.

Формування та використання виробничо-технічного потенціалу в молочному скотарстві (дипломная)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
393 47175
Скачать документ

Дипломна робота

ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ В МОЛОЧНОМУ
СКОТАРСТВІ

ЗМІСТ

ст

ВСТУП………………………………………………………….
…………………………………………. 3

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ, РОЗВИТКУ ТА

ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ В

МОЛОЧНОМУ
СКОТАРСТВІ……………………………………………………..
…………. 12

1.1. Економічна сутність та організаційні засади формування і

використання виробничо-технічного потенціалу в
галузі…………………………. 12

1.2.Об’єктивна необхідність технічного переозброєння та

реконструкції молочних
ферм…………………………………………………………….
….. 22

1.3. Форми, фінансові джерела та періодичність оновлення

виробничо-технічного потенціалу
галузі…………………………………………………. 39

Висновки до розділу
1……………………………………………………………..
……………… 53

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СТАНУ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ

РЕКОНСТРУКЦІЇ МОЛОЧНИХ
ФЕРМ………………………………………………….. 56

2.1.Аналіз стану виробництва та рівня ефективності в молочному

скотарстві
регіону………………………………………………………..
…………………………. 56

2.2. Економічна ефективність різних варіантів ресурсозберігаючих

технологій виробництва
молока…………………………………………………………
……. 68

2.3. Оптимізація вибору варіантів комплектування машин і

обладнання в умовах
реконструкції…………………………………………………..
…….. 90

2.4. Обґрунтування інженерно-технічних рішень в умовах

реконструкції молочних
ферм…………………………………………………………..
…… 113

2.5. Особливості селекційно-племінної роботи і відтворення стада

на реконструйованих молочних
фермах………………………………………………… 123

Висновки до розділу
2……………………………………………………………..
……………. 135

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

РЕКОНСТРУКЦІЇ МОЛОЧНИХ ФЕРМ ТА КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ

ВИРОБНИЦТВА
МОЛОКА…………………………………………………………
……….. 139

3.1. Шляхи забезпечення економічно ефективної реконструкції

корівників і
телятників……………………………………………………..
…………………… 139

3.2. Оптимізація капітальних вкладень в реконструкцію молочних

ферм на основі удосконалення генеральних
планів………………………………… 156

3.3 Інтенсифікація кормовиробництва та підвищення рівня

ефективного використання кормів на реконструйованих молочних

фермах…………………………………………………………
……………………………………….. 169

3.4. Основні напрями підвищення конкурентоздатності

виробництва
молока…………………………………………………………
…………………… 183

Висновки до розділу
3……………………………………………………………..
……………. 203

Висновки……………………………………………………….
……………………………………… 207

Список використаних літературних
джерел…………………………………………… 213

Додатки………………………………………………………..
………………………………………. 228

Вступ

Актуальність теми. Комплексна програма реформування сільського
господарства, всебічної його інтенсифікації та трансформації у сучасне
машинне виробництво висуває крупномасштабні завдання науки, потребує
значного підвищення її результативності, подальшого поглиблення
фундаментальних досліджень, концентрації зусиль аграріїв на опрацюванні
пріоритетних напрямків науково-технічного прогресу, удосконаленні
засобів і предметів праці, енергетичної бази, технології і організації
виробництва, трансформації методів і прийомів управління
виробничо-комерційною діяльністю, характером трудової діяльності людей,
перманентного органічного поєднання досягнень науки з виробництвом.

Пріоритетною проблемою розвитку сільського господарства, яка потребує
всебічних наукових напрацювань, є тваринництво. У ньому виробляють понад
50% валової продукції сільського господарства, і разом з
кормовиробництвом поглинається майже 75% праці, яка витрачається в
сільському господарстві, 65% основних виробничих фондів, понад 50%
сукупних витрат. Висока питома вага тваринництва в аграрному виробництві
свідчить, що воно є однією із найважливіших галузей, які забезпечують
вирішення продовольчої проблеми і повноцінного насичення товарами
продовольчого ринку. Водночас у динаміці системи показників
виробничо-комерційної діяльності тваринництва склались негативні
тенденції: у 1990-2002 рр. відбувся спад виробництва, знизилась його
економічна ефективність (погіршились фондовіддача і рентабельність
виробництва, собівартість продукції тощо). У тваринництві України
фондовіддача у 2002 р. склала 0,11 грн., що на 40,0% менше 1995 р.
Собівартість центнера молока у 1996-2002 рр. зросла з 32,1 до 59,6 грн.
Виробництво і споживання молока на душу населення України протягом
1990-2002 рр. скоротилось на 153,7 кг (36,0%) і 168,0 кг (45,0%). У 2002
р. душове споживання молока в Україні склало 54,0% рекомендованої
медичної і 58,1% фізіологічної норми. Ключовою причиною негативів
розвитку молочного скотарства стало гальмування наукового пошуку в
економіці, зоотехнії, ветеринарії, механізації, електрифікації,
будівництві та інших науках досліджуваної сфери. З огляду на це постала
необхідність перманентного розширення і поглиблення наукових досліджень
із виявлення шляхів підвищення його економічної ефективності. Останнє
значною мірою залежить від вирішення проблем удосконалення
виробничо-технічного потенціалу АПК, зокрема, поглиблення наукового
обґрунтування вузлових аспектів технічного переозброєння та
реконструкції діючого виробничо-технічного потенціалу.

Проблемі підвищення економічної ефективності технічного переозброєння та
реконструкції тваринницьких ферм присвячено значну кількість наукових
праць. Суттєвий внесок у розвиток теорії та практики підвищення
економічної ефективності тваринницьких ферм належить П.Т. Саблуку, В.Я.
Амбросову. Дослідженню специфіки організаційно-економічних рішень
реконструкції тваринницьких ферм присвячені роботи В.М. Рабштини, В.В.
Радченка, Є.І. Чигринова, О.В. Шкільова, Ю.І. Кошиця, В.І. Райка, О.О.
Старкова, О.В. Козубенка, , А.О. Євтухової тощо. Але чимало питань цієї
важливої народногосподарської проблеми залишаються невирішеними.

Зокрема, залежність ефективності тваринництва від обґрунтування вузлових
аспектів використання капітальних вкладень, комплексної механізації та
автоматизації галузі, висуває як невідкладні теоретико-практичні
завдання опрацювання сукупності організаційно-економічних,
техніко-технологічних, соціально-економічних проблем реконструкції.
Зараз, за мінімальних абсолютних значень капітальних вкладень у
тваринництво, неможливо їх використовувати без всебічного обґрунтування
шляхів досягнення оптимізованого економічного ефекту, тому проведення
досліджень у цьому напрямку набуває в даний час особливої актуальності.

Запропоновані нами методологічні та методичні підходи в рішенні проблеми
реконструкції діючих молочних ферм можуть бути використані в великих
багатогалузевих сільськогосподарських підприємствах, де молочне
скотарство є провідною галуззю. Теоретико-методологічне та практичне
значення поставленої проблеми, недостатня її дослідженність обумовили
вибір теми дисертаційної роботи, її мету та завдання.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне
обґрунтування методичних підходів по поетапному дослідженню
організаційно-економічних і техніко-технологічних проблем реконструкції
діючих молочних ферм. Для досягнення цієї мети поставлено та розв’язано
наступні завдання:

виявити тенденції розвитку і реалізації продукції молочного скотарства
аграрних підприємств, її собівартості і конкурентоздатності виробництва;

визначити рівень і основні напрямки інтенсифікації молочного скотарства,
шляхи поліпшення використання живої і уречевленої праці, а також
комплексного техніко-організаційного обґрунтування використання наявних
резервів в умовах реконструкції;

обґрунтувати реконструкцію діючого виробничо-технічного потенціалу
молочних ферм як пріоритетну науково-практичну проблему, вирішення якої
набуло невідкладного значення в умовах переходу АПК до ринкових
відносин;

обґрунтувати специфічність і періодичність оновлення основних виробничих
фондів скотарства у зв’язку з освоєнням досягнень науково-технічного
прогресу;

обґрунтувати сутність, об’єктивну необхідність, напрямки, принципи,
періодичність, масштабність і етапність реконструкції молочних ферм;

оптимізувати основи технологічних, інженерно-будівельних рішень, а також
комплектів машин і обладнання в умовах реконструкції;

оптимізувати поєднання типових тваринницьких приміщень на
реконструйованих молочних фермах та опрацювати методику визначення
нормативів питомих і граничних капітальних вкладень в реконструкцію;

обґрунтувати співвідношення капітальних вкладень в нове будівництво і
реконструкцію діючих тваринницьких ферм та соціально-економічні наслідки
реконструкції молочних ферм;

проаналізувати сучасний стан та визначити економічну ефективність
перспективи розвитку реконструкції тваринництва як однієї із важливіших
форм відтворення основних виробничих фондів, забезпечення
конкурентоздатності виробництва молока.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних,
методичних та практичних аспектів реконструкції діючого
виробничо-технічного потенціалу молочного скотарства та підвищення
конкурентоздатності продукції галузі в умовах ринкової трансформації
виробничих відносин в Україні.

Об’єктом дослідження виступають організаційно-економічні процеси
формування виробничо-технічного потенціалу на основі реконструкції
молочних ферм, і на цій основі підвищення економічної ефективності
виробництва і конкурентоздатності продукції молочного скотарства в
великих сільськогосподарських підприємствах Шишацького району
Полтавської області.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою виконання
дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання та комплексний
системний підхід до вивчення економічних явищ і процесів, напрацювання
вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем ефективності реконструкції
тваринницьких ферм, законодавчі та інші нормативні документи з питань
розвитку агропромислового комплексу в умовах ринкових відносин.

Методика дослідження включає систему статистико-економічних методів в
поєднанні з теоретичними аспектами механізму формування
виробничо-технічного потенціалу тваринництва та проблемами
функціонування галузі молочного скотарства на сучасному етапі розвитку.
В процесі дослідження використовувались такі прийоми і прикладні методи:
абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення, розробка моделей
економічного механізму підвищення ефективності виробництва в галузі на
основі реконструкції молочних ферм); монографічний (економічна оцінка
різних варіантів реконструкції молочних ферм, узагальнення та детальне
вивчення стану молочного скотарства в окремих зонах регіону); графічний
(наочне зображення різних варіантів технічних та технологічних рішень
реконструкції діючих молочних ферм, взаємозв’язку окремих процесів
механізму формування виробничих процесів при цьому, віддзеркалення змін
в обсягах виробництва молока, собівартості і рівня рентабельності в
перспективі); розрахунково-конструктивний (обґрунтування і розрахунок
натуральних і вартісних нормативів виробничих витрат в ході
реконструкції молочних ферм); статистично-економічний (аналіз розвитку
галузі скотарства – середні і відносні величини групування,
кореляційно-регресійний аналіз); системного та порівняльного аналізу
(оцінка галузі скотарства як складної системи, що потребує комплексного
дослідження та визначення шляхів підвищення економічної ефективності,
виходу галузі із кризового стану); експериментальний (використання в
ході дослідження співставлення різних варіантів реконструкції молочних
ферм з визначенням натуральних і вартісних нормативів експлуатаційних
витрат) та інші. Достовірність отриманих результатів, висновків і
пропозицій підтверджується розрахунками, застосуванням значного
фактичного матеріалу, зібраного в регіоні.

Інформаційною базою дослідження були офіційні матеріали Державного
комітету статистики України, обласного управління статистики Полтавської
області, районних управлінь статистики області, річні та оперативні
звіти великих сільськогосподарських підприємств, вітчизняна та зарубіжна
науково-довідкова література, рекомендації та результати досліджень
науково-дослідних установ регіону та результати власних досліджень
автора.

Наукова новизна одержаних результатів формування та використання
виробничо-технічного потенціалу в молочному скотарстві полягає в
наступному:

дістало подальший розвиток теоретичні і методичні положення формування
та використання виробничо-технічного потенціалу молочних ферм на основі
проведення їх реконструкції, визначено форми, фінансові джерела та
періодичність оновлення матеріально-технічної бази;

доповнено методику економічного обґрунтування технічного переозброєння
та реконструкції молочних ферм, уточнено їх мету, основні завдання,
принципи, терміни і порядок здійснення реконструктивних рішень;

уперше в регіоні удосконалено методичні підходи по визначенню обсягів
капіталовкладень з метою оптимізації виробничо-технічного потенціалу в
умовах реконструкції молочних ферм;

уперше в регіоні визначено прогнози економічної ефективності
реконструкції молочних ферм, що можуть стати основою формування районних
програм реконструкції і технічного переозброєння виробничих потужностей
у молочному скотарстві.

Наукові положення дисертаційного дослідження є теоретичною основою
розв’язання наукової задачі виходу з кризового стану однієї з найбільш
важливих галузей тваринництва – молочного скотарства.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і
рекомендацій. Наукові положення, висновки і пропозиції, що викладені в
роботі, в достатній мірі обґрунтовані і повністю витікають із проведених
досліджень. Достовірність одержаних результатів підтверджується
застосуванням автором аналітичних, експериментальних та підтверджених
практикою методів доведення достовірності, а саме: монографічного,
абстрактно-логічного, розрахунково-конструктивного,
статистико-економічного, кореляційно-регресійного аналізу та методів
екстраполяції. З цією метою автор запропонував деякі математичні
формули, порівнявши аналогову модель досліджуваного явища з теоретичними
та експериментальними результатами, підтвердивши збіг виведених з теорії
положень з явищами, які спостерігаються у практичних ситуаціях.

Наукове значення роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні економічної
сутності реконструкції виробничо-ресурсного потенціалу молочних ферм,
впровадження найбільш доцільних варіантів реконструкції, фінансових
джерел та періодичності оновлення матеріально-технічної бази молочного
скотарства, яке має досить велике практичне значення в подоланні
збитковості галузі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що реалізація
сформульованих у дисертації висновків та рекомендацій сприятиме
підвищенню економічної ефективності виробництва в галузі молочного
скотарства, подоланню збитковості та покращенню соціально-економічних
умов для працівників тваринництва, в розробці основних напрямів
інтенсифікації галузі молочного скотарства в цілому.

Практичні рекомендації автора, зокрема такі як: методичні засади
реконструкції діючих молочних ферм, оптимізація комплектів машин і
обладнання в умовах реконструкції, оптимізація інженерно-будівельних
рішень та капітальних вкладень в реконструкцію ферм були використані
Головним управлінням сільського господарства і продовольства Полтавської
області державної адміністрації при розробці “Комплексної програми
розвитку сільського господарства Полтавської області у 2001-2005 роках
та на період до 2010 року”, а також при визначенні пріоритетних напрямів
розвитку АПК області на 2003-2005 роки (довідка №01-19/215 від 13 квітня
2004 р.).

Наукові розробки та рекомендації автора, які направлені на підвищення
конкурентоздатності виробництва молока на основі реконструкції діючого
виробничо-технічного потенціалу молочних ферм прийняті до впровадження
Шишацькою районною державною адміністрацією (довідка №56 від 05 березня
2004 р.) та керівництвом п’яти сільськогосподарських підприємств різних
форм власності та господарювання.

Наукові рекомендації автора щодо напрямів технічного переозброєння та
реконструкції діючих молочних ферм, їх паспортизації, обґрунтування
нормативів капітальних вкладень в реконструкцію та нормативів по
виконанню окремих технологічних операцій, раціональних способів їх
виконання (годування та доїння корів, видалення гною тощо) знайшли
схвалення і прийняті до впровадження у виробництво СТОВ “Світанок”
Шишацького району Полтавської області (акт № 8 від 17.02.2004 р.).

Матеріали дослідження використовуються також в навчальному процесі на
економічному та технологічному факультетах Полтавської державної
аграрної академії (довідка № 7-01-14 від 19.02.2004 р.).

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ, РОЗВИТКУ ТА ВИКОРИСТАННЯ
ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ В МОЛОЧНОМУ СКОТАРСТВІ

1.1. Економічна сутність та організаційні засади формування і
використання виробничо-технічного потенціалу в галузі

Формування принципово нової аграрної політики, ринково орієнтованого
організаційно-економічного механізму функціонування галузі тваринництва
в цілому і скотарства зокрема, визначається об’єктивною необхідністю
подолання кризи в системі АПК та його переходу на принципи сталого
соціально-економічного механізму. Адже саме молочний підкомплекс в АПК
України забезпечує життєво необхідні продукти харчування для населення.
Унікальні властивості молока та продуктів його переробки зумовлюють
потребу безперебійного забезпечення ними споживачів, що визначає
ефективне функціонування молокопродуктового підкомплексу [2, 3].

Матеріально-технічний потенціал молочного підкомплексу має розгалужену
структуру, яка складається з молочного скотарства, кормовиробництва,
племінного господарства, зоотехнічних, ветеринарних та інших
обслуговуючих служб, молокопереробної галузі, системи
матеріально-технічного забезпечення, спеціалізованої торгівлі тощо [4].

Основною ланкою молочного підкомплексу є молочне скотарство, оскільки
воно є сировинною базою для молокопереробних підприємств.

Економічна криза в галузі скотарства проявляється у таких негативних
явищах як скорочення обсягів виробництва молока і яловичини; зменшення
поголів’я великої рогатої худоби; погіршення умов вирощування молодняку;
забезпеченості стада повноцінними кормами; погіршення виробничої та
технологічної дисципліни, порушення екологічних умов, правил і
нормативів природокористування тощо.

Аналіз даних свідчить про те, що кризу в молочному скотарстві як основи
молокопродуктового підкомплексу в цілому зумовлюють такі причини:

невідрегульованість системи ціноутворення, відсутність паритету цін на
сільськогосподарську продукцію та промислові товари, що призводить до
непомірних витрат виробництва;

витратний механізм господарювання, що призводить до виробництва
продукції з високою собівартістю;

відставання кормової бази від потреб тваринництва, оскільки в більшості
господарств якісний склад кормів дає змогу лише підтримувати
життєздатність поголів’я, а не його продуктивність [4].

Вихід галузі з кризового стану в значній мірі обумовлюється станом
виробничо-технічного потенціалу. Він інтегрує в собі виробничі
приміщення і споруди різних термінів забудови, їх експлуатацію та
ступінь зносу, машини та обладнання різних типів і марок з
обґрунтованими термінами служби та експлуатаційної готовності,
обладнання тваринницьких ферм, індустрію кормовиробництва та
кормоприготування, а також генетичний потенціал тварин.

В цілому матеріально-технічне забезпечення молочного комплексу
знаходиться в незадовільному стані. Дані аналізу свідчать, що “… у
1985 році обсяг інвестицій по введенню в дію тваринницьких приміщень
(включаючи механізовані ферми та комплекси) становив у порівнянних цінах
403,3 млрд. грн., у 1990 році – 207,9, у 1995 році – 36,8, а у 1998 році
– 10 млрд. грн.” [5]. Такий стан справ інвестування тваринницької галузі
став причиною збільшення трудових затрат на виробництво молока, зниження
продуктивності праці. Так, за останнє десятиріччя затрати праці на 1 ц
молока в Україні зросли в 2,2 рази і у 1998 році становили 15,5
люд.-год., що свідчить про його високу трудомісткість виробництва. У
країнах з розвинутим молочним скотарством затрати праці у розрахунку на
1 ц молока становлять 1-1,5 люд.-год. [6, 7].

Добре відомо, що удосконалення виробничо-технічного потенціалу
тваринництва супроводжується збільшенням виробництва продукції, завдяки
заміні ручної праці машинною, а окремих машин – комплектами чи їх
системою, оптимізованою сукупністю різних видів техніки, яка забезпечує
механізоване послідовне і безперервне виконання технологічних операцій у
виробничому процесі. Відсутність системи машин на тваринницьких фермах
знижує рівень механізації виробництва – співвідношення обсягу
механізованих та загального обсягу робіт.

Позитивний вплив засобів механізації у скотарстві на результати
виробництва зумовлений наступними чинниками: зменшенням затрат робочого
часу на виконання технологічних процесів; підвищенням продуктивності
тварин завдяки створенню комфортних умов їх утримання; поліпшенням
якості та зменшенням витрат кормів; скороченням споживання
енергоресурсів; підвищенням якості продукції, виключенням її псування та
втрат при зберіганні; зменшенням вартості машин, будівель та споруд
завдяки вдосконаленню їх конструкцій, зменшенню їх маси та збільшення
термінів служби; подовженням термінів використання тварин; зменшенням
витрат на охорону навколишнього середовища [8]. Такий, далеко не повний,
перелік питань, які визначають економічне значення виробничо-технічного
потенціалу у тваринництві взагалі і в скотарстві зокрема.

Зараз технологічні процеси тваринництва механізовані недостатньо,
оскільки понад 70% робіт виконується вручну. Кількість, якість і
вартість продукції тваринництва значною мірою визначаються оптимізацією
термінів виконання окремих технологічних операцій. Комплексна
механізація тваринництва забезпечується тотожністю рівня механізації
окремих технологічних операцій, показників якості й надійності більшості
машин і обладнання тваринницьких ферм [9].

Внаслідок низького рівня механізації процесів у тваринництві та
недосконалості застосовуваних в галузі технологій, неможливо забезпечити
виробництво екологічно чистої високоякісної продукції, конкурентоздатної
з аналогічною продукцією високорозвинутих країн за вартістю, трудо- та
матеріаломісткістю. Трудомісткість виробництва основних процесів
тваринництва, в тому числі і в скотарстві вища, ніж у розвинутих
західних країнах у 6-15 разів, витрати кормів – в 1,5-2 рази,
енергомісткість – у 2,5-3 рази. Для зменшення цих витрат необхідні
впровадження енергозберігаючих технологій виробництва та технічне
переоснащення тваринницьких ферм на основі використання сучасної
техніки. Існує об’єктивна необхідність реконструкції тваринницьких
приміщень як найбільш ефективний варіант порівняно з капітальним
будівництвом [10, 11].

Відмічені недоліки значною мірою пов’язані також з недоукомплектованістю
аграрних підприємств багатьма машинами, яких промисловість України не
випускає за номенклатурою. До того ж, за своїм технічним і технологічним
рівнем машини значно відстають від аналогічних зарубіжних зразків. Це
стосується, наприклад, кормороздавачів типу РММ-5, які не забезпечують
рівномірного розподілу кормів, мають низьку надійність дозувальних
пристроїв і транспортерів. Термін реальної експлуатації цих машин майже
в 2 рази менший нормативного. Відносно низки інших машин знижені
показники безвідмовної роботи (змішувач С-12 – з 123 до 54 год.;
кормороздавач КУТ-3,0А – з 99 до 25 год.). Підприємства-виготовлювачі
колишнього СРСР випускають машини з недоліками, усунення яких вимагає
тривалого і складного доопрацювання, що в 1,5-3 рази перевищує заводські
витрати праці. Невиправдано високою є вартість більшості машин для
тваринницьких ферм (установка із приготування комбікормів УМК-Ф-2 –
40500 грн.; змішувач кормів СКО-Ф-6М-11 – 46230 грн.; кормороздавач
КТУ-10А – 145100 грн. тощо) [12, c. 218].

Високопродуктивне використання засобів механізації має особливе значення
у забезпеченні конкурентоздатності тваринництва. Економія, що
обумовлюється впровадженням нової техніки у тваринництві проявляється у
скороченні затрат живої і уречевленої праці і здешевлення вартості
товарів і послуг. Для товаровиробників це виражається в зростанні
прибутку та зниженні витрат виробництва [13]. Тому об’єктивне визначення
витрат, одержаних результатів від застосування технічних засобів, їх
порівняння між собою, оцінка та аналіз досягнутих результатів є
визначальними методичними основами, що дозволяють оцінити економічну
ефективність створення та застосування нової техніки. Саме ці
проблематичні питання і є предметом наших наукових досліджень.

Визначення економічної ефективності застосування різних технічних
засобів можливе на основі використання системи показників, що відбивають
вартісні та натуральні характеристики досліджуваних варіантів. Провідний
вчений з проблем прогнозування та випробування техніки і технологій для
сільськогосподарського виробництва к.е.н. Бабинець Т.Л. до вартісних
показників, які характеризують річний економічний ефект від застосування
технічних засобів та реконструкції відносить прибуток, інтегральний
ефект за термін їх служби, термін окупності інвестиційних вкладень,
прямі експлуатаційні витрати на виконання робіт та початкові
інвестиційні вкладення [8]. Ми погоджуємося з науковою позицією
спеціаліста і саме ці показники використовуємо для обґрунтування
ефективної реконструкції молочних ферм.

Та разом з тим, ми вважаємо, що в ринкових умовах необхідно
застосовувати також і натуральні показники, які віддзеркалюють
використання спожитих ресурсів: затрати робочого часу, енергії, кормів,
інших матеріалів та вихід продукції (продуктивність тварин, якість
продукції) тощо. В умовах ринку поряд із вартісною оцінкою та
визначенням прибутку необхідно знати за рахунок яких ресурсів (у
кількісному та якісному вимірах) досягнуто прибуток. Адже найважливішим
принципом загальногосподарського ринкового госпрозрахунку є постійне
співставлення експлуатаційних витрат з результатами виробництва в
грошовому виразі [14, 15, 16, 17, 18]. Отже, разом з вартісними,
натуральні показники визначають напрями, що забезпечують
конкурентоспроможність виробництва вітчизняної продукції. Більш детально
економічна оцінка нової техніки рівно як і реконструкції молочних ферм
розкрита нами в спеціальних підрозділах нашого дослідження.

У скотарстві, необхідною умовою освоєння комплексної механізації щодо
ресурсо- та енергоощадних технологій виробництва, є забезпечення худоби
виробничими спорудами – складовою частиною комплексу засобів
виробництва, що безпосередньо оптимізують окупність виробництва
продукції.

Забезпечення продуктивних тварин комплексно механізованими приміщеннями
і спорудами, сприяє кількісному розвитку і якості матеріально-технічної
бази. Економічна ефективність її використання зростає у разі освоєння
оптимізованих комплектів машин, що забезпечують умови фізіологічно
обґрунтованого виробництва. З огляду на це, реконструкція діючого
виробничо-технічного потенціалу є важливим аспектом розвитку
матеріально-технічної бази і підвищення конкурентоспроможності
тваринництва України [19, 20, 21].

Реформування системи взаємовідносин в АПК України, відкриває простір
оптимізованого залучення виробничих потужностей. З огляду на це, все
глибшого наукового обґрунтування вимагає формування, реструктуризація та
використання виробничого потенціалу у ринкових умовах. Водночас, виникає
потреба чіткого визначення понять ресурсного, виробничого та
економічного потенціалів, інших категорій, якими визначається сутність
виробничо-технічного потенціалу аграрних підприємств, оскільки вони
віддзеркалюють різні кількісні та якісні елементи об’єктів досліджень
[22, 23, 24]. Це в рівній мірі відноситься і до галузі молочного
скотарства, що є об’єктом наших досліджень. Але зупинимось більш
детально на теоретико-методологічних питаннях ресурсного потенціалу
взагалі та виробничо-технічного потенціалу в тваринницьких галузях
зокрема. В термінологічному відношенні існує ще й таке поняття як
матеріально-технічне забезпечення тваринництва. Зупинимось на уточненні
поняття потенціалу взагалі. Так під потенціалом, у широкому розумінні
слова передбачають “засоби, запаси, джерела, що є в наявності і можуть
бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення
визначеної мети, здійснення плану, рішення конкретної задачі” [25].

В науковий обіг поняття “потенціал” сільського господарства ввійшло на
початку 70-х років. Воно міцно затвердилося у вітчизняній економічній
літературі в 80-ті роки і було пов’язано з проблемою більш тісного
ув’язування ресурсів сільського господарства і кінцевих результатів. Але
в міру розробки теорії ефективності все більша увага, на наш погляд,
стала приділятися проблемі зіставлення результату з усією сукупністю
народногосподарських ресурсів (ресурсним потенціалом). Актуальність
такої постановки проблеми визначається переходом до ринкового механізму
господарювання.

Велика кількість вчених, що детально займаються проблемою
теоретико-методологічного обґрунтування потенціалу взагалі звертають
особливу увагу на те, що похідною основою вивчення цієї проблеми є
акцент на способі виробництва як діалектичної єдності і взаємозв’язку
двох сторін – продуктивних сил і виробничих витрат. Вони звертають увагу
на те, що тривалий час панувала спрощена схема розуміння взаємодії цих
сторін виробництва. В багатьох випадках підкреслювався динамізм
продуктивних сил, їхній революційний характер і недооцінювалась роль
удосконалення виробничих відносин [25, 26, 27].

Ця теоретична модель негативно позначилася на практиці господарських
відносин: правильно висунуті задачі по інтенсифікації виробництва,
нарощуванню виробничого потенціалу без відповідних змін у господарському
механізмі, системі інтересів і стимулів, не принесли бажаних
результатів. Недооцінка ролі виробничих відносин призвела до того, що
затвердилася думка про відсутність необхідності удосконалення виробничих
відносин у зв’язку з тим, що продуктивні сили здатні ніби-то обганяти
існуючі виробничі відносини і розвиватися при їхньому відставанні.
Досвід показує, що в дійсності такого випередження не відбувається, і
вичерпавши можливості розвитку, закладені в даних виробничих відносинах,
продуктивні сили втрачають свій динамізм.

Наша точка зору з цієї проблеми полягає в тому, що і виробничі сили і
виробничі відносини рівнозначні величині способу виробництва. Але на
даний період, зважаючи на кризовий стан економіки і дефіцит інвестицій,
на перший план виходить об’єктивна необхідність розвитку продуктивних
сил як в цілому в АПК, так і в тваринництві зокрема.

Та повернемося до термінології, що віддзеркалює зв’язки продуктивних
сил, які реалізуються через ресурси: економічний, агроекономічний,
виробничий, екологічний потенціал. Не будемо зупинятися на розкритті їх
сутності та формулюванні. Вони добре відомі в багатьох наукових
дослідженнях, і тим паче, в літературних джерелах. Звертаємо увагу лише
на одному з найважливіших принципів оцінки ресурсного потенціалу –
принцип насичення виробництва і принцип заміщення (оновлення)
виробництва. Саме вони є провідними в нашому науковому дослідженні
стосовно найбільш фондомісткої галузі, якою є молочне скотарство.

При цьому процес насичення являє собою напрямок нових виробничих одиниць
на збільшення, а процес заміщення – заміну старого устаткування чи
будь-яких виробничих одиниць на нові. Саме ці проблеми і вирішуються в
нашому дисертаційному дослідженні.

Зважаючи на специфічні особливості тваринництва, останнім часом не без
підстав з’явився такий термін як “виробничо-технічний потенціал”.
Вважаємо таке формулювання вихідним, бо саме він характеризує
функціональні властивості складових ресурсів галузі.

Вихідною рисою виробничо-технічного потенціалу у тваринництві є
“придатність”, яка інтегрує кількісні та якісні параметри ресурсів та їх
функціональні властивості. Перша частина цього терміну “виробничий”
характеризує результативність процесу виробництва, а друга “технічний” –
витратну частину технологічного процесу, матеріалізованого в сукупності
матеріально-технічних компонентів виробництва (приміщення, обладнання,
стаціонарні та мобільні засоби механізації виробничих процесів на
фермах). Ми вважаємо, що до складу виробничо-технічного потенціалу слід
віднести також і генетичний потенціал тварин (кількісні і якісні
параметри поголів’я, продуктивність тварин, племінні якості). Отже,
виробничо-технічний потенціал молочного скотарства – це сукупність
матеріально-речових, технічних та генетичних компонентів виробництва,
які за певних умов забезпечують виконання передбачуваних технологічних
операцій та досягнення об’єктивно обумовленого рівня економічного
результату на молочних фермах.

Термін “матеріально-технічне забезпечення” молокопродуктового
підкомплексу більш широке поняття, бо включає не лише
виробничо-технічний потенціал основного (виробничого) процесу молочного
скотарства, але і кормовиробництво, племінне господарство, зоотехнічні,
ветеринарні та обслуговуючі служби, переробку продукції, торгівлю тощо.

Оскільки важливою складовою наших досліджень є розробка шляхів
підвищення конкурентоспроможності виробництва молока на основі
реконструкції молочних ферм коротко зупинимося на цьому питанні. Адже
саме недостатня забезпеченість виробничо-технічного потенціалу і
генетичного потенціалу та низький рівень використання фактично існуючого
потенціалу, а саме незаповненість існуючих тваринницьких приміщень
поголів’ям, недостатня забезпеченість технічними засобами, низький
рівень механізації трудомістких процесів у молочному скотарстві тощо,
призводять до порушення вимог технології виробництва продукції і як
наслідок низька продуктивність тварин, неякісна продукція – основні
причини низького рівня конкурентоспроможності виробництва молока.

Останнім часом за браком коштів аграрні товаровиробники майже нанівець
звели придбання сучасного обладнання, мобільних технічних засобів,
поліпшення племінних якостей тварин. Більшість машин і обладнання
молочних ферм відпрацювали амортизаційні терміни. За таких умов витрати
на оновлення (ремонт і технічне обслуговування) виробничо-технічного
потенціалу часто перевищують їх початкову вартість, що значно погіршує
рівень економічної ефективності виробництва продукції в галузі. З огляду
на це, значної уваги набуває оптимізація економіко-організаційних умов
формування виробничо-технічного та генетичного потенціалу в молочному
скотарстві. На нашу думку її необхідно здійснювати за наступними
принципами:

спрямування цінової, фінансово-кредитної і податкової політики на
відновлення і підтримання платоспроможності сільськогосподарських
підприємств з метою оптимізації розширеного відтворення
виробничо-технічного потенціалу в галузі;

забезпечення взаємовигідних економічних відносин споживачів і виробників
матеріально-технічних ресурсів, з їх постачальниками та сервісними
службами;

вільне обрання товаровиробниками постачальників техніки, обладнання,
матеріальних ресурсів, технологій і сервісних структур;

всебічна підтримка умов конкуренції в усіх ланках системи
матеріально-технічного постачання;

обмеження економічними методами монопольних формувань у сфері
матеріально-технічного постачання;

забезпечення гарантій і відповідальності партнерів агропромислового
комплексу за високі якість технічних засобів та наданих послуг,
дотримання термінів і умов їх постачання, своєчасність
взаєморозрахунків;

створення юридично-економічних умов функціонування оптимізованої
кількості посередників у ланцюзі “виробник-споживач”;

оптимізація складу виробничо-технічного потенціалу і умов ефективного
його використання в галузі.

Економічно-організаційні основи формування виробничо-технічного
потенціалу в молочному скотарстві полягають, на нашу думку, в
оптимальній організації використання всіх виробничих ресурсів з метою
досягнення найліпших результатів виробничо-комерційної діяльності з
врахуванням наявних мікро- і макроекономічних умов. Формування
виробничо-технічного потенціалу аграрних підприємств в молочному
скотарстві потребує врахування конкретних технологічних і
техніко-комерційних умов, таких як: екологобезпечність виробництва
продукції тваринництва; технологічність, надійність, універсальність і
комфортність технічних засобів, забезпечення їх високих продуктивних та
експлуатаційних показників; ресурсо- та енергоощадливість; відповідність
вимогам комплексної механізації, автоматизації та комп’ютеризації
технологічних процесів в молочному скотарстві як основи
ресурсозбереження.

Така, на нашу думку, економічна сутність та організаційні засади
формування і використання виробничо-технічного потенціалу в галузі.

1.2. Об’єктивна необхідність технічного переозброєння та реконструкції
молочних ферм

Тривала криза, що охопила сільське господарство та інші галузі АПК
України, досить негативно позначилась на матеріально-ресурсному
потенціалі і стала однією з причин скорочення виробництва
сільськогосподарської продукції. За період з 1990 року парк тракторів
зменшився на 176 тис. шт. або на 35,5%, зернозбиральних комбайнів – на
42 тис. шт. або на 39,3%. Загальна кількість енергетичних потужностей
сільського господарства скоротилась від 147,1 млн. к. с. до 94,9 млн. к.
с. або на 35,6%. Про це наголошував Президент України Л.Д. Кучма 11
березня 2002 року виступаючи на Всеукраїнській нараді з питань по
реформуванню розвитку аграрного сектора. Він назвав ситуацію просто
критичною. Технічний стан є найбільш жорстким лімітним ресурсом
виробництва на селі. Однією з причин такого стану є те, що технічна
політика у сільськогосподарському машинобудуванні зупинилась на
півдороги до селян [28].

Розвиток суспільства здійснюється на засадах безперервного процесу
відтворення виробництва, спрямованого на задоволення зростаючих потреб
населення. Ця об’єктивна закономірність вимагає постійного системного
оновлення спожитих у процесі виробничої діяльності матеріально-речових
засобів на якісно новій основі. Недотримання цих
теоретико-методологічних постулатів або порушення пропорційності у
забезпеченні виробничої діяльності господарських структур необхідними
видами матеріально-ресурсного потенціалу при виготовленні різних видів
економічного продукту неминуче призводить до породження тривалих
системних кризових явищ у суспільному виробництві, як нині це має місце
в аграрній сфері нашої країни.

У процесі формування демократичної незалежної держави характерною
негативною рисою генезису основних засобів виробництва
сільськогосподарського призначення стала стійка тенденція до різкого їх
зменшення та фізичного зношення. Погіршився фінансовий стан
сільськогосподарських товаровиробників, майже призупинилась інвестиційна
діяльність галузі. Особливе занепокоєння викликає більше ніж у 10 разів
зниження обсягів основних засобів порівняно з їх оновленням.

Нині обсяги інвестицій за рахунок усіх джерел фінансування не
забезпечують навіть простого відтворення спожитих основних засобів у
галузі, що створює реальну загрозу можливому оновленню у ближчі роки
матеріально-ресурсного потенціалу до внутрішньо державних потреб
виробництва продовольчих ресурсів та розширення їх експортних поставок.
Якщо у 1990 році загальна сума інвестицій в основний капітал аграрного
сектора економіки становила в порівняльних цінах 11,8 млрд. грн., то в
2000 році вона знизилась до 496 млн. грн. або зменшилась майже у 24
рази. Слід зауважити, що в сільське господарство, яке законодавчо
визнане пріоритетною галуззю народногосподарського комплексу країни за
десятирічний період загальна сума інвестицій скоротилась у 24 рази, в
той час як у промисловість – лише у 3,4 рази, будівництво – у 4,2 рази,
транспорт – у 2,5 рази.

Критичний аналіз ситуації, що склалася нині у техніко-технологічному
забезпеченні аграрного сектора економіки, доповнюється негативним
впливом й інших чинників відтворювального процесу. Тому в даних умовах,
поряд з прийняттям кардинальних державних організаційно-економічних
заходів виходу з кризового стану сільського господарства досить важливим
завданням аграрної науки є обґрунтування шляхів подолання технічної
кризи в сільському господарстві, визначення напрямів зосередження зусиль
органів державної влади, безпосередньо аграрних товаровиробників на
оновлення матеріально-технічного парку і розвитку виробничо-технічного
потенціалу у тваринництві [29].

Сучасний виробничо-технічний потенціал в галузі перманентно втрачає
відтворювальні можливості, зношується і кількісно зменшується, оскільки
реноваційні процеси в ньому зведені до мінімуму, а новітності
науково-технічного процесу практично не використовуються.

Система “Сільгосптехніки”, що безпосередньо здійснювала технічне
обслуговування, поточні та капітальні ремонти техніки на спеціалізованих
ремонтних заводах, виготовляла запасні частини тощо, з переходом до
ринкових відносин розпалася, економіко-організаційні зв’язки сільських
товаровиробників набули нових, не завжди вдалих форм. Вітчизняні та
іноземні підприємницькі із сервісними службами постачальницькі фірми, з
одного боку, наповнюють внутрішній ринок матеріально-технічними
засобами, а з іншого – зумовлюють виникнення негативних проблем, які
вимагають кардинальних, зокрема і урядових рішень [24].

Це відбувається на фоні темпів зношення основних виробничих засобів, а
введення в експлуатацію нових тваринницьких приміщень до 2000 р.
порівняно з 1990 р. зменшилось: великої рогатої худоби у 84 рази, свиней
– у 40 разів, овець – у 93 рази [30, с. 207].

Рис.1.1 Динаміка інвестицій в основний капітал сільського господарства
Полтавської області, 1991-2002 рр. [31, с.574].

Отже, в сучасних умовах розвитку АПК пріоритетною є проблема
інвестування відтворення ВВП, оскільки у відтворювальній структурі
капітальних вкладень в розрізі суб’єктів виробничого призначення вони
скоротилися до межі руйнівного мінімуму.

Виробничо-технічний потенціал конкретного аграрного підприємства є
індивідуальним, що характеризується структурою, специфікою, якісними
параметрами природно-кліматичних, ґрунтових й екологічних умов,
спеціалізацією і концентрацією виробництва, застосовуваними технікою та
технологіями, організацією та рівнем механізації технологічних процесів,
формами господарювання. Від якісного стану виробничо-технічного
потенціалу, його структури, техніко-економічного і екологічного рівнів,
якісних параметрів ресурсів вирішальною мірою залежать ефективність
функціонування агровиробничих систем, продуктивність праці,
рентабельність та конкурентоздатність підприємств [20].

Основні виробничі засоби сільського господарства – різноманітні за
номенклатурою, технічними параметрами, термінами використання і впливу
на предмет праці. Так, у тваринництві та кормовиробництві система машин
на 2002 р. поєднує понад 1100 найменувань машин і обладнання, як
віддзеркалення різноманітності технологічних операцій в процесі
виробництва, доробки, зберігання, переробки і продажу аграрної
продукції.

Специфічність функціонування основних виробничих засобів
сільськогосподарського призначення обумовлює і специфіку їхнього
відтворення: перманентне підвищення фондозабезпеченості аграрних
підприємств; удосконалення складу і структури, підвищення рівня
концентрації виробничих фондів; прискорення фізичного і морального
їхнього зношення, підвищення інтенсивності використання на основі
освоєння досягнень науково-технічного прогресу.

Отже, економічна ефективність використання основних виробничих засобів
формується, по-перше, в процесі їхнього створення і, по-друге, в процесі
експлуатації.

В сучасних умовах узагальнюючий показник ефективності використання
основних виробничих засобів – фондовіддача – невпинно знижується (табл.
1.1) [32]. У 1996-2000 рр. виробництво валової продукції у розрахунку на
1 середньорічного працівника зменшилось на 8,5%, у тому числі продукції
рослинництва – на 6,2% і тваринництва – на 22,6%. Фондовіддача у 2000 р.
знизилась порівняно з 1996 р. на 31,3%. Це наслідки використання фізично
і морально застарілих основних фондів, подорожчання нової техніки,
зниження коефіцієнтів змінності і завантаження виробничих потужностей.
Фондоємність (у досліджуваний період) зросла на 51,1%.

Неефективне використання трудових ресурсів віддзеркалюється рівнем
трудоємності, яка у 2000 р. збільшилась на 66,7% порівняно з 1996 р. (у
тому числі у рослинництві і тваринництві відповідно на 61,5 і 88,9%).

Таблиця 1.1

Економічна ефективність використання ресурсного потенціалу
сільськогосподарськими підприємствами України.

Показники Роки 2000 р. в % до 1996 р.

1996 1997 1998 1999 2000

Валова продукція на середньорічного працівника, грн. всього

у т.ч. рослинництво

тваринництво

4744,6

5693,8

3965,4

4923,2

7060,1

2802,7

4358,2

5545,7

3099,4

4107,2

5080,8

3022,0

4342,9

5340,2

3068,9

91,5

93,8

77,4

Валовий дохід на середньорічного працівника, грн.

733,0

267,4

-78,0

-51,8

2213,4

301,9

Фондовіддача, грн./грн. 0,16 0,10 0,09 0,08 0,11 68,7

Фондоємність, грн./грн. 6,19 10,14 11,67 12,95 9,35 151,1

Трудоємність, грн./грн.,

у т.ч. рослинництво

тваринництво 0,18

0,13

0,18 0,22

0,13

0,31 0,26

0,16

0,30 0,31

0,20

0,35 0,30

0,21

0,34 166,7

161,5

188,9

Матеріалоємність, грн./грн.

у т.ч. рослинництво

тваринництво 1,39

0,93

1,28 1,56

0,91

2,19 1,85

1,08

2,21 2,14

1,31

2,42 2,24

1,61

2,29 161,2

173,1

178,9

Прибуток на одиницю витрат, грн.

у т.ч. рослинництво

тваринництво

-0,08

0,15

-0,27

-0,16

0,07

-0,39

-0,19

-0,03

-0,36

-0,15

0,04

-0,37

0,04

0,25

-0,26

250,0

166,7

103,7

Рентабельність (збитковість) виробництва, %

у т.ч. продукції: рослинництва

тваринництва

-11,9

28,8

-40,0

-22,7

13,5

-54,2

-25,9

-4,2

-49,9

-19,8

6,9

-46,9

5,6

43,5

-29,5

17,5 п.

14,7 п.

10,5 п.

Використання ресурсного потенціалу характеризується витратним
характером: матеріалоємність у 1996-2000 рр. зросла на 61,2%. У
рослинництві питома вага матеріальних витрат у загальних витратах
виробництва у 2000 р. на 73,1% вища ніж у 1996 р., у тваринництві – на
78,9%, що віддзеркалює екстенсивний характер виробництва. Ресурсоємне
виробництво забезпечило можливість у 2000 р. отримати незначний прибуток
на одиницю витрат, зробити рентабельним виробництво (-11,9% у 1996 р. і
5,6 % у 2000 р.), але тваринництво у 2000 р. залишається збитковим, хоча
її рівень і зменшився на 14,5 відсоткові пункти.

Аналогічні тенденції склалися і в аграрних підприємствах Полтавської
області: фондовіддача у 2000 р., порівняно з 1996 р., знизилась на 33,6%
і склала 0,11, фондоємність зросла на 53,4%.

Динаміка структурних елементів основних виробничих фондів не однаковою
мірою впливає на ефективність сільськогосподарського виробництва.
Позитивний вплив забезпечують силові і робочі машини, транспортні
засоби, продуктивна і робоча худоба, багаторічні насадження (активна
частина), менш позитивно впливають споруди, будівлі, передавальне
устаткування (пасивна частина). Зменшення фондовіддачі, здебільшого
пов’язане із збільшенням питомої ваги пасивної частини основних
виробничих фондів.

Особливо актуальними ці питання є у тваринництві. В зв’язку з вище
названими чинниками зараз в Україні склалася ситуація, коли внаслідок
низького рівня механізації процесів у тваринництві та недосконалості
застосовуваних в галузі технологій, неможливо забезпечити виробництво
екологічно чистої високоякісної, конкурентоздатної, порівняно з
аналогічною продукцією високорозвинутих країн, за вартістю, трудо- та
матеріаломісткістю.

Сучасна техніко-організаційна структура тваринництва України через низку
історичних та економічних умов не повністю відповідає вимогам
конкурентоздатного виробництва. Фондоозброєність праці тут ще значно
нижча, ніж в землеробстві. Характерною особливістю сучасного технічного
переозброєння сільського господарства є випереджаюче зростання
матеріалоємності тваринництва, що забезпечує значніші, ніж в
рослинництві темпи зростання продуктивності праці.

Рівень продуктивності праці у тваринництві формується під дією чинників,
що впливають на продуктивність тварин, та тих, які зумовлюють зміну
питомих витрат праці (у розрахунку на одиницю поголів’я).

На більшості ферм безпідставно утримується надмірна кількість
працівників (приховане безробіття), що призводить до необґрунтованих
витрат праці. Так, у виробництві молока (2002 р.) витрати праці на
корову зросли в 1,5, а на 1 ц молока – в 2,3 рази порівняно з 1990 р.,
продуктивність праці зменшилась майже у 2 рази [32, 33].

Резервом підвищення продуктивності праці та зниження виробничих витрат у
скотарстві є підвищення технічної оснащеності шляхом реконструкції, що
забезпечить приріст продукції в стислі терміни і за менших питомих
витрат порівняно з новим будівництвом. Адже, як правило, основна маса
ферм через 10 років експлуатації потребує реконструкції. Але її
здійснення без достатньої техніко-економічної аргументації, не
забезпечує очікуваної результативності функціонування реконструйованих
об’єктів [34, 35]. З огляду на це пропозиції з реконструкції ферм
повинні забезпечувати:

оптимальні умови освоєння прогресивної машинної технології, організації
виробництва і матеріального стимулювання праці;

освоєння комплексної електромеханізації виробничих процесів і збільшення
ємності приміщень;

підбір машин і обладнання з врахуванням габаритів реконструйованих
приміщень;

вибір оптимальних варіантів реконструкції за капітальними витратами,
враховуючи необхідність зниження собівартості і приведених витрат.

Досвід реконструкції тваринницьких ферм свідчить, що цей процес слід
здійснювати після глибокої варіантної техніко-економічної оцінки
реконструктивних рішень, на основі проектно-кошторисної документації
[36, 37]. Остання повинна базуватися на оптимізованих: технології
виробництва продуктів тваринництва; комплектах машин і обладнання, що
забезпечують підвищення продуктивності праці, збільшення виробництва
високоякісної продукції; оцінки об’єктивних можливостей і термінів
введення в дію приміщень, техніки, окупності капітальних вкладень;
напрямів організації використання засобів механізації і виробничих
ресурсів; оптимізації організації виробництва і праці, норм
навантаження, підбору кадрів і розподілу обов’язків; собівартості
продукції, рентабельності і конкурентоздатності виробництва; капітальних
вкладень в реконструкцію тваринницьких приміщень з метою втілення
прогресивної технології на основі використанням оптимізованих
(альтернативних) комплектів машин і обладнання, вартості
будівельно-монтажних робіт; забезпечення конкурентоздатності
тваринництва шляхом реконструкції повинно базуватися на системному
підході і ефективному поєднанні нового будівництва і реконструкції ферм;
освоєння прогресивних ресурсо- та енергоощадних технологій і техніки,
аргументованій організації виробництва і праці, створенні міцної,
повноцінної та дешевої кормової бази.

Реконструкція і технічне переозброєння молочних ферм стає, таким чином,
основою подальшої інтенсифікації виробництва молока, підвищення
продуктивності праці та об’єктивною необхідністю технічного
переозброєння молочного скотарства. Разом з тим, реконструкція і
технічна переоснащеність нині діючих молочних ферм складні щодо
організаційного відношення.

До числа факторів, які підвищують ефективність капітальних вкладень в
реконструкцію і технічне переоснащення ферм ми відносимо: зниження
затрат праці, застосування більш ефективної технології і будівництва,
скорочення термінів нарощування потужностей порівняно з новим
будівництвом, а також впровадження науково-технічних досягнень. До
факторів, які знижують ефективність усіх видів реконструктивних робіт
слід віднести такі:

складність проведення будівельно-монтажних робіт в умовах діючої
експлуатації ферм;

невеликі обсяги і високу трудомісткість будівничо-монтажних робіт (адже
реконструкція як правило носить індивідуальний характер), що призводить
до збільшення витрат;

трудності використання засобів механізації і необхідність у ряді
випадків нестандартного обладнання і механізмів у зв’язку з
об’ємно-планувальними роботами та конструктивними особливостями існуючих
приміщень і споруд, складність розміщення їх на майданчику;

труднощі застосування єдиної технології і механізації виробничих
процесів в існуючих приміщеннях, різних за об’ємно-планувальними і
конструктивними особливостями в нових приміщеннях.

