UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва«Руська» термінологія в Київському та Галицько-Волинському літописних зводах (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5292
Скачало502
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

і розповідь про перші п'ять

років ХІІІ ст. у Галицько-Волинському не збереглися. Перший, по суті,

закінчується 1198 р. (під 1199 і 1200 рр. вміщено лише похвалу

київському князю Рюрику Ростиславичу). У другому викладено події, що

сталися після загибелі князя Романа Мстиславича 1205 р. й у подальші

роки ХІІІ ст. (факти перших років зазначеного століття реконструйовано

за іншими джерелами). Сучасна наука визнає 1199 р. роком смерті князя

Володимира Галицького, що зазначено в пізньому (ХУІІ ст.) й

компілятивному Густинському літописі. Після смерті Володимира

Ярославича, який не мав законних спадкоємців, династія галицьких

Ростиславичів урвалася. Тому одразу після його смерті Роман вокняжився в

Галичі, об'єднавши під своєю рукою Галичину і Волинь у

Галицько-Волинське князівство (Котляр 2002, с. 14). П'ятдесяті роки ХІІІ

ст. стали часом найвищого піднесення цього князівства, очолюваного тоді

Данилом Романовичем (рис. 2).

 

Рис. 2. Володимирська і Галицька землі ХІІ—ХІІІ ст. (за А.М. Насоновим)

 

Розглянемо літописні тексти в контексті порушеного у назві праці

питання. Для цього вико -ристаємо академічне видання Іпатіївського

літопису, до якого разом із «Повістю минулих літ» увійшли Київський та

Галицько-Волинський літописні зводи (Ипатьевская летопись 1962). Певною

мірою це буде вибірковий аналіз інформації: у наведених фактах

висвітлюватимуться найзнаковіші події для розкриття теми дослідження.

 

У Київському зводі висвітлено історичний епізод 1140 р., коли Всеволод

Ольгович, сівши у Києві, забажав, щоб Андрій Володимирович, який тоді

князював у Переяславлі Руському, передав місто його брату Святославу, а

сам перейшов до менш престижного Курська. Переяславський володар,

провівши нараду зі своїм оточенням, відмовився від цієї пропозиції,

мотивуючи своє рішення так: «... хочю на своей отчине смерть прияти». До

того ж він ще й закинув Всеволоду: «Оже ти брат не досити волости всю

землю Роускоую дьржачи. а хочеши сея волости. а оубивъмене. а тобе

волость». З цього начебто випливає, що Русь розташовувалася лише на

правому березі Дніпра, в межах літописної Київської землі. Можливо, цю

думку можна підтвердити й тим, що сам Всеволод Ольгович сидів у Києві, в

Чернігові — Володимир Давидович, а в Переяславлі — Андрій Володимирович,

тобто територію старої «Руської землі» було чітко розподілено між цими

трьома володарями.

 

Наступного року Святослав Ольгович втік до свого брата Всеволода, який

сидів у Києві, із Великого Новгорода — «в Русь». Після перемовин поблизу

Стародуба (нині Брянська обл. у Росії) північний втікач осів у Курську,

маючи владу і в Новгороді-Сіверському.

 

Цікавою є інформація під 1145 р. Польський князь Владислав осліпив і

відрізав язика за якусь провину своєму мужу Петрку, після чого його з

дружиною та дітьми було відправлено «в Русь». Під 1146 р. повідомлено,

що після смерті у Києві Всеволода на великокнязівському столі спочатку

сів його брат Ігор. Однак втручання в події й прибуття з Переяслава

Ізя-слава Мстиславича призвело до відомих чвар у столиці, що скінчилися

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