.

Державне регулювання (шпаргалка)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
221 8537
Скачать документ

Державне регулювання

6. Організаційні форми в Україні.

Функ-ї ек-го контролю (К) поширюються на ек-ну д-ть усіх ланок н/г. За
орган-ми формами ек-й К в Україні поділяють на державний, муніципальний,
незалежний і контроль власника.

Державний контроль здіснюють:

Дер-ні органи:

Фонд держ-го майна України – зд-є дер-ну політику в сфері приватизації
дар-го майна;

Міністерство економіки України – контролює виконання планів ек-го і соц
роз-ку держави, затверджених ВРУ, виявляє відх-ня від заданих
параметрів роз-ку окремих галузей н/г та вживає заходів щодо запобігання
їм.

Міністерство фінансів України – зд-ть К за своєчасним виконанням п-вами
і орган-ми зобов?язань перед бюджетом по внесках платежів.

Міністерство праці України – контролює додержання зак-ва з питань праці
та з/п в галузях н/г, тарифних угодз о/п механізму рег-ня фонду о/п.

Мін-во статистики України – контролює за даними звіт-ті збалансованість
ринку товарами, виконання програм ек-го і соц роз-ку дер-ви і окремих
регіонів, наявність рес-в, необ-х для населення і роз-ку н/г тощо;

НБУ – контролює наявність грошей в обігу, вик-ня кредитів за цільовим
призначенням, додержання косової дисципліни, зд-є емісію грошей та рег-є
грошові від-ни у державі.

Спеціалізовані органи:

Дер-й комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації –
зд-є заходи щодо стандартизації, забеспечення єдності та вірогідності
вимірювання і сертифікації прод-ї, а також координує роботу ін органів
дер-го упр-ня з цих питань;

Дер-на інспекція України по захисту прав споживачів – зд-є дер-й К за
додержанням п-вами, орг-ми та установами з питань торгівлі та надання
послуг населенню;

Дер-на інспекція України по контролю за цінами – контролює застосування
цін і торифів мініс-ми, відомствами, дер-ми, коопер-ми, гром-ми п-вами
всіх форм вл-ті;

Антимонопольний комітет України – запобігає монопольному становищу на
ринку підприємців, що обмежують конкуренцію певого товару.

Муніципальний контроль зд-ся відповідно до З-ну України про місцеві Ради
народних депутатів та місцеве регіональне самоврядування. Комісії з
питань планування, бюджету і фінансів зд-ть К за виконанням планів та
програм ек-го і соц роз-ку і бюджету, виявляють внутрішньогос-кі резерви
і додаткові доходи бюджету, контролюють надходження та видатки
позабюджетного фонду.

Незалежний контроль проводять аудиторські орг-ї на госпрозрахункових
засадах за договорами з дер-ми і акціонерними п-ми і орг-ми, кооп-ми та
ін. При цьому перевіряють стан обліку д-ті зазначених орг-й і під-в,
відп-ть звіт-ті даним обліку, правельність утворення прибутку і
своєчасність розрахунків з дер-м бюджетом.

Котроль власника:

Внутрішньосис-й ек-й К – зд-ть міністерства, дер-ні комітети, концерни,
асоціації відп-но до зак-х та ін ормативних актів, якими передбачено, що
комплексні ревізії і контрольні перевірки ФГД п-ва провод-ся за
ініціативою власника, тобто органом, якому підпорядковане п-во на правах
вл-ті.

Внутрішньогос-й вкл контрольні ф-ї, які зд-ся власниками під-в
відповідно до діючого законодавства.

7. Відхилення та їх суттевість, причини і дії у вик-х виявлення.

Відх-ня – невідповідність кількісних, якісних, вартісних, правових
характеристик реально здіцсненого господарського факту, його
відображенню в системі обліку звітності:

Невідповідність даних облікових док-в даним облікових регістрів і форм
звіт-ті;

Невідповідність методики відображення в обліці госп-х фактів, прийняття
на п-ві правил або стандартів б/о України.

Суттєвість – максимально допустимий розмір помилкової або пропущеної
суми в бухг-й (фін-й) звіт-ті, яким можна зеважити, так як він не
впливає на рішення користувачів цієї звіт-ті.

Оцінка сут-ті є:

Кількісна (абсолютна, відносна величина);

Якісна – ймовірність незаконих виплат, ймовірність невірних записів в
обліку, необх-ть дотриманя мінімального рівня деяких фін-х показників,
відношення керівництва до достовірності звітності та ін.

Суттєве відх-ня – це таке відх-ня, якщо ек-й або правовий рез-т такого
відх-ня одночасно підпадає під дію положеннь Карного кодексу України на
момент його вмявлення.

Несуттєве відх-ня – це таке відх-ня, якщо ек-й або правовий рез-т
підпадає виключно під дію статей Адміністративно-процесуального кодексу
України.

8. Класифікація та характеристика видів К.

Класифікація ек-го К:

За періодичністю

Попередній – зд-ся перед виконанням госп-ї опер-ї, щоб запобігти
нераціональним витратам і безгосподарності, незаконним діям і різним
втратам;

Оперативний (поточний) – зд-ся в процесі виконання госп-х опер-й.
Основне завдання – виявлення відхилень у процесі виконання робіт;

Заключний (ретроспективний) – зд-ся після завершення госп-х опер-й.
Основне зав-ня – первірка правельності і законності проведення госп-х
опер-й на під-вах, виявлення порушень і зловжевань і усунення їх у
майб-му.

За інформаційним забеспеченням:

Документальний К полягає в тому, що встановлюють суть і достовірність
госп-ї опер-ї за данними первинної док-ї, облікових регістрів і звіт-ті;

Фактичний К полягає в установленні дійсного реального стану об?єкта
лічбою, зважуванням, вимірюванням та ін.

За формами здійснення:

Превентивні зд-ся на стадії попереднього К. Власник перевіряє
оптимальність планів і збалансованість рес-ми згідно з
технічно-обгрунтованими нормативами;

Поточні – засіб оперативного систематичного К конкретних опер-й госп-ї
д-ті під-в.

Тематичні – засіб періодичного гос-го К виконання під-ми однорідних
гос-х опер-й;

Ревізія – метод заключного К, який має можливість дати всебічну оцінку
виробничої і ФГД об?єднання, п-ва щодо виконання вир-х і фін-х планів,
витрачання мат-х і труд-х рес-в, виявлення резервів підвищення еф-ті
вир-ва і удосконалення якості прод-ї.

За характером суб?єктів:

Внутрішній – зд-ся внутрішніми службами п-ва;

Зовнішній – зд-ся дер-ми фін-ми та правоохоронними органами,
аудиторськими службами, банками.

За обсягами д-ті:

Повний – перевірка ФГД в цілому;

Частковий – перевірка окремих сторін д-ті.

Отже, всі види ек-го К взаємно пов?язані і зумовлені між собою,
спрямовані на успішний розвиток ек-ки для задоволення життєвих потреб
людей.

10. Державний контроль в Україні його характеристика.

Державні органи здійснюють функції економічного контролю, такі: Фонд
державного майна України, Міністерство економіки України, Міністерство
фінансів України, Міністерство праці України, Міністерство статистики
України, Національний банк України.

Спеціалізовані органи контролю — Державний комітет України по
стандартизації, метрології та якості продукції (Держстандарт України),
Державна інспекція України по захисту прав споживача, Державна інспекція
України по контролю за цінами.

Фонд державного майна України (далі Фонд) є державним органом, який
здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна,
виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною
власністю. Підпорядкований він у своїй діяльності і підзвітний Верховній
Раді України.

Основними завданнями Фонду є:

-захист майнових прав України на її території та за кордоном;

-реалізація прав розпорядження майном державних підприємств у процесі
приватизації їх, створення спільних підприємств;

-здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації
майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності, а також
щодо орендодавця майна державних підприємств і організацій, їхніх
структурних підрозділів;

-сприяння процесові демонополізації економіки і створенню умов для
конкуренції виробників.

Фонд відповідно до покладених на нього завдань:

-розробляє і передає Кабінету Міністрів України проекти державних
програм приватизації, організує і контролює виконання їх;

-змінює у процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств,
що перебувають у загальнодержавній власності, перетворенням їх у
відкриті акціонерні товариства та багато інших.

Фонд має право:

-видавати в межах своєї компетенції нормативні документи, обов’язкові
для виконання органами державної виконавчої: влади, іншими юридичними
особами, контролювати виконання їх;

-одержувати інформацію від органів державної виконавчої влади, необхідну
для виконання покладених на Фонд завдань і функцій;

-проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, що відповідно до
державної програми приватизації підлягає приватизації, а також
здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання;

-затверджувати кошторис витрат з державного позабюджетного фонду
приватизації в межах, встановлених Державною програмою приватизації
майна державних підприємств.

Міністерство економіки України контролює виконання планів економічного і
соціального розвитку держави, затверджених Верховною Радою України,
виявляє відхилення від заданих параметрів розвитку окремих галузей
народного господарства та вживає заходів щодо запобігання їм.