Ефективність заходів по реконструкції складається із великої кількості
як позитивних, так і негативних факторів, ступінь складності яких
змінюється в кожному окремо взятому випадку. Так, наприклад, в одному із
сільськогосподарських підприємств Шишацького району Полтавської області
ПП “Агроекологія”, одного із об’єктів нашого дослідження, де вдало
проведено реконструкцію молочної ферми витрати праці знизились майже до
нормативного рівня і становлять 4,52 люд.-год. на 1ц молока, а його
собівартість знизилася до 38-40 грн. До реконструкції ці показники
складали відповідно 7,79 люд.-год. і 53,0 грн. Рівень рентабельності
виробництва молока після реконструкції становить 39,3%, а до
реконструкції його виробництво було збитковим (-28%).

Ми вважаємо, що тільки на основі економічних розрахунків можна зробити
висновок про переваги проведення реконструкції порівняно з новим
будівництвом. Ці розрахунки необхідно виконати шляхом детального аналізу
стану ферми і техніко-економічних обґрунтувань проектування і
будівництва.

Порівняльна економічна ефективність реконструкції здійснюється
співставленням реконструйованої ферми з новозбудованою чи високо
ефективно діючою аналогічної потужності за показниками: коефіцієнт
ефективності витрат, питомі капіталовкладення, витрати праці,
собівартість продукції, мінімум приведених витрат, фондовіддача, рівень
рентабельності, термін окупності капітальних вкладень,
конкурентоздатність тощо.

У разі оцінки ефективності капітальних вкладень фактичні показники
співставляються з нормативними (розрахунковими). Водночас враховуються
тривалість термінів реконструкції, освоєння проектної потужності,
трудоємність, матеріалоємність, порівнюються з плановими показниками
підвищення продуктивності праці, зниження собівартості і підвищенню
рентабельності.

Проектний варіант реконструкції пропонуємо порівнювати з фактичними
рішеннями за формулою [38]:

(1.1)

де Е – коефіцієнт ефективності додаткових капітальних вкладень; В1 –
річний обсяг продукції до реконструкції, т; В2 – річний обсяг продукції
після реконструкції, т; С1 – собівартість продукції до реконструкції,
грн.; С2 – собівартість продукції після реконструкції, грн.; Кп – питомі
капітальні вкладення в реконструкцію, тис. грн.; Кр – питомі капітальні
вкладення в діючу ферму, тис. грн.

Важливим показником є приведені витрати, їх пропонуємо визначати за
формулою [36]:

,
(1.2)

де П – питомі приведені витрати, грн.; С – собівартість продукції, грн.;
К – капітальні вкладення, грн.; Е – нормативний коефіцієнт ефективності
капітальних вкладень (0,15); Q – кількість виробленої продукції, ц.

Коефіцієнт ефективності витрат на реконструкцію – співвідношення річного
економічного ефекту та додаткових витрат на реконструкцію, визначається
за формулою [35]:

,
(1.3)

де Кеф – коефіцієнт ефективності витрат на реконструкцію; Зрд – річний
економічний ефект реконструкції; Зд – додаткові витрати на
реконструкцію.

Окупність додаткових капітальних вкладень визначають через
співвідношення їх обсягу до приросту чистого доходу чи заощадження
поточних виробничих витрат [39]:

,
(1.4)

де Т – термін окупності, років.

Фондовіддачу основних виробничих фондів визначимо як співвідношення
фактичної вартості валової продукції (Вnq), отриманої в результаті
реконструкції та вартості додаткових основних фондів [37]:

,
(1.5)

Рівень рентабельності поточних виробничих капітальних витрат (Ррн) –
співвідношення чистого доходу в новому варіанті (Чдн) та виробничих
витрат (Сн), %

(1.6)

Підвищення продуктивності живої праці визначимо за формулою:

,
(1.7)

де Зпб, Зпн – затрати праці на одиницю продукції чи роботи в базовому і
новому варіантах, люд.-год.

Зниження трудових витрат – різниця питомих витрат праці між базовим і
новим варіантом помножена на обсяг впровадження:

(1.8)

Збільшення (зменшення) працівників (Эпр) – співвідношення заощадження
трудових витрат та фонду робочого часу одного працівника:

,
(1.9)

де Фрч – фонд робочого часу одного працівника, люд.-год.

В умовах інтенсивного фізичного і морального зношення основних фондів,
що визначаються науково-технічним прогресом, потрібний специфічний
підхід до оптимізації відтворення основних фондів. Реконструкція діючих
підприємств базується на масовому оновленні та модернізації основних
матеріальних об’єктів (машини, обладнання, будівлі і споруди,
комунікації тощо). Це пов’язано з постійним зростанням ролі
матеріально-речових чинників у підвищенні економічної ефективності
виробництва. Цей процес базується на оптимізованих нормативах основних і
оборотних фондів [39, 40, 41].

Нормативи капітальних вкладень у реконструкцію та розширення ферм
обґрунтовуються на основі прогресивних технологій виробництва продуктів
тваринництва, врахуванні обмеженого часу їх дії, комплексного і
галузевого підходу, що віддзеркалює специфіку організації та технології
виробництва. На розміри капітальних вкладень впливають і зональні умови
виробництва.

Чинниками, які визначають потребу у виробничих фондах, є технологія
виробництва, структура череди тварин, система доробки і підготовки до
продажу продукції, надійність і потужність машин, якість будівель і
споруд.

Визначення абсолютного нормативу граничних капітальних вкладень в
реконструкцію тваринницьких об’єктів базується на виділенні типових (в
досліджуваному регіоні) об’єктів за їх балансовою вартістю і ступенем
досконалості, визначенні аналогів – нового, рекомендованого до освоєння
та освоєного об’єктів. Після цього обґрунтовують варіанти реконструкції
типових об’єктів, загальні і питомі капітальні вкладення в них,
порівнюють з аналогічними показниками нового об’єкту – аналогу. У разі
погіршення показників реконструйованого об’єкту порівняно з аналогом
реконструкцію здійснювати не доцільно [42].

Використання капітальних вкладень у тваринництво повинно бути всебічно
аргументованим на основі опрацювання не лише нормативів граничних
витрат, а й нормативів абсолютних капітальних вкладень в реконструкцію
однотипних тваринницьких об’єктів.

Нормативи капітальних вкладень у тваринницькі приміщення і ферми
базуються на наступних умовах [39, 41, 42, 43]:

врахування типових проектів тваринницьких приміщень (ферм), технологій
виробництва продукції (способи утримання, годування, доїння тощо);

групування приміщень, збудованих за індивідуальними проектами на основі
інвентаризації за місткістю, шириною, довжиною, кількістю і кроками
опорних колон. За середньою кількістю тварино-місць приміщення вводять в
групу типових з аналогічними параметрами;

номенклатура машин і обладнання комплексної механізації виробничих
процесів обґрунтовується відповідно до “системи машин” на розрахунковий
період;

оптимізація складу і кількості технічних засобів.

Нормативи питомих капітальних вкладень в реконструкцію включають
вартість будівельно-монтажних робіт, машин і обладнання, необхідних
відносно введення в експлуатацію реконструйованого об’єкту [43]:

,
(1.10)

де Нп – норматив питомих капітальних вкладень; Кб – вартість
будівельно-монтажних робіт; Км – вартість машин, обладнання та їх
монтажу; Кп – вартість прив’язки об’єкту.

Капітальні вкладення в машини і обладнання поєднують: гуртові ринкові
ціни, а відносно несерійних розраховують лімітні ціни;
торгово-транспортні витрати (10% гуртової ціни машини); вартості
монтажу; вартості наявних тваринницьких приміщень (відображена в
бухгалтерських документах); витрат на будівельну частину реконструкції
(визначаються, виходячи із будівельного обсягу і ринкової вартості
одиниці робіт).

Сукупні капітальні вкладення в реконструкцію об’єкта В.М. Рабштина
пропонує визначати як підсумок питомих капітальних вкладень в складові
його частини, помножені на його потужність (число тварино місць) [37]:

), (1.11)

де К1 – вартість діючих будівель і споруд об’єкту, грн.; К2 – капітальні
вкладення у реконструкцію будівель і споруд, грн.; К3 – капітальні
вкладення у нове будівництво чи розширення ферми до оптимального
розміру, грн.; К’e’nj – гуртова ціна (з врахуванням торгово-транспортних
витрат) е’-ї мобільної машини на n-ій операції j-ї технологічної лінії,
грн.; H’e’nj – число мобільних е’-х машин на n-ій операції j-ї
технологічної лінії, шт; Te’nj – час роботи протягом року е’-ї мобільної
машини на n-ій операції j-ї технологічної лінії, год.; Te’ – норматив
річного фонду часу е’-ї мобільної машини, год; K”e”nj – гуртова ціна з
врахуванням торгово-транспортних витрат і монтажу е”-ї стаціонарної
машини на n-ій операції j-ї технологічної лінії, грн.; Е – більшість
мобільних і стаціонарних машин, залучених до технологічних процесів на
об’єкті, шт.; N – більшість технологічних операцій на об’єкті, шт.; J –
більшість технологічних ліній, шт.

Визначення нормативу капітальних вкладень в будівельну частину
тваринницьких приміщень вимагає визначення обсягів робіт з
реконструкції, стосовно основного завдання об’єкту. У разі обґрунтування
економічної ефективності реконструкції визначається обсяг капітальних
вкладень з врахуванням збитків від ліквідації дієздатних засобів
виробництва діючої ферми, а також витрати, пов’язані із зношенням
приміщень і споруд ,які знаходяться на території ферми [43]:

(1.12)

де Ф – вартість вибулих основних фондів, грн.; Фп – початкова вартість
основних фондів, грн.; А – річна норма амортизації, %; Фл – ліквідаційна
вартість, грн.; Т – фактичний термін використання основних виробничих
фондів.

Якщо у процесі реконструкції вивільняється частина основних виробничих
фондів, які можуть бути використаними на інших ділянках виробництва, їх
вартість не додається до питомих капітальних вкладень.

Потреба машин і обладнання реконструйованих приміщень визначається
розрахунковим числом тварино-місць, залежно від виробничого напрямку
підприємства, способу утримання тварин, розміру ферми, габаритів і
внутрішньої побудови приміщень; загальнофермських машин і обладнання – з
врахуванням ємності приміщень, розміру ферми і протяжності транспортних
потоків; будівельних матеріалів і витрат на будівельні роботи – залежно
від техніко-економічних вимог [44, 45, 46].

З врахуванням кількості приміщень ферми, їх ємності визначають
можливості розміщення тварин в окремих приміщеннях. Нормативи технічних
засобів визначають залежно від прийнятого способу утримання тварин
(прив’язне, безприв’язне, боксове тощо).

Потребу в доїльних установках розраховують стосовно дійного поголів’я
корів. Склад їх (за марками доїльних установок) визначається способом
утримання, рівністю корів за продуктивністю і специфікою формування із
них виробничих груп (табл. 1.2).

У разі пасовищного утримання корів на віддалених від ферми ділянках
передбачають додаткові доїльні установки. Потреба машин з первинної
обробки молока розраховується залежно від валового його виходу,
організації обробки, а також потужності технічних засобів. Роздавання
подрібнених грубих, соковитих і зелених кормів в корівниках з прив’язним
утриманням, залежно від їх ємності, застосовують стрічкові і
платформенні транспортери. Потребу в мобільних кормороздавачах
розраховують, виходячи із обсягу транспортування кормів і продуктивності
стаціонарних роздавачів, а також доставки і роздавання кормів
безпосередньо в годівниці. Склад машин (марочний) з прибирання гною
визначається прийнятим

Таблиця 1.2

Рекомендоване число доїльних установок ферми на 600 корів [46, 47]

Тип доїльної установки Приміщення для утримання корів

Корівник Контрольний корівник Пологове відділення

АДМ-8 3 – –

“Імпульс” М-620 3 – –

УДТ-6 2 – –

УДЕ-8 “Ялинка” 1 – –

“Імпульс” М-632 2 – –

автоматизовані:

“Тандем” 2 – –

“Ялинка” 1 – –

“Карусель” 1 – –

ДАС-2Б – 1 1

способом утримання тварин і розміром приміщення. У разі обґрунтування
потреби машин враховують норму навантаження на машину за максимального
обсягу робіт протягом доби і експлуатаційної продуктивності машин [48,
49].

Оптимізоване функціонування реконструйованих ферм потребує необхідних
допоміжних приміщень і споруд – силососховища, адміністративні будівлі з
санпропускниками, ветпункти, забійно-санітарні пункти, ями Беккері,
будівлі з приймання і відвантаження тварин, пункти технічного
обслуговування техніки, гноєсховища. Все це враховується у капітальних
вкладеннях реконструйованих об’єктів. У додаткові капітальні вкладення
входять витрати на будівництво автодоріг, доріг всередині майданчиків,
мережі каналізації, огородження тощо [50, 51].

Всі мобільні засоби механізації (навантажувачі кормів, трактори,
тракторні причепи, мобільні роздавачі кормів, бульдозери), обладнання
допоміжних будівель і споруд також включають в норматив капітальних
вкладень ферми.

У разі визначення нормативу капітальних вкладень в реконструкцію
приміщень опрацьовують не менше 15 варіантів їх реконструкції і 5
варіантів реконструкції ферми за однією технологією виробництва
продукції [38].

На нашу думку реконструкція тваринницьких приміщень повинна
супроводжуватись: підвищенням питомої ваги активної частини у структурі
основних виробничих фондів; мінімізацією вкладень в пасивну частину
фондів; підвищенням рівня механізації виробничих процесів і
використанням новітніх машин і обладнання, обчисленням умовно допустимих
обмежень щодо збільшення пасивної частини фондів у капітальних
вкладеннях (в розрахунку на тварино-місце); обґрунтуванням межі
збільшення пасивної частини (погіршення економічних показників до рівнів
нового і реконструйованого об’єкту).

В обох випадках визначають загальний обсяг і структуру капітальних
вкладень в активну і пасивну частини фондів. Дослідження дозволяють
встановити нормативи збільшення місткості тваринницьких приміщень,
співвідношення активної і пасивної частин виробничих фондів залежно від
використовуваних реконструктивних рішень. Основним чинником, що лімітує
обсяги реконструктивних робіт в часі, є можливий дефіцит обсягу
капітальних вкладень.

Така, на нашу думку, об’єктивна необхідність оновлення
виробничо-технічного потенціалу на основі технічного переозброєння,
реконструкції молочних ферм та удосконалення методики визначення
ефективності їх функціонування.

1.3. Форми, фінансові джерела та періодичність оновлення
виробничо-технічного потенціалу галузі

Можливості та масштаби відтворення модифікованого виробничо-технічного
потенціалу тваринництва, темпи його розвитку та рівень
конкурентоздатності, насамперед, визначаються обсягами і темпами
наростання інвестицій. Розвиток сучасного АПК України потребує щорічно
інвестувати 20 – 25 млрд. грн., що майже в 10 разів більше, фактичного
рівня останніх років [52, с. 268].

Підвищення рівня технічної оснащеності сільського господарства до
оптимізованої технологічної норми, вимагає щорічного вкладення 10 млрд.
грн., а ремонт і обслуговування технічних засобів, запасні частини – ще
2,5 млрд. грн. [53, с. 22].

Динаміка споживання і нагромадження капіталу в сільському господарстві
України переконує у крупномасштабному процесі його “проїдання”, тобто
деградації матеріально-технічної бази сільського господарства.
Споживання основного капіталу в АПК динамічно уповільнюється, що значною
мірою пов’язано з механізмом амортизації (1991-1995 рр.) і з
прискореними темпами вибуття основних засобів (1996-2002 рр.). Щорічно
обсяги валового нагромадження основного капіталу, починаючи з 1995 р.,
були меншими обсягів його споживання. Це є свідченням того, що в останні
роки переважна частина фонду амортизації не трансформується у джерела
фінансування інвестицій [1, с. 169].

З метою пожвавлення інвестиційного процесу необхідно сформувати дієву
систему економічних важелів (цінова, фінансово-кредитна і податкова
політика, відновлення платоспроможності агротоваровиробників), оскільки
переважна частка капітальних вкладень здійснюється за їх рахунок. У
цьому контексті необхідно задіяти організаційні, ресурсні та
кредитно-фінансові ресурси в процес виконання “Національної програми
виробництва технологічних комплексів машин і устаткування для сільського
господарства” [54], і на цій основі підвищити продуктивність праці у 2-3
рази (до 2010 р.), а до 2015 – 2020 рр. — у 4-5 разів, скоротити
експлуатаційні витрати відповідно на 18-25% та 20-25%, удосконалити
механізм забезпечення агровиробників складною технікою (лізинг,
клірингові операції, поетапні платежі з відстрочкою тощо).

Зважаючи на складний фінансовий стан, подальше фінансування виробництва
технологічних комплексів машин і устаткування доцільно здійснювати із
залученням капіталу національних та іноземних інвесторів, створення
спільних підприємств з виробництва конкурентоздатної техніки,
удосконалення амортизаційної політики на основі її лібералізації та
здійснення жорсткого державного контролю цільового використання коштів
прискореної амортизації лише за інвестиційним цільовим призначенням;
створення консолідованого амортизаційного фонду АПК на основі
централізації частини амортизаційних відрахувань підприємств АПК залежно
від рівня їх рентабельності, але не більше 10% [55, с. 36].

Відтворення виробничо-технічного потенціалу в сільському господарстві
можливе за допомогою різних конкретних форм: нове будівництво,
розширення діючих підприємств, їх реконструкція та технічне
переозброєння тощо. Пріоритетного значення у цьому процесі набувають
технічне переозброєння та реконструкція діючих підприємств. З огляду на
це, найважливішою проблемою є розподіл капітальних вкладень на технічне
переозброєння і реконструкцію діючих підприємств — з одного боку, і
будівництво нових підприємств — з іншого. Перший, із зазначених
напрямків інвестування пов’язаний з повним оновленням виробничих фондів,
другий — з їх розширенням.

Часткове і повне оновлення основних виробничих фондів доцільно
розглядати на різних виробничо-комерційних рівнях:

оновлення окремих видів обладнання;

оновлення комплектів обладнання дільниці, установки, цеху, ферми;

оновлення основних фондів підприємства (об’єднань);

оновлення основних фондів галузі. Зазначена класифікація рівнів
оновлення основних виробничих засобів адекватна
організаційно-адміністративній структурі тваринництва. Водночас,
оновлення слід класифікувати за кількісними та якісними чинниками:

капітальний ремонт і модернізація, які визначають часткове, формальне і
дійсне оновлення обладнання;

низка капітальних ремонтів, що призводять до повного, формального чи
дійсного оновлення обладнання;

заміна однієї чи декількох одиниць обладнання новими тієї ж чи іншої
конструкції з метою повного, формального чи дійсного оновлення
обладнання;

заміна на дільниці, в цеху, чи на фермі всієї морально і фізично
застарілої техніки новою такої ж чи удосконаленої конструкції;

кардинальна перебудова дільниці, установки, ферми, підприємства на
принципово новій техніко-технологічній основі [56 с. 57, 31].

Технічне переозброєння та реконструкція виробництва — процеси значно
складніші, звичайної заміни однієї чи декількох видів, морально
застарілої чи зношеної техніки новою чи досконалішої конструкції.
Співвідношення форм відтворення основних фондів віддзеркалює прогресивну
чи регресивну динаміку процесу удосконалення виробництва. У
відтворювальній пооб’єктній структурі виробничих капітальних вкладень
(1993 – 1998 рр.) із загальних інвестиційних вкладень в нове
будівництво, розширення діючих підприємств та їх експлуатаційну
підтримку потужності витрачалося 63,0%. У подальшому завдяки
удосконаленню структури капітальних вкладень, відбулися певні зміни
співвідношення між екстенсивними та інтенсивними формами відтворення
об’єктів виробничого призначення. Капітальні вкладення в технічне
переозброєння та реконструкцію зросли на 4,2%. Проте, враховуючи, що
нове будівництво, реконструкція та технічне переозброєння значною мірою
здійснюються з використанням морально застарілої техніки, процес
оновлення в цілому характеризується як екстенсивний.

Перехід до інтенсивного шляху вимагає виконання певних вимог
інвестиційної політики, зорієнтованої на реконструкцію і технічне
переозброєння (інтенсивні форми відтворення основних фондів), що
інтегрують загальні та специфічні особливості, по-перше, реконструкція і
технічне переозброєння забезпечують швидше оновлення активної частини
основних виробничих фондів, по-друге, за умови реконструкції підприємств
частка капіталовкладень у пасивну частину складає біля 25%, нове
будівництво – 60-70% (з урахуванням капітальних вкладень в
інфраструктуру), по-третє, реконструкція і технічне переозброєння
послаблюють дефіцит трудових ресурсів, що створився за екстенсивного
розвитку тваринництва.

Водночас, між реконструкцією і технічним переозброєнням існують відміни.
Технічне переозброєння не передбачає докорінної трансформації пасивної
частини основних фондів, а нові засоби праці, які освоюються
підприємствами, повинні бути тотожними сучасному рівню НТП.

Реконструкція — поняття значно ширше технічного переозброєння, оскільки
вона супроводжується суттєвими змінами активної і пасивної частин
основних виробничих фондів, що змінює технологічну структуру інвестицій,
не будь-якого оновлення основних виробничих фондів, а такого, яке
супроводжується освоєнням найсучасніших техніки і технології [57, 58].

У підвищенні економічної ефективності використання виробничо-технічного
потенціалу значне місце посідають ремонт і модернізація. Модернізація –
відносно незначні зміни конструкцій машин, що в стислий термін
збільшують віддачу діючого обладнання, є формою розширеного відтворення
основних виробничих фондів, здатною усунути (чи послабити) їхнє моральне
зношення шляхом заміни застарілих конструкцій сучаснішими, поліпшення
динаміки продуктивності праці, собівартості продукції, питомих
капітальних вкладень у приріст виробництва продукції, фондовіддачі.

Якісні ремонт і модернізація дозволяють не лише послабити втрати від
фізичного і морального старіння техніки, але й вивільнити додаткові
кошти на прискорення темпів відтворення фізично зношених і морально
застарілих основних засобів виробництва. Можливість, зазначеного
процесу, зіштовхується з проблемою забезпечення кредитами, бюджетного
фінансування, удосконалення системи матеріально-технічного постачання.
Нехтування цими важелями практично виводить АПК із сфери
довготермінового кредитування, оскільки значна потреба в засобах
виробництва, відсутність гарантій їхнього ефективного використання
усувають реальні джерела відшкодування кредиту, а отже активізації
довготермінового кредитування. За розрахунками українських фахівців [59,
с. 18, 60, с. 47], мінімальна річна потреба пільгових кредитів лише на
придбання машин і обладнання становить понад 1 млрд. грн. Водночас,
система кредитування через комерційні банки зорієнтована на галузі зі
швидким обігом капіталу. У зв’язку з цим, розмір відсоткових ставок на
кредити практично закриває доступ аграрних товаровиробників на ринок
позичкових капіталів.

Основна частка, мінімум 70% кредитної заборгованості припадає на їх
довготермінову складову, що майже повністю усуває мотивацію банківських
структур до вкладення кредитних ресурсів у довготерміновий розвиток
аграрної економіки [61, с. 66].

Більшість аграрних підприємств не в змозі придбати технічні засоби,
навіть на умовах кредиту, через їх високі ціни та низьку купівельну
спроможність товаровиробників. З огляду на це, необхідно мобілізувати,
підтримати та зберегти наявні технічні ресурси, оскільки у більшості
підприємств ще залишилась відносно потужна матеріально-технічна база.
Проте належна її віддача не досягається через дефіцит кормів, добрив,
запасних частин, паливно-мастильних та інших ресурсів. Це визначає
доцільність акумулювання доступних інвестиційних надходжень на
забезпечення сільськогосподарських товаровиробників комплектами машин і
обладнання, їхніми запасними частинами. Це подовжить термін експлуатації
технічних засобів і зменшить потребу в придбанні нової техніки. Водночас
ремонт наявної техніки є розумною заощадливістю та реальною можливістю.

Важливим аспектом виходу матеріально-технічного потенціалу на
конкурентоздатне використання є його техніко-технологічна модернізація
на основі лізингу. Останній надає можливість аграріям користуватись
сучасною технікою без значного одномоментного вкладення коштів,
здійснювати платежі за використання технічних засобів в терміни і
розмірах обумовлених попередньо з урахуванням інтересів агропромислових
товаровиробників (розрахунки у грошовій, товарній чи зустрічних послуг
формі) [60].

У 2001 р. на базі державного лізингового підприємства “Украгролізинг”
створено Національну акціонерну компанію НАК “Украгролізинг” у складі 64
підприємств серед яких 59 державних машино-технологічних станцій,
державного підприємства з матеріально-технічного постачання
АПК “Украгротех”, державного концерну “Украгротехсервіс” тощо [62, 63].
Компанія утворена з метою реалізації державної політики в
агропромисловій сфері, забезпечення ефективного функціонування і
розвитку сільськогосподарського виробництва шляхом передавання
сільгоспвиробнику на умовах лізингу машин і обладнання, надання
виробничих послуг, організації технічного сервісу.

Лізинг – комплекс майново-правових відносин з надання у користування на
визначений термін лізингоотримувачу за умови сплати періодичних
лізингових платежів власного майна лізингодавця [64]. У кожній області
України створені філії НАК “Украгролізинг”, які поставляють техніку
(лише вітчизняного або спільного виробництва) і сприяють поверненню
лізингових платежів. Стан лізингових операцій у молочному скотарстві
Полтавської області наведено в табл. 1.3.

Чинним законодавством України [65] виділено 2 основні види лізингу:
оперативний та фінансовий. Перший віддзеркалює виробничо-комерційну
операцію, що передбачає передавання прав користування основними засобами
на термін, що не перевищує терміну амортизації 90% їхньої вартості.
Після цього договір оперативного лізингу може бути подовжено або об’єкт
лізингу повернено лізингодавцю з можливістю подальшого передавання у
користування іншому лізингоотримувачу. Фінансовий лізинг передбачає
придбання лізингодавцем на замовлення лізингоотримувача майна з
подальшим його переданням у користування на термін, не менший
амортизації 60% вартості об’єкта лізингу з подальшим передаванням права
власності лізингоотримувачу.

Таблиця 1.3

Типи машин і обладнання тваринництва, взятих у лізинг аграрними
підприємствами Полтавської області, 2002 р.

Назва підприємства-виробника Марка машин Ціна, грн.

ВАТ “Борекс” Комбайн із збирання кормів 380000

ВАТ “Уманьферммаш”

Установка із приготування комбікормівУМК-Ф-2

Змішувач кормів СКО-Ф-6М-11

40500

16230

ВАТ “Орсільмаш” Кормороздавач КТУ-10А 14510

ВАТ “Тернопільський комбайновий завод” Кормозбиральний комбайн
“Полісся-250”

450000

ВАТ “Ніжинсільмаш”

Бункер сухих кормів ЗСК-Ф-ЮА.010-01

Бункер для сухих кормів ЗСК-Ф-1 5.00010

7712

9888

ВАТ “Олімп”

Комплекс кормозбиральний ККЗ-150 “Олімп”

349100

ВАТ “Могилів-Подільський машзавод”

Дробарка молоткова безрешітна ДМБ-10

Дробарка молоткова безрешітна ДМБ-Ф

Навантажувач ковшовий шнековий Р6-КШП-6

27960

3420

20940

ВАТ “Брацлав”

Доїльна установка УДМ-100

Доїльна установка УДБ-100 16936

10040

ВАТ “Коломиясільмаш” Навантажувач екскаватор самохідний “Карпатець-1
560С”

112860

На відміну від оперативного фінансовий лізинг передбачає включення
засобів, переданих за угодою лізингоотримувачу, до складу його основних
фондів. З погляду комерційного банку лізингові відносини є специфічними
кредитними відносинами, за яких банк набуває можливості надання
економічно обґрунтованого кредиту з надійним забезпеченням, гарантованим
цільовим використанням та поверненням. У Законі України виділено 3 форми
фінансового лізингу: зворотний, пайовий та міжнародний.

Комісійна лізингова винагорода встановлюється, за домовленістю сторін, у
відсотках від балансової вартості лізингового майна та середньорічної
залишкової вартості лізингового майна. З огляду на це розмір комісійної
винагороди лізингодавцю за першим варіантом пропонуємо розраховувати за
допомогою формули [3, с. 375]:

,
(1.13)

де Р – ставка комісійної винагороди, відсотків річних від балансової
вартості майна, грн.; БВ – балансова вартість лізингового майна, грн.

Комісійна винагорода лізингодавцю за другим варіантом розраховується за
формулою:

(1.14)

де ЗВп і ЗВк – залишкова вартість майна відповідно на початок і кінець
року, грн.; Скв – ставка комісійної винагороди лізингодавцю, яка
встановлюється у відсотках середньорічної залишкової вартості
лізингового майна.

Плата за додаткові послуги у поточному році розраховується за формулою:

(1.15)

де Дп – плата за додаткові послуги в поточному році, грн.; Р1+Р2….Рп –
витрати лізингодавця на кожну послугу і їх сумарне вираження, грн.; Т –
термін лізингового договору, років.

Податок на додану вартість розраховують за формулою:

(1.16)

де ПДВ – розмір податку, що підлягає виплаті лізингодавцем в поточному
році, грн.; ВІ – виручка від виконання лізингового договору в поточному
році, грн.; СП – ставка податку на додану вартість, %.

Виручка поєднує амортизаційні відрахування, плату за використані
кредитні ресурси, винагороди лізингодавцю і плату за додаткові послуги
лізингодавця:

, (1.17)

де АВ – сума амортизаційних відрахувань, грн.; ПК – плата за кредитні
ресурси, грн.; КВ – комісійна винагорода лізингодавцю, грн.; ДП – плата
лізингодавцю за додаткові послуги, грн.

Отже, хоча агролізинг і не вирішує всіх проблем АПК, але створює умови
подолання негативних фінансових ситуацій у виробництві
сільськогосподарської продукції, зумовленої інфляцією чи диспаритетом
цін. В рівній мірі це відноситься і до досліджуваної галузі – молочного
скотарства.

Потенціальні можливості лізингової підприємницької діяльності в АПК
інтегрують:

товарне кредитування, що послаблює ризик відшкодування коштів, оскільки
за лізингодавцем зберігається право власності на передане майно. Тому
лізингові компанії здебільшого не вимагають від лізингоотримувача
додаткових гарантій (застави), що полегшує підприємству отримання майна
за лізингом, порівняно з кредитом на його придбання;

лізинг передбачає 100% кредитування і не вимагає негайних платежів, що
дозволяє без значного фінансового напруження оновлювати виробничі фонди
та купувати дороге майно;

умови лізингової угоди гнучкіші порівняно з банківським кредитом,
оскільки дозволяють контрагентам оптимізувати схему виплат;

лізингове майно не включається в баланс лізингоотримувача, що не
збільшує його активи і звільняє від сплати податку на це майно;

лізингові платежі відносяться на витрати виробництва (собівартість)
лізингоотримувача і відповідно знижують оподатковуваний прибуток.

Зростаючий вплив імпортного лізингу на відтворення основних засобів
відкриває доступ користувачам до передової техніки і технологій,
завдяки, по-перше, отриманню додаткових іноземних інвестицій у вигляді
машин і обладнання, по-друге, залученню до лізингових операцій значних
коштів банків, страхових компаній, акціонерних товариств та інших
фінансових установ – резидентів в Україні, по-третє, привабливості
лізингу сільськогосподарським підприємствам через розширення ринкових
можливостей, наявних у лізинговій формі підприємницької діяльності. Так,
якщо підприємство закуповує техніку за власні кошти чи довготермінові
банківські кредити, воно використовує фонд розвитку, який формується за
рахунок прибутку після оподаткування, сплачує податок на додану
вартість. Лізингові платежі лізингоотримувача відносяться на
собівартість продукції (послуг), після повної сплати лізингового майна
коли підприємство, як правило, стає його власником. У цьому разі обсяг
лізингових платежів, формується з прибутку до оподаткування
підприємства. Лізинг вигідний і державі, оскільки заборгованість
підприємств іноземним лізингодавцям не включається у загальну фінансову
заборгованість країн-імпортерів, на чиїй території перебувають
лізингоотримувачі.

Нині відновлення та оновлення виробничо-технічного потенціалу є
важливішим завданням механізму виходу агропромислового комплексу з
кризового стану, а провідну роль у цьому процесі має відігравати
держава, яка за допомогою прямих і посередніх економічних важелів
повинна регулювати процес аграрної інвестиційної політики шляхом:
здійснення пільгового оподаткування підприємств АПК з метою використання
їх прибутку на розширене відтворення, зокрема звільнення аграрних
виробників від оподаткування частини прибутку, яка використовується ними
на капітальні вкладення; опрацювання механізму залучення зовнішніх
інвестицій з метою удосконалення виробничо-комерційних процесів в АПК;
компенсації з державного бюджету понад 50% плати за користування
кредитами комерційних банків, спрямованими на капітальні вкладення та
придбання оборотних засобів; освоєння механізму використання прискореної
амортизації основних засобів виробництва сільськогосподарських
підприємств [66, 67].

Важливою складовою цієї проблеми є періодичність оновлення
виробничо-технічного потенціалу. Проведені нами дослідження показують,
що розвиток продуктивних сил АПК базується на поетапному удосконаленні
виробничо-технічного потенціалу через оновлення основних виробничих
засобів, оптимізацію співвідношення між новим будівництвом і
реконструкцією.

Пріоритетність реконструкції сучасного виробничо-технічного потенціалу,
визначається, по-перше, об’єктивним скороченням термінів використання
активної частини основних засобів через прискорення морального старіння
машин, а також фізичного їх зношення через підвищення інтенсивності
використання (збільшення навантаження через зменшення техніки),
по-друге, різницею термінів функціонування капітальних приміщень та
споруд (понад 50 років); машин і обладнання (7-10 років). Це визначає
неодночасність їхнього відтворення (виробничий об’єкт за період
функціонування потребує не однієї, а декількох реконструкцій), по-третє,
технічний і технологічний рівень проектних рішень діючих і нових
підприємств через їх моральне старіння не відповідає сучасним
конкурентним техніко-технологічним вимогам. Усунути цю невідповідність
можливо лише на основі реконструкції.

Об’ємно-планувальні реконструктивні рішення тваринницьких ферм повинні
забезпечувати технологічну взаємодію окремих об’єктів і служб,
раціональну організацію технологічних операцій, їх комплексну
механізацію, дотримання нормативних зооветеринарних, санітарних,
екологічних і протипожежних вимог, оптимізованих умов праці та
відпочинку працівників.

У разі реконструкції (чи розширення) тваринницьких ферм слід
дотримуватися тих же вимог, що й будівництва нових: норми і правила
будівництва, зооветеринарні і санітарно-гігієнічні вимоги, технологічні
розриви між будівлями і спорудами, природне і штучне освітлення,
водопостачання тощо [68, 69, 70].

Прогнозування спрямування та періодичності реконструкції тваринницьких
ферм вимагає інформації щодо використання засобів механізації, термінів
їхньої служби, випуску і оновлення [71, с. 6].

Терміни служби більшості сучасних машин і обладнання знаходяться у межах
3-7 років, оновлення – 5-9 років, випуску – 7-12 років залежно від їх
видів і призначення (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Терміни служби, оновлення і випуску машин тваринницьких ферм, років

Машини і обладнання Термін викорис-тання Періодич-ність оновлення Період
випуску

Навантажувачі 5 7,5 11

Приготування кормів 7 9,1 11,8

Кормороздавачі 5 5,1 6,7

Доїльні установки 5 6,7 8,2

Гноєзбиральне устаткування 3 9,1 10,3

Отже, термін служби технологічних ліній коротший, ніж періодичність
модернізації чи оновлення їхніх технологічних частин, а також випуску.
Це приховує можливість значних потенціальних економічних втрат від
морального зношення засобів виробництва (рис. 1.2).

Так, навантажувачі кормів експлуатуються 5 років, а періодичність їх
модернізації (заміни) становить 7,5-8 років. Це означає, що змонтовані
через 5 років після початку випуску машини, вже через 2,5 роки морально
старіють і наступні 3,5 роки їхнє використання економічно неефективне.
Це становище ще більше ускладнюється тривалістю випуску техніки, яка
становить 11 років. За таких умов машина, навіть після дворазового
нормативного терміну експлуатації, випускається і використовується на
фермах протягом року, тобто морально застаріла машина використовується
виробництвом 6,5 років.

Умовні позначення: 1. Навантажувачі кормів, 2. Приготувачі кормів, 3.
Доїльні установки, 4. Гноєзбиральне обладнання, 5. Кормороздавачі.

Рис.1.2 Економічна ефективність використання машини чи обладнання,
змонтованого через 5 років

Періоди оновлення і випуску машин визначаються основним критерієм
встановлення періодичності реконструкції ферм. З огляду на це,
оптимальною періодичністю реконструкції (Тп) слід приймати середній
термін служби машин, використовуваних на фермі [72]:

Тп = К х Те,
(1.18)

де Тп – періодичність повторення реконструкції;

К – коефіцієнт періодичності (1,2,3);

Те – середній термін експлуатації машини.

Водночас термін експлуатації машин між реконструкціями не повинен бути
меншим терміну заміни (Тз) і більшим терміну їх випуску (Тв):

Тз < Тп < Тв,
(1.19)

Отже, період між реконструкціями ферм великої рогатої худоби становить
8-10 років. При цьому в реконструйованих, на основі науково
обґрунтованих рішень об’єктах, досягають рівня показників виробництва
молока, як і в нових.

Такі, на нашу думку, основні напрями пошуку форм і джерел відновлення та
оновлення виробничо-технічного потенціалу на основі реконструкції
молочних ферм як найбільше економічно вигідного варіанту інтенсифікації
галузі молочного скотарства, та виходу її з кризового стану.

Висновки по розділу 1.

1. Зважаючи на специфічні особливості тваринництва, найдоцільнішим є
застосування терміну “виробничо-технічний потенціал”, який характеризує
функціональні властивості складових ресурсів галузі. Вихідною рисою
виробничо-технічного потенціалу у тваринництві є “придатність”, яка
інтегрує кількісні та якісні параметри ресурсів та їх функціональні
властивості. Перша частина цього терміну “виробничий” характеризує
результативність процесу виробництва, а друга “технічний” – витратну
частину технологічного процесу, матеріалізованого в сукупності
матеріально-технічних компонентів виробництва (приміщення, обладнання,
стаціонарні та мобільні засоби механізації виробничих процесів на
фермах). Ми вважаємо також, що до складу виробничо-технічного потенціалу
слід віднести також і генетичний потенціал тварин (кількісні і якісні
параметри поголів’я, продуктивність тварин, племінні якості). Отже,
виробничо-технічний потенціал молочного скотарства – це сукупність
матеріально-речових, технічних та генетичних компонентів виробництва,
які забезпечують механізоване і автоматизоване виконання технологічних
операцій по виробництву продукції на молочних фермах.

2. За браком коштів в аграрних товаровиробників на сучасному етапі
розвитку різко знизилось придбання сучасного обладнання, мобільних
технічних засобів та погіршився рівень племінної роботи у тваринництві.
Більшість машин і обладнання молочних ферм відпрацювали амортизаційні
терміни. Витрати на ремонт і технічне обслуговування
виробничо-технічного потенціалу перевищують їх початкову вартість, що
значно погіршує рівень економічної ефективності виробництва продукції в
молочному скотарстві. В цих умовах формування виробничо-технічного та
генетичного потенціалів в молочному скотарстві повинно здійснюватись з
урахуванням наступних принципами: еколого безпечність виробництва
продукції тваринництва; технологічності, надійності, універсальності і
комфортності технічних засобів, забезпечення їх високих продуктивних та
експлуатаційних показників; ресурсо- та енергоощадливість; відповідність
вимогам комплексної механізації, автоматизації та комп’ютеризації
процесів як основи ресурсозбереження.

3. Розвиток суспільства повинен здійснюватися на засадах безперервного
процесу відтворення виробництва, спрямованого на задоволення зростаючих
потреб населення. Ця об’єктивна закономірність вимагає постійного
системного оновлення спожитих у процесі виробничої діяльності
матеріально-речових засобів на якісно новій основі. Недотримання цих
теоретико-методологічних постулатів або порушення пропорційності
неминуче призводить до породження тривалих системних кризових явищ у
суспільному виробництві, що мають місце в аграрній сфері нашої країни.
Негативною рисою генезису основних засобів виробництва стала чітка
тенденція їх різкого зменшення та фізичного зношення. Обсяги інвестицій
за рахунок усіх форм фінансування не забезпечують навіть простого
відтворення спожитих основних засобів, особливо у тваринництві. В цих
умовах реконструкція і технічне переозброєння молочних ферм є основою
подальшої інтенсифікації виробництва молока та підвищення продуктивності
праці у галузі. Ефективність заходів по реконструкції молочних ферм
складається із великої кількості як позитивних, так і негативних
факторів, ступінь складності і ефективності яких повинні ґрунтуватись на
економічних розрахунках доцільності їх проведення в кожному окремо
взятому випадку. При цьому проведення реконструкції молочних ферм в
більшості випадків є більш ефективним порівняно з капітальним
будівництвом. Пріоритетність реконструкції сучасного
виробничо-технічного потенціалу у молочному скотарстві визначається
скороченням термінів використання активної частини основних засобів,
різницею термінів функціонування капітальних приміщень та споруд (понад
50 років) та машин і обладнання (7-10 років).

4. Найбільш важливими джерелами фінансових надходжень на реконструкцію,
відтворення та оновлення виробничо-технічного потенціалу в молочному
скотарстві є: здійснення пільгового оподаткування сільськогосподарських
підприємств з метою використання їх прибутку на розширене відтворення,
зокрема звільнення аграрних виробників від оподаткування тієї частини
прибутку, яка використовується на капітальні вкладення; опрацювання
механізму залучення зовнішніх інвестицій; компенсації з державного
бюджету понад 50% плати за користування кредитами комерційних банків,
спрямованих на капітальні вкладення в реконструкцію молочних ферм;
освоєння механізму використання прискореної амортизації основних засобів
виробництва у молочному скотарстві.

Важливим напрямом відновлення виробничо-технічного потенціалу у
молочному скотарстві є використання можливостей фінансового лізингу,
який надає можливість аграріям користуватись матеріально-технічними
ресурсами без значного одномоментного вкладення кошів, здійснювати
платежі в терміни і розмірах з урахуванням можливостей товаровиробників.

5. Терміни служби більшості сучасних машин і обладнання знаходяться у
межах 3-7 років, оновлення – 5-9 років, випуску – 7-12 років залежно від
їх видів і призначення. Термін служби технологічних ліній коротший, ніж
періодичність модернізації чи оновлення їхніх технологічних частин, а
також випуску. Періоди оновлення і випуску машин визначаються основним
критерієм встановлення періодичності реконструкції ферм. Оптимальною
періодичністю реконструкції слід приймати середній термін служби машин.
Водночас термін експлуатації машин між реконструкціями не повинен бути
меншим терміну заміни і більшим терміну їх випуску.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СТАНУ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ РЕКОНСТРУКЦІЇ МОЛОЧНИХ ФЕРМ

2.1.Аналіз стану виробництва та рівня ефективності в молочному
скотарстві регіону

В умовах загального спаду аграрного виробництва, тваринництво
Полтавської області опинилося в найуразливішому стані. Причиною цього є
скорочення державного фінансування та відміна дотацій, хронічні
неплатежі за вироблену товаровиробниками сільськогосподарську продукцію,
непомірне подорожчання кредитних ресурсів, а також диспаритет цін на
сільськогосподарську продукцію та матеріально-технічні ресурси.

Незадовільний стан тваринництва насамперед позначився на значному
зменшенні його продуктивності і обсягів виробництва продукції. Зменшення
обсягів виробництва тваринницької продукції відбувалося через скорочення
виробництва великими сільськогосподарськими підприємствами. Водночас
значно знижується товарність виробництва. Це є наслідком, по-перше,
дефіциту обігових коштів у товаровиробників, що вимушує їх збільшувати
продаж продукції у рахунок оплати праці, розширювати бартерний обмін на
матеріально-технічні ресурси, по-друге, низьких цін продажі та частих
порушень термінів і порядку розрахунків за поставлену продукцію
переробними підприємствами.

Дефіцит обігових коштів на закупівлю сировини вимушує переробні
підприємства залучати сировину на давальницьких засадах через
посередницькі структури, які закуповують молоко та м’ясо, як правило, за
демпінговими цінами. Прибуток від результатів виробництва залишається у
посередників. З огляду на це, повніше використання потенціальних
можливостей тваринництва вимагає здійснення низки організаційних та
технолого-технічних заходів щодо збільшення обсягів та підвищення якості
сировинних ресурсів, активізації інтеграційних процесів, удосконалення
технології виробництва, збільшення поголів’я тварин та їх
продуктивності, поліпшення форм заготівлі сировинних ресурсів, на основі
розвитку спеціалізованого скотарства з урахуванням можливостей кормової
бази та екологічної ситуації [73, 74, 75].

Розвиток молочного скотарства Полтавської області насамперед пов’язаний
з оптимізацією поголів’я корів, їх продуктивності на основі достатнього
забезпечення кормами та поліпшення племінних властивостей тварин.
Особливої уваги набуває удосконалення структури кормовиробництва,
усунення білкового дефіциту, опрацювання та використання збалансованих
раціонів і режимів годування корів з врахуванням сезонів року та стадій
їх репродуктивного циклу.

Протягом 1991-2000 рр. на Україні відбулося різке скорочення поголів’я
тварин та птиці всіх видів, знизилася їхня продуктивність та обсяги
виробництва. В рівній мірі це відноситься і до Полтавської області.
Через зниження поголів’я і продуктивності тварин швидкими темпами
зменшувалося вирощування і виробництво тваринницької продукції. І хоча
господарства населення нарощували виробництво, проте вони не
компенсували недоотримання продукції у сільськогосподарських
підприємствах. Тому в тваринництві, особливо в молочному скотарстві,
пріоритетом стало призупинення зменшення поголів’я в усіх категоріях
господарств та інтенсифікація ведення тваринницьких галузей з метою
підвищення ефективності виробництва м’яса і молока (табл. 2.1).

Приведені дані таблиці 2.1 свідчать про різке скорочення поголів’я корів
і валового виробництва продукції як на Україні, так і в Полтавській
області більше ніж у 2 рази. Що стосується продуктивності корів, то вона
за аналізований період навіть дещо збільшилась (по Україні на 2,5%, в
Полтавській області на 0,2%). При цьому надій на корову значно вищий у
господарствах населення [76, 77].

Таблиця 2.1

Показники рівня виробництва молока на Україні та в Полтавській області
*)

Найменування 1990 рік 2002 рік 2002 р. в % до 1990 р. (по графі всього)

Всього у тому числі

Всього у тому числі

Сільсько-госпо-дарські

підпри-ємства Господар-ства населе-ння

Сільсько-госпо-дарські

підпри-ємства Господар-ства населе-ння

Поголів’я корів (тис. гол.)

Україна 8378,2 6191,6 2186,6 4715,6 1401,8 3313,8 56,3

Полтавська область

410,2

331,2

79,0

216,1

104,5

111,6

52,6

Виробництво молока (тис. т)

Україна 24508,6 18634,1 5874,5 14142,4 3468,1 10674,3 57,6

Полтавська область

1316,1

1065,1

250,8

695,1

259,9

435,2

52,8

Удій на корову (кг)

Україна 2925 3009 2686 2999 2474 3321 102,5

Полтавська область

3208

3215

3174

3216

2487

3899

100,2

*) Розраховано з використанням даних інформаційно-аналітичного збірника
за 2003 рік / АПК України: стан, тенденції та перспективи розвитку.
Випуск 6 / За ред. П.Т. Саблука та ін. – К.: УАЕ УААН, 2003. – с. 261,
265.

Слід також відмітити, що середній річний надій молока від однієї корови
за 2002 р. на Україні по всіх категоріях господарств на 290 кг більший,
ніж у 2001 р. Загальна пропозиція молока і молочних продуктів в країні
формується повністю за рахунок власного виробництва. Пропозиція
іноземного виробництва незначна і складає всього 1%. Виробництво молока
на душу населення у 2002 році становило 267 кг, а споживання 205 кг.

Оскільки об’єктом нашого дослідження є сільськогосподарські підприємства
Шишацького району Полтавської області, в якому краще, ніж в інших
районах впроваджується прогресивна технологія виробництва молока, в тому
числі і на основі проведення реконструкції молочних ферм, коротко
зупинимося на аналізі стану виробництва продукції та його економічній
ефективності виробництва в цьому районі (табл. 2.2).

Наведені показники щодо динаміки чисельності поголів’я корів свідчать
про те, що в Шишацькому районі має місце та ж тенденція, що й по

Таблиця 2.2

Чисельність поголів’я корів в сільськогосподарських підприємствах
Шишацького району Полтавської області, гол.

Назва підприємства Роки 2002 р. у % до 1990 р.

1990 1998 1999 2000 2001 2002

Полтавська область, тис.гол

331

157

146

129

122

104

31,4

Шишацький район, гол.

11852

6918

6587

6599

6628

6395

53,9

ТОВ АФ “Гоголеве” 625 408 300 325 349 383 61,28

ТОВ АФ “Ковалівка” 520 326 310 140 140 140 26,9

СТОВ “Воскобійники”

1110

800

800

834

903

914

82,3

СТОВ “Гарант” 1055 550 550 543 550 495 46,9

СТОВ “Світанок” 800 600 600 600 615 615 77,3

СТОВ “Промінь” 630 350 252 227 92 14 2,2

ПОАФ “Зоря” 828 346 349 363 369 375 45,2

ПСП ім. Довженка 906 410 410 450 470 500 55,2

ПСП “Нива” 554 390 390 410 410 390 70,3

ПП “Агроекологія” 885 380 290 1056 1056 1056 119,4

ЗАТ АФ “Перемога” 663 522 500 256 200 180 27,1

ЗСАТ “Федунка” 615 410 410 390 400 297 48,3

області і по Україні. Так, у 2002 р. поголів’я корів Полтавської області
скоротилося, порівняно з 1990 р. в 3,1 рази, Шишацького району – в 1,9
рази. В деяких підприємствах цього району молочне скотарство майже
зовсім зникло, але водночас є такі підприємства як ПП “Агроекологія”
(119,4%), СТОВ “Воскобійники” (82,3%), СТОВ “Світанок” (77,3%) та інші,
в яких темпи зменшення поголів’я корів значно менші порівняно з його
розміром по області, та і в цілому по Україні.

Витрати кормів у 2002 р. на 1 ц молока в Шишацькому районі становили
1,76 ц к. од. проти 1,47 ц корм. од. у 1990 р., що є наслідком
перевитрат кормів через неповноцінне годування та низьку продуктивність
корів, а також недоліки в обліку кормів, коли значна їх частка
списувалася на тваринництво, а фактично не згодовувались.

За показниками розвитку молочного скотарства аграрні підприємства
Шишацького району входять у першу трійку районів Полтавської області
(рис. 2.1).

Рис.2.1 Порівняльна продуктивність корів у сільськогосподарських
підприємствах у середньому за 2000-2002 рр.

