UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсобливості формування природоохоронних норм в Україні (реферат)
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2446
Скачало234
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Особливості формування природоохоронних норм в Україні

 

Одним із найважливіших чинників становлення екологічної культури певного

етносу, яка з часом досягає рівня екологічного права, є домінуюча

парадигма природокористування цього етносу в давній період, тобто в

період його зародження та формування. Тому доречною буде думка про те,

що екологічне право сучасної України сягає своїм корінням давніх часів.

 

Переважна більшість території сучасної України на початок І тис. н. е.

була вкрита лісом. Безмежні лісові масиви вкривали територію сучасного

Прикарпаття, Полісся. Чернігівщина мала назву "лісної землі" [5, с. 68],

ліси простягалися аж до Києва. Невелика густота населення не становила

якоїсь суттєвої небезпеки для природи з боку людської діяльності. У

господарській діяльності переважало хліборобство, рибальство,

мисливство, скотарство, бджільництво.

 

Першою книгою про природу були "Шість днів" Василя Великого. Вона була

перекладена з грецької, тут давалося тлумачення шести дням, протягом

яких Бог створив світ, а також десяти природним явищам. Ще в одній праці

- "Фізіолог" містилися популярні праці із зоології [7, с. 152].

 

Провідною формою природокористування наших пращурів за часів

трипільської культури було орне землеробство, що супроводжувалося

відповідним світоглядом або світосприйняттям природи -

природо-шануванням. Начала світогляду пращурів українців сягають

глибокої давнини, губляться у їх прадавній міфологічній свідомості, як

вважає А. Бичко. На її думку, у матріархальну добу ми бачимо в

праслов'янській міфології архаїчну пару богинь - Ладу й Лелю, матір і

доньку. Це богині прадавнього землеробського культу природи, що оживляє

та відроджує свою плодючу силу. З аналогічною парою богинь - Лето та

Артемідою, теж матір'ю й донькою - зустрічаємось і в Стародавній Елладі

доби крито-мікенської культури, тобто доби, коли в суспільстві провідну

роль відігравало землеробство, що передбачало шанобливе ставлення до

природи [1, с. 223]. Саме таке ставлення до природи, а за сучасною

термінологією - до навколишнього природного середовища, простежується у

наших пращурів також і в тому, що серед волхвів-жреців того часу існував

своєрідний "поділ праці": серед них були хмаро-гонителі (які "впливали"

на погоду), чародії (які здійснювали магічні дії з водою за допомогою

спеціального посуду, чарів), потворники (знахарі) [7, с. 225].

 

Протягом багатьох століть існування на українському терені автохтонної

землеробської культури, що породжувала в етнічній свідомості наших

пращурів архетип ласкавої, лагідної "неньки-землі", формувалось основне

підґрунтя українського етнонаціо-нального характеру, однією зі складових

якого є емоційно-шанобливе ставлення до природи. Іншими словами, вже в

язичницькій свідомості яскраво виявляється повага до природи як

важливого чинника існування людини.

 

Києво-руська думка наполегливо шукає посередника між природним (речовим)

і духовним світом істини, який би зблизив (навіть пов'язав) Творця з

природним світом. Це прагнення сягає своїм корінням слов'янського

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