Міністерство фінансів України та його місцеві органи здійснюють контроль
за своєчасним виконанням підприємствами і організаціями зобов’язань
перед бюджетом по внесках платежів (податки на прибуток (доход),
додаткову вартість, заробітну плату працівників та ін.). Контролює
правильне і економне витрачання бюджетних коштів, а також додержання
фінансової дисципліни організацій, що перебувають на державному бюджеті.
Здійснює свої функції Міністерство фінансів України через Головну
державну податкову інспекцію і Державну контрольно-ревізійну службу в
Україні.

Головна державна податкова інспекція Міністерства фінансів України та її
органи на місцях контролюють додержання законодавства про податки,
правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до бюджету
податків та інших платежів, встановлених законодавством України.

Державна контрольно-ревізійна служба в Україні та її органи на місцях
контролюють додержання фінансової дисципліни підприємствами і
організаціями за територіальним поділом витрачання коштів із державного
бюджету на соціальні потреби, утримання органів державного управління та
ін.

Міністерство праці України контролює додержання законодавства з питань
праці та заробітної плати в галузях народного господарства, тарифних
угод з оплати праці механізму регулювання фонду оплати праці. Крім того,
Мінпраці України розробляє і затверджує нормативні документи з питань
регулювання зайнятості населення, використання праці та її оплати.

Міністерство статистики України контролює за даними звітності
збалансованість ринку товарами, виконання програм економічного і
соціального розвитку держави і окремих регіонів, наявність товарних,
матеріальних, трудових та інших ресурсів, необхідних для населення і
розвитку народного господарства, здійснює вибіркові контрольні переписи
ресурсів тощо.

Національний банк України згідно з статутом і Законом України про банки
і банківську діяльність контролює наявність грошей в обігу, використання
кредитів за цільовим призначенням, додержання касової дисципліни, правил
розрахунків у народному господарстві та інших операцій підприємцями,
покладених на банки в умовах ринкових відносин, а також витрачання
коштів з державного бюджету, здійснює емісію грошей та регулює грошові
відносини у державі. Крім того, він контролює діяльність комерційних
банків, реєструє їх, одержує від них баланси, розрахунки економічних
нормативів та іншу звітність, проводить ревізії, вносить пропозиції до
поліпшення їхньої діяльності або про закриття їх, коли вони як
акціонерні утворення порушують чинне законодавство. Національний банк
України видає в межах своїх повноважень інструкції, положення та інші
нормативні документи з касових, розрахункових, кредитних, валютних
операцій. До спеціалізованих органів економічного контролю належать
державні комітети, інспекції та ін.

Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації
(Держстандарт України) є центральним органом виконавчої влади,
підвідомчим Кабінету Міністрів України. У межах своєї компетенції він
здійснює заходи щодо стандартизації, забезпечення єдності та
вірогідності вимірювань і сертифікації продукції, а також координує
роботу інших органів державного управління з цих питань.

Державна інспекція України по захисту прав споживачів та її органи у
Республіці Крим, областях, містах і районах здійснюють державний
контроль за додержанням підприємствами, організаціями та установами
незалежно від форм власності й господарювання, а також громадянами
Закону України про захист прав споживачів, інших нормативних актів з
питань торгівлі та надання послуг населенню; здійснює перевірку
безпосередньо на підприємствах промисловості, сфери послуг, торгівлі та
підприємствах громадського харчування, на базах, складах і в експедиціях
незалежно від форм власності й господарювання.

Державна інспекція України по контролю за цінами

контролює застосування цін і тарифів міністерствами, відомствами,
державними, кооперативними, громадськими підприємствами всіх форм
власності.

Антимонопольний комітет України запобігає монопольному становищу на
ринку підприємців, що обмежують конкуренцію певного товару. В противному
разі це призводить до порушення ринкових відносин у виробництві і
реалізації окремих видів товарів, до недоброякісної конкуренції у
підприємницькій діяльності.

11.Аудиторський висновок. Методика складання акта аудиторського контролю

Акт (висновок) аудиторського контролю, проведеного на замовлення
власника, за структурою подібний до акта комплексної ревізії
фінансово-господарської діяльності підприємства, а звідси і спільність
методики складання цих актів.

На структуру акта аудиторського контролю впливає те, що перевірці
підлягають лише ті питання, які поставив замовник, тобто підприємство,
яке просить перевірити його фінансово-господарську діяльність або всю в
комплексі, або з окремих питань. Цим визначаються структура і зміст акта
аудиторської перевірки.

Акт аудиторського контролю складається із трьох частин: вступної,
дослідної, результативної.

Вступна частина акта аудиторського контролю відображує організаційну
стадію контрольно-аудиторського процесу: прізвище та ініціали аудитора;
найменування підприємства-замовника аудиту; завдання аудиторської фірми
на проведення контролю; особи, відповідальні за фінансово-господарську
діяльність підприємства; час проведення аудиту; питання, поставлені
замовником на вирішення аудиторського контролю; документи, пред’явлені
аудиту; юридична правомочність підприємства. Якщо аудитор має ліцензію
на право займатися індивідуальною аудиторською діяльністю і не входить
до складу аудиторської фірми, то підставою для проведення аудиторського
контролю є договір між ним і підприємством-за-мовником. На відміну від
ревізії, яка проводиться за програмою, затвердженою органом власника і
не погодженою з підприємством, яке ревізують, аудит контролює лише ті
сторони діяльності підприємства, які не є комерційною таємницею, а також
за конкретно визначеними питаннями. Якщо ревізія може вимагати для
перевірки документи на свій розсуд, то аудиту видається лише та
документація, яку визначив замовник.

Дослідну частину акта аудиторського контролю складають не за розділами
ревізії, що охоплюють у комплексі всю фінансово-господарську діяльність,
а за кожним питанням, поставленим замовником, окремо. Аудитор у цій
частині акта викладає склад нормативно-довідкової і фактографічної
інформації, яка підлягала дослідженню; методичні прийоми, що
застосовувалися у контрольно-аудиторському процесі, результати
дослідження. Виявлені при цьому недоліки, порушення нормативно-правових
актів у процесі фінансово-господарської діяльності та наслідки від цього
аудитор відображує в акті з посиланням на первинні документи, закони,
положення та визначає суму завданого збитку або не одержаного прибутку,
тобто втрачену вигоду. Тут же визначають осіб, відповідальних за
виявлені недоліки у фінансово-господарській або інших видах діяльності
(розголошення комерційної таємниці, дезинформація та ін.).

Результативна частина (висновки) акта аудиторського контролю містить у
стислому викладі наслідки проведеного дослідження та висновки щодо них.
Висновки складають з кожного питання, яке досліджували. Так само, як і у
дослідній частині, подають питання у формулюванні замовника, а нижче
викладають висновок аудитора.

Висновки аудитора, викладені в акті аудиторського контролю, мають бути
підтверджені системою доказів — первинними документами, розрахунками,
посиланнями на методики, положення, на основі яких зроблено висновки,
мати адресність щодо виявлених недоліків у фінансово-господарській
діяльності.

Після проведення аудиторського контролю та погодження акта з
аудиторською організацією аудитор може видавати замовнику сертифікат,
який засвідчує правильність і достовірність бухгалтерського обліку,
звітності і балансу підприємства за перевірений період.

Отже, акт аудиторського контролю може бути важливим доказом істини для
замовника, податкових служб, якщо він складений на основі результатів
наукових досліджень фінансово-господарської діяльності, відображеній у
бухгалтерському обліку і звітності, з додержанням методології і
нормативно-правового регулювання.

13. Ревізії ФГД, їх суть, завдання, клас-я.

Ревізія – це спосіб ретроспективного к-лю за госп.-фінанс. д-тю, в
процесі якого встан-ся законність, достовірність і економічна
доцільність здійснених господ. операцій, ведення бух. Обліку відповідно
до діючого законод-ва, а також достовірність обл-х і звітних показників.

Ревізія має:

-Чіткий правовий статус

-Строки проведення

-Права і обов`язки осі, що проводять ревізію

-Права і обов`язки посадових осіб, діял-ть яких ревізується

-Порядок оформлення і розгляду рез-тів ревізії

Завдання ревізії:

-Виявлення господ-х і фін-х порушень, крадіжок, безгосподарності

-Встановлення причин і умов, що сприяють порушенням, зловживанням та
крадіжкам, винних у цьому посадових осіб

-Прийняття заходів щодо відшкодування заподіяного збитку, як у процесі
ревізії, так і після неї

-Виявлення невикористаних резервів підвищення ефективності діял-ті

Класифікація ревізій

Залежно від відомчої підпорядкованості:

– відомчі- проводять працівники відомства на підпорядкованих підпр-х
одного власника;

-внутрішньогосподарські- працівники виробничого під-ва, об`єднання
ревізують дія-ть внутрішн. підрозділів (виробничих одиниць, цехів,
дільниць)

– позавідомчі- здійс-ся органами даржавного, громадського і незалежного
к-лю;

– мішані – проводяться відомчим, державним і громадським контролем.