У ПП “Агроекологія”, ПСП ім. Довженка та СТОВ “Воскобійники” Шишацького
району, незважаючи на складну економічну ситуацію, поголів’я корів
зросло, застосовуються прогресивні технології виробництва молока,
досягаються відносно висока продуктивність корів та рентабельність
виробництва. У 2002р. в Полтавській області надій на 1 корову підвищився
порівняно з 1998 р. на 19,7%, у Шишацькому районі цей показник
підвищився на 26,3% (3225 кг молока), а у ПП “Агроекологія” і
СТОВ “Воскобійники” – надій на корову складав відповідно 4273 і 4055 кг
молока. Аналіз рівня продуктивності корів у Шишацькому районі на основі
групування господарств за рівнем продуктивності корів (табл. 2.3),
свідчить про те, що за 1990-2002 рр. збільшилась на 50% кількість
підприємств, рівень продуктивності корів в яких не перевищує 2500 кг
молока, а кількість підприємств із продуктивністю корів понад 4000 кг на
50% зменшилась.

Таблиця 2.3

Групування аграрних підприємств Шишацького району за рівнем
продуктивності корів

Групи підприємств за рівнем надою молока на корову, кг Роки Абсолютне
відхилення кількості підприємств у 2002 р. від 1990 р. (+;-)

1990 1998 1999 2000 2001 2002

Кількість підприємств

I (до 1500) – 1 – 2 1 2 +2

II (1501-2000) – 4 7 3 3 2 +2

III (2001-2500) – 6 2 4 1 2 +2

IV (2501-3000) 3 – 2 1 3 1 -2

V (3001-3500) 3 1 – – 1 1 -2

VI (3501-4000) 2 – 1 1 2 1 -1

VII (понад 4000) 6 2 2 3 3 3 -3

Всього 14 14 14 14 14 12 -2

У молочному скотарстві аграрних підприємств Полтавської області
скорочується чисельність працюючих. Водночас галузь не відчуває дефіциту
робочої сили, оскільки темпи зменшення кількості працюючих і поголів’я
великої рогатої худоби майже тотожні, обсяги виробництва валової
продукції молока також зменшуються (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Зміна рівня виробництва молока аграрними підприємствами Шишацького
району Полтавської області

Підприємства Роки 2002 р. у % до 1990 р.

1990 1999 2000 2001 2002

Полтавська область, тис. т 1065 332 273 278 259 24,3

Шишацький район, т 49126 18892 18378 21077 20624 41,9

Найкращі підприємства

СТОВ “Воскобійники”, ц 46675 28410 30593 31616 36897 79,1

ПП “Агроекологія”, ц 42409 12682 44236 53972 45128 106,4

Найгірші підприємства

ЗАТ АФ “Перемога”, ц 19843 8074 4928 4865 3727 18,8

ТОВ АФ “Ковалівка”, ц 17472 5901 3079 3564 3244 18,6

СТОВ “Промінь”, ц 17803 5248 3675 2292 885 4,9

Отже, виробництво молока аграрними підприємствами Полтавської області у
2002 р. порівняно з 1990 р. зменшилося в 4 рази, а Шишацького району – в
2,3 рази. Зменшення виробництва молока, супроводжувалося скороченням
обсягу його продажу (рис. 2.2).

Рис.2.2 Зміна обсягів продажу та цін продажі молока аграрними
підприємствами Шишацького району Полтавської області

Аграрні підприємства Шишацького району скоротили продаж молока майже у 3
рази. Зменшилася питома вага продажі молока заготівельним організаціям
(в основному через несвоєчасність розрахунків), та збільшилась частка
продажу за іншими каналами, зокрема за бартерними угодами до 7,2%.
Товарність молока в аграрних підприємствах Шишацького району знизилась
на 64,8%.

Приведені вище кількісні і якісні показники функціонування молочного
скотарства в сількогосподарських підприємствах району вирішальною мірою
вплинули і на результативні економічні показники (табл. 2.5).

Взагалі, більшість аграрних підприємств Шишацького району мають низькі
показники ефективності виробництва молока і лише 4 підприємства –
хороші, одним серед яких є ПП „Агроекологія” з ефективно проведеною
реконструкцією молочної ферми. У СТОВ „Світанок”

Таблиця 2.5

Виробничо-економічні показники стану молочного скотарства в аграрних
підприємствах Шишацького району Полтавської області, 2002 р.

Показники У серед-ньому по району Рівень показника Показники СТОВ
„Світанок”” в % до ПП „Агроеко-логія

в ПП „Агро-екологія”

в СТОВ „Світанок”

Поголів’я корів, гол. 367 1056 615 58,2

Валове виробництво молока, ц

11836

45123

8598

19,1

Продуктивність корів, кг 3225 4273 1398 32,7

Витрати праці на виробництво 1 ц молока, люд.-год.

7,96

4,52

9,42

208,4

Оплата праці у виробництві молока, грн.

1 люд.-год.

1 ц молока

1,67

13,29

5,00

22,59

0,96

9,04

19,2

40,0

Витрати кормів, ц корм. од.

на 1 корову

на 1ц молока

46,1

1,43

53,4

1,25

25,2

1,80

47,2

144,0

Собівартість 1 ц молока, грн.

48,27

38,93

59,79

153,6

Прибуток (+), збиток (-) від реалізації молока, тис. грн.

106,3

690,4

-34,4

Рівень рентабельності (збитковості) виробництва молока, %

18,6

39,3

-6,7

планується провести реконструкцію молочної ферми, адже у 2002 р. деякі
показники ефективності стану галузі, порівняно з результатами
реконструйованих ферм, відстають більше ніж у 5 раз.

Важливим показником, який суттєво впливає на рівень продуктивності праці
та собівартості продукції є трудомісткість виробництва молока (табл.
2.6). У 1990-2002 рр. трудомісткість виробництва молока в Полтавській
області підвищилася на 43,0%, Шишацькому районі – на 24,2%. Але за
останні 5 років зменшилась відповідно на 14,1% та 22,4%. Серед

Таблиця 2.6

Динаміка трудоємності виробництва молока аграрними підприємствами
Шишацького району, люд.-год. / ц

Назва підприємства Роки 2002 р. у % до 1990 р.

1990 1998 1999 2000 2001 2002

Шишацький район 6,41 10,26 8,52 7,71 8,10 7,96 124,18

Кращі підприємства

ПОАФ “Зоря” 4,25 8,17 7,00 7,97 5,81 4,63 108,94

ПП “Агроекологія” 3,89 7,79 8,02 4,50 4,52 4,52 116,19

Гірші підприємства

ТОВ “Ковалівка” 4,42 19,42 13,56 11,69 11,78 12,61 285,29

СТОВ “Промінь” 5,43 32,05 16,39 8,98 26,18 32,65 601,29

СТОВ “Гарант” 5,13 13,75 13,56 12,93 12,58 10,96 213,65

аграрних підприємств Шишацького району в 2002 р. вона найнижча у ПОАФ
“Зоря” – 4,63 люд.-год. на центнер молока, а найвища – у СТОВ “Промінь”
– 32,65 люд.-год. на ц, що у 5-8 разів вище можливостей за умови
освоєння новітніх технологій і зростання продуктивності тварин. Зниження
трудомісткості виробництва молока дозволить послабити збитковість
виробництва, яка є результатом істотного перевищення собівартості над
ціною (табл. 2.7).

Так, собівартість молока в Шишацькому районі зросла з 38,97 грн. / ц у
1996 р. до 57,68 грн. / ц у 2002 р. Майже в усіх аграрних підприємствах
Шишацького району вона зросла у 2 рази (ПОАФ “Зоря” – з 30,15 до 57,85
грн. / ц; ПСП ім. Довженка – з 31,78 до 59,47 грн. / ц; ЗАТ АФ
“Перемога” – з 43,52 до 82,81 грн. / ц; СТОВ “Світанок” – з 31,88 до
69,79 грн. / ц; СТОВ “Промінь” – з 54,62 до 114,92 грн. / ц). Лише у ТОВ
АФ “Гоголеве” та ПП “Агроекологія” вона зменшилась відповідно на 1,11
грн. / ц і 2,65 грн. / ц. Половина аграрних підприємств Шишацького
району, не отримують прибутку, через надто високу собівартість молока.
Це пов’язано з подорожчанням матеріально-технічних ресурсів, насамперед
кормів, і зміни структури собівартості молока (табл. 2.8).

Таблиця 2.7

Економічна ефективність виробництва молока аграрними підприємствами
Шишацького району Полтавської області

Назва підприємства 1996 р. 2002 р.

Середній надій молока на 1 корову за рік, кг Собівар-тість 1 ц молока,

грн. Ціна реалізації 1 ц молока, грн. Прибу-ток (+), збиток (-) на 1 ц
молока, грн. Рівень рентабе-льності, % Середній надій молока на 1 корову
за рік, кг Собівар-тість 1 ц молока, грн. Ціна реалізації 1 ц молока,
грн. Прибу-

ток (+), збиток (-) на 1 ц молока, грн. Рівень рентабе-льності, %

Шишацький район 2014 38,97 35,89 -3,08 -7,90 3325 48,27 57,25 8,98 18,6

ТОВ АФ “Гоголеве” 1381 59,98 31,26 -28,72 -47,88 3983 46,09 61,78 15,69
34,0

ТОВ АФ “Ковалівка” 2380 51,41 34,36 -17,05 -33,16 2317 52,00 51,13 -0,87
-1,7

СТОВ “Воскобійники” 3239 24,34 36,55 12,21 50,16 4055 41,09 56,42 15,33
37,3

СТОВ “Гарант” 2002 51,12 37,59 -13,53 -26,47 2452 59,61 52,98 -6,63
-11,1

СТОВ “Світанок” 2272 31,88 35,02 3,14 9,85 1398 59,79 55,68 -4,00 -6,7

СТОВ “Промінь” 1654 54,62 32,92 -21,70 -39,73 1500 114,92 38,00 -76,92
-66,9

ПОАФ “Зоря” 2321 30,15 35,88 5,73 19,00 3275 37,85 45,22 7,37 19,5

ПСП ім. Довженка 4442 31,78 35,51 3,73 11,74 4394 42,47 55,98 13,51 26,8

ПСП “Нива” 2415 32,44 34,26 1,82 5,61 2880 39,47 51,04 11,57 29,3

ПП “Агроекологія” 2449 41,58 37,40 -4,18 -10,05 4273 38,93 54,23 15,30
39,3

ЗАТ АФ “Перемога” 1664 43,52 32,64 -10,88 -25,00 1982 62,81 46,05 -16,76
-26,7

ЗСАТ “Федунка” 1864 40,89 35,37 -5,52 -13,49 1796 55,73 54,57 -1,16 -2,1

Таблиця 2.8

Зміна структури собівартості молока в сільськогосподарських
підприємствах Шишацького району Полтавської області

Статті витрат В середньому за 1996-2000 рр. В середньому за 2001-2002
рр. 2001-2002 рр. в % до

1996-2000 рр.

грн. % грн. %

Оплата праці 3,63 10,3 7,07 12,8 194,8

Засоби захисту тварин 0,81 2,3 1,99 3,6 245,7

Корми 20,15 57,2 31,89 57,7 201,5

Роботи і послуги 0,74 2,1 1,10 2,0 148,6

Витрати на утримання основних засобів

4,07

11,5

5,97

10,8

146,7

У тому числі:

пальне та мастильні матеріали

2,04

5,8

3,37

6,1

165,2

амортизація основних засобів

2,01

5,7

2,60

4,7

129,3

Інші витрати 2,95 8,4 3,09 5,6 104,7

Витрати на управління та обслуговування виробництва

2,88

8,2

4,17

7,5

144,8

Собівартість вироб-ництва 1 ц молока, грн.

35,23

100,0

55,28

100,0

156,9

Як свідчать дані таблиці 2.8. частка кормів у структурі собівартості
виробництва молока становила в середньому за 2001-2002 рр. 57,7%, а
оплата праці 12,8%. Це є свідченням доцільності підвищення рівня оплати
праці і матеріального стимулювання, оскільки за дослідженнями О.І.
Крутоус [78, с. 5] підвищення продуктивності праці на 1 грн. збільшує
валовий дохід на 0,51 грн. Збільшення виробництва продукції у молочному
скотарстві, а також підвищення рівня ефективності залежить, на нашу
думку, не тільки від рівня і якості годівлі тварин, умов утримання
худоби, оплати праці працівників, але й від удосконалення
селекційно-племінної роботи в аспекті обґрунтування вибору порід тварин
за характером вироблюваної продукції, освоєння ефективних науково
обґрунтованих термінів парування-отелення маточного поголів’я,
профілактики їх захворювання (табл. 2.9).

Таблиця 2.9

Породний склад великої рогатої худоби в сільськогосподарських
підприємствах Шишацького району Полтавської області (на 1.01.2003 р.)

Назва підприємства Наявність у підприємстві, гол.

Українська червоно-ряба Українська чорно-ряба

Симентальська

Шишацький район 3326 2673 375

СП АФ “Шишаки” – 400 –

СП АФ “Україна” – 450 –

ТОВ АФ “Гоголеве” 383 – –

ТОВ АФ “Лан” – 152 –

ТОВ АФ “Ковалівка” 140 – –

СТОВ “Воскобійники” – 925 –

СТОВ “Гарант” – 495 –

СТОВ “Світанок” 615 – –

СТОВ “Промінь” 4 – –

ПОАФ “Зоря” – – 375

ПСП ім. Довженка 500 – –

ПСП “Нива” – 380 –

ПП “Агроекологія” 1056 – –

ЗАТ АФ “Перемога” 180 – –

ЗСАТ “Федунка” 296 – –

АПО “Цукровик Полтавщини”

152

866

Як свідчать дані таблиці 2.9. у господарствах Шишацького району
найбільше розповсюдження мають три породи молочних корів: українська
чорно-ряба, українська червоно-ряба і симентальська. З цих порід чисто
молочний напрямок мають українська чорно- і червоно-ряба породи, які
займають левову долю у господарствах району. Симентальська порода має
змішаний молочно-м’ясний напрямок і займає незначний відсоток 375 голів
(СТОВ “Промінь”).

Таким чином, проведений нами аналіз стану молочного скотарства в
сільськогосподарських підприємствах Шишацького району, а також рівня
ефективності, показує що в цілому має місце незадовільний рівень
виробництва продукції та низький рівень рентабельності (18,6%). Ми
вважаємо, що однією з найважливіших причин такого стану є застосування
застарілої технології виробництва в результаті цього виробничо-технічний
потенціал галузі не оновлюється. Отже, існує об’єктивна необхідність
проведення реконструкції молочних ферм. Як одного з найбільш дешевих
варіантів переходу на більш прогресивні технології виробництва.

2.2. Економічна ефективність різних варіантів ресурсозберігаючих
технологій виробництва молока

Сучасний розвиток тваринництва характеризується переходом до
прогресивних методів ведення галузі, які базуються на високому рівні
концентрації і поглиблення спеціалізації [79]. Виробництву молока
притаманні різні напрямки розвитку технології, які знаходяться в стадії
узагальнення накопиченого досвіду, становлення найперспективніших
варіантів їх розвитку.

Аналіз наявної інформації – перший крок прогнозування технології
виробництва молока, оскільки виробничо-технічний потенціал галузі уже
створено і його необхідно удосконалити з врахуванням найновіших
досягнень НТП. Наступним кроком є систематизація використовуваних
технологій, виявлення в них прогресивних тенденцій і на цій основі
оптимізація напрямків удосконалення чи опрацювання нових технологій
виробництва молока.

Науково обґрунтовані прогресивні ресурсо- та енергоощадні технології
виробництва молока системно інтегрують біологічний, фізіологічний,
технічний і організаційно-економічний аспекти виробничо-комерційної
діяльності, а саме [80, 81, 82, 83]:

систему заходів селекційно-племінної роботи, формування
високопродуктивних тварин, придатних до використання в умовах
комплексної механізації виробництва (стійкість до маститів, рівномірний
розвиток четвертин вимені, повнота і швидкість молоковіддачі,
вирівняність продуктивності, пристосованість до групового утримання
тощо);

оптимізацію умов відтворення тварин, поєднання статево-вікових груп в
череді, бажаних темпів збільшення поголів’я, термінів виробничого
використання продуктивних тварин і продажу на м’ясо;

створення повноцінної дешевої кормової бази, використання раціональних
способів заготівлі, зберігання і підготовки кормів до згодування;

організація , норми, типи, раціони, техніка і порядок годування,
характер використання кормів, контроль за ефективністю їх згодовування;

способи утримання та експлуатації тварин;

оптимізація комплектів машин і обладнання , їх використання і технічного
обслуговування;

оптимізація організації виробництва, режимів праці і відпочинку, норм
обслуговування тварин, розстановки робочої сили, кваліфікації та
використання трудових ресурсів; систем оплати і морального стимулювання
праці;

дотримання ветеринарно-зоотехнічних вимог утримання, годування і
експлуатації тварин, системи ветеринарно-санітарних профілактичних
заходів;

будівництво і реконструкція приміщень, їх техніко-технологічне
обладнання, оптимізоване розміщення на фермі;

відповідність матеріально-технічної бази вимогам комплексної
механізації, прийнятій на фермі системі утримання тварин.

Критерієм оцінки прогнозованих технологій є висока продуктивність
тварин, мінімальна собівартість, приведені витрати і низька
енергоємність одиниці продукції, зниження трудомісткості виробництва.

Аграрні підприємства Полтавської області і Шишацького району
використовують переважно прив’язне утримання великої рогатої худоби у
типових корівниках (ТП 801-46, ТП 801-70/70, ТП 801-70/69, ТП 801-70),
які використовуються 15-40 років (збудовані із залізобетону – 65%, цегли
– 30%, дерева – 5%).

Найважливіше значення в процесі техніко-економічного обґрунтування
реконструктивних рішень має оптимізація технології шляхом опрацювання та
оцінки різних її варіантів на основі використання досконалої методики, а
в ній — обґрунтування окремих компонентів, особливо продуктивності
тварин. Результати наукових досліджень свідчать, що поліпшення
породності корів сприяє підвищенню їх продуктивності на 11-12%,
підвищення рівня годування — на 29%, освоєння нормованого годування
кормосумішками — на 13%, оптимізація мікроклімату — на 7-10%,
використання активного моціону — на 9-11%, підвищення рівня
спеціалізації — на 2,4-5,1%, зниження яловості – на 5%, хороший водопій
— на 3-4% [84].

Навіть обмежена кількість зазначених чинників повинна підвищити
продуктивність корів на 76,4-97,1%. Виробнича перевірка сукупного впливу
чинників породності і годування (11 і 29%) показала приріст
продуктивності корів на 18%. Тому з метою об’єктивної оцінки різних
варіантів технології виробництва молока необхідно здійснити порівняльну
інформацію сукупної взаємодії чинників, визначених на основі
багатофакторних наукових дослідів (оцінка прив’язного і
безприв’язно-боксового утримання корів з врахуванням всіх елементів,
притаманних певній технології), тобто удосконалення технологій повинно
супроводжуватись дослідженням автономного впливу окремих чинників, а
закінчуватись — комплексним дослідженням технології [85].

Відсутність необхідної інформації, отриманої за пропонованим принципом,
доповнюють порівняльною оцінкою технології виробництва молока з
використанням статистичних матеріалів, методів ланцюгових підстановок і
групувань, математичних методів з використанням ПК, що дозволяє виявити
взаємодію показників, економічну ефективність технології. Прийоми
кореляційного аналізу визначають ступінь зв’язку однієї ознаки з іншими
(парна кореляція) або сукупного впливу групи чинників (множинна
кореляція). З огляду на це, визначенням впливу окремих чинників на
рівень ефективності технології виробництва молока обчислюють коефіцієнт
кореляції та складають рівняння регресії. З метою спрощення розрахунку
із множини чинників впливу на молочну продуктивність корів,
використовують найважливіші: вихід приплоду, витрати кормів на
середньорічну корову чи центнер молока, рівні комплексної механізації та
машинного доїння.

Продуктивність корів і чинники впливу на неї суттєво відрізняються між
окремими фермами (табл.. 2.10).

Таблиця 2.10

Зміна чинників впливу на продуктивність корів в підприємствах Шишацького
району Полтавської області в середньому за 2000-2002 рр.

Показники Значення показників

min середнє max

Удій на фуражну корову, кг

1392

2767

4524

Вихід приплоду на 100 корів, гол.

67,7

95

133

Витрати кормів на 1 корову, ц корм. од.

13,0

44,1

96,7

Витрати концентратів на 1 корову, ц корм. од.

3,0

7,5

17,3

Рівень комплексної механізації ферм, %

20

48

85

Рівень машинного доїння корів, %

42

71

92

Коливання рівнів продуктивності корів визначені різним ступенем
використання результатів науково-технічного прогресу і організації
виробництва.

Коефіцієнт парної кореляції дорівнює:

,
(2.1)

— відхилення індивідуального значення продуктивності від середнього; n
— число випадків; Sx —середнє квадратичне відхилення за х; Sу — середнє
квадратичне відхилення за у;

Середнє арифметичне незалежних і залежних змінних отримується з
рівняння:

, (2.2; 2.3)

де mi — частота появи величини xi чи yi в і-му інтервалі генеральної
сукупності.

Середньоквадратичне відхилення середньоарифметичного незалежних і
залежних змінних обчислено за формулами:

, (2.4; 2.5)

Середньоквадратична помилка коефіцієнта парної кореляції визначена за
формулою:

,
(2.6)

Критерій ймовірності (за Ст’юдентом) дорівнює:

,
(2.7)

Розраховані таким чином коефіцієнти парної кореляції показують тісноту і
напрямок зв’язку рівнів продуктивності корів і чинників, що її
визначають (табл. 2.11).

Зазначені чинники суттєво впливають на підвищення молочної
продуктивності корів, оскільки їх коефіцієнти кореляції мають високу
ймовірність. Рівняння залежності продуктивності корів від сукупного
впливу чинників має наступний вигляд:

, (2.8)

Таблиця 2.11

Коефіцієнти парної кореляції між продуктивністю корів і чинниками, що її
визначають

Результатив-ний показник Факти (аргументи) Коефіці-єнти парної кореляції
Середньо-квадратич-на погрішність коефіцієнта Критерій ймовірності за
Ст’юдентом

Молочна продуктив-

ність середньоріч-ної корови Витрати кормів на 1 середньорічну корову,

ц корм. од. (х1)

0,79

0,098

8,06

Витрати концентратів на 1 середньорічну корову, ц корм. од. (х2)

0,89

0,054

16,48

Вихід приплоду на 100 корів, гол. (х3)

0,96

0,021

45,71

Рівень комплексної механізації ферм, % (х4)

0,98

0,010

98,00

Рівень машинного доїння корів, % (х5)

0,90

0,049

18,36

де А — вільний член рівняння;

В1, В2, В3, В4 — коефіцієнти множинної кореляції;

Х1, Х2, Х3, Х4 — кількісні характеристики чинників, що впливають на
продуктивність корів.

Похибку рівняння регресії визначено за формулою:

(2.9)

Коефіцієнт множинної детермінації визначено за формулою:

(2.10)

Коефіцієнт множинної кореляції дорівнює:

(2.11)

У результаті розв’язання задачі отримано лінійне рівняння множинної
регресії (додаток А):

у = -0,261+6,93х1+3,84х2+7,14х3+0,37х4+2,19х5
(2.12)

При цьому коефіцієнт множинної детермінації R2 = 0,98, а коефіцієнт
множинної кореляції 0,99 (1% чинників впливу залишились не
дослідженими).

Із рівняння регресії (31) видно, що досліджувані чинники впливають
наступним чином: збільшення витрат кормів на 1 ц к. од. В розрахунку на
1 середньорічну корову збільшує її продуктивність на 6,93 ц,
концентрованих – на 3,8 ц, збільшення приплоду на 1 гол. – на 7,14 ц.
Рівень машинного доїння підвищує продуктивність корови на 2,2 ц молока,
а комплексної механізації майже не змінює продуктивність корів, оскільки
головною метою комплексної механізації є зниження витрат праці.

За цими ж вихідними даними складено рівняння регресії і визначено
комплексний вплив чинників на зниження сукупних витрат праці
(додаток Б):

у = 17,61+0,11х1–0,10х2–0,13х3
(2.13)

Отже, збільшення витрат кормів підвищує питомі витрати праці (на 1 ц
молока) на 0,11 люд.-год., підвищення рівня механізації на 1 % знижує
питомі витрати праці на 0,10 люд.-год., а рівня машинного доїння корів –
на 0,13 люд.-г. Коефіцієнт множинної кореляції – 0,68.

В усіх випадках інформаційною основою варіантної оцінки технології є
технологічні карти, які інтегрують відомості: продуктивність тварин;
назва, добовий і річний обсяг, терміни виконання робіт; назва, марка
машин і обладнання, їх кількість і продуктивність; кількість
обслуговуючого персоналу, заробітна плата і річні витрати праці на
виконання робіт; капіталовкладення в машини і обладнання; відрахування
на амортизацію і поточний ремонт машин і обладнання; витрати кормів,
води, електроенергії, палива та їх вартість. Виходячи із оптимізованих
технології, поголів’я корів і раціонів годування, визначають загальний
обсяг продукції і кормів, який необхідно приготувати і транспортувати по
фермі, а також вихід гною.

Заключну оцінку різних варіантів технології здійснено за показниками:
продуктивність тварин, питомі капіталовкладення і рівень рентабельності
виробництва. Нами опрацьовані слідуючи варіанти технології виробництва
молока аграрними підприємствами Шишацького району Полтавської області.

I варіант. Утримання корів — безприв’язне в боксах; доїння — на УДЕ-8
“Ялинка”; годування — кормо-доїльний блок; роздавання кормів — мобільні
кормороздавачі; прибирання гною — бульдозер.

II варіант. Утримання корів — безприв’язне в боксах; доїння — в
доїльно-молочному блоці на установці УДЕ-8 “Ялинка”; годування — в
корівниках; роздавання кормів — стаціонарними кормороздавачами РК-50;
прибирання гною — дельта-скрепер.

III варіант. Утримання корів — прив’язне; доїння — в молокопровід;
годування — в корівниках; роздавання кормів — стаціонарними
кормороздавачами РК-50; прибирання гною — транспортер ТСН-3,0Б.

IV варіант. Утримання корів — безприв’язне в боксах; доїння — установка
УДЕ-8 “Ялинка”; годування — в доїльному залі полегшеного типу;
роздавання кормів — мобільні кормороздавачі; прибирання гною —
бульдозер.

V варіант. Утримання корів — безприв’язно-боксове; доїння — установка
УДЕ-8 “Ялинка”, розміщена в добудовах корівників; годування — в
корівниках; роздавання кормів — стаціонарні кормороздавачі РК-50;
прибирання гною — дельта-скрепер (табл. 2.12).

Таблиця 2.12

Доцільність реконструкції молочних ферм аграрних підприємств Шишацького
району Полтавської області

Показники Шишацький район

(2002 р.) Планові варіанти

Прогноз на 2008 р.

1 2 3 4 5

Середньорічне поголів’я корів 400 1200 1200 1200 1200 1200

Продуктивність корів, кг 3225 4500 4200 4400 4700 4600

Річне виробництво молока, ц 12900 54000 50400 52800 56400 55200

Обслуговуючий персонал, чол. 64 70 71 81 70 72

Затрати праці на 1 ц молока, люд.-год. 7,96 3,12 2,78 3,04 2,85 2,92

Витрати кормів на 1 ц молока, ц корм. од. 1,4 1,2 1,2 1,2 1,2 1,2

Приведені витрати на 1 ц молока, грн. – 40,6 42,3 41,2 40,0 40,3

Вартість тварино-місця, грн. 862 3526 3422 3890 3266 3248

Собівартість 1 ц молока, грн. 48,3 37,4 39,9 38,5 37,5 38,8

Прибуток від реалізації молока, тис. грн. 115,9 805,8 822,5 872,1 920,0
878,1

Рівень рентабельності молока, % 18,6 39,9 40,9 42,9 43,5 41,0

Термін окупності капітальних вкладень, років – 5,1 5,6 4,0 4,6 5,2

Освоєння прогресивних технологій виробництва продукції тваринництва
потребує комплексного підходу до інтенсифікації біологічних процесів,
які визначають не лише рівень індивідуальної продуктивності тварин, а й
загальну економічну ефективність виробництва [86].

Реконструкція ферм базується на цілеспрямованій селекційно-племінній
роботі, вирощуванні тварин, придатних до експлуатації в умовах машинної
технології виробництва молока. Водночас в реконструйованих об’єктах
виникає низка проблем, що не мають вирішального значення у невеликих
немеханізованих фермах: оптимізація машинної технології, систем
автоматичного контролю фізіологічного стану тварин, надійності технічних
засобів механізації, електрифікації і автоматизації, організації
виробництва та праці, матеріального стимулювання підприємств і їх
працівників.

У разі частої повторюваності технологічних операцій, що повністю
відноситься до виробництва молока, найдоцільніше застосовувати потокову
технологію, яка базується на чіткій ритмічності – узгодженій
послідовності виконання операцій технологічного циклу. Використання
поточної технології на молочних фермах найдоцільніше, оскільки дозволяє
мінімізувати потребу в технічних засобах, інтенсифікувати їх
використання, послаблюючи цим можливість морального старіння машин і
обладнання, здійснення своєчасного і якісного їх технічного
обслуговування. Змінно-потокова технологія виробництва молока, яка
передбачає годування і доїння корів за зміщеним графіком в спеціальному
кормодоїльному приміщенні, обладнаному засобами механізації роздавання і
прибирання залишків кормів, фіксації корів і часу годування, а також
доїння і переробки молока [87].

Корів під час доїння фіксують, групами залежно від продуктивності.
Утримують їх у корівниках, на вигульних майданчиках – безприв’язно. Це
поєднує переваги і усуває недоліки безприв’язного і прив’язного
утримання корів. Ця система обслуговування корів на фермах з високим
рівнем електрифікації і автоматизації виробничих процесів, підвищує
продуктивність праці, рентабельність і конкурентоздатність виробництва,
оскільки значно зменшує кількість кормороздавального і доїльного
обладнання, всі засоби механізації зосереджуються в одному приміщенні,
що в 2-4 рази збільшує коефіцієнт їх використання (табл. 2.13) [88].

Таблиця 2.13

Техніко-економічні показники потоково-цехової і безприв’язно-боксової
систем виробництва молока (ферма — 800 корів)

Показники

Потоково-цехова технологія Безприв’язно-боксова система з годівлею в
корівниках Зменшення показників за потоково-цехової системи, раз

Кількість стаціонарних кормороздавачів, шт. 4 16 4

Капітальні витрати на засоби роздавання кормів з годівницями, тис. грн.
32,2 135,2 4

Кількість доїльних установок типу “Ялинка” на 16 місць, шт. 2 4 2

Капітальні витрати на придбання і монтаж доїльних установок, тис. грн.
109,82 219,64 2

Враховуючи ціни кормороздавачів типу КТУ-10А і доїльних установок –
“Ялинка” на 16 місць, капітальні вкладення на обладнання молочної ферми
на 800 корів будуть меншими у разі використання змінно-потокової
технології виробництва молока у 2-4 рази, залежно від типу обладнання і
видів робіт щодо його використання.

Потоково-цехова система виробництва молока не лише заощаджує інвестиції,
а й підвищує продуктивність праці і використання засобів виробництва
(табл. 2.14). Отже, освоєння потоково-цехової технології діючими
молочними фермами підвищує ефективність виробництва молока, оптимізує
умови функціонування обслуговуючого персоналу. Але, умови реконструкції
молочних ферм не завжди дозволяють втілити потоково-цехову технологію.

Таблиця 2.14

Витрати праці на одну корову в рік у аграрних підприємствах Шишацького
району Полтавської області у середньому за 2000-2002 рр., люд.-год.

Технологічні процеси Способи утримання

Прив’язне Безприв’язне Безприв’язне потоково-цехове

Доїння 50,8 44,2 26,5

Годування 37,1 14,4 12,6

Видалення гною 67,4 5,8 6,8

Разом 155,3 64,4 45,9

Це визначає потребу використання ефективних модифікацій ресурсо- та
енергоощадних технологій (табл. 2.15).

Таблиця 2.15

Ефективність прив’язного і безприв’язного утримання корів на молочних
фермах Шишацького району Полтавської області, 2002 р.

Показники Способи утримання корів

Безприв’язне в % до прив’язного

Безприв’язне Прив’язне

ПП „Агроекологія” ПСП ім. Довженка

Проектна потужність, гол. 1200 600 200,0

Поголів’я корів, гол. 1056 500 211,2

Виробництво молока в рік, ц 45123 21969 205,4

Надій молока на 1 корову, кг 4273 4394 97,2

Вихід телят на 100 корів і нетелей, гол.

95

96

96,9

Витрати кормів на 1 корову в рік, ц корм. од

53,4

47,5

112,4

Витрати кормів на 1 ц молока, ц корм. од

1,25

1,08

115,7

Затрачено на 1 ц молока, люд.-год.

4,5

10,51

42,9

Собівартість 1 ц молока, грн. 38,93 42,47 91,7

Загалом безприв’язне утримання корів забезпечує порівняно з прив’язним,
вищий економічний ефект: продуктивність праці при безприв’язному
утриманні вища майже в 2 рази, а звідси заробітна плата в розрахунку на
1 ц нижча і хоча витрати кормів на 1 ц молока при безприв’язному
утриманні вищі на 15,7%, собівартість молока нижча на 8,3%.

Формувати череду корів реконструйованої молочної ферми слід нетелями і
первістками продуктивністю понад 3500 кг [89, 90]. Важливим чинником
конкурентоздатності реконструйованих тваринницьких ферм є оптимізація їх
розмірів, що забезпечує мінімізацію питомих капітальних вкладень в
машини, обладнання, приміщення і споруди загальновиробничого
призначення. Інтенсивність підвищення ефективності капітальних вкладень
зі збільшенням розмірів ферм проявляється нерівномірно. Водночас
заощаджується праця на обслуговування тварин: у разі збільшення ферми
(від 200 до 800 корів) витрати праці скорочуються на 20%, а витрати на
її оплату – на 12% [91].

У разі обрання технологічної схеми реконструкції ферми необхідно
враховувати існуючу організаційно-виробничу і виробничо-комерційну
ситуацію. Наприклад, на функціонуючих молочних фермах утримують корів,
добре адаптованих до діючої технології, а миттєва зміна способу
утримання без належної попередньої підготовки призводить, як правило, до
зниження їх продуктивності. Тому у разі технічного переобладнання
молочних ферм (коефіцієнт оновлення основних фондів до 0,2), доцільно
залишати традиційні способи утримання корів, за часткової і середньої
реконструкції (коефіцієнт оновлення основних фондів – 0,2–0,4), залежно
від конкретної організаційно-виробничої ситуації, доцільно втілювати
нові прогресивні технології або вносити докорінні зміни в існуючу
технологію, зокрема здійснювати заходи з вдосконалення діючої технології
з орієнтацією на підвищення рівня механізації і якості продукції, а
також поліпшення умов праці (застосування доїльних залів,
централізованого збирання молока тощо).

Так, ферма прив’язаного утримання корів повинна бути комплексом
приміщень, що поєднує корівники, пологове відділення з профілакторієм,
нормативні підсобні і побутові приміщення. З метою зручності
обслуговування корів в приміщеннях їх розміщують парними рядами, залежно
від параметрів приміщення і кількості тварин. Відносно кожного ряду
корів передбачають спільну годівницю із розрахунку 100–120 см фронту
годування на одну голову і стійло. Довжина стійла, залежно від живої
маси корів, становить 160–180 см [92].

В центрі корівника і між рядами розміщують службові проходи. Корів
розташовують головами в різні боки. Стійла повинні бути сухими і
теплими, прив’язь не заважати годуванню та відпочинку. Мікроклімат
повинен відповідати нормативам зоогігієни. Найрозповсюдженіші прив’язі
–гнучка ланцюгова і жорстка хомутова ОСК–25А, призначені для групової
фіксації і звільнення 25 тварин біля годівниці.

До корівників добудовують вигульні майданчики з твердим покриттям.
Влітку ці майданчики використовують і як кормові. Вигульні кормові
майданчики ефективно розміщувати, якщо дозволяє територія, на відстані 1
км від виробничої зони ферми і з’єднувати їх тваринопрогонними
доріжками, що дозволяє організувати активний моціон тварин [93].

Роздавання кормів забезпечують стаціонарними роздавачами ТВК–80А, РК–50,
ТКС-6 і мобільними КТУ–10А, РММ–5, КСА-5 чи КСА-5М; прибирання гною –
транспортерами ТСН–160. У разі утримання корів на решітчастих підлогах в
гнойових каналах задньої частини стійла, застосовують дельта-скрепер
(УВН-800, НЖН-200). Доять корів доїльними агрегатами АДМ–8 зі збиранням
молока в стаціонарний молокопровід, а також в доїльних залах доїльними
установками “Ялинка” або “Тандем” чи імпортного виробництва фірми
“Альфа-Лаваль” (широко використовуються на фермах України). Корів
відв’язують і підганяють на доїння за таким же принципом, як і за
безприв’язного утримання.

У разі механізованого роздавання кормів і прибирання гною доярка
обслуговує 50-60,скотар – 100-120 корів. Молоко від кожної групи корів
надходить в окремий танк. Після закінчення доїння доярки зважують і
здають молоко на молочний пункт. У разі надою на фуражну корову близько
3000 кг молока, витрати праці складають 4,0-4,5 люд.-год. / ц. В умовах
комплексної реконструкції молочних ферм (коефіцієнт оновлення основних
фондів –понад 0,4) освоєння найновіших прогресивних технологій неминуче.
У цьому разі слід ретельно оцінювати придатність ферм до успішного
застосування нових способів утримання тварин.

Ефективною системою організації виробництва молока незалежно від
способів утримання корів, є потоково-цехова [81, 83, 88]. Цю систему
використовують на молочній фермі ПСП “Нива” Шишацького району з 1999 р.
За стабільного поголів’я продуктивність корів зросла у 2002 р. на 19,3%,
витрати праці на 1 ц молока зменшились на 19,7%, а кормів – на 12,9%. І
хоча собівартість молока зросла на 17,4%, валовий прибуток збільшився у
5,4 рази, а рівень рентабельності – у 2,2 рази (табл. 2.16).

Таблиця 2.16

Економічна ефективність використання потоково-цехової системи
виробництва молока у ПСП “Нива” Шишацького району Полтавської області

Показники Роки 2002 р. у % до 1998 р.

1998

1999

2000

2001

2002

Поголів’я корів, гол. 390 390 410 410 390 100,0

Валове виробництво молока, ц

9417

9932

9942

11635

11665

123,9

Продуктивність корів, кг 2415 2547 2517 2838 2880 119,3

Отримано телят на 100 корів, гол.

99

100

99

102

100

101,0

Витрати праці на виробництво 1 ц молока, люд.-год.

12,7

10,7

9,56

9,54

10,23

80,3

Витрати кормів на 1ц молока, ц корм. од.

1,71

1,46

1,26

1,85

1,49

87,1

Собівартість 1 ц молока, грн.

33,61

35,61

29,12

34,72

39,47

117,4

Прибуток від реалізації молока, тис. грн.

25

53

189

277

134,9

539,6

Рівень рентабельності молока, %

13,1

23,2

98,4

101,8

29,3 у 2,2 рази

Фактична неконкурентоздатність виробництва молока визначена низькою
якістю кормів, використанням морально застарілої технології утримання
корів, низьким рівнем механізації виробничих процесів і недосконалою
організацією праці.

Підвищення виробничо-комерційного ефекту молочного скотарства потребує
реконструкції корівників і ферм з добудовою допоміжних об’єктів на
основі наступної технології: організація виробництва – потоково-цехова,
утримання тварин – прив’язне, у цехові підготовки маток до отелення –
безприв’язне, доїння – на АДМ-8 молокопровід, підготовка кормів до
згодовування – в кормоцеху, роздавання кормів – в годівниці корівників
(сухостійним коровам – на вигульних дворах) – мобільними
кормороздавачами, у пологовому відділенні – стаціонарними роздавачами,
прибирання гною в приміщеннях – ТСН-160А, на вигулах і у цеху підготовки

до отелення – бульдозером, напування – в приміщеннях – АП-1А, в інших
місцях – АГК-4А. Тварини обслуговуватимуться бригадою у складі 4 ланок,
що дозволить поглибити поділ і спеціалізацію праці; виконавці
набуватимуть певні навички, а праця стане кваліфікованою і
високопродуктивною.

У разі прив’язного утримання корів за потоково-цехової системи
організації виробництва молока основні виробничі процеси здійснюються в
спеціалізованих цехах, що дозволяє ефективніше використовувати корми і
приміщення, поглиблено здійснювати селекційно-племінну роботу, повніше
використовувати генетичні можливості продуктивності корів у різні
періоди їх лактації [94].

Виробництво молока на основі потоково-цехової системи створює конвеєр,
де тварини переміщуються залежно від фізіологічного стану і утримуються
в цехах підготовки корів до отелення, роздоювання і запліднення,
виробництва молока.

У пологове відділення сухостійних корів переводять за 90 днів до
отелення. Утримання – безприв’язне, секційне, групами по 50 гол., на
глибокій підстилці, з вільним виходом на вигульні майданчики. До
переведення в цей цех тварин ретельно обстежують на захворювання
маститом, визначають вгодованість, розчищають і обрізають копита, роги,
обробляють дезінфікуючим розчином шкіру.

Нетелей утримують в окремих секціях і готують до отелення,
використовуючи нормоване годування, активний моціон і масаж вимені, який
завершують за 2 тижні до отелення. Площа корово-місця в приміщенні – 5
м2, фронт годування – 0,8 м, витрати підстилки – 1,5-2 кг на 1 голову за
добу.

Обслуговують поголів’я тваринники-оператори: слідкують за годуванням та
напуванням, переміщенням тварин в секції відповідно до графіка руху
поголів’я.

Раціони годування сухостійних корів складають з розрахунком, щоб за
сухостійний період корови додали не менше 50 кг живої маси.

Приміщення цеху отелення і профілакторію розділено на 4 секції:
допологову – на 50 місць, пологову (стійла) – 8, післяпологову – 100,
профілакторій телят – 100 тварино-місць.

Корови надходять у допологову секцію (утримання – прив’язне). З появою
пологових ознак їх переводять в пологову секцію, де утримують
безприв’язно, після отелення – з підсисним телям – одну добу.

У профілакторії телят утримують в індивідуальних клітках до 20-добового
віку. Розмір кліток 1,2(1,5, висота від підлоги – 25-30 см. Приміщення
профілакторію розділяють суцільними перегородками на ізольовані секції
(30 гол. кожна) з використанням за принципом “вільно-зайнято”. Вільні
секції дезінфікують, провітрюють, залишки формаліну нейтралізують 28 %
розчином аміаку (20 мл на 1 м 3 приміщення). Потім секцію підсушують,
підігріваючи повітря до 20-25(С і розміщують в ній телят. Телятам у
профілакторії випоюють 3-4 рази за день молоко, температура якого –
36-38(С, кожне теля має окрему напувалку.

У цеху отелення коровам згодовують високоякісне сіно і сумішку
концентрованих кормів, пшеничні висівки. Соковиті корми із раціону
виключають. Раціон тільних корів збільшують висококалорійними кормами.
Одній корові за добу згодовують, кг: 6-8 силосу, 3-4 сіна, 1-2
концентрованих кормів. Після отелення поживність раціону поступово
збільшують: з 9-10-го дня починають роздоювання корів. Годування корів
індивідуальне з врахуванням стану організму і продуктивності.

Цех роздоювання і запліднення є і контрольно-селекційним корівником, в
якому оцінюють первісток за молочною продуктивністю (за скорочену
лактацію), формою вимені і швидкістю молоковіддачі, конституцією,
екстер’єром, тривалістю сервіс-періоду, кількістю осіменінь на одне
запліднення. Норму годування встановлюють так, щоб, окрім кормів,
розрахованих на надій корови, було надано добавку (3-4 корм. од.) при
умові збільшення продукції. Досягнення стабільної продуктивності є
свідченням закінчення роздоювання.

Взимку коровам згодовують сіно, коренеплоди, концентровані корми
згодовують у вигляді комбікормів (рецепти – Р-60-1, Р-60-2, Р-60-3,
поживна цінність – 1,1 корм. од. і 160- 165 г перетравного протеїну),
первісткам – дещо більше [95, 96].

Молочну продуктивність за 90 днів лактації розраховують множенням надою
молока на середній коефіцієнт (1,06).

В умовах реконструйованих ферм постає проблема формування і розміщення
груп корів, що повинні відповідати низці вимог: виробнича група корів
має бути однорідною за добовим надоєм; склад виробничої групи повинен
бути постійним протягом лактації.

На молочній фермі ПП “Агроекологія” традиційне переміщення корів із
групи в групу негативно впливало на добові надої первісток і
високопродуктивних тварин: у перший день середньодобові надої первісток
знизились на 6,3%, на другий — на 5,6%, на третій — на 0,9%; а
високоудійних корів (понад 13 кг) – на 5,3; 2,3; і 1,3%.

Оптимальний розмір виробничої групи повинен поєднувати біля 3%
загального поголів’я корів, що дозволяє на фермах на 1200 корів
формувати диференційовані за надоєм і термінами отелів групи (32-64), за
введення первісток в основну череду за 10-15 днів.

Особливої уваги заслуговують цехи виробництва молока і пологове
відділення. Утримання корів в пологому відділенні протягом 20-30 днів
негативно впливає на їх продуктивність в основній череді, де
використовують безприв’язне утримання: втрати молока в першу добу після
переведення корів у цех виробництва молока склали 12-17%, а окремих
тварин — до 20%. У пологовому відділенні СТОВ “Воскобійники” Шишацького
району на 150 голів виділено секції безприв’язного утримання корів і
профілакторій. У першій і другій секціях утримують по 27 маток на
підстилці, яка змінюється 1 раз в місяць; в третій — 40 корів
молозивного періоду; в четвертій — 53 корови післямолозивного періоду.

Після отелення корову залишають в стійлі разом з телям на 1-2 доби.
Потім переводять в групу корів молозивного, а через 5-6 днів –
післямолозивного періоду. У пологовому відділенні корови перебувають
15-18 діб.

У разі продуктивності корови за лактацію рівній середній чи вищій
відносно череди, теличку першого отелення залишають на фермі, нижчої –
вибраковують.

Поголів’я корів за період утримання в цехові виробництва молока повинно
бути заплідненим протягом перших двох осіменінь. Якщо корова після 2
осіменінь залишилась не заплідненою її подальше використання розглядають
зооветеринарні спеціалісти [97, 98].

Призначення цеху виробництва молока — досягти оптимізованої
продуктивності тварин за лактацію та своєчасно запустити корів. У перші
дні запуску із раціону виключають коренеплоди, потім концентрати і
водночас зменшують кількість доїнь. Високопродуктивних корів з добовим
надоєм 10 кг запускають протягом 6-10 днів, з меншим (10 кг і нижче) –
3-4 днів. Уважно слідкують за станом вимені , особливо в перші дні
запуску. У разі його затвердіння молоко здоюють. Час запуску контролюють
місячними графіками переміщення корів по цехах, результатами
контрольного надою і ректального дослідження. Надій молока контролюють
один раз в місяць. У стійловий період корів регулярно випускають на
прогулянку, після запуску переводять в цех підготовки до отелення.

Таким чином на реконструйованих фермах (600 і більше корів) доцільно
використовувати потоково-цехову систему виробництва молока з виділенням
4 цехів – сухостійних корів; отелення корів і нетелей; роздоювання і
запліднення корів; виробництва молока.

У першому цеху (період утримання 45-50 днів) корів готують до отелення і
отримання високої продуктивності за рахунок нормованого годування і
оптимізації утримання.

У другому (20-25 днів) створюють умови нормального отелення і отримання
високої продуктивності за рахунок нормованого годування і оптимізації
утримання.

У третьому (60-90 днів) роздоюють корів, своєчасно їх запліднюють.

У четвертому (200-240 днів) отримують максимальну кількість молока,
своєчасно і правильно запускають корів, слідкують за станом їх вимені.

Безумовно, реконструйовані ферми потребують тварин з визначеними новими
властивостями. Перш за все —це здатність до високих надоїв за
двохразового машинного доїння, однорідність поголів’я в череді, яка
мінімізує індивідуальні відхилення тварин за типом і фізіологією.
Комплексна механізація виробництва і значне підвищення навантаження на
одного працівника усувають можливість індивідуального підходу до тварин.

Іноді створюються і певні несприятливі щодо тварин умови утримання:
тверде покриття підлог, вигульних майданчиків, обмежений фронт годування
у разі безприв’язного утримання, недостатня інсоляція у разі прив’язного
утримання. Це визначає спрямованість селекційно-племінної роботи щодо
відтворення тварин, які мають міцну конституцію та кінцівки, стійкість
до захворювань, особливо маститів.

Нами встановлено, що придатність до машинного доїння корів первісток
української червоно – і чорно-рябої порід без врахування продуктивності
складає 73-76%, а з її врахуванням — 57%.

Методом формування череди корів бажаного типу є інтенсивний підбір маток
за продуктивністю і пристосованістю до визначених технологічних умов, а
також використання високоякісних бугаїв-плідників. Щорічна вибраковка
корів в перші роки експлуатації реконструйованої ферми складає 25-30%.
Оптимальні варіанти формування виробничих груп корів повинні відповідати
наступним вимогам, бути: однорідними за добовим надоєм корів: чим менша
різниця в надоях корів у групі, тим ефективніші умови організації
науково обґрунтованого годування, роздоювання і відпочинку тварин;
однорідними за термінами отелення – сприятливі умови орієнтації на
фізіологічний стан тварин від моменту формування групи до завершення
лактаційного періоду; однорідними за віком, виділення теличок від корів
першого отелення в окремі групи; постійними за складом тварин до їх
запуску.

На реконструйовані ферми слід ставити тварин з високою вирівняною
продуктивністю, придатних до машинного доїння та прогресивної технології
виробництва молока. На реконструйовану молочну ферму надходять нормально
розвинуті телята віком 15-20 днів, живою масою понад 35 кг. Телят
оглядають зооветеринарні спеціалісти, їх миють, сушать мітять,
переводять в карантинне відділення, де розміщують в індивідуальних
клітках (розмір 110(45(90см) і утримують протягом 40-45 днів. В клітках
під передніми ногами – підлога суцільна, під задніми — решітчаста (табл.
2.17) [94].

Контрольно-селекційний корівник повинен забезпечити перевірку
оптимізованої кількості первісток. Пропускна здатність прямо залежить
від числа тварино-місць в ньому (С) і коефіцієнта змінності тварин (К)
[95]:

,
(2.14)

де П – пропускна здатність; С – кількість тварино-місць; К – коефіцієнт
змінності тварин.

Коефіцієнт змінності (число оборотів поголів’я за рік) знаходиться за
формулою [98]:

Таблиця 2.17

Параметри кліток утримання телят в профілакторії

Розміри боксів, см

Групи телиць, міс. Ширина Довжина Висота

0,5-2 (індивідуальні клітки)

2-4 50 130 80

4-7 64 150 85

7-10 67 150 95

10-15 80 160 105

15-20 83 180 107

20-24 90 180 110

,
(2.15)

де Т — тривалість утримання тварин в контрольно-селекційному корівнику
(міс). Необхідна кількість тварино-місць в контрольно-селекційному
корівнику визначається за формулою [99]:

,
(2.16)

На крупних реконструйованих фермах контрольний корівник може поєднувати
декілька приміщень, а групи тварин формують так, щоб різниця терміну
лактації не перевищувала 1-2 міс.

