UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтратегія і структура: економічний стан потенціалу сировинного комплексу текстильної промисловості України (реферат)
Автор
РозділЕкономічні теми (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось950
Скачало88
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Стратегія і структура: економічний стан потенціалу сировинного комплексу

текстильної промисловості України

 

 

 

За період 2000-2005 рр. щорічний обсяг виробництва волокна льонозаводами

становив менше 5 тис. т. Відсутність сировини та оборотних коштів

наблизило майже всі підприємства первинної переробки льону до межі

економічної стійкості, за якою розпочався неконтрольований процес

їхнього розпаду й самоліквідації.

 

Кризова ситуація на підприємствах, що займалися переробкою льоноволокна,

викликала скруту текстильної промисловості, яка переробляла довге

волокно. Як наслідок, порівняно з початком 90-х років обсяги виробництва

лляних тканин становили лише 6% від обсягів 1990 р. На одного жителя

України в 2007 р. вироблено пише 1,5 м2 тканин, тоді як у 1990 р.

випускалося 24 м2.

 

Загалом виробництво продукції зазначеними підприємствами скоротилося у

7-10 разів, частка в структурі промислової продукції зменшилася із 10 до

1,1%. З 245 підприємств галузі більше 15% збанкрутували, ще 30% до 2005

р. простоювали, а виробничі потужності решти використовують лише

частково.

 

У текстильній та переробних галузях втрачено понад 300 тис. робочих

місць, імпорт лляних тканин та виробів з льону (сорочок, костюмів,

рушників, білизни) перевищує вітчизняне виробництво у 3 рази, а експорт

загалом – майже у 10 разів, причому шовкових тканин у 47 разів,

бавовняних – у 26, вовняних – у 7, лляних – у 5 разів.

 

Причини, які викликали таке падіння, багато, основні з них [6, с.69]:

порушення цінового паритету між галузями льонопереробного комплексу.

Використовуючи своє монопольне становище, льонозаводи диктують

виробникам сировини занижені ціни, які не гарантують окупності власних

витрат; темпи зростання собівартості льонопродукції значно перевищали

темпи зростання цін, що призвело до падіння рентабельності; відсутність

мотивації та стимулювання сільськогосподарських виробників до

вирощування льону; ліквідація та реорганізація великих

сільськогосподарських підприємств, які традиційно займалися вирощуванням

льону; підвищення вартості та погіршення якісного насіннєвого матеріалу;

відсутність або недостатнє виконання необхідних агротехнічних заходів та

сівозмін.

 

Ретроспективний аналіз підтверджує, що останній етап стрімкого розвитку

льонарства в Україні відбувся у 50-60 –х роках ХХ століття. У 1965 році

під посіви льону-довгунця було відведено 1476 тис. га. В тому ж році

отримано найвищий урожай за всі воєнні і післявоєнні роки – 3,3 ц/га.

Значно підвищилась і якість продукції [4, с.108].

 

Наприкінці 50-х років ХХ століття до наукової роботи з льоном-довгунцем

залучено вчених Українського науково-дослідного інституту землеробства

(м. Київ). Із 1974 року було розпочато дослідну роботу з

льоном-довгунцем в Інституті луб’яних культур УААН (м. Глухів).

 

У 2000-х роках льонарство, здебільшого, сконцентрувалося в країнах

Євразії (табл. 1.). Лідерами серед них (за даними 2005 року), є Китай –

130 000 га, Росія – 95 450 га, Франція – 81 508 га, Білорусь – 78 500

га, Україна посідає п’яте місце – 25 530 га. До того ж, у зазначених

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