.

Облікові регістри в системі бухгалтерського обліку (курсовая)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
731 23091
Скачать документ

ІНСТИТУТ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ФІНАНСІВ

ПРИ КИЇВСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КАФЕДРА ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

Курсова робота

з теорії бухгалтерського обліку

на тему:

“ОБЛІКОВІ РЕГІСТРИ В СИСТЕМІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ”

Робота допущена до захисту

“_____”_______________200_ р.

Студентки II-го курсу

денної форми навчання

за спеціальністю 6.050.106

“Облік і аудит”

Завідувач кафедри обліку та аудиту д.е.н., професор Швець В.Г.

(підпис)

Орлової Тетяни Сергіївни

(прізвище, ім”я, по-батькові)

_______________________________________(підпис)

Науковий керівник:

ас. Засадний Богдан Андрійович

(прізвище, ім”я, по-батькові)

_______________________________________(підпис)

(дата виконання роботи)

Київ – 2004 рік

Зміст

Вступ
………………………………………………………………
………………………………………………………..2

Розділ 1. Облікові регістри як джерело інформації для управління
підприємством ……..4

1.1. Роль та значення облікових регістрів в бухгалтерському обліку
…………………….4

1.2. Класифікація облікових регістрів
………………………………………………………………
….6

Розділ 2.Форми бухгалтерського обліку на підприємствах
………………………………………..11

2.1. Особливості застосування Меморіально-ордерної форми обліку
………………….11

2.2. Порядок ведення форми обліку Журнал-Головна
…………………………………………14

2.3. Використання Журнально-ордерної форми для відображення облікової
інформації
………………………………………………………………
……………………………………………….15

Розділ 3. Техніка відображення інформації в облікових регістрах
…………………………….20

3.1. Порядок перенесення інформації із первинних документів в облікові
регістри
………………………………………………………………
…………………………………………………..20

3.2. Способи виправлення помилок в облікових регістрах
………………………………….22

Висновки
………………………………………………………………
………………………………………………..27

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

З 1 січня 2000 року всі українські підприємства перейшли на нову систему
бухгалтерського обліку і звітності. Основні методологічні принципи,
якими підприємства керувалися раніше, зазнали істотних змін. Це
пов’язано з приведенням національної системи бухгалтерського обліку у
відповідність з вимогами ринкової економіки та міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку.

У Програмі реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням
міжнародних стандартів, затвердженій постановою Кабінету Міністрів
України від 28.10.98 р. № 1706, зазначено, що трансформація системи
бухгалтерського обліку забезпечить більш об’єктивне відображення
фінансового стану і результатів діяльності суб’єктів господарювання, а
також доступ усіх заінтересованих користувачів до інформації і
звітності. Передусім такими користувачами є інвестори, які потребують
об’єктивної оцінки діяльності підприємства для прийняття рішень про
можливість інвестицій.

Нормативні документи, що діяли раніше, які регулювали основи
бухгалтерського обліку і звітності, а саме: Положення № 250, Вказівки №
25, Інструкція № 139 та ін., з 2000 року втратили чинність. З
01.01.2000р. основними документами, які регулюють систему
бухгалтерського обліку, є:

1. Закон України від 16.07.99 р. № 996-ХІУ “Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні”.

2. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (далі –
П(С)БО).

3. Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою
Кабінету Міністрів України від 28.02.2000р. №419.

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань
та господарських операцій підприємств і організацій та розроблена до
нього Інструкція із застосування, затверджені наказом Міністерства
фінансів України від 30.11.99р. №291.

А наказом Міністерства Фінансів України від 29 грудня 2000 р. №356
затверджені методичні рекомендації по застосуванню регістрів
бухгалтерського обліку, в яких відбулися істотні зміни.

В чому актуальність дослідження саме цього питання? Навіщо
потрібні регістри? Вибравши свою справу, підприємець повинен чітко
уявляти собі, що якою б діяльністю не займалося його підприємство,
ведення бухгалтерського обліку просто необхідне. А невід’ємною частиною
ведення бухгалтерського обліку є регістри.

Дослідження питань облікових регістрів викладено у працях видатних
вчених таких як Ж. П.Саварі, І. С. Резниченка, П. С. Безруких, О. С.
Наринського, І. І. Каракоза та ін.