Реалізація на практиці переваг ресурсозберігаючих технологій виробництва
молока на реконструйованих молочних фермах можлива лише за умов
достатньо високої якісної годівлі тварин та деяким випередженням
виробництва кормів порівняно з ростом поголів’я тварин. Ми вважаємо цю
проблему настільки важливою, що дослідження цих питань винесли в окремий
підрозділ третього розділу нашої роботи.

2.3. Оптимізація вибору варіантів комплектування машин і обладнання в
умовах реконструкції

У процесі удосконалення технології утримання, поглиблення спеціалізації
і концентрації тваринництва на основі реконструкції важливого значення
набуває проблема комплексної механізації виробництва. Складність її,
крім загальновідомих питань комплексної механізації тваринництва,
пов’язана і з тим, що освоєння засобів механізації в умовах
реконструкції має специфічні особливості, по-перше, приміщення і частина
засобів механізації на фермах уже функціонують, що потребує передбачення
максимального використання діючих машин і їхнього ефективного поєднання
з новими у разі формування технологічних ліній, по-друге, у зв’язку з
коротшими порівняно з новим будівництвом термінами реконструкції
необхідно використовувати машини й устаткування, які можливо буде
використати у майбутній комплексній механізації сільськогосподарського
виробництва і, по-третє, діапазон обґрунтування комплектів машин
обмежується габаритами існуючих тваринницьких приміщень і споруд.

Розпочнемо з розгляду варіантів кормоприготування. Зараз на ринку
засобів механізації кормоприготування є множина техніка, з якої слід
сформувати оптимальні технологічні лінії виконання цього технологічного
процесу. Серед кормозбиральних машин заслуговує уваги потужний
кормозбиральний комбайн фірми “KRONE” (ФРН), обладнаний оригінальною
жаткою косіння високостебельних кормових культур (2 ланцюгові контури зі
спеціальними захватами, які забезпечують транспортування зрізаних стебел
кукурудзи до центру машини і подавання їх в живильний блок).

З метою післязбиральної обробки врожаю і приготування кормів економічно
доцільно створювати спеціалізовані цехи чи потокові лінії. Наприклад,
обробка зерна у багатьох підприємствах Полтавської області здійснюється
механізованими токами з використанням агрегатів ЗАВ-10, ЗАВ-20;
приготування трав’яного борошна і комбікормів – цехи з використанням
агрегатів АВМ-0,4, СБ-1,5, ОКЦ-15, ОКЦ-30. Заводи випускають установки з
приготування кормів Р6-УПК-00 і Р6-УПК-01; УМК-Ф-2; ОВК-2 “Комбі” [100,
101]. Але бажаний економічний ефект можна отримати від створення
комплексних кормозернових пунктів (КЗП), у складі яких технологічно
взаємопов’язані зазначені технологічні лінії. Це дозволяє знизити
приведені витрати у виробництві комбікормів на 20-30%, обробці зерна –
на 10-15%, виготовленні трав’яного борошна – на 10-20% порівнянно з
автономним використанням ліній чи агрегатів [102, 103, 104].

Корми (силос, сіно, концентрати) можна згодовувати окремо чи у вигляді
сумішок, що готуються мобільними причіпами-змішувачами,
роздавачами-змішувачами, спеціальними кормоцехами. Це підвищує рівень
механізації виготовлення і роздавання кормів, скорочує втрати, поліпшує
контроль їхньої якості і зберігання, знижує витрати праці на 20-30%,
підвищує молочну продуктивність корів на 17%, приріст живої маси
молодняку великої рогатої худоби – на 10%.

У кормоцеху “Хортиця” встановлено серійне (ТК-5Б, ИКМ-5, ИКС-5М, СМ-1,7,
ТС-40М) устаткування: подрібнювач-змішувач кормів ИС-30, дозатори
стеблистих кормів, концентратів, коренеплодів, збірний транспортер,
приводи на рамі кормороздавачів КТУ-10.

Встановлена потужність устаткування цеху без подрібнювача 52 кВт, з
подрібнювачем – 82 кВт, продуктивність за 1 год. змінного часу – 15т.
Устаткування кормоцеху обслуговує один оператор, забезпечуючи
кормосумішками молочну ферму на 1200 корів. Тривалість приготування і
роздавання кормів не перевищує 2,5 год. Використання кормоцеху “Хортиця”
дозволяє знизити приведені витрати на 17-18%, експлуатаційні витрати –
на 22-36%, витрати праці -у 5-6 разів [105].

Солома – обов’язковий компонент раціонів годування великої рогатої
худоби, який потребує попередньої обробки з метою підвищення поживності.
Використовують чисельні способи приготування соломи до згодовування:
подрібнення, запарювання, силосування, дріжджування, обробка вапном,
кальцинованою і каустичною содою, сольовими і кислотними розчинами,
аміачною водою чи аміаком, промисловим гідролізом, хіміко-біологічними
способами. Найефективнішим прийомом підготовки соломи до згодовування є
її термохімічна обробка, що дозволяє майже подвоїти коефіцієнт
перетравності сухої речовини – необроблена солома має коефіцієнт
перетравності 36,7%, оброблена 4%-ним лугом – 62,8%, 4%-ним лугом і
парою – 67,7% [106, 107].

Обробка соломи аміачною водою підвищує протеїнову поживність на 156,7% і
прирівнює її за цим показником до силосу із злакових культур.

З метою термохімічної обробки соломи розроблено установку (рис. 2.10.),
здатну завантажити солому у кормороздавач КТУ-10А (1) і трактором
доставити до місця обробки. Солома з кормороздавача надходить у
подрібнювач ИГК-ЗОБ (2), потім потоком повітря на похилий транспортер
ТС-40М (3), обладнаний прийомною камерою, а звідти на шнек-змішувач
ШВС-40 (8) і у вертикальну термокамеру (9). Разом із подрібненою соломою
на шнек подають розчин лугу, виготовлений змішувачем УКС-ЗМ (13), і пару
із котлів КВ-300 (4). Місткість і висота термокамери визначаються
продуктивністю. У разі продуктивності 2 т/год. висота її – 6 м,
місткість – 54 м3. Через 2,5 год. після заповнення камери включають
вивантажувальну фрезу (4). Транспортери (5) і (6) подають оброблену
солому у кормороздавач КТУ-10А (7), яким корм роздають тваринам чи
доставляють у цех з виготовлення кормосумішки. Поживність соломи,
обробленої лугом і витриманої за температури 60-70°С протягом 2,5 год.,
за сухою речовиною на 42%, органічною речовиною – на 21%, протеїном – у
2,3 рази, клітковиною – на 30% і жиром – на 43% вища порівняно з
необробленою. Порівняння ліній виготовлення, роздавання і збирання
залишків кормів здійснено на основі варіантів поєднання устаткування і
машин, що найбільше застосовуються у практиці: I – навантаження соломи
фуражиром ФН-1,2, зеленої маси і силосу – ПСК-5, роздавання корму і
збирання залишків кормів – КЦЛ; II –

Рис.2.3. Установка з термохімічної обробки соломи

навантаження кормів тими ж засобами, роздавання – мобільним
кормороздавачем КТУ-10А; III – навантаження соломи навантажувачем ПСК-5,
приготування кормів у кормоцеху, роздавання кормосумішок і збирання
залишків кормів за допомогою КЦЛ;IV – навантаження кормів ПСК-5,
виготовлення кормосумішки в кормоцеху, роздавання кормосумішки КТУ-10А;
V – навантаження кормів ПСК-5, виготовлення в кормоцеху, роздавання
кормосумішки за допомогою ТВК-80А.

Техніко-економічна оцінка свідчить, що найнижчі питомі витрати праці і
матеріально-грошових ресурсів – у лінії з навантаженням кормів ПСК-5,
виготовленням кормосумішки у кормоцеху і роздаванням корму з наступним
збиранням залишків за допомогою КЦЛ. Витрати праці в розрахунку на 1
голову за рік склали на лінії 7,47 люд.-год., у тому числі на
навантаження і транспортування – 3,2 люд.-год. На лінії з використанням
ПСК-5, кормоцеху і КЦЛ капіталовкладення, експлуатаційні витрати і
приведені витрати найнижчі.

Найефективнішим в лінії приготування і роздавання кормів є варіант із
стаціонарними кормороздавачами. Мобільні кормороздавачі надійні в
експлуатації і доцільні у разі автономного роздавання силосу, сінажу,
подрібнених сіна, соломи, зеленої маси, кормових сумішок тощо.
Стаціонарні кормороздавачі РКУ-200, РК-50 (РК-50А) і КЦЛ
використовуються у разі роздавання сінажу, силосу, концентратів і
зеленої маси. Водночас збільшується місткість приміщень за рахунок
усунення кормових проходів. При цьому сінаж, грубі корми і зелена маса
завантажуються у приймальний бункер кормороздавача. Над поперечним
транспортером кормороздавача встановлюють бункер-дозатор концентрованих
кормів. Під час подавання сінажу, силосу чи зеленої маси з дозатора
надходять концентровані корми, що у процесі транспортування змішуються
із сінажем, силосом чи зеленою масою. У разі потреби доповнення
кормосуміші мінеральними добавками, речовинами із значним вмістом азоту,
розчин можна подавати трубопроводом до поперечного транспортера
кормороздавача і зволожувати визначеною дозою корму, що рухається [108,
109].

Серед стаціонарних засобів найефективніші стрічкові кормороздавачі
РК-50. Вони – високопродуктивні, надійні, роздають масу рівномірно,
мають невисоку метало- і енергоємність, легко піддаються автоматизації.
Автоматизовані лінії зі стрічковими роздавачами скорочують витрати праці
порівняно з роздавачем РКУ-200 у 3 рази.

Серед мобільних агрегатів з навантаження, подрібнення, дозування,
змішування і транспортування кормів на фермах великої рогатої худоби
використовують фермські комбайни фірм “SEKO” (ФРН). Їх застосування
порівняно з стаціонарними кормоцехами і мобільними роздавачами кормів
дозволяє вдвічі скоротити витрати праці, в 1,5-2 рази питому метало- та
енергоємність 1 т розданого корму [110, 111].

Перейдемо тепер до розгляду ефективності застосування різних варіантів
доїння корів. Технології, реконструйованих молочних ферм , повинні, як
правило, передбачати дворазове машинне доїння корів [112].

В Шишацькому районі доїння установками АДМ-8 здійснюється у 5 аграрних
підприємствах, УДЕ-8 ”Ялинка”, “Тандем” – лише в ПП “Агроекологія”, в
інших – АД-100А, ДАС-2Б.

Прив’язне утримання корів і доїння на установках типу УДЕ-8 забезпечує
найнижчі трудові, експлуатаційні і приведені витрати, безприв’язне
утримання найефективніше теж у разі доїння на УДЕ-8. На племінних фермах
доцільно використовувати УДТ-6 “Тандем”, хоча вона за показниками витрат
праці, експлуатаційних і приведених витрат поступається УДЕ-8, але
створює умови індивідуального обслуговування тварин (табл. 2.18).

У разі безприв’язного утримання корів економічно доцільним є комплект
обладнання: доїння – УДЕ-8 “Ялинка” – 3 шт. Витрати праці на корову в
рік – 33,1 люд.-год.

Сучасною тенденцією виробництва доїльних установок в високо розвинутих
країнах світу є збільшення випуску доїльних роботів. Доїльні роботи фірм
“DE LAVAL” (Швеція), “WESTFALIA SEPARATOR” (ФРН), “GASKON MELLOT”
(Голландія) обслуговують 50-60 корів кожен щодоби. Застосування доїльних
роботів підвищує продуктивність корів на 10-15% [110].

Таблиця 2.18

Техніко-економічні показники доїльних установок

Показники Доїльні установки

УДЕ-8 “Ялинка” УДТ-6 “Тандем” М-632 “Імпульс” Подовжена “Ялинка”

Продуктивність установки, корів/год.

65,3

42,3

42,8

150,0

Навантаження на дояра, корів/год. 32,7 21,0 21,4 37,5

Витрати праці на доїння однієї корови, люд.-год. / рік

26,4

32,3

32,3

18,2

Надзвичайно трудомістким процесом у молочному скотарстві є
гноєвидалення. В сільськогосподарських підприємствах Шишацького району
гній із приміщень на молочних фермах видаляється гноєтранспортером
ТСН-3,0Б (табл. 2.19).

Технологія з глибокою незмінюваною підстилкою допускає нагромадження
гною протягом року в корівниках і періодично – на вигульних майданчиках.
У корівниках 2 рази у тиждень розкидають 3-3,5 кг соломи на голову за
добу. Вантажать солому навантажувачами ПСК-5, ПЭ-0,8Б, ФН-1,2 чи ПЭА-1,
в агрегаті з тракторами типу ЮМЗ-6 чи МТЗ-80; транспортують і розкидають
за допомогою причепів типу 2-ПТС-4-887-Б чи кормороздавачів КТУ-10 в
агрегаті з трактором МТЗ-80, автомобілями ЗИЛ-ММЗ-554 чи ГАЗ-САЗ-53Б.

Раз у рік ущільнений гній із корівників видаляють на майданчик
бульдозером Д-606 чи Д-444, завантажують у транспортні засоби –

Таблиця 2.19

Технологічні лінії прибирання, транспортування і зберігання твердого
гною на молочних фермах аграрних підприємств Шишацького району
Полтавської області

Технологічні операції Лінія

з глибокою підстилкою з підпідлоговим зберіганням із змінною підстилкою

Навантаження соломи

ПСК-5(з МТЗ-80), ПЕ-08 (з ЮМЗ-6, ПЕА-1 (з ЮМЗ-6), ФН-1,2 (з МТЗ-80)

Транспортування і розкидання соломи

2ПТС-4-887Б (з МТЗ-80), КТУ-10 (з МТЗ-80), ЗИЛ-ММЗ-554

2ПТС-4-887Б (з МТЗ-80), КТУ-10 (з МТЗ-80), ЗИЛ-ММЗ-554, ПБ-35 (з ДТ-75)
КТУ-10 (з МТЗ-80)

Прибирання гною в корівниках Д-606 або Д444 (з ДТ-75) –

БН-1 (з МТЗ-80), проходи

Прибирання боксів –

Вручну

Навантаження гною

ПБ-35 (з Т-74), ПЕ 0,8 (з ЮМЗ-6), ПОУ-40, ПФП-2 (з Т-150)

ПБ-35 (з Т-74), ПЕ 0,8 (з ЮМЗ-6), ПОУ-40, ПФП-2 (з Т-150)

Зберігання твердого гною –

Під підлогове сховище Сховище твердого гною

Вивантаження твердого гною із сховища

– 1-ПНБ-2М, СКУ-3,00 ПБ-35 (з Т-74), ПЕ 0,8 (з ЮМЗ-6), ПОУ-40, ПФП-2 (з
Т-150)

навантажувачами ПБ-35 із трактором Т-74, ПЭ-0,8Б( з ЮМЗ-6),ПФП-2 (з
Т-150).

Технологічна лінія з періодично змінюваною підстилкою застосовується в
корівниках з утриманням корів у боксах. Гній попадає в заглиблений на
15-20 см від рівня підлоги боксів канал, розміщений між боксами по
подовжній вісі корівника. За допомогою КТУ-10 в агрегаті з трактором
МТЗ-80 раз у 2-3 дні у боксах розкидають підстилку (1 кг на голову в
добу). Навантажують солому навантажувачами ПСК-5, ПЭ-0,8Б, ФН-1,2 чи
ПЭА-1. Раз у 3-4 дні гній із проходів видаляють на майданчик перед
корівником бульдозером БН-1, а потім за допомогою навантажувачів ПБ-35,
ПЭ-35, ПЭ-0,8Б, чи ПФП-2 завантажують у причепи 2ПТС-4-887Б в агрегаті з
МТЗ-80, ГАЗ-САЗ-53Б чи ЗИЛ-ММЗ-554 і транспортують у гноєсховище.

Технологічна лінія із застосуванням підпідлогового сховища відрізняється
від традиційних систем збирання твердого гною виключенням операцій:
внесення підстилки, видалення гною з корівників, навантаження і
транспортування його до сховища. Один раз у рік після вивантаження гною
з підпідлогових сховищ завозять і рівномірно розкидають у них солому
(0,4-0,7 кг на голову на добу) з метою створення солом’яної подушки.
Навантажують, транспортують і розкидають солому тими ж засобами, що і у
лінії збирання гною з глибокою підстилкою. Корів розміщують у
приміщеннях з укороченими боксами і щілинними підлогами в проходах.
Екскременти тварин, потрапляючи на щілинну підлогу, на 80% провалюються
крізь щілини в гноєсховище. Залишки гною (20%) тварини самі протоптують
через щілини підлоги. Вивантажують гній один раз у рік за допомогою
електрифікованого навантажувача типу 1-ПНБ-2М чи скреперної установки
типу СКУ-3,00. Інші технологічні операції і технічні засоби, цієї лінії
аналогічні лінії видалення гною з глибокою підстилкою [113, 114].

Лінії із застосуванням дельта-скреперної установки характеризуються тим,
що не вимагають додаткових витрат на солому чи воду в процесі збирання
гною. Корів розміщують у корівниках з боксами безприв’язно. Гній
надходить у подовжній напівзаглиблений (на 15- 25 см нижче рівня
підлоги) канал шириною до 30 см, продовж якого поступово переміщуються
спарені пелюстки дельта-скрепера УС-15. Гній подовжнім каналом надходить
у поперечний канал у кінці корівника, звідки за допомогою
дельта-скрепера УС-10 – на майданчик з наступним навантаженням у
транспортні засоби навантажувачем ПБ-35 чи ПЭ-0,88. Гній можливо
використовувати для виготовлення компостів шляхом додавання соломи,
торфу й інших водопоглинаючих матеріалів. Компостують гній за допомогою
навантажувачів ПБ-35, ПЭ-0,8Б, в агрегаті з тракторами Т-74 і ЮМЗ-6
(табл. 2.20).

Таблиця 2.20

Технологічні лінії прибирання, транспортування і зберігання гноївки в
аграрних підприємствах Шишацького району Полтавської області

Технологічні операції Лінії

самотічна система безперервної дії самотічна система періодичної дії
комбінована система

Прибирання гною в корівниках Щілинна підлога і канали з порогами Щілинна
підлога і канали з шиберами Щілинна підлога і канали з шиберними
порогами

Прибирання стійл Вручну

Транспортування гною до пункту переробки Самосплавна система до
приймальника насосна 5Ф-12 з відокремленням від твердих сумішей і
трубопроводом до цеху переробки

Зберігання гноївки Сховище гноївки

Буртування твердої фракції

БН -1 (з МТЗ-80), майданчик

Найперспективнішою за мінімумом витрат праці є лінія з підпідлоговим
сховищем: витрати праці на корову в рік складають 2,27 люд.-год., а у
разі застосування транспортерів ТСН-3,0Б – 19,8 люд.-год.

Відносно всіх систем збирання гною у разі безприв’язного утримання корів
переважна частка ручної праці (30-50% усіх витрат із збирання гною)
припадає на пологове відділення і ветлікарню; прив’язного утримання
корів – близько 70% витрат праці припадає на видалення гною з корівників
і транспортування його до сховища.

Основною причиною високої капіталоємності лінії з глибокою підстилкою є
висока вартість надбудови приміщення (на 1,2 м вище типового),
підпідлогового сховища – його висока вартість. Механічні способи
видалення гною на фермах великої рогатої худоби у 1,5 рази ефективніші
гідравлічних за приведеними витратами [115].

У разі обмеження можливостей застосування підстилкового матеріалу,
оптимізованими є технологічні лінії з підпідлоговими гноєсховищами і
скреперними установками УС-10 і УС-15, що дозволяють знизити питомі
витрати праці (на голову в рік) до 2,27 і 3,5 люд.-год.

Застосування обладнання з видалення гною дельта-скреперної установка
фірми “MIRO” (Франція) виключає травмування тварин, коли деякі корови
лягають відпочити не в боксі, а в гнойовому каналі. У разі контакту з
твариною дельта-скреперна установка автоматично зупиняється,
зворотно-поступальними рухами примушує корову піднятися і після цього
продовжує рух, що конче потрібно в процесі подальшого освоєння на фермах
України безприв’язно-боксового утримання корів [110].

Найважливішою умовою поліпшення якості гною є правильна система його
зберігання. Стосовно підстилкового гною доцільно будувати заглиблені (до
0,5 м) бетоновані майданчики з нахилом убік ємності накопичення гноївки,
із земляним чи бетонним бар’єром висотою 1-1,5 м на них формують штабелі
гною шириною 3-6 м і висотою 2 м.

Поширення безприв’язно-боксового утримання корів потребує групових
автонапувалок фірми “IFC” (Голландія), які доцільно встановлювати на
вигульних майданчиках і експлуатувати навіть за мінусових температур
[103].

Після розгляду різних варіантів вибору комплекту машин і обладнання
відмітимо, що комплексність механізації та автоматизації технологічних
процесів є основною умовою підвищення конкурентоздатності виробництва
молока. Реконструктивні рішення тваринницьких ферм потребують
оптимізації комплектів машин і обладнання, які забезпечують використання
наявних приміщень, виконання робіт з найменшими трудовими і
матеріальними витратами, найбільшу експлуатаційну надійність і найкраще
використання техніки. Склад і кількість техніки не фермі залежать від
концентрації, способу утримання і годування, статево-вікових груп, типу
годування, продуктивності тварин тощо [116, 117, 118].

Оптимізація комплектів машин здійснюється за певною послідовністю і
базується на наступній вихідній інформації: продуктивність машини
(обладнання) за годину; чисельність обслуговуючого персоналу; потужність
приводу; габарити машин; вантажопідйомність; витрата палива за 1 год.
роботи тракторів чи 1 км пробігу автомобілів [119].

Ми вважаємо, що у варіанти вибору різних реконструктивних рішень
доцільно залучати машини, що випускаються вітчизняною промисловістю чи
постійно імпортуються: доїння корів – доїльні установки УДЕ-8 “Ялинка”,
АДМ-8 зі збором молока у молокопровід, ДАС-2Б зі збором молока в
переносні відра (пологове відділення) тощо; транспортування і роздавання
кормів – мобільні кормороздавачі: РКА-8, КТУ-10А, РММ-5,0 і стаціонарні:
стрічково-тросовий ТВК-80Б, РКУ-200 і РК-50; видалення гною з
корівників, вигульних майданчиків і транспортування його до сховища:
УС-15 і УС-10, ТСН-3,0Б і ТСН-160, Т-25 із БСН-1,5, МТЗ-50А з 2ПТС-4М.

Комплекти машин оптимізують з врахуванням технологій виробництва молока:
прив’язне утримання корів із доїнням на установках АДМ-8, збиранням
молока молокопроводом і на установках УДЕ-8 “Ялинка”, розміщених у
доїльно-молочному блоці; безприв’язне утримання із годуванням і доїнням
за графіком у кормодоїльному блоці і відпочинком корів у боксах
корівників; годуванням у корівниках і доїнням у доїльно-молочному блоці
на установках УДЕ-8 “Ялинка”.

Оптимізацію комплектів машин здійснено стосовно технологічних схем
механізації з використанням однотипних кормороздавачів.

Схеми прив’язного утримання корів (позначені – п):

1 п – КТУ-10А, стрічково-тросовий кормороздавач, АДМ-8 з молокопроводом,
ТСН-3,ОБ, МТЗ-50 з 2ПТС-4М;

2 п – КТУ-10А, стрічково-тросовий кормороздавач, АДМ-8 з молокопроводом,
УС-15 і УС-10, МТЗ-50 з 2ПТС-4М;

3 п – КТУ-10А, стрічково-тросовий роздавач, УДЕ-8 “ялинка”, ТСН-3,0Б,
МТЗ-50 з 2ПТС-4М;

4 п – КТУ-10А, стрічково-тросовий кормороздавач, УДЕ-8 “ялинка”, УС-15 і
УС-10, МТЗ-50 з 2ПТС-4М;

Схеми безприв’язного утримання корів (позначені – б):

1 б – КТУ-10А, стрічково-тросовий кормороздавач, кормодоїльний блок з
УДЕ-8, бульдозер МТЗ-50 з 2ПТС-4М;

2 б – КТУ-10А, стрічково-тросовий кормороздавач, кормодоїльний блок з
УДЕ-8, УС-15 і УС-10, МТЗ-50 з 2ПТС-4М;

3 б – КТУ-10А, стрічково-тросовий кормороздавач, доїльно-молочний блок з
УДЕ-8, бульдозер, МТЗ-50 з 2ПТС-4М;

4 б – КТУ-10А, стрічково-тросовий кормороздавач, доїльно-молочний блок з
УДЕ-8, УС-15 і УС-10, МТЗ-50 і 2ПТС-4М.

Потім з урахуванням норм технологічного проектування, раціонального
розташування машин і обладнання, їхніх параметрів, ширини кормогнойових
проходів, кожний комплект машин, узгоджений за продуктивністю,
розміщують в корівнику, з орієнтацією на забезпечення максимальної
місткості кожного тваринницького приміщення і ферм в цілому (табл.
2.21).

Різноваріантна оцінка місткості корівників, поєднання приміщень і
обраний з них варіант дозволяють оптимізувати компоненти машин і
обладнання.

Продуктивність машин стосовно варіантів реконструкції залежить від
відстані між кормовим майданчиком і кормоцехом, кормоцехом і
тваринницькими приміщеннями, між ними і гноєсховищем, удою фуражної
корови, раціону годування тварин і загального обсягу кормів, потреби у
воді, виходу гною.

На основі планованого обсягу робіт і внутрішнього планування ферми
визначається фактично можлива продуктивність машин [120, 121]. У разі
транспортування і роздавання кормів мобільні кормороздавачі (КТУ-10,
РММ-5,0) агрегатують із тракторами МТЗ-50. Різні швидкості руху –
передній хід від 1,56 до 25,88 км / год. і задній – від 3,31 до 5,62 км
/год. –

Таблиця 2.21

Місткість реконструйованих корівників в сільськогосподарських
підприємствах Полтавської області

Роздавання кормів

мобільне стаціонарне

Спосіб утримання корів і набір машин Номер типового проекту Число корів
Спосіб утримання корів і набір машин Номер типового проекту Число корів

Безприв’язне в боксах; кормо-доїльний блок; УДЕ-8, КТУ-10, РКА-8,
РММ-5,0; бульдозер

801-23

801-70

586пк-62

801-46

336

336

280

168

Безприв’язне в боксах; кормо-доїльний блок; УДЕ-8, РК-50,
стрічково-тросовий, РКУ-200, ТВК-80Б, УС-15, УС-10, Т-25, БСН-1,5 801-23

801-70

586пк-62

801-46

320-240

328-268

224

128

Безприв’язне в боксах; доїльно-молочний блок; УДЕ-8; мобільні роздавачі;
прибирання гною УС-15 і УС-10 801-23

801-70

586пк-62

801-46 208-224

208-224

208-224

128 Прив’язне, АДМ-8 зі збором молока в молокопровід; стаціонарні
кормороздавачі; прибирання гною УС-15 і УС-10 801-23

801-70

586пк-62

801-46

342-348

366

310

168

дозволяють раціонально використовувати трактор у різних умовах і одному
робітнику обслуговувати до 1200 тварин.

Продуктивність мобільних кормороздавачів на транспортуванні кормів від
кормоцеху до прийомних бункерів стаціонарних кормороздавачів пропонуємо
визначати за формулою [37]:

, (2.17)

де tnз – час підготовки і закінчення робіт, хв.; tлн – час на особисті
потреби виконавця протягом робочого дня, хв. (tлн==10 хв.); Тpc – час
одного рейсу, хв; G – фактична вантажопідйомність кормороздавача, т.

Час одного рейсу дорівнює:

,
(2.18)

де tn – час навантаження за один рейс, хв.; tp – час розвантаження за
один рейс, хв; L – відстань перевезень, км; Vср- середня швидкість руху
кормороздавача по фермі, км/ч.

,
(2.19)

де Vc гp – швидкість руху кормороздавача з вантажем, км /хв.; Vб гр –
швидкість руху кормороздавача без вантажу, км/хв.

Фактична вантажопідйомність кормороздавача з урахуванням коефіцієнта
використання вантажопідйомності:

,
(2.20)

де Gк – конструктивна вантажопідйомність, т; У – коефіцієнт використання
вантажопідйомності.

Продуктивність стаціонарних машин:

,
(2.21)

де ? – годинна продуктивність машин, т; Ton – оперативний час роботи за
зміну, год.

Оперативний час визначено на основі хронометражних спостережень.

Навантаження маси в годівниці в процесі руху кормороздавача:

, (2.22)

де Q – маса корму на 1 м довжини годівниці, кг;B – ширина кузова, м; Н –
висота шару маси в кузові, м; И – швидкість подовжнього транспортера
кузова, м /с; V – швидкість руху трактора, км /год.; ? – об’ємна маса
корму, кг/м3; К1 – коефіцієнт зниження швидкості кормової маси через
прослизання під нею транспортера (К1=0,80-0,97); К2 – коефіцієнт
зниження швидкості трактора через пробуксовку і зминання шин
(К2=0,95-0,98).

Надходження кормової маси на метр довжини годівниць регулюють зміною
швидкості подовжнього транспортера і трактора.

Час Т (хв.) розвантаження кузова кормороздавача КТУ-10А:

,
(2.23)

де Т – час розвантаження кузова, хв.; L – довжина кузова, м.

З урахуванням нормативів витрат кормів на виробництво молока складено
раціони годування і визначено загальний обсяг кормів. Кормову сумішку
готують у кормоцеху, оскільки її об’ємна маса різна залежно від періоду
року, вантажопідйомність КТУ-10А відносно кожного періоду визначено
шляхом зважування. Наприклад, продуктивність КТУ-10А на транспортуванні
кормів від кормоцеху до корівника. Корм роздають посередині корівника
стаціонарним кормороздавачем ТВК-80Б. Вантажопідйомність кормороздавача
– 3 т, продуктивність кормоцеху – 15 т/год. КТУ-10А завантажується 12
хв. Відстань від кормоцеху до корівника – 150 м, середня швидкість руху
трактора – 10 км /год. Отже, агрегат проїде 150 м за 1 хв.
Продуктивність КТУ-10А (паспортна) за годину чистої роботи – 20-50 т.
Приймаємо мінімальне значення – 20 т/год. Отже, 3 т корму будуть
розвантажені за 9 хв. і 1 хв. потрібна на вмикання і вимикання
розвантажувальних пристроїв. Час проїзду до кормоцеху без вантажу – 1
хв. Отже, змінна продуктивність КТУ-10А на транспортуванні кормів
становить:

, (2.24)

а годинна – 6,4 т.

Продуктивність ТВК-80Б залежить від продуктивності мобільних засобів, що
транспортують корм до корівника. Він не має накопичувального бункера,
тому продуктивність ТВК-80Б буде такою ж, як і КТУ-10А (6,4 т / год.)
[96]. У разі використання стаціонарного роздавача РКУ-200, з
накопичувальним бункером, продуктивність КТУ-10А зросте, оскільки на
його розвантаження буде витрачено не 10, а 1-1,5 хв. Отже, час одного
рейсу складатиме (навантаження – 12 хв., під’їзд до корівника – 1 хв.,
розвантаження – 2,5 хв., під’їзд до кормоцеху – 1 хв.) 15,5 хв. У разі
використання на фермі одного кормороздавача, його годинна продуктивність
становитиме:

, (2.25)

а двох і більше, їхня продуктивність знизиться. Так, перший
кормороздавач вдруге під’їде до кормоцеху через 3,5 хв. У цей час у
кормоцеху завантажується другий агрегат, на що необхідно теж 12 хв.
Тому, перший агрегат повинний очікувати завантаження 8,5 хв. (до
завантаження другого). Час виходу першого агрегату в другий рейс
складатиме 24 хв. (8,5+12+3,5). Середній час рейсу двох роздавачів
становитиме 20 хв., а продуктивність КТУ-10А за годину змінного часу:

(2.26)

Загальні витрати праці на реконструйованій фермі дорівнюють трудовим
витратам по кожній технологічній лінії, виду робіт і виконуваній
операції [102, 122]:

, (2.27)

де Чijn – число робітників, зайнятих на виконанні і-го виду робіт, j-тої
технологічної лінії, n-го процесу, чол.; Tijn – час роботи кожного
виконавця і-го виду робіт з j-ї технологічної лінії, n -го процесу,
год.; у – множина видів робіт (технологічних ліній); N – множина
операцій.

Витрати праці на одиницю продукції дорівнюють загальним річним витратам
праці, поділеним на загальний обсяг продукції:

,
(2.28)

де Вр – річний обсяг продукції.

Експлуатаційні витрати поєднують:

1) Заробітну плату з нарахуваннями:

, (2.29)

де Сст – тарифна годинна ставка з нарахуваннями, коп.; Тзм – змінний час
роботи, год; Д – число змін роботи за рік.

2) Вартість корму:

, (2.30)

де Uik – собівартість 1 ц i-го корму, грн.; Qik – кількість 1-го корму,
ц; j – множина видів корму.

3) Витрати електроенергії кожної технологічної лінії, визначені виходячи
з установленої потужності двигунів і часу їхньої роботи протягом доби:

, (2.31)

де Nел- сумарна потужність електродвигунів, кВт; Це – відпускна тарифна
ціна за 1 кВт-год., грн.; t – час роботи двигунів за добу, год.; Д –
період роботи агрегату (машини) за рік, днів.

Загальні витрати на електроенергію – підсумок витрат відносно всіх
технологічних ліній.

4) Витрати на паливо визначають множенням ціни 1 кг комплексного палива
на його кількість у технологічному процесі. Кількість витраченого палива
(К) – множенням його витрати в кілограмах за 1 год. роботи машини на
кількість годин роботи її протягом року:

(2.32)

де qk – витрати палива машиною К-ої марки за 1 год. роботи j-ї
технологічної лінії, кг; tk – час роботи К-ї машини за добу, год.; Д –
число змін роботи в році; Цкг – ціна 1 кг комплексного палива, грн.

Загальні витрати на паливо дорівнюють витратам всіма технологічними
лініями.

5) Витрати на воду:

, (2.33)

де qi – витрата води на одну голову, л; Пі- поголів’я тварин на фермі по
варіантах, гол.; Цв – ціна 1 м3 води, грн.

6) Відрахування на амортизацію і поточний ремонт здійснюють на основі
норм амортизаційних відрахувань.

Сукупні експлуатаційні витрати ферми визначаються обсягом
експлуатаційних витрат відносно всіх технологічних ліній:

, (2.34)

де Нр – накладні витрати, грн; Ппр – інші прямі витрати, грн.

У разі визначення собівартості основної продукції із сукупних витрат
віднімають виручку від реалізації гною:

Сн = (Вн-0,3Вн) x 1,5 ,
(2.35)

де Вн – вихід гною від усього поголів’я, т; 0,3Вн – втрати гною, т; 1,5
– ціна 1 т гною, грн.

Собівартість молока становить:

,
(2.36)

де См – собівартість 1 ц молока, грн.; Вм – валове виробництво молока,
ц.

Розміщення оптимізованих комплектів машин дозволяє визначити місткість
корівників безприв’язного утримання (табл. 2.22).

Обґрунтування місткості приміщень дозволило здійснити комплектацію ферм
на 800, 1200, 1600 корів, а також оптимізувати генеральні плани ферм.
Застосування мобільних кормороздавачів знижує витрати праці, порівняно
із стаціонарними. У разі використання кормороздавача типу РК-50 витрати
праці на 1 ц молока (ферма на 800 корів) складають 2,14 (АДМ-8), а
КТУ-10А – 2 люд.-год. (на 6,6% нижчі). Відносно всіх кормороздавачів це
зниження знаходиться в межах 3,1-11,6% (АДМ-8) і

Таблиця 2.22

Обсяги витрат праці у розрізі технологічних процесів залежно від розміру
ферм і засобів механізації, люд.-год.

Поголів’я тварин

Роздавачі кормів Доїння на установках

АДМ-8 з молокопроводом УДЕ-8 “Ялинка”

доїння годування прибирання гною Разом доїння годування прибирання гною
Разом

Стаціонарні

788

Стрічково-тросовий

1,82

0,23

0,19

2,24

0,99

0,28

0,22

1,49

1194

Стрічково-тросовий

1,65

0,15

0,18

0,98

0,96

0,24

0,20

1,41

1614

Стрічково-тросовий

1,66

0,16

0,22

2,04

0,72

0,24

0,18

1,14

788 ТВК-80А 1,82 0,23 0,19 2,24 0,99 0,28 0,21 1,48

1216 ТВК-80А 1,62 0,18 0,15 1,95 0,96 0,24 0,19 1,39

1618 ТВК-80А 1,56 0,24 0,18 1,98 0,72 0,24 0,18 1,14

820 РКУ-200 1,75 0,21 0,18 2,14 0,95 0,25 0,21 1,41

1218 РКУ-200 1,62 0,19 0,15 1,96 0,96 0,25 0,19 1,40

1584 РКУ-200 1,58 0,22 0,17 1,97 0,74 0,25 0,18 1,17

820 РК-50 1,75 0,21 0,18 2,14 0,95 0,25 0,21 1,41

1218 РК-50 1,62 0,19 0,15 1,95 0,96 0,25 0,19 1,40

1584 РК-50 1,58 0,22 0,17 1,97 0,74 0,25 0,18 1,17

Мобільні

840 РКА-8 1,53 0,23 0,22 1,98 0,92 0,23 0,22 1,37

1216 РКА-8 1,50 0,21 0,17 1,88 0,96 0,24 0,19 1,39

1608 РКА-8 1,48 0,22 0,20 1,90 0,72 0,20 0,18 1,10

840 КТУ-10 1,54 0,26 0,20 2,00 0,93 0,26 0,20 1,39

1216 КТУ-10 1,50 0,21 0,17 1,88 0,96 0,24 0,19 1,39

1608 КТУ-10 1,48 0,23 0,20 1,91 0,73 0,21 0,18 1,12

840 РММ-5,0 1,53 0,26 0,22 2,01 0,92 0,26 0,22 1,40

1216 РММ-5,0 1,50 0,25 0,17 1,92 0,96 0,28 0,19 1,43

608 РММ-5,0 1,48 0,26 0,20 1,94 0,73 0,24 0,18 1,15

1,5-8,1% (доїльно-молочний блок з УДЕ-8). Це пояснюється тим, що
застосування стаціонарних засобів роздавання кормів визначає додаткову
потребу мобільних засобів транспортування корму від кормоцеху до
корівників. За стаціонарних і мобільних роздавачів кормів використання
доїльної установки УДЕ-8 порівняно з АДМ-8 знижує витрати праці на
доїння відповідно на 40,4-56,6 і 36,0-51,4%. Так, у разі використання
РК-50 і доїльної установки АДМ-8 витрати на доїння складають на фермі
800 корів – 1,75, 1200 – 1,61 і 1600 корів – 1,58, а УДЕ-8 відповідно
0,95; 0,96 і 0,74 люд.-год. / ц [123, 124]. Використання доїльної
установки АДМ-8 визначає на фермах 800, 1200, 1600 голів зменшення
навантаження корів, порівняно з УДЕ-8 на одного працюючого (табл.2.23).

Таблиця 2.23

Навантаження корів на працівників ферми залежно від доїльної установки,
гол.

Розмір ферми, гол.

Доїльна установка Обслуговуючий персонал

оператора машинного доїння оператора з обслуговування тварин
механізатора одного працюючого

800 АДМ-8 49-60 210-270 390-420 38-42

1200 АДМ-8 55-60 240-300 608-609 43-45

1600 АДМ-8 57-61 230-310 396-404 43

800 УДЕ-8 95-105 197-210 394-420 56-60

1200 УДЕ-8 101-105 203-213 608-609 61

1600 УДЕ-8 132-135 264-270 396-404 72-74

У разі використання доїльних установок УДЕ-8 зі збільшенням поголів’я на
фермі з 1200 до 1600 корів навантаження на оператора машинного доїння
збільшується на 30, а на оператора з обслуговування худоби – на 50
голів. Через те що 800 і 1200 корів обслуговує однакове число
трактористів, використовуючи різне число причепів, навантаження
поголів’я на механізатора на фермах 1200 корів збільшується у 1,5 рази
порівняно з фермами на 800 і 1600 голів. Виконання робіт у встановлений
термін на

фермах з поголів’ям 1600 корів працює більше механізаторів і
навантаження на одного працюючого знижується.

Застосування мобільних кормороздавачів знижує капіталовкладення в машини
й устаткування порівняно зі стаціонарними в 1,5-2,5 рази, без врахування
додаткових капіталовкладень в будівництво. У разі врахування цього
чинника застосування мобільних кормороздавачів на транспортуванні і
роздаванні кормів збільшує загальні капіталовкладення відносно ферми на
800 гол. на 20-25%, 1200- на 15-20 і 1600 – на 10-17% (доїльно-молочний
блок з установками УДЕ-8) і на 23-27, 18-23 і 13-18% (доїльна установка
АДМ-8). Це пояснюється тим, що мобільні кормороздавачі потребують
широких кормових проходів і більшої кількості приміщень, порівняно із
застосуванням стаціонарних засобів роздавання кормів.

Оскільки, використання доїльних установок АДМ-8 зі збиранням молока в
молокопровід виключає потребу в доїльно-молочному блоці і
тваринопрогонах, в другому варіанті капіталовкладення нижчі: ферма на
800 корів – на 8-11, 1200 – на 18-22 і 600 – на 15-18%. Так, за
наявності УДЕ-8 і КТУ-10 капіталовкладення у ферму на 800 корів
дорівнюють 462,7 тис. грн., а АДМ-8 і КТУ-10 – 421,6 тис. грн. (на 8,9%
менше).

Металоємність молока знижуються у разі використання мобільних
кормороздавачів, оскільки стаціонарні роздавачі потребують додатково
машин на транспортування кормів від кормоцеху до корівників. Різниця
металоємності порівняно з ТВК-80Б становить 60-67%, а АДМ-8 і УДЕ-8
“Ялинка” – 65-70% [125].

Роздавач кормів РКА-8 економічно доцільніше застосовувати на фермах з
поголів’ям понад 1600 корів: металоємність знижується порівняно з фермою
800 корів на 11,3%.

У разі використання кормодоїльного блоку число будівель незалежно від
виду кормороздавачів (розміщують лише в кормодоїльному блоці)
залишається однаковою. Застосування мобільних кормороздавачів знижує
капіталовкладення в машини, порівняно зі стаціонарними, відносно ферми
на 800 корів на 14,2-33,5%.

У разі годування корів у корівниках і роздавання кормів мобільними
кормороздавачами капіталовкладення в машини й устаткування на фермах
розміром 800, 1200 і 1600 корів менші порівняно зі стаціонарними в
1,4-2,6 рази, оскільки роздавання кормів стаціонарними засобами
додатково потребує мобільних машин (підвезення кормів від кормоцеху до
корівників). Застосування (ферма 800 корів) КТУ-10 скорочує
капіталовкладення в машини порівняно зі стрічково-тросовим роздавачем на
45,5%, ТВК-80Б – на 30,8, РКУ-200 – на 32,8 і РК-50 – на 60,3%.

Застосування в телятниках трубопроводу з чашковою системою роздавання
пійла, стрічкового транспортера роздавання грубих і концентрованих
кормів і збирання залишків, скреперної установки УС-15, для видалення
гною з приміщень, вартість тварино-місця знизиться на 42%, металоємність
– на 77%, витрати праці – на 70% порівняно з технологією традиційного
утриманням телят.

Загалом на реконструйованих молочних фермах економічно виправданим є
використання:

підготовки кормів на середніх за розміром (400 корів) фермах
роздавач-змішувач кормів РСП-10, крупних (600 і більше корів) – кормоцех
“Хортиця”;

транспортування кормів до місць годування тварин – КТУ-10А, РММ-5,
РСП-10 (у разі відсутності кормоцеху);

роздавання кормів: КТУ-10А (кормовий прохід – 2,1 м), РММ-5,0 (кормовий
прохід – 1,4 м), РСП-10 (у разі відсутності кормоцеху), РК-50 (висота
приміщення 3,5 м і безприв’язне утримання корів), ТВК-80Б, КЛО-75,
КЛК-75 (у вузькогабаритних приміщеннях), УТР-0,3 (у профілакторіях,
ізоляторах і пологових відділеннях);

водопостачання і напування худоби: водонапірна башта типу БР (за
відсутності загальногосподарської водогінної мережі), автонапувалки
АГК-4А (безприв’язне утримання), ПА-1, АП-1;

доїння корів: АДМ-8, “Імпульс” М-620 (прив’язне утримання), ДАС-2Б
(пологове відділення і селекційно-контрольний корівник), “Тандем” УДТ-6,
УДЕ-8 “Ялинка”, “Імпульс” М-632 (безприв’язне і прив’язне утримання із
доїнням у доїльних залах);

первинна обробка молока: очисник-охолоджувач ОК-1, холодильна установка
МХУ-80, танки-охолоджувачі TO-2, TOM-2A (у разі вивезення молока один
раз за добу), МК-20, охолоджувач-пастеризатор ОПФ-1 (за несприятливої
ситуації щодо бруцельозу і туберкульозу), сепаратор ПНФ-2000,
очисник-сепаратор ОСП-ЗМ, ванна тривалої пастеризації ВДП-600 (у разі
захворювання тварин ящуром), танки молочні РМВЦ (на крупних фермах),
насоси відцентрові типу 36-МЦ, ваги молочні СМИ-500, СМИ-250 (у разі
групового обліку надою молока);

видалення гною з приміщень: скреперні установки УС-10, УС-15
(безприв’язне утримання і пологове відділення), бульдозери БСН-1,5 і
БН-1 (безприв’язне утримання), бульдозери-навантажувачі ПБ-35 і ПЭ-0,8А
(безприв’язне утримання на незмінюваній підстилці) [126].

Таким чином, ми вважаємо, що конкурентоздатність виробництва молока на
основі реконструкції виробничо-технічного потенціалу молочних ферм
значною мірою досягається завдяки машинам і обладнанню високого
технічного рівня, які дозволяють освоювати ресурсо- і енергоощадні
технології виробництва.

2.4. Обґрунтування інженерно-будівельних рішень в умовах реконструкції
молочних ферм

Нове будівництво тваринницьких приміщень у сучасних умовах – занадто
капіталоємне і ускладнене браком фінансових ресурсів, що й визначило
скорочення будівництва нових приміщень (рис. 2.4).

Отже, протягом 1985-2002 рр. обсяг будівельно-монтажних робіт у
сільськогосподарських підприємствах Полтавської області скоротився у 4

Рис. 2.4 Динаміка будівельних і монтажних робіт у сільськогосподарських
підприємствах Полтавської області (в порівнянних цінах 1996 р.), млн.
грн.

рази. Це визначено дефіцитом коштів у аграрних підприємствах області.
Водночас потреба виробничих приміщень і споруд зростає, оскільки деякі
із них функціонують понад 50 років, а ті що використовуються у процесі
виробництва коротший термін морально старіють, перестають відповідати
сучасним технологічним вимогам і рівню механізації, технологічних
процесів.

Паспортизація ферм свідчить, що на переважній більшості ферм багато
відсутніх допоміжних і підсобних будівель і споруд. Це вимагає особливої
уваги до обґрунтування комплексності об’єкта: кількості і потужності
допоміжних будівель і споруд, їх взаємозв’язку з загальною технологічною
схемою ферми через:

недостатню єдність технологічної і функціональної взаємодії, що
обумовлює неоптимізоване функціонування технічних засобів і трудових
ресурсів, екстенсивне використання території ферми;

недостатню щільність забудови території, розрізнену забудову
вузькогабаритними приміщеннями невеликої місткості;

невідповідність сучасним технологічним, санітарним і будівельним нормам
проектування;

складну і некомпактну конфігурацію генеральних планів ферм, що визначає
збільшення не використовуваних земель і витрат на благоустрій ферм,
невиправдане подовження підземних комунікацій, транспортних потоків
тощо;

розпорошеність дрібних ферм на території підприємств і відсутність їх
чіткої спеціалізації.

Усунення цих недоліків в процесі опрацювання проектів реконструкції
тваринницьких ферм потребує особливої уваги щодо упорядкування їх
генеральних планів, з виконанням вимог основних нормативних документів.
При цьому з метою підвищення щільності забудови нові об’єкти
розташовувати в розривах між існуючими будівлями і спорудами, а також
виділяти на території реконструйованої тваринницької ферми наступні
зони:

1. Основного виробничого призначення (тваринницькі приміщення, вигульні
майданчики, доїльні приміщення). Вигульні майданчики, залежно від
територіальної ситуації, доцільно виносити на окремі ділянки із
створенням тваринопрогонів.

2. Зберігання і приготування кормів (кормова зона). Тут з метою
зберігання сіна і підстилки економічно виправдано будувати навіси чи
сіносховища, капітальні сховища коренеплодів, силосу і сінажу (наземні
чи напівзаглиблені сховища).

3. Підсобно-допоміжна: ветсанропускник, котельня, гараж внутрішнього
транспорту, ветеринарно-санітарний блок, майданчик прийому і
відправлення тварин.

4. Зберігання й утилізації гною, що знаходиться за межами території
ферми.

З метою оптимізованого розміщення зон на території ферми, організації
процесу потокового виробництва, зменшення обсягу транспортних робіт,
усунення зустрічних і тих що пересікаються потоків, а також поліпшення
ветеринарних, санітарно-гігієнічних, інженерно-технічних та інших умов
необхідно передбачати економічно доцільну добудову і переобладнання
приміщень. Розташовувати зони слід з урахуванням наявної забудови і
можливостей подальшого її розширення за збереження загального
компактного розташування ферми [127].

Єдність архітектурно-планувальних композицій існуючих і нових об’єктів
вимагає у разі добудови приміщень передбачення чітких ліній забудови, а
також спрощення конфігурації приміщень шляхом економічно і технологічно
виправданого усунення окремих будов. З метою забезпечення ветеринарної
безпеки тваринницькі ферми обгороджують, а на в’їздах створюють
дизбар’єри.

Корівники, приміщення прийому і відвантаження тварин розташовують у
місцях прилеглих до підсобно-допоміжної зони, щоб усунути заїзд
транспорту в зону виробничого призначення. Особливу увагу приділяють
обґрунтуванню основної виробничої зони із забезпеченням зручних
технологічних зв’язків між корівниками, вигулами, доїльними приміщеннями
тощо. При цьому важливо, щоб шляхи руху тварин і транспорту не
перетиналися. Генеральний план виробничої зони має [124]:

оптимізувати розміщення на території зони об’єктів з виробництва,
зберігання продукції і пов’язаних з ними об’єктів, на якомога ближчих
відстанях, з дотриманням нормативних розривів між будівлями і спорудами;

забезпечити необхідні санітарно-гігієнічні умови з охорони водоймищ,
ґрунтів й атмосфери від забруднення виробничими викидами
реконструйованих ферм;

узгодити генеральний план виробничої зони із зовнішніми інженерними
комунікаціями;

створити інтегрований архітектурний ансамбль будівель і споруд;

уможливити здійснення будівельно-монтажних робіт прогресивними методами.

