UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУмовно-дострокове звільнення від відбування покарання у історії кримінального законодавства України (реферат)
Автор
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2995
Скачало333
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у історії

кримінального законодавства України

 

Норма, що визначає особливості умовно-дострокового звільнення від

відбування покарання неповнолітніх (точніше - за злочин, вчинений у

неповнолітньому віці) у вітчизняному законодавстві з'явилася як

результат генезису інституту умовно-дострокового звільнення та інституту

особливостей відповідальності неповнолітніх у кримінальному праві.

 

Як і будь-яке інше правове явище, інститут умовно-дострокового

звільнення від відбування покарання у вітчизняному законодавстві не

виник "на порожньому місці", а тому не слід розглядати його в обмежених

часових рамках, ізольовано від нормотворчого процесу, який відбувався в

цій галузі.

 

У російському імперському законодавстві перші вказівки про інститут,

найбільш близький до сучасного розуміння умовно-дострокового звільнення

від відбування покарання можна побачити починаючи з кінця ХІХ століття.

Згідно зі Статутом про засланих (рос. "Устав о ссыльных") 1882 р.

дострокове звільнення передбачалося щодо засланих поселенців та

каторжан, а згодом застосовувалося й до засуджених до покарання у виді

віддання у арештантські відділення. Для менш суворих покарань дострокове

звільнення від його відбування не передбачалося [9, с. 331, 334].

 

У кримінальному законодавстві, що діяло у ХІХ ст. на територіях сучасної

Західної України (під час перебування їх у складі Австро-угорської

імперії), також містився інститут умовно-дострокового звільнення від

покарання. Угорське Уголовне уложення про злочини й проступки 1879 р. у

§§ 48-51 передбачало умовно-дострокове звільнення від відбування

покарання із зазначенням юридично значущих обставин, які можна

розглядати як підстави цього звільнення:

 

1) укріплення надії на виправлення доброю поведінкою та старанністю

засудженого;

 

2) відбуття засудженим не менш ніж 3/4 терміну покарання. Привертає

увагу, що угорське Уложення допускало умовно-дострокове звільнення

навіть засуджених до довічного ув'язнення - за умови відбуття ними не

менш ніж 15 років. Норма регулювала й заходи з контролю за звільненим

суб'єктом: слідкування за дотриманням ним правил стосовно місця

перебування, поведінки, способу життя повинні були здійснювати

співробітники поліції [12, с. 396-397].

 

На початку ХХ століття (22 червня 1909 року) в Російській імперії було

видано окремий Закон про умовне дострокове звільнення [2], яким було

визначено порядок застосування цього виду звільнення від відбування

покарання. Згідно із ст. 11 цього закону, кандидат на звільнення давав

письмове зобов'язання дотримуватися умов, на яких його звільняли та

указував місце проживання, яке обирав на час звільнення. Закон не

називав, які саме умови має виконувати достроково звільнений протягом

невідбутої частини покарання. Це питання було цілком віддане на судовий

розгляд. На практиці ці умови виливалися у такі зобов'язання, як "не

пиячити та не розпусничати", "уникати сумнівних місць", "не займатися

дармоїдством і блуканням" тощо [8, с. 8]. Таким чином, Закон оговорював

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