За організаційними ознаками:

– планові – здійс-ся за наперед розробленим і затвердженим планом

– позапланові – проводяться у строки, не передбачені затвердженим планом
(в разі стихійного лиха, у випадках крадіжок цінностей)

– перманентні – проводяться безперервно контрольним апаратом виробничого
об`єднання, підприємства у структурних підрозділах (цехах).

За ланками проведення:

– галузеві – перевіряють діяльність підприємств усієї галузі

– наскрізні – ревізують діяльність усіх підприємств однієї ланки
управління підприємствами.

За змістом і призначенням:

– тематичні – перевіряють окремі сторони діяльності під-ва, об`єднання.
Проводяться у всіх ланках народного господарства

– вибіркрві – проводять аналогічно тематичним з тією лише відмінністю,
що у них конкретизують періоди і об`єкти к-лю

– комплексні – перевіряє комплексно бригада спеціалістів різних
професій.

14. Акт комплексної ревізії та методика складання. Прийняття рішень за
результатами ревізії.

Основна задача комплексної ревізії – проаналізувати економічну
діяльність організації, виявити її можливості і резерви.

На початку акту в обов’язковому порядку потрібно указати прізвища
посадових осіб відповідальних за фин. дея-ть пред-я за весь період
ревізії. При освітленні в акті ревізії порушення після його опису і
вказівки торби збитку, тут же необхідно записати, по чому розпорядженню
воно проведене (номер і дата наказу, листа, резолюції, грошового
документа і хто його підписав)

Після викладу кожного факту порушення необхідно обов’язково вказувати,
які документи додаються до акту в підтвердження цього запису (довідки,
копія документа, справжній документ, пояснення). Визначаючи осіб,
матеріально відповідальних за недостачу цінностей, ревізор повинен
указати вигляд цієї відповідальності (персональна, солідарна, пайова).
При наявності вказівки в договорі солідарної відповідальності ревізор
зобов’язаний привести загальний розмір збитку, за який несуть солідарну
відповідальність всі посадові особи. Виявлені факти однорідних масових
порушень групуються у відомостях, прикладених до акту ревізії, а в акті
приводяться тільки підсумкові дані і зміст цих порушень з посиланням на
відповідні додатки. Не допускається включення в акт ревізії різного роду
висновків, пропозицій.

Прийняття рішення за результатами ревізії:

На основі акту ревізії що ревізують розробляють конкретні пропозиції по
усуненню виявлених нестач і порушень в ревізованій організації у
вигляді проекту наказу або листа. У якому вказується недоліки і
порушення, розмір заподіяного досвідчений. збитку конкретними должн.
особами. Рішення по результ. ревиз. повинне бути прийнято не пізніше за
2-х тижневих терміни. Відповідальність за прийняті рішення несе керівник
ревізуючої орг-ции.

16. Контроль в електронних системах обробки даних.

Система електронної обробки даних впливає на:

Систему бухгалтерського обліку

Систему внутрішнього контролю

Вибір виду перевірки визначається:

Характер перевірки

Тривалість перевірки

Обсяг процедур

Характеристики системи ЕОД:

організаційна структура

характер діяльності

проектні та процедурні аспекти

Організаційна структура системи ЕОД:

Концентрація функцій і знань

Концентрація програм і даних

Відсутність вводу документів

Нестача неприхованих слідів щодо операції

Недостатність виходу даних у візуальні й формі

Легкість доступу до даних і комп’ютерних програм

17. Історична необхідність виникнення аудиту, його значення та основні
етапи розвитку.

Аудит – це одна з форм контролю

Необхідність виконання аудиту

Теорія агентів

Потреби існуючого або потенційного інвестора

Теорія мотивацій

Теорія агентів пояснює потребу в аудиті, посилаючись на історичні
факти незалежної перевірки звітів управляючих (стандартів) на замовлення
землевласників.

Потреби агентів або потенційного інвестора полягають у тому, що кожен
інвестор компанії навіть при наявності необхідного рівня знань у сфері
фінансового аналізу не впевнений у достовірності показників фінансової
звітності, не обізнаний із системою бух. Обліку, результатом якої є дані
показники.

Теорія мотивацій, погоджуючих з перехованими вище доказами, враховує
суто психологічні моменти.

Етапи розвитку Аудиту:

Підтверджуючий

Системний

Ризикоорієнтований

18..Інформаційне забезпечення фінансово-господарськогоконтролю.
Підготовка інформаційного забезпечення.

Інформація — це відомості про події, процеси, які відбуваються у
господарській діяльності людей, “природі, суспільстві. Інформація е
об’єктом збереження, передавання і перетворення для використання в
будь-якій сфері людської діяльності. Завданням інформаційного
забезпечення є інформування учасників контрольно-ревізійного процесу про
стан підконтрольних об’єктів, функціонування їх і відповідності
нормативно-правовим актам та законодавству у господарському механізмі
підприємств. Крім того, інформаційне забезпечення є засобом комунікації
аудиторів і ревізорів з питань, що стосуються їхньої професійної
діяльності.

Інформаційне забезпечення господарського механізму ускладнюється
відповідно до зростання суспільного виробництва в умовах ринкових
відносин та прискорення науково-технічного прогресу. Передусім
збільшуються обсяги економічної інформації про діяльність підприємств,
концернів, корпорацій, спільних підприємств, яка містить дані для
дослідження ревізією і аудитом. Зростання обсягів інформації ускладнює
організацію і методику проведення ревізії і аудиту
фінансово-господарської діяльності. Виходячи із завдань інформаційного
забезпечення і ролі в контрольно-ревізійному процесі, в основу його
класифікації покладено професійну інформаційну комунікацію,
пізнавальність інформації та зміст Інформаційного забезпечення.

Професійна інформаційна комунікація грунтується на контактах
працівників, зайнятих у контрольно-ревізійному процесі.

Розрізняють такі види професійної інформаційної комунікації працівників
контролю:

1)робочу— між членами ревізійної бригади при здійсненні контрольних
функцій;

2)інформаційну пряму — дослідження інформації про стан підконтрольних
об’єктів та поведінки їх у динамічних процесах виробничої і
фінансово-господарської діяльності підприємств;

3)інформаційну непряму — вивчення нормативно-право-•их актів, які
регулюють поведінку підконтрольних об’єктів, методичних вказівок та
інструкцій щодо виконання контрольно-ревізійних процедур, службове
листування.

4)інформаційну опосередковану — вивчення даних про робничу і
фінансово-господарську діяльність підприємств однієї галузі і
зіставлення їх з даними ревізованого підприємства, спеціальної
літератури, а також інформації радіо, телебачення і кіно.

За ступенем пізнавальиостї інформацію у контрольно-ревізійному процесі
поділяють на нову, яка відображує новизну запропонованого рішення або
обґрунтовує причину недоліків, виявлених ревізією (наприклад,
результати інвентаризації цінностей, факторного аналізу виконання
плану виробництва і реалізації продукції, проведених ревізією),
і релевантну, яка раніше була у .аналогах, тобто прототипі (звітності
про виробничу і фінансово-господарську діяльність ревізованого
підприємства). Описання прототипу повинно стосуватися лише тієї
частини підконтрольних об’єктів, у якій виявлено недоліки у
функціонуванні їх, використанні або збереженні. Тому в акті ревізії
висвітлення цих об’єктів на основі релевантної інформації має бути не
стільки вичерпаним, скільки достатнім для доказу істини. Так,
наприклад, немає потреби в акті ревізії чи аудиту опи-, сувати докладно
результати виконання плану виробництва і реалізації всієї продукції
підприємства за ревізо-і ваний період, оскільки звітність по ній є в
організації, яка призначила ревізію. Слід висвітлити причини невиконання
плану з окремих видів продукції на основі даних, які є у бухгалтерській
звітності, встановити осіб, відповідальних за недоліки у діяльності
підприємства. Таким чином, нова інформація, створена у процесі
проведення ревізії і аудиту, та релевантна, яка є в планах економічного
і соціального розвитку підприємства, бухгалтерській і статистичній
звітності, однаковою мірою _є об’єктами ревізії і використовуються в
контрольно-ревізійному процесі.

За змістом інформаційне забезпечення фінансово-господарського
контролю і аудиту поділяють на законодавче, планове і
нормативно-довідкове, договірне, технологічне,
оргаиізаційно-управлінське і фактографічне. Законодавче — сукупність
законів, які регулюють суспільні відносини і окремі законотворчі
стосунки. Законодавство— це діяльність вищих органів державної влади до
видання законів. В Україні законодавство здійснюється виключно
Верховною Радою України.

Законодавче забезпечення включає також законодавчі акти з питань
громадського, трудового, кримінального і адміністративного права, які
застосовуються у виробничій і фінансово-господарській діяльності
ревізованого

підприємства.