Метою цієї роботи є: на основі аналізу й узагальнення
теоретичних і практичних аспектів визначити сукупність концептуальних
підходів до проблеми регістрів з погляду розгляду регістрів насамперед
як інструмента відображення документально оформлених господарських
операцій у системі рахунків, накопичення та зберігання облікової
інформації та контролю над підприємством. Крім цього ставляться задачі
по вивченню регістрів бухгалтерського обліку підприємств.

Об’єктом дослідження в роботі є регістри, розглянуті нами насамперед як
інструмент контролю за веденням бухгалтерського обліку на підприємствах.

Предметом дослідження є питання регістрів підприємства, існуючі підходи
щодо їх складання, оцінки їх ефективності, сучасний стан, проблеми і
перспективи розвитку бухгалтерського обліку в Україні.

Структура курсової роботи. У першому розділі розглядається роль та
значення облікових регістрів в бухгалтерському обліку, у якому
вказується історія розвитку регістрів, зовнішній вигляд, мету та
перспективи розвитку. Також розглядається класифікація облікових
регістрів як за формою та змістом, так і за способом відображення
інформації. Також вказується різновиди облікових регістрів, їх
використання залежно від змісту здійснюваних операцій. У другому розділі
розглядаються форми бухгалтерського обліку на підприємствах, в якому
зазначаються їх види, порядок ведення та використання. У третьому
розділі розглядається техніка відображення інформації в облікових
регістрах, в якому зазначається порядок перенесення інформації із
первинних документів в облікові регістри та способи виправлення помилок
в облікових регістрах. Також зазначається причини виникнення помилок, їх
значення та місце.

Розділ 1. Облікові регістри як джерело інформації для управління
підприємством.

1.1. Роль та значення облікових регістрів в бухгалтерському обліку.

Господарські операції, оформлені первинними документами або носіями, що
їх замінюють, відображають у бухгалтерському обліку способом
систематизації і накопичення у відповідних регістрах аналітичного і
синтетичного обліку. При застосуванні обчислювальної техніки облікові
регістри складають у вигляді машинограм на основі машинних носіїв
інформації.

Обліковий регістр — це спеціальна таблиця, призначена для відображення
документально оформлених господарських операцій у системі рахунків,
накопичення та зберігання облікової інформації.

Облікові регістри -це носії спеціального формату (паперові, машинні) у
вигляді відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів тощо, призначені
для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення,
групування та узагальнення інформації з первинних документів, що
прийняті до обліку.

Інформація, що міститься в облікових регістрах, використовується для
оперативного управління, економічного аналізу діяльності підрозділів і
підприємства в цілому, а також для складання звітності. Тому своєчасне і
повне відображення господарських операцій в облікових регістрах – одна
із обов’язкових умов якості й оперативності обліку.

Зовнішній вигляд і матеріальна основа облікових регістрів дуже
різноманітні: книги, журнали, картки, листи, машинограми, відеограми,
магнітні диски и дискети, оперативна пам’ять ЕОМ и т.д. Як затверджують
дослідники: історія розвитку бухгалтерського розвитку – це перш за все
еволюція облікових регістрів.

Обліковими регістрами, які застосовувались задовго до першого опису
бухгалтерського обліку, вважались книги, які вже тоді поділялись на
хронологічні й синтетичні, а з 1676 р. (Ж.П.Саварі) з’явився новий
поділ книг на основні (синтетичні) і допоміжні (аналітичні). В книгах
ліва сторона розвороту відводилась для запису по дебету, а права – по
кредиту.

Подальше удосконалювання матеріальної основи, структури і форм облікових
регістрів відбувалося під впливом таких факторів, як ріст масштабів
виробництва, ускладнення господарського механізму, господарського життя,
поділ праці працівників їх спеціалізація, застосування засобів
обчислювальної й організаційної техніки, що дозволяють не тільки
обробляти бухгалтерські дані, але і накопичувати, і зберігати їх.

Запис у регістрах бухгалтерського обліку виконується на підставі
первинних облікових документів, які фіксують факти виконання
господарських операцій і розпоряджень (дозволів) на їх проведення,
накопичують і систематизують інформацію первинних документів. Інформація
до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів
за формою і змістом.

