.

Роль податків у формуванні місцевих бюджетів (на прикладі) (дипломная)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
586 21625
Скачать документ

Дипломна робота

на тему:

«Роль податків

у формуванні місцевих бюджетів»

(на матеріалах Коломийського відділення

Державного казначейства України)

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1. ПОДАТКОВІ НАДХОДЖЕННЯ, ЯК ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО

ФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ
БЮДЖЕТІВ…………………………………………………..8

1.1. Місцеві бюджети та їх місце в соціально-економічному
розвитку

території……………………………………………………..
………………………………………………8

1.2. Податки як інструмент формування доходів місцевого
бюджету…16

1.3. Характеристика податків і зборів, які формують доходи
місцевих

бюджетів……………………………………………………….
………………………………………….29

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ, СПЛАЧЕНИХ У МІСЦЕВІ

БЮДЖЕТИ КОЛОМИЙСЬКОГО РАЙОНУ ЗА 2003-2004 РОКИ………………40

2.1. Характеристика Коломийського відділення Державного

казначейства……………………………………………………
………………………………………..40

2.2. Аналіз податкових надходжень місцевих бюджетів за
2003-2004

роки…………………………………………………………..
……………………………………………..44

2.3. Міжбюджетні трансферти як джерело доходів місцевих
бюджетів

Коломийського
району…………………………………………………………
…………………..68

РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ

БЮДЖЕТІВ ЗА РАХУНОК ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ…………………..76

3.1. Зарубіжний досвід формування місцевих бюджетів за
допомогою

податків і
зборів…………………………………………………………
……………………………76

3.2. Шляхи вдосконалення формування доходів місцевих бюджетів в

Україні………………………………………………………..
……………………………………………81

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Держава виконує свої функції за допомогою формування і використання
бюджетного фонду. На практиці цю програмно-стратегічну мету кожна країна
реалізує по-своєму. Від уряду перш за все залежить створення такої
системи виконання державного бюджету, яка давала б змогу забезпечувати
контроль за відповідністю державних доходів і видатків прийнятому Закону
про бюджет на поточний рік , а також рівномірне розподілення надходжень
і витрат у часі, підтримання пропорційності їх упродовж бюджетного року.

Провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання
економічних процесів належить податкам. Саме податково-бюджетна й
грошово-кредитна політика є ефективними методами державного регулювання
ринкової економіки, що застосовуються в більшості західних країн
протягом багатьох десятиріч.[15,c.383]

Сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до
державних цільових фондів, що справляються у встановленими законами
України порядку, становлять систему оподаткування. Податкова система
кожної країни відображає її специфічні умови господарювання, життя.
Податкова система – це система, яка об’єднує тісно взаємозв’язані
систему оподаткування, систему податкових служб та систему законодавчих
актів, нормативно-інструктивних положень, які забезпечують нормальне
функціонування систем оподаткування і податкових служб.

Податки, з одного боку, забезпечують фiнансову базу держави, а з іншого,
що дуже важливо, — виступають головним знаряддям реалізації економічної
політики. Звичайно, держава має в своєму розпорядженні цілий ряд
інструментів для вирішення протиріч, які виникають у суспільстві. Але
провідне місце серед них посідає саме політика держави в галузі
оподаткування. Створення податкової системи – це і наукова, і практична
проблема, основою вивчення якої є глобальний аналіз господарського життя
в державі, дохід населення, бюджету сім’ї і підприємницьких структур.

На сучасному етапі соціально економічного розвитку України одним із
нагальних завдань є становлення ефективної податкової системи як
інструменту державного регулювання економіки.[21,c.35]

Податки – один із найважливіших чинників непрямого регулювання
економічних процесів, завдяки якому держава здійснює на користь
суспільства відрахування певної частини валового внутрішнього продукту у
вигляді обов’язкового внеску. Внески здійснюють основні учасники
виробництва ВВП: робітники, які своєю працею створюють матеріальні й
нематеріальні блага й отримують відповідний дохід, та господарюючі
суб’єкти – власники капіталів, які діють у сфері підприємства.

Найповніше сутність податків характеризують виконувані ними функції:
фіскальна й регулююча. Суть фіскальної функції полягає у забезпеченні
централізації певної частини валового внутрішнього продукту в державному
бюджеті з метою фінансування державних витрат. Використання регулюючої
функції здійснюється через податкову політику.

Податкова політика – це політика держави у сфері оподаткування, яка
передбачає маніпулювання податками для досягнення певних цілей –
збільшення обсягу виробництва та зайнятості, зниження рівня інфляції.
Вона передбачає встановлення й зміну податкової системи, визначення
податкових ставок та їх диференціацію, надання податкових пільг,
визначення механізму обчислення та зарахування коштів до
бюджету.[32,c.40]

За допомогою певної податкової політики можна регулювати такі
соціально-економічні процеси як обсяг виробництва, зайнятість,
інвестиції, розвиток науки і техніки, структурні зміни, ціни,
зовнішньоекономічні зв’язки, рівень життя населення, рівень споживання
певних товарів тощо.

Актуальність теми полягає в тому, що система оподаткування в Україні
відіграє важливу роль в економіці країни, є формою економічного
забезпечення функціонування держави та її органів при виконання різних
соціально-економічних заходів.

В умовах переходу до ринкової економіки роль податків зростала. Вони
забезпечують 92% надходжень до централізованого фонду бюджету і за їх
допомогою здійснюється перерозподіл доходів громадян. Але ніхто і в
ніякі часи не мав бажання сплачувати податки, якими би не значними вони
були б. Проблема сплати податків виникає разом з виникненням держави, а
отже самою появою обов‘язкових платежів податків, але не дивлячись на цю
проблему вони і далі виконують роль регулятора економіки, за допомогою
якого держава впливає на різні сторони суспільного життя. Роль податків
та зборів у формуванні доходів Державного бюджету має низку проблем і
недоліків, які потрібно оперативно вирішувати. Тому дослідження ролі
податків та зборів у формуванні доходів Державного бюджету є актуальним
і важливим, що й обумовило вибір дипломної роботи.

Дана тема є надзвичайно актуальною на даному етапі розвитку політичного,
економічного та соціального життя в Україні, оскільки гостро постала
проблема подолання бюджетного дефіциту та несплати податків.

Метою роботи є дослідження стану та перспектив розвитку податкової
системи України, розроблення висновків і пропозицій щодо удосконалення
податкової системи, аналіз надходжень до місцевих бюджетів протягом
2002-2004 років, а також визначення основних напрямків збільшення
дохідної частини місцевих бюджетів.

Відповідно до поставленої мети у дипломній роботі потрібно вирішити
наступні завдання:

дослідити необхідність удосконалення податкової системи України;

дати характеристику державним податкам та зборам сплачених до бюджету
протягом 2003-2004 років;

проаналізувати виконання доходної державного бюджету за 2003 –2004років.

Об’єктом дослідження виступає система грошових відносин з приводу
розподілу вартості ВВП з метою формування доходів місцевих бюджетів.

Предметом дослідження виступає механізм виконання дохідної частини
місцевих бюджетів, у тому числі Коломийським відділенням Державного
казначейства України.

Теоретичною та методичною основою для написання дипломної роботи
виступають Закони України, Укази Президента України та постанови уряду
України з питань оподаткування та державного бюджету, матеріали
наукових, науково-практичних конференцій, статистичні дані, практичні
матеріали по виконанню місцевих бюджетів за доходами.

Інформаційним забезпеченням для написання дипломної роботи є звітні
матеріали Коломийського відділення Державного казначейства в Україні та
Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції.

РОЗДІЛ 1. ПОДАТКОВІ НАДХОДЖЕННЯ , ЯК ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ
МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Місцеві бюджети та їх місце в соціально-економічному розвитку
території

Місцеві бюджети – це важлива фінансова категорія, основа якої становить
система фінансових відносин:

між місцевими бюджетами і господарськими структурами, що функціонують на
певній території;

між місцевими бюджетами і населенням певної території, що складаються
при мобілізації і витрачанні їхніх коштів;

між місцевими бюджетами різних рівнів із перерозподілу фінансових
ресурсів;

між державним та бюджетами місцевого рівня.

Надзвичайно велику роль відіграють місцеві бюджети в економічному та
соціальному розвитку певного регіону. Саме через державний і місцевий
бюджети та інші ланки бюджетної системи держава здійснює свою соціальну
політику, впливає на соціально-економічні відносини, забезпечує
фінансування таких сфер, як культура, охорона здоров‘я, соціальний
захист населення, а також житлово-комунального господарства.

Органи влади місцевого самоврядування найтісніше пов‘язані з
розв‘язанням проблем економічного і соціального розвитку економічного
регіону. Вони найгостріше відчувають недоліки фінансової структури,
зумовлені кризою в економіці та складностями функціонування фінансової
системи країни.

Фінансовою базою органів місцевого і регіонального самоврядування та
органів виконавчої влади для розв‘язання проблем економічного і
соціального розвитку відповідного регіону є місцеві бюджети, які у
перехідний період до ринкової економіки залишаються без стабільних
власних надходжень. До основних джерел формування їх доходів належать
місцеві податки і збори, доходи та збори, які встановлюються місцевими
радами, відрахування від загальнодержавних доходів і податків, а також
дотацій та субвенції, які виділяються з державного бюджету і бюджетів
вищого рівня.

Доходи місцевих бюджетів значною мірою залежать від фінансових ресурсів
регіону та галузевої структури господарського комплексу, рівня
реструктуризації та комплексного економічного розвитку регіону. До
фінансів регіону включаються:

місцеві бюджети всіх рівнів;

загальнодержавні та позабюджетні фонди;

кредитні ресурси;

фінанси суб‘єктів господарювання;

іноземні інвестиції;

внутрішні запозичення у населення.

Ринкова економіка за усього розмаїття її моделей характеризується
соціально-орієнтованим господарством, яке доповнюється державним
регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так i
у механізмі їхнього регулювання з боку держави відіграє державний
бюджет. Він — невід’ємна частка ринкових відносин i водночас є важливим
інструментом реалізації державної політики. Тому важливо усвідомити
природу державного бюджету, особливості його формування та
функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку
суспільного виробництва.

Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України є
економічною категорією i відображає грошові відносини, які виникають між
державою, з одного боку, i підприємствами, організаціями, установами
всіх форм власності i фізичними особами — з іншого, з приводу утворення
централізованого фонду грошових коштів держави i його використання на
розширене відтворення, підвищення рівня життя i задоволення інших
суспільних потреб. Завдяки бюджету відповідно до Конституції України
держава повинна мати можливості зосередити фінансові ресурси на важливих
ділянках економічного та соціального розвитку.[28,c.13]

Централізація коштів має важливе економічне i політичне значення,
оскільки доходи, які мобілізуються до державного бюджету, є втіленням у
життя державних заходів. Це надає можливість маневрувати коштами,
зосереджувати їх у важливих галузях економічного та соціального
розвитку, здійснювати єдину економічну i фiнансову політику на території
України.

У розвинених країнах державний бюджет не лише забезпечує акумулювання
коштів, необхідних для фінансування держави, використовується не лише
для часткового перерозподілу доходів із метою підтримання сприятливого
соціального становища у державі, а й для впливу на економічні,
соціальні, національні, регіональні процеси у суспільстві провадження
вищими органами влади відповідно національної стратегії розвитку,
спрямованої на зміцнення державної безпеки.

За умов переходу економіки України до ринкових відносин державний бюджет
відіграє важливу роль, але при цьому змінюються методи його впливу на
суспільне виробництво та сферу соціальних відносин. Тому бюджет
використовується для міжгалузевого i територіального перерозподілу
фінансових ресурсів з урахуванням рівня розвитку економіки та культури
на всій території. Нині завдяки державному бюджетові України між
галузями та регіонами, а також серед населення перерозподіляється майже
60% від усього обсягу валового внутрішнього продукту.

Останніми роками спостерігається тенденція до зниження загального обсягу
фінансових ресурсів, які перерозподіляються через бюджетну систему. Але
за умов перехідної економіки провідна роль бюджету як в перерозподілі
фінансових ресурсів зокрема, так i національного багатства в цілому, є
об’єктивною реальністю. Це зумовлено тим, що бюджет якраз є
інструментом, за допомогою якого здійснюється регулювання економічних
процесів, чого не можна досягнути іншими методами, у тому числі й
ринковими.

Згідно зі сватовим досвідом, роль держави у розподільчих процесах з
розвитком ринкових відносин має зростати, i бюджет у цьому разі є
найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції. У
більшості розвинених країн світу завдяки бюджетові перерозподіляється
від 30 до 50% від усього обсягу валового внутрішнього продукту. Тому
треба вирізнити виважені форми й методи цього перерозподілу, що для
України є одним із найважливіших завдань.[26,c.35]

За умов переходу до ринкових відносин кошти державного бюджету України
повинні скеровуватись насамперед на фінансування структурної перебудови
економіки, комплексних цільових і науково-технічних програм, соціальний
розвиток i соціальний захист населення.

Враховуючи теоретичні засади бюджету, а також його практичне
призначення, бюджет України, як i бюджети розвинених країн, слід вважати
економічною категорією, централізованим фондом грошових коштів України,
центральною ланкою фінансової системи, основним фінансовим планом
держави.

Враховуючи наявність різних ланок фінансової системи, яким відведена
специфічна роль у розподільчому процесі, бюджету повинно належати
центральне місце. Це обумовлено тим, що через бюджет здійснюється
розподіл i перерозподіл валового внутрішнього продукту у всій його
повноті, тобто між галузями матеріального виробництва, виробничою та не
виробничою сферами, окремими ланками бюджетної системи та окремими
категоріями населення іншої ланки, яка б могла забезпечити у такому
обсязі розподільчі та перерозподiльчi процеси, у державі немає.

Досліджуючи бюджет у системі планів, слід відзначити, що він посідає
центральне місце. Це зумовлюється тим, що бюджет, будучи центральною
ланкою фінансової системи, повинен забезпечувати усі розподільчі та
перерозподiльчi процеси в Україні. Тобто бюджет як основний фінансовий
план повинен забезпечувати мобiлiзацiю грошових коштів держави,
здійснювати їхній розподіл за основними напрямками на вiдповiднi цiлi .

З економічної точки зору бюджетний механізм — це сукупність певних видів
бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації та використання
бюджетних коштів. Бюджетний механізм повинен бути реальним втіленням
основ бюджетної політики, відображати певну спрямованість бюджетних
відносин на вирішення економічних i соціальних завдань на певному етапі
розвитку держави.[20,c.301]

Бюджетний механізм повинен мати низку важелів, за допомогою яких держава
здійснювала б розподільчі i перерозподiльчi функції. За умов переходу до
ринку ці важелі повинні бути систематизовані в якості тих чи інших
підсистем бюджетного механізму, які б включали в себе: розробку
законодавчих та інших нормативних документів, що стосуються бюджету,
бюджетного планування, регулювання, нормування, фінансування,
внутрiшньобюджетного розподілу i перерозподілу фінансових ресурсів,
економічного стимулювання, економічного санкціонування, бюджетну
звітність, бюджетний контроль тощо.

Прорахунки в економічній політиці призвели до розвитку позаекономічних
методів перерозподілу фінансових ресурсів i появи тіньового сектора
економіки. Одним із результатів цього є хронічне відставання показників
фактичної наповненості Державного бюджету від обсягу запланованих
доходів.

Одна з основних причин існування такої економіки в Україні — відсутність
стабільності у функціонуванні фіскальної політики. Платники податків
різними способами рятуються від нестабільності й великих податків. Перші
переводять свої капітали за кордон, другі зовсім згортають свою
діяльність до кращих часів, треті йдуть, як зазначалось, у тіньовий
сектор. І хоча в Україні існує багато фінансових планів утворення й
використання певних коштів — бюджет є основним з них за обсягами,
суспільно-політичним значенням, ступенем впливу на iншi фондові кошти.
Крім того, державний бюджет України з переважною більшістю фондів
поєднаний організаційно.

Нинішня криза в економіці зумовлює напружене становище бюджету, нестачу
фінансування соціальної сфери, але i за цих умов державний бюджет є
головним джерелом підтримання життєвого рівня населення.

Водночас криза проявляється у хронічному дефіциті державного бюджету,
суттєвому скороченні обігових коштів суб’єктів господарювання на
мiкрорiвнi, протиріччях у формуванні бюджетів різних рівнів i
розбалансованості мiжбюджетних відносин.

Державний бюджет потребує насамперед чіткого правового оформлення, адже
він тісно пов’язаний з правовими відносинами. Проте, як свідчить аналіз
чинного законодавства в Україні, упродовж останніх років у сфері
державних фінансів ми маємо повну відсутність правових гарантій з боку
держави. Великою проблемою є надмірна централізація фінансових ресурсів
у державному бюджеті. Їхня децентралізація має відбуватися не
перерозподілом засобів державного бюджету, як законодавчим закріпленням
джерел бюджетних доходів територіальних громад, а завдяки докорінній
зміні підходу до правового регламентування управління державним
бюджетом.

Сконцентровані у бюджеті кошти призначаються для здійснення державної
соціально-економічної політики, забезпечення оборони та безпеки держави.
За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку
i успішного функціонування галузей економіки, з проведення конверсії
військово-промислового комплексу, охорони здоров’я, зміцнення
науково-технічного потенціалу й культури, покращення матеріального
становища населення та окремих його груп, підтримки
соціально-економічного розвитку регіонів.

Акумуляція у бюджетній системі значних грошових фондів створює
можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки i культури
на усій території країни. Бюджет є могутнім інструментом державного
управління. Фінансовий вплив державного бюджету на економіку має як
кількісну, так і якісну оцінки. Кількісна визначається питанням надання
чи ненадання коштів і в якій кількості, якісна – у встановленні
пропорцій розподілу ВВП і застосуванні різних інструментів цього
розподілу. Співвідношення обсягу бюджету і ВВП – важлива економічна
проблема, яка обумовлена особливостями функціонування економіки кожної
конкретної держави.[13,c.7]

Держбюджет входить до загальної системи фінансових планів країни, де він
посідає центральне місце. Це зумовлюється тим, що за допомогою бюджету
як центральної ланки фінансової системи здійснюється забезпечення
головних розподільних і перерозподільних процесів в Україні. Бюджет як
фінансовий план відіграє координуючу роль по відношенню до інших
фінансових планів. Так, будь-яке міністерство має свій фінансовий план
(кошторис), але він залежить від бюджету, з якого надходять асигнування
або в нього відраховуються платежі.[32,c.44]

Бюджет у кожній державі відіграє і правову роль, оскільки він
затверджується законом. Законом про бюджет на орган виконавчої влади
покладається обов’язок зібрати певну суму коштів і дозволяється
витратити ці кошти на видатки, пов’язані із безперервними його
функціонуванням.

Бюджет має і політичне значення, оскільки законодавчий орган за своїм
волевиявленням затверджує обсяг видатків і доходів бюджету на плановий
рік і цим ставить уряд під свій контроль. Те саме можна сказати і про
місцеві бюджети, які затверджуються територіальними громадами або через
утворені ними органи місцевого самоврядування. Районні і обласні бюджети
затверджують районні і обласні ради народних депутатів.

Необхідно зазначити, що державний бюджет відображає соціально-економічну
ситуацію в державі. У період економічного зростання більше людей мають
роботу. Держава в значних обсягах може фінансувати соціальні програми,
запозичення зменшуються. Інша річ, коли настає фаза економічного спаду:
збільшуються витрати на підтримку економіки, зростає державний борг і
дефіцит бюджету.[13,c.6]

Державний бюджет є історичним та стратегічним документом. Він містить
інформацію, яким чином держава збирала і витрачала кошти у попередніх
роках, що є підставою для розробки прогнозів бюджетної політики.

Сутність держбюджету, як економічної категорії, реалізується через його
функції:

розподільчу;

контрольну.

Завдяки розподільчій функції бюджету держава концентрує грошові кошти у
своїх руках і використовує їх з метою задоволення загальнодержавних
потреб. Жодна із інших ланок фінансової системи не здійснює такого
багатовидового (міжгалузеве, міжтериторіальне) та багаторівневого
(республіканський, обласний, міський) перерозподілу коштів як державний
бюджет.