Окрему групу становлять нормативно-правові акти, які приймає виконавча
влада на виконаний чинного законодавства. До таких актів належать Укази
Президента України, постанови і розпорядження уряду України з питань
економічного і соціального розвитку держави,

Планове і нормативно-довідкове — сукупність інформації, яка е в планах
економічного і соціального розвитку ревізованого підприємства; норми І
нормативи витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;
утворення фондів економічного стимулювання, піль-гових витрат та ін.;
розміри платежів до державного бюджету, з соціального страхування та ін.

Планово-нормативні дані розробляють безпосередньо на ревізованому
підприємстві в межах наданих йому прав Законом України про підприємства
і затверджених норм і нормативів. Крім того, вони є в різних нормативних
актах (інструкції, положення, методичні вказівки), які видаються
державними і господарськими органами управління (Мінфіном, Мінстатом та
Мінпраці України, банками, комітетами) з планування, обліку, звітності,
контролю, статистики та ін.

Договірне — господарські угоди, контракти з суб’єктами підприємницької
діяльності, складені ревізованим підприємством та затверджені в
установленому порядку. До них належать договори на поставку сировини,
товарів, реалізацію продукції тощо.

Технологічне — технічна документація з технології виробництва продукції,
робіт і послуг, міждержавні та Державні стандарти, технічні умови якості
продукції, галузеві стандарти, проектно-технічна документація та інші,
які використовуються на ревізованому підпр-ві.

Організаційно-управлінське — складається із структури ревізованого
підприємства, його юридично-правової, госпрозрахункової самостійності і
організаційно-розпорядчих документів, затверджених вищестоящою
організацією, а також накази, розпорядження, службове листування з
питань виробничої і фінансово-господарської діяльності. Крім того, сюди
відносять організаційно-розпорядчі документи, які видає керівництво
ревізованого підприємства (штатний розклад, накази і розпорядження),
службове листування з питань його діяльності.

Фактографічне — сукупність даних економічного характеру про факти
(операції), які дійсно відбулися у виробничій і фінансово-господарській
діяльності, відображені у первинних документах, облікових регістрах
бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку, а також у
звітності про діяльність ревізованого підприємства, об’єднання.

Отже, класифікація інформаційного забезпечення спрямована на всебічне
інформування, працівників, зайнятих у контрольно-ревізійному процесі,
про стан і зміни у функціонуванні об’єктів фінансово-господарського
контролю і аудиту.

Підготовка інфор-го забезп-ня:

Ознайомлення з сучасною норм-но-довідковою інф-єю(НДІ)

Актуалізація

Корегування та вибір НДІ стосовно об’єкта перевірки за часом та місцем

Форм-ня НДІ стосовно завдань і предметів перевірки(за аналогією та
фактично)

Визн-ня можливих питань, які законодавчо не вирішено (за аналогією)

Визн-ня типових для об’єкта та його бізнесу помилок

Підбір можливих фінан та адм-х санкцій за порушення.

Принципи створення раціонального потоку інф-ї:

Визн-ня інф-х потреб і способів найбільш еф-го їх задоволення

Об’єктивність відображення госп-х процесів, екон рез-тів, викор-ня
ресурсів

Єдність інф-ї, яка поступає з різних джерел

Оперативність інф-ї

Всебічна розробка різної інф-ї на ПЕОМ

Обмеження первиної інф-ї абсол базисними показниками

Розробка цільових програм, викор-ня аналізу і контролю первиної інф-ї.

19. Економічна інформація, її класифікація та структурні одиниці

Економічна інформація-це сукупність відомостей економічного характеру,
які виникають під час підготовки, в процесі та приуправлінні виробничою
і фінансово господарською діяльністю.

Система економічної інформаціі- це сукупність методів генерації,
передачі та переробки інформації в усіх ланках економіки підприємства.

Економічна інформація: а)об”єкт; б)джерело

Об”єкт або явище, що має реальне втілення і відмітні риси та існує
фактично, або в уявленні людини.

Джерело елемент , який може формувати або виробляти вхідні повідомлення
для системи.

Формування економічної інформаційної системи.

Класифікація економічної інформаціі:

1) За функціями управління: а) директивна; б) нормативна; в) планова;
г) облікова; д) статистична; є) аналітична;ж) звітна; з) довідкова; і)
спеціальна; к) контрольна;

2)За місцями виникнення: а) внутрішня: -про продукцію; -про виробничі
процеси; -про внутрішні обурення; б)зовнішня: -планова;
-нормативно-довідкова;-про зовнішні обурення

3)За стадіями виникнення: а)вхідна; б)вихідна; в)проміжна

4)За часовим періодом: а)оперативна б)поточна в)ретроспективна

5)За об”єктивністю відображення: а)достовірна; б)недостовірна; в)точна;
г)неточна.

6)За повнотою та пізнавальністю: а)нова; б)достатня; в)надмырна;
г)недостатня; д)релеванта.

7)Щодо відношення к процесу обробки: а)оброблювання; б)необроблювана.

8)За інтервалом часу між надходженнями: а)періодична; б) неперіодична.

9)Відповідно до рівня використання: а)доречна; б)недоречна.

Особливості економічноі інформації:

відображає діяльність всіх ланок економіки при допомозі натуральної
вартості, усл/натур. показників.

Фіксується як дискретна (преривна) величина на матеріальних носіях.

Вона має лінійну форму.

Вона являється массовою, об”ємною потребує багатоваріантної обробки.

Характеризується тривалістю зберігання циклічністю виникнення та
обробки.

Характеризується економічна інформація 3-ма критеріями:

Синтактика- структура економічної інф-ції (слова,речення…).

Семантика- зміст економічної інформації.

Прагматика- корисність економічної інформації, тобто її властивості
(достовірність, своєчасність, зручність сприймання тощо).

Структура екон інф-ї зумовлена її призначенням в упр-ні і контролі
госп-ї дія-сті. Залежно від цілей і завдань впливу на керований об’єкт
екон інф-ю групують у різні інф-ні сукуп-ті, кількісні зміни яких
визначаються номенклатурами, що складаються з позицій.

21. Регулювання аудиторської діяльності в Україні. Професійні
організації аудиторів в Україні та їх функції.

Основні етапи аудиторської діяльності:

1.Укладення(поновлення) договору на проведення аудиту.

2. Планування

3. Здійснення аудиту( вивчення, оцінка і тестування системи внутрішнього
контролю; підтвердження залишків на рахунках б/о; заключні процедури

4. Підготовка і написання аудиторського висновку

Особливість адита в тому, що він є саморегулюючим, держава встановлює
вимоги здійснення аудиту, а правила його проведення, методику, техніку,
методологію визначають професійні організації в своїх стандартах,
нормах, положеннях.

Саморегулювання-одна з найважливіших умов забезпечення незалежності
аудиту.

Професійні організації аудиторів України -Аудиторська палата України,
Спілку аудиторів України,Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів
України

Аудиторська палата України здійснює сертифікацію і ліцензування
суб’єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує
програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде Реєстр
аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські
послуги. Затверджені Аудиторською палатою України норми і стандарти
аудиту є обов’язковими для дотримання підприємствами, установами та
організаціями.

Аудитори України мають право об’єднатися в громадську організацію за
професійними ознаками (Спілку аудиторів України).Спілка аудиторів
України має право:

делегувати своїх представників до Аудиторської палати України та
достроково їх відкликати; порушувати клопотання про припинення
повноважень членів Аудиторської палати України, вносити на розгляд
Аудиторської палати України проекти норм і стандартів аудиту. Рішення та
клопотання з питань делегування, відкликання та припинення повноважень
членів Аудиторської палати України приймаються з’їздом Спілки аудиторів
України або правлінням з наступним затвердженням таких рішень з’їздом.

Основними функціями організацій є:

Методологічна – затвердження норм, стандартів, підготовка програм
аудиторів, розробка і узагальнення практики науково-обгрунтованої
методики

Інформаційна – полягає в сприянні видання (учбової, методичної літ- ри)
з питань аудиту

Кадрова- сприяння в підготовці кадрів, участь у вченні, сертифікації
аудиторів

Організаційна- розвиток аудиту, реєстрація аудиторських фірм, аудиторів,
створення компаній з питань компетенції

Контрольна розгляд скарг на діяльність адиторских фірм, дотримання
законності.

22.Організація та планування ревізії

|?‚

|‚

gd?LO

gd?LO

gd?LO

gd?LO

&

F

&

&

&

&

gd?LO

&

&

gd?LO

h?N@?

h?N@?

?

?

?

->

@

c

?&?

?

-??Ae

&

F

gd?LO

gd?LO

@лося не менше 1 рази в рік і щоб була забезпечена спадкоємність
перевірки (вивчення результатів минулих перевірок) Кожна ревізія повинна
охоплювати період, починаючи з дня закінчення попередньої перевірки і
закінчиться датою стану балансу. При визначенні черговості ревізій треба
враховувати час, що пройшов після попередньої ревізії, наявність
інформації про зловживання, розкрадання, недостач ТМЦ. Тривалість
ревізії, що Планується в днях залежить від об’ємів діяльності
підприємства, документообігу, вигляду ревізії і кваліфікації ревізорів і
не може перевищувати 30 днів. Продовження термінів ревізії допускається
з дозволу керівника, органу що призначив ревізію, основою для цього може
бути: проведення ревізії за час, що перевищує 1 рік; зміна програми
ревізії; необхідність проведення суцільної перевірки операцій з метою
встановлення повного розміру заподіяного матеріального збитку при
виявленні розкрадання; хвороба ревізора на термін більше 1 місяці. Плани
не повинні розголошуватися щоб забезпечити раптовість. Організаційна
робота складається з етапів: підготовка до ревізії, організація і
безпосереднє проведення ревізії, оформлення результатів ревізії,
реалізація матеріалів ревізії, контроль за виконанням рішень, прийнятих
за результатами ревізії.

