UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва«Руська» термінологія в Київському та Галицько-Волинському літописних зводах (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5319
Скачало509
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

вці Батия з

метою безконфліктного вирішення питання безпеки свого князівства. Він

прийняв місцевий «дипломатичний етикет», але літописець розкрив справжні

його емоції: «О злее зла. чсть Татарьская. Данилови Романовичю. князю

бывшоу великоу. обладавшоу Рускоу землею. Кыевом и Володимеромъ. и

Галичемъ. со братомъ си инеми странами. ныне седить. на коленоу. и

холопомъ называется. и дани хотять. живота не чаеть. и грозы приходять.

о злая чсть Татарская. егож отць бе царь в Роускои земли. иже страны

все».

 

Взагалі всі згадки в літописах про самоназву населення південно-західних

земель і похідних від неї вказують на входження цього регіону в «руську

зону»: «Роусь», «Роуси», «брань Роуская», «крепость Роуская», «обычаю

Роускоу», «обычаемь Роускимь», «устремленье Роуское», «Роуская рать».

Про те, що йдеться саме про карпатський регіон як «руський», вказує й

використаний принцип «ми — вони» в етнічному значенні: «Роусь и Оугры и

Ляхы», «на Оугры. и на Роусь», «Ляхы. а Роуси», «гнаша Роусь. и Ляхове»,

«Роусь и Половце», «Роусь и Ятвязе», «Немце и Роусь». У деяких випадках

такі сполучення неодноразово зафіксовано під різними роками. Прикладом

спільного проживання представників різних етносів є політика Данила під

час будівництва його останньої столиці — міста Холма. Під 1259 р.

повідомлено: «... созда градъ иныи. его же Татарове не возмогша прияти.

егда Батыи всю землю Роускоую поима. видивъ же се кнзь Данило яко Боу

поспевающоу местоу то-моу нача призывати. приходяе Немце и Роусь,

иноязычники. и Ляхы идяхоу днь и во днь и онуты. и мастере всяции

бежахоу ис Татаръ».

 

Аналогічна картина вимальовується й під час характеристики феодальної

верхівки ХІІІ ст.: «Бысть снемъ. Роускимъ княземъ. и с Лядскимъ княземъ»

(1262 р.); «князи Русцеи» (1274 р.); «по-идоша князи Роусции на Литвоу»

(1277 р.). Територіально про цей регіон йдеться як про «земле Русцеи»

(1254 р.), де перебуває «митро-полье Рускои» (1250 р.), що

відмежовується від сусіднього — «землю Роускоую и Лядьскоую» (1262 р.).

 

Щодо території розселення одного із вищезгаданих сусідів — «ляхів»

(сучасні поляки), то щодо жителів їхньої східної зони під 1268 р.

використано назву «Ляхове Оукраиняне» (тобто окраїнні). Іноді сусіди

перелічені разом. Так сталося в 1272 р., коли «Голод быс. по всеи земле.

и в Роуси и в Ляхох. и в Литве и въ Ятвязехъ». «Окраїнні» назви

трапляються й під час опису діянь нащадків Данила Галицького — князів

Лева та Володимира. В першому випадку під 1280 р. повідомлено: «Посем же

Левъ восхоте собе части в земле Лядскои. города на Вкраини», а в

другому, під 1282 р.: «... вспомяноу Володимеръ. оже преже того Лестко.

поставь Люблинець взялъ бя-шеть оу него. село на Вкраини именемъ Воинь».

 

Проте «українське питання» — тема для окремого дослідження, тому

підіб'ємо підсумки лише з «питання руського».

 

Згадуючи рішення Любецького князівського з'їзду 1097 р., зафіксоване у

«Повісті минулих літ», можна відзначити, що тодішні «руські»

територіальні кордони продовжували фіксувати і на сторінках Київського

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] 10 [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