У разі опрацювання генеральних планів, доцільно по можливості, окремі
приміщення з’єднувати в одне чи декілька крупних, з врахуванням
зооветеринарних, санітарних і протипожежних вимог. Головний вхід з
прохідним пунктом розміщують зі сторони основного підходу працівників.
Відстань між приміщеннями, які освітлюються вікнами, повинна бути не
меншою найбільшої висоти навпроти стоячого приміщення, але не меншою 10
м. Транспортні шляхи доцільно будувати прямолінійними, без зустрічного
напрямку. Кормоцех слід розміщувати поряд з тваринницькими приміщеннями,
вигульні і кормові майданчики – добудовувати до приміщень або з’єднувати
скотопрогонами з твердим покриттям. Вимоги до огорож: надійність, довго
тривалість, дешевизна, естетичний вигляд (металева сітка, дерево,
залізобетон, зелені насадження). Дизбар’єри будуються перед всіма
входами людей, транспорту і тварин.

Генеральний план опрацьовують з урахуванням можливого розподілу робіт з
реконструкції ферми у часі з метою введення в експлуатацію об’єктів
першої черги і можливості введення наступних без порушення умов
експлуатації [128]. Економіко-організаційна послідовність поетапної
реконструкції доцільна наступна:

основні загальнофермські будівлі і споруди (кормоцех, система
гноєвидалення, молочний блок, кормова зона);

приміщення основної череди (корівники, відгодівельники, приміщення з
утримання ремонтного молодняку тощо);

приміщення з обслуговування тварин основної череди (пологове відділення,
профілакторій, приміщення сухостійних корів тощо);

складські приміщення;

допоміжні приміщення (пункти технічного обслуговування, механічні
майстерні тощо).

Сучасні ферми збудовані за різними типовими чи індивідуальними
проектами, що в процесі реконструкції вимагає пристосовувати засоби
механізації до параметрів діючих приміщень. Це часто призводить до
зниження ефективності використання машин чи вимагає значних витрат на
перепланування приміщень. Застосування нових машин не повинне
супроводжуватися докорінною перебудовою приміщень, а кожен варіант
їхнього перепланування повинен мати техніко-економічне обґрунтування.

Опрацювання техніко-економічного обґрунтування проектів реконструкції
тваринницьких приміщень повинно забезпечити:

оптимізацію умов освоєння цілісної прогресивної машинної технології,
організації виробництва і матеріального стимулювання праці;

підвищення рівня електромеханізації виробничих процесів зі збільшенням
місткості приміщень;

підбір машин і обладнання з урахуванням габаритів реконструйованих
приміщень;

можливості блокування реконструйованих приміщень з іншими виробничими і
допоміжними приміщеннями, пов’язаними із поліпшенням загальної
технологічної схеми ферми;

оптимізацію варіантів реконструкції за капітальними вкладенням в
реконструкцію, виробничими витратами, з урахуванням необхідності
зниження собівартості продукції і приведених витрат;

врахування місцевих умов і ринкових можливостей підприємства.

Досвід техніко-економічного обґрунтування проектних робіт свідчить, що в
широкогабаритні приміщення з прольотами 7,5+6+7,5==21 м, а також шириною
18 м без внутрішніх опор краще вписуються прогресивні технологічні схеми
з раціональним використанням корисної площі корівників. У приміщеннях з
вузькими прольотами складно, а часто і неможливо розмістити сучасні та
нові засоби механізації.

Методичні принципи вибору варіанту реконструкції базуються на методах
логічної дедукції і вихідних концепціях (аксіомах) реконструкції:

Мета реконструкції молочних ферм – ефективна модернізація функціонуючого
виробничо- технічного потенціалу на основі освоєння машинних технологій,
забезпечення зростання виробництва високоякісної продукції і досягнення
аграрними підприємствами після освоєння проектних потужностей очікуваних
економічних параметрів.

Критерієм економічної ефективності реконструкції приймається мінімум
приведених витрат, в яких враховуються експлуатаційні витрати,
капітальні вкладення, чинник часу і обсяги виробництва.

Трудові, матеріальні і фінансові ресурси, необхідні для здійснення
реконструкції, обмежені.

Реконструкція здійснюється відповідно до діючого законодавства, вимог
раціонального використання матеріально-технічних ресурсів, правил
техніки безпеки і техніко-технологічної експлуатації.

Інтенсивність реконструктивних робіт конкретних приміщень має межу,
перевищення якої є економічно недоцільним.

Практично можливо в перспективі використовувати 3 напрямки використання
капітальних вкладень на модернізацію функціонуючих ферм: технічне
переозброєння, реконструкція, реконструкція і розширення.
Реконструктивні рішення прогнозуються відносно конкретно розміщеного
об’єкту чи їх сукупності (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Види модернізації молочних ферм

Загалом у разі технічного переозброєння чи реконструкції ферми
вирішуються завдання оптимізації виробничої потужності об’єкта (Х1);
пунктів технічного переобладнання чи реконструкції (Х2); технологічної
лінії доїння (Х3); технологічної лінії роздавання кормів (Х4);
технологічної лінії видалення гною (Х5). При цьому кількість
оптимізованих параметрів становитиме і = к. При реконструкції з
розширенням окремо розміщеного об’єкту оптимізуються параметри
реконструкції Х1…Хк; планові забудови (Хк+1); способи блокування
(Хк+2). Загальна кількість параметрів п = Т. При оптимізації
реконструктивних рішень сукупності об’єктів вибираються параметри
Х1…Хт; кількість сполучених об’єктів – Хт+1; варіанти запланованих
рішень – Хт+2. Загальна кількість параметрів п = Р.

З врахуванням зазначених умов прогнозуються стратегія реконструкції, яка
б досягала мети реконструкції (досягнення найвищої окупності капітальних
вкладень), при цьому першочерговим є врахування методичних принципів
оптимізації варіантів реконструкції, які базуються на аксіомах цілей,
критеріях ефективності і умовах функціонування реконструйованого
об’єкту, а потім виявляється цільова функція, яку необхідно
мінімізувати.

Внутрішнє планування корівника з боксами повинно забезпечувати чистоту
місць відпочинку тварин, постійний їх доступ до годівниць і напувалок, а
також формування груп по 32-64 корови в кожній секції. Цим умовам
найповніше відповідає відокремлене розташування боксів від годівниць,
розділених кормо-гнойовим проходом шириною 2,5 м. В умовах реконструкції
часто доцільно застосовувати комбіновані бокси, що мають перевагу перед
звичайними – тварини швидко звикають до них (в боксах годують корів); у
них – достатній фронт годування, площа приміщення на одну тварину
скорочена на 20%.

Бокси досліджено відносно груп корів червоно-рябої молочної породи за
часом освоєння тваринами боксу; зручністю поїдання корму; кількістю
корму, що упав на підлогу після кожного годування; обсягом корму і гною
в боксі; можливістю корів лягати у боксі без вирізу в передній стінці
годівниці; величиною щілини передньої перегородки боксу. Тварини
освоювали бокси за 10 хв. і вільно в них заходили. Спочатку вони
просовували в отвір передньої стінки годівниці морду, потім роги і
ставали на настил ногами. Підчас годування корови упираються тулубом у
передню огорожу боксу, вільно дістають корм із годівниці шириною до 0,75
м, п’ють воду з автонапувалок, не викидають корм під ноги (цьому
перешкоджають форма відкосів передньої огорожі і дуг, що не дозволяють
тварині вільно повертати голову). Корови почали лягати через 5 год.
перебування в боксах. Довжина боксу 1,6 м, ширина – 1,1 м забезпечують
вільний відпочинок і доступ до кормів.

Неабияке значення має характер використання тих чи інших типових
проектів, що визначає необхідність забезпечення максимального
виробничо-комерційного ефекту реконструкції типових приміщень. Отримання
необхідної інформації потребує вивчення повторюваності використання
типових проектів тваринницьких приміщень [129]. У Полтавській області
найпоширеніші корівники типового проекту 801-23 (91,7%), потім – 801-46,
801-70/70, 801-70/69, 801-70. Необхідне насамперед опрацювання варіантів
реконструкції корівників типових проектів 801-23, 801-46, 801-70 і
801-70/69.

Обґрунтування реконструктивних рішень ферм здійснене з використанням
матеріалів науково-дослідних установ, передової практики,
техніко-економічної оцінки машин і обладнання. Нормативно-розрахунковим
методом сформовано декілька варіантів реконструкції, у кожному з яких
використовують різні об’ємно-планувальні рішення приміщень, машини,
технології та технологічні елементи, потім здійснено їхню порівняльну
технологічну і техніко-економічну оцінку [130].

Залежно від поєднання корівників різних типових проектів на фермі
змінюються капіталовкладення, комплекти машин, продуктивність праці і
приведені витрати. Водночас, у разі доведення реконструйованого об’єкта
до оптимальних розмірів виникає необхідність його розширення (додаткової
прив’язки 1-3 приміщень) [131, 132].

З метою виконання цієї задачі нами зібрано інформацію стосовно всіх
тваринницьких приміщень аграрних підприємств Шишацького району, які
підлягають реконструкції до оптимального розміру (800, 1200, 1600
корів). Виробничо-комерційні показники визначено на основі наступних
даних: удій на корову – 3000 кг молока на рік; витрати кормів на 1 ц
молока – 1,32 ц к. од.; транспортування кормів від кормоцеху до
корівників – КТУ-10А із МТЗ-50; роздавання кормів – стрічково-тросовий
кормороздавач; доїння корів – доїльно-молочний блок з УДЕ-8 “Ялинка”;
видалення гною з приміщень – скреперні установки УС-15 і УС-10;
транспортування гною від корівників до сховища – трактор МТЗ-50 в
агрегаті з причепом 2ПТС-4М.

Доїльну установку УДЕ-8 обслуговують у зміну 2 оператори й 1 скотар.
Останній, крім підгону корів у доїльно-молочний блок, допомагає
трактористам роздавати корми і збирати гній, за допомогою
кормороздавальних і гноєзбиральних транспортерів. Здійснено необхідні
об’ємно-планувальні напрацювання і визначено місткість корівників у разі
використання прийнятого комплекту машин (табл. 2.24) сформовані
альтернативні варіанти реконструкції ферм на 800, 1200, 1600 корів.

Таблиця 2.24

Ємність корівників до і після реконструкції, гол.

Спосіб доїння корів Підвезення і роздавання кормів Прибирання гною із
корівників Транспортування гною до сховища Номер типового проекту
Ємність корівників, гол.

до після

реконструкції

Доїльно-молочний блок

МТЗ-50

УС-15

МТЗ-50

801-23

200

300

КТУ-10А УС-10 2ПТС-4М 801-70 200 328

УДЕ-8 “Ялинка” Стрічково-тросовий кормороз-давач

586пк-62

200

224

– – 801-46 100 128

Отже, процес опрацювання проектів реконструкції молочних ферм потребує
особливої уваги щодо перепланування приміщень, адже хоча реконструкція
діючих на фермах корівників збудованих за типовими проектами і
забезпечує збільшення їх ємності на 28-164%, застосування нових
прогресивних машин не повинно супроводжуватись їх докорінною
перебудовою.

2.5. Особливості селекційно-племінної роботи і відтворення стада на
реконструйованих молочних фермах

Ефективність інтенсифікації молочного скотарства значною мірою залежить
від рівня селекційно-племінної роботи, здатної, за високого рівня,
підвищувати продуктивність тварин на основі науково обґрунтованого
відбору й підбору тварин, інтенсивності вирощування племінного
молодняку, використання бугаїв-поліпшувачів, лінійного розведення кращих
генотипів та забезпечення повноцінного годування збалансованими
раціонами.

Умови реконструйованих молочних ферм висувають нові вимоги до
властивостей худоби: потрібні корови, з високими надоями за двохразового
машинного доїння; потрібна однорідність поголів’я череди, яка полягає у
мінімумі індивідуальних відхилень тварин за типом і фізіологією [133].
Це пов’язано з тим, що за комплексної механізації технологічних процесів
і значного підвищення навантаження на одного працівника неможливо
застосовувати індивідуальний підхід до тварин з врахуванням їхніх
особливостей.

Іноді на реконструйованих фермах виникають певні несприятливі відносно
худоби зоотехнічні вимоги: тверде покриття підлоги, вигульних
майданчиків, обмежені моціон і фронт годування у разі безприв’язного
утримання. Тому худоба повинна бути міцної конституції, стійкою до
захворювань, мати міцні кінцівки, бути спокійною, оскільки
експансивність ускладнює групове утримання.

Формування конкурентоздатних тварин –творчий процес, методи і прийоми
якого залежать від властивостей вихідної череди, ефективності
попередньої селекційної-племінної роботи й перспективних завдань. Тому
єдиного деталізованого підходу з охопленням всіх особливостей і умов
кожного підприємства до створення молочної череди практично не існує, що
вимагає, у кожному випадку, специфічного підходу до поліпшення
генетичного потенціалу тварин [134, 135].

У Полтавській області поліпшення молочної череди здійснюють 41 племінний
завод і 34 племінні репродуктори. Удій фуражної корови племрепродуктора
у 2002р. склав 7202 кг молока жирністю 3,8%. У Шишацькому районі
функціонує племпідприємство і 5 племрепродуктори з 22 бугаями-плідниками
молочних порід (табл. 2.25). Племрепродуктори Шишацького району
вирощують українську чорно-, червоно-рябу і симентальську породи.
Чистопородні корови української червоно-рябої породи ПП “Агроекологія”
(620 гол.) забезпечують надій на корову 5000 кг молока.

Таблиця 2.25

Племрепродуктори Шишацького району Полтавської області

Назва підприємства Порода Наявність корів, гол. Надій на корову, кг
Одержано телят на 100 корів

2001р. 2002р.

ПП “Агроекологія” українська червоно-ряба молочна

620

5111

4882

96

ПО АФ “Зоря” симентальська 375 3216 3275 95

АФ “Шишаки” українська чорно-ряба молочна

300

4315

4139

100

СТОВ “Воскобійники” українська чорно-ряба молочна

300

3951

3579

92

СТОВ АФ “Гарант” українська чорно-ряба молочна

240

3029

3495

86

Водночас слід відмітити, що молочне скотарство в районі загалом
характеризується середніми по селекційно-племінних показниках тваринами,
трудомісткими технологіями їх експлуатації. Так, у 1991 р. середній
надій на корову становив 3047 кг молока, а у 2002 р. – лише 2290 кг,
вихід телят на 100 корів зменшився з 91 гол. у 1991р. до 76 гол. у 2002
р.

Процес створення високопродуктивної молочної череди базується на низці
чинників і принципів, використання яких сприяє досягненню стабільного
зростання надоїв – інтенсивне цілеспрямоване вирощування молодняку,
відбір і підбір, випробування бугаїв-плідників за якістю потомства,
постійний контроль репродуктивності і здоров’я маточного поголів’я,
оптимізована селекційна робота, що ґрунтується на практичному
використанні законів освоєння спадкової інформації в процесі зміни
поколінь тварин, лінійному розведенні цінних генотипів, пристосованих до
інтенсивного використання в умовах комплексної механізації [136, 137].

Типова череда худоби молочного напрямку продуктивності складається з
трьох вікових груп корів: бабок, матерів, онучок. Порівняння цих груп за
типом, особливостями екстер’єру, молочною продуктивністю і плодючістю
дозволяє об’єктивно встановити, прогресує чи регресує череда. Підставою
такого висновку є інформація щодо: типу годування. Використання
генетичного потенціалу і реальне підвищення продуктивності дійної череди
можливе у разі щорічного згодування корові 45-50 ц корм. од., телиці –
24-25 ц корм. од; системи утримання тварин; особливостей вирощування
молодняку – рівень вирощування ремонтного молодняку повинен
забезпечувати живу масу телиць в момент запліднення (15-18 міс.) –
330-380 кг, що можливе за умови отримання в процесі вирощування 700-800
г середньодобового приросту живої маси. За цієї умови первістки взмозі
забезпечити продуктивність 3,5-4,5 тис. кг молока.

Найдоцільніше здійснювати чистопородне розведення, що забезпечує
стабільне передавання спадкових ознак продуктивності потомству. Ввідне,
або перемінне, схрещування є перехідним етапом у формуванні
чистопородного стада [138].

Генеалогічний аналіз череди сприяє об’єктивному визначенню шляхів її
поліпшення, доцільності продовження розведення ліній (чи споріднених
груп), які виявились найпродуктивнішими в конкретних умовах
підприємства. Високопродуктивні родини – основне джерело відбору
ремонтних телиць, а у разі необхідності і майбутніх бугаїв-плідників. За
однакових надоїв перевагу віддають коровам, які забезпечують вищий
добовий надій і щорічне отримання приплоду. Високі жирність і вміст в
молоці білка є цінною селекційною ознакою у разі поєднання з високими
надоями (понад 7000 кг молока за лактацію) [139].

У 1990-2001 рр. в Україні завершено селекційний процес створення
молочних порід: української червоно-рябої молочної, української
чорно-рябої молочної, формування червоної молочної худоби на основі
червоної степової і бурої молочної (схрещування лебединської породи з
швецькими плідниками американської селекції) [140, 141, 142]. У 2000 р.
у Полтавській області здійснено бонітування 151 тис. гол. великої
рогатої худоби, з них української чорно-рябої – 51,7%, української
червоно-рябої – 50,7%. Генетичний потенціал української червоно-рябої
породи за молочною продуктивністю знаходиться на рівні 6500-7500 кг,
чорно-рябої худоби – 6000-8000 кг молока за лактацію. Жива маса дорослих
корів – 630-680 кг. Випробування зазначених порід підтверджують їх
конкурентоздатність. Фактичний економічний ефект розраховано за формулою
[143]:

, (2.37)

де Е – вартість додаткового молока; Ц – ціна 1 кг молока; С – середня
продуктивність ровесниць вихідної породи (симентали), кг; П – середнє
перевищення надоїв на одну корову нової породи, %; Л – постійний
коефіцієнт (0,75) додаткових витрат на продукцію; К – поголів’я корів
нової породи.

Бугаїв випробовують поетапно: ремонтних за походженням та
індивідуальними особливостями; молодих – нагромадженням від них глибоко
замороженої сперми; контролем розвитку їх потомства та молочності дочок
(табл. 2.26). Оцінюють і відбирають бугаїв за якістю потомства.

Таблиця 2.26.

Наявність дочок бугаїв підприємств Шишацького району, що перевіряються,
2002р.

Показники Племрепродуктори

ПП “Агроекологія” СТОВ “Воскобійники”

Кількість, гол. 1056 914

Надій на корову, кг 4273 4055

Бугаї на перевірці, гол.

1

5

Лактуючі корови, гол. 94 25

із них перевірених на швидкість молоковіддачі

94

25

Нетелі 48 18

I клас і вище 46 86

У випробуванні бугаїв за якістю потомства слід визначити мінімальну
кількість дочок за формулою [99]:

,
(2.38)

де О – оптимум корів на перевірюваного бугая, гол.; М – випробувальний
мінімум дочок попередньої оцінки бугая, гол.; в – вірогідна кількість
телиць, одержаних від корови за рік; п – кількість вирощених телиць, які
закінчать першу лактацію, %.

Так, в ПП “Агроекологія” випробувальний мінімум дочок попередньої оцінки
бугая – 20 гол., вірогідна кількість телиць, одержаних від корови за
рік, – 0,5 голови, а з них закінчать першу (305 днів) лактацію 50%. У
цьому

разі випробувальний оптимум корів з розрахунку на одного бугая (О)
становитиме:

(2.39)

Це дає підстави визначення загального поголів’я корів ферми. У
контрольних чередах з метою випробування молодих бугаїв виділяють 20-30%
корів.

Пропорційно кількості корів визначають їх загальне поголів’я у
контрольних фермах за формулою [139]:

,
(2.40)

де П – загальне поголів’я корів контрольної ферми; Б – кількість бугаїв,
яких щорічно перевіряють; К – кількість корів контрольних ферм,
виділених до перевірки молодих бугаїв, %.

Серед контрольних ферм виділяють кращі, середні й гірші за основними
селекційними критеріями.

Кількість груп корів контрольних ферм дорівнює:

,
(2.41)

де Г – кількість груп корів контрольної череди, гол.; СБ – кількість
бугаїв, гол.; Ц – кількість постановочних циклів за рік.

Постановочний цикл – час одночасного осіменіння необхідного поголів’я
маток спермою перевірюваних бугаїв. Випробовують бугаїв у 2-3
постановочних циклах зимово-весняного періоду з кільцюванням корів
контрольних ферм двома бугаями в кожному циклі. Постановочний цикл
триває 40-50 днів. Спермою перевірюваних бугаїв осіменяють корів, які
перебувають в охоті, потім знову осіменяють за основним планом
закріплення бугаїв ферми.

Моделювання селекції ґрунтується на закономірностях спадкової інформації
батьків нащадкам залежно від структури череди, інтенсивності її ремонту,
методів розведення тощо [144]. Використовується 3 варіанти простих
моделей селекції. Перший – ремонтний молодняк відбирають за походженням.
Вирощують мінімальну кількість телиць. Максимально використовують
промислове схрещування з метою виробництва додаткової кількості якісного
м’яса у разі реалізації молодняку і вибракування корів. Поголів’я має
відносно значний середній вік (понад 5 лактацій), що сприяє досягненню
оптимізованої молочної продуктивності, і разом з тим значний
генераційний інтервал. Другий – моделювання селекції за власною
продуктивністю, на основі вирощування всіх теличок. В череду вводять
корів-первісток лише за величиною надою. Високих показників
продуктивності молодих корів досягають швидкою зміною поколінь,
скороченням середнього віку череди. Третій –деталізація моделі з
урахуванням вирощування значної кількості телиць, їх додаткового
вибракування за показниками молочності у першу лактацію.

Селекційний прогрес (СП) протягом року визначають за формулою [136]:

,
(2.42)

де СД – стандартизований селекційний диференціал;

,
(2.43)

де h2 – коефіцієнт успадкування; n – середня кількість лактацій; В –
повторюваність; Р = h2xФ (фенотипове стандартне відхилення за величиною
надою); Г – генераційний інтервал.

Безумовно, вік корів впливає на рівень їх продуктивності. За середньої
продуктивності первісток (К), стандартне відхилення (Ф) становитиме
0,15xК. Продуктивність повновікових корів у середньому в 1,4 рази вища
первісток. Водночас стандартне відхилення продуктивності (Ф),
скориговане на вік, дорівнюватиме: Кx1,4×0,15. За середнім рівнем
продуктивності у наступних лактаціях корови відрізняються на величину
селекційного прогресу (СП) за лактацію [145].

Селекцію корів, від яких залишають ремонтних телиць, здійснюють: I
методом відхилення від середньої величини певної вікової групи; II – за
продуктивністю, скоригованою на вік з урахуванням генетичного тренда і
III – за племінною цінністю.

На пересічній молочній фермі завжди є корови, які на різних лактаціях
мають однакову фенотипову продуктивність, але різну селекційно-племінну
цінність нащадків. Наприклад, щоб корова п’ятої лактації мала однакову
племінну цінність з коровою-первісткою за аналогічного показника
фенотипової продуктивності, необхідно її продуктивність скоригувати на
величину нижньої межі селекції, яка становить (5-1) x СП, поділену на
коефіцієнт успадкування.

Продуктивність корів – первісток (К) за різних варіантів селекції
залежить від селекційного прогресу (СП) за рік [146]:

,
(2.44)

де У – початковий надій (4000 кг молока за рік від корів всіх
варіантів), а показник СП різний відносно кожного варіанта. У цьому разі
продуктивність (П) корів з будь-яким порядковим номером лактації (Л)
становитиме:

, (2.45)

де КФ – коригуючий показник віку.

У розрахунках продуктивності корів різних лактацій обов’язково
враховують корів, які повністю закінчили лактацію. У першому варіанті
(селекція за походженням) допущено, що 80 % приплоду виживе до введення
в череду(вік першого отелення 2 роки). Міжотельний період становить рік.
Рівень ремонту череди у третьому варіанті моделі прийнято 30%. За таких
умов корови першого варіанту моделі в середньому за життя забезпечать
отримання на двоє телят більше, порівняно з іншими варіантами (відбір за
власною продуктивністю). Але ці корови значно старші за кількістю
отелень у разі вибракування у третьому варіанті (оптимальний відбір за
продуктивністю) 67% первісток протягом першої лактації.

Величина селекційного прогресу (СП) у зазначених варіантах селекції
неоднакова через різницю інтенсивності відбору, генераційного інтервалу,
точності оцінки. У разі використання першого варіанта теличок залишають
від 56% корів. Згідно з цим від усіх корів з однаковою кількістю
лактацій залишають однакову кількість нащадків. Середня цінність
відселекціонованих корів сягає 0,704 стандартного відхилення від
середнього надою. У цьому разі генераційний інтервал дорівнює середньому
віку корів (в отеленнях). Селекційний прогрес оцінюють в 11 кг молока.
Якщо селекцію здійснюють за другим варіантом, телиць до вирощування
залишають 68% від корів-первісток і 32% – старшого віку. Генераційний
інтервал скорочується понад 1 рік. Селекційний прогрес оцінюють в 14,3
кг молока. За використання третього варіанту усіх теличок від
корів-первісток вирощують, якщо не здійснюють селекції дочок старших
корів через їх задовільну племінну цінність. У цьому разі генераційний
інтервал становить приблизно 3 роки, а селекційний прогрес – 17,7 кг.
Цей варіант практично маловірогідний, оскільки не завжди вдається
виростити усіх телят корів-первісток, а корів старшого віку –
вибракувати. У разі використання третього модифікованого варіанту
вирощують 49,3% телиць корів-первісток, 61,6% – третьої лактації і 48,4%
– старшого віку. Точність оцінки племінної цінності підвищується до
0,68. Незважаючи на значний генераційний інтервал (4,1 року),
селекційний прогрес становить 17,6 кг [146].

За величиною селекційного прогресу другий варіант значно поступається
третьому. Селекція, лише за результатами продуктивності за першу
лактацію не є оптимальною. Практично ізольовано непридатний ні перший,
ні другий варіанти. Найефективніша селекція за власною продуктивністю
корів з урахуванням походження. Теличок, відбирають на першому етапі за
походженням, а потім додатково вибраковують за результатами
продуктивності у першу лактацію. Відносно третього варіанту характерне
вирощування телиць від 75% кращих корів. У першу лактацію вибраковують
33% корів-первісток. Згідно розрахунків, цей варіант зумовлює значний
селекційний прогрес у разі поєднання з раціональною оцінкою генотипу
тварин.

Якщо вихідним прийняти надій 4000 кг молока і коригувальні чинники на
вік 1; 1,2; 1,3; 1,35 і 1,4 – відносно (, ((, (II, IV-VI, і VII-X
лактацій, то за використання другого і третього варіантів необхідно
врахувати різницю між вибракуваним і ремонтним поголів’ям. Так, якщо на
фермі залишено 43,3% корів, їх продуктивність відхилятиметься від
середньої на 0,908 [107, с. 30]. Коефіцієнт повторюваності становитиме
0,4. Кількість корів із закінченою лактацією визначають розрахунковим
методом. У разі дотримання зазначених умов продуктивність корів у
розрізі варіантів становитиме – 4987, 5356 і 5168 кг молока. Найбільший
надій забезпечить застосування другого варіанту, оскільки
корови-первістки лактують лише перші 4 місяці, а потім їх вибраковують.
Цей варіант гарантує вищі надої і від старих корів, оскільки
низькопродуктивних вибраковують протягом першої лактації: за другу
лактацію корови дають 5195 кг молока проти 4938 кг у першому варіанті.

Рентабельність різних варіантів встановлюється з урахуванням ціни
молока, виручки від м’яса вибракуваних корів і вартості проданого
молока. Витрати обчислюються на вирощування і утримання телиць до
введення нетелів у стадо, а також вартість теляти. У разі застосування
різних варіантів, витрати значною мірою залежать від продуктивності
корів-первісток: чим значніші витрати на вирощування, тим вигіднішим
стає перший варіант, де на ферму вводять мінімальне ремонтне поголів’я.

Максимальні надої корови забезпечують протягом перших 30-50 днів після
отелення, прохолост корів в цей проміжок часу призводить до зниження
надоїв молока, інтенсивність секреції молока, яка протягом перших 100
днів лактації набагато вища порівняно з наступними 200 днями. Рання
тільність корів (сервіс-період 30 днів) скорочує тривалість лактації та
знижує надої з 5 місяця тільності.

Визначення збитків від неплідності корів потребує врахування вартості
недоодержаних молока і приплоду; різниці вартості приросту первісток.
Основними чинниками визначення збитків від неплідності корів є:
тривалість періоду між отеленнями та величина середньодобових надоїв
корів, клінічний стан тварин протягом року. За цих умов маточне
поголів’я ферми ділиться на 2 групи. До першої відносять тварин клінічно
і гінекологічно здорових, які запліднюються в першу чи другу охоту.
Враховуються їхні добові надої і продуктивність за лактацію. Ця
інформація характеризує корів з нормальною відтворювальною здатністю. До
другої групи відносять тварин, які протягом року мали захворювання,
особливо гінекологічні, а подовження їх сервіс-періоду склалося через
різні порушення годування, осіменіння тощо. Враховується період між
отеленнями, середньодобовий та надій за лактацію. Ці корови
запліднюються після 2-3 і більше осіменінь. Різниця між продуктивністю
першої і другої груп корів дорівнюватиме втратам молочної продуктивності
через неплідність [104].

Збитки у розрахунку на тварину збільшуються, якщо у підприємстві
утримуються незапліднені телиці, які досягли парувального віку.
Додаткові збитки від неплідності корів – це втрати від багаторазових
безрезультатних їх осіменінь. Отже, чим довше утримується на фермі
неплідна корова і чим вища загальна продуктивність корів ферми, тим
більші збитки. Тому профілактика неплідності на фермах з високою
продуктивністю досить результативна.

Усунути яловість означає одержати приплід у корів через кожні 335-345
днів або по одному отеленню за рік. Збитки від яловості маточного
поголів’я пропонуємо визначати за формулою [144]:

,
(2.46)

де З – збитки від яловості, грн.; НМ – збитки від недоодержання молока,
грн.; НТ – від недоодержання телят, грн.; ВУ – витрати на утримання
ялових тварин, грн.

Процес управління тваринництвом повсякденно потребує інформації, яка
дозволяє достовірно і швидко оцінити стан відтворювальної здатності
маточної череди за певний відрізок часу (кількість телят, які народились
на кожні 100 маток). Недоліком цього показника –можливий контроль лише
один раз на рік. Водночас важливо одержати дані контролю і прийняти
заходи через 1,5-2 місяці після осіменіння маток. Основними показниками
відтворення стада є тривалість сервіс-періоду і кількість осіменінь на
запліднення (тільність):

,
(2.47)

де ВТ – вихід телят на 100 корів; 365 – число днів року; С – середня
тривалість сервіс-періоду; Т – тривалість тільності.

У разі визначення рівня відтворювальної здатності – “одержано телят на
100 середньорічних корів” необхідно враховувати низку причин, які
впливають на недоотримання приплоду, зниження показника молочної
продуктивності і відтворювальної здатності корів за різного рівня
управління виробництвом (табл. 2.27).

Таблиця 2.27

Причини недоотримання приплоду телят в сільськогосподарських
підприємствах Полтавської області, 2002 р.

Показники

Всього по Полтавській області в т.ч. райони

Шишацький

(найкращий) Козельщин-ський

(найгірший)

Наявність корів на 1.01.02 122083 6628 1747

Одержано телят 92930 6362 1130

Вихід телят на 100 корів 76 96 65

Вибраковано корів в I кварталі, гол.

5691

208

% 5 – 12

Аборти і мертвонароджені, гол.

4043

220

62

% 3 3 4

Подовжений сервіс-період, гол.

11779

137

% 9 – 8

Вибуло тільних корів, гол. 3267 41 124

% 3 1 7

Непридатні до відтворення корови, гол.

4449

75

% 4 – 4

Всього недоотримано телят, гол.

29229

261

606

% 24 4 35

В аграрних підприємствах Полтавської області у 2002 р. недоотримано
29229 телят – з них 9% через подовжений сервіс-період корів, 5% – через
вибракування корів в I кварталі, 4% – через наявність непридатних до
відтворення корів і 3% – через аборти. Таким чином, ми вважаємо, що
результати інтенсифікації молочного скотарства значною мірою залежать
від рівня селекційно-племінної роботи.

Висновки по розділу 2

1. Резервом підвищення продуктивності праці та зменшення виробничих
витрат у тваринництві є узгодження технологічних вимог шляхом підвищення
технічної оснащеності на основі реконструкції діючих молочних ферм.

2. Потреба машин і обладнання в умовах реконструкції визначається
наявністю площі тварино-місць, залежно від виробничого напрямку
підприємства, способу утримання тварин, розміру ферми, габаритів і
внутрішнього планування приміщень; протяжності транспортних мереж;
вартості будівельних матеріалів і витрат на будівельні роботи.

3. Потреба машин з первинної обробки молока визначається залежно від
його валового виходу, організації обробки і потужності технічних
засобів. Потребу в мобільних кормороздавачах необхідно розраховувати,
виходячи із обсягу транспортування кормів і продуктивності стаціонарних
роздавачів, а також доставки і роздавання кормів безпосередньо в
годівниці літніх таборів. Склад (марочний) машин із видалення гною із
приміщень визначається прийнятим способом утримання тварин і розміром
приміщень.

4. В аграрних підприємствах Полтавської області використовують переважно
прив’язне утримання великої рогатої худоби. Типові корівники – ТП
801-46, ТП 801-70/70, ТП 801-70/69, ТП 801-70 використовуються 15-40
років (збудовані із залізобетону – 65%, цегли – 30%, дерева – 5%).
Сучасна реконструкція полягає у ширшому застосуванні ресурсо- та
енергоощадних технологій виробництва молока з безприв’язно-боксовим
утриманням корів – підвищується рівень комплексної механізації,
зменшуються витрати праці. Безприв’язне утримання корів забезпечує
порівняно з прив’язним, вищий економічний ефект: хоча витрати кормів на
1 ц молока при безприв’язному утриманні збільшуються порівняно з
прив’язним на 15,7 %, витрати праці на 1 ц молока менші на 6,0
люд.-год., тобто більше ніж в 2 рази, а собівартість молока менша на
8,3%.

5. У разі механізованого роздавання кормів і прибирання гною доярка
обслуговує 50-60, оператор – 100-120 корів. Фактично у більшості
підприємств доярка обслуговує 25-30 корів, а тваринник – 50-75 голів
молодняку великої рогатої худоби, оскільки більшість виробничих операцій
на фермах виконується вручну.

6. Зменшення числа доїнь корів дозволяє послабити напруженість роботи на
фермах, пунктах переробки продукції тваринництва, знизити витрати праці
(приблизно на 15%) і собівартість молока. За надою на фуражну корову
3000 кг молока, витрати праці складають 4,0-4,5 люд.-год. /ц

7. Техніко-економічна оцінка свідчить, що найнижчі питомі витрати праці
і матеріально-грошових ресурсів забезпечує лінія з навантаженням кормів
ПСК-5, виготовленням кормосумішки у кормоцеху і роздаванням корму із
збиранням його залишків за допомогою транспортера КЦЛ. Витрати праці в
розрахунку на 1 голову за рік склали на лінії 7,47 люд.-год., у тому
числі на навантаження і транспортування кормів – 3,2 люд.-год.

8. В аграрних підприємствах Полтавської області Шишацького району доїння
здійснюється установками АДМ-8 у 5 підприємствах, УДЕ-8”Ялинка” і
“Тандем” у ПП “Агроекологія”, в інших – АД-100А, ДАС-2Б.

9. За мінімумом витрат праці найперспективнішою є лінія гноєвидалення з
підпідлоговим сховищем: витрати праці на корову в рік складають 2,27
люд.-год., а у разі застосування транспортерів ТСН-3,0Б – 19,8 люд.-год.
Підпідлогові гноєсховища і скреперні установки УС-10 і УС-15 дозволяють
знизити питомі витрати праці (на голову в рік) до 2,27 і 3,5 люд.-год.

10. У разі використання кормороздавачів РК-50 витрати праці на 1 ц
молока (ферма на 800 корів) складають 2,14 (АДМ-8), а КТУ-10А – 2
люд.-год. (на 6,6% нижчі). Відносно всіх кормороздавачів це зниження
знаходиться в межах 3,1-11,6% (АДМ-8) і 1,5-8,1% (доїльно-молочний блок
з УДЕ-8). За стаціонарних і мобільних роздавачів кормів використання
доїльної установки УДЕ-8 порівняно з АДМ-8 знижує витрати праці на
доїння відповідно на 40,4-56,6 і 36,0-51,4%. У разі використання РК-50 і
доїльної установки АДМ-8 витрати на доїння складають стосовно ферми на
800 корів – 1,75, 1200 – 1,61 і 1600 корів – 1,58, а УДЕ-8 відповідно
0,95; 0,96 і 0,74 люд.-год. / ц. Витрати праці на всіх операціях у разі
використання доїльної установки УДЕ-8 “Ялинка” нижчі порівняно з АДМ-8 і
стаціонарними роздавачами на 28-44 і мобільних – на 25-42%.

11. Застосування мобільних кормороздавачів знижує капіталовкладення в
машини порівняно зі стаціонарними відносно ферми на 800 корів на
14,2-33,5%.

12. Використання доїльних установок АДМ-8 “молокопровід” усуває потребу
в доїльно-молочному блоці і тварино-прогонах, що й знижує обсяг
капіталовкладень. Використання УДЕ-8 і КТУ-10А на 800 корів приносить
економію капітальних вкладень на суму – 462,7 тис. грн., АДМ-8 і КТУ-10А
– 421,6 тис. грн. , що на 8,9% менше.

13. На молочних фермах Полтавської області найбільше (91,7%)
використовують корівники типового проекту 801-23, потім – 801-46,
801-70/70, 801-70/69, 801-70. В дослідженні опрацьовані варіанти
реконструкції корівників відносно типових проектів 801-23, 801-46,
801-70 і 801-70/69.

14. Реконструкція молочних ферм аграрних підприємств Шишацького району і
доведення їх до оптимального розміру (800, 1200, 1600 корів), потребує
аналізу наступних економічних показників за такими параметрами: удій на
корову – 3000 кг; витрати кормів на 1 ц молока – 1,32 ц к. од.;
транспортування кормів від кормоцеху до корівників – на КТУ-10А +
МТЗ-50; роздавання кормів – стрічково-тросовий роздавач; доїння корів –
у доїльно-молочному блоці – установки УДЕ-8 “Ялинка”; видалення гною з
приміщень – скреперні установки УС-15 і УС-10; транспортування гною від
корівників до гноєсховища – трактор МТЗ-50 + причіп 2ПТС-4М.

15. Селекційно-племінна робота повинна бути зорієнтована на створення
конкурентоздатної череди, що потребує підвищення її продуктивності.
Утримання незапліднених телиць парувального віку призводить до значних
збитків. Додаткові збитки визначають багаторазові безрезультатні їх
осіменіння. В аграрних підприємствах Полтавської області через яловість
корів у 2001 р. недоотримано 29229 телят. Селекцію корів, від яких
залишають ремонтних телиць, можна здійснювати: I методом відхилення
продуктивності від середньої величини певної вікової групи; II – оцінки
за продуктивністю, скоригованої на вік, генетичний тренд і III – за
племінною цінністю.

16. Рівень вирощування ремонтного молодняку – найуразливіша ланка
системи племінної роботи, яка повинна забезпечувати в момент запліднення
живу масу телиць (15-18 міс.) – 330-380 кг. Корови-первістки повинні
забезпечити надій у 3,4-4,5 тис. кг молока, отримувати в процесі
вирощування середньодобовий приріст живої маси телиць 700-800 г.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕКОНСТРУКЦІЇ МОЛОЧНИХ ФЕРМ ТА
КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА

3.1. Шляхи забезпечення економічно ефективної реконструкції корівників і
телятників

Технологія виробництва продукції тваринництва – це типова система
взаємопов’язаних заходів і прийомів раціонального ведення певної галузі
тваринництва, що забезпечує оптимальні біологічні, технічні і
організаційні умови для одержання в найбільшій кількості та у відповідні
терміни високоякісної продукції за найменших витратах і найвищій
продуктивності праці [147].

Технології відрізняються між собою за рівнем інтенсивності вирощування,
способами утримання і типами годування тварин. Науковими дослідженнями
встановлено, що продуктивність корів на 59% залежить від рівня та якості
годування, на 24% від селекційної роботи і на 17% від умов утримання і
технології [148]. Сучасна технологія виробництва молока повинна бути
мало витратною, а вироблений продукт відносно дешевим, якісним і
конкурентноздатним.

В сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю
“Світанок” Шишацького району утримується 615 голів великої рогатої
худоби української червоно-рябої молочної породи. Утримання корів
прив’язне. Доїння здійснюється в переносні відра; годування – в
корівниках (грубі і соковиті корми роздають кормороздавачами КТУ-10 в
агрегаті з тракторами МТЗ-50, концентровані (в усіх приміщеннях) –
вручну; прибирання гною – скребковими транспортерами ТСН-2; напування –
із автопоїлок ПА-1. Роздавання кормів на фермі механізовано на 40,4%,
прибирання гною – на 60,4%, напування корів – на 100%.

На фермі працює бригада по догляду за тваринами в складі 71 чоловік, із
них 58 основних працівників, в тому числі 25 доярки, 19
тваринників-фуражирів, 4 нічних тваринники, 3 слюсарі, 2
обліковці-лаборанти, 2 техніки штучного осіменіння, 5 працівників
молочних блоків.

Економічні показники виробництва незадовільні. Надій на 1 корову
становить 1398 кг молока, витрати кормів на 1 ц молока – 1,8 ц корм.
од., витрати праці – 9,42 люд.-год., собівартість – 59,79 грн.,
збитковість виробництва становить – 6,7%.

Метою наших наукових розробок є удосконалення технологічних рішень та
шляхів, спрямованих на зниження витрат праці і коштів на виробництво
якісного молока.

Вихід молочної ферми аграрного підприємства з кризи і виробництво
рентабельної продукції ферми вимагає поглиблення спеціалізації,
поетапного переходу на сучасну енергозберігаючу технологію
безприв’язного утримання молочної худоби і доїння її в доїльних залах на
сучасних доїльних установках типу УДА-8А, УДА-16А [149, 150]. З нашого
погляду тривалість переходу може скласти 6-8 років.

Корови, ремонтний і молодняк на відгодівлі розміщений в СТОВ “Світанок”
Шишацького району на всіх бригадах, тому в агропідприємстві необхідно
здійснити внутрігосподарську і міжгосподарську спеціалізацію. При цьому
внутрігосподарська спеціалізація дозволить провести територіальне
розділення об’єктів по виробництву молока і вирощуванню ремонтного
поголів’я, а міжгосподарська – вирощування і відгодівлю ремонтного
молодняку великої рогатої худоби [151].

Поглиблення спеціалізації найбільш доцільно на основі реконструкції
діючих приміщень для виробництва молока. З метою втілення прогресивної
машинної технології виробництва молока на основі багатоваріантної оцінки
нами розроблені техніко-економічні обґрунтування і проект реконструкції.
Реконструкція і розширення молочної ферми СТОВ “Світанок” Шишацького
району повинна заключатися в концентрації всього поголів’я корів
аграрного підприємства на одній площі і переходу на прогресивну
технологію безприв’язного утримання.

Тваринницькі ферми є системами, схильними численним діям, які певним
чином впливають на їхнє функціонування, у тому числі і на терміни
виконання окремих операцій. Тому необхідно проводити оперативне
планування і управління, що дозволяють порівняти фактичний і плановий
стан робіт і визначити способи якнайкращого переходу до нового стану.
Причому керівництво виконанням робіт повинне проводитися не хаотично, а
з орієнтацією на кінцевий результат [152].

Оптимальний варіант, при якому досягається щонайбільший економічний
ефект в тваринництві, можна отримати за рахунок вдосконалення технології
виробництва, комплексної механізації і автоматизації всіх процесів на
фермі, більш доцільного використання машин і виробничих ресурсів.

Різноманітність існуючих способів утримання та обслуговування тварин,
застосовуваних машин і механізмів, а також різних технологій
приготування кормів і інші процеси, які розглянуті нами у попередніх
розділах, нерідко ускладнюють правильний вибір засобів і організацію
праці. Традиційні методи розрахунків і знаходження оптимальних
розв’язків не завжди дозволяють врахувати велику кількість діючих
чинників. Найефективнішим способом в таких випадках є сітьове
планування, яке останнім часом набуває все більшого поширення. Його
можна успішно застосовувати при виборі оптимального технологічного
процесу, визначення комплексу машин, планування монтажних робіт в
тваринництві тощо [152, c. 198].

У структурі собівартості тваринницької продукції в СТОВ “Світанок”
Шишацького району, витрати на зарплату молока останніми роками
становлять 33,6% не за рахунок високого рівня оплати праці, а кількості
витрачених люд.-год. Тому важливості набуває зниження витрат праці на
виробництво продукції, якого можна досягти за рахунок впровадження
механізації і автоматизації, підбору оптимального комплексу машин,
раціонального їхнього використання на основних виробничих процесах.

Оптимальна технологія обслуговування корів за допомогою сітьових
графіків на прикладі СТОВ “Світанок” Шишацького району вимагає за
критерій оцінки варіантів ухвалити питомі (на одну голову) показники
витрат праці (Зу), тривалості операції (Ту) і енергоємності операції
(Ау) (рис.3.1) [153, c. 198].

Для порівняння взято декілька варіантів технології обслуговування.
Годування тварин можна здійснювати після приготування кормів в кормоцеху
(операції За, 3б, Зв, Зг, Зд, 4) або тільки після змішування соломи з
силосом (5г). Роздавання кормів може здійснюватися чотирма різними
варіантами: мобільним кормороздавачем КТУ-10А (5а); стаціонарним
скребковим ТВК-80А (56); 3) стаціонарним кормороздавачем РКУ-200 (5в);
мобільним кормороздавачем РММ-5,0 (5г). Залежно від способу утримання
(прив’язне і безприв’язне боксове) доїння можна здійснювати в доїльні
відра (6а), молокопровід (6б) або на установці “Ялинка” (6в).
Технологічні операції і застосовувані машини залежать від ухваленого
способу утримання: 8а, 8б — при прив’язному і 8в, 8г — при
безприв’язному боксовому утриманні.

Виходячи з тих критеріїв, які були ухвалені при оптимізації,
найекономічнішою є технологія, що включає наступні операції: 0—1а—1б—2а,
2б—5г—6в—7б—7г(8в)—С, тобто найвигідніше безприв’язно-боксове утримання
тварин з доїнням на установці УДЕ-8А і видаленням гною дельта-скрепером.

Враховуючи результати сітьового планування нами розроблено різні
варіанти реконструкції приміщень молочної ферми СТОВ “Світанок”
Шишацького району:

Рис. 3.1. Сітьовий графік обслуговування корів

II варіант. Утримання корів — безприв’язне в боксах; доїння — в
доїльно-молочному блоці на установці УДЕ-8 “Ялинка”; годування — в
корівниках; роздавання кормів — стаціонарними кормороздавачами РК-50;
прибирання гною — дельта-скрепер. III варіант. Утримання корів —
прив’язне; доїння — АДМ-8 молокопровід; годування — в корівниках;
роздавання кормів — стаціонарними кормороздавачами РК-50; прибирання
гною — транспортер ТСН-3,0Б.

IV варіант. Утримання корів — безприв’язне в боксах; доїння — установка
УДА-8 “Тандем”; годування — в кормодоїльному залі полегшеного типу;
роздавання кормів — мобільні кормороздавачі; прибирання гною —
бульдозер.

V варіант. Утримання корів — безприв’язно-боксове; доїння — установка
УДЕ-8А “Ялинка”, розміщена в добудовах корівників; годування — в
корівниках; роздавання кормів —мобільні кормороздавачі; прибирання гною
— дельта-скрепер (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Економічна ефективність виробництва молока за різними варіантами
реконструкції молочної ферми СТОВ “Світанок” Шишацького району

Показники До рекон-струкції (2002 р.) Прогноз на 2008 р.

Варіанти реконструкції

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

Виробництво молока, ц

8598

32000

30800

31000

31600

32000

Витрати праці на 1 ц молока, люд.-год.

9,42

2,85

3,13

4,03

2,85

2,85

Витрати кормів на 1 ц молока, к. од.

1,80

1,24

1,24

1,24

1,24

1,24

Приведені витрати на 1 ц молока, грн.

49,5

47,8

47,2

49,6

47,4

Вартість тварино-місця, грн.

769,0

3263,1

3211,3

3058,1

3132,7

3123,6

Собівартість 1 ц молока, грн.

59,79

34,6

37,9

38,5

35,4

36,8

Обґрунтування реконструктивних рішень реконструкції, свідчать, що для
молочної ферми СТОВ “Світанок” найефективнішим буде застосування
безприв’язного утримання корів у боксах, доїння – УДЕ-8 “Ялинка”,
годування – в корівниках; роздавання кормів – мобільними
кормороздавачами; гноєвидалення – дельта-скреперною установкою УС-15.
Гній з вигульних майданчиків – бульдозером-навантажувачем ПБ-35.

Доїння корів у доїльних приміщеннях установкою УДЕ-8 “Ялинка” у СТОВ
“Світанок” доцільно і ефективно: при цьому досягається вища
продуктивність праці, ніж у разі доїння в стійлах корівника, суттєво
змінюється організація і характер праці оператора машинного доїння,
відкриваються більші можливості механізації, автоматизації і
комп’ютеризації ручних операцій. Щоб запровадити такий процес доїння
слід добудувати доїльний зал до прифермської молочної, утворюючи
доїльно-молочний блок. Це дасть змогу отримувати молоко високої якості,
суттєво спростити і здешевіти операції, пов’язані з транспортуванням
молока до молочної, підвищити економію будівництва і забезпечити хороші
умови технічного обслуговування доїльного та молочного обладнання, яке
концентруватиметься в одному місці.

Але це – віддалена перспектива. На початку необхідно добре відпрацювати
ту технологію доїння, яка є на фермі – лінійна доїльна установка ДАС-2Б
з доїльними апаратами АДУ-1 зі збором молока в доїльні відра.
Навантаження на 1 оператора машинного доїння за такої технології в СТОВ
“Світанок” не може перевищувати 25 голів, враховуючи виконання певного
обсягу робіт – участь у роздаванні кормів, випоюванні новонароджених
телят, очищення стійл, годівниць, тварин тощо. Навіть певне
розвантаження операторів машинного доїння збільшить навантаження лише до
35 голів. Наступним етапом до переходу на безприв’язне утримання тварин
і доїння їх в доїльно-молочному блоці має бути впровадження
прив’язі-відв’язі ОСПФ-26А, яка забезпечить індивідуальне
самоприв’язування корів і одночасне групове відв’язування їх, що суттєво
заощадить і полегшить працю обслуговуючого персоналу, в подальшому
будівництво доїльно-молочного блоку з автоматизованими доїльними
установками.

На фермах з безприв’язним утриманням корів доцільно застосовувати
установки типів “Тандем”, “Ялинка” (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Економічна ефективність застосування доїльних установок у СТОВ
“Світанок” Шишацького району (800 корів продуктивністю 5000 кг молока)

Показники Типи доїльних установок Відхилення (+/-)

УДЕ 8А від УДА-8

УДТ-6

“Тандем” УДЕ-8А “Ялинка”

Вартість установки, тис. грн. 75 60 -18

Кількість корів на 1 установку, гол.

180

270

+90

Необхідна кількість установок, шт.