Сфера дії розподільчої функції визначається тим, що у стосунки з
бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.
Розподільчі відносини за своєю сутністю різноманітні і охоплюють всі
рівні державного управління. Головним об’єктом бюджетного перерозподілу
є ВВП та національний дохід.

Контрольна функція дозволяє визначити результати управління фінансами,
своєчасно і повно оцінити фінансові ресурси, які надходять у
розпорядження держави, а також як фактично складаються пропорції з
розподілом бюджетних коштів, наскільки ефективно вони використовуються.

Значення державного бюджету обумовлено не лише обсягом коштів, які
зосереджено у ньому. В безпосередньому взаємозв’язку з бюджетом i під
його впливом функціонують усі iншi ланки фінансової системи.

Наявність бюджету створює можливість для маневрування при розподілі
коштів на потреби суспільства з урахуванням їхньої прiоритетностi
протягом певного проміжку часу.

Економічна сутність бюджету проявляється в його призначенні, а саме:

формування грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності
держави;

розподіл і використання цих фондів між галузями народного господарства;

контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств та
організацій, підвідомчих органам влади.

Як економічна категорія, державний бюджет відображає сферу економічних
відносин суспільства, пов’язаних із формуванням, розподілом і
використанням централізованих грошових коштів, що знаходяться у
розпорядженні держави і призначених для соціально-економічного розвитку
конкретних регіонів країни.

У майбутньому роль державного бюджету у соціальних процесах зростатиме.
Обумовлено це тим, що саме бюджетні кошти у сукупності з позабюджетними
фондами є фінансовим підґрунтям для здійснення соціальних перетворень
переходу на новий, вищий рівень соціального обслуговування населення.
Крім того, державний бюджет покликаний нівелювати соціальні наслідки
розшарування громадян за їхніми матеріальними статками, що викликано
переходом до ринкових умов господарювання.

Податки як інструмент формування доходів місцевого бюджету.

Реалізуючи положення статті 143 Конституції України та „Закону про
місцеве самоврядування”, Бюджетний кодекс, затверджений Верховною радою,
надає місцевій владі ще один дієвий важіль у здійсненні довгострокової
програми соціально-економічного розвитку. Йдеться про механізм
формування і виконання бюджету розвитку місцевого самоврядування.
Ресурси цього бюджету спрямовуються на розбудову місцевої соціальної та
виробничої інфраструктури.

Бюджетний кодекс враховує і те, що не всі місцеві бюджети самодостатні,
тобто спроможні самостійно фінансувати делеговані їм державою
повноваження, приміром, забезпечити встановлені стандарти медичних чи
освітніх послуг. Саме тому встановлюється система трансфертів із
держбюджету місцевим бюджетам, в які визначаються на основі
математично-розрахункової форми. Ця форма враховує основні відмінності
між місцевостями в їхній бюджетній спроможності.

Тому розрахунок трансфертів стає процесом, не залежним від особистих
інтересів чи уподобань. Отже, два міста у різних областях, що мають
однакові показники, отримуватимуть однакові суми трансфертів. Нарешті,
дуже важливо те, що отримані трансферти місцеві бюджети можуть
використовувати на реалізацію делегованих повноважень так, як вважають
за потрібне (скажімо, більше коштів певного бюджетного року можуть
спрямувати на освіту, а не на охорону здоров‘я, і навпаки).

Автономна фінансова політика місцевих органів влади проявляється й у
тому, що вони можуть на свій розсуд у разі потреби використовувати й
кошти з двох умовних кошиків доходів (на власні та делеговані
повноваження), не прив‘язуючи певні видатки до чітко визначеного кошика.
Все це буде можливо, якщо органи місцевої влади зможуть ухвалити свої
доходи на наступний бюджетний рік уже в грудні кожного поточного року (а
не лютому – березні, як це заведено нині).

Бюджетний кодекс і це робить можливим. Регулятор бюджетної реформи
фіксуватиме і розвиватиме ці сприятливі тенденції, формуючи так званий
кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування. В цьому кошику, власне,
і домінують такі податкові надходження, як: прибутковий податок із
громадян, єдиний податок із суб‘єктів підприємницької діяльності та
деякі інші податкові й неподаткові джерела. Разом вони можуть скласти
міцне фінансове підґрунтя місцевого самоврядування.

Бюджетний кодекс робить спробу забезпечити реалізацію делегованих і
власних повноважень над кошиками доходів місцевого самоврядування. Є два
кошики. Кошик номер один, вміст якого спрямовується на фінансування
реалізації повноважень, делегованих державою місцевим бюджетам згори.
Кошик номер два – це той кошик, який витрачається на виконання власних
повноважень. Чільну роль у першому кошику відіграє прибутковий податок
із громадян.

Із уведенням у дію головного регулятора бюджетної реформи прибутковий
податок із громадян на довгі роки стане основним джерелом наповнення
місцевих бюджетів, що цілком відповідатиме найкращим зразкам досвіду
європейських держав, наприклад, скандинавських країн, де прибутковий
податок із громадян становить левову частку у їхніх місцевих бюджетах.

Кошик номер два привабливий тим, що саме його існування матеріалізує ще
одну вимогу представників органів місцевого самоврядування. Коли держава
визначиться з тим, від яких саме доходів вона власне, відмовляється і
які вона визначає доходами місцевих бюджетів, тоді й не братиме до
обрахунку ці доходи при визначенні обсягу офіційних трансфертів бюджетам
місцевого самоврядування.

Передусім бюджетний кодекс чітко визначає додаткові й дохідні
повноваження міст районного значення. За ними закріплюється вищезгаданий
кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування. Воднораз враховуючи, що
більшість соціально-культурної інфраструктури міст районного значення
утримується на рівні району, бюджетний регулятор встановлює певну частку
кошика доходів, яка передаватиметься до районного бюджету.

Водночас це не стосується тих окремих надходжень, котрі закріплені за
місцевими бюджетами – насамперед, прибуткового податку з громадян,
місцевих податків і зборів та плати за землю, які повністю спрямовуються
до місцевого бюджету.

Перспектива переходу на пряме спілкування Міністерства фінансів із 682
місцевими бюджетами ще більше загострює проблему точного і зваженого
розрахунку доходів місцевих бюджетів.

Ця методика має своєю основою формульний розрахунок і вже апробована в
державному бюджеті на 2001 рік. Вона спирається на обчислений
математиками сталий у часі й просторі показник бюджетного наповнення.
Частка кожного бюджету в наповненні всіх місцевих бюджетів України є
відносно сталою. Відштовхуючись від такого показника, можна цілком
обґрунтовано перевести розрахунок доходів місцевих бюджетів. Розрахунок
полегшується ще й тим, що Бюджетний кодекс відносить до кошика доходів
місцевих бюджетів найстаріші та й найпрогнозованіші надходження від
прибуткового податку з громадян.

Податки дуже складна й надзвичайно впливова на всі економічні
явища та процеси фінансова категорія. Це – обов’язковий елемент
економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного
розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі.
Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому,
робить її недієздатною і в кінцевому підсумку – позбавленою будь-якого
сенсу.

Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку
суспільства вводились різноманітні податки: на землю, майно, прибуток,
цінні папери, спадщину на дарування, додану вартість, заробітну плату,
акцизи, збори й відрахування, на автомобілі, коней, собак, продуктивну
худобу та птицю, бджіл, подушні податки і податки на неодружених
чоловіків, податки на бороду, двері, вікна тощо.

Найдавнішим джерелом державних доходів були домени, або
державне майно, землі, ліси. Спочатку вони належали до власності
монарха, доходи якого служили одночасно й доходам держави. Це були
приватноправові, а не публічно-правові доходи.

Іншим джерелом державних доходів виступали регалії – дохідні прерогативи
казни, певні галузі виробництва, види діяльності, що приймались у
виключне користування казни і виключалися з суспільного обороту, із
сфери діяльності населення. Регалі – все що не мало хазяїна,
оголошувалось таким, що належить казні. Регалії стали перехідним
ступенем до податків.

Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального
господарства до грошового та виникнення держави. Поняття податок першим
розкрив А. Сміт у роботі “Про багатство народів” (1770р). За його
словами “податок – це тягар, що накладається державою у формі закону,
який передбачає і його розмір, і порядок сплати”.

Найбільшого розквіту податки отримують за умов розвиненої ринкової
економіки. Саме вони стають об‘єктивним елементом фінансових відносин
між державою та фізичними й юридичними особами. Формується завершена
модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об‘єкти
оподаткування, ставки податків, терміни їх сплати, контроль за
надходженням та витрачанням.

За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього
продукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними
соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує вади ринкового
саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної
активності, мотивації праці, підтримання рівня зайнятості.

Податок – універсальна вихідна категорія, яка виражає основні суттєві
риси і властивості фінансів у будь-якій економічній системі ринкового
типу. Не випадково в умовах функціонування ринкової економіки податкова
форма в системі фінансових відносин стає провідною. Аналіз податків як
вихідної категорії, в якій проглядаються основні суттєві риси і
властивості фінансів, дає правильний орієнтир для розгляду різних
фінансових понять і категорій у чіткій відповідності з процесом
економічного розвитку.

За економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою і
платниками податків з приводу примусового відчуження частини знову
створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових
ресурсів, необхідних для виконання державою своїх функцій.

Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими
державними фондами. Існують ще обов‘язкові платежі, яким притаманні риси
податків:

Податкові платежі: плата за воду, землю – обов‘язкові збори, які
стягуються з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між
державою та платником;

Відрахування, внески – обов‘язкові збори з юридичних та фізичних осіб,
яким притаманні ознаки цільового призначення.

Основними характерними особливостями податку в порівнянні з
обов‘язковими платежами є те, що він:

справляється на умовах безповоротності. Повернення податку можливе
тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачені
пільги щодо даного податку;

має односторонній характер становлення. Оскільки податок сплачується з
метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від
індивідуальних потреб конкретного платника, то він є індивідуально
безповоротний. Сплата податку не породжує зустрічного зобов‘язання
держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового
централізованого або децентралізованого фонду;

не має цільового призначення;

є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.

Отже, податки – це обов‘язкові платежі, які законодавчо встановлюються
державою, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі
перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й
акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового
забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Сутність податків, як економічної категорії відображається в їх
функціях. Оскільки податкова система є однією із складових фінансової
системи, функції податків випливають із функцій фінансів. Податки в
основному виконують дві функції: фіскальну і регулюючу.

Сутність фіскальної функції полягає в тому, що саме за допомогою
податків і зборів забезпечується наповнення бюджетів усіх рівнів і
відповідно джерел формування доходів держави. Фіскальна функція
забезпечує:

досягнення максимально можливого балансу між доходами та видатками
бюджету держави;

рівномірний розподіл сум податкових надходжень між сферами бюджетної
системи;

стабілізацію регіонального рівня соціального забезпечення громадян та
забезпечення соціальних гарантій;

досягнення високого рівня соціальної інфраструктури в державі та рівня
соціальних гарантій в окремому регіоні;

забезпечення потреб науки, освіти, охорони здоров‘я, оборони та
управління.

Шляхом оподаткування досягається: регулювання попиту і пропозиції,
стимулювання заощаджень, вирівнювання індивідуальних доходів громадян,
стимулювання індивідуального підприємництва, стримування інфляції,
створення нових робочих місць, розвиток народних промислів, прикладного
мистецтва.

Отже, через фіскальну функцію системи оподаткування задовольняються в
загальнонаціональні потреби, а з допомогою регулюючої функції формуються
протидії надлишковому фіскальному тиску, тобто створюються дієві
механізми, які забезпечують баланс економічних інтересів держави,
юридичних та фізичних осіб.

Суть регулюючої функції податків полягає у можливості держави через
діяльність податкового механізму забезпечувати процес регулювання
соціально-економічних відносин. А саме за допомогою податкових ставок та
податкових пільг держава намагається регулювати – процес накопичення
капіталу, рівень платоспроможності, темпи розширеного відтворення,
захист малозабезпечених верств населення, перерозподіл доходів. В
основному діяльність регулюючої функції направлена на економічні і
соціальні процеси у суспільстві.

Вивчаючи функції податків, необхідно звернути увагу на те, що серед
фінансистів не і снує єдиної точки зору щодо функцій, які виконують
податки і, крім вищеназваних, називають ще: розподільчу, контрольну,
стимулюючу, економічну та захисну функції податків.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні визначає Закон України
від 18.02.199 року № 77/97-ВР «Про систему оподаткування в Україні».
Будь-які податки і збори (обов’язкові платежі), які запроваджуються
законами України, мають бути включені до цього закону. Всі інші закони
України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у
цьому законі.

В Україні всі податки і податкові платежі, які передбачені законом «Про
систему оподаткування в Україні» є обов’язковими до сплати на всій
території України незалежно від напрямків господарської діяльності та
формами власності.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і
пільги з оподаткування не можуть встановлюватися іншими законами
України, крім законів про оподаткування.

Податкова система – це наукова і практична проблема, основою вивчення
якої є глобальний аналіз господарського життя в державі, дохід
населення, бюджету сім’ї і підприємницьких структур.

Зміни і доповнення до нормативних актів про оподаткування стосовно
надання пільг, зміни податків, зборів (обов’язкових платежів), механізму
їх сплати вносяться до нормативних документів про оподаткування не
пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і
набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не
застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів
(обов’язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших
правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення
податкових переваг окремим суб’єктам підприємницької діяльності або
фізичним особам.

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України одним із
негайних завдань є становлення ефективної податкової системи як
інструменту державного регулювання економіки.

На рисунку 1.1 зображена структура системи оподаткування в Україні.

Рис 1.1. Структура системи оподаткування в Україні

В Україні справляються:

загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі);

місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов’язкові
платежі):

податок на додану вартість;

акцизний збір;

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб;

мито

державне мито;

податок на нерухоме майно (нерухомість);

плата (податок) за землю;

рентні платежі;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних

машин і механізмів;

податок на промисел;

збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного

бюджету;

збір за спеціальне використання природних ресурсів;

збір за забруднення навколишнього природного середовища;

збір на обов’язкове соціальне страхування;

збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

фіксований сільськогосподарський податок;

збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

єдиний збір, який справляється у пунктах; пропуску через державний
кордон України;

збір за використання радіочастотного ресурсу України;

збори до фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий,
регулярний, спеціальний) введений з 20.09.2001 року.

Загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) встановлюються
Верховною Радою України і справляються на всій території України.

З найбільш вагомих податків для формування бюджету є податок на
додану вартість та акциз.

Акцизний збір запроваджено Декретом Кабінету Міністрів України від
2б.І2.92р. №18-92 «Про акцизний збір».

Акцизний збір – непрямий податок, основою якого виступає
диференційований підхід до оподаткування різних товарів та товарних
груп. Тому акцизний збір називають специфічним акцизом.

Враховуючи різні призначення специфічного і універсального акцизу,
необхідною умовою оподаткування в умовах ринку є співіснування цих двох
форм непрямого податку в одній податковій системі..

Акцизний збір поступається ПДВ своїм фіскальним значенням, але переважає
його в можливостях регулювання процесів споживання окремих видів товару.
Він дозволяє через цінові механізми непрямо впливати на обсяги
виробництва та реалізацію окремих підакцизних товарів як на митній
території України, так і в сфері ЗЕД.[11]

Недоліком стягнення акцизного збору є те, що його сума включається в
базу оподаткування ПДВ. Це необґрунтовано збільшує ціну товару і
породжує подвійне оподаткування.

Зі сторони соціальної справедливості акцизний збір більш справедливий як
ПДВ, тому що до складу підакцизних товарів в основному включені так
звані “товари розкоші”, а ПДВ обкладаються всі товари і послуги за
універсальним підходом.

До таких (підакцизних) товарів, зокрема, відносяться:

пиво солодове;

нафтопродукти;

спирт етиловий;

алкогольні напої;

тютюнові вироби;

деякі транспортні засоби.

Платниками акцизного збору є: суб’єкти підприємницької діяльності,
нерезиденти, будь-які суб’єкти підприємницької діяльності, фізичні
особи резиденти або нерезиденти

Щодо податку на додану вартість – це складний податок, який передбачає
окреме існування податкових зобов’язань по ПДВ і окреме існування сум,
що підлягають сплаті ПДВ до бюджету.

Переваги ПДВ:

відсутність подвійного оподаткування і комунікативного ефекту;

одинакові умови щодо сплати як у виробника так і продавця;

стимулювання експорту, ритмічне надходження коштів до бюджету держави;

універсальний підхід до оподаткування різних товарів.

Недоліки ПДВ:

складний механізм нарахування і сплати;

регресивний вплив на малозабезпечені верстви населення.

Третім за розміром сплати до бюджету є мито та митні платежі.

Одним із непрямих податків є мито, запровадження якого тісно
переплітається із внутрішньою, зовнішньою економічною та політичною
діяльністю держави.

Воно справляється при ввезенні і вивезенні товарів через митний кордон
країни з метою захисту внутрішнього ринку від конкуренції товарів
імпортного виробництва, врівноваження цін, обліку експорту й імпорту
товарів в умовах вільної зовнішньої торгівлі.

Порядок сплати ставки мита регулюється Законом України від 02.05.1992
року №2097-ХП «Про єдиний митний тариф».

Митне регулювання, крім сплати мита передбачає обов’язкове декларування
товарів та сплату реєстраційних зборів – митних платежів.

Декларування здійснюється шляхом заповнення вантажних митних декларацій,
або валютних декларацій. Після декларування митні організації здійснюють
митне оформлення товарів, які перетинають митний кордон.

Мито – податок, що стягується з юридичних і фізичних осіб в разі
здійснення комерційних операцій, пов’язаних із перевезенням
товарів через державний кордон. Митні збори і митні платежі – це
своєрідна плата за виконання митницею своїх обов’язків.

Існують різні види мита. В залежності від напрямку руху товару, мита є:

– ввізні – на товар, що імпортується;

– вивізні – на товар, що експортується;

– транзитні – на товар, що переміщується митною територією транспортом
в третю країну.

Що податку на прибуток підприємств, то сплати та внесення податку до
бюджету регулюється Законом України від 22.05.97 року № 283/97-ВР „Про
оподаткування прибутку підприємств”.

Платниками податку є: суб’єкти господарської діяльності, бюджетні,
громадські та інші підприємства, установи, організації, які здійснюють
діяльність, спрямовану на отримання прибутку, а також філії відділення і
інші відокремлені підрозділи які не мають статусу юридичної особи.
Платниками податку є постійні представництва нерезидентів, які отримують
доходи в Україні.

Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових, що
оподатковуються у загальному порядку) сплачують до Державного бюджету
України суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над
валовими витратами та частиною валових витрат років, що передують
звітному (у разі коли вони не відшкодовані валовими доходами таких
років) після закінчення фінансового року. У разі перевищення за
підсумками року затверджених видатків Національного банку України над
отриманими доходами дефіцит покривається за рахунок Державного бюджету
України.

Об’єктом оподаткування є: прибуток, що визначається шляхом зменшення
суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових
витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Фіксований сільськогосподарський податок — це інтегрований податок, який
справляється з одиниці земельної площі. Він встановлений на період 1
січня 1999 року до 1 січня 2004 року.

Платниками цього податку є сільськогосподарські підприємства різних
організаційно-правових форм, селянські й інші господарства, які
займаються виробництвом, переробкою та збутом сільськогосподарської
продукції.

При визначенні підприємств платниками фіксованого сільськогосподарського
податку враховується умова, за якої сума, одержана ними від продажу
сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її
переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить понад 50%
від загальної суми валового доходу підприємства. Якщо у звітному періоді
ця умова не виконана, то підприємство сплачує податки і збори у
наступному звітному періоді на загальних підставах.

Сплачують податок і власники земельних ділянок та землекористувачі, які
виробляють продукцію сільськогосподарського виробництва, що призначена
для реалізації.