Перенесення інформації має здійснюватися у порядку надходження первинних
документів до місця обробки (бухгалтерії) або не пізніше терміну, що
забезпечує своєчасну звітність.

Регістри бухгалтерського обліку мають містити назву, період реєстрації
господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу
ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Форми облікових регістрів рекомендуються Міністерством фінансів України
або розробляються міністерствами і відомствами за умови дотримання
загальних методологічних принципів. Так, нині питання використання
регістрів бухгалтерського обліку регулюються Законом України “Про
бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999
р. № 966-ХІУ та методологічними рекомендаціями щодо застосування
регістрів бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства
фінансів України від 29 грудня 2000 р. № 356.

Облікові регістри складаються щомісяця і підписуються виконавцями та
головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення
бухгалтерського обліку підприємства. Ведення облікових регістрів та
контирування документів первинного обліку здійснюють із застосуванням,
щонайменше, коду класів рахунків і коду синтетичного рахунка. Аналітичні
дані в облікових регістрах мають узгоджуватися з даними синтетичного
обліку на останнє число місяця.

Інформація про господарські операції, здійснені підприємством за певний
період, в облікових регістрах переноситься у згрупованому вигляді до
бухгалтерської звітності підприємства.

1.2. Класифікація облікових регістрів.

У бухгалтерському обліку використовують різні за формою, змістом та
способом відображення інформації облікові регістри.

За зовнішнім виглядом облікові регістри поділяються на книги, картки,
окремі листки. В бухгалтерських книгах окремі листки міцно переплетені
(зброшуровані). Сторінки книги до початку записів обов’язково нумерують.
На звороті останньої сторінки за підписом головного бухгалтера вказують
загальну кількість сторінок у книзі. У деяких книгах (наприклад, Касова
книга) сторінки не тільки нумерують, а й прошнуровують шпагатом і
скріплюють сургучною або мастичною печаткою. На обкладинці книги
зазначають назву підприємства або організації і назву цієї книги, а
також рік, на який її заведено.

Для кожного окремого рахунка (синтетичного, аналітичного) у книзі
відводять певну кількість сторінок залежно від передбачуваного обсягу
записів. Щоб легше було знайти певний рахунок, у книзі наводять зміст, у
якому зазначають номери сторінок.

Основною перевагою ведення обліку у книгах є надійність зберігання
облікових записів. Тому книги використовують на тих ділянках обліку, де
потрібен посилений контроль за зберіганням облікових записів. Так, облік
коштів у касі підприємства при всіх формах обліку ведуть у Касовій
книзі. Проте книги мають суттєві недоліки, які обмежують їх застосування
в обліку. Зокрема, облік у книгах більш громіздкий, ніж в інших
регістрах, що утруднює поділ праці облікових працівників і
автоматизоване опрацювання облікової інформації; при великому обсязі
книги неможливо швидко знайти рахунки, розміщені у книзі, що знижує
продуктивність праці облікових працівників; у книгах залишається значна
кількість невикористаних аркушів, що зумовлює їх неекономічність.

Зручнішими для обліку є картки і окремі листки. Картки виготовляють з
цупкого паперу або тонкого картону спеціальної форми, стандартних
розмірів, їх широко використовують в аналітичному обліку, наприклад для
пооб’єктного обліку основних засобів, позамовного обліку затрат на
виробництво, сортового обліку матеріальних цінностей на складах та ін.
Картки зберігають у спеціальних ящиках – картотеках, де їх
систематизують в певному порядку. Для забезпечення збереження картки при
відкритті реєструють у спеціальному реєстрі. Кожній картці надається
порядковий номер. Картотеки закріплюють за певними обліковими
працівниками, які відповідають за їх зберігання і правильність записів у
них.

Окремі листки від карток відрізняються тим, що виготовляються з менш
цупкого паперу, більшого формату і зберігаються в папках (реєстраторах),
з яких легко виймаються для облікових записів. Використовуються окремі
листки для ведення журналів-ордерів, допоміжних відомостей, складання
машинограм.