23. Класифікація та хар-ка видів аудиту в м/н практиці та в Україні

Аудит має єдиний предмет і метод з іншими видами контролю, тому
використовує ті самі джерела інформації, методичні прийоми і
контрольно-ревізійні процедури, які передбачає контрольно-ревізійний
процес. Разом з тим аудит відрізняється від інших форм
фінансово-господарського контролю передусім організаційними принципами і
класифікаційними ознаками.

За організаційними ознаками аудит поділяють на:

регламентований — проведення його регламентується законодавством і
нормативними актами, де визначено категорії підприємців, які підлягають
обов’язковому аудиту.

договірний — об’єкт аудиту, обсяг робіт та період і строки їх виконання
обумовлюються угодою між суб’єктами підприємницької діяльності і
аудиторською організацією;

внутрішній — проводиться власником залежно від потреб управління
маркетингом, визначення платоспроможності та запобігання
банкрутству.

За процесуальними ознаками, тобто участю в процесі проведення аудиту
різних фахівців і аудиторських організацій, аудит поділяють

однопредметний — досліджується питання одного виду (предмета) аудиту
Багатопредметний — комплексний аудит стратегії управління маркетингом,
виконання народногосподарських програм, тому в них беруть участь фахівці
різних спеціальностей, а також різних аудиторських організацій.
Комплексний аудит може здійснюватися локально, коли кожний аудитор
досліджує питання, що стосуються його компетенції (предмета). .

Комісійний аудіїт проводиться кількома фахівцями різних спеціальностей,
але однієї аудиторської організації, тому узагальнення роблять у одному
висновку, який підписують усі аудитори, які брали у ньому участь. Цей
аудит здійснюється, як правило, аудиторськими фірмами, що призначають
одного із аудиторів керівником. Обов’язком його є синтезування
результатів дослідження різних аудиторів, що брали участь у комісійному
аудиті.

За змістом і функціями в управлінні

Запобіжний — це аудит, який має запобігати різного роду конфліктним
ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх, тобто
на стадії підготовки технології виробництва, до проведення маркетингових
операцій тощо. Проводиться він здебільшого внутрішнім аудитом, який діє
у структурі підприємства як спеціальний підрозділ або цими функціями
наділено контрольно-ревізійний підрозділ.

Перманентний — це аудит, який проводиться безперервно у процесі
фінансово-господарської,діяльності підприємства. Метою його є
забезпечення менеджерів інформацією про відхилення виробничих
процесів від заданих параметрів, фінансову стабільність у
маркетинговій діяльності, конкурентоспроможність виготовлюва-ної
продукції, робіт та послуг на внутрішньому і зарубіжному ринках.
‘Перманентний аудит здійснюється внутрішнім аудиторським підрозділом
підприємства або зовнішнім аудитом на договірних засадах.

Ретроспективний — це аудит, який проводиться після виконання
господарських операцій здебільшого за минулий рік. Проводиться він
зовнішніми аудиторськими організаціями.

Аудит на сучасному етапі його розвитку поділяють на добровільний і
обов’язковий для підприємств, річні звіти яких за діючим законодавством
підлягають обов’язковому аудиту. Перелік підприємств, що підлягають
обов’язковій аудиторській перевірці, визначають згідно з законодавством
України органи державного управління за дорученням уряду залежно від
певних економічних критеріїв — виду власності і форми діяльності
підприємства, підприємця, розміру виробництва і реалізації
продукції (робіт, послуг), чисельності працюючих тощо.

Стратегічний — це аудит, який вирішує питання стратегії розвитку фірми,
компанії на перспективу. Передусім це стосується маркетингової
діяльності. Маркетинг — це динамічна система прогнозного бізнесу, тому
компанії періодично здійснюють так звану ревізію маркетингу.

Ревізія маркетингу — це комплексне, системне, неупереджене і регулярне
аудиторське дослідження маркетингового середовища фірми, її завдань,
стратегії і оперативної діяльності з метою виявлення проблем, які
виникають, а також можливостей, що відкриваються, розробки рекомендацій
відносно плану дій щодо удосконалення маркетингової діяльності фірми.

Отже, стратегічний аудит — це перевірка оптималь-ності стратегії і
програми розвитку фірми відповідно до прогнозного маркетингового
середовища та розробки рекомендацій щодо удосконалення їх.

За обєктами аудиту

Фінансової звітності – аудит достовірності показників річної фінансової
звітності підприємства відповідно до встановлених критеріїв

На узгодженість – оцінка відповідності діяльності підприємства або особи
установленим вимогам законодавства

Операційний – систематичний огляд діяльності підприємства в цілому, або
його підрозділів аз метою визначення її ефіктивності та можливості
покращення цієї діяльності.

За субєктами аудиту

Зовнішній – здійснюється сертифікованими аудиторами на договірній основі

Внутрішній – здійснюється кваліфіковіаними працівниками самого під-ва.

За обовязковістю здійснення

Обовязковий – здійснюється згідно аз чинним законодавством

Необовязковий – здійснюється за ініціативою клієнта

За періодичністю здійснення

Періодичний – здійснюється щороку

Неперіодичний – здійснюється за необхідністю

За сектором економіки до якого належить

Приватного – здійснюється на під-вах приватного сектора

Державний – здійснюється в установах і організаціях державного сектору.

24. Внутрішній контроль в системі управління його значення, мета,
завдання, якісні характеристики.

Завдання внутр . контролю

Забезпечення економічної безпеки підприємства.

Контроль дотримання обраної тактики та стратегії.

Попереднє тестування внутрішнього середовища та зовнішнього економічно –
правового середовища.

Контроль дисципліни виконання.

Збереження майна

Забезпечення ефективності використання всіх видів ресурсів (матеріальні,
трудові, фінансові)капіталу.

Внутрішній контроль та його складові.

Компетентний персонал

Розподіл прав та обов’язків,

Дотримання встановлених правил

Фізичний контроль за активами

Контроль за документацією

Незалежна перевірка виконання обов’язків.

25. Контрольні процедури, їх поняття класифікація, взаємозв’язок з
методичними прийомами.

Контрольна процедура – система взаємодії на суб’єкти і об’єкти
господарської діяльності, що здійснюються органами управління під час
проведення контролю.

Контрольно-ревізійні процедури використовують методичні прийоми контролю
і аудиту, тому їх характеризують за тими функціями, які вони виконують у
контрольно-ревізійному процесі.

Контрольно-ревізійні процедури за призначенням у застосуванні прийомів
контролю можна поділити на:

Організаційні (вибір спеціалістів для виконання контрольних функцій,
оформлення документів, встановлення об’єктів і вибір методики контролю);

Моделюючі (побудова організаційних та інформаційних об’єктів контролю);

Нормативно-правові (перевірка відповідності функціонування об’єкту
контролю правилам, передбаченим нормативно-правовим актам);

Аналітичні (розчленування об’єкту контролю на складові елементи і
дослідження їх із застосуванням спеціальних методик);

Розрахункові (перевірка достовірності кількісних і вартісних вимірників
господарських операцій, розрахунок узагальнюючих показників, які
характеризують об’єкт контролю);

Лічильно-обчислювальні (застосовуються при перевірці кількісної
характеристики об’єктів контролю);

Логічні (ґрунтуються на застосуванні логіки у процесі контролю);

Порівняльно-зіставлювальні (порівняння і зіставлення об’єкта контролю із
затвердженими зразками, нормативно-правовими актами для виявлення
відхилень від них);

26. Основні елементи внутрішнього контролю та їх оцінка.

Створення внутрішнього контролю (ВК) сприяє рішенню проблеми отримання
керівником якісної інформації. ВК забезпечує оптимальний хід процесу
упр-ня на всіх його стадіях. Мета ВК: забезпечення внутрішньої безпеки і
еф-го функ-ня субєкта госп-ня.