Не сплачують фіксований сільськогосподарський податок власники та
землекористувачі земельних ділянок, переданих для ведення особистого
підсобного господарства, обслуговування житлового будинку, городництва,
сінокосіння тощо.[30,c.26]

Характеристика податків та зборів, які формують доходи місцевих

бюджетів

В Україні, на даний момент, сплачуються такі місцеві податки і збори:

збір за паркування автотранспорту;

ринковий збір;

збір за видачу ордера на квартиру;

збір з власників собак;

курортний збір;

збір за участь у бігах на іподромі;

збір за виграш на бігах;

збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

податок із реклами;

збір за право на використання місцевої символіки;

збір за право на проведення кіно- і телезйомок;

збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й
лотерей;

комунальний податок;

збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що
прямує за кордон;

збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі;

податок з продажу імпортних товарів.

Збір за паркування автотранспорту.

Платниками збору за паркування автотранспорту є юридичні особи та
громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або
відведених для цього місцях.

Ставка збору за паркування автотранспорту встановлюється з розрахунку за
одну годину паркування, її граничний розмір не повинен перевищувати 3%
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних
місцях і 1% у відведених місцях. Збір за пар- кування автотранспорту
сплачується водіями на місці паркування.

Ринковий збір.

Ринковий збір — це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на
критих і відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків,
мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян,
які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші
товари. Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі.

Його граничний розмір не повинен перевищувати 20% мінімальної заробітної
плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних
осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду
продукції (товару).

Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реа- лізації
продукції.

Збір за видачу ордера на квартиру.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов’язані з
видачею документа, що дає право на заселення квартири.

Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не повинен
перевищувати 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час
оформлення ордера на квартиру.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується через установи банків до
одержання ордера і перераховується до бюджету місцевого самоврядування.
Документом про сплату збору є квитанція, видана установою банку.

Облік надходжень збору за видачу ордера на квартиру здійснюється
органами з обліку та розподілу житла.

Збір з власників собак.

Платниками збору з власників собак є громадяни — власники собак (крім
службових), які проживають у будинках державного і громадського
житлового фонду та в приватизованих квартирах.

Збір із власників собак справляється за кожний рік. Його граничний
розмір за кожну собаку не повинен перевищувати 10% неоподатковуваного
мінімуму доходів громадян на час нарахування збору.

Збір із власників собак стягується органами житлово-комунального
господарства.

Курортний збір.

Платниками курортного збору є громадяни, які прибувають у курортну
місцевість.

Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10%
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Від сплати курортного збору звільняються:

діти віком до 16 років;

інваліди та особи, які їх супроводжують;

учасники Великої Вітчизняної війни;

воїни-інтернаціоналісти;

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

особи, які прибули за путівками та курсовками до санаторіїв, будинків
відпочинку, пансіонатів, включно з містечками та базами відпочинку;

особи, які прибули до курортної місцевості у службове відрядження, на
навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів;

особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами
туристично-екскурсійних установ та організацій, а також ті, котрі
здійснюють подорож за маршрутними книжками;

чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

Курортний збір справляється з платників за місцем їх тимчасового
проживання.

У разі зміни платником місця проживання в межах курортної місцевості
курортний збір повторно не справляється. З осіб, які прибули в курортну
місцевість, збір справляється не пізніш як у триденний термін від дня
прибуття.

Курортний збір справляється:

адміністрацією готелю та іншими установами готельного типу

під час реєстрації прибулих;

квартирно-посередницькими організаціями при направленні осіб (крім
прибулих за путівками туристично-екскурсійних установ і організацій) на
поселення в будинки (квартири), що належать громадянам за правом
власності.

З осіб, які зупиняються в будинках (квартирах) громадян без сприяння
квартирно-посередницьких організацій, а також з осіб (крім тих, що
здійснюють подорож за маршрутними книжками), які проживають у наметах,
автомашинах тощо, курортний збір справляється в порядку, визначеному
Радами народних депутатів, що встановлюють цей збір.

Збір за участь у бігах на іподромі.

Збір за участь у бігах на іподромі справляється з юридичних осіб і
громадян, які виставляють своїх коней на змагання комерційного
характеру.

Граничний розмір збору за участь у бігах на іподромі за кожного коня не
повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збір за участь у бігах на іподромі справляється адміністрацією іподромів
до початку змагань.

Збір за виграш на бігах.

Збір за виграш на бігах справляється адміністрацією іподромів з осіб,
які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм
виграшу. Його граничний розмір не повинен перевищувати 6% від суми
виграшу.

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі.

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі,
справляється у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за
участь у грі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 5% від суми
цієї надбавки. Сума збору справляється адміністрацією іподромів з
учасника гри під час придбання ним квитка на участь у грі.

Податок із реклами.

Об’єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та
розміщення реклами.

Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни.

Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які
передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової
інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших
технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах,
будинках, транспорті та в інших місцях.

Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1% вартості
послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5% за розміщення реклами
на тривалий час.

Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встанов- лення та
розміщення реклами.

Збір за право на використання місцевої символіки.

Збір за право на використання місцевої символіки справляється з
юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною
метою.

Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого
населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних
пам’яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не
повинен перевищувати: з юридичних осіб — 0,1% вартості виробленої
продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої
символіки; з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, — п’яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок.

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок вносять комерційні кіно-
і телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями та
закордонні організації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих
органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду
міліції, оточення території зйомок тощо).

Граничний розмір збору за право на проведення кіно- і телзйомок не
повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й
лотерей.

Платниками збору на проведення місцевих аукціонів, конкурсного
розпродажу й лотерей є юридичні особи та громадяни, які мають дозвіл на
проведення аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей.

Об’єктом збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного
розпродажу й лотерей є вартість заявлених до місцевих аукціонів,
конкурсного розпродажу товарів, виходячи з їх початкової ціни або суми,
на яку випускається лотерея.

Граничний розмір збору за право на проведення місцевих аукціонів,
конкурсного розпродажу й лотерей не повинен перевищувати 0,1% вартості
заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від
суми, на яку випускається лотерея.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів і конкурсного розпродажу
справляється за три дні до їх проведення.

Збір на право проведення лотерей справляється під час одержання дозволу
на випуск лотереї.

Граничний розмір збору за право на проведення лотерей з кожного учасника
не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.

Комунальний податок.

Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних
установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських
підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10% річного
фонду оплати праці, обчисленого, виходячи з розміру неоподатковуваного
мінімуму доходів громадян.

Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що
прямує за кордон.

Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що
прямує за кордон, справляється з юридичних осіб та громадян України у
розмірі до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян залежно від
марки й потужності автомобілів, а з юридичних осіб і громадян інших
держав, у тому числі й суб’єктів колишнього Союзу РСР, — у розмірі від 5
до 50 доларів США. Збір не справляється за проїзд автотранспорту, що
здійснює перевезення за кордон:

• вантажів за державним замовленням і державним контрактом;

• громадян України за службовими відрядженнями;

• спортсменів, що від’їжджають на міжнародні змагання;

• громадян, що від’їжджають у порядку культурного обміну, на

лікування, оздоровлення (дітей) та за телеграмою на похорон

близьких родичів.

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі.

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі — це плата за
оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для
цього місцях.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і
громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та
інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального
розміщення та виду продукції.

Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен
перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для
суб’єктів, які постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для
цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у
день — за одноразову торгівлю.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється уповноваженими
організаціями, яким надано таке право.

Податок з продажу імпортних товарів.

Платниками податку з продажу імпортних товарів є юридичні особи і
громадяни, що зареєстровані як суб’єкти підприємництва. Об’єктом
оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що
зазначається в декларації, яка подається щоквартально до державної
податкової інспекції в районі (місті) за місцезнаходженням (місцем
проживання) суб’єкта підприємництва.

Граничний розмір податку з продажу імпортних товарів не повинен
перевищувати 3% виручки, одержаної від реалізації цих товарів.

Порядок сплати й перерахування місцевих податків і зборів.

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого
самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими
вони встановлюються. Стягнення невнесених в установлений термін місцевих
податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Джерела сплати місцевих податків і зборів:

Податки і збори:

збір за виграш на бігах;

збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й
лотерей;

комунальний податок;

збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що
прямує за кордон;

збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі;

податок з продажу імпортних товарів.

Сплачуються юридичними особами з доходу (прибутку), що залишається в їх
розпорядженні, але не більше 10% оподаткованого доходу (прибутку).

Податки і збори:

збір за паркування автотранспорту;

ринковий збір;

збір за видачу ордера на квартиру;

збір за право на використання місцевої символіки;

збір за право на проведення кіно- і телезйомок;

Плата за землю – це податковий платіж, який стягується з власника землі
або землекористувача, розмір якого безпосередньо залежить від величини
земельної ділянки, граничної оцінкової ставки та призначення землі.

Платниками земельного податку є власники землі і землекористувачі, крім
орендарів та інвесторів – учасників угоди про розподіл продукції. Коли
земельні ділянки орендуються у громадян та юридичних осіб, у власності
яких ці земельні ділянки перебувають, земельний податок сплачується
орендодавцями. Орендар при цьому сплачує орендодавцю орендну плату, яка
фактично компенсує сплату земельного податку.

Об‘єктом плати за землю виступає земельна ділянка, а також земельна
частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, в тому числі
на умовах оренди. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що
перебуває у спільній власності від кількох осіб, плата за землю
нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на
будівлю.

Платники податку сплачують земельний податок з дня виникнення права
власності права користування земельною ділянкою, тобто з моменту
одержання акту на право власності чи користування землею, який
видається сільськими, селищними, міськими, районними радами народних
депутатів.

Статтею 12 Закону України „Про плату за землю” передбачено звільнення
окремих категорій платників податків від сплати. Так, мають право не
оплачувати земельного податку:

– заповідники;

– вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і
навчальних закладів сільськогосподарського профілю та ПТУ;

– органи державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури,
установи та організації, які повністю отримуються за рахунок бюджету;

– вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров‘я,
соціального забезпечення, фізичної культури та спорту;

– зареєстровані релігійні та благодійні організації, які не займаються
підприємницькою діяльністю;

– покупець об‘єкта незавершеного будівництва за земельну ділянку,
відведену під такий об‘єкт, з моменту придбання об‘єкта на термін
будівництва.

З 1 січня 2004 року звільняються від сплати земельного податку
підприємства, установи й організації у складі яких є структурні
підрозділи, що надають санаторно-курортні й оздоровчі послуги дітям. Не
буде сплачуватись податок і за землі дитячих санаторно-курортних і
оздоровчих закладів, а також за земельні ділянки структурних підрозділів
підприємств і організацій, що надають дітям санаторно-курортні й
оздоровчі послуги.

В межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України від
сплати податку звільняються:

інваліди I та II груп;

громадяни, які виховують трьох і більше дітей;

громадяни, члени сімей яких проходять строкову військову службу;

пенсіонери;

особи, які користуються пільгами відповідно до Закону України „Про
статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту”;

громадяни, яким в установленому порядку видано посвідчення про те, що
вони постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи.

Деякі суб‘єкти підприємницької діяльності звільняються від сплати
земельного податку на підставі інших нормативно-правових актів. Так, не
є платниками сільськогосподарські підприємства – платники фіксованого
сільськогосподарського податку, фізичні і юридичні особи, суб‘єкти
малого підприємництва, які зареєстровані як платники єдиного податку за
ті землі, які використовуються ними для здійснення підприємницької
діяльності.

Статтею 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної
передачі земельних ділянок громадянам, а саме для:

ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 га;

ведення садівництва – не більше 0,12 га;

будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і
споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 га, у селищах – не
більше 0,15 га, у містах – не більше 0,10 га.

Земельні ділянки, набуті такими громадянами у власність понад норми
безоплатної передачі у порядку, встановленому цим Кодексом, обкладаються
земельним податком на загальних підставах.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ, СПЛАЧЕНИХ У МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ
КОЛОМИЙСЬКОГО РАЙОНУ ЗА 2003-2004 РОКИ

Характеристика Коломийського відділення Державного казначейства

Коломийське відділення Державного казначейства виконує такі функції :

1) здійснює виконання відповідних показників державного бюджету та
контроль за надходженням, рухом і використанням державних позабюджетних
фондів у частині, що визначається Державним казначейством;

2) забезпечує відповідно до встановлених розмірів асигнувань та
касового плану цільове фінансування видатків державного бюджету;

3) веде облік розпорядників коштів, яким виділяються асигнування

з державного бюджету та державних позабюджетних фондів;

4) здійснює прогнозування та касове планування коштів державного
бюджету;

5) здійснює за поданням Державної податкової інспекції повернення за
рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків,
зборів та обов’язкових платежів;

6) веде бухгалтерський облік руху коштів державного бюджету за
рахунками відділень Державного казначейства;

7) здійснює збирання, контроль, зведення та подання вищестоячим
органам Державного казначейства фінансової звітності про стан виконання
показників державного бюджету ;

8) проводить роботу, пов’язану із здійсненням контролю за дотриманням
чинного законодавства України з питань виконання державного бюджету;

9) передає Державній податковій інспекції документи про стягнення у
безспірному порядку до державного бюджету штрафів за порушення
установами банків та підприємствами зв’язку встановленого порядку
проходження і виконання платіжних доручень по доходах і видатках
державного бюджету;

10) готує і подає вищестоящим органам Державного казначейства у разі
потреби пропозиції про скорочення видатків державного бюджету;

11) розглядає заяви, пропозиції, скарги громадян, підприємств, установ
та організацій.

Коломийське відділення Державного казначейства у своїй роботі керується
положенням “про відділення”, законами України, положеннями КМУ,
службовими розпорядженнями тощо.[8]

Структура Kоломийського ВДК наведена на рисунку 2.1.

Рис.2.1.Структура Коломийського відділення Державного казначейства

Казначейська система виконання бюджету за доходами у Коломийському ВДК
здійснюється відділом надходжень до бюджетів. У своїй діяльності відділ
керується Конституцією України, Законами України, постановами Верхової
Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, Положенням
про Коломийське відділення Державного казначейства

Відділ займається організацією роботи по обліку надходжень коштів до
Державного та місцевих бюджетів відповідно до Плану рахунків
бухгалтерського обліку виконання Державного та місцевого бюджетів та
Порядку виконання Державного бюджету за доходами через СЕП НБУ.

Держказначейство здійснює аналітичний облік Державного бюджету з
кожного виду податків і зборів ( обов’язкових платежів). Відповідно до
бюджетної класифікації доходів в розрізі платників облік здійснюють
органи податкової служби.

На ім’я Коломийського ВДК відкрито рахунки по кожному виду податків та
зборів відповідно до бюджетної класифікації за доходами та символів
щомісячного звіту банку за балансовим рахунком 3111 “Надходження до
загального фонду Державного бюджету” в обласному відділенні Державного
казначейства. Інформація щодо надходження та повернення зайво або
помилково сплачених коштів одночасно відображаються на рахунках ,
відкритих за балансовим рахунком 6111 “Доходи загального фонду
Державного бюджету”.

Залишки коштів за день (з урахуванням повернень та відшкодувань ПДВ) з
аналітичних рахунків за доходами, відкритих за балансовим рахунком 3111
“Надходження до загального фонду державного бюджету”, у регламентований
час засобами програмного забезпечення, зокрема за допомогою
автоматизованої системи “КАЗНА” шляхом формування меморіальних
документів перераховуються (списуються) на відповідні рахунки, відкриті
за балансовим рахунком 3112, а саме:

на перший зараховуються доходи, за рахунок яких здійснюється
перерахування дотацій місцевим бюджетам ;

на другий зараховуються доходи, які відносяться до загального фонду
державного бюджету і від яких не здійснюється перерахування дотацій.

За допомогою автоматизованої системи “КАЗНА” відкриті рахунки органів
Державного казначейства створюють загальнодержавну
інформаційно-обчислювальну систему єдиного казначейського рахунку, яка
виконує облік всіх здійснюваних на ньому операцій по доходах і видатках
і дає можливість Державному казначейству мати в реальному режимі часу
інформацію про підсумок єдиного казначейського рахунку, отриманий як
результат здійснення операцій на всіх бюджетних рахунках органів
Державного казначейства; рух коштів по доходах і видатках державного і
місцевих бюджетів.

Організація, контроль та забезпечення роботи єдиного казначейського
рахунку через інформаційно-обчислювальну систему здійснює обласне УДК. В
автоматизованій системі “КАЗНА” єдиний казначейський консолідований
рахунок відкритий на ім’я обласного УДК. За умов функціонування єдиного
казначейського рахунку за банківською системою залишається здійснення
за дорученням органів Державного казначейства зберігання та видача
готівки

На сьогодні Коломийське відділення Державного казначейства здійснює
казначейську систему виконання бюджету за видатками повністю, відповідно
до покладених функцій та обов’язків. Зокрема здійснює фінансування з
Державного бюджету на утримання практично всіх установ та організацій
міста та району, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету,
шляхом оплати рахунків безпосередньо на користь суб’єктів господарської
діяльності, які надали їм послуги або виконали для них роботи.[8]

Кількість місцевих бюджетів, які обслуговує Коломийське відділення
Державного казначейства – 52 з них по 47-ми сільських, 3-х селищних
радах та по 2-х фінансових управліннях.

Обслуговується по держбюджету – 66 установ; по місцевому бюджету – 117
установ. Відкрито 196 рахунків – установам що утримуються за рахунок
коштів держбюджету; 1007 рахунків – установам утримуються за рахунок
коштів місцевого бюджету. За 2004 рік опрацьовано 1984 висновків оДПІ на
повернення зайвосплачених платежів та відшкодування ПДВ, в т.ч. по
державному бюджету – 586; по місцевому бюджету – 1398.

Надійшло коштів:

– до держбюджету – 18529 тис. грн. при плані – 14888тис.грн.;

– до місцевих бюджетів – 73199тис.грн. (в т.ч. дотацій і субвенцій –
47954тис.грн).

Одержано асигнувань на утримання установ що фінансуються з:

– держбюджету по плану – 30204 тис. грн ., фактично – 30167 тис. грн. .;

місцевих бюджетів по плану – 70779.3 тис. грн. ., фактично – 70642.0
тис. грн.

Аналіз податкових надходжень місцевих бюджетів за 2002-2004 роки

За 2002 рік до Державного бюджету мобілізовано 38410,9 тис. грн.,
податків та зборів при плановому завданні 34996,1 тис. грн. ., що
становить 109,8 %., в порівнянні з відповідним періодом 2001 року
поступило на 6784,1 тис. грн. ., більше. До Державного бюджету
мобілізовано 16161,6 тис. грн. . податків та зборів при плановому
завданні 15789,2 тис. грн. ., що становить 102,4 %., в порівнянні з
відповідним періодом 2001 року поступило на 2643,4 тис. грн. .,
більше.(дод. 1)

Найбільші були надходження до бюджету від :

– прибуткового податку – 13631,6 тис. грн. ., питома вага в загальних
надходженнях 35,5 %, в порівнянні з відповідним періодом 2001 року
поступило на 2655.5 тис. грн. ., більше.

– податку на додану вартість – 8878,1 тис. грн. ., питома вага в
загальних надходженнях 23,1 %., в порівнянні з відповідним періодом 2001
року поступило на 788,9 тис. грн. ., більше.

– податку на прибуток – 5427.5 тис. грн. ., питома вага в загальних
надходженнях 14.1%., в порівнянні з відповідним періодом 2001 року
поступило на 1689,9 тис. грн. ., більше.

– єдиний податок – 3081,3 тис. грн. ., питома вага в загальних
надходженнях 8%., в порівнянні з відповідним періодом 2001 року
поступило на 944,6 тис. грн. ., більше. (дод. 2)

Основні бюджетоутворюючі підприємства регіону ( 9124.7 тис. грн.),
питома вага загальних поступленнях складає 23,8 %. :

СП „Дельта”, сплачено за 2002рік -644,2 тис. грн. ., питома вага в
загальних поступленнях 1,7%.,

СТзДВ “Захід-Резерв”, сплачено за 2002рік -1215,5 тис. грн., питома вага
в загальних поступленнях -3,2%.

Підгайчиківський спиртозавод, сплачено за 2002 рік -1373,3 тис. грн.,
питома вага и загальних поступленнях -3,4%.

ЗАТ” Коломийське заводоуправління будматеріалів”, сплачено за 2002рік
-2708,4 тис. грн., питома вага в загальних поступленнях –7,1 %.

