UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва«Руська» термінологія в Київському та Галицько-Волинському літописних зводах (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5296
Скачало502
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

идеть сватъ его Дюрги в Русь. поиде из Калича Киеву. Изяславъ же поиде

противу Володимеру. Володимиръ же возвратися в Галич. Гюргеви же идущю в

Русь. пришедъ и ста оу Глухова».

 

Тривожні події відбувалися і в західному регіоні півдня країни. Там

Ізяслав був змушений протистояти разом із угорським королем Володимирку

на р. Сян поблизу Перемишля (сучасний Пшемисль у Польщі). Він звернувся

до свого війська зі словами: «Богъ всегда Рускы земле. и Руских сынов въ

бещестьи не полошил есть». Отже, Галич був за межами власне Русі. Після

виграної битви король домовився з Ізяс-лавом, що пораненого галицького

князя вони помилують, натомість той мав повернути київському володарю

захоплені руські міста. Ізя-слав противився цьому і заявив, що «. любо

голову сложю любо налезу Галичьскую землю». Проте компроміс було

знайдено, і переможці посилали до переможеного своїх мужів із вимогою:

«. волости подъ тобою не отимаевъ но на том целовати хрестъ што Рускои

земли волости. то ти възвороти все. и Изяслава ти не олучити. но на всих

месте с ним быти». Дещо пізніше король і київський князь ще раз нагадали

Володимирку, що той їм цілував чесний хрест і обіцяв повернути

завойовані ним руські гради. Отже, Русь і Галич, що в той час активно

розвивався на тлі старих центрів прикарпатського регіону (Звенигорода,

Перемишля, Те-ребовля), не становили єдиного цілого.

 

Після обіцянок Володимира король вирушив додому, а Ізяслав «оу Рускую

землю». Вже з домівки він послав свого посадника до тих міст, що за

попередньою домовленістю йому слід було повернути, — до Божезька,

Шум-ська, Тихомля, Вигошева, Гнойниці, що на території Волинської та

Київської земель у басейні Західного Бугу та Погоринні, однак «не да ихъ

Володимеръ». Слід зауважити, що райони на північніч від Галича все ж до

Русі належали. Пізніше Ізяслав направив до Володимирка свого боярина

Петра Бориславича і через нього нагадав про хресне цілування: «. на томъ

яко что Рускои волости. то ти все вороти. и того еси всего не

оуправилъ». Володимир відмовився зробити це, а коли Петро від'їжджав з

його двору, ще й глузував: «поеха мужь Рускои оубимавъ вся волости»,

тобто він не усвідомлював себе частиною «руського» простору.

 

У 1154 р. ситуація у протистоянні між лідерами Поволжя й Подніпров'я

повторилася: « Томъ же лете. поиде Дюрги с Ростовци и съ Суж-дальци и съ

всими детьми в Русь». Однак один із головних учасників конфлікту,

Ізяслав Мстиславич, помер: «... и плакася по немъ вся Руская земля. и

вси Черныи Клобуци». Після деяких пе-рипетій, уже наступного року «И

тако Дюрги благодаря Бога вниде в Киевъ. выиде противу ему множьство

народа и седе на столе отць своихъ и дедъ. и прия с радостью вся земля

Руская. тогды же седъ раздая волости детемъ. Андрея посади Вышегороде. а

Бориса Турове. Глеба в Переяславли. а Василкови да Поросье».

 

Династичні чвари за землі та волості продовжувалися й 1174 р. і вилилися

в суперечки між Андрієм Юрійовичем Боголюбським та Романом Ростиславичем

(останній сидів у Києві). Амбітний поволзький володар в ультимативній

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