Перевага карток і окремих листків полягає в можливості будь-якого
групування для одержання необхідної інформації, використовувати при
механізації обліку на сучасних електронних обчислювальних машинах, що
забезпечує підвищення продуктивності праці облікових працівників і
оперативності обліку.

За характером записів облікові регістри поділяють на хронологічні,
систематичні і комбіновані.

У хронологічні облікові регістри господарські операції записують в
календарній послідовності їх здійснення й оформлення. Хронологічний
облік забезпечує контроль за збереженням документів, що надходять до
бухгалтерії, повнотою і правильністю бухгалтерських записів. Прикладом
регістру хронологічного обліку є реєстраційний журнал операцій, у якому
зазначають номер запису, дату, суму операції, а часто – і кореспондуючі
рахунки. Підсумок записів у журналі використовують для перевірки повноти
і правильності систематичного обліку на рахунках (шляхом порівняння його
підсумку з підсумками оборотів по дебету і кредиту синтетичних
рахунків).

Систематичні облікові регістри призначені для групування
(систематизації) однорідних за економічним змістом господарських
операцій на рахунках бухгалтерського обліку, До них належить будь-який
регістр, у якому записи ведуть на рахунках синтетичного або аналітичного
обліку (наприклад, Головна книга, картки пооб’єктного обліку основних
засобів, складського обліку матеріалів та ін.).

У комбінованих облікових регістрах хронологічні і систематичні записи
ведуть одночасно. Прикладом комбінованого регістру синтетичного обліку є
книга Журнал-головна, яка поєднує реєстраційний журнал (хронологічний
облік) і головну книгу (систематичний облік); журнали-ордери і допоміжні
відомості, які використовуються при журнально-ордерній формі
бухгалтерського обліку, машинограми.

За обсягом змісту записів облікові регістри поділяють на регістри
синтетичного, аналітичного обліку і комбіновані.

Регістри синтетичного обліку призначені для відображення економічно
однорідних господарських засобів на синтетичних рахунках у грошовому
вимірнику, з зазначенням дати, номера і суми бухгалтерського запису, як
правило, без пояснювального тексту. Записи у ці регістри здійснюють на
підставі первинних або згрупованих (у накопичувальних або групувальних
відомостях) документів. Регістри синтетичного обліку бувають
хронологічні (реєстраційний журнал), систематичні (головна книга) і
комбіновані (книга Журнал-головна, журнали-ордери).

Регістри аналітичного обліку призначені для відображення господарських
операцій на окремих аналітичних рахунках, що деталізують зміст
показників відповідного синтетичного рахунка. За допомогою цих регістрів
забезпечується контроль за наявністю і змінами кожного виду
господарських засобів, їх джерел, розрахунками з кожним дебітором і
кредитором та ін. Записи в регістри аналітичного обліку роблять більш
детально, дають пояснювальний текст, у якому розкривають зміст операції,
вказують натуральні і трудові вимірники по відображуваній операції.

Комбіновані облікові регістри призначені для одночасного здійснення
синтетичного й аналітичного обліку. Органічне поєднання в одному
регістрі аналітичного обліку із синтетичним є характерною особливістю
сучасної техніки ведення обліку. Комбіновані регістри забезпечують
можливість відображати відповідні об’єкти в аналітичному обліку й
одночасно одержувати узагальнені синтетичні показники. Крім того,
відпадає необхідність в порівнянні записів на аналітичних і синтетичних
рахунках: у такому регістрі підсумки записів на аналітичних рахунках
служать підставою для бухгалтерських записів на синтетичних рахунках або
замінюють їх. Прикладом такого комбінованого регістру є журнал-ордер до
кредиту рахунка “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”, в якому
протягом місяця реєструють розрахунково-платіжні документи кожного
постачальника за одержані матеріальні цінності і надані послуги і
роблять відмітки про оплату їх . Записи роблять в розрізі кореспондуючих
рахунків. Місячні підсумки цього журналу-ордера дають узагальнені
(синтетичні) показники по кредиту рахунка “Розрахунки з постачальниками
і підрядчиками”. Аналогічно побудовано також журнал-ордер з обліку
розрахунків з підзвітними особами.

Залежно від змісту обліковуваних операцій регістри бухгалтерського
обліку мають різну будову (форму). Найчастіше в практиці обліку
використовують регістри двосторонньої, односторонньої, багатографної і
шахової форм.