ВАТ “Отинійська ПМК-150″, сплачено за 2002рік -649,0 тис. грн., питома
вага в загальних поступленнях -1,7%.

СП „Дельта”. Угода з експлуатації Дебеславецького газ. Родовища,
сплачено за 2002рік –1447,3 тис. грн., питома вага в загальних
поступленнях –3,8 %.

Управління газового господарства , сплачено за 2002рік -1087,0 тис.
грн., питома вага в загальних поступленнях – 2,8%.

Однак, в розрізі деяких платежів не виконано: податку на прибуток
недовиконання за січень-грудень до Державного бюджету складали в сумі
118,6 тис. грн. (2,8 %.),акцизного збору недовиконання за 2002 рік в
сумі 37,4 тис. грн. ( 6,9 %.).

Щодо надходження по податку на прибуток за 2002 рік нараховано на
3533,8 тис. грн., за 2003 рік – 5623,4 тис. грн. , що на 2089,6 тис.
грн. більше до рівня минулого року. Сплачено до рівня минулого року
більше на 1689,9тис.грн.(дод. 3)

Однак, відбувалося зменшення нарахувань по податку на прибуток в
порівнянні з 2001 роком ( а відповідно і сплату) слідуючі суб’єкти
підприємницької діяльності (СПД), зокрема ВАТ “Сирзавод”- нарахування за
12 місяців 2001 р. склали 100,7 тис. грн., за 12 місяців 2002р.
нарахування відсутні в зв’язку із наявністю від’ємного значення об’єкта
оподаткування в сумі 160,9 тис. грн.( причиною є зменшення обсягів
виробництва та реалізації молочної продукції в зв’язку з втратою ринків
збуту в Закарпатській області, збільшення ремонтів застарілого
обладнання, потребою заміни застарілого обладнання), в той час як
Коломийський держлісгосп – нарахування за 12 місяців 2001 р. становили
51,1 тис. грн., а за 12 місяців 2002р.- 39,0 тис. грн. (причиною є
зменшення обсягу платного відпуску деревини, що проводиться згідно
виписаних лісорубних квитків ). СП „Дельта” – нарахування за 12 місяців
2001 року були в сумі 270,7 тис. грн., а за 12 місяців 2002 р. -92,4
тис. грн., що менше на 178,3 тис. грн.( причиною є різке зниження
доходів від продажу нафти і газу).

Щодо СП „Дельта” то з експлуатації Дебеславецького газового родовища
нарахування в 2002 році зменшилися на 174,2 тис. грн. ( 2001р.- 596,5
тис. грн., 2002р. – 422,3 тис. грн.). Причиною є зниження обсягів
продажу продукції на 3036,5 тис. грн. ( 37,7 %.).

Тільки від даних СПД нарахування зменшилися на 465,3 тис. грн.

Податковий борг станом на 01.01.03р. складає 265,2 тис. грн., з якого
150,0 тис. грн. – заборгованість по кримінальних справах податкової
міліції (ТзОВ “Нектар” -110,0 тис. грн., ТзОВ АПФ „Галичина” 37,3 тис.
грн.), а 83,0 тис. грн. податковий борг ВЖЕРПу ( комунальна форма
власності).

Станом на 01.01.2003 року зареєстровано 748 СПД платників податку на
прибуток, з яких сплачують – 408 СПД. Питома вага платників, що
сплачують податок на прибуток до СПД які повинні сплачувати 54,5 %.,
ріст 38,9 %. до 2001 року.

З метою виконання “Програми дій органів державної податкової служби
області на 2002 рік щодо посилення контролю за діяльністю суб’єктів
підприємницької діяльності, які декларують від’ємне значення об’єкта
оподаткування податком на прибуток протягом 2002 року проводилась робота
з даною категорією суб’єктів. В 2002 році кількість збиткових суб’єктів
зменшилася на 87 СПД, (станом на 01.01.2002р. – 301 СПД, на 01.10.2002р.
– 214 СПД).

По господарюючих суб’єктах від’ємне значення об’єкта оподаткування
зменшилося на 3,2 млн. грн., (станом на 01.01.2002 р. – 57,4 млн. грн.,
на 01.10.2002 р.- 54,2 млн. грн. або 5,6%). Найбільші суми збитків
допустили за 12 місяців 2002 року: ВАТ „Коломиясільмаш” – 13,3 млн.
грн., ВАТ «Деревообробний завод» – 1,7 млн. грн., ТзОВ „Енергосвіт” –
3,8 млн. грн., ВАТ „Коломийський завод КРП»- 2,6 млн. грн..

Аналізуючи надходження по акцизному збору за 2002 рік можна відзначити
що станом на 01.01.2003 року на території Коломийського району
зареєстровано 3 платники акцизного збору, а саме : Підгайчиківський
спиртозавод по виробництву спирту, ЗАТ “Вишня” та СП „Леннокс-Прут” по
виробництву алкогольних напоїв.

За січень – грудень 2002 року планові призначення складають 539,4 тис.
грн., фактично поступило до бюджету – 502,0 тис. грн. , недопоступило за
2002 рік – 37,4 тис. грн., в порівнянні з відповідним періодом 2001 року
поступило більше на 87,9 тис. грн..(дод. 4)

Нарахування акцизного збору за 2002 р. по Підгайчиківському спиртзаводу
складають 306,3 тис. грн., а фактично надійшло до бюджету 327,3 тис.
грн., решту суми зараховано з переплати, яка станом на 01.01.2003 року
складала 62,0 тис. грн.

СП „Леннокс-Прут” приступило до виготовлення алкогольних напоїв у
вересні 2002 року. Було вироблено 114,75 дал гіркої настоянки “Золотая”
та 73,8 дал горілки особливої “Коломия”, з якої реалізовано в роздрібну
торгівлю відповідно 32,2 дал. гіркої настоянки та 55,6 дал горілки.
Покупцями продукції є ТзОВ “Коломиянка”, ТзОВ „Гал-Прут”. Для
виготовлення лікеро-горілчаної продукції, на що оформлено прості векселі
(авансовані Приватбанком ) на сплату акцизного збору на суму 32,0 тис.
грн. кожний. Дані векселі погашені грошовими коштами своєчасно. СП
„Леннокс-Прут” сплатило акцизний збір в листопаді 2002 року в сумі 64
тис. грн. при отриманні спирту 400 дал. ( від оформлення векселя
терміном на 90 днів відмовилось ). За 2002 рік СП „Леннокс-Прут”
зараховано та сплачено акцизного збору в сумі 128,0тис.грн.( дод. 5)

Податкова заборгованість по акцизному збору станом на 01.01.03 року
складає 847,3 тис. грн. , яку утворила ЗАТ „Вишня” внаслідок оформлення
ЗАТ “Вишня” податкових векселів на суму податкового зобов’язання зі
сплати акцизного збору, нарахованого за отриманий спирт від
Підгайчиківського спиртзаводу для виробництва підакцизної продукції –
алкогольних напоїв. Підприємство не в змозі оплатити суму акцизного
збору в зв’язку з тим, що продукція не конкурентноздатна і не має ринків
збуту. По ЗАТ “Вишня” порушено справу про банкрутство на загальну суму
943,0 тис. грн..

За 2002 рік поступило ПДВ в сумі 8878,1 тис. грн. при доведеній
планово-нормативній базі 8744,2 тис. грн., що становить 101,5 %., в
порівнянні з 2001 роком більше на 788,9 тис. грн..

Однак, згідно звіту “Галузь” нарахування ПДВ зменшились в порівнянні з
минулим роком на 1061,6 тис. грн. (за 2001 рік нараховано 10188,9 тис.
грн., 2002 рік – 9127,3 тис. грн.). Таке зниження нарахувань в цілому
зумовлене зменшенням нарахувань податку по окремих платниках з певних
причин:

СП “Дельта” – 785 тис. грн. – за рахунок росту витрат на буріння
свердловин і спорудження під’єднуючого газопроводу;

ВАТ “Коломийський завод КРП” – 293 тис. грн. – зниження обсягів
реалізації продукції із-за відсутності замовників (продукція заводу
індивідуального характеру – комплектуючі до високовольтної апаратури –
виготовляється під замовлення, а не на склад);

ВАТ „Коломияводоканал” сума нарахування зменшилась на 134,6 тис. грн.,
а саме :

у 2002 році бюджетним організаціям нарахування плати за воду
здійснювалося по встановлених нормативах, після встановлення лічильників
– в 2002 році – значно знизились плата, відповідно зменшились
нарахування і сплата податку на додану вартість;

знизилась сплачуваність бюджетними установами за спожиту воду (касовий
метод);

у листопаді місяці 2002 року зменшено суму податкового зобов’язання на
77 тис. грн. за рахунок визнання заборгованості одного із дебіторів
безнадійною на підставі рішення суду.

ВАТ “Коломийське ПМК -82” зменшення нарахування становило 102 тис. грн.
, через зниження об’єму виконаних робіт по берегоукріпленню річок, а
також несплати замовниками, що фінансуються з державного бюджету
виконаних робіт. Сума непогашеної дебіторської заборгованості становить
– 762,0 тис. грн ., в т.ч. ПДВ – 127,0 тис. грн.

ВАТ “Коломиятеплоенерго” – 109 тис. грн. в кінці 2002
року було реорганізовано і на його базі створено 8 підприємств, яким
на баланс передано котельні відповідно до районів обслуговування. За
“Коломиятеплоенерго” залишилась не погашена дебіторська заборгованість
минулих періодів, по мірі погашення якої виникають податкові
зобов’язання з ПДВ.

Крім того, на зниження нарахувань вплинула і ліквідація підприємств, які
сплачували до бюджету немалі кошти. Так, в лютому місяці 2003 року було
знято з податкового обліку Відділ охорони при Коломийському МВ УВМС,
яким нарахування ПДВ у 2002 році становили 122,4 тис. грн.

У Коломийській оДПІ станом на 01.01.03р. зареєстровано 2044 платників
(до минулорічного періоду мінус 36), з них що повинні сплачувати податок
на додану вартість -719, тоді як в минулому році даний показник становив
809, сплачували в 2002 році податок на додану вартість 442 платники, в
2001 році – 312 платників. Не сплачують 277 СПД з причин: 116 не мають
об’єкта оподаткування, 90 платників у яких сума по податкових
деклараціях має від’ємне значення, 11 платників визнані банкрутами, 5
не приступали до господарської діяльності, З мають пільги, 6 передано до
управління податкової міліції на розшук, 46 не звітуються.

Плата за землю з юридичних осіб. Ріст податкового боргу та низький
відсоток сплати по платі за землю з юридичних осіб пояснюється тим, що
нарахована сума податку за 2002 рік склала 1780,7 тис. грн. Сума
податкового боргу станом на 01.01.2003 року – 967,9 тис. грн. З них 21
%, або 204,5 тис. грн. припадає на підприємства по яких проходить
процедура визнання їх банкрутами. Зокрема це ВАТ „Деревообробний завод”
сума боргу 159,4 тис. грн., ВАТ “Будівельник” – 42,0 тис. грн., ВАТ
„Імпульс” – 3,1 тис. грн.

Значна сума податкового боргу по платі за землю – 50,5 відсотків, або
489,2 тис. грн. числиться за підприємствами , які не займаються
діяльністю, проте за ними рахуються значні площі земельних ділянок, які
не задіяні. Найбільше незадіяної площі має ВАТ “Коломиясільмаш” – 342,4
тис. грн. оподатковано 52,1 га земель, ЗАТ “Щетинно-щіткова фабрика” –
26,1 тис. грн. оподатковано 0,68 га, ВАТ “Печеніжинський МК” – 35,3 тис.
грн. оподатковано 10,4 га, ВАТ “Консервний завод” – 21,7 тис. грн.
оподатковано 3,5 га, ВАТ “Будівельне управління” – 18,7 тис. грн.
оподатковано 3,5 га, База ПМП – 45,0 тис. грн. оподатковано 19 га.

Єдиним способом погашення заборгованості по вище зазначених організаціях
є реалізація описаного майна. Так за звітний рік погашено податкового
боргу за рахунок реалізації активів, що перебували під податковою
заставою, в сумі 151,04 тис. грн.

Тобто, згідно вищенаведеного, щомісячна сума, яка збільшує податковий
борг, складає 57,8 тис. грн.

Щодо фіксованого сільськогосподарського податку то обліковано в 2002
році 60 сільськогосподарських виробників – платників фіксованого
сільськогосподарського податку. Нарахована річна сума податку склала
368,1 тис. грн. Сплачено до бюджету 221,5 тис. грн. Податкова
заборгованість станом на 01.01.2003 року-259,1 тис. грн. тому числі
заборгованість 2001 року 152,0 тис. грн. Найбільші суми недоплат
числяться за Коломийською дослідною станцією – 35,4 тис. грн., СГ КООП
„Світанок” – 23,0 тис. грн., АФ “Вільна Україна” -14,4 тис. грн., АФ
“Незалежність” – 22,8 тис. грн., АТЗТ “Степан Мельничук” – 23,1 тис.
грн.

Збір за спец використання лісових ресурсів. Обліковано у 2002 році 4
платники збору. Доведений ліміт лісосічного фонду на 2002 рік склав 24
т. м. куб., який повністю освоєно . Нарахована сума збору за освоєний
лісосічний фонд склала 218,5 тис. грн. ( дод. 6)

Податковий борг складає 28,5 тис. грн. в тому числі ТзОВ “Уніком” – 21,3
тис. грн. та ТзОВ “Краєвид” – 7,2 тис. грн.

За результатами документальних перевірок додатково донараховано 2809,7
тис. грн., податків разом із фінансовими санкціями в т.ч. 936,6 тис.
грн. основного платежу, 1363,3 тис. грн. фінансових санкцій, 323,4 тис.
грн. пені.

Для порівняння за 2001р. донараховане 729,6 тис. грн. з них основний
платіж склав 197,1 тис. грн., фінансова санкція -485,1 тис. гри., пеня
-47,4 тис. грн.

По донарахованих у звітному періоді платежах забезпечено поступлення
653,0 тис. грн. або 48,9%. Крім цього по актах минулих років сплачено
122,7 тис. грн. [39,c.3]

Станом на 01.01.2003р. найбільша сума недоїмки рахується за наступними
підприємствами: ЗАТ “Галактика XXI” – 160,0 тис. грн., ТК “Севен – 3” –
119,3 тис. грн., КВК-41-36,0 тис. грн.

Низький відсоток поступлень пояснюється наявністю загальної
заборгованості у перевірених підприємствах (сільськогосподарські
товаровиробники). Основним джерелом погашення заборгованості є грошові
кошти та опис майна. На перевірених підприємствах значну питому вагу
займають бартерні операції, поступлення грошових коштів на розрахунковий
рахунок незначні.

За 2002р. донарахування основного платежу до 5,0 тис. грн. становить
84,2 % а проти 75,2 відсотка в середньому від обласного.

Аналізуючи поступлення земельного податку з фізичних осіб необхідно
зазначити, що із 52028 облікованих інспекцією платників фактично
сплачують податок 34373 фізичні особи або 66 відсотків. Із нарахованого
в 2002 році земельного податку в сумі 225,0 тис. грн. забезпечено
поступлення – 204,2 тис. грн.

Недоїмка станом на 01.01.03р. склала 19,3тис.грн. ( по місту Коломия).

Однак, незважаючи на вжиті заходи, спостерігається ріст податкового
боргу.

За рахунок несплати поточних нарахувань податкова заборгованість зросла
на суму 2041,5 тис. грн., в т. ч.:

-ВАТ “Коломиясільмаш” – 542,0 тис. грн.;

– підприємство виправної колонії № 41 – 265,0 тис. грн.;

-ВЖЕРП – 248,8 тис. грн.

Станом на 01.01.2003 р. заборгованість допустили 319 СПД, в т. ч. до 1,0
тис. грн. 131 СПД. Кількість боржників зросла в зв’язку з поточними
нарахуваннями по ПДВ, платі за землю, фіксованому сільськогосподарському
податку, які були проведені 29-30 січня 2002 р.

За 12 місяців 2003 року до Державного бюджету мобілізовано 43583,6 тис.
грн. податків та зборів при плановому завданні 41157,1 тис. грн., що
становить 105,9 %, в порівнянні з відповідним періодом минулого року
поступило на 7126,1 тис. грн. більше. До Державного бюджету мобілізовано
17031,9 тис. грн. при плановому завданні 16618.9 тис. грн., що становить
102.5%, в порівнянні з відповідним періодом минулого року поступило на
870,3 тис. грн. більше.(дод.7)

Найбільші надходження до бюджетів досягнуто по платежах:

прибутковий податок – 17732,8 тис. грн., питома вага в загальних
надходженнях 40 %, в порівнянні з відповідним періодом 2002 року
поступило на 4143,3 тис. грн. більше;

податок на додану вартість – 9969,4 тис. грн., питома вага в загальних
надходженнях 22,9 %, в порівнянні з відповідним періодом 2002 року
поступило на 1091,3 тис. грн. більше;

податок на прибуток – 4233,2 тис. грн., питома вага в загальних
надходженнях 9,7%, в порівнянні з відповідним періодом 2002 року
поступило на 1040,3 тис. грн. менше;

єдиний податок – 1950 тис. грн., питома вага в загальних надходженнях
4,5%, в порівнянні з відповідним періодом 2002 року поступило на 625
тис. грн. більше.

Основні бюджетоутворюючі підприємства регіону:

ЗАТ”Коломийське з/у будматеріалів” – 4482,3 тис. грн.,

Коломийський держлісгосп 810,3 тис. грн.,

Коломийське управління газового господарства – 1235,7 тис. грн.,

СП”Дельта” Угода з експлуатації Черемхівсько-Струпківського родовища –
586,7 тис. грн.,

СП ”Дельта” Угода з експлуатації Дебеславецького родовища 1011,7 тис.
грн.,

ДП”Підгайчиківський спиртзавод” – 1189,9 тис. грн,

ВАТ”Отинійська ПМК-150”- 418,5 тис. грн.,

Страхове товариство “Захід-Резерв”- 1236,5 тис. грн.,

СП Нафтогазова компанія “Дельта”- 641,9 тис. грн.,

ЗАТ”Колопапір”- 383,8 тис. грн.

За 2003 рік не виконано планове завдання в розрізі окремих платежів:

Фіксований с/г податок – план 73,2 тис. грн., виконання 68,8 тис. грн.,
недовиконання складає 4,4 тис. грн.

Відповідно до вимог ЗУ “Про фіксований с/г податок” обліковано у 2003
році 57 виробників – платників фіксованого с/г податку. Нарахована річна
сума, згідно представлених розрахунків – 319 тис. грн. Мобілізовано до
бюджету за звітний рік – 229,3 тис. грн., в т.ч. до бюджетів місцевих
рад – 68,8 тис. грн. Заборгованість – 168,7 тис. грн.

На зменшення поступлень по ФСП в минулому році суттєво вплинуло критичне
становище, яке склалось в галузі сільського господарства. Через
несприятливі погодні умови загинули посіви зернових культур, що призвело
до виникнення форс-мажорних обставин. В зв’язку з цим і у відповідності
до п.3.3 Наказу ДПА України від 14.03.2001 р. № 103 протягом 2003 року
списано податкового боргу по ФСП по 22 СПД на загальну суму 358,7 тис.
грн. (або 107,6 тис. грн. – 30 відсотків) з них основного платежу –
256,6 тис. грн., пені – 15,9 тис. грн., штрафних санкцій – 86,2 тис.
грн.

Кошти від реалізації безхазяйного майна у 2003 році були заплановані у
сумі 202,5 тис. грн., виконання – 166,4 тис. грн., недовиконання – 36,1
тис. грн. Найбільшу питому вагу складають транспортні засоби, технічний
стан яких є незадовільним.

Станом на 01.01.04р в інспекції зареєстровано: 2089 – СПД- юридичних
осіб та 5972 – СПД-фізичних осіб.

Серед платників юридичних осіб є 403 – неприбуткові організації, 58 – на
фіксованому податку, 311 – на спрощеній системі оподаткування, 24
платники банкрути, 308 – прибуткові підприємства, 84 платники збиткові,
258 платники неприбуткові через відсутність господарської діяльності, 85
– виробничі одиниці, 188 – не звітуються.