Основні завдання ВК:

забезпечення економічної безпеки п-ва

забезпечення ефективності використання всіх видів ресурсів (матер-ні,
трудові, фін-ві), капіталу

контроль дотримання обранної тактики та стратегії

попереднє тестування внутрішнього середовища та зовнішнього
економічно-правового середовища

контроль дисципліни виконання

збереження майна

Якісні хар-ки с-ми ВК:

організованість – здатність оперативно реагувати на управлінські та інши
впливи

вибірковість – здатність забезпечити вибір обєкта і інф-ї для проведення
перевірки

гнучкість і швидкодієвість – здатність швидко і легко пристосовуватись
до різних змін

раціональність – здатність знаходити оптимальні рішення по організації і
здійсненню контролю

здатність передбачувати недоліки окремих елементів с-ми контролю

Система ВК:

середовище контролю – набір хар-к, які визначають середовище функ-ня
обєкта і службові взаємовідносини, сприятливі для контролю. Склад із
зовн-ніх і внутр-ніх факторів:

зовнішні:

загальний стан ек-ки,

нестабільність законодавства,

регул-ня обліку, підлеглість під-ва

внутрішні:

філософія і стиль упр-ня – підхід кер-ва до визначення пріоритетів д-ті

орг-на структура – розподіл прав, обовязків, відповідальності

види і масштаби д-ті

кадрова політика

система б/о – с-ма, яка забезпечує внутрішню с-му контролю інформацією і
політика процедури, які відносяться до госп-ї д-ті.

Склад:

облікова політика – сук-ть принципів, методів, процедур, що викон-ся
п-вом

форма обліку – с-ма регістрів

спосіб обробки бух-ї інф-ї

Цілі, які передає с-ма обліку: законність, реальність, санкціонування,
повнота, оцінка, своєчасність, класифікація, підготовка звітності.

3. процедури контролю – спец-ні перевірки, які вик-ня персоналом з метою
досягнення спільної мети.

При розподілі прав, обовязків і відповідальності треба враховувати:

розподіл відповідальності між окремими особами за виконанням операцій,
їх записом і збереженням активів;

розподіл відповідальності за виконання різних етапів здійснення
господарських операцій;

розподіл відповідальності за ведення облікових регістрів і за складанням
звітності;

обмеження доступу до активів – заключення договорів на матер-ну
відповідальність, затвердження переліку осіб, які мають право
санкціювати ті чи інші операції, мають право підпису;

обовязкове документування – доказ, того, що дана операція була здійснена

фактичний контроль за активами та документацією – інвентарізація
основних засобів, забезпечення достовірності б/о;

ВК не може забезпечити повну гарантію досягнення і виконання постійних
задач керівником, бо:

контроль повинен бути еф-м відносно витрат на його зд-ня;

основний субєкт контролю – люди, яким властиві неуважність,
безвідповідальність;

контроль не розрахований на охват усіх операцій, д-ті, це неможливо;

с-ма ВК існує у змінному середовище оскільки не завжди може змінюватись
відповідно до неї.

Оцінка ефек-ті с-ми ВК повинна включати елементи:

персонал – компетентні люди з чітко визначеними правилами і обовязками;

розподіл обовязків;

дотримання необхідних процедур при зд-ні операцій;

контроль за збереженням активів і документів;

фізичний контроль над активами та документами;

незалежна перевірка виконання своїх обовязків.

В системі ВК перевіряють: законність, реальність, санкціонування,
оцінка, своєчасність

Побудова системи ВК (варіанти):

делегування окремих конкретних функцій на робочому місці центральним
підрозділом, який контролює процес;

тотальний ВК –

делегування функції контролю підрозділи з паралельним існуванням
підрозділів внурт-го аудиту.

Підходи до ВК як до відкритої с-ми:

Вхід – якась інф-на с-та та інф-я (зовн-ня та внур-ня) яку с-ма отримає

Перетворення інф-ції (безпосередньо контроль) включає наявність субєктів
процедур контролю

Вихід – конкретне упр-ке рішення по резул-м контролю.

27. Поняття контрольного процесу, хар-ка його стадій.

Контрольно-ревізійний процес є системним впливом на субєкт п-ї д-ті з
метою її оптимізації та нормативно-правового регулювання в умовах
ринкових відносин. Всякий дінамічний процес, повязаний з використанням
засобів і предметів праці, а також самої праці, складається з орг-ної,
технологічної та завершальної стадії. Щодо контрольно-ревізійного
процесу такими стадіями є: організаційна, дослідна, узагальнення та
реалізація результатів контролю. Організовують і безпосередньо
здійснюють цей процес контрольно-ревізійні підрозділи, які є в структурі
органів управління, на які покладено контрольні функції на
підприємствах. Незалежний фінансово-господарський контроль проводиться
аудиторськами фірмами.

Стадії контрольно-ревізійного процесу:

1)Організаційна стадія включає в себе вибір обєкта ревізії і
організаційно-методичну підготовку її.

Вибір обєкта ревізії полягає у встановленні першочерговості обєкта
перевірки, тобто п-ва, яке в плані проведення ревізій за тривалістю
міжревізійного періоду повинно підлягати комплексній ревізії або
контрольній перевірці, окремі показники його д-ті зумовлюють потребу у
невідкладних контрольних діях. Виходячи з хар-ру д-ті п-ва, змісту
контролю, визначають потребу в спеціалістах, яких слід залучати з
апарату ревізуючої організації для виконання контрольно-ревізійного
процесу, тобто формують ревізійну бригаду. Після цього видається
орг-но-розпорядчий документ – наказ, розпорядження керівника ревізуючої
орг-ї. У цьому док-ті вказують найменування п-ва, яке ревізують, вид
ревізії, період, за який перевіряють д-ть його, прізвище, імя та по
батькові, посаду кожного члена ревізійної бригади, визначають її
керівника, строк проведення ревізії. Керівником ревізійної бригади, як
правило, призначають працівника контрольно-ревізійної служби, який має
спеціальну освіту і практичний досвід ревізійної роботи.

Організаційно-методична підготовка ревізії починається з вивчення стану
економіки обєкта ревізії. На підставі вивчення економіки п-ва, яке
ревізують, керівник ревізійної бригади розробляє програму ревізії, яку
затверджує кер-к орг-ї, що призначає ревізію.потім вибирають методику
ревізії – вивчають методичні прийоми і контрольно-ревізійні процедури,
застосовують їх при перевірці різних обєктів контролю, використання
засобів ПЕОМ. Конкретизують ці питання прирозробці плану-графіка
ревізії, який передбачає встановлення строку перевірки кожного обєкта і
виконавців. Завершується орг-но-методична підготовка складанням робочого
плану ревізора де встановлюють проміжні інтервали часу і елементи
виконаних робіт.

2)Дослідна стадія контрольно-ревізійного процесу здійснюється ревізійною
бригадою безпосередньо на обєкти ревізії – п-ві. При цьому
забезпечується додерження принципу раптовості ревізії. Складається ця
стадія з двох етапів – переддослідного і дослідного.

Переддослідний етап включає низку процедур організаційного хар-ру,
спрямованих на створення необхідних умов для якісного проведення ревізії
в установлені строки.

Дослідний етап – це виконання контрольно-ревізійних процедур з перевірки
виробничої і фінансово-господарської д-ті п-ва за допомогою найпростіших
засобів ПЕОМ, а також способів діалогового спілкування з ЕОМ.

3)Стадія узагальнення та реал-ї рез-в контролю включає в себе
узагальнення і реалізацію результатів контрольно-ревізійних процесу.

Узагальнення результатів контролю – це систематизація недоліків у д-ті
підконтрольного п-ва. При цьому виявлені недоліки групують, оформлюють
резти проміжного контролю, складають аналітичні таблиці, слідчо-юридичне
обгрунтування, узагальнюють і відображають рез-ти ревізії в акті.

Реалізація рез-в контролю є завершальним етапом в контрольно-ревізійному
процесі. Ревізійна бригада разом з кер-м п-ва, де було проведено
ревізію, обговорюють рез-ти контролю у трудовому колективі, доповідаючи
про них на зборах активу, виробничій нараді. Обговорення результатів
ревізії оформлюють спец-м протоколом. Надання гласності рез-м контролю,
зміцнення його демократичних принципів дає змогу обєктивно визначити
причини недоліків у д-ті п-ва і розробити проект профілактичних заходів
щодо запобігання недоліків у подальшій роботі п-ва.

28. Трактування предмету контроль, господарський факт, як предмет
контролю та хар-ки системи обліку його віддання.

Предметом фінансово-господарського контролю – є процес розширеного
відтворення суспільно необхідного продукту і додерження його екон-го
регул-ня в умовах ринкової економіки.

В предмет фінансово-господарського контролю включають усю стадію процесу
відтворення суспільно необхідного продукту та нормативно-правове
регулювання її.

На стадії розподілу суспільно необхідно продукту фінансово-господарський
контроль перевіряє його використання на задоволення різноманітних потреб
сусп-ва – відшкодування витрат використанних засобів вир-ва, розподіл та
перерозподіл створенного продукту в умовах ринкових відносин. На стадії
розподілу суспільного продукту предмет фінансово-господарського контролю
поширюється на всі ланки н/г.

На стадії обміну суспільного продукту, тобто обороту товарів в умовах
товарно-грошових відносин, предмет фінансово-господарського контролю
включає договірни відносини, виконання договорів поставок із збуту і
заготівлі, задоволення купівельного попиту на засоби
матеріально-технічного забезпечення н/г і населення на товари народного
споживання насиченням ринку товарами. Отже, на стадії обміну контролюють
усі форми обороту суспільно необхідного продукту згідно із законами
ринкової економіки.

