UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСучасні складові державної промислової політики України (реферат)
Автор
РозділДержавне регулювання економіки, інвестиції
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2037
Скачало113
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Сучасні складові державної промислової політики України

 

Один погляд на оптимальну структуру промисловості ми матимемо, якщо

виходити з концепції її інтеграції в світову структуру господарства, й

інший - якщо базуватися на концепції автономної (ізольованій від

світового господарства) універсальної структури національної

промисловості. У першому випадку в основу кута ставляться критерії

конкурентоспроможності національних фірм на внутрішньому й світовому

ринках і завданням державних служб є сприяння сильним структурам,

створюючи для цього необхідне інституційне середовище; у другому -

складаються списки хворих і слабких галузей і виробництв, яким держава

повинна допомогти через механізми структурної політики (частіш за все

шляхом прямої фінансової допомогу з держбюджету, податкові пільги тощо).

У сучасних ринкових умовах перевага віддається першому варіанту,

критерії ж пріоритетів набувають суто ринкового характеру.

 

Правильне визначення місця і ролі державної промислової політики на

сучасному етапі є однією з важливих умов прискорення економічного

зростання і підвищення соціального добробуту українського народу. При

цьому роль самої держави в процесі реформування промислових підприємств,

зводитися до здійснення комплексу заходів, здатних «прискорити адаптацію

виробництва до ринкового господарювання» [5, с. 32].

 

Перш ніж перейти до розкриття сутності, методів і змісту державної

промислової політики, вважаємо за доцільне, дати визначення самої

промислової політики. У цілому, під промисловою політикою ми маємо на

увазі, систему цілеспрямованих погоджених заходів, реалізованих державою

з метою підвищення конкурентноздатності товарів і послуг вітчизняних

виробників на внутрішньому і зовнішньому ринках і подолання загроз

економічної безпеки країни.

 

У процесі трансформації економіки ставлення до промислової політики в

Україні було не однозначним: від повного відмовлення регулювання до

селективної підтримки. У 1992 р. узяли гору постулати дерегулювання,

заперечення необхідності державного регулювання промислового розвитку.

Наприкінці 1992 р. і в 1993 р., під загрозою поглиблення і прискорення

спаду виробництва, почали застосовуватися міри загальної (фронтальної)

підтримки промисловості шляхом взаємозаліку заборгованостей підприємств

і пільгового кредитування, що мало пагубні інфляційні наслідки.

 

У 1995-1996 рр. панував «макроекономічний підхід», тобто робилася ставка

на фінансову стабілізацію. Це розглядалося як необхідна і цілком

достатня умова для економічного зростання, пожвавлення інвестиційної

діяльності й широкомасштабного припливу у вітчизняне виробництво

іноземних інвестицій. Незважаючи на успіхи в придушенні інфляції у

1996-1997 рр., очікуваний «інвестиційний бум» не відбувся. А вже в

серпні 1997 р. один з тодішніх керівників виконавчої влади заявила:

«Промислова політика поки що Україні не по кишені» [2, c. 56]. Нам

представляється очевидним те, що витрати на реалізацію того або іншого

курсу держави необхідно визначати не в статиці, а в динаміці, з

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