4

3

-1

Кількість доярів, що обслуговують установку, чол.

1

2

+1

Продуктивність установки за 1 год., гол.

60

90

+30

Встановлена потужність установки, кВт

28,1

21,3

-6,8

Тривалість 1 доїння, хв. 3 3 –

Необхідна кількість доярів, чол. 4 6 +2

Трудомісткість процесу доїння, люд.-год.

38932

19467

-19465

Продуктивність праці, люд.-год. / ц

1,03

2,05

+1,02

Витрати на електроенергію, тис. грн.

142

54

-88

Амортизаційні відрахування, тис. грн.

7,9

4,3

-3,6

Витрати на експлуатацію, тис. грн.

в т. ч. на 1 ц молока, грн.

57,9

1,4

44,9

1,1

-13

-0,3

Енергомісткість, кВт /год.-ц 27,3 10,4 -16,9

Застосування доїльної установки УДЕ-8А “Ялинка” порівняно з установкою
УДТ-6 “Тандем” є більш енергоощадним: енергомісткість 1 ц менша на 16,9
кВт / год., витрати на експлуатацію – на 13 тис. грн., продуктивність
праці вища на 1,02 люд.-год. / ц. Доїння корів установкою УДЕ-8А
“Ялинка” значно зменшить тривалість видоювання корів, тобто знизить
річний фонд часу доїння корів (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Тривалість видоювання корів на установках різного типу

Показник Тип доїльної установки Переваги використання доїльної установки
УДЕ-8А

ДАС-2Б, АД-100А

(до реконструкції) УДЕ-8А

(після реконструкції)

Один оператор видоює за 1 год., гол.

15

50

+35

Витрати часу в середньому на видоювання 1 корови, хв.

4,0

1,0

-3,0

Кількість корів у технологічній групі, гол.

25

25

Тривалість видоювання корів технологічної групи, хв.

100

25

-75

Так, у разі доїння на автоматизованій доїльній установці УДЕ-8А “Ялинка”
кожний оператор за 1 годину видоює відповідно 45-50 корів, якщо ж
застосувати автоматизовані аналогічні установки (автоматизовані –
доїння, машинний додій і відключення доїльних апаратів) оператор може
видоїти 55-60 корів за годину, що значно здешевить виробництво молока.

Для обліку кількості молока, надоєного від групи (25 корів) доцільний
монтаж 2 самостійних ліній молокопроводів (облік молока від кожної
корови здійснюватиметься за допомогою лічильника УЗМ-10).

Первинна обробка видоєного молока включає очищення, охолодження і
зберігання молока до його відправки на продаж. Чим коротший шлях і
тривалість часу від видоювання до охолодження молока, тим вищої якості
воно буде за рахунок гальмування розвитку мікроорганізмів. Ми пропонуємо
у СТОВ “Світанок” запровадити двохступеневе очищення свіжо видоєного
молока: спочатку застосовувати фільтри з великою пропускною здатністю з
поліефірного полотна (ТУ 70.568282-92), потім фільтр з меншою пропускною
здатністю із голкопробивного термос кріпленого полотна (ТУ 17.255-85).

Необхідно застосовувати і двохступеневе його охолодження: спершу на
потокових пластинчатих охолодниках і доохолоджувати в
резервуарах-холодильниках, поступово змішуючи охолоджене і
напівохолоджене свіжо видоєне молоко.

Реконструйована ферма комплектуватиметься поголів’ям корів із власного
стада аграрного підприємства, придатних до машинного доїння. Нетелей
вирощуватимуть на спеціалізованій фермі. Ремонт стада проводитиметься
першотільними, перевіреними на придатність до умов механізації
технології, коровами.

Сухостійні корови формуватимуться в групи і до отелення утримуватимуться
окремо від лактуючих в тих же боксових корівниках. В пологове відділення
корів переводитимуть за 8-10 днів до отелення, а через 20 днів після
отелення – в існуючі виробничі групи.

Отели корів здійснюватимуться рівномірно протягом року в пологовому
відділенні. Телят переводитимуть у профілакторій, де їх утримуватимуть
до 20-добового віку в індивідуальних клітках. Із профілакторію телят
переводитимуть у приміщення вирощування до 4-місячного віку. Утримання –
безприв’язне, в клітках з щілинною підлогою. Телят у віці 4-10 місяців
утримуватимуть безприв’язно, маленькими групами, окремо теличок і
бичків.

Бонітування молодняку проводитимуть у 10-місячному віці і залежно від
племінної цінності, реалізуватимуть як племінний або відгодовуватимуть
на м’ясо.

Нетелі в 5-місячному віці переводитимуть в контрольний корівник
безприв’язного утримання. В контрольному корівнику технологія аналогічна
основному корівнику з доповненнями: організація роздою і визначення
придатності корів до машинного доїння.

Корів запліднюють замороженою спермою відповідно до плану
селекційно-племінної роботи. Охота у корів виявляється в приміщеннях
відпочинку, на вигульних майданчиках і під час руху на годування і
доїння. На виході із доїльної установки, корів в охоті направлятимуть у
пункт штучного осіменіння, який розміщено поряд з доїльною установкою.

Реконструкція ферми на основі прогресивних технологій дозволяє
раціональніше використовувати трудові ресурси, забезпечує значне
підвищення продуктивності праці. Основною формою організації праці на
комплексі є спеціалізована виробнича бригада. За бригадою закріпляють
приміщення, поголів’я тварин і необхідні засоби виробництва. Бригаді
визначають план виробництва молока, ліміти витрат праці і засобів. Всі
члени бригади, однаковою мірою відповідають за дотримання ліміту витрат,
кількість і якість виробленої продукції. На фермі доцільна двозмінна
робота основних працівників – доярок, тваринників, обслуговуючих
доїльний майданчик, механізаторів, операторів кормоцеху. У всіх
працівників 7-годинний робочий день. На кожній зміні призначається 1
старший працівник, не звільнений від основної роботи. За керівництво
зміною доплата становить 10 % заробітної плати отриманої за основну
роботу.

За комплексної механізації виробничих процесів, передбачених
реконструкцією, які базуються на серійних машинах, на фермі звільняється
10 чоловік, навіть у разі збільшення поголів’я корів на 200 голів.
Навантаження на оператора машинного доїння в пологовому відділенні
складе 20, основного стада – 50, оператора з обслуговування тварин – 129
корів (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Штат працівників ферми за різних варіантів її реконструкції, чол.

Категорії працівників До рекон-струкції Варіанти реконструкції

І ІІ ІІІ ІV V

Всього працівників 71 61 63 65 65 61

В т.ч. основних 58 43 44 50 45 44

підмінних 13 14 13 12 15 14

інших – 4 6 3 5 3

За визначеним варіантом реконструкції молочної ферми СТОВ “Світанок”,
кількість працівників становитиме 61 чоловік, в тому числі основних 44
(на 14 менше чисельності працівників ферми до реконструкції) (табл.
3.5).

Таблиця 3.5

Штат основних працівників молочної ферми СТОВ “Світанок” Шишацького
району, чол.

Категорії працівників До реконструкції (600 корів) Після реконструкції
(800 корів) Відхилення (+/-) після до реконструкції

Оператори машинного доїння 25 15 -10

Оператори по догляду за тваринами

19

7

-12

Оператори пологового відділення

5

+5

Оператори профілакторію – 1 +1

Нічні чергові 4 4 –

Технік штучного осіменіння 2 2 –

Механізатори кормоцеху – 2 +2

Механізатори роздавання кормів і прибирання гною

3

+3

Оператори молочного блоку 5 2 -3

Слюсарі-налагоджувачі-електрики

3

3

Всього 58 44 -14

Зменшення кількості працівників у разі збільшення поголів’я корів
визначає можливість значного зниження витрат праці на 1 ц молока і
підвищення ефективності його виробництва (табл. 3.6). Після
реконструкції середньорічне поголів’я ферми складе 800 корів, їх
продуктивність – 4000 кг. Річне виробництво молока зросте на 23402 ц.
Порівняно з колишньою технологією, реконструкція молочної ферми дозволяє
зменшити собівартість молока на 22,99 грн., витрати праці – на 6,57
люд.-год. До реконструкції відбувалось перевитрачання кормів не
забезпечене відповідною продуктивністю корів, після реконструкції –
корми витрачаються раціонально (1,2 ц к. од. на 1 ц молока). Прибуток з
1 ц молока становитиме 15,6 грн. Реконструкція ферми СТОВ “Світанок”
потребує понад 2 млн. грн. капітальних вкладень, які за рівня
рентабельності виробництва молока 42,4% окупляться за 4,6 роки.

Таблиця 3.6

Економічна ефективність виробництва молока в СТОВ “Світанок” Шишацького
району Полтавської області після реконструкції

Показники До реконструкції

(2002 р.) Після реконструкції

(2008 р.) Відхилення (+/-) після до реконструкції

Поголів’я корів, гол. 615 800 +185

Річне виробництво молока, ц

8598

32000

+23402

Надій молока на одну корову, кг

1398

4000

+2602

Кількість працівників, чол. 71 61 -10

Витрати праці на 1 ц молока, люд.-год.

9,42

2,85

-6,57

Витрати кормів на 1 ц молока, ц корм. од.

1,8

1,2

-0,6

Приведені витрати на 1 ц молока, грн.

45,1

+45,1

Вартість тварино-місця, грн. 769,0 3588 +2819

в т.ч. додаткові капітальні вкладення, грн.

2819

+2819

Собівартість 1 ц молока, грн.

59,79

36,80

-22,99

Прибуток (збиток) з 1 ц молока, грн.

-4,00

15,6

+19,60

Рівень рентабельності виробництва молока, %

-6,7

42,4

+49,1%

Окупність капітальних вкладень, років

4,6

Велику рогату худобу у СТОВ “Світанок” вирощують у двох місцях: ферма з
4 приміщень (ТП 801-48) на 1280 гол., і відкритий майданчик на 400
тварино-місць. На відгодівельній фермі зосереджено поголів’я великої
рогатої худоби у віці від 20-денного до 18-місячного віку, на
відгодівельному майданчику утримують тварин старше 12 місяців.

Технологія ферми наступна: телят приймають на ферму різного віку (від
30-денного до 6-7-місячного). Після карантину в ізоляторі (30 днів)
тварин переводять в приміщення дорощування, де їм згодовують норму
молочних кормів (200-300 л знятого молока чи еквівалентну кількість
ЗЦМ). Утримання телят 2-3 місячного віку прив’язне в чотирьох рядних
капітальних приміщеннях. Телят старшого віку комплектують в групи з
врахуванням ідентичності за віком і живою масою. Телят до 3-місячного
віку утримують прив’язно, а до 6-7 місяців – безприв’язно. В період
підготовчої відгодівлі (6-7 – 12-14 міс.) утримання прив’язне і в
заключному періоді (після 12 міс.) – безприв’язне.

Удосконалюючи технологію вирощування телят ефективним є варіант за якого
реконструюють приміщення під безприв’язне утримання. Річний цикл
виробництва поділяється на чотири періоди: I – дорощування з 7- до
9-місячного віку; II – попередня відгодівля з 10- до 12-місячного віку;
III – інтенсивна відгодівля з 13- до 15-місячного віку; IV – заключна
інтенсивна відгодівля з 16- до 18-місячного віку (табл.3.7).

Таблиця 3.7

Жива маса молодняку великої рогатої худоби по періодах вирощування і
відгодівлі

Періоди відгодівлі в віці, міс. Термін відгодівлі, днів Жива маса на
початок відгодівлі, кг Жива маса в кінці відгодівлі, кг Приріст за
період відгодівлі, кг Добовий приріст, г

7-9 90 160 214 54 600

10-12 90 214 277 63 700

13-15 90 277 349 72 800

16-18 90 359 430 81 900

Отже, за умови отримання в I період добового приросту 600 г і заключний
– 900 г, жива маса тварини 18-місячного віку буде становити 430 кг на
основі силосно-сінажно-концентратного типу годування. Склад раціону
годування включає, %: силос – 40, сінаж – 30, солома – 5, концентрати –
25. Годування трьохразове: вранці – сумішка із половини добової норми
силосу, соломи і концентрованих кормів; вдень – сінаж і половина добової
норми концентрованих кормів; ввечері – половина добової норми силосу і
соломи.

В приміщеннях і на відгодівельних майданчиках корми роздаватимуться
мобільними засобами: зелена маса, силос, подрібнена солома –
кормороздавачі КТУ-10А, концентровані корми – кормороздавачі КУТ-3,0А.
Силос, солома і зелена маса в засоби роздавання кормів з місць
зберігання планується навантажувати грейферним навантажувачем ПЕ-0,8. По
типу порога – сумісне шарове навантаження силосу з соломою, змішування
їх в процесі роздавання. У разі переведення тварин на безприв’язне
утримання виникає потреба заміни засобів для прибирання гною.
Безприв’язне утримання худоби на щілинних підлогах, глибокій підстилці,
суцільних підлогах і в боксах забезпечує високу економічну ефективність
її вирощування: витрати праці не перевищують 7 люд.-год. на 1 ц
приросту, а питомі капітальні вкладення в одне тварино-місце – 700 грн.

У СТОВ “Світанок” Шишацького району планується освоєння вирощування і
відгодівлі худоби на глибокій підстилці. За цієї умови навантаження з
обслуговування тварин на одного працівника підвищуються до 152 голів.
При утриманні худоби на суцільних підлогах витрати праці в порівнянні з
утриманням на глибокій підстилці зростають на 36%. Це пов’язано з тим,
що в місцях відпочинку тварин, гній нагромаджується в лігвах, звідки
його вручну потрібно зіштовхувати в гнойову зону. Додаткові роботи по
очищенню секцій від гною в цілому по фермах з таким утриманням знижують
навантаження з обслуговування худоби на 27 %. Напування тварин в
приміщеннях здійснюватиметься як і раніше за допомогою індивідуальних
напувалок ПА-1, встановлених по 4 на групу, а на майданчиках – груповими
напувалками АГК-4.

Собівартість виробництва м’яса великої рогатої худоби значною мірою
залежить від ухваленого способу утримання тварин. Приріст живої маси при
утриманні худоби на глибокій підстилці дешевший порівняно із утриманням
на щілинних підлогах на 28%, а в боксах на 17%.

При утриманні худоби на щілинних підлогах на 1 ц приросту живої маси
витрачається 70,3 кг палива, на глибокій підстилці 7,2 кг,
електроенергії — відповідно 98 і 38 кВт, води — 13,9 і 5,5 м3, тобто
різниця по цих витратах складає 53 грн. на користь глибокої підстилки.
Важливо відзначити, що на створення оптимального мікроклімату в
тваринницьких будівлях, для опалювання, гарячого водозабезпечення,
роботи машин і механізмів, витрати енергії, залежать від способів
утримання тварин. При реконструкції і розширенні ферм вирощування і
відгодівлі великої рогатої худоби на 800 тварино-місць загальні витрати
палива при безприв’язному утриманні тварин на щілинних підлогах складає
130 т/рік, на глибокій підстилці лише 14, витрати електроенергії —
відповідно 167 і 75 тис. кВт. Це має величезне народногосподарське
значення з економії витрат енергетичних і сировинних ресурсів країни.

В структурі собівартості приросту маси дещо нижче частка оплати праці
при безприв’язному утриманні худоби на глибокій підстилці. По інших
статтях витрат показники не мають істотних відмінностей.

При реконструкції і розширенні ферм відбувається інтенсивне збільшення
виробничих фондів. Фондовіддача при різних варіантах безприв’язного
утримання впливає на окупність фондів і капітальних вкладень. При
утриманні худоби на глибокій підстилці і суцільних підлогах виробництво
продукції на 100 грн. основних фондів складає 55—58 грн., в боксах —на
23,6% менше, на щілинних підлогах —на 30,9%. Це пов’язано перш за все з
розміром питомих капітальних вкладень. Окупність капітальних вкладень
при різних варіантах безприв’язного утримання худоби не перевищує 4
років.

Продуктивність тварин значно залежить від забезпечення оптимального
мікроклімату і опромінення тварин ультрафіолетовим промінням,
застосування автоматизованих систем регулювання мікроклімату підвищує
продуктивність тварин на 10-15 %, що забезпечує окупність капітальних
вкладень на протязі півроку експлуатації. Впровадження запропонованої
нами технології відгодівлі молодняку дасть змогу покращити економічні
показники (табл. 3.8.).

Таблиця 3.8.

Економічна ефективність різних способів утримання молодняку великої
рогатої худоби

Показники Способи утримання Відхилення (+/-) утримання на глибокій
підстилці від утримання на щілинній підлозі

На щілинній підлозі На глибокій підстилці

Поголів’я молодняку великої рогатої худоби, гол.

1000

1000

Середня маса 1 гол. при постановці, кг

160

160

Середня маса 1 гол. при реалізації, кг

400

400

Загальна кількість приросту, ц 2738 2738 –

Загальний обсяг виробленої продукції, ц

4338

4338

Вартість тварино-місця, грн. 600 500 -100

Вартість технічних засобів, тис. грн.

150,0

56,0

-94,0

Вартість будівель, тис. грн. 50,0 40,6 -9,4

Продуктивність праці, ц/люд.-год. 0,27 0,54 +0,27

Виручка від реалізації молодняку, тис. грн.:

1625,11

1625,11

у т.ч. 30% вищої вгодованості 5,1 5,1 –

60% середн. вгодованості 98,9 98,9 –

10% нижче середньої 8,7 8,7 –

Загальна сума витрат виробництва яловичини, тис. грн.:

1420,8

1355,8

-65,0

у т.ч. пов’язані з вирощуванням молодняку до 6-міс. віку

320,0

320,0 –

амортизаційні відрахування:

по техн. засобах

27,0

10,1

-16,9

по будівлях 1,5 1,2 -0,3

електроенергія 31,2 31,2 –

оплата праці 10,8 8,5 -2,3

корми 862,5 862,5 –

ветобслуговування 20,0 20,0 –

підстилка – 30,0 +30,0

інші 145,5 72,3 -73,2

Прибуток, грн. 204,3 269,3 +65,0

Собівартість 1 ц приросту, грн. 327 312 -15

Рентабельність виробництва, % 14,4 19,9 +5,5

В окремі роки по багатьох господарствах відчувався значний дефіцит
соломи для використання на підстилку. Цей є одним з серйозних стримуючих
чинників більш широкого застосування такого способу утримання. У зв’язку
з цим важливе значення має варіант безприв’язного утримання молодняку
великої рогатої худоби на щілинних підлогах. Але наші розрахунки
показують, що навіть при купівлі соломи рентабельність утримання
молодняку на глибокій підстилці буде вищою порівняно з утриманням на
щілинній підлозі на 5,5%.

На підставі економічного аналізу ряду технологічних ліній і об’єктивних
можливостей СТОВ “Світанок” Шишацького району ухвалено поступовий
перехід всього молодняку великої рогатої худоби на безприв’язне
утримання на глибокій підстилці шляхом переобладнання будівель.

Існуючі тваринницькі будівлі по відгодівлі молодняку великої рогатої
худоби, до переобладнання розраховані на 300 голів кожне. Капітальні
вкладення на переобладнання складуть 150 тис. грн. Вартість однієї
будівлі зросте на 37,5 тис. грн., але завдяки збільшенню місткості
приміщень собівартість одного тварино-місця знизиться на 23,2 грн., або
на 7%.

Такі наші розробки і пропозиції, щодо проведення ефективної
реконструкції корівників і телятників у СТОВ “Світанок” Шишацького
району Полтавської області.

3.2. Оптимізація капітальних вкладень в реконструкцію молочних ферм

Нарощування обсягів виробництва молока вимагає відповідного розвитку
матеріально-технічної бази галузі. Збільшення розмірів виробничих фондів
можливе лише за рахунок додаткових вкладень матеріальних і грошових
засобів, направлених на розширення виробничого потенціалу молочного
скотарства. Стійкий розвиток галузей агропромислового комплексу в умовах
становлення ринкових відносин потребує інвестиційної активності, надання
підприємствам необхідних грошових і матеріальних ресурсів [154].

Проблема інвестування відтворення, одного з найважливіших продуктів –
молока, вимагає обґрунтування перспектив, напрямів виробництва і
конкретних форм використання матеріальних і трудових ресурсів, вона є
ключовою у розвитку АПК України. Однією з найважливіших складових цієї
проблеми є забезпечення економічно обґрунтованого співвідношення обсягів
виробництва і використовуваних ресурсів на основі поетапного оновлення
основних виробничих фондів. Ресурсно-фінансове забезпечення АПК ставить,
як пріоритетне завдання сучасності, технічне переозброєння і
реконструкцію діючого виробничо-технічного потенціалу молочних ферм, що
вимагає глибокого наукового аналізу шляхів вирішення цієї проблеми,
виявлення реальних економічних умов динамічного здійснення цього процесу
[155, 156].

Одна з основних економічних проблем молочного скотарства – необхідність
управління моральним зношуванням приміщень і обладнання. Ця проблема
може успішно вирішуватися шляхом реконструкції.

Необхідно прагнути здійснювати реконструкцію молочних ферм в період
максимально наближений до закінчення термінів амортизації основних машин
і обладнання [157].

На об’єктах, де здійснюється лише реконструкція і технічне
переобладнання, економічна ефективність капітальних вкладень вища, ніж
на об’єктах зі значним розширенням. Так, реконструкція корівника
типового проекту 586 пк-62 (прив’язне утримання) під безприв’язне
утримання корів з роздаванням кормів стрічково-тросовим роздавачем,
доїнням в доїльно-молочному блоці, прибиранням гною установками УС-15
дозволяє збільшити місткість приміщення на 12% (з 200 до 224 корів).
Заміна стрічково-тросового кормороздавача на РК-50 в цьому варіанті
дозволяє збільшити його місткість на 18% (до 236 корів). Застосування
комбібоксового утримання, роздавання кормів кормороздавачем КТУ-10А,
доїння на установці “Ялинка” дозволяє збільшити місткість приміщення на
28,5% (до 257 корів). Якщо реконструювати цей корівник під
безприв’язно-боксове утримання з годуванням і доїнням кормо-доїльному
приміщенні, то його місткість збільшується на 73% (до 346 корів) [158,
159].

Значний економічний ефект досягається у випадках розвитку тваринницьких
об’єктів за рахунок часткових змін окремих приміщень. Тому необхідно
враховувати, що реконструкція – перманентний процес і за сучасною
реконструкцією будуть і інші зміни функціонуючих фондів, викликані
науково-технічним прогресом. У зв’язку з цим, не доцільно віддавати
перевагу тим рішенням, які забезпечують мінімальну капіталоємність в
теперішній час, але не дозволяють використовувати досягнення
науково-технічного прогресу, оскільки наступна реконструкція вимагатиме
невиправданого збільшення капітальних вкладень.

Співвідношення нового будівництва та реконструкції тваринницьких ферм на
кожному етапі розвитку аграрного підприємства визначається рівнем
розвитку продуктивних сил, оснащеності галузі та станом основних
елементів матеріально-технічної бази, динамікою поголів’я. Основна маса
капітальних вкладень в молочне скотарство, враховуючи нормативи
капітальних вкладень, повинна спрямовуватися на реконструкцію діючих
приміщень (табл. 3.9) [160].

Таблиця 3.9

Співвідношення капітальних вкладень у нове будівництво і реконструкцію
молочних ферм (у відсотках).

Показники Молочні ферми Нетельні і відгодівельні ферми Всього

Нове будівництво 22,9 42,5 31,3

Реконструкція 77,1 57,5 68,7

Молочна ферма СТОВ “Світанок” Шишацького району не повністю
укомплектована основними та допоміжними об’єктами, які б могли
забезпечувати виробництво високоякісної продукції. Тому поруч з
реконструкцією функціонуючих приміщень, будуються передбачені нормами
технологічного проектування основні і допоміжні виробничі об’єкти. Сума
капітальних вкладень на будівельну частину реконструкції молочної ферми
СТОВ “Світанок” залежить від обсягу робіт з розширення і реконструкції
стосовно цільового завдання (табл. 3.10).

Таблиця 3.10

Капітальні вкладення в будівельну частину реконструкції тваринницьких
приміщень молочної ферми СТОВ “Світанок” Шишацького району Полтавської
області

Назва робіт

Обсяг робіт Вартість, грн.

одиниці роботи всього обсягу робіт

Демонтажні роботи і розбирання

Розбирання годівниць із збірного залізобетону, м

540

5,00

2700

Розбирання цегляної кладки перегорож і стін, м3

200

10,00

2000

Фундаменти

Укріплення стрічкових фундаментів, м3 355 25,00 8875

Стіни

Кладка цегляних стін, м3 960 30,00 288000

Отвори

Встановлення зовнішніх дверних блоків, м2

188

15,00

2820

Всього х х 45195

Найбільшу питому вагу капітальних вкладень у будівельну частину займають
роботи пов’язані з кладкою цегляних стін – 63,7%, оскільки планується
три існуючих корівники з’єднати перехідною галереєю, добудувати корівник
на 400 голів і доїльно-молочний блок, понад 9 тис. грн. (19,6%)
коштуватимуть підприємству роботи з укріплення стрічкових фундаментів.
Вартість демонтажних робіт є порівняно найнижчою (10,3%), що підтверджує
відносну дешевизну реконструкції порівняно з новим будівництвом.

Одночасно з визначенням обсягів капітальних вкладень на будівельні
роботи необхідно врахувати витрати на машини і обладнання для створення
комплексно-механізованої молочної ферми шляхом реконструкції. Кількість
необхідних машин, для розрахункового поголів’я (800 гол.)
реконструйованої молочної ферми (питома вага інших вікових груп тварин
до поголів’я корів

складе: корови в пологовому відділенні – 0,10-0,12%, телята від
народження до 20-добового віку – 0,10-0,12%), розраховано з врахуванням
системи утримання корів. Потреба в доїльних установках розрахована на
дійне поголів’я корів, кормороздавачах – виходячи із необхідної для
транспортування кількості кормів, гноєтранспортерах – відповідно до
безприв’язної системи утримання (табл. 3.11).

Таблиця 3.11

Комплекти машин та обладнання необхідні для реконструйованої молочної
ферми з безприв’язним утриманням корів в СТОВ “Світанок” Шишацького
району Полтавської області

Назва машин Марка машин Потреба на 800 корів, шт. Вартість, грн.

Трактор ЮМЗ, МТЗ 4 176250

Кормороздавач КТУ-10А 3 43530

Кормороздавач стаціонарний

(для пологового відділення) ТВК-80

стрічковий

2

12630

Навантажувач кормів

ПСН-1 М (ПСК-5)

1

8230

Причепи

2 ПТС-4М-785 А

7

36170

Жатка-подрібнювач КИР-1,5 1 38760

Доїльна установка

(для пологового відділення)

АД-100

1

13000

Доїльна установка “Ялинка” УДЕ-8А 3 178000

Пароутворювач (Д-721) КВ-300

2

6300

Гноєтранспортер

(для пологового відділення) ТСН-3,0Б

1

14800

Гноєтранспортер УС-15 4 24200

Автонапувалка ПА-1 227 10215

Автонапувалки групові АГК-4 15 13410

Установка для напування телят УВТ-20 1 9870

Автомолокоцистерна АМЦ-2,8 1 6400

Обладнання молочного блоку Комплект 1 65830

Обладнання кормоцеху Комплект 1 37113

Бульдозер БН-1 1 46000

Навантажувач-екскаватор ПЗ-0,8 1 16230

Таким чином, всі засоби механізації (навантажувачі кормів, трактори,
кормороздавачі, доїльні установки тощо), обладнання допоміжних
приміщень, витрати на будівельні роботи і матеріали включено в загальний
обсяг капітальних вкладень ферми. Крім того в додаткових капітальних
вкладеннях враховано витрати на будівництво доріг на території ферми,
мережі каналізації, огорожу і благоустрій (табл. 3.12).

Таблиця 3.12

Обсяги капітальних вкладень у створення комплексно-механізованих
об’єктів шляхом реконструкції молочної ферми СТОВ “Світанок” Шишацького
району

Капітальні вкладення Сума, тис.грн. Структура, %

Всього 2700 100

в т.ч. в існуючі об’єкти 1285,2 47,6

Додаткові вкладення 1414,8 52,4

в т.ч. нове будівництво 963,9 35,7

реконструкція 450,9 16,7

Будівництво нових об’єктів при реконструкції молочної ферми спонукає до
значних обсягів (35,7%) капітальних вкладень, але дасть змогу
застосовувати прогресивні ресурсо- і енергоощадні технології виробництва
молока, здатні знизити собівартість і підвищити рівень рентабельності
виробництва молока, а в свою чергу і скоротити термін окупності
капітальних вкладень до 4-5 років.

Реконструкція молочної ферми СТОВ “Світанок” Шишацького району нами
представлена у 5 варіантах реконструкції приміщень (при цьому враховані
всі вимоги реконструкції) за однієї технології виробництва продукції
(безприв’язне утримання корів) з метою оптимізації обсягу капітальних
вкладень (табл. 3.13).

При розрахунку потреб в загальнофермських машинах враховано норму
навантаження на машину за максимальним обсягом робіт протягом доби і
експлуатаційну продуктивність машини (табл. 3.14).

Здійснення докорінної реконструкції молочної ферми СТОВ “Світанок”
Шишацького району змінить технологію утримання тварин

Таблиця 3.13

Будівництво додаткових об’єктів, тис. грн.

Показники Варіанти реконструкції

І ІІ ІІІ ІV V

Загальний обсяг капітальних вкладень

869,8

857,4

880,1

878,4

857,7

в т.ч. кормоцех 96,3 96,3 96,3 96,3 96,3

пологове відділення 136,3 93,8 146,0 133,8 123,3

силосні траншеї 31,9 31,6 40,1 31,9 40,1

гноєсховище 35,9 35,9 35,9 35,9 35,9

вигульні майданчики 96,9 71,7 86,5 96,9 64,4

корівник з доїльно-молочним блоком

449,9

462,0

418,0

438,4

433,6

добудови до кормової і молочної

22,6

66,1

57,3

45,2

63,9

Реконструкція старих приміщень 483,0 415,7 467,6 428,0 469,7

Таблиця 3.14

Капітальні вкладення в технічні засоби реконструйованої молочної ферми
СТОВ “Світанок” Шишацького району, тис. грн.

Назва процесу Потреба в техніці для ферми на 800 корів за різних
варіантів реконструкції тваринницьких приміщень

І ІІ ІІІ ІV V

Доїння і первинна обробка молока

292

225

240

263

240

Навантаження, транспортування, приготування і роздавання кормів

170

244

196

215

215

Напування тварин 84 60 73 80 73

Прибирання, навантаження, транспортування гною

156

115

122

115

115

Теплозабезпечення 35 39 40 35 40

з прив’язного на безприв’язне, а поголів’я корів на фермі збільшиться з
600 до 800 корів. Передбачувана технологія наступна: утримання тварин
–безприв’язне; доїння в доїльно-молочному блоці на установках УДЕ-8А
“Ялинка”; роздавання кормів – КТУ-10А; прибирання гною скребковими
транспортерами УС-15, УС-10. Вартість реконструктивних робіт складає
2700 тис. грн., річні потенційні можливості капітальних вкладень – 450
тис. грн., тобто вартість реконструкції значно перевищує потенційно
можливі річні капітальні вкладення. В цьому випадку виникає потреба
обґрунтування пооб’єктної послідовності здійснення реконструкції.
Використовуючи принцип максимальної віддачі вкладених коштів в
найкоротші терміни пропонується при переході з прив’язного на
безприв’язне утримання тварин зі збільшенням поголів’я до 800 голів в
перший рік збудувати кормоцех і кормову зону. Це дозволить (з
врахуванням етапів реконструкції) збільшити продуктивність корів на 15%,
собівартість 1 ц молока складе 45,5 грн., приведені витрати – 56,2 грн.,
а рівень рентабельності – 20,8%. На другий рік – здійснити реконструкцію
корівників і збудувати доїльно-молочний блок (на 800 корів). Результат –
ліквідація ручного роздавання кормів і прибирання гною, створюватимуться
умови освоєння нової технології, відпрацьовуватиметься організація праці
операторів машинного доїння і тваринників – погоничів корів до
доїльно-молочного блоку та інші роботи.

Після здійснення другого етапу реконструкції собівартість 1 ц молока
складе 43,0 грн., приведені витрати – 53,5 грн., рівень рентабельності
виробництва молока – 24,3%. На третій рік добудуються всі необхідні
об’єкти: гноєсховище, санітарний блок, ізолятор тощо.

На четвертий рік збудується четвертий корівник на 400 голів. До того
часу вже буде освоєна прогресивна технологія і організація праці. В
результаті собівартість 1 ц молока складе 36,8 грн. приведені витрати –
45,0 грн., рентабельність виробництва молока – 42,4%. Додаткові
капітальні вкладення окупляться за 4,6 роки.

При обґрунтуванні розміру капітальних вкладень у реконструкцію молочних
ферм важливим питанням є також удосконалення генерального плану при
виконанні архітектурно-планувальних робіт.

Існуючі молочні ферми за технічним рівнем повинні бути доведені до
сучасних високомеханізованих аграрних підприємств. При реконструкції
ферми вирішується комплекс економічних, технічних, соціальних,
архітектурно-планувальних і інших завдань [161].

Економічні завдання включають: збільшення обсягів виробництва продукції,
покращення її якості, поглиблення спеціалізації виробництва, втілення
наукової організації праці, зниження витрат праці, собівартості
продукції, підвищення рентабельності виробництва. Технічні завдання
заключаються у втіленні нової техніки і технології, створенні умов для
підвищення продуктивності тварин, збільшенні потужностей будівель,
підвищенні рівня інженерного обладнання, заміні зношених конструкцій,
переплануванні і перебудові чи добудові приміщень. Соціальні завдання
заключаються у підвищенні культури виробництва і праці, технічної
естетики виробництва, заміні ручної праці механізованою, покращенні
санітарних умов праці.

В архітектурно-планувальні завдання входять удосконалення генерального
плану, усунення недоліків у забудові ферми, зонуванні території.
Основний принцип удосконалення генерального плану – врахування всіх
технологічних, економічних, інженерно-технічних, санітарно-естетичних
вимог, а також природнокліматичних, геологічних і топографічних умов.

Удосконалення генерального плану молочної ферми СТОВ “Світанок”
Шишацького району Полтавської області полягає в забезпеченні потоковості
виробництва, створенні сприятливих умов для виконання виробничих
процесів, зонуванні території, блокуванні приміщень і споруд, досягненні
компактності забудови, адже тварини тут розміщені у окремо стоячих,
технологічно роз’єднаних приміщеннях: два корівника збудовані за типовим
проектом 801-23, два за типовим проектом 586пк-62, кормоцех,
силососховище, водонапірна башня і пожежний резервуар. Утримання корів –
прив’язне. Забудова ферми здійснювалась за технологічно розробленою
схемою генерального плану в якій було передбачено можливе розширення
ферми (територія ферми – 7 га, сформовані зони).

Рекомендації щодо реконструкції молочної ферми не безпідставні: аграрне
підприємство має резерви для розвитку кормової бази (рілля – 4332 га);
молочна ферма забезпечена достатньою кількістю води, електроенергії, всі
виробничі об’єкти сполучені між собою дорогами з твердим покриттям.

Проектом реконструкції молочної ферми СТОВ “Світанок” Шишацького району
передбачено збільшити місткість ферми з 600 до 800 голів, з метою
збільшення розміщення поголів’я у тих же корівниках, втілення
прогресивної технології виробництва молока на основі удосконалення
технологічних ліній утримання тварин, кормоприготування, роздавання
кормів, прибирання гною.

Удосконалений генеральний план молочної ферми СТОВ “Світанок” Шишацького
району передбачає блокування приміщень і споруд основного виробничого,
підсобного і допоміжного призначення з метою підвищення компактності
забудови, скорочення протяжності комунікацій.

На генеральному плані (рис. 3.2) позначено проектні, існуючі і
приміщення, які підлягають реконструкції. Так, для розміщення
запланованого поголів’я (800 корів) передбачена реконструкція наявних
корівників №2 для дійних корів, №3 – для 108 сухостійних корів і 48
дійних корів, №4 – для нетелей, №5 – для 96 глибокостільних і
новотільних корів. Окрім реконструкції функціонуючих приміщень
передбачається будівництво одного корівника на 400 місць, в якому буде
розміщено 348 дійних корови (додаток В рис.1). Після реконструкції в
усіх корівниках буде запроваджено безприв’язне утримання корів і нетелей
в індивідуальних боксах.

З’єднання приміщень для утримання тварин передбачено відповідно до
технологічного процесу (впровадження безприв’язного утримання корів з
доїнням в доїльно-молочному блоці). Пологове відділення ізольовано від
інших приміщень і має окремі входи (виходи) (додаток В рис.2).
Доїльно-молочний блок розміщено між корівниками (додаток В рис.3),
враховано рух тварин, щоб виключити зустрічні потоки видоєних і корів,
які ідуть на доїння. Пункт штучного запліднення корів розміщено таким
чином, щоб

Умовні позначення:

Приміщення, які не підлягають реконструкції

Реконструйовані приміщення

Нові приміщення

Рис. 3.2. Схема генерального плану реконструкції молочної ферми на 800
корів СТОВ “Світанок” Шишацького району Полтавської області:

1 – корівник на 400 голів; 2, 3 – корівники на 168 голів кожний; 4 –
корівник на 96 голів; 5 – пологове відділення; 6 – стаціонар на 15
місць; 7 – ветамбулаторія; 8 – ізолятор на 10 місць; 9 – водонапірна
башня; 10 – вигульно-кормові майданчики; 11 – доїльно-молочний блок; 12
– силососховища; 13 – кормоцех; 14 – перехідна галерея; 15 – сrлад
розсипних і гранульованих кормів; 16 – вагова; 17 – котельня; 18 –
адміністративно-побутове приміщення, 19 – пункт штучного запліднення.
корова попадала в нього після доїння (годування). Вигульно-кормові
майданчики і кормосховища віддалені від корівників на 30-50 м – це
дозволяє здійснювати перегін худоби і доставку кормів за допомогою
зручних і простих механізмів. Приміщення прийому і відправки тварин,
склади кормів, адміністративно-побутове приміщення розміщено поруч з
межею ферми, щоб їх процеси без заїзду зовнішнього транспорту на
територію виробничої зони ферми.

Удосконалений генеральний план передбачає технологічні розриви між всіма
приміщеннями і спорудами відповідно до протипожежних вимог. Корівники
збудовані за типовими проектами 801-23, буде переобладнано під
чотирьохрядні боксові приміщення на 168 голів кожний (додаток В рис.4),
а корівник (т.п. 586пк-62) – під трьохрядне боксове приміщення на 96
корів (додаток В рис.5). Між двома рядами секцій влаштується кормовий
проїзд шириною 5 м, який одночасно послугується коровам як “кормовий
стіл” без традиційних годівниць. Біля кожного приміщення буде обладнано
вигульні майданчики з бетонним покриттям з розрахунку 8 м? на голову. На
цих майданчиках утримуватимуться корови влітку на відкритому повітрі
протягом 5-6 місяців. Майданчики будуть розділені на ту кількість
секцій, скільки й в приміщенні. Між двома рядами секцій влаштується
кормовий проїзд шириною 5 м з твердим покриттям, який одночасно
послугується коровам як “кормовий стіл” без традиційних годівниць
(додаток В рис.6).

У кожній секції буде обладнано зону годування з твердим покриттям
(розміром 3,5х1,0 м/гол.) і зону відпочинку (3х2 м/гол.) без покриття,
їх розділено огорожею. За відкритих дверцях, влаштованих у загорожі
корови можуть вільно пересуватися із зони годування в зону відпочинку і
в зворотному напрямку. Зона годування прилягає до кормового
столу-проїзду, а на межі між ними обладнують бетонований бордюр висотою
35-40 см і шириною 20 см у який вмонтована кормова решітка (додаток В
рис.7), через яку тварини можуть вільно поїдати корми з поверхні
кормового столу. На дві суміжні секції встановлюється одна групова
автонапувалка з електропідігрівом води типу АГК-4, якою тварини можуть
користуватися і взимку. Дві суміжні зони годування корів доцільно
покривати навісом шириною 12 м. Корми коровам роздавати за допомогою
тракторних кормороздавачів типу КТУ-10А чи РПС-10, або парокінних возів.
Наявність широкого кормового проїзду (кормового столу), дозволяє
запасати корми, розташовуючи його на відстані 70-80 см від кормової
решітки, корови його не діставали. У встановлений час (згідно графіка
роздоювання) корм підгрібають під кормову решітку бульдозером – скребком
чи вручну. Від залишків нез’їденого корму та бруду “кормовий стіл”
очищається вручну.

Таким чином, використання кормового столу (без годівниць) зручне і
вигідне, оскільки зменшує витрати на будівництво, полегшує видалення
залишків корму, дає можливість робити невеликі його запаси для
використання в незручний для підвезення час, зменшує кількість ходів
трактора чи підводи. Зведені дані економічної ефективності проведення
реконструкції на молочній фермі СТОВ „Світанок” Шишацького району
Полтавської області показано в табл. 3.15.

Таблиця 3.15

Прогнозовані виробничо-економічні показники розвитку молочного
скотарства у СТОВ „Світанок” Шишацького району Полтавської області

Показники Факт Проект 2008 р. в % до 2002 р.

2002 р. 2008 р.

Поголів’я корів, гол. 615 800 130,1

Щільність корів на 100 га с.-г. угідь, га 15,5 20,1 129,6

Валове виробництво молока, ц 8598 32000 372,2

Удій на фуражну корову, кг 1398 4000 286,1

Вихід телят на 100 корів, гол. 95 100 105,3

Вміст жиру в молоці, % 3,41 3,50 102,6

Затрати праці на 1 ц молока, люд.-год. 9,42 2,85 30,2

Витрати кормів на 1 ц молока, ц корм. од. 1,80 1,25 69,4

Собівартість 1 ц молока, грн. 59,79 36,8 61,5

Прибуток (збиток) від реалізації, тис. грн. -34,4 499,3 –

Рівень рентабельності (збитковості) виробництва молока, %

-6,7

42,4

Приведені дані цієї таблиці свідчать про те, що реконструкція молочної
ферми СТОВ „Світанок” дасть можливість збільшити поголів’я корів на 30,1
% на рік освоєння проекту, підвищити удій на фуражну голову майже в
двоє, довести затрати на виробництво 1 ц молока до нормативного рівня, а
рівень рентабельності виробництва молока підняти до 42,4% замість -6,7%
в 2002 році. Капітальні вкладення по проекту становитимуть 2,2 млн. грн.
і окупляться за 4,6 роки.

Таке наше бачення реалізації генерального плану забудови молочної ферми
на основі реконструкції діючих приміщень і обладнання в них у
СТОВ “Світанок” Шишацького району Полтавської області.

3.3 Інтенсифікація кормовиробництва та підвищення рівня ефективного
використання кормів на реконструйованих молочних фермах

Однією з найважливіших умов подальшого підйому і розвитку скотарства на
реконструйованих молочних фермах є зміцнення кормової бази і на цій
основі підвищення рівня і повноцінності годівлі тварин, зменшення витрат
на одиницю продукції. В умовах ринкових відносин, що ґрунтуються на
попиті і пропозиції товарів та конкуренції товаровиробників,
першочергове значення для успішного розвитку молочного скотарства
відіграє економічно вигідна система кормо виробництва і на цій основі
повноцінне годівля тварин. Адже в структурі собівартості молока, як ми
встановили у попередніх розділах роботи, вартість кормів складає близько
55-60%.

Збільшити обсяг виробництва молока і м’яса великої рогатої худоби і
знизити витрати на корми можна за рахунок інтеграції добре налагодженого
кормовиробництва і інтенсивності годівлі тварин. При цьому під
інтенсивною годівлею ми розуміємо такий рівень годівлі, при якому
досягається найбільш висока оплата корму продукцією тваринництва. Отже,
це такий рівень годівлі, який дозволяє одержати найбільший вихід
продукції від кожної тварини і в розрахунку на кожний гектар земельних
угідь при найменших матеріальних і трудових затратах.

Кормовиробництво – це одна із галузей сільського господарства, що
відрізняється спеціальними завданнями, видовим складом виробленої
продукції, організацією і технологією виробничих процесів, складом
технічних засобів і кваліфікацією працівників. Воно передбачає
виробництво і заготівлю кормів на орних землях і природних кормових
угіддях, використання основної і побічної продукції рослинництва,
відходів промислової переробки, сільськогосподарської сировини, а також
зберігання і підготовку кормів для згодовування.

Інтенсифікація кормовиробництва потребує, на нашу думку, структурної
перебудови шляхом розширення посівів менш енергомістких кормових культур
(наприклад, багаторічних трав), створення культурних сіножатей і
пасовищ, поліпшення природних кормових угідь. Важливе значення мають
також реструктуризація галузі, створення інтегрованих формувань за
участю сільськогосподарських товаровиробників та комбікормових
підприємств.

Проведене нами вивчення стану кормової бази Полтавської області саме і
віддзеркалює недосконалу структуру посівних площ та кормових раціонів,
низьку продуктивність кормових культур, нераціональне використання
природних кормових угідь, недотримання технологій вирощування, заготівлі
та зберігання кормів. До того ж за останні 10 років площа кормових
культур області скоротилась на 123 тис. га. з яких зернофуражні культури
– на 32 тис. га, а кормові коренеплоди на 58 тис. га. Тобто це якраз ті
корми, які є найбільш важливими для молочного скотарства.

Найважливішою проблемою інтенсифікації кормовиробництва є подолання
дефіциту білка. За нашими дослідженнями у раціонах тварин області вони
складають 5% замість 12-15% за науково обґрунтованими нормативами. Саме
недостатній рівень годівлі та незбалансованість кормів за протеїном
зумовили скорочення поголів’я худоби, низьку продуктивність тваринництва
і, як наслідок, зменшення обсягів виробництва продукції. Так, за даними
Канівського П.К. у громадському секторі України на одну кормову одиницю
в середньому за останні роки приходилось 85-87 гамів перетравного
протеїну замість 100-110 грамів по нормативу [162]. Не краще становище і
в господарствах Полтавської області.

Проектування інтенсифікації кормовиробництва розпочнемо з визначення
етапів послідовності планування оптимальної кормової бази підприємства
(рис. 3.3).

ваіва

Рис. 3.3 Послідовність планування оптимальної кормової бази
сільськогосподарського підприємства

Отже, відповідно з цією семою розпочинати треба з визначення нормативів
потреби в кормах з урахуванням планової продуктивності тварин та
оптимальних раціонів (табл. 3.16).

Таблиця 3.16

Річна потреба кормів на середньорічну корову з урахуванням рівня
продуктивності, ц (без страхового запасу)

Корми Надій від корови за рік, кг

2500 3000 3500 4000 4500 5000 5500 6000

Сіно бобово-злакове 6 8 9,9 11,4 13 14,6 15 15

Сінаж бобово-злаковий

15

16

16

16

17,5

18

18

20

Солома 4 4 4 2 2 2 – –

Силос кукурудзяний 52 51 58 46 40 34 30 30

Коренеплоди 6 9 12,5 19 25 31 32 35

Зелені корми 55 60 64 68 71 74 77 80

Концентрати (комбікорми)

4,5

6,2

8,4

40,5

14,2

18,0

20,7

23,4

Страхові запаси на випадок неврожаю в наступному році, або
незадовільного зберігання в зимовий період ми запланували в розмірі
15-20% річної потреби, крім коренеплодів. Проектна структура річного
раціону корів після реконструкції приведена в табл. 3.17.

Таблиця 3.17

Структура раціону годування корів в СТОВ “Світанок” Шишацького району, %

Корми Раціон Відхилення (+,-) від рекомендованої структури

фактичний (1990-2002 рр.) рекомендований

(2008 р.)

Концентрати 41,1 29,0 +12,1

Грубі 16,5 16,0 +0,5

в т.ч. сіно 0,8 5,0 -4,2

Сінаж 9,3 7,0 +2,3

Соковиті 19,4 27,0 -7,6

в т.ч. силос 16,0 24,0 -8,0

Зелені 23,0 28,0 -5,0

Всього 100,0 100,0 –

Рекомендований раціон передбачає зменшення у його структурі
концентрованих кормів, оскільки висока питома вага концентратів в
раціонах годування корів не забезпечує підвищення їх продуктивності за
лактацію. Дієвим чинником підвищення молочної продуктивності корів є
висока якість грубих і соковитих кормів. З економічного погляду доцільно
знижувати питому вагу концентрованих кормів, адже їх собівартість у 2,5
рази вища порівняно із аналогічним показником об’ємистих кормів.

Виходячи з приведених вище річного раціону та рекомендованого типу
годівлі нами визначена річна потреба в кормах в розрахунку на одну
корову (табл. 3.18).

Таблиця 3.18

Річна потреба кормів реконструйованої ферми СТОВ “Світанок” Шишацького
району

Корми В 1 ц корму міститься Потреба на 1 корову На 800 корів, ц

корм. од., ц перетр. прот., кг корму, ц корм. од.,ц перетр. прот., кг

Сіно бобово-злакове 0,45 6,7 12,4 5,58 83,1 9920

Сінаж бобово-злаковий 0,32 3,8 16 5,12 60,8 12800

Солома 0,20 0,5 2 0,4 1,0 1600

Силос кукурудзяний 0,20 1,4 46 9,2 64,4 36800

Коренеплоди 0,12 0,9 1,9 2,28 17,1 1520

Зелені корми 0,18 2,4 68 12,24 163,2 54400

Концентрати (комбікорми) 1,00 11,0 10,5 10,5 115,5 8400

Всього – – – 45,32 505,1 –

Витрати на 1 ц молока – – – 1,13 11,14 –

Щоденне нормоване годування корів на фермі слід організовувати за трьома
основними раціонами, кожен з яких повинен задовольняти потреби тварин
відповідної групи: корови на роздоюванні та осіменінні; корови після 100
днів лактації; корови, які запускаються на сухостій.

Корів у пологовому відділенні слід годувати за раціонами третьої
технологічної групи. З метою визначення нормованого рівня
середньодобових надоїв (довідковий) корів різних технологічних груп,
розрахунки стосовно річної продуктивності корів 4000 кг виконано
наступним чином: за рівень добових надоїв корів у групі роздоювання та
осіменіння умовно приймають надій на 2-му місяці лактації (17,8 кг), а
за рівень добових надоїв корів після 100 днів лактації – надій на 7-му
місяці після отелення (11,8 кг) (табл. 3.19).

Таблиця 3.19

Динаміка добового надою корів протягом лактації

Удій за 305 дн., кг Місяці лактації і середньодобові надої, кг

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

3000 13,5 13,5 12,5 11,6 10,7 9,8 8,9 7,8 6,6 5,1

3500 15,6 15,6 14,5 13,4 12,3 11,4 10,4 9,0 7,9 6,2

4000 17,8 17,8 16,5 15,3 14,1 13,3 11,8 10,6 9,2 7,4

4500 19,9 19,9 18,5 17,1 15,8 14,6 13,3 12,0 10,4 8,6

5000 22,0 22,0 20,4 18,9 17,5 16,2 14,8 13,3 11,7 9,8

5500 24,1 24,1 22,4 20,8 19,2 17,1 16,3 14,7 13,0 11,0

6000 26,2 26,2 24,4 22,6 20,9 19,3 17,8 16,1 14,3 12,2

В отриманні високої продуктивності корів важливе не лише нормування
кормів, а й науково обґрунтований режим годування, тобто прийняті на
фермі кратність на час роздавання кожного виду корму тваринам протягом
доби, а також способи і місце годування худоби, про що буде сказано
нижче. Обґрунтовані нами нормативи потреби в кормах для ремонтного
молодняку і худоби на відгодівлі приведені в табл. 3.20.