Двосторонні облікові регістри складаються з двох однакових частин, ліва
з яких призначена для дебетових записів, права – для кредитових.
Двостороння будова регістрів характерна, переважно, для бухгалтерських
книг (наприклад, головна книга). Регістри двосторонньої форми доцільно
використовувати тоді, коли кількість дебетових і кредитових записів
приблизно однакова. В протилежному випадку сторона рахунка, на якій
менше записів, буде недостатньо використана.

В односторонніх регістрах графи для дебетових і кредитових записів
розміщені поряд – на правій стороні регістру, а графи для запису дати,
номера, змісту операції – зліва, які є загальними як для дебетових, так
і для кредитових записів.

Залежно від змісту обліковуваних операцій односторонні регістри
поділяються на контокорентні, кількісно-сумового і кількісно-сортового
обліку.

Контокорентні регістри використовують для аналітичного обліку операцій
по розрахункових та інших рахунках, записи на яких здійснюють тільки у
грошовому вимірнику.

Контокорентна форма (найменування рахунка)

Проводка Зміст запису Дебет Кредит

дата №

Кількісно-сумові регістри використовують для обліку матеріальних
цінностей, рух яких обліковують у натуральних і грошовому вимірниках
(наприклад, картки кількісно-сумового обліку матеріалів, палива та ін.).

Кількісно-сумова форма (найменування рахунка)

Проводка Зміст запису Ціна Надходження Видаток Залишок

дата №

кількість сума кількість сума кількість сума

Регістри кількісно-сортового обліку застосовуються для сортового обліку
товарно-матеріальних цінностей на складах підприємств і організацій.

Кількісно-сортова форма (найменування рахунків)

Дата № документа Від кого одержано або кому відпущено Сорт Розмір Ціна
Контроль (підпис і дата)

Надходження Видаток Залишок

Багатографні регістри характеризуються тим, що одна їх графа (переважно
дебетова) поділяється на кілька граф. Вони використовуються для
аналітичного обліку по рахунках, суми яких групуються за певними
показниками (наприклад, для обліку виробничих затрат за статтями
калькуляції).

Багатографна форма (найменування рахунків)

Проводка Текст Дебет Кредит

Дата №

Ст.1 ст.2 ст.З ст.4

Шахові облікові регістри побудовані так, щоб кожна записана сума
характеризувала дві ознаки: рахунок, який дебетується, і рахунок, який
кредитується; вид витрат і місце їх здійснення тощо. У цих регістрах
сума господарської операції записується тільки один раз і відображається
одночасно на дебеті і кредиті кореспондуючих рахунків, що забезпечує не
тільки скорочення Облікових записів, а й їх наочність. Шахова будова
облікових регістрів широко використовується при зведеннях і групуваннях
облікових записів за певний період, а також при журнально-ордерній формі
бухгалтерського обліку.

Крім розглянутих, у бухгалтерському обліку використовуються й інші
облікові регістри залежно від змісту здійснюваних операцій.

Розглянуту класифікацію облікових регістрів можна узагальнити за схемою:
(додаток 1).

Розділ 2.Форми бухгалтерського обліку на підприємствах.

2.1. Особливості застосування Меморіально-ордерної форми обліку.

Меморіально-ордерна (контрольно-шахова) форма бухгалтерського обліку
характеризується застосуванням книг для ведення синтетичного обліку і
карток – для аналітичного. Порядок облікової реєстрації господарських
операцій при меморіально-ордерній формі такий. На підставі оформлених і
перевірених документів (первинних або згрупованих) складають меморіальні
ордери. В них роблять посилання на документ, що служить підставою для
записів (або коротко викладається зміст запису), його номер і дата
складання, вказуються кореспондуючі рахунки по даній операції і суми. Це
допомагає упорядкуванню облікових записів. Меморіальний ордер має таку
форму:

Меморіальний ордер за
____________ 200_ р.

Підстава (посилання на документ або зміст запису) На дебет рахунка На
кредит рахунка Сума, грн.

Платіжна відомість № 12 на виплату заробітної плати 661 30 82000

Бухгалтер М. Коваль 5 січня 200_ р.

