UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЩоденник Ф. П. Матушевського як історичне джерело (реферат)
Автор
РозділІсторія Всесвітня, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3539
Скачало398
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

льність українського посольства маємо низку

відомостей біографічного характеру, що дають змогу повніше дослідити

основні етапи життєвого та творчого шляху Ф. Матушевського. Зокрема, він

згадував свою громадську роботу після повернення до Києва у 1918 р.,

участь в українській семінарській громаді та видавництві "Вік",

педагогічну діяльність у Черкасах. Саме із щоденника стало відомо, що,

крім викладання в училищі, Федір Павлович протягом семи років вів

заняття у черкаській недільній школі[29].

 

Досить значне місце у щоденнику посідають особисті переживання діяча

щодо залишеної у Києві родини та за долю рідного народу, заради якого

"поїхав, покинувши Віру й дітей, може, і на віки, Бог зна куди, не

виторгувавши - бо "совістно" було про це говорити, навіть на півроку

забезпечення"[30]. За весь час перебування в Афінах Федір Павлович

практично не мав ніяких вістей з дому. Зі щоденника дізнаємося, що його

переслідувало постійне почуття провини: він неодноразово жалкував, що

дав згоду їхати за кордон і взяв із собою лише старшого сина: "В мене на

душі тяжкий камінь. Сотий раз каюся, що згодився їхати. А тут ще діти й

Віра. Немов від серця їх відриваю"[31]. Федір Павлович досить скептично

ставився до поїздки за кордон з родинами і, "щоб бути зразком

діловитості", заявив, що поїде без сім'ї. Потім він дуже докоряв собі за

таке рішення: "Мене завидки брали, коли дивився на своїх "місіонерів",

що рушили з родинами, підневідивши мене. Я вже не міг перемінити свого

рішення і... серце сочиться кров'ю"[32]. 1 квітня 1919 р., занотувавши

інформацію про смерть дружини М. П. Левиць-кого, Ф. Матушевський

висловив декілька думок про власне подружнє життя. Він назвав його

щастям, яке рідко кому дається, і в котрий раз себе запитував: "Для чого

відмовився від цього щастя навіть на короткий час?", але відповіді на

нього не дав[33].

 

Крім того, маємо чимало подробиць про стан здоров'я та настрій глави

місії, з чого можна зробити висновок, що протягом всього періоду роботи

в Афінах він перебував у постійному емоційному напруженні.

 

Весь щоденник Ф. Матушевського пронизує вболівання за долю України. Ще

перед від'їздом із Києва він твердо визначив свій статус: "

правительства і форми ладу - тимчасове, як піна, а край і народ - вічне.

Я більше вважаю себе за представника останніх двох річей, ніж

правительства"[34]. І під час подорожі до Афін, і у Греції він постійно

думав про становище на Батьківщині, вишукував у закордонних часописах

найменші звістки про події в УНР. Фрази на кшталт "не дають мені спокою

думки про Україну", "та проклята Україна спати мені не дає", "чорніші

чорної землі і тяжчі від тяжкого каміння обсіли мене думки про долю

України" часто бачимо на сторінках рукопису. Автор досить критично

оцінював наслідки революції 1917 р., зазначаючи, що остання зробила

пустку в його душі. Його дуже непокоїла неосвіченість народу та

переслідування національно свідомої інтелігенції, відсутність належних

умов для повноцінної праці останньої. Характеризуючи власну

громадсько-політичну діяльність, він занотував: "Тридцять літ

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] 8 [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