Станом на 01.01.2004 року в Коломийській оДПІ зареєстровано 673 СПД,
які є платниками податку на додану вартість, акцизного збору – 3 СПД,
збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства – 104 СПД.

Із вказаних 673 суб’єктів сплачують податки 569 СПД, відхилення в
кількості 104 пояснюється тим що 4 – мають пільги, 9 – не приступали до
господарської діяльності, 15 – не мають об’єкта оподаткування, 8 – мають
від’ємне значення об’єкта оподаткування, 49 – не подають звітності, 7 –
банкрути, до 12 платників подано запити на встановлення
місцезнаходження.

За січень – грудень 2003 року надійшло 9969,4 тис. грн. ПДВ, з яких
забезпечено з добровільної сплати в сумі 8610 тис. грн.

За 12 місяців згідно поданих декларацій по ПДВ заявлено до сплати
18186,9 тис. грн., з них зараховано з переплати 6628 тис. грн. З
метою забезпечення 100-відсоткового рівня сплати відділом непрямих
податків взято на щоденний контроль надходження поточних платежів
(методом “телефонного аудиту” з платниками, обслуговуючими їх банками та
дебіторами), погашення недоїмки на першому етапі її виникнення.

З поточних нарахувань спрямовано в недоїмку протягом 12 місяців 1480
тис. грн., а саме по ВАТ “Коломиясільмаш” – 233,5 тис. грн. та по
Коломийській ВК-41 – 335,6 тис. грн., Теплоенерго-3 недоїмка якого
була в сумі 105,4 тис. грн.

З метою розширення бази оподаткування ПДВ, здійснення контролю за
заявленими до відшкодування сумами ПДВ та на виконання п.7 Програми дій
податкових органів Івано-Франківської області по забезпеченню надходжень
до бюджету у І кварталі 2003 року (додаток № 3 до наказу ДПА в області
№ 481 від 30.12.2002 року) було опрацьовано та проаналізовано
нарахування податку на додану вартість за 2002 рік в частинах:

аналіз загального обсягу продажу без урахування ПДВ (сума більше 100
тис. грн.) до розміру нарахованого ПДВ (сума менше 20 тис. грн.)

зниження нарахування ПДВ в 2002 році в порівнянні з минулим роком;

підприємства збиткові і мають значні суми до відшкодування;

встановлено розбіжність між сумою валового доходу по декларації про
прибуток та загальним продажем продукції по декларації з ПДВ (загальний
обсяг менше валового доходу).

Станом на 01.01.2004 року недоїмка по податку на додану вартість складає
3380,6 тис. грн.

Дана сума недоїмки виникла за рахунок відсутності сплати по основному
платежу – 1515,9 тис. грн. та недоїмки по актах перевірки управління
податкового аудиту та валютного контролю – 544,6 тис. грн., недоїмки по
фінансових санкціях – 548,3 тис. грн., розстрочених сум – 771,8 тис.
грн.

З загальної суми недоїмки :

1448,7 тис. грн. припадає на підприємства, які визнані банкрутами або по
яких порушені справи про банкрутство (12 СПД – ТзОВ АПФ “Галичина” –45,6
тис. грн.; ВАТ “Коломиясільмаш” – 1132,6 тис. грн.; ВАТ “Будівельник” –
30,0 тис. грн.; СГ ТзОВ “Зоря” – 28,1 тис. грн.; ВЖЕРП – 165,0 тис.
грн.)

350,9 тис. грн. ПДВ по СПД, по яких порушені кримінальні справи.

226,1 тис. грн. по сільськогосподарських товаровиробниках, з якої
частина суми донарахована по актах документальних перевірок за нецільове
використання коштів від реалізації с/г продукції , які залишаються у
розпорядженні цих с/г підприємств та суми несплачених поточних
нарахувань від іншої реалізації з причини проведення розрахунків за
реалізовану продукцію по взаєморозрахунках ( натуроплата, бартер). По
окремих з них подано заяви про порушення справи про банкрутство (ПСП
“Ранок” – 23,8 тис. грн, ПСП “Карпати –П” – 15,1 тис. грн., СГ КООП ім.
Довбуша – 48,3 тис. грн., СГ КООП “Колос” – 36,5 тис. грн., СГ КООП
“Гвіздець” – 27,6 тис. грн.);

515,7 тис. грн. – Підприємство Коломийської ВК-41, яке з місяця в
місяць за рахунок поточних нарахувань зростає податковий борг через
реалізацію продукції на умовах 100 % бартеру.

86,7 тис. грн. – ВАТ “Коломийський ДОЗ”, по якому підготовлено
матеріали на подання заяви про порушення справи про банкрутство;

решту 752,5 тис. грн. складає активна недоїмка, в т.ч. по СПД: ВАТ
”Коломийський лісокомбінат” – 16,8 тис. грн. (описано та передано на
реалізацію майна на Прикарпатську регіональну біржу на суму 168,0 тис.
грн.), ЗАТ ”Щетинно-щіткова фабрика 60,2 тис. грн., (описано та передано
на реалізацію майна на Прикарпатську регіональну біржу на суму 406,9
тис. грн.), ТзОВ “Монтажрембуд” – 17,8 тис. грн. (описано та передано
на реалізацію майна на Прикарпатську регіональну біржу на суму 26,3
тис. грн.), ДП “Імпала” – 11,5 тис. грн (описано та передано на
реалізацію майна на Прикарпатську регіональну біржу на суму 5,5 тис.
грн.), ТзОВ “Новинка-плюс” – 16,2 тис. грн. (дораховано по акту
документальної перевірки); Теплоенерго-3 – 105,4 тис. грн. (описано та
передано на реалізацію майна на Прикарпатську регіональну біржу на суму
3,5 тис. грн.); КПЕЖ – 97,9 тис. грн. (податковий борг грудня місяця) та
інші.

В порівнянні з 01.01.2003 року сума недоїмки зросла на 1731,5 тис.
грн.

Причиною росту стало:

не забезпечено 100-відсоткової сплачуваності з нарахованих сум поточних
зобов’язань – 611,3 тис. грн. (ВАТ “Коломиясільмаш” – 233,5 тис. грн.,
КВК-41 – 335,6 тис. грн., Теплоенерго-3” – 105,4 тис. грн.);

розстрочених сум – 443 тис. грн. (ВАТ “Коломиясільмаш” – 412,1 тис.
грн. Протягом листопада-грудня розірвано договір на розстрочення по ВАТ
“Коломийський хлібокомбінат” – 28,6 тис. грн., ЗАТ “Щетинно-щіткова
фабрика” – 12,3 тис. грн.);

відсутність сплати донарахованих сум по актах перевірки – 293,0 тис. грн
(ПП “Соломон” – 23,0 тис. грн.; ПП “Амід” – 219,0 тис. грн.; ПП “Фенікс”
– 10,8 тис. грн.; ПП “Ренесанс” – 12,9 тис. грн.)

по фінансових санкціях зросла на 318,3 тис. грн. (ВАТ “Коломиясільмаш” –
239,7 тис. грн., ЗАТ “Щетинно-щіткова фабрика” – 20,1 тис. грн., КПЕЖ –
24,5 тис. грн.). Вказані суми фінсанкцій було застосовано за несвоєчасну
сплату узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану
вартість.[39,c.2]

В Коломийській оДПІ станом на 01.01.2004 року зареєстровано 2089 СПД, з
них 708 платники податку на прибуток, з яких сплачують 535. Питома вага
платників, що сплачують податок на прибуток становить 75,6 відсотки. В
порівнянні з 01.01.2003 року відсоток сплати зріс на 21,1 а в порівнянні
з попереднім звітним періодом – на 2,5 відсотки.

Податковий борг станом на 01.01.2004 року по податку на прибуток
становить 426,3 тис. грн., і в порівнянні з 01.01.2003 року зріс на
161,1 тис. грн., в порівнянні з попереднім періодом – на 8,3 тис. грн.

Ріст податкового боргу в 2003 році в основному відбувся за рахунок
ВЖЕРПу – 129,3 тис грн. (задекларованих сум згідно поданої декларації
про прибуток за 2002 рік та нараховані фінансові санкції згідно ЗУ №
2181 за невчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання ),
дораховано відділом документальних перевірок та податковою міліцією ПП
“Ренесанс”-41,3 тис. грн. ,ПП “Нептун”-7,7 тис .грн., ПП “Амід”-16,3
тис. грн., ПП „Сабас” – 13,4 тис. грн. (див. дод. 7)

Структура податкового боргу станом на 01.01.2004 року:

Реструктуризовані суми – 17,0 тис. грн.;

Документально дораховані – 17,4 тис. грн.;

Нараховані фінсанкції згідно ЗУ № 2181 – 44,5 тис. грн.;

Нараховані фінсанкції за несвоєчасне подання звітності – 18,5 тис. грн.;

Поточні нарахування – 81,4 тис. грн.;

Дорахування по камеральних перевірках – 25,6 тис. грн.

Дораховані податковою міліцією – 221,9 тис. грн.

За результатами документальних перевірок за 2003р. додатково
донараховано 1652,0 тис. грн. податків разом із фінансовими санкціями
проти 2809 тис. грн. в 2002 р. в т.ч.: основний платіж склав 394,5 тис.
грн. (2002 р. – 936,6 тис. грн.) з них ПДВ – 279,5 тис. грн.; податок на
прибуток – 100,0 тис. грн.; інші – 14,8 тис. грн. проти ; фінансові
санкції – 899,3 тис. грн. (2002 р. – 1363,3 тис. грн.) з них ПДВ – 517,9
тис. грн.; податок на прибуток – 35,3 тис. грн.; інші – 346,1 тис. грн.;
пеня в сфері ЗЕД – 358,0 тис. грн. (2002 р. – 323,4 тис. грн.)в т.ч.
фінансових санкцій за порушення порядку декларування 0,4 тис. грн.

Відповідно, якщо розглядати донараховані суми податків і зборів в
динаміці 2002 – 2003 років без донарахувань які були скасовані
спостерігається тенденція до збільшення в 2003 році на 314, тис. грн.
(2003 рік – 1651,6 тис. грн., 2002 рік – 1337,3 тис. грн.) (див. дод.
4.7)

За 2002р. зменшено заявлене до відшкодування ПДВ із бюджету на суму 67
тис. грн. по 11 підприємствах, а у 2003 році тільки по 5 підприємствах.

По донарахованих у звітному періоді платежах забезпечено поступлення
692,6 тис. грн., що складає 41,9 % (2002 рік – 622,8 тис. грн., або 36,1
%), в т.ч. пеня в сфері ЗЕД 103,4 тис. грн. або 27,6 відсотка (2002 рік
– 622,8 тис. грн., або 36,1%)

Низький відсоток поступлень пояснюється тим, що у перевірених
підприємствах відсутні кошти, проти підприємств порушені справи про
банкрутство, загальна заборгованість по платежах у перевірених
підприємствах (с/г товаровиробники та ВАТ „Коломиясільмаш”).

Станом на 01.01.2004р. податковий борг по донарахованих сумах згідно
актів перевірок склав 1415,0 тис. грн. в т.ч. податковий борг минулих
років складає 490,0 тис. грн. Заборгованість в сумі 785,3 тис. грн. по
донарахованих сумах по актах перевірок за 2003р. є пасивна в т.ч. по
підприємствах банкрутах – 704,0 тис. грн., по підприємствах по яких
майно описане, але продукція не продається – 70,0 тис. грн. (КВК -41;
Коломийська сільгоспхімія).

Донарахована сума по ТзОВ „Дистен” складає 102,0 тис. грн. Перевірка
була проведена спільно з податковою міліцією. Донарахована сума по ВПзІІ
„Карпатигазмаш” складає 105,1 тис. грн. (пеня ЗЕД). Заборгованість по
пені в сфері ЗЕД становить 435,0 тис. грн.

В порівнянні з 01.01.2003 р. складає 2695,8 тис. грн., до державного
бюджету 1962,6 тис. грн.

Ріст податкового боргу в розрізі основних платежів:

ПДВ – 1727,4 тис. грн.

плата за землю – 593,3 тис. грн.

штрафи – 517,9 тис. грн.

податок на прибуток – 165,3 тис. грн.

податок з власників транспортних засобів – 115,0 тис. грн.

Основними причинами росту є :

несплата поточних платежів

розірвання договорів розстрочення

несплата платежів дорахованих по актах документальних перевірок

Сума податкового боргу по Івано-Франківській обл. станом на 01.01.2004
р. складає 218251,3 тис. грн., питома вага боргу по Коломийському районі
складає 3,4 %., наведена в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Порівняння податкового боргу протягом 1999-2003 років

Станом на Сума боргу, тис. грн.

01.01.1999 р. 7444,0

01.01.2000 р. 13395,2

01.01.2001 р. 11247,1

01.01.2002 р. 3195,1

01.01.2003 р. 4800,0

01.01.2004 р. 7319,8

Структура податкового боргу станом на 01.01.2004 року складає активного
податкового боргу у сумі 840,1 тис. грн.; пасивного податкового боргу –
2519,3 тис. грн., в т. ч. по кримінальних справах – 2145,7 тис. грн.,
по підприємствах по яких подані матеріали на стягнення на активи
боржника – 338,4 тис. грн. , по підприємствах, які знаходяться в розшуку
– 35,2 тис. грн.

Податковий борг підприємств-банкрутів становив 3206,3 тис. грн.

Ріст податкового боргу у 2003 році збільшився:

за рахунок розірвання договорів розстрочення – 1201,0 тис. грн.

дорахувань за актами перевірок – 2045,0 тис. грн.

за рахунок несвоєчасної та не у повному розмірі сплати поточних платежів
та штрафних санкцій 2595,0 тис. грн.

податковий борг що виник внаслідок дорахувань за актами перевірок
підприємств у яких відсутні активи складає 600, 0 тис. грн.

Для зменшення заборгованості у 2003 році вжито наступні заходи:

кількість підприємств, що допустили заборгованість – 313 (в порівнянні з
01.01.2003 р. зменшилось на 6 СПД), в т. ч. до 1,0 тис. грн. – 158 (в
порівнянні з 01.01.2003 р. зменшилось на 27 СПД);

подано 13 пропозицій щодо розірвання контрактів з керівниками
підприємств, по 4-ох розірвано;

поступило в рахунок погашення податкового боргу підприємств-банкрутів
186,0 тис. грн.;

вилучено готівки на суму 671,0 тис. грн.;

описано заставного майна на суму 2554,2 тис. грн. та передано для
реалізації на Прикарпатську біржу;

звернення стягнення на майно, що перебуває в податковій заставі на суму
1975,9 тис. грн.;

виставлено платіжних вимог на платника на суму 6953,6 тис. грн.;

стягнуто з платника – 210,5 тис. грн.;

надіслано податкових вимог:

по підприємствах-боржниках – 712 на суму 2436,5 тис. грн.;

погашено заборгованість по податкових вимогах:

по підприємствах-боржниках на суму 1667,5 тис. грн.;

застосовано 7 адмінарештів, в результаті чого погашено заборгованість на
суму 87,6 тис. грн.;

всього поступило по вжитих заходах 4524,9 тис. грн., в т. ч. до
Державного бюджету – 3314,5 тис. грн.

Податок з власників транспортних засобів 1253,2 тис. грн., що складає
3,8 % до загальних надходжень; інші надходження 5687,4 тис. грн., що
складає 17,2 % до загальних надходжень.

Як видно з вище наведеної таблиці неподаткові надходження втрачають
свою актуальність. В той час додаткові надходження відіграють у бюджеті
все більшу роль.

Аналізуючи виконання бюджету за доходами в розрізі кодів єдиної
бюджетної класифікації , можна сказати, що основну частину доходу до
державного бюджету складають податкові надходження , а саме : податок на
додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток. Відповідно до
бюджетної класифікації до податкових надходжень відносять: збори за
використання природних ресурсів в сумі 255,2 тис. грн., що складає 1,6
%, ПДВ в сумі – 8878,1 що складає 55,9 %, акцизний збір в сумі –
501,9 що складає 3,1 %, податок на прибуток, що складає 5140,6 тис.
грн. що складає 32,4 %, ліцензій в сумі 114,6 тис. грн., що складає 0,7
% загальних надходжень по Коломийському ВДК. Структура доходів
Державного бюджету за 2002-2003 роки наведена в таблиці 2.3

Таблиця 2.3

Структура доходів Державного бюджету України за 2000-2003 роки

(%)

2000 рік 2001 рік 2002 рік 2003 рік

Доходи, всього 100 100 100 100

У тому числі:

Податкові надходження 55,0 56,4 59,9 62,3

Неподаткові надходження 28,7 34,5 30,2 29,3

Доходи від операцій з капіталом 0,2 0,9 0,8 1,9

Державні цільові фонди 12,1 1,1 2,0 1,7

Офіційні трансферти 4,0 7,1 7,1 4,8

Найбільш питому вагу поступлень до загального фонду становлять : податок
на додану вартість (58,2 %), податок на прибуток (25,7), акцизний збір
(4,2), до спеціального фонду надходження від сплати збору за забруднення
навколишнього середовища (51,1 %)

Якщо проаналізувати поступлення до Державного бюджету за 2002 та 2003
роки можна зробити висновок, що частка ПДВ у 2003 році зменшилась на
4,8 %, в той час як податок на прибуток зріс на 27,2 %. [25]

З проведеного аналізу роботи Коломийської оДПІ за 2002 та 20003 роки
можна зробити висновок, що в 2003 році погіршився стан поступлень ПДВ
“живими” коштами .Тобто в 2002 році було проведено значно більше
взаємозаліків, ніж в 2003 році.(дод. 9)

Отже, у 2003 році мали місце наступні позитивні зрушення у структурі
доходів державного бюджету, що надійшли на рахунки Коломийського ВДК:

загальний план по надходженням платежів був перевиконаний на 5,8 % (тоді
як в 2002 році на 2,2 %;)

майже по всім показникам мало місце перевиконання плану .

Коломийське відділення Державного казначейства здійснює відшкодування
податку на додану вартість відповідно до Порядку відшкодування податку
на додану вартість, затвердженого спільним HYPERLINK
“file:///C:\\Program%20Files\\Kazna\\AOC\\Data\\Quests\\zakoni\\kazna_02
-07-97_№209-72.htm” \t “_blank” наказом Державної податкової
адміністрації України та Головного управління Державного казначейства
України від 2 липня 1997 року за № 209/72 зі змінами (зареєстровано у
Міністерстві юстиції України 18 липня 1997 року за № 489/5680) у
редакції від 21 травня 2001 року за № 200/86. Згідно довідки про
відшкодування податку на додану вартість за звітній період 2003 році
було відшкодовано ПДВ всього на суму 2322146,00 грн.

Вцілому по основним статтям доходів до державного бюджету мало місце
зростання фактичних надходжень порівняно з 2002 роком .

З них грошовими коштами всього 1320,365 тис. грн., на рахунок платника
994,851 тис. грн.

Надходження в розрізі податків наведені на рисунку 2.2.

Рис 2.2. Надходження до бюджету за 2003 рік

На мою думку, збільшення даних показників у 2003 році пов’язане перш за
все з тим, що державна податкова адміністрація значною мірою зменшила
плани надходжень платежів до бюджету (так, в 2003 році надходження ПДВ
було заплановано 9969,4 тоді як в 2002 році – лише 110607 тис. грн, що
й зумовило перевиконання плану по даному показнику).

Повернення надмірно та/або помилково сплачених платежів до загального
фонду державного бюджету здійснюється обласними управліннями Державного
казначейства на підставі висновків органів державної податкової служби,
рішень судових органів, інших органів, що здійснюють контроль за
нарахуванням і сплатою платежів, тощо. У разі надходження до органу
Державного казначейства рішення судових органів копія рішення
передається відповідному органу податкової служби за місцем реєстрації
платника податків.

