніше сприяє скороченню
бідності серед населення, ніж зростання ВВП, отримане за рахунок інших
галузей економіки. На сьогодні українські сільськогосподарські виробники
вирощують переважно зернові, олійні та технічні культури. В той самий
час дуже мало сільськогосподарських підприємств в країні, що
спеціалізуються на виробництві тваринницької продукції. Щоб вирішити цю
проблему Міністерству аграрної політики слід розробити заходи, які б
забезпечили ровиток тваринництва в Україні, таким чином щоб воно було
конкурентноздатним не тільки на внутрішньому, а й на зовнішньому ринках.

У зв’язку з тим,що Україна проголосила курс на євроінтеграцію
та створення зони вільної торгівлі з ЄС, важливим є врегулювання
комплексу питань, пов’язаних з впровадженням в Україні прийнятих в ЄС
форм і методів регулювання міжнародної торговельної діяльності та
сприяння державної регулювання розвитку аграрного сектору. Аграрна
політика Європейського Союзу націлена на зростання ефективності
виробництва. На першому місці – конкурентоспроможність його аграрної
продукції. Нова система дотації стимулює також підвищення її якості,
відповідність екологічним стандартам. Для ефективного здійснення
зовнішньоекономічних операцій, у тому числі у відповідності з прийнятими
країною зобов’язаннями зі вступом до СОТ та адаптації економічної
системми до норм права Європейського Союзу, Україні потрібен розвиток
відповідних правових інститутів.

Приєднавшись до СОТ Україна з однієї сторони має інструменти
виходу на зовнішні ринки, – відкриваються серйозні можливості щодо
експорту вітчизняної сільськогосподарської продукції, з іншої сторони –
пільгового імпорту відповідної продукції з інших країн світу.

Після вступу до СОТ у 2008 році Україна наростила експорт на
35,8%, а імпорт – на 41,1% у порівняних цінах. Збільшити продажі за
кордон вдалося не за рахунок фізичних обсягів, а за рахунок грошових
надходжень від зростання цін на метал, міндобрива та зерно. Однак криза
різко скоротила як реальний імпорт, так і експорт.

Маючи значні запаси фуражного зерна, вітчизняні аграрії могли
б використовувати його для потреб тваринництва і продавати за кордон
м”ясо-молочну продукцію. Натомість, Україна продає фуражне зерно за
кордон, а м’ясо імпортує.

Заборгованість держави по поверненю ПДВ зернотрейдерам
становить понад 5 млрд. грн. В зв’зву з цим залишки фуражного зерна у
виробників зерна удвічі перевищують показники минулого року. А це в свою
чергу призведе до знецінення зерна нового врожаю, що негативно вплине на
рентабельність виробників зерна. Тому в подальшому слід розробити заходи
по своєчасному відшкодуванню ПДВ вітчизняним експортерам зерна.

Продукція олійної галузі  успішно експортується до ЄС. Високе
експортне мито на насіння і нульове на олію дозволило налагодити масове
виробництво і експорт олії, інакше сектор чекала б доля цукрової галузі,
яка повністю занедбана внаслідок непродуманої державної політики, яка не
стимулювала експорт цукру.

У 2009 році цукрове виробництво знизилося, а посіви буряків
скоротилися удвічі. Згідно з угодою з СОТ, Україна встановлює високі
імпортні тарифи на цукор – 50%, натомість дає квоту на ввезення 267
тисяч тонн цукротростини за пільговою квотою. Це мало частково
задовольнити дефіцит цукру, який сягає приблизно 700 тисяч тонн при
виробництві на рівні 1,3 мільйона тонн. Насправді ж було завезено лише
64 тисячі тонн цукротростини – 25% від обсягу квоти. Отже механізм
кількісних квот на імпорт сільськогосподарської продукції є не дієвим,
тому у подальшому при перегляді умов торгівлі в рамках СОТ слід віддати
перевагу імпортному миту, як більш прозорому та ефективному методу
захисту ринку.

Оскільки обсяги прямої державної підтримки аграріїв (видатки
так званої “жовтої скриньки”) обмежуються правилами СОТ, то перед
урядовцями аграрного блоку стоїть дуже відповідальне завдання з
формування бюджетних програм, що належать до так званої “зеленої
скриньки”, обсяги якої не обмежуються. Безумовно, це пов’язано з певними
ускладненнями. Зокрема нормативного та законодавчого забезпечення,
відпрацювання фінансових механізмів, тощо.

