Особливості управління оборотним капіталом торговельних підприємств
Функціональна роль оборотного капіталу в процесі виробництва суттєво
відрізняється від ролі основного капіталу. Оборотні засоби забезпечують
безперервність процесу виробництва. Характерною їх особливістю є
швидкість обороту.
Кругообіг капіталу охоплює шість стадій (рис.1). [4с.190] Будь-яке
виробництво починаться з певної суми грошових коштів, які вкладаються у
визначену кількість ресурсів для виробництва (або товари для продажу). В
результаті стадії постачання оборотний капітал з грошової форми
переходить у виробничу (предмети праці або товари).
Рис.1. Схема кругообігу оборотного капіталу
Оборотні активи підприємств мають подвійну економічну природу. З одного
боку, вони являють собою частину майна, втіленого в
матеріально-виробничих запасах, незавершеному виробництві, залишках
грошових коштів і фінансових вкладень. З іншого – це частина капіталу,
що забезпечує безперервність процесу торгівлі і реалізації товару
(робіт, послуг).. Без ефективного управління оборотними активами
неможливо реалізувати довгострокові фінансові стратегії підприємства.
Однозначно, особливості управління оборотним капіталом визначаються
структурною належністю господарюючих суб’єктів. Якщо у торговельних
підприємств висока питома вага товарів, у промислових підприємств –
сировини та матеріалів, то у фінансових компаній переважають грошові
кошти та їх еквіваленти.
На наш погляд , специфіка діяльності торговельних підприємств у сфері
управління оборотним капіталом вимагає вирішення наступних завдань: –
аналізу стану, у тому числі виявлення причин, в силу яких склалося
теперішнє положення з поточними активами підприємства; проведення
аналізу товарних запасів розробка напрямів прискорення оборотності
товарів; встановлення обґрунтованості завдань з товарообігу із
зазначення обсягу та структури його, виявлення резервів підвищення
товарообігу; розрахунок окремих показників, необхідних для складання
касового бюджету підприємства.
Безумовно управління оборотними коштами пов’язане з ризиками. Тому
завдання управління оборотними коштами полягає в умілому їх балансуванні
між ризиками:
1) пов’язаними з нестачею оборотних коштів і можливою загрозою зриву
виконання плану товарообігу із-за нестачі товару або відсутності
можливості задовольнити запити покупців;
2) обумовленими надлишком оборотних коштів, тобто “заморожуванням”
грошових коштів у неліквідних товарах і дебіторській заборгованості.
Затрати і ризики, які пов’язані з нестачею оборотних коштів Затрати і
ризики, які пов’язані з надлишком оборотних коштів
Затримки у забезпеченні товарно-матеріальними цінностями і, як наслідок,
уповільнення оборотності оборотних коштів.
Зниження обсягів продаж із-за нестачі запасів товарів.
Додаткові затрати на вирішення питань фінансування. Зростають витрати
на зберігання надлишків запасів.
Запаси можуть зіпсуватися фізично або морально застаріти.
Інфляція може значно зменшити реальну вартість дебіторської
заборгованості і грошових коштів.
Виходячи з цього управління оборотним капіталом в торгівлі можна
поділити на управління двома потоками (рис 2), які тісно пов’язані між
собою:
а) управління фінансовим потоками – управління грошовими коштами та
розрахунками з контрагентами
б) управління товарними потоками – управління складськими залишками та
транспортною логістикою.
Фінансові потоки
Товарні потоки
Рис. 2. Управління оборотним капіталом на торговельних підприємствах.
Управління грошовими коштами
Управління грошовими потоками є одним з ключових моментів під час
поточного управління підприємством з позиції оптимального співвідношення
між ліквідністю та прибутковістю. Необхідність управління ліквідністю
продиктована можливістю виникнення на підприємстві трьох ситуацій, кожна
з яких пов’язана з наявністю чи відсутністю грошових коштів та якістю
управління грошовими потоками:
– виплати перевищують надходження підприємства за певний період. В цьому
випадку виникає дефіцит коштів, усунення якого вимагає залучення
додаткових фінансових ресурсів, що також пов’язано з витратами;
– надходження перевищують виплати, що може призвести до надлишкової
ліквідності. Вільна готівка – це неприбутковий актив, тому вона повинна
використовуватися для одержання додаткового доходу, що вимагає
здійснення фінансових заходів по розміщенню таких коштів;
– збалансованість потоків платежів забезпечує стан фінансової рівноваги
(ліквідності), який гарантує існування підприємства в короткостроковому
і довгостроковому періодах та задовольняє фінансові потреби зацікавлених
в підприємстві груп осіб. Фінансова рівновага гарантує стабільність і є
передумовою досягнення інших цілей.
Управління розрахунками з покупцями та постачальниками або управління
дебіторською та кредиторською заборгованістю
Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі оборотних
активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення управління
дебіторською заборгованістю особливо зростає в період інфляції, коли
іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною.
Недотримання договірної і розрахункової дисципліни, несвоєчасне
пред’явлення претензій щодо боргів, що виникають, призводять до значного
зростання невиправданої дебіторської заборгованості, а отже, до
нестабільності фінансового стану підприємства.
UeTHaaeaee>
@
B
D
THaee@
D
????