Органи державної податкової служби за місцем реєстрації платника
передають районному відділенню Державного казначейства висновки на
повернення надмірно та помилково сплачених коштів. Відділення
казначейства готує реєстр висновків про повернення надмірно або
помилково сплачених платежів до бюджету, про відшкодування податку на
додану вартість та щоденно засобами внутрішньої платіжної системи
(електронного зв’язку) передає його до обласного управління Державного
казначейства, яке платіжними дорученнями перераховує кошти із свого
рахунку на поточні рахунки платників податків, відкриті в установах
банку, в яких зазначені платники обслуговуються. Повернення платежів
здійснюється в межах поточних надходжень за день. У разі недостатності
або відсутності коштів на відповідному аналітичному рахунку повернення
здійснюється за рахунок поточних надходжень на балансовий рахунок 3111
за день. У разі якщо повернення здійснюється за тими видами доходів, від
яких проводиться відрахування дотацій місцевим бюджетам, то сума, яка
повертається, не повинна перевищувати суми загальних надходжень за день
за всіма аналітичними рахунками, з яких відраховується дотація. Якщо
повернення здійснюється за тими видами доходів, від яких не проводиться
відрахування дотацій місцевим бюджетам, то сума, яка повертається, не
повинна перевищувати суми загальних надходжень за день за всіма
аналітичними рахунками, з яких не відраховується дотація.

В Коломийській оДПІ протягом 2002 року звернулися за відшкодуванням ПДВ
132 платники, сума заявленого до відшкодування ПДВ – 6897,6 тис. грн.,
які зареєстровані на територіях міста Коломиї. Фактично відшкодовано на
протязі 2002 року 2313,0 тис. грн., в т.ч. зараховано на інші платежі –
325,5 тис. грн., повернуто на розрахункові рахунки платників – 985,7
тис. грн., зараховано в погашення недоїмки кредитора по Постанові №1270
– 1001,8 тис. грн. Якщо порівняти з 2002 роком, то інспекцією
відшкодовано податку на 834,7 тис. грн. менше ( в минулому році фактично
відшкодовано 3147,7 тис. грн.). В той час, як у 2003 року на основі
висновків ДПІ відшкодовано податку на додану вартість – 1381,7 тис.
грн., з них 1088,8 тис. грн. на рахунок платника та 292,9 тис. грн. в
рахунок сплати інших видів податків, згідно постанови Кабінету Міністрів
України від 26.09.2001 року №1270 “Про впорядкування ПДВ та розрахунки з
бюджетом” надійшло до державного бюджету ПДВ – 396,8 тис. грн. та
відшкодовано ПДВ – 522,7 тис. грн. Аналізуючи 2002 і 2003 роки сума
відшкодування ПДВ у 2003 зменшилась всього на 417,809 тис. грн. , що
становить 17,9 %, а грошовими коштами на 61,303 тис. грн., або на 4,5
%. На наведеному рисунку 2.3 видно зміну і ріст відшкодування ПДВ
протягом 2001-2003 років на 17,9 %.

Рис.2.3. Відшкодування ПДВ за 2001-2003 роки

Аналізуючи стан недоїмки по Коломийському ВДК на 1 січня 2003 року
недоїмка по платежах в зведеному бюджеті становить – 4628,589 тис.
грн. , в тому числі в державний бюджет –3107,303 тис. грн. , що складає
66,8 %. В порівнянні з 2001 роком недоїмка в зведеному бюджеті
збільшилась на 1926,58 тис. грн., що складає 41,6 %. Порівняння за 2001
–2002 роки наведено в додатках

Як видно з діаграми 2 останніми роками спостерігається ріст недоїмки по
платежах до бюджету міста Коломиї та Коломийського району. Зокрема
недоїмка по платежах в Державний бюджет зросла на 1170,020 тис. грн., за
рахунок збільшення недоїмки по ПДВ та штрафах, а місцевого на 675,76.

Основну питому вагу недоїмки по платежах в Державний бюджет складає:

ПДВ- 54,4 %

Податок на прибуток –8,2 %

Штрафи та санкції – 9,4 %.

Митні збори – 4,1%

Ріст недоїмки наведено на рисунку 2.4.

Рис. 2.4. Стан недоїмки протягом 2001-2003 років

Станом на 01.01.2003 недоїмка по платежах складає 4628,589 тис. грн., що
на 1926,58 тис. грн. більше в порівнянні з минулим періодом. Основну
питому вагу по платежах складають: плата за землю – 51,2 %, податок з
власників транспортних засобів – 7,7 %, штрафи 24 %.

Як видно з вищенаведеного розміри податків з кожним роком зростають. А
платники податків стають все більше дисциплінованими. Адже вчасно не
сплачені податки – це вчасно не виконані функції держави.

2.3. Міжбюджетні трансферти як джерело доходів місцевих бюджетів
Коломийського району

Для бюджетної системи України, враховуючи її нерівномірні природні
ресурси та економічний потенціал регіонів, важливе значення мають
трансферти.

Згідно Бюджетного кодексу України трансферти – це кошти, одержані від
інших органів влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів
місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на
безоплатній та безповоротній основі. Під ними також розуміють такі
платежі: стипендії, різного роду пенсії, допомоги по лікуванню. За таку
державну допомогу не передбачається будь-яка плата з боку громадян.

До числа офіційних трансфертів, які надходять з-за кордону, належать
поточні надходження від секретаріату ООН за український військовий
контингент. До інших трансфертів належать розподільчі податки,
специфічні гранти цільового призначення, а також генеральні гранти, що
не обумовлені конкретними цілями їхнього витрачання.

У Бюджетному кодексі України серед міжбюджетних трансфертів виділяють:
дотації та субвенції. Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт на
вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує.

Ще одною формою бюджетного регулювання держави є використання субвенції.
Субвенції – міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в
порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання
субвенції. Тобто під субвенцією розуміють надання допомоги нижчим
бюджетам, на заздалегідь передбачені цілі. Субвенція надається на
компенсацію недоотриманих доходів у зв’язку з нерівномірністю їхнього
розподілу між регіонами за умов діючої економічної системи, а також на
фінансування заходів, пов’язаних із вирівнюванням соціального розвитку
територій.

У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні
трансферти місцевим бюджетам:

1) дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним
бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та
бюджетам міст республіканського значення Автономної Республіки Крим та
міст обласного значення;

У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації вирівнювання
та субвенцій окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, кожного з
обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст
республіканського значення Автономної Республіки Крим, міст обласного
значення та районних бюджетів, а також коштів, що передаються до
Державного бюджету України з місцевих бюджетів, якщо є підстави для
надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.

Дотація вирівнювання бюджетам визначається як перевищення обсягу
видатків, який обраховано із застосуванням фінансових нормативів
бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів над кошиком доходів
бюджетів місцевого самоврядування.

Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів визначається на основі формули.
Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів повинна враховувати
такі параметри:

фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до
них;

кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг;

індекс відносної податкоспроможності відповідного міста чи району;

прогнозний показник кошика доходів бюджетів місцевого самоврядування;

коефіцієнт вирівнювання.

Обсяг кошика доходів відповідного бюджету визначається із застосуванням
індексу відносної податкоспроможності бюджету міста чи району на основі
даних про фактичне виконання відповідного бюджету за три останні
бюджетні періоди.

Індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, що визначає рівень
податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці у порівнянні
з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на одного
мешканця.

Для визначення індексу відносної податкоспроможності відповідних
бюджетів використовується кошик доходів бюджетів місцевого
самоврядування а також такі доходи:

– частина прибуткового податку з громадян, що справляється на території
сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань;

– плата за ліцензії на провадження певних видів господарської
діяльності та сертифікати, що видаються районними державними
адміністраціями;

– плати за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що
справляється районними державними адміністраціями;

– надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними
державними адміністраціями або утвореними ними в установленому порядку
адміністративними комісіями.

При визначені індексу відносної податкоспроможності кошик доходів
місцевого самоврядування збільшується на суму втрат у доходах, що
виникли внаслідок надання пільг платникам податків згідно з рішеннями
місцевих рад. Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів
не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж раз на три роки.

Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за формулою
обсягу дотації вирівнювання і визначається в межах від 0,60 до одиниці.
При цьому загальний обсяг коштів, на який зменшується сума дотацій
вирівнювання, є тотожним загальному обсягу коштів, на який зменшується
сума коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих
бюджетів у разі застосування коефіцієнту вирівнювання.

Якщо прогнозні показники доходів бюджету Автономної Республіки Крим,
обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва і Севастополя, міст
республіканського значення Автономної Республіки Крим та міст обласного
значення) бюджетів, перевищують розрахунковий обсяг видатків
відповідного бюджету, обрахований із застосуванням фінансових нормативів
бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, для такого бюджету
встановлюється обсяг коштів, що підлягають передачі до Державного
бюджету України. Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого
за формулою обсягу коштів, що підлягають передачі до Державного бюджету
України, і визначається в межах від 0,60 до одиниці.

Міські та районні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах
дотації вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, селищ,
міст районного значення та їх об’єднань, а також кошти, що передаються з
цих бюджетів.

2) субвенція на здійснення програм соціального захисту;

За рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України фінансуються такі видатки (державні програми
соціального захисту):

– пільги ветеранам війни і праці;

– допомога сім’ям з дітьми;

– додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати
житлово-комунальних послуг;

– компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

3) субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого
самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг,
встановлених державою;

Субвенція на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію
негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування
надається з одного місцевого бюджету іншому для компенсації цих
видатків. Умови утримання об’єктів спільного користування чи ліквідації
негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування та
надання субвенції визначаються на договірних засадах між надавачем
субвенції та її отримувачем.

Надання державою податкових пільг, що зменшують доходи бюджетів
місцевого самоврядування на виконання власних повноважень, має
супроводжуватися внесенням змін до закону про Державний бюджет України
на поточний бюджетний період, що передбачають надання субвенції на
компенсацію відповідних втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування.

4) субвенція на виконання інвестиційних проектів;

Субвенції з Державного бюджету України на виконання інвестиційних
проектів надаються з Державного бюджету України бюджету Автономної
Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя з
їх подальшим перерозподілом для бюджетів місцевого самоврядування.

Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються на засадах
конкурентності між бюджетами місцевого самоврядування та передбачають
фінансову участь бюджету отримувача субвенції у здійсненні програми чи
проекту. Органи місцевого самоврядування, у яких середньорічний
фактичний обсяг видатків на утримання бюджетних установ за три останні
бюджетні періоди менший за обсяг, визначений згідно з фінансовими
нормативами бюджетної забезпеченості, мають пріоритетне право на
отримання субвенції на виконання інвестиційних проектів.

Основні засади надання субвенцій визначаються окремим законом, порядок
та умови їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України, а обсяг
субвенцій на наступний бюджетний період визначається законом про
Державний бюджет України.

інші субвенції.

Прикладом інших субвенцій може бути передача власних повноважень на
виконання певних завдань. Субвенції на виконання власних повноважень
територіальних громад можуть передбачатися в складі їх бюджетів у разі,
якщо інший орган державної влади чи місцевого самоврядування може
виконати цю функцію ефективніше. Умови та порядок надання субвенції на
виконання власних повноважень територіальних громад визначаються
відповідною угодою сторін.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради можуть
передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів:

1) субвенції на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію
негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування;

субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл,
селищ, міст та їх об’єднань;

субвенції на виконання інвестиційних проектів;

інші субвенції.

Міжбюджетні трансферти перераховуються до республіканського бюджету
Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та міського бюджету м.
Севастополя відповідно до закону України Про державний бюджет на
поточний рік управліннями Державного казначейства в Автономній
Республіці Крим, в областях та в м. Севастополі.

Перерахування міжбюджетних трансфертів зазначеним ланкам бюджетної
системи здійснюється на транзитні рахунки з обліку доходів державного
бюджету України на території Автономної Республіки Крим, областей та м.
Севастополя. В обсязі доходів державного бюджету не враховуються кошти,
які надходять на рахунки Держмитслужби, а також ті, що не долучені до
розрахунку ставок нормативів відрахувань від щоденних надходжень
доходів.

Після перерахування місячної суми міжбюджетних трансфертів у повному
обсязі управління Державного казначейства до кінця поточного місяця
припиняють перерахування таких коштів на бюджетний поточний рахунок
Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, обласних та
Севастопольського міського фінансових управлінь.

У разі, коли перераховані суми не відповідають річній сумі міжбюджетних
трансфертів, визначені законом, Державне казначейство України
зобов’язане перерахувати на рахунок відповідного органу недоотриману
суму міжбюджетних трансфертів не пізніше 20 грудня поточного року за
рахунок загальних надходжень до державного бюджету України.

За умов утворення взаємної заборгованості між державним та місцевими
бюджетами Міністерство фінансів України може здійснювати погашення
зазначеної заборгованості шляхом віднесення її в рахунок належної
Республіканському бюджету Автономної Республіки Крим, обласним та
міському бюджету м. Севастополя на відповідний місяць міжбюджетних
трансфертів.

РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ЗА
РАХУНОК ПОДАТКОВИХ НАДХОДЖЕНЬ

3.1. Зарубіжний досвід формування місцевих бюджетів за допомогою
податків і зборів

Основним інструментом державного регулювання є податкова політика та
фінансовий вплив на підприємництво.

Завдяки цьому впливу держави досягають поставленої мети по забезпеченню
економічного зросту, проба, ефективної цінової зайнятості населення
країни, створенню системи соціального захисту менш захищених верств
населення, створенню рівноваги у зовнішньоекономічній діяльності тощо.

І при цьому збалансування взаємовідносин — це й є головне завдання в
економічній політиці будь-якої держави.

У свiтовiй практицi ведення народного господарства проблема застосування
податків є однією з найбільш складних i суперечливих.

Податки пов’язані з існуванням держави. Системи оподаткування в різних
країнах світу відрізняються одна від одної за структурою, набором
податків зборів та обов’язкових платежів, методами їх стягнення,
податковими ставками (нормативами), фіскальними повноваженнями органів
різних рівнів влади, податковою базою та податковими пільгами. Це
закономірно оскільки податкові системи формувалися та формуються
сьогодні під впливом різних економічних, політичних і соціальних
факторів.[16,c.34]

Як свідчить практика, сьогодні немає інших аспектів економіки, які б
настільки серйозно піддавалися критиці з боку суб’єктів господарювання.
Як свідчить світова практика, податкові вилучення в розмірі 30 – 40 %
доходів платника — це той поріг, при перевищенні якого починається
процес скорочення його збережень та інвестицій в економіку.

Якщо ж ставки податків i кількість досягають такого рівня, що зобов’язує
платників сплачувати більше 40 % своїх доходів, то це повністю лiквiдує
стимули до господарської діяльності та розширення виробництва.

Більшості країн сьогодні властиве помірне оподаткування. І це є
результатом проведення такої податкової політики, пріоритет якої
заключається в досягненні мети створення стабільного економічного
зростання сприятливого податкового клімату для розвитку господарської
діяльності та ефективного вирішення соціальних проблем в державі.

Разом з тим питома вага податків, зборів та обов’язкових платежів у ВВП
багатьох країн є досить суттєвою.

Так, від 40 до 50 % становить питома вага зазначених платежів у таких
європейських країнах, як Італія,Австрія, Франція, Бельгія, Норвегія
Фінляндія, Нідерланди, Люксембург, Швеція, Данія.

Податкова політика різних країн, як правило, розрахована на залучення
приватного капіталу. При вивченні сучасних податкових систем розвинених
країн світу важливим є вивчення їх структури. Передусім це стосується
розподілу податкових платежів на прямі та непрямi.

Так наприклад, в США, Японії, Великобританії, Канаді переважають прямi,
а у Франції — непрямi податки.

Як свідчить практика існує залежність співвідношення прямих i не прямих
податків від таких факторів, як життєвий рівень населення країни,
рівень його культури, існуючі традиції в оподаткуванні та шлях
вдосконалення механізму стягнення податків, зборів та обов’язкових
платежів, властивості системи оподаткування мiнiмiзувати їх від їх
сплати.

Так, суттєві масштаби непрямого оподаткування у Франції, Німеччині,
Iталiї обумовлені особливостями соцiально-економiчної політики, яка
проводиться в цих країнах.

Прямi податки ставлять рівень оподаткування в пряму залежить від рівня
доходів платника. Ці податки вважаються найбільш справедливими. Пряме
оподаткування дозволяє перекласти основний податковий тягар на багаті
верстви населення.[27,c.10]

Розмір граничних ставок прибуткового податку у країнах Європейського
Союзу, Японії та США наведено на рисунку 3.1

Рис.3.1. Розмір граничних ставок прибуткового податку у країнах
Європейського Союзу, Японії та США

Тим не менше непряме оподаткування широко застосовується в багатьох
системах оподаткування розвинених країн світу. Так, зокрема таких
країнах, як Німеччина та Франція, непрямi податки традицiйно відіграють
провідну роль.

Значна роль непрямих податків у багатьох країнах викликана їх високою
фіскальною ефективністю та можливістю забезпечення рівномірності
надходження платежів до бюджету.

Однією з найважливіших причин розвитку непрямого оподаткування в країнах
членах Європейського Союзу поряд з історичними традиціями в
оподаткуванні є політика уніфікації систем оподаткування країн ЄС.

Результатом такої політики в країнах ЄС стало наближення методів
стягнення непрямих податків. У той же час в галузі прямого оподаткування
цим країнам надається більша самостійність.

Соціально-економічна політика держав спрямовується на вирішення існуючих
в країні соціальних проблем. Запровадженням пільг в оподаткуванні
доходів фізичних осіб проводиться регулювання соціальних процесів у
країні.

При цьому значна частина соціальних видатків перекладається на приватні
та державні компанії, що також впливає на співвідношення прямих i
непрямих податків.

Важливою особливістю оподаткування розвинених країн світу є структура
прямих податків. Вона відображає залежність співвідношення податку на
доходи корпорацій та податку на доходи фiзичних осіб від структури
національного доходу.

В таких країнах як США, Великобританія, Франція, Італія, Канада, Японія,
доля оподаткування доходів фізичних осіб в податкових надходженнях
перевищує долю податку на доходи корпорацій.

Системи податків у розвинених країнах багатогранні та розгалужені. Вони
включають в себе федеральні або загальнодержавні податки, податки
регіонів та мiсцеві податки. Ступінь оподаткування в Європі вище, ніж в
Північній Америці. Так, питома вага обов’язкових платежів по відношенню
до ВВП в США становить близько 30 %, Канаді 34 %, Франції, Бельгії,
Нідерландах, Швеції – більше 40 %, Німеччині —38 %. [19,c.542]

У західних країнах через податки вирішуються проблеми екологiї.

На сьогодні в Німеччині податок на автомобілі залежить від двох
факторів. Це, зокрема, об’єм циліндра двигуна (потужність двигуна), та
наявність каталізатора. Власники менш потужних автомашин, які оснащені
каталізаторами, від податку взагалі звільнені.

Диференційовані податки на автотранспорт, які враховують екологічну
чистоту двигуна, запроваджені в США в семидесятих роках i активно
застосовуються й сьогодні.

Система оподаткування Канади в сучасних умовах представлена на трьох
рівнях: федеральному (48% державних доходів), провінційному (42%) та
місцевому (10%).

Податкове навантаження на платників податків у Канадi розцiнюється як
високе.

Iндивідуальнi доходи громадян підлягають оподаткуванню, і надходження
прибуткового податку з громадян складають найбільшу частину доходів
федерального бюджету, причому їх доля постійно збільшується.

Значними є й надходження до федерального бюджету від податку з прибутків
корпорацій, податку на товари та послуги, акцизів, мит та відрахувань до
соціальних фондів.

Iндивідуальнi доходи громадян, які підлягають оподаткуванню прибутковим
податком, обчислюються як різниця між загальним доходом сім’ї i
видатками на утримання непрацюючих членів сім’ї, страхові виплати, в
тому числі у пенсiйний фонд та фонд на безробiття, на навчання та
стажування, оплату консультацiй податкового iнспектора тощо. У
розрахунку на сiм’ю податок з ідивiдуальних доходів складає при доходi:

• до 29590 доларiв —17%;

• від 29590 до 59180 доларiв — 5030 доларiв фiксованого податку і 26 %
від суми доходу, що перевищує 29590 доларів;

• понад 59180 доларiв — 12724 долари фiксованого податку 29 % від суми
доходу, що перевищує 59180 доларiв.