Переважна більшість програм державної підтримки аграрного
сектру України належить до “жовтої скриньки”.  ” Жовта скринька” –
програми, спрямовані на стимулювання виробництва та підвищення
прибутковості (підтримка цін на продукцію, здешевлення вхідних
матеріально-технічних ресурсів, ін.). В таблиці 1 наведено основних
бюджетних програм, що відносяться до цієї категорії.

Таблиця 1. Бюджетні дотації, що відносяться до категорії “жовта
скринька”.

Найменування Статтей бюджетних видатків Рік, тис. грн..

2008 2009 2010

Селекція в тваринництві та птахівництві на підприємствах
агропромислового комплексу 1250000 300000 80000

Селекція в рослинництві 90000 30000 40000

Фінансова підтримка фермерських господарств 60000 20000 –

Закладення і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками
370800 453600 476000

Часткова компенсація вартості складної сільськогосподарської техніки
вітчизняного виробництва 100000 – –

Надання кредитів фермерським господарствам 60000

Здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу
через механізм здешевлення кредитів 1650000 300000 –

Державна підтримка розвитку хмелярства 41200 50400 84000

Компенсація Пенсійному фонду втрат від застосування платниками
фіксованого сільськогосподарського податку спеціальної ставки по сплаті
збору на обов’язкове пенсійне страхування 1167126 626223 –

Селекція у рибному господарстві 13420 3000 –

Фінансування за програмою “Компенсація Пенсійному фонду втрат
від застосування платниками фіксованого сільськогосподарського податку
спеціальної ставки по сплаті збору на обов’язкове пенсійне страхування ”
у 2010 році не передбачено і це при тому, що діє вона з 2005 року ( тоді
на неї припадало 26,9% коштів від загальної суми дотації ). За
програмами ” Здійснення фінансової підтримки підприємств
агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів “,
“Селекція у рибному господарстві” та інші спостерігається аналогічна
тенденція.

останнім часом мали позитивний вплив для аграріїв. Зокрема, це часткова
компенсація агровиробникам, облікової ставки за користування кредитами;
доплата сільгоспвиробникам за виробництво продукції відповідної якості;
списання господарствам боргів перед державою.

У високорозвинутих країнах дана підтримка сільського
господарства набагато вища. За офіційними даними, щороку у світі на
субсидування аграрного сектора економіки використовується щонайменше 355
– 360 млрд дол.. США. На високорозвинуті країни, яких небагато, припадає
70 % від цієї суми. Так ціна на пшеницю там демпінгова на 18 – 20 % [ 8
]. Це наслідок того, що у Євросоюзі та США традиційно існують великі
внутрішні субсидії для сільського господарства і їм вигідніше продавати
продукцію на експорт, щоб у такий спосіб контролювати певні ринки збуту
своєї продукції.

По програмах  ” зеленої скриньки” є можливість збільшення
асигнувань оскільки вони не обмежуються вимогами СОТ. ” Зелена скринька”
– це заходи державної підтримки, що зовсім не впливають або впливають
мінімально на виробництво і торгівлю. Вони фінансуються з держбюджету і
не мають своїм наслідком підтримку цін виробників. Держава має право
фінансувати заходи “зеленої скриньки” у будь-якому необхідному обсязі,
залежно від можливостей бюджету. До них відносяться:

– підтримка доходів виробників сільськогосподарської продукції, що
непов’язана з виробництвом;

-допомога на структурну перебудову та реструктуризацію виробничої
діяльності з метою підвищення конкурентоздатності виробництва;

-відшкодування збитків від стихійних лих;

-створення державних резервів для забезпечення продовольчої безпеки;

-боротьба з шкідниками та хворобами;

-розвиток інфраструктури на селі;

-підтримка депресивних територій;

-консультації та дорадчі послуги;

-охорона навколишнього середовища;

-науково-дослідні роботи, підготовка і підвищення кваліфікації
спеціалістів для села;

-підтримка діяльності пов’язаної з забезпеченням рівня якості та
стандартів харчової продукції ( утримання інспекцій, тощо).

У нашій країні існує тенденція до зростання частки
заходів “зеленої скриньки” у структурі державної підтримки аграрної
сфери. Як показує досвід інших країн з перехідною економікою – членів
СОТ ця тенденція триватиме і підсилюватиметься в подальшому. Зокрема у
Чехії, Польщі, Словенії протягом перехідного періоду частка заходів
“зеленої скриньки” поступово зростала і протягом 1996 – 1998 років
почала переважати у структурі підтримки сільського господарства. За
даними секретаріату СОТ, у 1998 році частка”зеленої скриньки” у бюджеті
державної підтримки Чеської республіки  склала 86,2 %, Польщі – 73,8 %,
Словенії – 60,8 %. Тенденція до зростання підтримки сільського
господарства заходами “зеленої скриньки” є характерною ознакою і для
розвинутих країн. Зокрема, за даними тогож джерела, з 1995 по 2001 роки
витрати на “зелену скриньку” збільшилися у країнах ЄС на 56 %, Австралії
– на 53 % .