На завершальній стадії процесу відтворення – споживанні суспільно
необхідного продукту – фінансово-господарський контроль перевіряє
операції, повязані в основному з виробничим споживанням, тобто
відтворенням і розширенням суспільних виробничих фондів і задоволенням
суспільних потреб.

Отже, обєктивні умови задоволення потреб повязані з процесом вир-ва. На
всіх стадіях процесу відтворення фінансово-господарський контроль є
засобом виявлення протиріч у сусп-ві з метою своєчасного регул-ня
їх.суспільні і особисті потреби формуються на стадії вир-ва, набуваючи
форми дійсних потреб. Під дією смаків і нахилів людини, які виявляються
в процесі обміну, структура потреб змінюється, а рамки звужуються до
задоволення на стадії розподілу.

31. Документальні методичні прийоми включають:

Інформаційне моделювання – представлення обєкту, що вивчається у вигляді
моделі .

Камеральні перевірки – перевірка наявності всіх форм і додатків,
реквізитів та підписів, валюти балансу, проміжних підсумків,
взаємопов’язання показників звітних форм, основних контрольних
співвідношень між показниками і звітними формами . При камер.перевірці
використовуються тести системи контролю та перевірки на суттєвість.

Тести системи контролю застосовують для одержання аудиторських доказів
відносно відповідності структури та ефективності функціонування систем
обліку та внутрішнього аудиту. Вони класифікуються на:

ротаційні – являють собою порядок, відповідно до якого об’єкти, що
підлягають перевірці, вибираються аудитором по черзі на принципі
ротації;

глибинні тести є певною вибіркою операцій, що перевіряються на всіх
стадіях облікового процесу;

тести слабких місць призначені для перевірки конкретного аспекту
обліково-аналітичної роботи, де аудитор припускає наявність помилок;

спрямовані тести використовують з метою наступного контролю здійснюваних
оперцій;

наскрізні тести – це форма поглибленого тесту, яка використовується для
вивчення системи в цілому;

незалежні тести призначені для перевірки операцій і залишків, а також
здійснення інших процедур з метою отримання доказів про повноту,
правильність і законність операцій, відображених у бухгалтерських
записах і фінансовій звітності.

Процедури перевірки на суттєвість – це перевірки, які використовуються з
метою одержання аудиторських свідчень про виявлення суттєвих викривлень
фінансової звітності.

Процедури перевірки на суттєвість бувають 2 типів:

документальні перевірки операцій та залишків;

аналітичні процедури.

Аналітичні процедури полягають в аналізі співвідношень та тенденцій. За
результатами аналітичних процедур оцінюються зміни в діяльності під-ва,
помилки фінансової звітності. АП проводяться в основному в разі
надходження додаткової інформації яка не узгоджується з очікуваною.

Перерахунок – перевірка раніше отриманих розрахунків, використовується
для оцінки реальності тих статей звітності, які явяються результатами
розрахунків.

Підтвердження – це одержання письмової відповіді від незалежної третьої
сторони, яка підтверджує правильність тієї чи іншої інформації у
відповідь на відповідниї запит аудитора. Оскільки підтвердження
надходять з незалежних від клієнта джерел, вони є особливо цінними і
широко використовуються для підтвердження.

Співставлення – достовірність відображених в док-тах госп. операцій
перевіряється шляхом зіставлення даних різних док-тів, що відносяться до
одних і тих же або різних, але взємопов’язаних госп. оп-й.

Сканування – вивчення нетипових статей і подій, відображених в
документації госп.суб’єкта. сканування корисно проводити при
використанні вибірки для прийняття аудиторських рішень. Якщо вибірка
слугує основою відбору статей для превірки, існує вірогідність, що
аудитор вибере приклад який не відображає всю сукупність статей і прийме
помилкове рішення. Ризик можна зменшити просканувавши статті, які не
ввійшли до вибірки.

Простеження (трасування) – спосіб, при якому перевіряється госп.
інформ-я, починаючи з її відображення в первинних док-тах і далі по
системі бух.обліку до заключного запису.

32. Об’єкти контролю, їх класиф-я, хар-ка та параметриз-я.

Об’єктом контролю є предмети і засоби праці, а також сама праця, яка
використовується в процесі розширеного відтворення суспільно-необхідного
продукту.

Об’єкти контролю класифікуються:

за видами: ресурси; госп.процеси; економічні рез-ти; організаційні форми
управління; методи управління; функції управління;

відносно до сфери діяльності: основного і допоміжного виробництва; сфери
МТП; збуту; торгівлі; управління та ін.;

за зв’язком із часом: об’єкти, стан яких оцінюється в минулому; стан
яких оцінюється в сучасному; стан яких оцінюється в майбутньому;

за характером оцінки стану: за кількісними хар-ками (всі рез-ти
діяль-ті, всі рес-си); за якісними хар-ками (оцінка інформаційних
можливостей БО); за кількісними і якісними хар-ками одночасно;

за тривалістю знаходження у постійному контролі: обєкти, що постійно
знаходяться під к-лем; обєкти, що оцінюються періодично або потребують
одноразової оцінки;

за видами : обєкти внутрішнього к-лю; обєкти зовнішнього к-лю.

Визначивши обєкт к-лю, фактори, які впливають на його поведінку,
встановлюють його параметри, тобто повноту вивчення обєкта відповідно до
мети к-лю. Від правильності визначення параметра контролюючого обєкта
великою мірою залежить рез-т к-лю. Основними параметрами обєкта к-лю є:
економічно-правова хар-ка; предметна хар-ка; документальне забезпечення;
хронологія; облікова хар-ка; управлінська хар-ка.

34. Метод і мет-ка контролю. Заг-на хар-ка заг-наукових і спец мет-ів.

Метод фін-во-госп контр – сукупність способів та засобів за допомогою
яких оцінюється стан об”єктів, що вивчаються. Мет-д фгк ділиться на
загальнонаукові та власні методичні методи. Заг-наук вкл: Аналіз-це
прийом дослідження, який включає вивчення предмета уявним або практичним
розчленуванням його на складові об’єкти (частини об’єкта, його ознаки,
властивості, відносини).Синтез – прийом вивчення об’єкта в цілісності, в
єдності і взаємозв’язку його частин. У фінансово-господарському контролі
синтез пов’язаний з аналізом. Індукція-прийом дослідження, при якому
загальний висновок про прикмети множини елементів об’єкта складають на
основі вивчення не всіх прикмет, а лише частини елементів цієї множини,
тобто способом виведення висновків від окремого до загального.Дедукція—
досліджують стан об’єкта в цілому, а потім його складових слементіи,
тобто висновки від загального до окремого.Аналогія — прийом наукових
висновків, завдяки якому досягають пізнання одних об’єктів на основі
подібності їх з іншими. Моделювання— прийом наукового пізнання, що
грунтується па заміні об’єкта, явища, які вивчають, на їх аналог,
модель, що має істотні прикмети оригіналу.Абстрагування- пріїйом
відволікання (наприклад, перевіряють стан контролю трудової дисципліни в
окремих підрозділах підприємства і, абстрагуючись, роблять висновки в
цілому).Конкретизація – дослідження об’єктів у всій різнобічності їх, у
якісній багатогранності значень реального існування об’єктів. При цьому
досліджують стан об’єктів з певними конкретними умовами існування їх та
історичного розвитку виявлення у процесі контролю непродуктивних витрат
за місцями утворення їх — підрозділами, підприємствами тощо.Системний
аналіз—вивчення об’єкта дослідження як сукупності елементів, що
утворюють систему. Системний аналіз у фінансово-господарському контролі
передбачає оцінку поведінки об’єктів як системи з усіма факторами, що
впливають на його функціонування. У практиці досліджень системний аналіз
передбачає використання таких методик:

процедур теорії дослідження операцій для кількісної оцінки об’єктів
дослідження;

аналіз систем для дослідження об’єктів в умовах невизначеності.

функціонально-вартісний аналіз — вивчення об’єктів на стадії інженерної
підготовки виробництва.

Власні методичні прийоми фінансово-господарського контролю — це
специфічні прийоми, вироблені практикою на основі досягнень економічної
науки. Формуються ці прийоми залежно від цільової функції науки та її
загальнонаукових прийомів і характеризуються взаємним прокнкііснням в
однорідні галузі наук.

Органолептичні — інвентаризація, контрольні заміри робіт, вибіркові і
суцільні спостереження, технологічний та хіміко-технологічний контроль,
експертизи, службове розслідування, експеримент.

Інвентаризація — перевірка об’єктів контролю в натурі органолептичним
способом.

Суть цього прийому контролю полягає в тому, що перевірка наявності і
стану об’єктів визначається оглядом, підрахунками, зважуванням,
обмірюванням.Інвентаризація застосовується всіма видами
фінансово-господарського контролю.

Контрольні заміри робіт — прийом фактичного контролю, що застосовується
установами банків при перевірці виконаних будівельно-монтажних робіт, а
також іншими контролюючими органами при проведенні фактичного контролю
обсягів виробництва, робіт і послуг.