У СТОВ “Світанок” Шишацького району кормовиробництво доручено випадковим
людям, які не мають уяви щодо перспективи цієї галузі. За реконструкції
молочної ферми назріває потреба удосконалити організацію і структуру
управління кормовиробництвом, надати йому спеціалізованого характеру.
Основною формою кормовиробництва має стати спеціалізований цех з
виробництва, заготівлі, переробки і підготовки кормів до згодування. На
період вирощування за цехом доцільно закріплювати кормові культури
польових сівозмін, сіножаті і пасовища, спеціалізовану техніку, кормові
двори, силосні і сінажні споруди, всі види сховищ, лабораторії з якості
кормів. Цьому підрозділові за цільовим призначенням слід надавати кошти
на техніку, мінеральні добрива, насіння кормових культур, гербіциди,
паливно-мастильні матеріали та інші матеріально-

Таблиця 3.20

Річна потреба в кормах для ремонтного молодняку і худоби на відгодівлі в
розрахунку на 1 голову в СТОВ “Світанок” Шишацького району

Корми На добу, кг Період, дн. Потреба на період, ц Вміст

корм. од. ц перетр. прот., г

1 2 3 4 5 6

З народження до 12 міс. (жива маса в кінці періоду 260 кг)

Молоко незбиране (3,9%)

4,5 1,49 14,8

Сіно бобово-злакове 2 210 4,2 1,68 16,8

Солома яра 2 210 4,2 0,84 4,2

Силос кукурудзяний 7 210 14,7 2,94 14,7

Сінаж 3 210 6,3 1,89 18,9

Зелені корми 13 155 20,5 3,89 61,5

Концентрати (комбікорм) 1 365 3,65 3,65 47,4

в т. ч. дерть вівса (10%)

0,36

ячменю (25%)

0,91

пшениці (10%)

0,36

кукурудзи (10%)

0,3

висівки пшеничні (15%)

0,54

сої (5%)

0,18

макуха (25%)

0,91

Сіль кухонна (лизунець) 0,03 365 0,11

Мінокалійфосфат 0,03 365 0,11

Разом * * * 16,39 178,3

З 13 до 24 міс. (жива маса в кінці періоду 430 кг)

Сіно бобово-злакове 2,5 210 5,25 2,08 26,25

Солома яра 2 210 4,2 0,84 4,2

Силос кукурудзяний 13 210 27,3 5,46 27,3

Сінаж 3 210 6,3 1,89 18,9

Зелені корми 26 155 40,3 7,65 90,8

Концентрати (комбікорм) 1,5 365 5,47 5,47 70,0

в т. ч. дерть вівса (15%)

0,82

ячменю (30%)

1,64

кукурудзи (20%)

1,09

висівки пшеничні (20%)

1,09

макуха, соя (15%)

0,82

Сіль кухонна (лизунець) 0,045 365 0,164

Мінокалійфосфат 0,045 365 0,164

Разом * * * 23,39 237,45

технічні засоби. Це дасть змогу у найближчі 3-4 роки підвищити рівень
годування молочної худоби і ремонтного молодняку. З метою використання
генетичного потенціалу річний рівень годування може бути доведений до
45-48 ц корм. од. на 1 голову, що забезпечить одержання не менше
4000-4500 кг молока в рік і на 9-16% зменшення питомих витрат кормів.
Ремонтних телиць намічено вирощувати інтенсивно (середньодобові прирости
650-670 г) з щорічною витратою кормів понад 14-16 ц корм. од., а за весь
період вирощування – 22-23 ц орм. од. Це дасть змогу одержати власний
високопродуктивний ремонтний молодняк.

Однією з умов поліпшення кормовиробництва є необхідність вибору
найефективніших в певному регіоні чи господарстві кормових культур для
виробництва сіна, сінажу чи силосу, а також вибір виду корму, що
забезпечує найбільший вихід енергії і поживних речовин з 1 га посіву. У
СТОВ “Світанок” Шишацького району такими кормовими культурами є бобові
та злаково-бобові однорічні та багаторічні трави. Нами запропонована для
умов господарства, схема організації виробництва зелених кормів на
пасовищний період, який становить 160-170 днів. Для зеленого конвейєра
ми пропонуємо включати найбільш урожайні і ефективні з точки зору
скорочення витрат такі кормові культури: озимий ріпак, озимі жито і
пшениця з підсівом озимої віки, багаторічні бобові трави,
віко-горох-ячмінь-овес, суданка, олійна редька, кукурудза, гичка
коренеплодів, кормова капуста, природні сіножаті та пасовища. Ці кормові
культури при умові правильної реалізації розробленої схеми зеленого
конвейєра забезпечать безперебійне надходження кормів в пасовищний
період, господарство одержить не менше 60% річного валового надою молока
за найнижчої собівартості.

Треба також мати на увазі, що будь-яка система кормо виробництва
насамперед повинна враховувати виробничу, економічну і енергетичну
оцінку кормових культур. Традиційно основними її показниками є: вихід
кормових одиниць з 1 га посіву; якість кормів, яка визначається виходом
протеїну з 1 га посіву і вмістом його в одній кормовій одиниці та
наявністю мікроелементів та вітамінів; собівартість 1 ц кормових
одиниць. Але оскільки собівартість 1 ц к. од. не враховує якісну сторону
кормів Мартиросов В.Н. запропонував формулу, згідно з якою можна
розрахувати в одному показнику і енергетичну і якісну сторони будь-якого
виду кормів:

(3.1)

де Вкпр – вихід кормо протеїнових одиниць з 1 га; К – вміст кормових
одиниць 1 ц корма; П – вміст перетравного протеїну в ц корма; 10 і 2
постійні коефіцієнти. Коефіцієнт 10 означає, що співвідношення
перетравного протеїну і кормової одиниці в 1 ц вівса дорівнює приблизно
10 (точніше 9,6). Таким чином з допомогою цієї формули ми можемо
визначити і вміст кормових одиниць і перетравного протеїну. А отже
зовсім інше значення тепер має і такий показник, як собівартість 1 ц
кормо протеїнової одиниці, тому що раніше це був тільки показник
собівартості енергетичної кормової одиниці.

Дещо пізніше д.е.н., професор Нелеп В.М. запропонував користуватись
методом інтеграційної оцінки економічної ефективності кормових культур,
тому що вважає, що із трьох будь-яких культур, одна переважає по виходу
кормових одиниць, інша – по вмісту перетравного протеїну (наприклад
горох), а третя – потребує для вирощування найменше витрат, а отже буде
найменша собівартість. Суть методу полягає у визначенні інтегральних
індексів економічної ефективності кормових культур, які одержують
перемноженням індексів урожайності, собівартості і виходу перетравного
протеїну по кожній культурі. Визначаючи індекси врожайності і вихід
перетравного протеїну з 1 га по кожній культурі ділять на показник
найбільш урожайної культури, який приймають за одиницю. Індекси
собівартості обчислюють навпаки: культурі з найнижчою собівартістю 1 ц
кормових одиниць надають найвищий індекс – одиницю. Отже, серед
показників, які максимізуються, за одиницю необхідно приймати найбільший
за величиною, а серед тих, які мінімізуються – найменший.
Найефективнішою з економічної точки зору буде та культура, яка має вищий
інтегральний індекс [163].

При виконанні економічної оцінки кормів ми запропонували господарству
всі три варіанти економічної оцінки кормів. Так, в умовах СТОВ
“Світанок” Шишацького району особливу увагу слід звернути на організацію
і використання природних кормових угідь, адже площа їх невелика:
сінокосів – 14 га, пасовищ – 36 га., але їх стан і розміщення на
території господарства дозволяє істотно підвищити рівень і повноцінність
годування тварин влітку дешевим зеленим кормом і заготовлювати певну
кількість сіна на зиму за рахунок корінного і поверхневого їх
поліпшення. Економічну оцінку природних кормових культур за першим
варіантом і їх валовий вихід наводимо в табл. 3.21.

Таблиця 3.21

Перспективна економічна оцінка природних кормових культур СТОВ
“Світанок” Шишацького району

Види продукції Площа, га Урожайність, ц/га Валовий збір, ц на 1 га
Загальний валовий збір, ц корм. од.

корм. од. перетр. прот. корм. од. збалансова-них за перетр. прот.

Багаторічні трави на сіно

14

35,1

17,2

4,1

41,0

240,8

Багаторічні трави на зелений корм

36

190,5

32,4

6,6

66,0

1166,4

Таким чином, використання природних кормових угідь у СТОВ “Світанок”
забезпечить за одного укосу трав додаткове (до виходу кормів із польових
угідь) отримання 1407,2 ц корм. од., а при сприятливих
природно-кліматичних умовах регіону за двохразового укосу трав, можливо
отримати додатково 2814,4 ц корм. од., що забезпечить річну годівлю 58
корів. Забезпечення аграрного підприємства якісним насінням кормових
культур, внесення органічних добрив не менше 12-15 т /га дасть змогу у
СТОВ “Світанок” уже у 2004 р. довести продуктивність кормових угідь до
45-48 ц корм. од. з 1 га.

Важливою складовою проблеми поліпшення годівлі молочного стада на
реконструйованих фермах є також технологія приготування і використання
кормів. Слід відмітити, що існуюча система приготування і використання
кормів на тваринницьких фермах не задовольняє вимог, оскільки
недостатньо враховує всіх чинників. Значний вплив мають кліматичні умови
року, які призводять до зміни складу раціону тварин за якістю і
кількістю, перебудови схеми технологічного процесу кормоприготування.
Звідси ясно, що вельми актуальним є створення гнучкої технологічної
схеми приготування і використання кормів, яка б дозволяла всебічно
враховувати більшість чинників і найкращим чином використовувати
технологічне обладнання [164, 165].

З погляду системного підходу потокову технологічну лінію приготування і
використання кормів можна подати наступним чином: кормові ресурси —
кормоприготування – роздавання — тварина. Основним компонентом, що її
обмежує є біологічна ланка (тварина).

Кормові ресурси на ферми формуються виходячи з наявності тварин,
земельних угідь, потреби в поживних речовинах тощо. Основними кормами
великої рогатої худоби Полтавщини є зелена маса рослин, сіно, сінаж,
силос, солома, фуражне зерно, коренеплоди, відходи овочівництва, які
можливо використати двома способами: роздавати тваринам без обробки або
після обробки в кормоцехах. За першим способом технологічна схема
найчастіше закінчується роздаванням, в деяких випадках додатковим
подрібненням кормів в процесі їх вантаження в транспортні засоби
(навантаження соломи фуражиром ФН-1,4, силосу —
навантажувачем-подрібнювачем ПСК-5) або змішуванням і роздаванням
(змішування соломи з силосом, добавка в корм концентратів).

Технологічний процес кормоприготування буде простішим і витрати на його
впровадження меншими, якщо кількість обладнання буде мінімальним. З
іншого боку, кормоцех повинен нормально функціонувати за будь-якої
ситуації з кормовими ресурсами і забезпечувати випуск продукції
необхідної якості. Отже, критерієм ефективної роботи цеху можна прийняти
мінімум витрат праці. Водночас відзначимо, що у разі обробки кормів в
кормоцехах їх якість підвищується, і ця зміна залежить від виду
технологічної операції і вживаного устаткування. Так, термохімічна
обробка підвищує поживність соломи в 2,0—2,5 рази. Досягти цього можна ,
обробляючи солому каустичною содою, їдким натрієм, амонізацією її
аміачною водою, дріжджуванням, що збільшує вміст вітамінів, мінеральних
солей, ферментів.

Здоров’я, продуктивність та відтворювальні властивості корів значною
мірою залежать від якості і придатності кормів до згодовування. Так,
сіно найкраще заготовляти розсипним методом і тюкувати, обов’язково
звозити його до кормового двору і скирдувати, а тюковане – закладати під
навіси чи на горища тваринницьких приміщень. Сінаж і силос найкраще
закладати в наземні або заглиблені траншеї шириною 10-12 м, довжиною до
40-50 м і висотою близько 3 м, поблизу кормового двору з твердим
під’їздом. Особливу увагу слід звернути на кормові чи напівцукрові
буряки (за урожайності 500 ц / га вихід кормів становить 70 ц корм. од.,
що у 2 рази більше, ніж ячменю за урожайності 30 ц / га), які кількісно
замінюють концентровані корми і завдяки сприятливому для тварин
співвідношенню цукрів і протеїну посилює процеси травлення, поліпшує
використання грубих кормів, силосу і концентратів. Надійним молокогінним
кормом є силос. Кормові чи напівцукрові буряки в зимовий період є цінним
компонентом формування повноцінних збалансованих раціонів, їх краще
закладати в сховища з активною вентиляцією, що дозволяє нормально їх
зберігати до травня.

Важливим питанням є також дотримання відповідних вимог технології
збирання кормових культур. Через затягування термінів збирання кормових
культур, порушення технології їх заготівлі спостерігаються значні втрати
та зниження якості кормів. Так, запізнення зі збиранням трав на 1 день
призводить до втрати близько 2% корм. од. Втрати поживних речовин від
надмірного затягування термінів закладання та недостатнє трамбування
сінажу і силосу становлять 40% в силосі, 30% – сінажі та 50% – в сіні.
Порушення умов зберігання зернофуражу призводить до значних втрат його в
результаті ураження токсичними грибами [166].

Досить ефективним у молочному скотарстві приготування і використання в
скотарстві повнораціонних кормосумішок із силосу, сінажу, грубих кормів,
коренеплодів, концентрованих кормів не викликає сумнівів: порівнянно з
почерговим згодовуванням окремих кормів поліпшується їх з’їдання і
скорочуються питомі витрати на 15-20%, молочна продуктивності корів
підвищується на 20,8%; витрати кормів на виробництво молока знижуються
на 9,5%; споживання азоту збільшується на 14,5%, кальцію – на 9,7%,
фосфору – на 9,5%; перетравність органічної речовини – на 5,88%,
клітковини – на 10,85%, протеїну – на 3,62% . Згодовування сумішки
підвищує ефективність використання (грубих кормів) на 7%, продуктивність
корів – на 9%, середньодобовий приріст живої маси телят – на 12-16%
[167, 168].

Нами встановлено, що приготування трав’яних брикетів порівняно з
отриманням сіна польової сушки значно скорочує втрати поживних речовин в
процесі заготівлі і зберігання кормів (табл. 3.22).

Таблиця 3.22

Втрати поживних речовин при заготівлі та 10-місячному зберігання сіна
польової сушки і трав’яних брикетів, %

Поживні речовини Сіно польового сушіння Трав’яні брикети

Заготівля

Зберігання Загальні втрати

Заготівля

Зберігання Загальні втрати

Суха речовина 8,7 12,6 21,3 1,2 5,7 6,9

Кормові одиниці 18,9 24,2 43,1 1,8 11,7 13,5

Перетравний протеїн 14,0 19,0 33,0 6,7 7,7 13,4

Цукор 1,2 71,4 72,6 0,4 0,3 0,7

Каротин 48,0 39,0 87,0 2,0 12,0 14,0

Високий цукрово-протеїновий вміст, низькі втрати поживних речовин в
процесі заготівлі і зберігання, транспортабельність є свідченням значних
переваг трав’яних брикетів порівняно із сіном польового сушіння.

Згодовування дійним коровам трав’яних брикетів на фоні сінажно-сінного
раціону (30% загальної поживності) сприяє поліпшенню споживання сухої
речовини корму, отриманню високих середньодобових надоїв (18-24 кг) і
вирівнянню лактаційної кривої в зимово-стійловий період. Згодовування
брикетів (57% загальної поживності раціону) призводить до
нераціонального їх використання, зниження перетравлюваності протеїну,
клітковини і жиру [169, 170].

Поряд з брикетами із бобової чи злакобобової зеленої маси, висушеної у
високотемпературних умовах, іноді використовують концентратно-трав’яні
брикети із всієї маси зернофуражних культур у разі збирання їх у фазі
молочно-воскової стиглості. Збирання ячмінно-горохової сумішки у цій
фазі порівнянно із збиранням в повній стиглості збільшує вихід кормових
одиниць з 1 га на 43%, протеїну – на 48% і каротину – у 24 рази.
Протягом 7-місячного зберігання вміст протеїну в сухій речовині
знижується лише на 1%, безазотистих екстрактивних речовин – на 3,9%, а
клітковини збільшується на 4% [171, 172].

Важливою складовою поліпшення використання кормів є нормоване годування
корів відповідно до їх продуктивності та фізіологічного стану. Практичне
втілення науково обґрунтованого нормування годування зменшує витрати
кормів на 12-15%, витрати праці – на 16% та усуває знеосібку у догляді
за тваринами.

Таке наше бачення проблеми інтенсифікації кормовиробництва та підвищення
рівня ефективного використання кормів на реконструйованій молочній фермі
СТОВ “Світанок” Шишацького району Полтавської області.

3.4. Основні напрями підвищення конкурентоздатності виробництва молока

Зараз в економіці України відбуваються докорінні зміни, спрямовані на
освоєння ринкових відносин, розвиток самостійності суб’єктів
господарювання обрання форм власності та сфер діяльності, підтримку
підприємництва, удосконалення податкової системи і фінансово-кредитних
відносин. При цьому важливішим завданням є створення повноцінного
внутрішнього ринку на основі виробництва конкурентоздатної на
зовнішньому і внутрішньому ринках продукції. В свою чергу це вимагає
докладання зусиль, наполегливості, стимулювання і конкуренції ( головних
складових економічного прогресу, формування основ підвищення
ефективності виробничо-комерційної діяльності та задоволення потреб
громадян України продовольством. Але умови ринкової економіки в Україні
не стали гарантом неухильного зростання продуктивності аграрної праці,
визначили негативні моменти формування агропромислового комплексу:
штучний відрив фінансової системи від сільськогосподарського
виробництва, недосконала кредитна та податкова політика, низька
платоспроможність сільськогосподарських товаровиробників, висока
кредиторська заборгованість аграрних підприємств, обмежений обсяг їх
обігових коштів. Фінансова криза в аграрній сфері призвела практично до
зупинення інвестиційного процесу, руйнування матеріально-технічної бази,
припинення оновлення виробничо-технічного потенціалу, погіршення
забезпечення сільськогосподарського виробництва інженерно-технічними та
управлінськими кадрами.

У процесі кардинальних змін в аграрному секторі економіки, непроста
ситуація склалась на ринку молока. Переважна більшість аграрних
підприємств не встигає здійснювати організаційно-економічні перетворення
виробничої діяльності адекватні трансформації навколишнього середовища.
Зараз негативно змінились динаміка обсягів виробництва молока в окремих
категоріях господарств. Так, на сьогоднішній день, зростає частка
виробництва молока у приватному секторі, але незважаючи на існуючі
тенденції, необхідно орієнтуватись на суспільний сектор, адже саме він
залишається базою інтенсивного розвитку галузі на основі нових
технологічних рішень, комплексної механізації та автоматизації
виробництва.

Розвиток ринку молока гальмує низька його якість, недосконалість
стандартів, що відповідають вимогам європейського рівня. Недосконале
господарювання в ринкових умовах, низька платоспроможність населення
призвели до збитковості більшості підприємств, що виробляють та
переробляють молоко. Але це не означає, що потрібно відмовитись від
вітчизняного виробництва молока, оскільки тим самим буде стимулюватись
закордонний товаровиробник, а вітчизняний втрачати робочі місця та ринки
збуту. Тому пріоритетним завданням розвитку молочної галузі ( є
досягнення конкурентоздатного виробництва продукції шляхом створення та
практичної реалізації принципово нового економіко-організаційного
механізму конкурентоспроможності молока, докорінне удосконалення якого у
молочному продовольчому підкомплексі не викликає сумнівів. Бей Н.О.
розглядає організаційно-економічний механізм як систему організаційних,
технологічних, економічних і екологічних важелів та методів управління
кількістю продукції скотарства, які в процесі взаємодії і взаємозв’язку
забезпечують сукупність високих споживчих якостей молока і м’яса великої
рогатої худоби і продуктів їх переробки та стабільний попит на них на
ринку продовольства при оптимальних витратах на їх виробництво і
достатньому рівні цін для виробників при реалізації продукції споживачам
за різними каналами збуту, що гарантує ефективне ведення скотарства в
ринкових умовах [173]. Схема механізму забезпечення
конкурентоспроможності виробництва молока наведена нами на рис. 3.4.

Організаційні і економічні важелі, які впливають на рівень
конкурентоспроможності молока показано у вигляді схеми (рис. 3.5).

Рис. 3.4 Схема моделі організаційно-економічного механізму забезпечення
конкурентоздатності виробництва молока

Рис. 3.5 Структурно-функціональна модель організаційно-економічного
механізму забезпечення конкурентоздатності виробництва молока

Провідною ланкою, від якої залежить результативність функціонування
галузі, є виробництво з максимальною економічною ефективністю, оскільки
в умовах ринкових відносин процес виробництва не є самоціллю, а
здійснюється з метою отримання прибутку при мінімумі виробничих витрат.
З огляду на це, досягнення ефективного виробництва в молочному
скотарстві можливе на основі удосконаленої моделі, яка б забезпечувала
ефективність діючих структур, налагодження ринкових відносин між усіма
учасниками ринку молока. Вихідним компонентом, що об’єднує ці сфери, є
якість молока. Реалізація високоякісного молока дозволить аграрним
виробникам відшкодувати витрати і забезпечить достатню рентабельність
виробництва. В свою чергу ціна молока високої якості забезпечить
конкурентноздатність його виробництва, оскільки в умовах конкуренції з
двох однакових товарів покупці виберуть дешевший, а за рівних цін (
найякісніший.

Звісно, що кожна складова наведеної схеми потребує поглибленого розгляду
та аналізу. Слід відмітити такі економічні чинники за допомогою яких
можна в тій чи іншій мірі підвищити конкурентоспроможність молока:
надання податкових пільг господарствам, які виробляють якісну та
екологічно чисту продукцію; надання субсидій, дотацій на виконання
державних проектів та програм; пільгове забезпечення державою
господарств які спеціалізуються на молочному скотарстві; надання
пільгових кредитів на реалізацію та обґрунтування заходів підвищення
конкурентоспроможності молока. Також, комплекс заходів щодо забезпечення
прибуткового виробництва молока поєднує: удосконалення
селекційно-племінної роботи з метою створення високопродуктивних
молочних порід високого генетичного рівня; забезпечення збалансованої
годівлі та застосування ресурсоощадних технологій утримання; технічної
реконструкції і переоснащення тваринницьких приміщень; створення нових
біологічних засобів виробництва і раціональної,
технологічно-збалансованої енерго-, трудо-, та природозберігаючої
високопродуктивної системи машин; скорочення трудових і матеріальних
витрат на виробництво одиниці продукції; створення соціально-економічних
умов, які б спонукували людину до високопродуктивної праці.

Але в усіх цих випадках одним із найважливіших шляхів підвищення
конкурентноздатності молока є подолання збитковості виробництва,
підвищення рівня рентабельності виробництва продукції в галузі до рівня,
який би за рахунок власних ресурсів забезпечив розширене відтворення.
Для цього, на нашу думку, насамперед, необхідно привести в дію проти
витратний механізм господарювання, тобто різкого скорочення витрат на
виробництво і реалізацію продукції. Адже саме високий рівень
собівартості виробництва молока через недосконалу технологію, погіршення
енергетичного і протеїнового рівня годівлі тварин у галузі, незадовільну
організацію праці і матеріального стимулювання призвели до збитковості
галузі, продукція якої не може бути конкурентноздатною через низьку її
якість.

Противитратний механізм господарювання ми вважаємо важливим ще й тому,
що довгі роки в нашій країні діяв “витратний” механізм господарювання по
принципу “чим більші витрати, тим краща праця” – занадто висока
собівартість молока призвела до збитковості галузі. Ми погоджуємося з
формулюванням “противитратного” механізму, яке подає Нелеп В.М. На його
думку це спосіб функціонування сукупності економічних підойм та стимулів
економічного механізму господарювання з метою забезпечення зниження
питомих виробничих витрат та зростання виробництва продукції на одиницю
ресурсного потенціалу, підвищення її якості, збільшення маси споживної
якості і як наслідок – підвищення її конкурентоспроможності [163].
Паралельно із витратним механізмом господарювання існувала також
затратна модель ціноутворення, економічна суть якої полягала в тому, що
формування ціни розпочиналося з планування витрат виробництва сировини і
закінчувалося роздрібною ціною кінцевого для споживача продукту, тоді як
все повинно бути навпаки (рис. 3.6).

Затратна схема ціноутворення на продукцію галузі

Собівар- Витрати

Роздріб-

тість Прибу- Закупі- на доставку, Прибу- Гуртова
Витрати Прибуток на ціна

вироб- + ток = вельна переробка + ток = ціна
торгівлі + торгівлі = (без

ництва ціна на молоко-
ПДВ)

молока комбінаті

Виробництво Переробка
Торгівля

Проти затратна схема ціноутворення

Рис. 3.6 Моделі ціноутворення на продукцію скотарства

Приведена схема ціноутворення показує, що в ринкових умовах
господарювання необхідно йти від попиту споживача до пропозиції
виробництва, а не навпаки, як було раніше. Таким чином, витратно-ціновий
аналіз дає змогу вирішувати практичні завдання достовірного визначення
відтворювальної собівартості одиниці продукції, рентабельності збуту
товарної продукції, межі беззбитковості тощо [174]. Покажемо це на
прикладі СТОВ “Світанок” Шишацького району, де з нашою участю
запроектовано реконструкцію молочної ферми на період до 2007 року.
Розрахунок зробимо на більш близьку перспективу 2005 рік (табл. 3.23).

Визначення нормативних витрат і доходності виробництва молока здійснено
з урахуванням продуктивності корів у господарстві на 2005 рік – 3000 кг
молока та паливно-нормативних витрат. Тому в цілому в розрахунку
прийнято: 1.Продуктивність корів – 3000 кг молока. 2. Середньомісячна
оплата праці – 382,6 грн. 3. Оплата люд.-год. – 2,29 грн. 4. Вартість 1
ц кормів (з урахуванням орендної плати) – 30,6 грн. за 1 ц к. од. 5.
Середня вартість 1 ц паливно-мастильних матеріалів (без ПДВ) – 160,0
грн. 6. Вартість засобів захисту тварин – 1,0 грн. 7. Вартість 1
кВт-год. – 21,4 коп. 8. Вартість обігових коштів (повна собівартість без
амортизації) – 88,2 грн. 9. Вартість обігових коштів з урахуванням
коефіцієнта обігу (коефіцієнт 0,45) – 39,7 грн. 10. Вартість основних
виробничих фондів – 194 грн., у т.ч. кормовиробництва – 102,2 грн.
Середньорічна вартість виробничих фондів (основних і обігових) – 233,7
грн.

У витратах на оплату праці враховано як пряму оплату праці, тобто
безпосередньо пов’язану з технологією виробництва, так і непряму, яку
відносять на відповідні групи послуг. З цією метою визначено коефіцієнт
коригування (співвідношення оплати по молоку до середньої оплати
люд.-год. по господарству).

Нормативні затрати праці в натурі в розрахунку на 1 ц молока в
господарстві складуть 6,5 люд.-год. Середньомісячна оплата праці в
сільському господарстві на 2005 р. складе 327 грн., коефіцієнт
коригування

Таблиця 3.23

Проектування нормативної собівартості, ціни підтримки та еквівалентної
ціни на 1 ц молока на 2005 р. у СТОВ “Світанок” Шишацького району
Полтавської області

Статті Витрати на 1ц продукції Структура виробничих витрат, %

у натуральному виразі у вартісному виразі, грн.

Оплата праці (пряма і непряма), люд.-год.

7,5

11,5

18,4

Відрахування на соціальні заходи

– –

Корми (без пального), ц корм. од. 1,35 17,6 28,3

Засоби захисту тварин х 0,9 1,4

Паливно-мастильні матеріали 10,6 16,9 26,9

в т.ч. у кормах 6,11 9,7 15,5

Електроенергія, кВт-год. 22,5 4,8 7,7

Амортизація (без кормовиробництва)

х

6,2

9,9

Поточний ремонт основних засобів (без кормо виробництва)

х

2,5

6,0

Інші матеріальні витрати х 0,9 1,4

Плата за користування позиками банка, %

х

Страхові платежі (без кормовиробництва)

х

Виробничі витрати, всього (виробнича собівартість)

х

62,6

100

Витрати на побічну продукцію

0,6

Витрати на збут

1,8

Повна собівартість товарної продукції у заліковій вазі

65,0

Ціна підтримки*

70,0

Норма прибутку

5,0

Маса прибутку**

14,9

Рівень рентабельності, %

22,5

Еквівалентна ціна

79,9

*) у тому числі мінімальний прибуток на рівні 5% до повної собівартості

**) маса прибутку розрахована множенням норми прибутку на середньорічну
вартість виробничих фондів (основних та обігових)

для молочного скотарства у господарстві – 1,17, середньомісячні обсяги
робочого часу – 166,8 год. Виконуємо розрахунок:

Середньомісячна оплата праці в молочному скотарстві: 252,3 х 1,17 =
295,2; оплата 1 люд.-год. в молочному скотарстві: 295,2 / 166,8 = 1,77;
оплата в розрахунку на 1 ц молока – 6,5 х 1,77 = 11,5 грн.

Розрахунок вартості кормів. Структура раціонів кормів: концкорми – 25%,
грубі – 22%, соковиті – 22%, зелені – 31%. Перемножимо вартість кормів
на їх потребу по видах і визначимо сукупну грошову вартість 1 ц
продукції. Норматив витрат корму на 1 ц молока 1,25 ц к. од. З неї
виключимо вартість палива з розрахунку 10,6 кг на 1 ц молока. Вартість
кормів без палива складе 17,6 грн.

Вартість паливно-мастильних матеріалів розрахуємо виходячи з
нормативного обсягу пального на виробництво 1 ц молока – 6,11 кг та на
інші технологічні потреби – 4,5 кг. Таким чином, 10,6 кг х 1,595 =
16,90 грн.

Витрати електроенергії за нормативом становлять на 1 ц молока – 22,5
кВт-год., при вартості 21,4 коп. за 1 кВт-год. загальна вартість
електроенергії на 1 ц складе 22,5 х 0,214 грн. = 4,82 грн.

Амортизація основних засобів виробництва за діючими нормативами – 3,2%,
тобто 194 грн. х 0,032 = 6,20 грн.

Витрати на поточний ремонт основних засобів (без кормовиробництва)
становлять 40% від суми амортизації або 6,20 х 0,4 = 2,5 грн.

Витрати на побічну продукцію. Норматив виходу гною на 1 ц молока
становить 0,31 ц, а вартість 1 ц гною 1,037 грн., всього: 0,31 х 1,037 =
0,321 грн.

Витрати на реалізацію продукції взяті в розмірі 3% – 62,6 х 0,03 =
1,8 грн.

Нормативна повна собівартість 1 ц молока станом на 1.01.2005 р. складе
65,0 грн.

Ціна підтримки визначена за повною собівартістю з урахуванням маси
прибутку, необхідної для забезпечення простого відтворення в межах 5% до
повної собівартості. Ціна підтримки 1 ц молока становитиме 62,6 х 1,05 =
68,3 грн.

Еквівалентна ціна розрахована на основі норми прибутку. Якщо вона,
наприклад становить 5%, то необхідно норму прибутку перемножити на
середньорічну вартість основних і обігових виробничих фондів. В нашому
випадку 65,0 – 6,2 = 58,8 грн., а з урахуванням коефіцієнта обороту
(0,45) – 58,8 х 0,4 = 23,5 грн. Вартість основних і обігових коштів
становить 233,7 + 65,0 = 298,7 грн. Маса прибутку дорівнює 298,7 х 0,05
= 14,9 грн. Еквівалентна ціна – 65,0 + 14,9 = 79,9 грн.

Таким чином розрахована нормативна собівартість молока дає можливість
обґрунтувати цінові параметри на вироблену продукцію з позиції
забезпечення підприємству бажаного рівня дохідності. Такі розрахунки
необхідні для того, щоб керівництво мало змогу реально оцінити
можливість отримання позик і їх повернення, в нашому випадку СТОВ
“Світанок” Шишацького району.

Одним із важливих напрямів підвищення конкурентоспроможності молока є
підвищення ефективності його виробництва на основі впровадження
прогресивної технології. В цьому відношенні добре зарекомендувала себе
потоково-цехова система виробництва молока з безприв’язним способом
утримання худоби. Застосування цієї системи потребує реконструкції,
модернізації і механізації існуючого виробничо-технічного потенціалу
молочних ферм.

У 80-х роках потоково-цехова система виробництва молока одержала досить
широке розповсюдження на Україні. Результатом її впровадження було
значне підвищення продуктивності корів і зниження собівартості молока.
Ця система добре зарекомендувала себе на молочних фермах Львівської,
Київської, Харківської та інших областей [175]. Дещо пізніше ця система
була забута, хоча в деяких підприємствах вона досить успішно
застосовується по даний час. Прикладом такого підприємства на Полтавщині
є молочна ферма ПП “Агроекологія” (с. Харенки) Шишацького району.
Звертаємо увагу на це підприємство, бо саме воно має досвід успішної
реконструкції молочної ферми, який можна запропонувати і іншим
сільськогосподарським підприємствам, у нашому випадку СТОВ “Світанок”
цього ж району.

Механізована молочна ферма в с. Харенки ПП “Агроекологія” по виробництву
молока і дорощуванню телят функціонує з 1962 року. До реконструкції вона
вміщувала 310 корів (рис. 3.7). Реконструкція ферми розпочалася в 1996
р., а повністю реконструйованою ферма була в 1999 р., після чого на ній
утримують 440 корів 4300 кг молока на корову. Термін окупності
капітальних вкладень на реконструкцію склав 5 років. Схема генерального
плану ферми після реконструкції значно змінилась (рис. 3.8), тепер на
фермі функціонує три реконструйованих корівника вигульні майданчики,
сховище кормів, кормоцех і відділення з первинної обробки молока,
пологове відділення з профілакторієм, кормовий майданчик, силососховище,
пункт штучного осіменіння, прохідна з санпропускником, вагова. На
реконструйованій фермі застосовують безприв’язно-боксове утримання корів
за потоково-змінною системою в цехах: отелення, сухостійних корів,
роздоювання корів і виробництва молока. В цеху виробництва молока
утримують корів червоно-рябої молочної породи групами, безприв’язно, в
боксах. Корівники на 120 гол. (рис. 1, 2 – додатку Д) шириною 14 м і
довжиною 72 м (групи в 30 гол.) забезпечують вільний доступ тварин до
кормів. Бокси виготовлені із металевих труб, підлога з чавунних
решітчастих плит. Під ними змонтовано скребковий конвеєр УС-15. Доступ
тварин до годівниці обладнано розподільниками із розрахунку 0,8 м на
голову. Довжина боксу 2,1 м, відстань між боксом і годівничкою

Основні будівлі і споруди:

1. Телятник на 100 голів

2. Корівник на 110 голів

3. Приміщення для відгодівлі на 100 голів

4. Приміщення для телиць парувального віку на 70 голів

5. Корівник на 200 голів

6. Будинок тваринників

7. Пункт штучного осіменіння

8. Силосховище

9. Артезіанська свердловина

Рис. 3.7 Схема генплану молочної ферми на 310 корів с. Харенки ПП
“Агроекологія” Шишацького району (до реконструкції)

Основні будівлі і споруди:

Пологове відділення

Доїльно-молочний блок

Корівник на 120 голів

Корівник на 120 голів

Приміщення для телиць парувального віку на 70 голів

Приміщення для відгодівлі на 480 голів

Склад для зберігання кормів

Корівник на 200 голів

Доїльно-молочний блок

Кормоцех

Вигульні майданчики

Пункт штучного осіменіння

Будинок тваринників

Силосховище

Артезіанська свердловина

Прохідна

Рис.3.8 Схема генплану молочної ферми на 440 корів с. Харенки
ПП “Агроекологія” Шишацького району (після реконструкції)

2,60 м. Тварини в приміщеннях розміщені в два ряди з одним кормовим
проїздом для кормороздавача КТУ-10А. Ці два корівники з’єднані
тваринопрогоном і зблоковані з доїльною установкою типу УДЕ-8А ”Ялинка”.
Корови по тваринопрогону ідуть на переддоїльний майданчик, а після
доїння вільно повертаються на свої місця в корівник. Площа
переддоїльного майданчика – 2 м2 на одну корову. Видоєне молоко
зважується, охолоджується і перекачується в резервуар для зберігання.
Третій корівник (додаток Д, рис. 3), розміром 78 х 22 м на 200 голів з
розміщенням стійл в 4 ряди на 50 корів кожний, поєднує доїльно-молочний
блок з модернізованою установкою типу УДЕ-8А-01 ”Тандем”.

Корів доять в доїльному залі двічі на добу. Молоко збирається в
молочному блоці, охолоджується і транспортується на продаж. Роздавання
кормів здійснюється до “кормового столу” кормороздавачем РКА-8.
Напування з індивідуальних автонапувалок ПА-1А і АГК-4 відбувається на
вигульних майданчиках. Гній в приміщеннях видаляють через щілини в
підлозі, із приміщень – дельта-скреперною установкою УС-15 на поперечний
конвеєр УС-10. Мікроклімат в приміщенні підтримується системою
вентиляції і освітлення – “надахові ліхтарі”.

Пологове відділення (додаток Д, рис. 4) розміщено в корівнику розміром
72 х 12 м, в якому передбачено секції глибокостільних корів і нетелів,
новотільних корів, денники отелення корів. Утримання корів прив’язне з
доїнням в переносні відра на установках ДАС-2Б. Гній видаляється
транспортером ТСН-3,0Б в транспортні засоби і перевозиться в місця
зберігання. Профілакторій складається із 4 ізольованих секцій по 10
телят кожна, яких утримують в індивідуальних клітках обладнаних ОСТ-50
до 20-добового віку, а потім групами по 10 голів.

Тип годування на фермі сінажно-силосно-концентратний. Режим годівлі –
трьохразовий. Концентровані корми згодовують на доїльних установках під
час доїння. Гаряча вода і тепло надходять від електрокотельні,
електроенергія – від зовнішніх електромереж. Організація праці бригадна,
однозмінна. Запровадження потоково-цехової технології виробництва молока
в ПП “Агроекологія” дозволило провести внутрішньофермську цехову
спеціалізацію на основі пристосування технології до особливостей
фізіологічного стану тварин в різні періоди їх використання; організацію
технологічної служби, що забезпечує міжцеховий рух корів за
фізіологічним станом; суворий розподіл функцій працівників та підвищення
їх майстерності; ліквідацію яловості та абортів корів; раціональне
використання кормів. Розміщення поголів’я корів по цехах показана в
табл. 3.24, а схема розміщення цехів та порядку руху тварин по цехах
показана на рис. 3.9.

Таблиця 3.24

Розміщення поголів’я корів по цехах в ПП “Агроекологія” Шишацького
району Полтавської області

Цеха Тварино-місця Поголів’я цеху Повженість утримання, днів Спосіб
утримання

% від загального числа корів Кількість тварин

Сухостійний 16,7 90 Сухостійні корови та нетелі за 2-2,5 міс. До
розтелення 40-45 Боксовий

Розтелення 11,5 62 Глибоко-стільні корови і нетелі, новотільні корови
25-30 Прив’яз-ний (розте-лення в денни

ках)

Роздою і запліднення 26,5 142 (6 групових кліток) Корови перших місяців
лактації 90-100 Боксовий

Виробництво молока 45,3 242 (10 групових кліток) Корови після
роздоювання 190-210 Прив’яз-ний

Всього 100 536 х х х

В цеху сухостійних корів закладається майбутня продуктивність корови,
тому тут звертають найбільшу увагу на їх годівлю і утримання та не

Цех сухостійних корів на 90 голів

Цех розтелення на 62 голови

Цех роздоювання і запліднення на 384 гол.

Цех виробництва молока на 384 гол.

Рис. 3.9 Розміщення цехів та порядок руху корів по цехах в ПП
“Агроекологія” Шишацького району Полтавської області

допускають будь-які погрішності. Сюди корови поступають за 40-50 днів до
отелення. За цей час у тварин встановлюється необхідна жива маса і їх
підготовлюють до розтелення.

В цех розтелення корів і нетелів (пологове відділення) тварин переводять
після санітарної обробки. Тут тварини знаходяться 25 днів – 10 до і 15
після розтелення. В цьому цеху створюють оптимальні умови для
нормального отелення. Корови і новонароджені телята знаходяться під
постійним контролем зооветеринарних спеціалістів. Годівля корів
індивідуальна з урахуванням загального стану тварин, віку і живої маси.

Цех роздоювання і запліднення комплектують новотільними тваринами із
пологового відділення. В цьому цеху вирішується основне питання
відтворення стада – своєчасне і плодотворне запліднення корів. Задача
цеху – забезпечення роздоювання і цілорічного отелення корів з їх
заплідненням в першу-другу охоту, профілактика маститів. Корови
знаходяться в цьому цеху до 100 днів. В період роздоювання для тварин
створюють оптимальні умови утримання і годівлі з авансуванням за
роздоювання. Доїння корів здійснюється в доїльно-молочному блоці в
установлений час з автоматичним обліком надоїв молока.

Для запліднення корів в доїльно-молочному блоці на шляху руху тварин з
доїння передбачено пункт штучного запліднення.

У цех виробництва молока корови поступають після роздоювання та
запліднення і утримуються до запуску на протязі 180-200 днів.

На основі досліджень, щодо проведеної реконструкція молочної ферми в ПП
„Агроекологія” з переходом на прогресивну потокову-цехову технологію
виробництва молока (табл. 3.25, 3.26), нами запропоновано освоєння
потоково-цехової технології виробництва молока на молочній фермі СТОВ
“Світанок“ Шишацького району. Сутність технології полягає у тому, що
корів постійними групами по 50 голів годують і доять в спеціальному
кормодоїльному приміщенні за змінним графіком. Після годування, доїння і
примусового моціону на механічному тренажері, тварини відпочивають в
корівниках.

Основний раціон корови отримують в спеціальному кормодоїльному
приміщенні перед доїнням. Водночас частину комбікорму згодовують з
врахуванням індивідуальної продуктивності корів в процесі доїння на
доїльній установці. Тривалість разового годування кожної групи корів –
2, доїння – 1 година.

Кормосумішки роздають стаціонарним стрічковим кормороздавачем, біля
якого корови автоматично фіксуються. В пологове відділення тварин
переводять із секції сухостійних корів. Пологове приміщення містить 12%
загальної кількості тварино-місць, в нього корів і нетелей переводять за
7-10 днів до отелення. Перед переведенням їх чистять, миють, станки
дезінфікують. На другий день після розтелення корів переводять у
післяпологове відділення: доїння – трьохразове, спочатку вручну, щоб
перевірити стан вимені, потім – доїльними апаратами. Корів зі здоровим

Таблиця 3.25

Виробничі показники розвитку молочного скотарства у ПП „Агроекологія”
Шишацького району Полтавської області

Показники До реконструкції Після реконструкції В серед-ньому

за 1991-1999 рр. В серед-ньому

за 2000-2002 рр. 2000-2002 рр. в % до 1991-1999 рр.

Роки

1991

1993

1997

1999

2000

2001

2002

Поголів’я корів, гол. 765 765 380 290 1056 1056 1056 550 1056 192,0

Щільність корів на 100 га с.-г. угідь, га

20,1

20,1

10,8

8,2

19,9

19,9

19,9

14,8

19,9

43,4

Валове виробництво молока, ц

32497

30160

15363

12682

44236

53972

45123

25097

47778

190,4

Удій на фуражну корову, кг

4248

3942

4043

4373

4189

5111

4273

4102

4524

110,3

Вихід телят на 100 корів, гол.

99

99

98

96

97

96

95

98,3

96

97,7

Вміст жиру в молоці, % 3,51 3,42 3,60 3,42 3,45 3,62 3,53 3,49 3,53
101,3

Таблиця 3. 26

Економічні показники розвитку молочного скотарства в ПП „Агроекологія”
Шишацького району

Полтавської області

До реконструкції Після реконструкції 2002 р. в % до 1996р.

Роки Роки

1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002

Затрати праці на 1 ц молока, люд.-год. 6,5 6,5 7,8 8,0 4,5 4,5 4,5 69,2

Витрати кормів на 1 ц молока,

ц корм. од.

1,27

1,41

1,14

1,61

1,29

1,3

1,25

98,4

Собівартість 1 ц молока, грн. 41,58 28,7 32,2 33,2 37,0 40,0 38,93 93,6

Одержано прибутку (збитку) від реалізації, тис. грн.

-135,8

-30,9

25,0

65,6

366,6

1213,6

690,4

Рівень рентабельності виробництва молока, %

-10,05

-4,3

3,1

15,6

22,4

50,5

39,3

Продуктивність праці виробництва молока, грн.

123,5

144,2

149,6

134,4

179,6

255,0

225,6

157,8

вим’ям переводять на машинне доїння у перший-другий день після
отелення, а на двохразове – на 6-10 день. Профілакторій телят
знаходиться в одному приміщенні з пологовим відділенням. Вигульні
майданчики обладнано годівницями згодовування грубих і зелених кормів.
Кормосумішки із кормоцеху стрічковими транспортерами подаються в кормове
приміщення. Доять корів на доїльних установках “Ялинка” і “Тандем”,
напувають з напувалок АГК-4, розташованих на вигульних майданчиках, і
АП-1 – в кормовому і пологовому відділеннях. Гній із приміщень із
глибокою підстилкою видаляють бульдозером 1 раз за рік, на вигульних
майданчиках – 1 раз у 3-4 дні, в пологовому відділенні і профілакторії –
скребковим транспортером типу ТСН-3,0Б. Мікроклімат в приміщенні
підтримується автоматизованою системою вентиляції з підігрівом повітря.
Основний корм – силос із кукурудзи, злакове, бобове чи злаково-бобове
сіно, солома, кормові буряки і комбікорми. Корми згодовують у
непідготовленому вигляді.

Таким чином, потоково-цехова технологія утримання худоби, порівняно з
традиційними технологіями скорочує витрати енергоносіїв в 10 разів,
витрати праці — у 5 разів, енергія росту молодняку підвищується на
12-18,6%, а відтворювальна здатність корів і нетелей – на 19,5-24,3%
[176, с.65], про що свідчать виробничі і економічні показники розвитку
молочного скотарства а ПП “Агроекологія” Шишацького району.

За аналізований період, протягом освоєння потоково-цехової системи
виробництва молока у ПП „Агроекологія” значно зменшилась трудомісткість
виробництва молока (на 30,8%). Витрати кормів доведено до нормативних
меж 1,2-1,3 ц корм. од. Собівартість молока мала тенденцію до зростання,
та все ж, це не перешкодило підняти виробництво молока до
високорентабельного рівня – 39,3%. Свідченням досить високої економічної
ефективності виробництва молока на реконструйованій молочній фермі є
розмір прибутку, який збільшився у 5 раз.

Висновки до розділу 3.

1. У СТОВ “Світанок” Шишацького району утримується 615 голів великої
рогатої худоби української червоно-рябої молочної породи. Утримання
корів прив’язне. Доїння здійснюється в переносні відра; годування – в
корівниках (грубі і соковиті корми роздають кормороздавачами КТУ-10 в
агрегаті з тракторами МТЗ-50, концентровані (в усіх приміщеннях) –
вручну; прибирання гною – скребковими транспортерами ТСН-2; напування –
із автонапувалок ПА-1. Роздавання кормів на фермі механізовано на 40,4%,
прибирання гною – на 60,4%, напування корів – на 100%. На фермі працює
бригада по догляду за тваринами в складі 71 чоловік, із них 58 основних
працівників (25 доярки, 19 тваринники-фуражири, 4 нічних тваринники, 3
слюсарі, 2 обліковці-лаборанти, 2 техніки штучного осіменіння, 5
працівників молочних блоків). Економічні показники виробництва
незадовільні: надій на 1 корову становить 1398 кг молока, витрати кормів
на 1 ц молока – 1,8 ц к. од., витрати праці – 9,42 люд.-год.,
собівартість – 59,79 грн., збитковість виробництва – 6,7%.

Тварини розміщені в окремих, технологічно роз’єднаних приміщеннях: два
корівника збудовані за типовим проектом 801-23, два за типовим проектом
586пк-62, кормоцех, силососховище, водонапірна башня і пожежний
резервуар. Забудова ферми здійснювалась за схемою генерального плану,
яких було передбачав можливе розширення ферми (територія – 7 га).

2. Запроектована реконструкція молочної ферми СТОВ “Світанок” має метою
концентрацію всього поголів’я корів на одній території і освоєння
прогресивної технології безприв’язного утримання. Заплановано
реконструкцією наявних корівників (поголів’я 800 корів), будівництво
одного корівника на 400 місць. Утримання корів безприв’язне і нетелей в
індивідуальних боксах. Корівники типового проекту 801-23 буде
переобладнано під чотирьохрядні боксові приміщення на 168 голів кожний,
а корівник (т.п. 586пк-62) – під трьохрядне боксове приміщення на 96
корів. Між двома рядами секцій влаштується кормовий проїзд шириною 5 м,
який одночасно послугується коровам як “кормовий стіл” без традиційних
годівниць. Біля кожного приміщення обладнуються вигульні майданчики з
бетонним покриттям (8 м? на голову), на яких утримуватимуться корови
влітку на відкритому повітрі протягом 5-6 місяців. Майданчики матимуть
кількість секцій, тотожну приміщенню. Між двома рядами секцій
влаштується кормовий проїзд шириною 5 м з твердим покриттям, який
одночасно послугується коровам “кормовим столом” без традиційних
годівниць.

3. Найбільша питома вага капітальних вкладень у будівельну частину
пов’язана з кладкою цегляних стін – 63,7%, планується три існуючих
корівники з’єднати перехідною галереєю, добудувати корівник і
доїльно-молочний блок, понад 9 тис. грн. (19,6%) коштуватимуть роботи з
укріплення стрічкових фундаментів. Вартість демонтажних робіт є
порівняно низька (10,3%).

Реконструйована ферма комплектуватиметься поголів’ям корів власної
череди діючого підприємства. Нетелей вирощуватимуть на спеціалізованій
фермі. Ремонт стада проводитиметься коровами-первістками, перевіреними
на придатність до машинного доїння. Після реконструкції середньорічне
поголів’я на фермі складе 800 корів, продуктивністю – 4000 кг кожна,
річне виробництво молока зросте на 23402 ц, собівартість молока
знизиться на 22,99 грн., витрати праці – на 6,57 люд.-год. Комплексна
механізація виробничих процесів, передбачених реконструкцією, звільнить
10 чол., за умови збільшення поголів’я на 185 корів. Навантаження
оператора машинного доїння пологового відділення складе 20, основного
стада – 50, а оператора з обслуговування тварин – 129 корів. Кількість
працівників складе 61 чол. Реконструкція молочної ферми СТОВ “Світанок”
потребує понад 2 млн. грн. капітальних вкладень, які за рівня
рентабельності виробництва молока 42,4% окупляться через 4,6 роки.