В Канадi 53 % від роздрiбної цiни палива разом з акцизом становить
податок на пальне. Цей податок передбачає стягнення, 8,5 центи за 1 лiтр
бензину, 4 центи — за 1 лiтр дизельного пального та 9,5 центи — за 1
лiтр авiацiйного бензину. У вартості товарiв, які придбані громадянами,
15 % складає податок на товари та послуги, 7 % з яких спрямовуються до
федерального, а 8% —до провiнцiйного бюджету.

Вiдрахування до Пенсiйного фонду у Канадi проводяться у розмiрi 2,8 %, а
до фонду на безробiття — 2,95 % від фонду заробiтної плати.

Податковi джерела доходів провiнцiй складаються з прибуткового податку з
доходів громадян, податку з продажі, податку з прибуткiв корпорацій,
акцизiв, вiдрахувань до фондів соціального страхування, податку на
подарунки, рентних платежiв та різних реєстрацiйних i лiцензiйних
зборiв.

Основну долю надходжень до бюджету складають надходження з прибуткового
податку з громадян та непрямi податки.

Оподаткування податком на нерухомiсть у Канаді пiдлягають земля та
споруди. Канада вiдома наданням податкових пiльг окремим категорiям
платникiв податків. Так, зокрема, податковi пiльги в країнi надаються
фермерам, рибалкам, лiсничим, iнвалiдам, а також здійснюється пiдтримка
благодійництва.

Практично кожна сiм’я чи громадянин в Канадi може отримати податковий
кредит, який спрямовується на утримання дружини або чоловіка, дiтей до
18 років, iнвалiдiв, сплату страхування виробництва, майна, нерухомостi,
автомобiлiв, від дорожнiх пригод тощо. Цi кошти можуть бути використані
на покриття виплат до пенсiйного фонду та на медичне страхування, витрат
на навчання, на благодiйнiсть, на пiдтримку політичних партiй (не бiльше
200 доларiв), витрат, пов’язаних з переїздом громадянина на нове місце
проживання.[27,c.10]

З метою зменшення податкового навантаження платникiв податків як
юридичних, так і фiзичних осiб, у проведенні своєї політики держава
сьогоднi орієнтується на скорочення видаткової частини бюджету.

Шляхи вдосконалення формування доходів місцевих бюджетів в Україні

За період 2001-2004 років простежується тенденція, пов’язана зі
зменшенням питомої ваги податку на прибуток у структурі податкових
надходжень. Ця ознака свідчить про скорочення бази оподаткування через
збільшення частки збиткових підприємств, зменшення реальних обсягів ВВП,
падіння рентабельності виробництва, випадки ухилення від сплати цього
податку.

Характерною диспропорцією української податкової системи є значна
нерiвномiрнiсть розподілу податкового тягаря між реальним сектором i
банківськими, страховими та іншими фінансовими організаціями.

Так, наприклад, питома вага оплачених банківською сферою податків
становить близько 1 % усіх податкових надходжень за 2003 рік, водночас
частка промислових — 27%. Це за умови, що ставка рефінансування НБУ
набагато перевищує рівень рентабельності підприємств.

Такі умови господарської діяльності порушують принцип справедливості
податкової системи i змушують підприємства працювати у “тiнi”. Тому
об’єктивно виникає потреба перенесення податкового навантаження на
галузі, що мають значний податковий потенціал (торгівлю, банківську й
страхову діяльність тощо). Не повною мірою використовується регулювальна
функція податку, що полягає у зменшенні ставок оподаткування та їх
диференціації за різними видами діяльності чи галузями. А це дало б
змогу значно розширити базу оподаткування за рахунок скорочення
податкових пільг, що не мають соціальної та інвестиційної спрямованості,
й залучати до оподаткування капітали, що перебувають у “тiнi”.[37,c.20]

Закріплення з 2000 року прибуткового податку з громадян за місцевими
бюджетами та ставки його на рівні 13 % з 1 січня 2004 на постійній
основі та у повному обсязі позитивно вплинуло на стан його надходження,
а також на стан погашення заборгованості із виплат заробітної плати. В
процесі реформування й подальшого вдосконалення мiжбюджетних відносин
цьому податку приділяється роль основного джерела доходів місцевих
бюджетів за умови полiпшення його функціонування, а саме:

— підвищення розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян до
межі малозабезпеченості — тільки тоді податок виконуватиме свою
регулювальну функцію i матиме соціальне спрямування. Тимчасові втрати
компенсовуватимуться за рахунок: приросту доходів громадян; підвищення
доходів бюджетів від податків на споживання, оскільки останнє зросте;
збільшення розміру інших податків, бо відбудеться зростання ВВП;

— зменшення кількості ставок i розміру максимальної ставки податку.[10]

На сучасному етапі одним із напрямів проведення податкової політики є
зниження податкового навантаження з відповідним розширенням бази
оподаткування через:

— стимулювання створення малих i середніх підприємств i надання їм
можливостей для ефективного розвитку;

— сприяння виходу вітчизняного виробника на світовий ринок,

— попередження виникнення у суб’єктів господарювання податкового

боргу;

— скасування економічно невиправданих пільг в оподаткуванні, які
безпосередньо не пов’язані із соціальним захистом малозабезпечених
верств населення i не мають iнвестицiйної спрямованостi;

— застосування непрямих методів унаслідок оцінки витрат суб’єктів
господарювання для повного охоплення всіх суб’єктів господарювання;

— сприяння приватизаційним процесам i пiсляприватизацiйну підтримку
підприємств із метою ведення ними прибуткової діяльності.[14,c.28]

Створення умов для полiпшення стану справ у реальному секторів
економіки, активізації інвестиційного процесу, стимулювання розвитку
пріоритетних галузей народного господарства — основні завдання
податкової політики на сучасному етапі трансформації економіки України.

У багатьох провідних державах світу прибутковий податок із населення має
найбільшу питому вагу в доходах бюджету. Це свідчить не лише про
досконалість податкових систем цих країн, а й про високий рівень
добробуту їхнього населення.

В Україні останніми роками частка прибуткового податку в доходах бюджету
постійно зростає. Проте цей показник не відображає ні більш-менш
досконало податкової системи, ні динамічного зростання реальних доходів
населення. Хоча усім відомо, що кінцева мета органiзації фінансів
будь-якої держави — це зростання добробуту й населення.

Тема зниження податкового навантаження на доходи громадян ось уже
упродовж кількох років активно обговорюється як у законодавчих колах,
так i громадянами України

Ще 13 липня 2000 року Верховна Рада України розглянула у першому, а 29
листопада 2001 року — у другому читанні проект Податкового кодексу
України де зокрема пропонувалося зменшити ставки прибуткового податку до
10 i 20%. Тоді як у Росії уже набрав чинності 13-вiдсотковий прибутковий
податок.

22 травня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про
податок з доходів фізичних осіб”. Цей документ містить чимало новацій,
які без перебільшення стосуватимуться кожного громадянина, оскільки
йдеться в ньому про запровадження нових ставок в оподаткування доходів
фізичних осіб. [10]

Механізм оподаткування фізичних осіб, запропонований у прийнятому
законі, суттєво відрізняється від минулої системи оподаткування,
оскільки встановлення єдиної ставки оподаткування суттєво зменшило
податковий тиск: замість минулих п’яти ставок оподаткування — 10, 15,
20, 30 i 40% законом запроваджено одну ставку — 13% .Єдина ставка
оподаткування спростила механізм справляння податку, хоча й не
відповідає законодавчо -закріпленому принципу соціальної справедливості
в оподаткуванні. За попередніми розрахунками у 2004 році, від податку на
доходи фізичних осіб очікуються надходження на загальну суму близько 13
млрд. грн. (у 2003 році надходження від прибуткового податку до бюджету
був на рiвнi 12 млрд. грн.).

Слід сподіватися й на чимало інших позитивів. Насамперед поміркована
ставка оподаткування доходів фізичних осіб сприятиме вихованню правової
культури у платників податків, змінить думку i ставлення громадян до
податкового законодавства, допоможе їм усвідомити обов’язковість сплати
податків.

В умовах активного формування приватного сектору економіки застосування
максимальної ставки оподаткування у розмірі 13 % створила сприятливіші
умови для розвитку підприємницької діяльності громадян.

Впроваджену ставку можна вважати позитивним кроком ще й тому, що
ефективність в минулому сорокавiдсоткової верхньої ставки прибуткового
податку була дуже малою. Помірний податковий тягар — це один із
економічних методів виведення з тiнi як значної частини підприємців, так
i фінансових ресурсів. Тому держава покладає певну надію i на виконання
податкових зобов’язань з боку суб’єктів тіньової економіки, а отже на
розширення бази оподаткування.

Законом передбачено й iншi ставки оподаткування.

Ставка податку становить 5% від об’єкта оподаткування, нарахованого
податковим агентом як процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську
фінансову установу відповідно до закону (крім страховиків); процентний
або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом.

Ставка податку становить подвійний розмір ставки (26%) від об’єкта
оподаткування, нарахованого як виграш чи приз у грошовому виразі (крім
державної лотереї або від будь-яких інших доходів, нарахованих на
користь нерезидентів — фізичних осіб, за винятком доходів.

Ставка податку може мати інший розмір, прямо визначений відповідними
нормами цього закону (наприклад: спадщина, для якої залежно від ступеня
спорідненості об’єкта спадку застосовуватимуться ставки 0%, 5% та 13%
саме стосуватиметься й доходів, отриманих у вигляді подарунків.

Проте Закон не передбачає окремого порядку оподаткування доходів,
отриманих від пiдприємницької діяльності. Тому до прийняття спеціального
законодавства щодо оподаткування суб’єктів пiдприємницької діяльності
чинні норми розділу і декрету Кабінету Мiнiстрiв України “Про
прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1992 року. [10]

Платниками податку є фізичні особи (резиденти, що отримують доходи як на
території України, так i за її межами, а також нерезиденти, що отримують
доходи на території України найняті працівники, пiдприємцi та особи, що
здійснюють незалежну професійну діяльність. До незалежної професійної
діяльності належать наукова, літературна, артистична, викладацька,
релігійна діяльність, медична практика, а також діяльність адвокатів,
приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, інженерів, оцінювачів,
архітекторів та їхніх помічників за умови, якщо вони не є найнятими
співробітниками або суб’єктами підприємницької діяльності.

Об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний
дохід; чистий річний дохід (різниця між загальним доходом за рік i сумою
податкового кредиту); доходи з джерелом їх походження з України що
оподатковуються при їх виплаті; іноземні доходи.

Законом уведено низку нових термінів, що не лише наближають Україну до
європейських стандартів, а й привносять нововведення у порядок
обчислення об’єкта оподаткування. Так, центральне місце посідає
податковий агент — Особа, відповідальна за нарахування податку i
внесення його до бюджету. Залежно від ситуації податковим агентом можуть
виступати як юридичні особи, так i фізичні, що використовують найману
працю.

Принципово новою є система надання соціальних пільг. Аналогічно до
чинного на сьогодні порядку зменшення сукупного оподатковуваного доходу
громадян на певну кількість неоподатковуваних мiнiмумiв законом
передбачена система надання так званих податкових соціальних пільг.
Розмір пільг установлено у відсотках (100, 150, 200%) від розміру
мінімальної заробітної плати (з розрахунку на місяць), затвердженого
законом на 1 січня звітного податкового року.

Центральний податковий орган контролюватиме правильність отримання
податкових соціальних пільг платниками податку та періодично
інформуватиме платників про такі порушення.

Треба враховувати, що зниження ставок оподаткування забезпечить
наповнення власного бюджету окремого громадянина, вплине на безперечне
зростання попиту на товари (послуги) споживчого ринку i, як наслiдок,
збiльшаться доходи за рахунок саме часткового вивiльнення коштів фонду
оплати працi.

Вивiльнення частки коштів фонду оплати працi дасть змогу прискорити

обiг коштів , що в свою чергу, позитивно вплине на розвиток
виробництва, створення нових робочих мiсць i додатковi надходження до
бюджету податку

з доходів фiзичних осiб.

Полiпшити фiнансового стану держави не можна, сподiваючись лише на змiни
у системі оподаткування. Не менш важлива проблема — нарахування до фонду
оплати працi. Адже рiвень ставок тут також непомiрно високий. Тому
пiдприємства й фiзичнi особи — суб’єкти пiдприємницької дiяльностi
постiйно ухиляються від легального нарахування заробiтної плати найманим
працiвникам . Вони здiйснюють виплати пiд виглядом безвiдсоткових позик,
вдаються до виплат які не оподатковуються прибутковим податком, зокрема
натуроплати, грошей у конвертах, тодi як легальна частина заробiтної
плати нерiдко є на рiвнi, а то й нижчою від мiнiмально заробiтної плати.

“Наймана особа — фiзична особа, яка безпосередньо власною працею виконує
трудову функцiю виключно за дорученням або наказом працедавця згiдно з
умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до
закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крiм
заробiтної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на їх
користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов’язанi з
таким виконанням, отримуються (несуться) працедавцем.

Фiзична особа, яка зареєструвалася як суб’єкт пiдприємницької
дiяльностi та надає послуги iншiй особi у межах цивiльного правового
договору, прирiвнюється до найманої особи з вiдповiдним оподаткуванням
отриманих нею доходів як заробiтної плати, якщо умови такого
цивiльно-правового договору передбачають надання таких послуг (робiт) на
постiйнiй та регулярнiй основi протягом бiльш нiж одного мiсячного
податкового перiоду та отримання усiх видів вигод, винагород та
понесення всіх ризикiв, пов’язаних з таким наданням або ненаданням,
такою iншою особою — замовником послуг (робiт)”.

Це питання потребує урегулювання, оскільки, згiдно з нормами нового
закону, у разі виплати (перерахування) коштів за виконанi роботи, на
данi послуги пiдприємцем, юридична особа чи iнший суб’єкт
пiдприємницъкої дiяльностi стягує податок із доходів фiзичних осiб з 1
сiчня 2004 року до 1 сiчня 2006 року — у розмiрi 13%.

Це слід розглядати як подвiйне оподаткування, особливо для фiзичних осiб
— суб’єктів пiдприємницької дiяльностi, які застосовують спрощену
систему оподаткування (у виглядi фiксованого податку або єдиного чи
спецiального торгового патенту).

У процесі ринкового реформування економіки важливим є визнання того, що
макроекономічна стабілізація не можлива без значної, глибинної
перебудови державних фінансів та податкової системи вцілому і бюджету
як центральної їх ланки зокрема. Бюджет є не тільки фінансовим планом
створення централізованого фонду і перерозподілу державних ресурсів з
використанням цілісної системи платежів, обліку і звітності, він – один
з основних засобів макроекономічної стабілізації та економічного
зростання. Державний бюджет фактично забезпечує існування країни,
розвиток її економіки і культури, соціальний захист населення. Через
бюджет держава акумулює кошти для фінансування пріорітетних напрямів
виробництва, соціального розвитку, активізує заходи щодо збільшення
надходжень до бюджетів усіх рівнів, а також цільового і економного
витрачання державних коштів. Це зумовлює необхідність проведення
комплексу заходів на державному рівні і повсякденної роботи на місцях
для забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету доходів та
здійснення видатків, постійного аналізу доходів і витрат бюджету, а
також їх вплив на економіку.

Дослідження формування доходів бюджетів країн з ринковою економікою
показують, що вони формуються переважно за рахунок податкових
надходжень. У розвинутих країнах серед податків переважають прямі
податки: прибутковий податок з підприємців та громадян, податок на
прибуток корпорацій, внески на соціальне страхування, які становлять
60-70% усіх податкових надходжень. Значно меншу питому вагу мають
непрямі податки (ПДВ і акцизи). [17,c.113]

Проведення дослідження практики стягнення податку на додану вартість та
контролю у цій сфері дає можливість обгрунтувати наступні пропозиції
щодо вдосконалення діючого механізму справляння ПДВ:

• ми вважаємо, що ПДВ повинен стати дійсно податком на додану

вартість, тобто об’єктом оподаткування повинен бути, в першу чергу,
прибуток і заробітна плата;

потребує перегляду ситуація з справлянням ПДВ з імпортних

товарів, базою оподаткування яких є митна вартість товарів з урахуванням
сум мита, митних зборів, а по підакцизних товарах ще й акцизний збір. Це
суперечить суті ПДВ, призводить до подвійного, навіть потрійного
оподаткування, адже мито і акцизний збір не являються доданою вартістю.
За даної ситуації держава переслідує суто фіскальні інтереси;

також необхідно ліквідувати податковий вексель як захід проведення
протекціоністської політики держави;

• припинити іммобілізацію обігових коштів підприємств шляхом відміни
виникнення податкових зобов’язань, як першої події, на дату
відвантаження товарів, що тільки підвищує кризу платежів. Для платника,
його фінансово-господарського стану, безпроцентне кредитування держави
може підірвати виробництво. Податкове зобов’язання має виникати з
моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок в банку;

• провести низку дискреційних заходів конструктивного спрямування по
ліквідації недоцільних компонентів пільгового податкового портфеля,
адже, держава може стимулювати тих, хто потребує за рахунок державних
дотацій, субсидій, інвестицій, пільгового кредитування і, нарешті,
коригуванням ставок податку на додану вартість. За даними ДПА України
протягом дев’яти місяців 2001 р. сума податків, не
сплачених через отримання пільг становить 38,3млрд.грн. Втрати
бюджетних надходжень за січень – грудень 2003 р. майже на 47%
перевищили суму фактичних надходжень. Найбільшу питому вагу у сумі
отриманих пільг мають пільги щодо ПДВ – 82 %, тобто на суму
31,4млрд.грн.;

• здійснити ряд конструктивних дій щодо ліквідації бюджетної
заборгованості з ПДВ за операціями експорту продукції.
Накопичена заборгованість за 2002 рік сягає близько 7,4 млрд. грн.
Враховуючи це, а також те, що 60% ВВП створюється за рахунок
зовнішньоекономічної діяльності, то об’єктивно необхідно на експортні
операції замість нульової ставки, з метою вирівнювання умов
господарювання і посилення контролю з боку держави, застосовувати
мінімальну ставку 5%;

• вжити заходів для розширення економічної самостійності регіонів,
особливо депресивних, де уже болісно відчувається дефіцит коштів.
Зважаючи на те, що майже вся товарна маса виробляється і реалізується
в регіонах, а ПДВ повністю вилучається до державного бюджету, необхідно
встановити нормативи відрахувань від ПДВ до місцевих бюджетів, що
значно сприятиме зростанню виробництва продукції і відповідно
збільшення надходжень до державного бюджету. Це пояснюється тим, що
місцеві органи влади будуть зацікавлені в регулюванні як найповнішого
залучення платників до сплати податку шляхом мінімізації тіньових
розрахунків;

• проводити більш виваженішу, довгострокову дискреційну політику щодо
системи оподаткування.[32,c.37]

Акцизи нараховуються раніше, ніж ПДВ, тобто підакцизні товари
оподатковуються податком подвійно, при чому ПДВ нараховується як на
собівартість товару, так і на акцизи. При цьому об’єктом оподаткування
акцизним збором крім прибутку є повна собівартість товару, а для ПДВ –
лише її частина. Але в той же час, ПДВ не здійснює прямого впливу на
розмір прибутку, тоді як акцизний збір обмежує його.

На відміну від ПДВ, який має загальну ставку для всіх груп товарів,
ставки акцизного збору диференційовані по групах товарів.

Акцизний збір на відміну від ПДВ сплачується лише один раз і податкова
відповідальність припадає на суб’єкта господарювання, який реалізує
підакцизний товар, в той час, як податковий товар ПДВ рівномірно
розподіляється на всіх суб’єктів підприємницької діяльності на всіх
етапах руху товару. Порівняння наведено на рисунку 3.2.

