UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПрофесійний розвиток керівників вищих навчальних закладів як успадкована проблема науки державного управління (реферат)
Автор
РозділДержавне регулювання економіки, інвестиції
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1166
Скачало95
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Професійний розвиток керівників вищих навчальних закладів як успадкована

проблема науки  державного  управління

 

Як свідчать наукові дослідження, ще в 1921 р. разом зі створенням 

Центрального інституту організаторів народної освіти ім. Літкенса

(ЦІОНО), на який покладались завдання керівних кадрів у галузі

соціального виховання, професійної освіти та політико-виховної роботи,

була зафіксована спроба держави вперше здійснювати професійну підготовку

керівних кадрів системи освіти шляхом двохрічного навчання [5, с.5]. В

1924 р. ЦІОНО  було реорганізовано в організаційно-інструкторський

факультет Академії комуністичного виховання ім. Н. К. Крупської, а в

1929-1930 рр. базова підготовка керівників фактично припинилась і була

замінена на масову перепідготовку організаторів освіти на базі

Центрального інституту підвищення кваліфікації кадрів народної освіти. В

подальшому набували розвитку очно - заочні форми (переважно у вигляді

двохмісячних курсів) підвищення кваліфікації  керівників органів

управління освітою та освітніх установ. Тобто держава спромоглась 

здійснювати базисну підготовку керівників на протязі 8 років, перейшовши

на курсову і факультативну підготовку. Цього явно не достатньо для

підготовки  керівників установ освіти, в т.ч. керівників ВНЗ, та їх

професійного розвитку.

 

І тільки через 60 років,  у 1981 р. в Центральному інституті

удосконалення вчителів (м. Київ) була створена перша в Радянському Союзі

кафедра управління та школознавства [4, c.14-15]. Ще через 7 років, у

1988 р. при Ленінградському державному педагогічному інституті ім. О. І.

Герцена було відкрито факультет дворічної професійної управлінської

підготовки директорів шкіл та управлінців – педагогів, поза яким знову

залишились керівники вищих навчальних закладів.

 

Цього ж року згідно з прийнятою урядовою постановою за №166 “Про

перебудову системи підвищення кваліфікації та перепідготовку керівних

працівників і спеціалістів народного господарства” вперше була визнана

необхідність зростання професійної компетентності і використання її в

якості найвагомішого показника при здійсненні атестації керівних

працівників і призначенні на керівні посади [5, с.6]. Проте розвитку

вказані положення не знайшли ні в подальших документах ні в діях органів

державного управління вищою освітою. Підготовка управлінських кадрів для

вищої освіти та їх професійний розвиток залишились надбанням самоосвіти,

власного досвіду роботи на керівних посадах, підвищення кваліфікації, а

єдність політичних поглядів та особистісних якостей працівників –

передумовою для висування на керівну посаду. Управління розглядалось не

як наука, а як певного роду мистецтво, тому управлінське професійне

становлення і розвиток відбувались без професійної підготовки в процесі

практичної діяльності посадовців.

 

     Нині в науці ведеться інтенсивний пошук моделі ідеального

керівника. Керівник повинен бути політично зрілим, володіти економічними

та цільовими методами управління, уміти здійснювати науковий,

економічний аналіз, мати системне, перспективне мислення,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