Активізація інновацій у сільське господарство України
Як свідчать дані досліджень, у 2007 році порівняно з 1990 р.
навантаження на кожний трактор у розвинутих країнах світу (США, Франція,
Німеччина) залишилися незмінними, тоді як в Україні – зросло на 53 га.
Обсяг робіт на трактор в Україні у 9 разів вищий, ніж у Великобританії,
у 10 разів – ніж у Франції, у 24 рази – ніж у Німеччині. Навантаження на
зернозбиральний комбайн в Україні в 2007 році становило 245 га, що майже
в 4 рази більше, ніж від США, Великобританії, Франції, майже в 5 разів –
від Данії, Бельгії, Нідерландів та в 7 разів – від Німеччини.
За підрахунками фахівців, для відтворення машинно-тракторного парку на
рівні технологічного попиту, необхідно щорічно постачати
сільськогосподарським виробникам техніки на суму 10 млрд. грн. Таких
коштів немає у товаровиробників і держави. Тому у сучасних умовах
забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами
неможливе без впровадження такого нетрадиційного методу фінансування як
лізинг.
Проте є і позитивні тенденції, аналізуючи статистичні дані протягом 2007
року інноваційну діяльність в Україні здійснювали 1086
сільськогосподарських підприємств, або 11 % від їх загальної
кількості. Понад 90 % з них реалізовували інноваційну продукцію, обсяг
якої становив 24,5 млрд. грн., або 6,4 % від загального обсягу
реалізованої продукції. Основними напрямами підприємств, які займалися
нововведеннями, були продуктові інновації. Кожне третє підприємство
придбало і впровадило нові засоби механізації виробництва, кожне
одинадцяте – нові технології. Взагалі для здійснення нововведень
підприємствами придбано 182 нові технології. Незадовільним залишається
стан матеріалотехнічного та інформаційного забезпечення. Близько 70 %
парку наукового обладнання перебуває в експлуатації більш як 10 років, а
чверть – 20 років.
У 2006 році обсяг валової продукції сільського господарства в усіх
категоріях господарств у порівняльних цінах 2000 року становив
56 млрд. грн. Але, через відомі чинники, порівняно з 2002 роком цей
показник зменшився на 10,2%.
Складним залишається фінансовий стан сільськогосподарських підприємств.
За підсумками 2007 року їх рівень рентабельності становив всього 0,2%,
кредиторська заборгованість на початок року становила 11,6 млрд. грн., а
дебіторська – 6,0 млрд. грн. Вкрай низьким залишається рівень заробітної
плати сільських трудівників (210 грн.), що вдвічі нижче від середнього
рівня по галузях економіки.
Разом з тим, нарощує темпи розвитку харчова промисловість України. У
2007 році виробництво харчових продуктів зросло на 20%. Поліпшується
структура споживання продуктів харчування. В розрахунку на душу
населення зросло споживання м’яса, яєць, овочів, фруктів, зменшилося
споживання картоплі, цукру. Тому інвестиційна складова є основою для
подолання цієї проблеми. Щорічна потреба в інвестиціях товаровиробників
для збереження існуючого рівня виробництва сільськогосподарської
продукції складає близько 7 млрд.грн, а фактично ж за останні роки
вкладається в 4 рази менше. А для технічного і технологічного оновлення
сільськогосподарського виробництва на базі перспективних інноваційних
технологій і виконання основних операцій в оптимальні строки потреба в
інвестиціях сягатиме 15 млрд.грн щорічно, або майже в 10 раз більше
фактичного рівня. Для забезпечення потреб у мінеральних добривах та
засобах захисту рослин потрібно щонайменше 6 млрд.грн. на рік.
Спираючись на закони ринкової економіки, можна стверджувати, що
рівень підприємницького ризику для інвесторів прямо пропорційний
терміну інвестування. Це чітко проявляється у сільському господарстві.
Через певний ризик банки неохоче резервують кошти для видачі
сільськогосподарським товаровиробникам гарантій по кредитах на оновлення
та закупівлю машин і обладнання.
Одним із варіантів залучення інвестиції в економіку є трохи нетрадиційне
для сільського господарства нашої країни запровадження лізингових
відносин в аграрну сферу [2]. Механізм лізингу є видом інвестиційної
діяльності, при якій лізингова компанія набуває майно, і потім передає
його в користування клієнту з переходом права власності на майно за
умови виплати вартості майна за період використання і супутніх витрат
(відсотків по кредиту, винагороди лізингової компанії, податків,
страхування).