Вибіркові спостереження — прийом статистичного контролю якісних
характеристик господарського процесу. Використовується у
фінансово-господарському контролі тоді, коли суцільний контроль технічно
неможливий.

Суцільні спостереження — прийом статистичного контролю фактичного стану
об’єктів, які вивчають, наприклад, проведення хронометражних
спостережень при контролі норм виробітку, використання робочого часу
працівників за звітний період тощо.

Технологічний контроль — прийом контролю інженерної і технічної
підготовки виробництва, а також якості продукції, яку випускають, її
відповідності технічним умовам, що перевіряють відділ технічного
контролю та інші служби підприємства в процесі попереднього, поточного і
заключного контролю виробництва.

Хіміко-технологічний контроль — прийом контролю якості сировини і
матеріалів, які використовуються у виробництві продукції, а також
якісних характеристик виробів. Здійснюється цей вид контролю
лабораторним аналізом, перевіркою продукції на технологічному конвейєрі,
фінішній стрічці та іншими способами.

Експертизи різних видів — прийоми експертних оцінок, що застосовуються
технологічними, судово-бухгалтерськими, криміналістичними,
товарознавчими та іншими експертизами при дослідженні спеціальних
питань, пов’язаних з фінансово-господарським контролем.

Службове розслідування — сукупність прийомів перевірки додержання
службовими особами, а також робітниками і службовцями
нормативно-правових актів, що регулюють виробничі відносини у різних
ланках народного господарства.

Експеримент — науково поставлений дослід відповідно до мети
фінансово-господарського контролю для перевірки результатів процесів,
які планують або виконані.

Розрахунково-аналітичні :

Економічний аналіз — система прийомів у фінансово-господарському
контролі для розкриття причинних зв’язків, що зумовлюють результати явищ
і процесів.

Статистичні розрахунки — прийоми одержання таких величин і якісних
характеристик, яких немає безпосередньо в економічній інформації
підприємства, що ревізують.

Економіко-математичні методи застосовуються у фінансово-господарському
контролі при визначенні впливу факторів на результати господарських
процесів з метою оптимізації їх на стадії планування і проектування, а
також після завершення господарських процесів, якщо іншими методичними
прийомами встановити взаємозв’язки факторів неможливо.

Документальні :

Інформаційне моделювання — це інформаційна сукупність, яка представляє
контролюючий об’єкт у вигляді моделі.При моделюванні використовується
нормативно-правова, договірна, облікова, звітна та інша інформація про
об’єкти. Дослідження документів-прийоми документального контролю
достовірності, доцільності, ефективності господарських операцій,
відповідності їх законодавчим та нормативно-правовим актам, що регулюють
процес розширеного суспільного виробництва.Камеральні перевірки —
прийом документального контролю проектно-кошторисної документації по
капітальних вкладеннях, а також документів на виконання
будівельно-монтажних робіт, які подають установі банку, що здійснює
контроль за фінансуванням капітальних вкладень з державного бюджету.
Нормативно-правове регулювання—система прийомів, що використовуються
фінансово-господарським контролем для виявлення порушень нормативних і
правових актів у процесі розширеного суспільного відтворення.

Узагальнення і реалізація результатів контролю — сукупність прийомів
синтезування результатів контролю і прийняття рішень щодо виправлення
виявлених недоліків у фінансово-господарській діяльності обревізованого
підприємства і запобігання їм у майбутньому.

Групування недоліків — систематизація і узагальнення недоліків і
порушень нормативно-нравових актів у процесі господарської діяльності за
економічною однорідністю, часом проведення і важливістю.Групування
передбачає хронологічну послідовність, систематизований і
хронологічно-систематизований способи.Хронологічна послідовність —
спосіб групування недоліків і порушень нормативно-правових актів,
виявлених у процесі дослідження документів. Систематизований спосіб
групування дає змогу виявити недоліки при дослідженні однорідних
документів за весь ревізований період. Хронологічно-систематизований
спосіб — це мішане групування, яке полягає в тому, що ревізор виявляє
недоліки в хронологічній послідовності і систематизує їх за економічною
однорідністю операцій. Документування результатів проміжного контролю —
це спосіб оформлення результатів контрольних дій на проміжних стадіях
ревізії або перевірки, наприклад складання акта вибіркової
інвентаризації товарно-матеріальних цінностей і розрахунків з
постачальниками, покупцями і підрядчиками, дебіторами і кредиторами,
коштів у касі та у підзвітних осіб.

Аналітичне групування — це сукупність прийомів статистичних групувань за
однорідністю ознак підконтрольних об’єктів та виявлених
недоліків.Слідчо-юридичне обгрунтування включає способи одержання
доказів ревізією недоліків і порушень законодавства, нормативно-правових
актів, розміри завданих матеріальних збитків і відповідальних за них
конкретних осіб.

Систематизований виклад недоліків у акті комплексної ревізії — комплекс
прийомів узагальнення результатів проведеного контролю відповідно до
правил Єдиної державної системи діловодства. Використовують ці прийоми
при складанні актів комплексної ревізії, тематичних перевірок і
обстежень, доповідних і службових записок за результатами контролю.

Прийняття рішень за рез-ми ревізій – вплив суб”акта на об”єкт контролю.
Заст. Цей спосіб при розробці і виданні наказів, розпоряджень,
обстеження.

Контроль за викрнан-м прийнятих рішень – передбачає встановлення
фактичного стану об2єкта контролю і його поведінки відповідно до упр-ї
дії.

35. Державна контрольна служба в Україні.

Д к с склад з Головного КРУ України, КР управлінь в республіці Крим,
областях, містах Києві і Севастополі, контр ревізійних підрозділів в
районах, містах і ра-х у містах. Головні завдання : здійсн держ контролю
за витрачанням коштіві матер цінностей, їх збереженням, станом і
достовірністю б.о. і звітності в міністерствах, відомствах, держ
комітетах, фондах, бюдж установах, підпр-х, орг-х, які отримують кошти з
бюджетів усіх рівнів та держ валютних фондів, розроблення пропозицій
щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у
подальшому.

КРСлужба у своїй діяльності керується Конституцією , законом про КР
Службу ін зак-ми актами. КРС діє при МінФіні Укр. І підпорядковується
МінФіну Укр. КРУ в Республіці Крим, обл., Києві, Севаст
підпорядковуються Головному КРУ Укр.. Видатки на утримання КРС
визначаються КабМіном і фінансуються з держ бюджету.

Функції КРС: організують роботу крпідрозділів в Криму, обл. Києві,
Севаст по проведенню ревізій і перевірок ; провадять ревізії та
перевірки фін діяльності, стану збереж коштів і матер цінностей;
проводять ревізії і перевірки повноти оприбуткування, правильності
витрачання і збереження валютних коштів; здійсн контроль за усуненням
недоліків і порушень. Виявлених попередніми ревізіями і перевірками;
розробляють інструктивні та ін НА про проведення ревізій та перевірок;
здійсн методичне керівництво і контроль за діяльн підпорядкованих кр
підрозділів.

Обов”язки КРС: ревізувати та перевіряти у міністерствах, відомствах,
держ комітетах, фондах, бюдж установах, підпр-х, орг-х грошові та бух
документи, звіти, кошториси;

Безперешкодний доступ на склади, сховища, вир-чі примішення для їх
обстеження; залучати кваліфікованих фахівців для проведення контрольних
обмірів буд., монтажних, ремонтних та ін робіт; вимагати від керівників
об”єктів, що ревіз-ся або перевіряються, проведення інвентаризацій осн
фондів, ТМЦ, грош коштів і розрахунків, якщо треба опечатувати каси;
стягувати у доход держ кошти; накладати адміністративні стягнення(якщо
передбачено НА); застосов фін санкції.

Ревізія або перевірка проводиться на підставі документа, підписаного
начальником держКРС. Начальником упр-ня,їх заступниками або керівником
підрозділу служби р районі. Місті або р-ні в місті. За ініціативою КРС
ревізія або перевірка може проводитись не частіше 1 разу на рік.За
дорученням правоохоронних органів може бути проведено у будь-який час.

За невиконання або неналежне вик-ня своїх обов”язків службові особи КРС
притягаються до дисциплінарної та кримінальної відп-ті. Службовці КРС
повинні у випадках виявлених зловживань і порушень передавати правоох
органам матеріали ревізій та повідомляти про виявлені зловжив і поруш
держ органам і органам уповноваж управляти держ майном. При вилученні
документів у зв”язку з їх підробкою або виявленими зловжив працівник КРС
повинен негайно повідомити про це правоох органи. Вилучені документи
зберігаються до закінчення ревізії або перевірки. Після цього вони
повертаються відп-му під-ву. Якщо правоох органами не прийнято рішення
про виїмку цих документів. Працівники КРС повинні забезп дотримання
комерційної та службової таємниць.

Службові особи КРС є представниками органів держ виконавчої влади, вони
перебувають під захистом закону.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020