???d?d?????????магає керівництву підприємства раціонально керувати
дебіторською заборгованість (активами) й усіма розрахунковими
операціями. Проте, в торгівлі управління кредиторською заборгованістю
не менш важливе ніж дебіторською, адже значна питома вага в складі
джерел коштів підприємства, як відомо, належить позичковим коштам, у
тому числі й кредиторській заборгованості. Тому необхідно вивчати та
аналізувати поряд з дебіторською заборгованістю і кредиторську, її
склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз із. Передусім
треба перевірити достовірність інформації щодо видів і строків
кредиторської заборгованості. Для цього користуються прямим
підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і договорів,
особистими бесідами з працівниками, які мають інформацію про борги і
зобов’язання підприємства.
У процесі торговельної діяльності часто трапляються випадки, коли
кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Деякі
економісти-теоретики вважають, що це свідчить про раціональне
використання коштів, оскільки підприємство залучає в оборот більше
коштів, ніж відволікає з обороту. Але практики оцінюють таку ситуацію
тільки негативно, оскільки підприємство мусить погашати свої борги
незалежно від стану дебіторської заборгованості. Отже, аналізуючи дані
дебіторської і кредиторської заборгованості, необхідно вивчити причини
виникнення кожного виду заборгованості, виходячи з конкретної ситуації
на підприємстві.
Управління складською структурою і транспортною логістикою
Виходячи з існуючого досвіду, можна констатувати: завдання формування
складської інфраструктури та відповідних логістичних ланцюжків у
найменшій мірі формалізована і автоматизована. Тим не менш, дана
бізнес-функція істотно впливає як на показники оборотності капіталу в
цілому, так і на прибутковість компанії.
Виділимо три основні моменти, які вимагають, принаймні, оцінки їх впливу
на оборотний капітал.
1.Кількість, розміри, географія складів і витрати на їх утримання.
2. Вид і вартість транспортних послуг, час переміщення, потенційні
альтернативи існуючим способам транспортування.
3. Наявність дисбалансу по складських залишків за однаковими товарними
позиціями на різних складах.
Управління складськими залишками
Управління складськими залишками – тема досить пророблена, але не менш
важлива, ніж інші. В управлінні складськими залишками задіяно найбільшу
кількість підрозділів. Складські залишки складно контролювати – так,
практично неможливо провести «суцільну» інвентаризацію на великому
підприємстві за розумний час
Останніми роками сталося помітне удосконалення методів ведення
торговельної діяльності, що дозволило понизити збутові витрати. Подальша
економія коштів, може бути досягнута, якщо будуть реалізовані резерви,
закладені в раціоналізації процесів, що забезпечують торгівлю. Передусім
це відноситься до оптимізації запасів. Рішення, що приймаються
керівництвом фірм в цій області, кінець кінцем торкаються кожного
окремого виду товару або предмета зберігання, конкретна одиниця яких, що
підлягає контролю, називається одиницею обліку запасів (о. о. з.).
Вивчення реально діючих систем управління запасами, що складаються з
багатьох о. о. з., показало, що існує статистична закономірність, що
визначає розміри потреби у видах товарів, представлених в запасах.
Типове положення, коли приблизно на 20% о. о. з. доводиться 80% об’єму
попиту в грошовому вираженні. При цьому для запасів товарів широкого
споживання характерна менша концентрація о. о. з. високій вартості, чим
для запасів товарів промислового призначення. Звідси витікає, що всі о.
о. з., складові запаси фірми, не повинні контролюватися на одному рівні.
Цей висновок є одним з найбільш важливих, і його необхідно враховувати
при управлінні багатьма видами запасів за умови, що вони розглядаються
ізольовано один від одного. Це допомагає ідентифікувати найбільш важливі
о.о.з., що знаходяться в запасах. Вони отримують пріоритет при розподілі
часу в процесі управління товарно-матеріальними запасами в будь-якій
даній системі. Проте відносний пріоритет, яким користується та або інша
продукція, часто міняється, оскільки попит на неї, як і її вартість, не
залишаються постійними. Це означає, що розподіл за вартістю одиниць
обліку товарів є динамічним, а не статичним поняттям.
Висновки
1. Управління оборотним капіталом завжди вимагає координації діяльності
та узгодження інтересів різних підрозділів.
2. Удосконалення управління оборотним капіталом – процес безперервний.
Це пов’язано як з постійною зміною зовнішніх умов, так і з періодичними
змінами самих критеріїв «досконалості», на які може впливати зміна
стратегії розвитку компанії, її ринкова позиція, обсяг операцій і т.д.
3.Управління оборотним капіталом тісно пов’язано з управлінням ризиками,
як фінансовими, так і операційними. Це, з одного боку, дозволяє
використовувати механізми ризик-менеджменту в управлінні оборотним
капіталом., а з іншого боку, вимагає враховувати дилему «більший дохід –
більший ризик» при виборі рішень.
4. В абсолютній більшості випадків пряме перенесення ефективного
комплексного рішення по управлінню оборотним капіталом з однієї компанії
в іншу неможливий. Хоча рішення для окремої ділянки, наприклад, робота з
тимчасово вільними коштами або управління складом товарів, може бути
корисним і в іншій організації.
Література:
1.Нікбахт Е., ГроппеліА.А. Фінанси-К.: «Основи»1993. – 382с.
2. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента / И.А. Бланк. Т. 1 – К.:
Ника- Центр, 2008. – 592 с.
3. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб.
Пособие– [7-е изд., испр.] / Г.В. Савицкая. – Мн.: Новое знание, 2006. –
704 с.
4. Фінансовий менеджмент. За ред.проф. Г. Г. Кірейцева. Видання 3-є,
перероблене і доповнене. К. ЦНЛ, 2004.- 530с.
5.http://fsoler.com/logstika-zagaln-zasadi/103-sistemi-upravlnnya-zapasa
mi-na-frmax.html
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