Також можна відмітити, що з точки зору соціальної справедливості
акцизний збір має переваги над ПДВ, оскільки підакцизні товари
використовуються , як правило, найбільш забезпеченими верствами
населення, що пом’якшує регресивність непрямих податків. Пов’язано це як
з більш широкою базою оподаткування у ПДВ, внаслідок чого на формування
доходів бюджету за рахунок цього податку не впливають зміни споживачів і
структури реалізованих товарів, так і з більшою залежністю споживача
підакцизних товарів від циклу економічної кон’юктури.[26,c.26]

З точки зору формування поступлень в бюджет акцизний збір уступає ПДВ
і по об’єму по стабільності доходів. Так станом на 1.02.02 року.
Коломийською ОДПІ мобілізовано акцизного збору на суму 431,1 тис. грн.
що значно менше від надходжень по ПДВ (див.дод.4).

Певні особливості є при оподаткуванню акцизним збором імпортних
товарів. Акциз по цих товарах сплачують на митницях одночасно з сплатою
мита та митних зборів. Моментом сплати акцизного збору є момент
оформлення виплаченої митної декларації з метою вільного використання на
митній території України.

Відмінні ознаки

ПДВ Акцизний збір

Об’єкт оподаткування

Оборот від реалізації товарів, робіт, послуг Оборот від реалізації
підакцизних товарів

База оподаткування

Загальний характер оподаткування Оподаткування специфічних товарів

Ставки

Загальна ставка Індивідуальна на кожну групу товарів

Етапи нарахування

По вітчизняних товарах

(частина собівартості+прибуток+акциз)+ПДВ (собівартість + прибуток)+
акциз

По імпортних товарах

(митна вартість+митний збір+мито+акциз)+ПДВ (митна вартість +
прибуток)+акциз

Періодичність справлення

Багаторазово на кожному етапі виробництва і реалізації товару Одноразово
на кінцевому етапі виробництва і реалізації товару

Фіскальне значення

Собівартість доходів бюджету Доход залежить від кон’юктури ринку

Рис. 3.2. Порівняльна характеристика ПДВ і акцизного збору

Таким чином, вдосконалення податкової ситеми збільшить розмір доходної
бази державного бюджету. Це може бути лише за умови успішного
функціонування виробництва в країні, що забезпечуватиме фінансово –
економічну основу бюджетів. Отже, потрібна чітко визначена стратегія
розвитку реального сектора економіки.

Для реального поліпшення фінансово – економічної ситуації доцільно
зосередити увагу і зусилля не на субсидуванні чи виборі тих
товаровиробників, яким слід надавати пільги і яких захищати, а на
створенні конкурентного середовища, яке надає всім виробникам рівні
шанси на успіх – тобто на запровадженні в практику стратегії
конкурентоспроможності.

Основні практичні заходи даної стратегії мають бути спрямовані на:

раціоналізацію виробництва товарів та послуг;

скорочення бюджетних видатків, завдяки ненаданню Урядом прямої підтримки
підприємствам, а також субсидій;

обєктивний ринковий розподіл ресурсів.

Звісно, що реалізація конкурентної стратегії може призвести і до певних
негативних наслідків, зокрема:

збільшення дефіциту державного бюджету в короткостроковому періоді;

додаткових витрат коштів на створення інституціональної бази;

необхідності виділення коштів на розробку нормативно – правової бази для
встановлення однакових правил гри для конкурентів.

Але загальний ефект, який можна дістати за рахунок економічного
зростання, буде значно більшим, ніж затрати на реалізацію визначеної
стратегії. Адже податок на додану вартість та акцизний збір за сумою
очікуваних доходів становлять найвагоміше джерело бюджетних коштів, а
проценти їх виконання одні з найнижчих.

Бюджет залишається ефективним інструментом регулювання темпів і
пропорцій розвитку не тільки всієї економіки держави, а й окремих її
регіонів. У найближчій перспективі потребує вдосконалення бюджетний
процес у такому напрямку, як розробка і обгрунтування принципів
державної політики доходів для бюджетів різних рівнів.[19,c.542]

На стадії формування перебуває система оподаткування зовнішньої
торгівлі. Важливе питання бюджетної політики на поточний рік – подальше
використання митних тарифів як механізму вдосконалення оподаткування
зовнішньоекономічної діяльності. На відміну від інших податків стягнення
мита здійснюється не лише у фіскальних цілях, але й з метою формування
раціональної структури експорту і імпорту в умовах відсутності прямого
втручання держави в цю сферу. Субсидії на експорт становили 100%
загального обсягу зовнішньоторгівельних субсидій. Вони перевищували
доходи від податків на експорт вдвічі, а іноді уп’ятеро. Все це
спричиняло стрімке збільшення дефіциту бюджету і платіжного балансу.

В умовах проведеної лібералізації цін та одночасного посилення бюджетних
обмежень у зовнішній торгівлі ефективним буде заміна нетарифних бар’єрів
(ліцензії, квоти) на прямі тарифи. По-перше, імпортні тарифи слугують
джерелом додаткових доходів для зниження бюджетного дефіциту, без чого
інші фінансові реформи виявляться під загрозою. По-друге, в умовах, коли
через соціальні чи політичні причини важко підвищити доходи за рахунок
інших податків, тарифи можуть бути саме таким альтернативним джерелом
доходів. По-третє, як переконує досвід інших країн, відносна спрощеність
підвищення доходів за рахунок тарифів забезпечує низькі адміністративні
витрати. Тарифи здебільшого мають забезпечити надходження певної частини
необхідних доходів. Щодо розміру єдиної ставки, то її можна затвердити
на рівні, не вищому за 20%.

Координація між податками на зовнішню торгівлю і внутрішніми податками
має бути спрямоване на скорочення числа податкових ставок. Доцільною
була б єдина ставка податків як на зовнішню торгівлю, так і на ПДВ, що
застосовується однаково і до імпортованих товарів, і до місцевих. Така
уніфікована ставка чітко визначає масштаб захисту, відтворений у різниці
собівартості товарів іноземного і місцевого виробництва. Крім того, вона
залежить від лібералізації торгівлі, яка повинна координуватися з
лібералізацією товарних ринків, фінансового сектора, контролю над
капіталом і реформами валютних курсів. [28,c.11]

Вирішення податкової та бюджетної проблеми можливе лише за рахунок
поліпшення загальної макроекономічної ситуації, оскільки короткострокові
заходи дають лише тимчасовий ефект.

На мою думку механізм збільшення дохідної частини бюджету за допомогою
податків та зборів полягає у слідуючому:

удосконалити податкове законодавство, зокрема запровадити новий
Податковий кодекс;

зменшити податковий тягар, який лежить на платниках податків, як
фізичних так і юридичних. Якщо зменшити ставки податків, платники
охочіше будуть платити їх;

вжити невідкладних заходів боротьби з тіньовою економікою, адже за
підрахунками спеціалістів вона складає 40-45 %.

оподатковувати відсотки з дипозитів фізичних осіб ставкою не більше 5%
місячних;

ліквідувати податок на додану вартість, тому що цей вид надходжень вже
себе не оправдує. Це пов’язано з незаконним відшкодуванням цього
податку.

ВИСНОВКИ

Податкова система в кожній країні є однією із стрижневих основ
економічної системи. Вона з одного боку забезпечує фінансову базу
держави, а з іншого боку – виступає головним знаряддям реалізації її
економічної доктрини.

Податкова система є відображенням конкретних умов конкретної країни:
рівень розвитку економіки, соціальної сфери та зовнішню і внутрішню
політику, добробуту громадян, традиції народу, та безліч інших чинників.
Щодо України то цього сказати не можна. Розмір сплачених в Державний
бюджет податків та зборів не забезпечує державу в соціально-економічному
розвитку. Адже держава повинна за допомогою податків контролювати
розвиток промисловості, адже податки це не тільки метод формування
бюджету, а її інструмент впливу на різні сторони діяльності їх
платників. На жаль, це не зовсім виходить на даному етапі розвитку
України. З основних недоліків податкової політики України можна
виділити ;

неврегульованість податкового законодавства;

податкові пільги, держава повинна забезпечити рівноцінні права і
зобов‘язання усіх форм власності перед бюджетом визначаються тим, що
оподаткування фізичних та юридичних осіб має ставити всіх у однакове
вихідне положення.

від податкового тиску в Україні збільшується все більше підприємств.
Якщо на території міста Коломия та Коломийського району у 2002 році було
16 підприємств-банкрутів, то на кінець 2003 року їх було 22;

не в повному обсязі сплачуються податки та збори в бюджет, на
підприємствах всіх форм власності відбувається масове ухилення від
сплати податків,

З позитивного можна виділити, що на сьогодні важливу роль в податковій
системі займають податки, які справляють з фізичних осіб. Важливим
кроком до зменшення податкового тиску є зниження ставки прибуткового
податку з громадян до 13 %. По даних Коломийської оДПІ на 01.04.2004
року поступило цього податку на 68,3 тисяч гривень більше ніж за такий
період в 2003 році.

В умовах ринкових відносин пропорції між доходами власників підприємств
та їх працівників регулюються за допомогою фінансових інструментів, а
саме ставок оподаткування.

Вдосконалення системи оподаткування повинно відбуватися шляхом
поступового зниження податкового тягаря в процесі поетапної податкової
реформи, основними елементами якої повинні стати:

1.) Науково обгрунтована державна політика доходів.

2.) Система оподаткування повинна бути складовою частиною державного
механізму регулювання розвитку окремих галузей економіки.

3.) Система оподаткування повинна бути інвестиційно і соціально
спрямованою.

4.) Зміни в системі оподаткування повинні проводитись одночасно з іншими
реформами: пенсійного забезпечення, оплати праці, соціальної сфери

5.) Основою податкової системи повинні стати прямі податки.

На основі результатів досліджень, аналізу що проводились в дипломній
роботі можна зробити висновок, що діюча система оподаткування як
фізичних осіб так і підприємств України потребує значного вдосконалення
в різних напрямках.

Однією з найголовніших проблем, які заважають працювати підприємцям –
фізичним особам та податківцям – нестабільність податкового
законодавства і його заплутаність. Змінюючи одну норму закону і не
змінюючи інших, лише на деякий час вирішується питання, а законодавчий
акт стає ще заплутанішим і потребує подальшого вдосконалення.

Це можна показати на багатьох прикладах. Так протягом – 1997 – 2000
років порядок справленя та ставки акцизного збору змінювались 11 разів
законами України та Указами Президента України. А читаючи Закон України
“Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин
та механізмів” складається таке враження, що він був принятий і
стосується виключно юридичних осіб – платників податків, а про
існування таких платників податків як фізичні особи було “забуто”.

Також в законах не має чітко визначеної відповідальності за порушення
податкового законодавства, при справленні певних податків.

І вже з вище сказаного видно що законодавча база, яка є основою,
потребує вдосконалення за допомогою Податкового кодексу.

Система оподаткування повинна забезпечувати та створювати умови для
заохочення розвитку малого та середнього підприємництва. Адже в Україні
середній клас підприємництва майже не існує. У країнах Європи середній
клас займає понад 55 % підприємств. Зараз склалася така ситуація в
економіці України , що всі правила диктує великий бізнес та Державна
Податкова адміністрація. Основний мотив цього є розмір сплачених
податків. Таким чином відбувається придушення малого і середнього
підприємництва, що й позначається на розмірі сплачених податків до
бюджету. Я вважаю що підприємець повинен мати можливість обирати форму
власного бізнесу незалежно від податкових наслідків його вибору.

З аналізу поступлень видно , розмір сплати податків до бюджету з кожним
роком зростає. Але є тенденція до збільшення порушень у податковій
сфері. Хочу виділити , що в Україні найбільш кримінальним податком –
податок на додану вартість.

Вирішення цієї проблеми дає змогу для зростання добробуту громадян та
розвитку суспільства. В наслідок реформування податкової служби,
необхідно домогтися, щоб держава, суб‘єкти підприємницької діяльності як
юридичні так і фізичні особи, та громадяни досягли згоди, були не
суперниками, а партнерами у будь якій сфері відносин з податковою
системою України.

Для наповнення бюджету одним з найважливіших принципів повинен
виступити добровільне виконання платниками податків своїх податкових
зобов‘язань. Так як це відбувається в Країнах європейського Союзу.

Також для досягнення кращих результатів при вдосконаленні податкового
процесу слід враховувати не лише досвід податкової служби України, але й
досвід інших провідних країн світу в сфери податкової практики.

Отже, діюча система оподаткування потребує внесення змін, які б вже
ближчим часом принесли позитивні результати і сприяли піднесенню
економіки нашої держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України. Затверджена Верховною Радою України №30 від
28.06.96 р.// Відомості Верховної Ради України – 1996.

Бюджетний кодекс України, №2542-111 прийнятий 21 червня 2001 року //
Урядовий кур’єр №131 від 25 липня 2001 року.

Про внесення змін до Закону України Про державну

податкову службу в Україні. Закон України №83/98-ВР від 05.02.1998р.
//Відомості

Верховної Ради України, 1998.

Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами. Закон України № 2181-111 від
21.12.2000// Вісник податкової служби України.-2001 .№9

Про внесення змін до Закону України Про систему

оподаткування. Закон України №77/97-ВР від 18.02.1999р.

Про підприємства в Україні. Закон України //Галицькі контракти –

№42.2002.

Про податок на додану вартість. – Закон України, Відомості ВР.-

1997 -№2І.

Про Коломийське відділення Державного казначейства. Положення №24 від
23.05.2001 року.

Про збір на обов’язкове соціальне страхування. Закон України від 26

череня 1997 року № 402/97 -ВР// Галицькі контракти. 1998.№ 18.

10. Про прибутковий податок з громадян. Постанова Кабінету Міністрів
України – Відомості ВР.-2003 р. №10.

11. Про акцизний збір. – Постанова Кабінету Міністрів України Відомості
ВР.-1999.-№10.

12. Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих
– державних податкових адміністрацій. – Указ Президента України від 29
серпня 1997 р. Урядовий кур’єр №91.- 1997.

Буковинський С.А. Шляхи розвитку бюджетної системи України.// Фінанси
України.-2003.-№9-С.3-8.

Бутко М.П., Білокур К.О. Фінансові ресурси регіону в умовах ринкової
трансформації.// Фінанси України.-1998.-№10.-С.23-32.

Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник.– К.: Вища
школа, 1997.– 383с.

Василик О.Д., Павлюк К.В. Удосконалення податкової системи України.
//Фінанси України.– 2000.– №10.– С. 34–43.

Василенко Л.І.,Бабич П.С. Місцеві фінанси та фінансова незалежність.//
Фінанси України.-2002.-№8.-c.112-117.

Деркач М.І., Гордєєва Л.П. Бюджет і бюджетний процес в Україні.–
Дніпропетровськ: Пороги, 2002.– 257с.

Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній
Європі / За редакцією Юрая Немеца – К.: Основи, 2001.-542с.

.Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика
України.– К.: Наукова думка, 1997.– 301с.

Кириленко О.П. Зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів. //Фінанси
України.–2001.–№ 9.– С. 35.

Криниця С.О. Зміцнення фінансової бази місцевого та регіонального
самоврядування// Фінанси України.-2003.-№2.-c.38-47.

Кузьменко Н.А. Аналіз міжбюджетних відносин в Україні. //Фінанси
України.– 1996.– №9.– С. 40–42

Лісовська А.П., Ганевич Д.М. Формування місцевих бюджетів. // Фінанси
України.– 1999.–№ 7.– С. 11–15..

Ломинога В.К. Складові бюджету держави. “Сини і пасинки” //Вісник
НБУ.-2003.-№11.-С.57

Луніна І.І. Державний бюджет України: пошук нових підходів до проведення
реформ // Економіка України.-2003.-№3.-c.31-40.

Мельниченко В., Присяжна Л. Співвідношення загальнодержавних і місцевих
податків: зарубіжний досвід в контексті українських реалій. //Фінанси
України.– 2002.– №51.– c.10.

Пабат М.Г. Про окремі аспекти формування доходної частини бюджетів
місцевого самоврядування //Фінанси України.-2001.-№10.-c11-14.

Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави.- К.: НІОС, 2004. – 173с.

Павлюк К.В. Концептуальні основи фінансової незалежності місцевого
самоврядування //Фінанси України.-1999.-№8.-c.24-29.

Лубоцька С.О. Робота Коломийської оДПІ за 2003 рік.//Коломийський
вісник. №12 .2004р.с.3-5.

Павлюк К.В. Організація виконання державного бюджету //Фінанси
України.-2002.-№3.-c.37-45.

Поплавський М.І. Макроекономіка перехідного періоду. – К.: Техніка,
2001. – 475с.

Потапов В.И. О некоторых вопросах налоговой политики
//Финансы.-1999.-№10.-c.3-8.

Рибак В.В. Проблеми формування доходних джерел місцевих бюджетів
//Економіка України.-2003.№10.-c.29-38.

Родионова В.М. Бюджетная реформа : Содержание и проблемы //Финансы.
2002.-№8.-c.3-15.

Слухай С.В. Становлення системи фінансового вирівнювання //Фінанси
України.-2002-№11.-c.15-25.

Слухай С.В. Прямі податки та їх роль у формуванні Державного бюджету
України//Фінанси України.-2002.-№12.-c.22-32.

http://www.kmu.gov.ua (офіційний сайт Кабінету Міністрів України)

HYPERLINK “http://www.kmu.gov.ua” http://www.rada.gov.ua (офіційний
сайт Верховної Ради України)

РЕЦЕНЗІЯ

На дипломну роботу на тему «Роль податків у формуванні

місцевих бюджетів»

(на матеріалах Коломийського відділення Державного

казначейства України в Івано-Франківській області)

Дипломна робота на тему «Роль податків у формуванні місцевих бюджетів»
написана на основі матеріалів Коломийського відділення Державного
казначейства.

Дипломна робота виконана на актуальну тему податків, які сплачуються до
місцевого бюджету. Робота складається із вступу, 3 розділів, висновків,
списку використаних джерел та додатків.

У дипломній роботі розглянуте питання ролі податків та зборів у
формуванні місцевого бюджету. Дано класифікацію податкам, визначено їх
функції та роль у формуванні бюджету. Висвітлено роботу Коломийського
відділення Державного казначейства. Проведено аналіз сплачених податків
та зборів до бюджету Коломийського району через Коломийське відділення
Державного казначейства протягом 2002-2003 років. Описано зарубіжний
досвід формування місцевих бюджетів. Запропоновано шляхи наповнення
місцевого бюджету за допомогою податків та зборів.

В дипломній роботі широко використано практичні матеріали Коломийської
об’єднаної Податкової інспекції та Коломийського відділення Державного
казначейства України в Івано-Франківській області, які проілюстровані
аналітичними таблицями та рисунками.

Робота виконана на високому фаховому рівні та заслуговує на високу
оцінку.

Начальник Коломийського

відділення Державного казначейства
І. Д. Мицак

АНОТАЦІЯ

Дипломна робота на тему „Роль податків у виконанні місцевих бюджетів”
написана на основі матеріалів Коломийського відділення Державного
казначейства .

У першому розділі дипломної роботи висвітлено роль податків у
формуванні місцевого бюджету, показано види податків та зборів, які
сплачуються до місцевих бюджетів.

Другий розділ присвячений аналізу сплачених податків та зборів у бюджет
Коломийського району протягом 2003-2004 років.

У третьому розділі висвітлено зарубіжний досвід поповнення місцевих
бюджетів за рахунок податків, та напрямкам удосконалення управління
коштами через платіжну систему.

В даній роботі досліджено теоретичні засади податків та зборів що
сплачуються до місцевого бюджету, їх структуру та чинники, джерела
податкових надходжень бюджету, еволюцію в розрізі зарубіжного та
вітчизняного досвіду, фіскальну необхідність, економічну суть та роль в
умовах становлення ринкової економіки України, проведено аналіз
сплачених податків протягом 2003-2004 років.

Дипломна робота складається з вступу, 3 розділів, висновків,
списку використаних джерел, рисунків, додатків.

PAGE

Заступник начальника- начальник відділу доходів до бюджетів

Заступник начальника -головний бухгалтер

Заступник начальника

відділення Державного казначейства

Інспектор

Прибиральниця

Начальник

відділення Державного казначейства

Відділ

обліку

і звітнос-ті

Операцій-ний

відділ

Відділ

доходів

до бюджетів

Відділ

видатків

державного

бюджету

Відділ

інформацій-

них

технологій та телекомунікацій

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020