В Україні зростання підтримки села заходами “зеленої
скриньки” означає, що поступово відбуватиметься зміщення акцентів
бюджетної підтримки сільського господарства з підтримки
сільськогосподарських підприємств у бік підтримки розвитку сільської
місцевості. Як і в країнах Центральної та Східної Європи, ці тенденції
посилюватимуться в ході Європейської інтеграції України, адже розвиток
сільської місцевості у країнах ЄС є рівно паритетним напрямком аграрної
політики поряд із підтримкою сільськогосподарських виробників. Це
означає, що держава буде активно підтримувати розвиток інфраструктури у
сільській місцевості, надавати підтримку депресивним територіям,
вкладати гроші у людський капітал села тощо. Нейтралізації можливих
негативних наслідків для сільського населення від полегшення доступу
імпортних товарів на внутрішній ринок країни і реалізації можливих
позитивних наслідків сприятимуть підтримка фінансування і розвитку
ринкової і соціальної інфраструктури, обслуговуючих кооперативів,
дорадчих служб.

Розвиток органічного виробництва – проблема загальнодержавна. Тільки
обґрунтована державна політика зорієнтована на збереження екології у
сфері аграрного сектору, а також розвитку споживчого ринку не тільки
традиційних продуктів харчування, а й органічних, здатна забезпечити
підйом аграрної галузі України та її конкурентноздатність на світовому
ринку.

Висновки. У даному випадку державну підтримку треба концентрувати на
програмі стимулювання органічного землеробства та тваринництва.
Використання синтетичних мінеральних добрив і хімічних засобіви захисту
рослин з року в рік забруднюється грунт та знижує якість культури
землеробства і руйнує природну екосистему. Україна за своїм природно –
кліматичним та ресурсним потенціалом має можливість зайняти одне з
провідних місць у світі серед виробників сільськогосподарської
органічної продукції та її експорту на світовий ринок, а також для її
постачання на внутрішній ринок.

В зв’язку з тим, що більша частина виробленого в Україні
зерна не відповідає стандартам СОТ щодо вмісту клейковини, то воно може
бути реалізовано як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках, як
фуражне, яке на 40% дешевше від продовольчого. Тому Україна вимушена
майже все зерно експортувати як фуражне, а імпортувати продовольче, яке
є значно дорожчим. Це негативно впливає на платіжний баланс держави і
конкурентноздатність українських виробників зерна.

Міністерству аграрної політики України слід розробити
комплекс заходів для впровадження прогресивних технологій, які б
дозволили вирощувати таку кількість високоякісного зерна, яка була б
достатньою щоб забезпечити внутрішній ринок та стати потужним гравцем на
світовому ринку продовольчого зерна.

Агропромисловий комплекс України під час кризи має стати
локомативом національної економіки. Після вступу України до СОТ дедалі
більшої актуальності набувають питання структурної перебудови
національної економіки, зокрема, підвищення рівня стандартів виробництва
та управління в агропродовольчому секторі, налагодження нових ефективних
механізмів державного захисту національних сільськогосподарських
товаровиробників.

Використана література

1.          Ш. фон Крамона-Таубаделя, с. Зоря, Л. Штріве  „ Політика і
розвиток сільського господарства в Україні”-К.: Альфа-Принт.2001-321 с.;

2.          Україна-2015. „ Національна стратегія розвитку”-К.:-2007;

3.          Р. Муді, О. Полівлдський „ Експертно-імпортні операції з
країнами ЄС: сільгоспродукція ( посібник з правових питань)-К.:2005;

4.          І. Гриню „ Агросектор” Україна: перший рік у СОТ.: 2009 №
3(34)

5.          І. Корбута „ Агросектор” Зелена скринька СОТ.: 2009 № 4(35)

6.          І. Міхаліна „ Розвиток аграрної політики України в контексті
вступу в ЕС”: Монографія.-К.: В-во НАДУ, 2006.-212с.

7.          Бурик А. Ф. Світовий О. М. Аграрна політика та формування
виробничих витрат у контексті ЄС та вступу до СОТ.

8.          Козаченко Л. АПК:  Приєднання до СОТ. Успіх рийде не одразу
//Урядовий кур’єр. 29.02.08. № 40.

9.          Сільське господарство та продринок України після вступу до
СОТ.// агроперспектива. – 2005. – № 9. – с. 24 – 27.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020