ехнології. Для багатьох господарюючих суб’єктів лізингові операції в
країнах ринкового спрямування стали домінуючими при технічному
переоснащенні матеріально-технічної бази свого виробництва.
Лізинг виконує декілька народногосподарських функцій, зокрема є :
? формою забезпечення вкладень в основні фонди, доповнюючи традиційні
канали фінансування,
? прогресивним методом матеріалотехнічного забезпечення,
? способом збуту машин та устаткування, а також інструментом активного
маркетингу.
При здійсненні лізингових угод важливе значення має оцінка їх
економічної ефективності. Для сільськогосподарських підприємств лізинг
буде вигідний лише при умові поліпшення загальної економічної ситуації,
а також прибуткової діяльності.
Пріоритетним у державній політиці зараз має стати конструктивність у
вирішенні проблем із впровадженням у вітчизняну економіку нових методів
оновлення матеріально-технічної бази, до яких належить і лізинг. Для
широкого впровадження лізингових відносин в галузі АПК потрібно
розробити такий інвестиційний режим, який би включав податкові пільги
для сільського господарства, тому що саме в цій галузі є нагальна
потреба в інвестиційних ресурсах.
З моменту створення Державного лізингового фонду аграріям передано на
умовах фінансового лізингу більше 10 тис. одиниць сільськогосподарської
та ґрунтообробної техніки на суму понад 523 млн. грн., у т. ч. 3,7 тис.
тракторів, 433 комбайни, 5,3 тис. ґрунтообробної техніки. У 2004 році,
не маючи прямих нагромаджень з бюджету, аграріям було поставлено 1922
одиниці техніки на суму 145 млн. грн. [2].
На українському ринку із надання лізингових послуг представлені такі
суб’єкти: командитне товариство “Лізингова компанія “Укрінтерлізинг”,
Львівська торгово-промислова палата, страхова компанія “АСКА”
(страхування лізингових угод), лізингова компанія “Оптимус”, заснована
на польському капіталі, НАК «Укагролізинг», також на українському ринку
функціонує ЗАТ «Лізингова компанія Укрінкомліз» – це дочірнє
підприємство ВАТ «Кредит-промбанк», ТОВ «Перша Західно-Українська
лізингова компанія».
Висновки. Підтримка аграріїв державою повинна ґрунтуватися на розробці
більш досконалого механізму розподілу бюджетних коштів, а повноцінний
розвиток лізингової індустрії в аграрному секторі має функціонувати на
засадах ринкової конкуренції за участі як державних лізингових компаній,
так і комерційних. Ефективність використання бюджетних ресурсів для
впровадження лізингу в аграрному секторі можна підвищити за умови
залучення комерційних лізингодавців. За умови вісутності пільгового
оподаткування і складності вітчизняного законодавства, що регулює
лізингові відносини, держава може вжити ряд ефективних заходів щодо
стимулювання участі комерційних лізингових компаній в інвестуванні
аграрного сектора.
На думку більшості фахівців, сьогодні розвиток лізингових економічних
взаємовідносин у нас блокується ще й відсутністю чіткої узгодженості в
діях різних відомств і служб у плані регулювання цього процесу: різні
законодавчі акти передбачають різні моменти лізингу, митна служба має
при цьому свої інтереси, податкова — свої і т.д. Без досягнення такої
узгодженості перспективи широкого розвитку лізингу в Україні досить
сумнівні [5].
Після вступу України до Світової організації торгівлі можна зробити
суттєвий крок на шляху створення умов довгострокового розвитку
сільського господарства, підвищення рівня життя сільського населення та
розвитку ринкової і соціальної інфраструктури. Вступ до СОТ покращить
перспективи сільськогосподарського зростання в Україні через скорочення
неефективних витрат на не ринкової заходи, надасть можливість широкого
використання заходів “зеленої скриньки”, які мінімізують викривлення і
максимізують довгострокові вигоди для сільського господарства.
Список використаних джерел:
1. Чемодуров О. Зниження інвестиційних ризиків корпоративних
облігацій // Економіка України. – 2006. – №11.
2. Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи // Фінанси
України.— №2.— 2003. – 43 с.
3. Данилова Л.І. Лізинг як фактор інвестиційного розвитку // Фінанси
України. — 2002. — №11.
4. Єщенко П. Національна економіка потребує інноваційного прискорення //
Економіка України. – 2007. – №2.
5. Черевко Г.В., Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи //
Фінанси України. — 1999. — №2.
6. Каракай Ю. Роль держави у стимулюванні інноваційної діяльності //
Економіка України. – 2007. – №3.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