4. Підвищення продуктивності дійного стада передбачається за рахунок
інтенсифікації кормо виробництва. З метою використання генетичного
потенціалу річний рівень годування корів слід довести до 46 ц к. од. на
1 голову, що забезпечить одержання не менше 4530 кг молока в рік і на 8%
зменшення витрат кормів. Окрім інтенсифікації польового кормо
виробництва передбачено корінне і поверхневе поліпшення природних
кормових угідь у СТОВ „Світанок”, що забезпечить додаткове отримання
1407,2 ц к. од., але природно-кліматичні умови регіону повністю сприяють
двохразовому укосу трав, тобто реально можливо отримати додатково 2814,4
ц к. од., що цілком задовольнятиме річну норму годування 58 корів. При
умові забезпечення аграрного підприємства якісним насінням кормових
культур, внесення органічних та мінеральних добрив понад 12-15 т/га
дасть змогу у СТОВ “Світанок” у 2004 р. довести продуктивність кормових
угідь до 45-48 ц корм. од. з 1 га.

Складовою поліпшення використання кормів є нормоване годування корів
відповідно їх продуктивністю та фізіологічним станом. Практичне втілення
науково обґрунтованого нормування годування зменшує витрати кормів на
12-15%, витрати праці – на 16%, усуває знеосібку у догляді за тваринами.

Створення кормоцеху підвищить продуктивність корів на 15%, собівартість
1 ц молока складе 45,5 грн., приведені витрати – 56,2 грн., а рівень
рентабельності – 20,8%.

5. Основними напрямами підвищення конкурентноздатності виробництва
молока окрім відмічених вище, є також удосконалення
організаційно-економічного механізму у галузі за рахунок приведення в
дію організаційних (аудит конкурентоспроможності, поліпшення організації
управління, системи планування та маркетингу, запровадження механізму
лізингу і оренди, організації ринкової інфраструктури в галузі тощо), а
також економічних важелів (поліпшення фінансово-кредитного механізму,
інвестиційно-інноваційних заходів, системи ціноутворення, а також
системи стимулювання підвищення конкурентоспроможності). Важливим є
також приведення в дію проти затратної моделі ціноутворення на продукцію
скотарства.

6. Важливим напрямом підвищення конкурентоспроможності виробництва
молока на реконструйованих молочних фермах Полтавської області є
впровадження потоково-цехової системи виробництва молока з безприв’язним
способом утримання худоби і двохразовим режимом доїння корів.
Впровадження цієї системи в ПП „Агроекологія” Шишацького району
Полтавської області після реконструкції дозволило зменшити
трудомісткість виробництва молока на 30,8%, довести витрати кормів до
нормативної величини 1,2-1,3 корм. од., рівень рентабельності
виробництва молока до 39,3%, а також підвищити розмір прибутку у 5 разів
порівняно з технологією до реконструкції.

ВИСНОВКИ

1. Вихід галузі молочного скотарства з кризового стану, як основи молоко
продуктового під комплексу в цілому, в значній мірі обумовлюється саном
її виробничо-технічного потенціалу. Потенціал у широкому розумінні це
засоби, запаси, джерела, що є в наявності і можуть бути мобілізовані,
приведені в дію, використані для досягнення визначеної мети, здійснення
плану, рішення конкретної задачі. Виробничо-технічний потенціал
молочного скотарства як термін інтегрує в собі кількісні та якісні
параметри ресурсів, їх функціональні властивості. Перша частина цього
терміну “виробничий” характеризує результативність процесу виробництва,
а друга “технічний” – витратну частину технологічного процесу,
матеріалізованого в сукупності матеріально-технічних компонентів
виробництва (приміщення, обладнання, стаціонарні та мобільні засоби
механізації виробничих процесів на фермах). До складу
виробничо-технічного потенціалу слід віднести також і генетичний
потенціал галузі (кількісні і якісні параметри тварин).

Виробничо-технічний потенціал молочного скотарства – це сукупність
матеріально-речових, технічних та генетичних компонентів виробництва,
які за певних умов забезпечують виконання передбачуваних технологічних
операцій та досягнення об’єктивно обумовленого рівня економічного
результату на молочних фермах.

Термін “матеріально-технічний потенціал” молокопродуктового підкомплексу
більш широке поняття, бо включає не лише виробничо-технічний потенціал
основного (виробничого) процесу молочного скотарства, але і індустрію
кормовиробництва, племінне господарство, зоотехнічні, ветеринарні та
обслуговуючі служби, переробку продукції, торгівлю тощо.

2. Обсяги інвестицій у тваринництво за рахунок усіх джерел фінансування
за останні роки не забезпечують навіть простого відтворення спожитих у
галузі основних засобів виробництва, що створює реальну загрозу
можливому оновленню матеріально-технічного потенціалу молокопродуктового
підкомплексу, а отже, виробництву найбільш важливої продукції для
населення. В цих умовах реконструкція і технічне переозброєння молочних
ферм, перехід на більш прогресивні, енергозберігаючі технології
виробництва в галузі є основою подальшої інтенсифікації виробництва
молока, підвищення продуктивності праці, о отже, об’єктивною
необхідністю. Ефективність заходів по реконструкції молочних ферм
складається із великої кількості як позитивних, так і негативних
факторів, ступінь складності яких змінюється в кожному окремо взятому
випадку. Порівняльну економічну ефективність реконструкції необхідно
здійснювати шляхом співставлення реконструйованої ферми з новозбудованою
чи ефективно діючою аналогічної потужності за показниками: коефіцієнт
ефективності витрат, питомі капіталовкладення, витрати праці,
собівартість продукції, приведені витрати, фондовіддача, рівень
рентабельності, термін окупності капітальних вкладень,
конкурентоздатність тощо. У разі оцінки ефективності капітальних
вкладень фактичні показники слід співставляти з нормативними
(розрахунковими). Водночас доцільно враховувати тривалість
реконструкції, терміни освоєння проектної потужності, трудомісткість,
матеріаломісткість, зниження собівартості і підвищення рентабельності
виробництва.

3. Відтворення виробничо-технічного потенціалу можливе на основі нового
будівництва, розширення діючих, реконструкції та технічного
переозброєння ферм. У сучасних умовах пріоритетного значення набувають
технічне переозброєння та реконструкція діючих молочних ферм, оскільки,
по-перше, реконструкція і технічне переозброєння забезпечують швидше ніж
інші форми оновлення активної частини основних виробничих засобів;
по-друге, за умови реконструкції частка капіталовкладень в пасивну
частину складає біля 25%, нове будівництво – 60-70%; по-третє,
реконструкція і технічне переозброєння послаблюють дефіцит трудових
ресурсів, що створився в умовах екстенсивного розвитку тваринництва.

4. Найбільш важливими джерелами фінансових надходжень на реконструкцію,
відновлення та оновлення виробничо-технічного потенціалу в молочному
скотарстві є: здійснення пільгового оподаткування підприємств АПК з
метою використання їх прибутку на розширене відтворення, зокрема
звільнення аграрних виробників від оподаткування частини прибутку, яка
використовується ними на капітальні вкладення; опрацювання механізму
залучення зовнішніх інвестицій з метою удосконалення
виробничо-комерційних процесів в АПК; компенсації з державного бюджету
понад 50% плати за користування кредитами комерційних банків,
спрямованими на капітальні вкладення та придбання оборотних засобів;
освоєння механізму використання прискореної амортизації основних засобів
виробництва у молочному скотарстві.

Важливим напрямом оновлення виробничо-технічного потенціалу у молочному
скотарстві є також використання можливостей фінансового лізингу.

5. Терміни служби більшості сучасних машин і обладнання знаходяться у
межах 3-7 років, оновлення – 5-9 років, випуску – 7-12 років залежно від
їх видів і призначення. Термін служби технологічних ліній коротший, ніж
періодичність модернізації чи оновлення їхніх технологічних частин, а
також випуску. Періоди оновлення і випуску машин визначаються основним
критерієм встановлення періодичності реконструкції ферм. Оптимальною
періодичністю реконструкції ферм слід приймати середній термін служби
машин, використовуваних на фермі. Термін експлуатації машин між
реконструкціями не повинен бути меншим терміну заміни (Тз) і більшим
терміну їх випуску, тобто становити 8-10 років.

6. У сільськогосподарських підприємствах Полтавської області, як і по
всій Україні, за роки реформування аграрних відносин, значно послаблено
виробничий, продуктивний і відтворювальний потенціали тваринництва. Так
у 2002 р. поголів’я корів Полтавської області скоротилося, порівняно з
1990 р. в 3,1 рази, Шишацького району – в 1,9 рази.

Обсяги виробництва молока аграрними підприємствами Полтавської області у
2002 р., порівняно з 1990 р., зменшилися більше ніж у 4 рази, у
Шишацькому районі – в 2,3 рази. Собівартість молока в аграрних
підприємствах Шишацького району зросла з 38,97 грн. у 1996 р. до 48,27
грн. за 1 ц – у 2002 р. Частка витрат на корми у структурі собівартості
в середньому за 1996-2002 рр. становила 36,4%, що на 5,8% більше ніж у
1990-1995 рр. Питома вага оплати праці у 1996-2002 рр. склала 18,5%, що
на 2,3% менше, порівняно з 1990-1995 рр.

7. На молочних фермах Полтавської області використовують переважно
прив’язне утримання великої рогатої худоби. Типові корівники – ТП
801-46, ТП 801-70/70, ТП 801-70/69, ТП 801-70 використовуються 15-40
років (збудовані із залізобетону – 65%, цегли – 30%, дерева – 5%).
Запропонована нами реконструкція полягає у ширшому застосуванні ресурсо-
та енергоощадних технологій виробництва молока з безприв’язно-боксовим
утриманням корів – дає змогу збільшити продуктивність корів і зменшити
витрати праці. Встановлено, що безприв’язне утримання корів забезпечує
порівняно з прив’язним, вищий економічний ефект: хоча витрати кормів на
1 ц молока при безприв’язному утриманні збільшуються порівняно з
прив’язним на 15,7 %, витрати праці на 1 ц молока менші на 6,0
люд.-год., тобто більше ніж в 2 рази, а собівартість молока менша на
8,3%.

8. Одним із найважливіших напрямів підвищення конкурентоспроможності
виробництва молока на реконструйованих молочних фермах Полтавської
області є впровадження потоково-цехової системи виробництва молока з
безприв’язним способом утримання худоби і двохразовим режимом доїння
корів. Впровадження цієї системи в ПП „Агроекологія” Шишацького району
Полтавської області, після реконструкції дозволило зменшити
трудомісткість виробництва молока на 30,8%, довести витрати кормів до
нормативної величини 1,2-1,3 корм. од., підняти рівень рентабельності
виробництва молока до 39,3%, а розмір прибутку від реалізації продукції
галузі підвищити у 5 разів порівняно з технологією виробництва до
реконструкції.

9. Найважливішим чинником удосконалення виробничо-технічного потенціалу
у молочному скотарстві повинна стати комплексна механізація виробничих
процесів. Застосування механізованого роздавання кормів і прибирання
гною в умовах потоково-цехової системи виробництва молока доярка буде
обслуговувати 50-60, оператор – 100-120 корів. Фактично у більшості
підприємств Полтавської області доярка обслуговує всього 25-30 корів, а
тваринник – 50-75 голів молодняку великої рогатої худоби. Двохразове
доїння корів дозволить послабити напруженість роботи на фермах та на
пунктах переробки продукції тваринництва, знизити витрати праці
приблизно на 15%, а собівартість молока – на 10%. При надої молока на
фуражну корову понад 3000 кг молока, витрати праці будуть знаходитися у
межах 4,0-4,5 люд.-год. на 1 ц.

10. Враховуючи сучасний скрутний економічний стан аграрних підприємств
при оновленні виробничо-технічного потенціалу на молочних фермах
доцільно застосовувати доїльну установку УДЕ-8А “Ялинка”. Вона порівняно
з установкою УДТ-6 “Тандем” є більш енергоощадною: енергомісткість 1 ц
менша на 16,9 кВт / год., витрати на експлуатацію – на 13 тис. грн.,
продуктивність праці вища на 15,2%. Двохразове доїння корів установкою
УДЕ-8А “Ялинка” значно зменшить тривалість видоювання корів. При
механізації такого трудомісткого процесу як гноєвидалення
найперспективнішою є лінія гноєвидалення з підпідлоговим сховищем:
витрати праці на корову в рік складають 2,27 люд.-год., в той час як у
разі застосування транспортерів ТСН-3,0Б – 19,8 люд.-год. Підпідлогові
гноєсховища і скреперні установки УС-10 і УС-15 дозволяють знизити
питомі витрати праці на голову в рік відповідно до 2,28 і 3,5 люд.-год.

11. Оскільки переважна частина корівників Полтавської області збудовані
за типовими проектами 801-23 підвищення економічної ефективності їх
функціонування можливе за умови переобладнання їх під чотирьохрядні
боксові приміщення, а корівники (т.п. 586пк-62) – під трьохрядні боксові
приміщення. Між двома рядами секцій слід влаштувати кормовий проїзд
шириною 5 м, який одночасно служитиме коровам як “кормовий стіл” без
традиційних годівниць. Біля кожного з них слід обладнати вигульні
майданчики з бетонним покриттям для утримання корів влітку з розрахунку
8 м ? на голову.

12. Запропонована нами програма реконструкції молочної ферми В СТОВ
„Світанок” Шишацького району Полтавської області дозволить довести
поголів’я корів до 800 голів, з рівнем продуктивності – 4000 кг кожна,
річне виробництво молока складатиме 32000 ц, при собівартості молока
36,8 грн. і витратах праці – на 2,85 люд.-год. Комплексна механізація
виробничих процесів дозволить звільнити 10 чол. і довести навантаження
оператора машинного доїння основного стада до 50 голів, у пологовому
відділенні – до 20, а оператора з обслуговування тварин – 130 голів.
Реконструкція молочної ферми СТОВ “Світанок” потребує понад 2 млн. грн.
капітальних вкладень, які при рівні рентабельності виробництва молока
42,4% окупляться за 4,6 роки.

13. Основними напрямами підвищення конкурентоздатності виробництва
молока окрім відмічених вище, є також удосконалення
організаційно-економічного механізму у галузі за рахунок приведення в
дію організаційних (аудит конкурентоспроможності, поліпшення організації
управління, системи планування та маркетингу, запровадження механізму
лізингу і оренди, організації ринкової інфраструктури в галузі тощо), а
також економічних важелів (поліпшення фінансово-кредитного механізму,
інвестиційно-інноваційних заходів, системи ціноутворення, а також
системи стимулювання підвищення конкурентоспроможності).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агропромисловий комплекс України: стан та перспективи розвитку
(1990-2000) / За ред. П.Т. Саблука та ін. – К.: ІАЕ УААН, 1999. – 335 с.

2. Саблук П.Т. Аграрна реформа і політика в Україні: підсумки минулого
та погляд у майбутнє. Науково-популярні нариси у трьох томах. Т. ІІІ.
Аграрна економіка в умовах демократичного державотворення. – К.: ІАЕ
УААН, 2001. – 484 с.

3. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції
(практичний посібник) / За ред. П.Т. Саблука. – К.:ІАЕ, 2000. – 556 с.

4. Шевельова С.О. Особливості молокопродуктового підкомплексу України //
Вісник аграрної науки. – 2001. – №2. – с. 66-68

5. Стан молочної промисловості України // Україна business. – 1991. –
№39. – с.3

6. Стан і перспективи розвитку молоко продуктового під комплексу АПК
України / За ред. О.М. Шпичака. – К.: ІАЕ УААН, 1999. – 156 с.

7. Економічні проблеми розвитку ресурсного потенціалу АПК України:
Збірник наукових праць. – К.: НАН Укр., 1999. – 86 с.

8. Бабинець Т.Л. Економічна оцінка техніки для тваринництва при
випробуваннях у нових соціально-економічних умовах // Економіка АПК. –
2002. – № 11. – с.79-82

9. Ресурсний потенціал АПК у ринковій економіці: теорія і практика
формування: Наукові доповіді учасників українсько-польського семінару та
наукові праці інституту економіки НАН України. – К.: НАНУ, 1996. – 148
с.

10. Формування і реструктуризація аграрного ресурсного потенціалу
України: Збірник наукових праць / Ін-т ек-ки НАН Укр., 1998. – 130 с.

11. Стома Л. Реконструкция действующих ферм – путь к техническому
переоснащению // Животноводство. – 1980. – №7. – с.60-62

12. Саблук П.Т., Більський В.Г., Підлісецький Г.М. та ін.
Реструктуризація матеріально-технічної бази агропромислового
комплексу. – К.: ІАЕ, 1997. – 296 с.

13. Легоминов А.И. Экономика интенсификации производства в колхозах и
совхозах. – Л.: Агропромиздат, 1990. – 164 с.

14. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. По кропивного.
– Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с.

15. Экономика: Учебник / Под. ред. А.С. Булатова. – М.: БЕК, 1999. – 785
с.

16. Экономика для всех: популярный словарь / Сост. Т.М. Ермолова, Е.П.
Голубков. – М.: ОАО «Изд-во Экономика», 1997. – 389 с.

17. Иванух Р.А., Пантелейчук М.М., Попович И.В. Справочник экономических
показателей сельского хозяйства. – 2-е изд., перераб. И доп. – К.:
Урожай, 1988. – 215 с.

18. Кованов С.И., Свободин В.А. Экономические показатели деятельности
сельскохозяйственных предприятий: Справочник. 2-е изд., перераб и доп. –
М.: агропромиздат, 1991. – 303 с.

19. Педченко Н.С. Конкурентоспроможність як об’єкт фінансового
моніторингу // Регіональні перспективи. – 2001. – №1. – с.123

20. Василенко Ю.В. Производственный потенциал сельскохозяйственных
предприятий. – М.: Агропромиздат, 1989. – 150 с.

21. Козубенко А.В., Колевич Д.А. Реконструкция животноводческих ферм. –
К.: Будівельник, 1980. – 127 с.

22. Протасов В.Е., Червоненко Б.П., Марчук Г.А. Производственный
потенциал сельского хозяйства и его использование / Под ред. В.П.
Сытника. – К.: Урожай, 1987. – 47 с.

23. Юзефович А.Э. Аграрный ресурсный потенциал: формирование и
использование. – К.: Наук. думка, 1987. – 174 с.

24. Підлісецький Г.М. Матеріально-технічна база сільського господарства:
стан, оновлення, оцінка. Інформаційно-аналітичний збірник (частина 4) /
За ред. П.Т. Саблука та ін. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – 245 с.

25. Бугуцкий А.А. Ресурсы аграрного сектора АПК: Классификация и
показатели еффективности их использования / Повышение еффективности
использования ресурсов в сельськом хозяйстве. Респ. Темат. Сб. Выпуск
83. – К.: Урожай, 1988. – с. 3-7

26. Андрийчук В.Т. Эффективность использования производственного
потенциала в сельськомп хозяйстве. – М.: Экономика, 1983. – 207 с.

27. Письменная Д. Н. Пути улучшения использования производственного
потенциала в сельськом хозяйстве / Экономика сельського хозяйства, 1985.
– с. 34-35

28. Бурковський І.Д. Матеріально-ресурсний потенціал аграрного сектора
економіки України: стан та напрями розвитку // Економіка АПК. – 2002. –
№ 3. – с. 26-29

29. Шебанін В.С. Основні напрями системного оновлення
матеріально-ресурсного потенціалу в аграрному секторі економіки /
Формування і реалізація державної політики розвитку
матеріально-технічної бази АПК в Україні. – К.: ІАЕ УААН, 2003. –
с.53-59

30. Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК / За ред. П.Т.
Саблука. – К.:ІАЕ, 2001. Ч 4. – 241 с.

31. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи
розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 5). / За ред. П.Т.
Саблука та ін. – К.: ІАЕ УААН, 2002. – 646 с.

32. Ціни, витрати, прибутки агро виробництва та інфраструктура
продовольчих ринків / За ред. О.М. Шпичака. – К.: ІАЕ, 2000. – 585 с.

33. Сільське господарство Полтавщини. Статистичний збірник. – Полтава:
Державний комітет статистики України Полтавське обласне управління
статистики, 2002. – 124 с.

34. Рабштына В.М., Червенко П.И. Эффективность реконструкции ферм //
Экономика сельського хазяйства. – 1976. – №6. – с.51-56

35. Рабштина В.М., Заяц А.В. Ефективність реконструкції молочно-товарної
ферми //Сільське будівництво. – 1976. – №11. – с.10-12.

36. Соловьев Т.В., Замулин Ф.З., Тронько Г.И. Опыт реконструкции ферм. –
М.: Россельхозиздат, 1979. – 44 с.

37. Новиков Ю.Ф., Рабштына В.М. К индустриальному животноводству на
основе реконструкции. – Днепропетровск, 1979.

38. Рабштына В.М., Степико К.И., Мирошниченко Н.И. и др. Методические
рекомендации по разработке реконструктивных решений скотоводческих ферм
(для НИ, проект.-технол. и проектных институтов). – Запорожье, 1977.

39. Рабштына В.М., Евтухова А.А. О капитальных вложениях в реконструкцию
ферм. – Экономика сельского хазяйства. – 1979. – №11. – с. 7

40. Радченко В., Чигиринов Е. Эффективность реконструкции откормочных
ферм // Молочное и мясное скотоводство. – 1980. – №10. – с. 44

41. Балыков В.Е. Эффективность использования основных фондов капитальных
вложений в сельском хозяйстве. – Л.: Агропромиздат, 1988. – 158 с.

42. Василів М.Г. Стратегія оновлення. – К.: Т-во “Знання”, 1988. – 47 с.

43. Старков А.А. Опыт реконструкции молочных ферм // Животноводство. –
1978. – № 6. – с. 81-83

44. Рабштына В.М., Евтухова А.А. Обоснование эфективного комплекта машин
для реконструируемых ферм. – Научно-технический бюллетень по механизации
и електрификации животноводства ЦНИПТИМЭЖ. Запорожье, 1977, вып. 8.

45. Всяких А.С., Волинцев А.А. Индустриальные методы производства
молока. – М.: Московский рабочий, 1984. – 384 с.

46. Белянчиков Н.Н., Белехов И.П., Кожевников Г.Н., Гуршев А.К.
Механизация технологических процесов / За ред. Н.Д.Нагайцева. – М.:
Агропромиздат, 1989. – 399 с.

47. Рекомендации по нормативам и объемах капитальных вложений в
реконструкцию скотоводческих ферм. – Запорожье, 1980. – 40 с.

48. Шутьков А.А. Интенсификация кормопроизводства. – М.:
Росагропромиздат, 1991. – 253 с.

49. Ковалев Ю.Н. Технологыя и механизация животноводства. – М.: ИРПО,
1998. – 409 с.

50. Шкурка М.С. Технико-экономические обоснования размещения
животноводческих комплексов. – К.: Будівельник, 1977. – 113 с.

51. Козырь В.С. Эффект реконструкции ферм // Экономика сельского
хазяйства. – 1979. – № 10. – с. 66-67

52. Соціально-економічна ситуація та шляхи подолання кризового стану в
агропромисловому комплексі України. – К.: ІАЕ УААН, 1999. – 328 с.

53. Білоусько Я.К., Денисенко П.А., Питулько В.О. Принципи
техніко-технологічного забезпечення аграрного виробництва // Економіка
АПК. – 2001. – № 8. – с.22

54. Бровко Л.І., Сталєв І.І. Економічне обґрунтування інвестицій в
аграрний сектор АПК / Під ред.проф. В.В. Радченка – Дніпропетровськ:
Пороги, 1999. – 134 с.

55. Безуглий А. Про вилучення амортизаційних відрахувань підприємств //
Економіка України. – 1999. – № 5. – с. 36

56. Кудря Ю.О. Оптимізація співвідношення капітальних вкладень у нове
будівництво і реконструкцію / Матеріали обласної наук.-практ.
конференції, Полтава, 1996. – 86 с.

57. Рабштина В.М. Теорія і практика реконструкції тваринницьких ферм. //
Вісник с.-г. науки. – 1980. – № 2. – с. 15

58. Новиков Ю.Ф., Рабштына В.М. Проблемы реконструкции животноводческих
ферм. – М.: Колос, 1982.

59. Сільськогосподарське виробництво вимагає оновлення технічної бази //
Економіка АПК. – 2000. – № 9. – с. 18

60. Лізинг в інвестиційному забезпеченні сільськогосподарського
виробництва // Економіка України. – 2000. – № 5. – с. 47

61. Циганов С.А. Організаційно-економічні аспекти використання лізингу
// Економіка АПК. – 1999. – № 11. – с. 66

62. “Про додаткові заходи щодо дальшого розвитку лізингу в аграрному
секторі економіки” Указ Президента України від 23 лютого 2001 р. №
111/2001

63. “Про утворення Національної акціонерної компанії “Украгролізинг”
№ 354. Декрет Кабінету Міністрів від 11 квітня 2001 р.

64. Ивин Л.Н., Карпов Э.А., Ольховников О.В. Лизинг в рыночной
экономике. – К.:УМКВО, 1995. – 112 с.

65. Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р. № 723 / 97-ВР //
Відомості Верховної ради України. – 1998. – №16. – С. 68

66. Чабан В.Г. Інвестиції як основний чинник довгострокового
фінансування // Економіка АПК. – 2002. – №11. – с. 76-79

67. Інвестування в аграрній сфері / За ред. А.В. Чупіса. – Суми: І-58
Видавництво „Довкілля”, 2002. – 244 с.

68. Дорохин М.К. Эффективность реконструкции молочно-товарной фермы. –
Симферополь: Таврия, 1980. – 45 с.

69. Литвиненко И.Г. и др. Предложения по реконструкции животноводческих
ферм. – Сборник научных трудов. – СНИПТИИ, вып. 21, 1975. – с.31-35.

70. Рекомендации по реконструкции молочно-товарных ферм и внедрение
прогрессивной технологии производства молока. – К.: Урожай, 1977. – 34
с.

71. Методические рекомендации по разработке реконструктивных решений
скотоводческих ферм. – Запорожье, 1978. – с.4-9

72. Хурдей В.Д. Періодичність оновлення матеріально-технічної бази
молочних ферм // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2003.
– №6. – С. 129-130.

73. Кандиба В.А. Виробнича сила аграрної науки. – К.: Урожай, 1991. –
152 с.

74. Горянський В.Ф. Виробничо-економічний потенціал АПК. – К.: Урожай,
1990. – 158 с.

75. Милосердов В.В. Аграрная политика и проблемы развития АПК. – М.:
Агропромиздат, 1990. – 294 с.

76. Виробництво товарів народного споживання. Статистичний збірник. –
Полтава: Державний комітет статистики України Полтавське обласне
управління статистики, 2001. – 82 с.

77. Статистичний щорічник Полтавської області в 2-х частинах. – Полтава:
Державний комітет статистики України Полтавське обласне управління
статистики, 2001. – 613 с.

78. Крутоус О.І. Формування нормативів затрат часу та удосконалення
організації праці в молочному скотарстві / Збірник наукових праць
“Економіка: проблеми теорії та практики”. Випуск 177, 2003. – с. 3-10

79. Ільчук М.М. Виробництво молока та ринок молокопродуктів. – К.:
Аграрна наука, 2001. – 217 с.

80. Грядов С.И. Производство молока на промышленной основе: организация
и экономика. – М.: Россельхозиздат, 1985. – 192 с.

81. Рабштына В.М. Индустриализация животноводства на основе
реконструкции. – Научно-технический бюллетень по механизации и
електрификации животноводства ЦНИПТИМЭЖ. Запорожье, 1976, вып. 6.

82. Матусевич В.А. Рынок сельськохозяйственной продукции:
(Совершенствование механизма управления). – М.: Экономика, 1988. – 160
с.

83. Новиков Ю.Ф., Рабштына В.М., Панус В.М. Сокращение затрат ручного
труда в сельском хозяйстве. – М.: Россельхозиздат, 1979. – 42 с.

84. Рабштына В.М., Коваленко А.Л. Научная организация производства
молока на промышленных комплексах. К.: Сборник трудов УНИИЭСХ, 1976. –
24 с.

85. Вінничук Д.Т., Мережко П.М. Шляхи створення високопродуктивного
молочного стада. – 2-ге вид., доповн. і перероб. – К.: Урожай, 1991. –
235 с.

86. Бенке И. И др. Производство молока при беспривязном содержании
коров. – М.: Агропромиздат, 1990. – 143 с.

87. Бузун І.А. Потокові технології виробництва молока. – К.: Урожай,
1989. – 188 с.

88. Мосийко В. Поточно-цеховая система, ее сущность и перспективы
внедрения // Молочное и мясное скотоводство. – 1983. – №1. – с. 6-8.

89. Костенко В.І., Маньковський А.Я., Ганцуров Г.В. Інтенсивні методи
використання молочного стада. – К.: Урожай, 1990. – 188 с.

90. Клейменов Н.И. Системы выращивания крупного рогатого скота. – М.:
Росагропромиздат, 1989. – 319 с.

91. Рекомендации по реконструкции животноводческих ферм в Украинской
ССР. – К.: Будівельник, 1981. – 156 с.

92. Мархотский Л.В. Корова на промышленной ферме. – М.: Знание, 1990. –
62 с.

93. Черево Г.В., Гусаковський В.С. Проблеми зниження матеріаломісткості
сільськогосподарської продукції. – К.: Урожай, 1991. – 178 с.

94. Интенсивные технологии производства молока: опыт передовых
хозяйств / Сост.: Н.И. Клейменов, В.А. Клюев – М.: Агропромиздат, 1989.
– 256 с.

95. Власов В.І., Зубець М.В., Дяченко Є.В. Управління відтворенням і
продуктивністю молочного стада. – К.: Урожай, 1987. – 133 с.

96. Денисов Н.И. Кормление высокопродуктивных коров. – М.:
Россельхозиздат, 1982. – 120 с.

97. Сірацький Й.З., Данилків Я.Н., Пахолок А.А. Господарська оцінка
молочних корів. – К.: Урожай, 1992. – 190 с.

98. Изилов Ю.С. Практикум по скотоводству. – 2-е изд., перераб. и доп. –
М.: Агропромиздат, 1988. – 214 с.

99. Долинська О.Є. Породоутворення у підвищенні ефективності молочного
скотарства // Економіка АПК. – 2001. – №1. – с. 26-31

100. Корилкевич І. Нове обладнання для виробництва комбікормів ОВК-2
“Комбі” // Техніка АПК. – 2003. – №3. – с. 20.

101. Алешкин В.Р. Кормоприготовительный агрегат для ферм крупного
рогатого скота // Техника в сельском хозяйстве. – 1992. – № 4 – с.16.

102. Все для тваринництва // Сільськогосподарська техніка України. –
1998. – №4 – с. 8.

103. Машини для тваринництва і птахівництва на міжнародній
виставці-ярмарку “Євро-Тір’98” // Пропозиція. – 1999. – №1 – с. 38.

104. Механізація у тваринництві // Агропром України. – 1990. – №11 – с.
48.

105. Комплексна механізація кормовиробництва / Ясенецький В.А.,
Олішинський С.Й., Поєдинок В.Ю., Гарькавий А.Д.. – К.: Урожай, 1992. –
215 с.

106. Завражнов А.И., Николаев Д.И. Механизация приготовления и хранения
кормов. – М.:Агропромиздат, 1990. – 336 с.

107. Шевченко Ю.М., Кошевой Е.Л. Механізація заготівлі, приготування і
роздачі кормів. – К.: Урожай, 1980. – 240 с.

108. Посібник-практикум з механізації виробництва продукції тваринництва
/ За ред. Ревенка І.І. – К.: Урожай, 1994. – 282 с.

109. Кормановский Л.П. Приоритетные направления исследований по
механизации и автоматизации животноводства: Промышленная технология
производства продукции // Зоотехнія. – 2000. – №8 – с.17.

110. Погорілий Л., Ясненький В., Шустік Л. Франція – “SIMA – 2003”:
новини сільськогосподарської техніки для рослинництва і тваринництва //
Техніка АП. – 2003. – №3 – с. 8.

111. Василенко Ю.В., Білоусько Л.К., Товстоп’ят В.Л., Мельник А.П.
Резерви економії матеріальних ресурсів у сільському господарстві. – К.:
Урожай, 1988. – 172 с.

112. Машинне доїння корів і первинна обробка молока / За ред. Фененка
А.І.. – К.: Урожай, 1990. – 211 с.

113. Ковалев Н.Г., Глазков И.К. Проектирование систем утилизации навоза
на комплексах. – М.: Агропромиздат, 1989. – 159 с.

114. Свєженцов А.І., Козир В.С. Особливості годівлі високопродуктивних
корів. – Дніпропетровськ, 1999. – 128 с.

115. Минаєв В.С., Самичко Г.М. Комплексна інтенсифікація молочного
скотарства. – К.: Урожай, 1989. – 73 с.

116. Морозов Н. Техническое переоснащение и реконструкция
животноводческих ферм // АПК: экономика, управление. – 1990. – №12 –
с.77.

117. Рыжов С.В. Машины и оборудование для ферм // Зоотехнія. – 1991. –
№8 – с. 44.

118. Рабштына В.М., Червенко П.И., Евтухова А.А. Экономическая
эфективность реконструкции ферм. – Научно-технический бюллетень по
механизации и електрификации животноводства ЦНИПТИМЭЖ. Запорожье, 1979.
– 62 с.

119. Кукта Г.М. и др. Механизация и автоматизация животноводства / Под
ред. Г.М. Кукты. – К.: Выща школа, 1990. – 334 с.

120. Проектування механізованих технологічних процесів тваринницьких
підприємств: навч. пос. / За ред. Ревенка І.І. – К.: Урожай, 1994. – 282
с.

121. Ревенко І.І. Машиновикористання у тваринництві: Підручник – К.:
Урожай, 1999. – 207 с.

122. Богуцький О.А., Гончарові Л.Г. Економія сукупних затрат праці в
сільському господарстві. – К.: Урожай, 1987. – 158 с.

123. Механізація виробництва продукції тваринництва / За ред. І.І.
Ревенка – К.: Урожай, 1994. – 262 с.

124. Новиков Ю.Ф., Рабштына В.М. Проблемы реконструкции животноводческих
ферм. – М.: Колос, 1982. – 140 с.

125. Мосийко В.И., Зусмановский А.Т., Звиняцковский В.Г. Интенсификация
молочного скотоводства. – М.: Агропромиздат, 1989. – 352 с.

126. Петрушка Є.З., Бондар А.А., Борщ О.В. Операційні технології
виробництва молока. – К.: Урожай, 1988. – 196 с.

127. Райко В.И. Планировка и застройка животноводческих ферм. – К.:
Урожай, 1989. – 278 с.

128. Ходанович Б.В. Проектирование и строительство животноводческих
объектов. – М.: Агропромиздат, 1990. – 255 с.

129. Рекомендации по реконструкции молочных ферм с привязным содержанием
коров. – М.: Агропромиздат, 1986. – 32 с.

130. Рабштына В.М., Евтухова А.А. Обоснование очередности реконструкции
ферм. // Животноводство. – 1979 – №6. – с.14-16

131. Рекомендации по реконструкции животноводческих зданий для малых
молочных ферм. – К.: Укрнииагропроект, 1990. – 64 с.

132. Реконструкція тваринницьких ферм / В.І. Райко, Ю.І.Кошиць, В.І.
Тацій та ін. – К.: Будівельник, 1984. – 48 с.

133. Програма збереження та раціонального використання генетичних
ресурсів сільськогосподарських тварин по полтавській області на
2001-2005 роки. – Полтава: Головне управління сільського господарства і
продовольства облдержадміністрації, 2001. – 7 с.

134. Вінничук Д.Т., Мережко П.М. Шляхи створення високопродуктивного
молочного стада. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Урожай, 1991. – 240
с.

135. Повышение ефективности селекции крупного рогатого скота / В.П.
Буркат, В.И. Власов, Б.Е. Подоба; под ред. В.Е. Недавы. – К.: Урожай,
1984. – 176 с.

136. Бащенко М.І. Удосконалення стуктури племінної служби та селекції у
скотарстві України. // ВАН. – 2002 – №2. – с.29-33.

137. Боев М.М., Бибикова Э.И., Колышкина Н.С. Селекция симментальского
скота по молочной продуктивности. – М.: Агропромиздат, 1987. – 171 с.

138. Майборода М.М., Єфименко М.Я. Український науково-дослідний
інститут по племінній роботі в тваринництві. – К.: Урожай, 1977. – 65 с.

139. Долинська О.Є. Породоутворення у підвищенні ефективності молочного
скотарства // Економіка АПК. – 2001. – №1. – с. 26-31

140. Високопродуктивне стадо створюваної української червоної молочної
породи // Тваринництво України. – 2002. – №5. – с. 17

141. Розміщення основних порід молочної худоби в Україні. // ВАН. –
2002. – №3. – с. 9

142. Чорно-ряба порода худоби. // Пропозиція. – 2002. – №8-9. – с.15

143. Зубець М.В., Буркат В.П., Хаврук О.Ф Матеріали апробації
української червоно-рябої молочної породи. – К.: Урожай, 1994. – с. 452.

144. Рубан Ю.Д. Эволюция крупного рогатого скота в современной и будущей
селекции. – К.: Аграрная наука, 2000 – 240 с.

145. Завертяев Б.П. Биотехнология в воспроизводстве и селекции крупного
рогатого скота. – Л.: Агропромиздат, 1989. – 255 с.

146. Вінничук Д.Т. Інтенсивне відтворення молочного стада. – К.: Урожай,
1974, с. 136.

147. Зоотехнічний словник / За ред. Д.Я. Василенка. – К.: головна
редакція УРЕ, 1977. – 578 с.

148. Ринок продовольства / За ред. В.І. Бойка. – К.: ІАЕ УААН, 1996. –
277 c.

149. Василив М.Г. Потоково-цехова система виробництва молока. – К.:
Урожай, 1985. – 224 с.

150. Довідник з технології та менеджменту у тваринництві / За ред. проф.
Ю.А. Рубана. – Харьків: Еспада, 2002. – 572 с.

151. Організація зведення і реконструкції будівельі споруд / С.А.
Ушацький, В.Г. Лубенець, В.М. Майданов та ін. – К.: Вища шк.., 1992. –
183 с.

152. Галкин А.Ф. Основы проектирования животноводческих ферм. М.: Колос,
1975 – 365 с.

153. Завражнов А.И. Технологическое проектирование ферм и комплексов.
Алма-Ата: Кайнар, 1982 – 280 с.

154. Реконструкція будівель і споруд агропромислового комплексу /
Вахненко П.Ф., Вахненко В.П., Клименко Є.В. та ін. ; За ред. Вахненка
П.Ф. – К.: Урожай, 1994. – 296 с.

155. Саблук П.Т. Аграрна економіка і політика в Україні: підсумки
минулого та погляд у майбутнє. Науково-популярні нариси у трьох томах.
Т. ІІ. Аграрна економіка в умовах демократичного державотворення. – К.:
Інститут аграрної економіки, 2001. – 484 с.

156. Новиков В.И. Аграрная политика: предмет, задачи, методология.
Саратов, 2000. – 145 с.

157. Рекомендации по эффективному использованию машин и оборудования в
животноводстве, Тамбов: Пролетарский светоч, 1986. – 140 с.

158. Рабштина В.М. і ін. Звіт про науково-дослідницьку роботу
“Економічна ефективність капітальних вкладень в реконструкцію
тваринницьких ферм”. – Запоріжжя, 1987. – с.198

159. Регуш В.В. Организация технического обслуживания машин в
животноводстве. – М.: Россельхозиздат, 1987. – 239 с.

160. Рабштина В.М. Паспортизація ферм і використання капіталовкладень //
Вісник с.-г. Науки. – 1980. – №2. – с.30

161. Браславец М.Е., Кравченко Р.Г. Математическое моделирование
экономических процесов в сельськом хозяйстве. М.: Колос, 1972. – 589 с.

162. Канівський В.К. Спеціалізація і концентрація тваринництва зони
Лісостепу в умовах ринкових відносин. – К.: Урожай, 2000. – 347 с.

163. Нелеп В.П. Планування на аграрному підприємстві: Підручник. : КНЕУ,
2000. – 302 с.

164. Економіка виробничого підприємства: Навчальний посібник / Й.М.
Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.; За ред. Й.М. Петровича. –
2-ге вид. перер. і доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. – 405 с.

165. Скотарство: технологія виробництва молока та яловичини / В.І.
Костенко, Й.З. Сірацький, М.І. Шевченко та ін. – К.: Урожай, 1995. – 472
с.

166. Іванченко М.М., Рубан Ю.Д. годівля та утримання високопродуктивних
корів. – К.: Урожай, 1991. – 80 с.

167. Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК / За ред. П.Т.
Саблука. – К.:ІАЕ, 2001. – с. 207

168. Довідник по годівлі сільськогосподарських тварин / Г.О. Богданов,
В.Ф. Каравашенко, А.І. Звєрєв та ін.; За ред. Г.О. Богданова. – К.:
Урожай, 1986. – 488 с.

170. Мархотский Л.В. Корова на промышленной ферме. – М.: Знание, 1990. –
64 с.

171. Кормление сельскохозяйственных животных. – М.: Колос, 1981. – 432
с.

172. Веденічев П.Ф.,Трегобчук В.М. Інтенсифікація сільського
господарства і охорона природи. – К.: Урожай, 1989. – 219с.

173. Бей Н.О. Удосконалення організаційно-економічного механізму
підвищення конкурентоздатності продукції скотарства // Економіка АПК. –
2002. – №1. – с.103-107

174. Македонський А.В., Шелудько Р.М. Витратно-ціновий механізм
господарювання та формування собівартості виробництва продукції в
молочно-м’ясному скотарстві // Агроінком. – 2002. – № 11-12. – с.38-41

175. Рекомендации по внедрению поточно-цеховой системы производства
молока. – К.: Урожай, 1979. – 34 с.

176. Палкин Г.Г. Новая полностью автоматизированная технология
производства молока // Достижения науки и техники АПК. – 1993. – №3 – с.
43

177. Звіт про реалізацію сільськогосподарської продукції
сільськогосподарськими підприємствами по районах області за 2000 рік. –
Полтава: Державний комітет статистики України Полтавське обласне
управління статистики, 2001. – 96 с.

178. Питулько В.О. Економіка відтворення сільськогосподарської техніки.
– К.: Урожай, 1989. – 163 с.

179. Економічний довідник аграрника. В.І. Дробот, Г.І. Зуб, М.П.
Кононенко та ін. / за ред. Ю.А. Лузана, П.Т. Саблука. – К.: Преса
України, 2003. – 800 с.

180. Програма стабілізації та розвитку тваринництва і птахівництва в
Полтавській області на 2001-2004 роки. – Полтава: Головне управління
сільського господарства і продовольства облдержадміністрації, 2001. – 31
с.

181. Хурдей В.Д. Шляхи підвищення кункурентоздатності молочного
скотарства на основі реконструкції діючих ферм. Ринкова трансформація
економіки АПК (частина 2). / За ред. П.Т. Саблука та ін. – К.: ІАЕ УААН,
2002. – 587 с.

182. Основні шляхи досягнення конкурентноздатності реформованих аграрних
підприємств (наукові і практичні рекомендації) / Є.Ф. Томін, С.І.
Мельник, В.Т. Данченко та ін. / За ред. В.М. Писаренка. – Полтава:
Terra, 2001 – 138 с.

183. Про стимулювання розвитку сільського господарства на період
2001-2004 років: Закон України від 18 січня 2001 р., №2238-ІІІ //
Відомості Верховної ради України. – 2001. – №11. – С.52

184. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного
сектора економіки: Указ Президента України від 3 грудня 1999 р.,
№1529/99 // Урядовий кур’єр. – 1999. – 12 грудня.

185. Азізов С.П. Про стан та стабілізацію тваринництва України //
Економіка АПК. – 1998. – №10. – с.14

186. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських
підприємствах. Підручник / С.П. Азізов, П.К. Канівський, В.М. Скупий. За
ред. проф. С.П. Азізова. К.: ІАЕ, 2001. – 834 с.

187. Інтенсифікація кормовиробництва та підвищення рівня ефективного
використання кормів на реконструйованих молочних фермах Полтавщини //
Вісник ХНАУ. – 2003. – №6. – С.266-272

188. Bauer, D., 1982: Landwirtschaftliche Betriebslehre. In:
Aqrarwirtschaft, Teil B. 8. Aufl. Muenchen: BLV

189. Diedermann, G.; Granz, E., 1976: Rinderproduktion. Hamburg und
Berlin: Paul Parey.

190. Daenicke, R.; Rohr, K., 1982: Rindermast. AID-Heft 48.

191. Fiedler, E., 1972/1983: Versuchsergebnisse aus Forchheim.
Zuechtungskunde, S. 133; top agrar. Heft 1.

192. Gottschalk, A., 1983: Rinderzucht und Rinderhaltung. Muenchen: BLV

193. Granz, E., 1982: Tierproduktion. 9. Aufl. Berlin und Hamburg: Paul
Parey.

194. Hessischer Verband fuer Leistungs- und Qualitaetspruefung in der
Tierzucht, jahresbericht 1982, Kassel.

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

1

94000

Основні приміщення:

1 – секції для корів

2 – кормопроїзд

3 – підсобна

4 – концкорми

5 – система видалення гною

6 – тамбур

7 – тваринопрогін

1-1

21000

Рис. 1 Проектний корівник на 400 тварино-місць молочної ферми СТОВ
“Світанок” Шишацького району

продовж додатку В

1

1 2

3 4
5 6

1

72000

Основні приміщення:

1 – зберігання корму

2 – електрощитова

3 – санобробіток корів

4 – діжурний персонал

5 – профілакторій для телят

6 – стійла

1-1

12000

Рис. 2 Пологове відділення

продовж. додатку В

15000

Рис. 3 Доїльно-молочний блок

Умовні позначення:

1 – корівники, 2 – лабораторія, 3 – службова, 4 – накопичувач, 5 –
доїльні установки, 6 – вакуумнасосна, 7 – молочна, 8 – перегін, 9 –
пункт штучного запліднення.

продовж. додатку В

3

1

60000

Основні приміщення:

1 – секції для корів

2 – кормопроїзд

3 – підсобна

4 – тваринопрогін

1-1

21000

Рис. 4 Реконструйований корівник на 168 тварино-місць молочної ферми
СТОВ “Світанок” Шишацького району

продовж. додатку В

1

1

60000

Основні приміщення:

1 – секції для корів

1-1

12000

Рис. 5 Реконструйований корівник на 96 тварино-місць молочної ферми СТОВ
“Світанок” Шишацького району

продовж. додатку В

Ліхтар з поліетіленової плівки

Навіс

Автонапувалка

Огорожа

3000 350 350
500 350
350 3000

Зона відпочинку Майданчик для Зона годівлі і Кормовий стіл
Зона годівлі і Майданчик для Зона без покриття
автонапувалки прогін тварин і проїзд кормо- прогін
тварин автонапувалки відпочинку

роздавача
без покриття

Покриття з бетону

Рис. 6 Вигульно-кормові майданчики з навісом над зоною годівлі і
кормовим столом

продовж. додатку В

4000
Металева стійка

вмурована в бордюр

400 400

Труба діам. 40-50 мм,

900

приварена до стійки

300 500

Труба діам.

25-30 мм

30

400

Бетонний бордюр

150

Бетона підлога

Рис. 7. Кормова решітка

Додаток Г

Основні приміщення:

Стійла

Кормовий прохід

Гнойовий прохід

Прохід для перегону корів на доїння

Перед доїльний майданчик

Доїльний блок

Молочна

Вакуумна

Тваринопрогін

Рис. 1 Корівник на 120 голів молочної ферми с. Харенки ПП “Агроекологія”
Шишацького району

продовж. додатку Г

Основні приміщення:

1. Стійла

2. Кормовий прохід

3. Гнойовий прохід

4. Тваринопрогін

Рис. 2 Корівник на 120 голів молочної ферми с. Харенки ПП “Агроекологія”
Шишацького району

продовж. додатку Г

Основні приміщення:

1. Стійла

2. Прохід

3. Доїльний блок

4. Молочна

5. Вакуумна

6. Кімната для персоналу

Рис. 3 Корівник на 200 голів молочної ферми с. Харенки ПП “Агроекологія”
Шишацького району

продовж. додатку Г

Основні приміщення:

Стійла глибокотільних корів і нетелів

Стійла новотільних корів

Денники отелення

Профілакторій

Підсобна секція

Тамбур

Рис. 4 Пологове відділення на 100 голів молочної ферми с. Харенки ПП
“Агроекологія”Шишацького району Полтавської області

PAGE 1

PAGE 2

PAGE 1

PAGE 64

PAGE

PAGE 74

PAGE

PAGE 75

PAGE

PAGE 164

PAGE

PAGE 237

Реконструкція

Реконструкція і розширення

Технічне переозброєння

Одиничний об’єкт

Сукупність об’єктів

Одиничний об’єкт

Сукупність об’єктів

Одиничний об’єкт

Сукупність об’єктів

Х1 Хт

Х1 Хк

Х1

Х1

Х1 Хр

Х1 Хр

Ххт+1

Хк+1

Х2

Х2

Хр+1

Хр+1

Х3

…..

…..

…..

…..

…..

…..

Хр

Хт

Хn

Хк

Хm

Х

13

12

6

7

11

14

8

10

1

9

2

3

4

5

4

С

2а 2б

2а 2б

1а 1б

17

15

18

16

Оптимізація кормової бази

Економічна оцінка кормів

Потреба в кормах

Нормативи потреби в кормах

План виробництва продукції тваринництва

Оптимізація раціонів

Економічна оцінка типів годівлі

Планове поголів’я худоби

Планова продуктивність худоби

Інституціональні та правові засади

Організаційні механізми

Структурна організація

управління

Планування, прогнозування і програмування

Економічна діагностика

Маркетинг

Механізм лізингу та оренди

Інфраструктурне забезпечення

Економічні механізми

Фінансово-кредитний

механізм

Інвестиційно-інноваційні

заходи

Ціноутворення

Економічна, санітарно-гігієнічна

і екологічна відповідальність

за якість продукції

Система стимулювання

підвищення конкурентоспроможності

Мотиваційний потенціал

ринкової економіки

Страхування підприємницького

ризику

Основні складові організаційно-економічного механізму

забезпечення конкурентоздатності виробництва молока

Маркетингова стратегія

Інтеграція та кооперація виробництва

Стимулювання ефективного розвитку: податки, кредити тощо

Ветеринарне забезпечення галузі

Розвиток селекційно-племінної справи

Розвиток науки і техніки

Спеціалізація і концентрація виробництва

Товарна політика

Цінова політика

Політика розподілу

Комунікаційна політика

Організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоздатності
виробництва молока

Вітчизняні та іноземні інвестори

Капітальні вкладення в виробництво молока, вирощування племінної худоби

Організація та мотивація праці

Екологічне виробництво

Стандарти якості молока

Технічне переозброєння

Модернізація

Реконструкція

Прогресивні технології і способи продукції

Племінна худоба

Кормова база і раціональна годівля

Оновлення виробничо-технічного потенціалу молочних ферм

Розвиток

матеріально-технічного потенціалу

Стимулювання

інвестиційної та інноваційної діяльності

Забезпечення еколого-економічного та соціального виробництва

3

3

1

2

4

4

7

2

1

9

8

7

6

5

1

1

4

3

2

4

2

1

1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020