(підпис) (дата)

Меморіальні ордери складають на окремих бланках або на самому документі,
якщо на ньому відтворена (друкарським або іншим способом) форма ордера.
Меморіальні ордери реєструють у хронологічному регістрі синтетичного
обліку – Реєстраційному журналі. Нумерацію меморіальних ордерів
щомісячно починають з першого номера.

Реєстраційний журнал призначений для забезпечення збереження
меморіальних ордерів, а також для наступної перевірки повноти і
правильності записів господарських операцій в системі рахунків. Цю
перевірку здійснюють шляхом звірки місячних підсумків реєстраційного
журналу з підсумками оборотів по дебету і кредиту синтетичних рахунків в
оборотній відомості.

Після реєстрації дані меморіальних ордерів записують у Головну книгу,
яка є систематичним регістром синтетичного обліку. Рахунки у Головній
книзі будують за шаховим принципом у вигляді двосторонніх багатографних
таблиць, окремі графи яких призначені для запису операцій у розрізі
кореспондуючих рахунків. Така будова Головної книги полегшує контроль
кореспондуючих рахунків, дає змогу аналізувати обороти за даними
рахунків синтетичного обліку. Тому Головну книгу часто називають
контрольною відомістю, а саму форму бухгалтерського обліку –
контрольно-шаховою.

У Головну книгу записують дату і номер меморіального ордера, а також
суми оборотів по дебету і кредиту рахунка в розрізі кореспондуючих
рахунків. Приклад запису господарських операцій на рахунку Головної
книги:

Головна книга рахунок 31 “Поточний рахунок”

Дебет
Кредит

Дата № меморіального ордера Кредит рахунків Дата № меморіального ордера
Дебет рахунків

70 30 63 … Разом

30 63 64 60 і т.д. Разом

Сальдо на 01.01 – – – – 16000 05.01 2 34 400 50 000 7 500 10 000 …
150000

03.01 1 923 000 14 700 20 000 … 18400 … … … … … … … …

… … … … … …

Оборот 995 000 36 200 50 000 … 172300 Оборот 68 800 90 000 15 000 30
000 … 949 000

Сальдо на 01.02 – – – – 934 000

Наведені шифри рахунків означають: 70 – “Доходи від
реалізації”, 30 – “Каса”, 63 – “Розрахунки з постачальниками і
підрядчиками”, 64 – “Розрахунки за податками і платежами”, 60 –
“Короткострокові позики”.

З наведеного прикладу видно, що кожний запис на дебеті рахунка Головної
книги одночасно показує кореспондуючий рахунок по кредиту і, навпаки,
запис на кредиті рахунка – кореспондуючий рахунок по дебету. Тому кожний
запис у Головну книгу роблять двічі: один раз на дебеті, другий раз – на
кредиті відповідних рахунків. Після закінчення місяця по кожному рахунку
підраховують обороти по дебету і кредиту, визначають залишки і складають
оборотну відомість. При цьому будова Головної книги дозволяє складати
оборотну відомість по синтетичних рахунках не тільки простої, а й
шахової форми.

Аналітичний облік при меморіально-ордерній формі ведуть, як правило, на
картках, а касових операцій – у Касовій книзі. Записи в регістри
аналітичного обліку роблять із первинних документів, доданих до
меморіального ордера. Після закінчення місяця підраховують підсумки і
складають оборотні (або сальдові) відомості по рахунках аналітичного
обліку. Дані цих відомостей звіряють з оборотами і залишками відповідних
синтетичних рахунків. Цим досягається взаємна перевірка достовірності
записів на рахунках синтетичного й аналітичного обліку. Після звірки
записів за даними рахунків складають баланс та інші форми звітності.

Схема меморіально-ордерної форми бухгалтерського обліку наведена
в (додатку 2).

Меморіально-ордерна форма обліку свого часу відповідала вимогам,
поставленим до бухгалтерського обліку. Поєднання синтетичного обліку у
книгах з аналітичним обліком на картках дає змогу використати їх
переваги. Використання меморіальних ордерів сприяє упорядкуванню
систематичного обліку, а перевірка дебетових і кредитових оборотів по
рахунках Головної книги з оборотом реєстраційного журналу дає можливість
встановити повноту і правильність записів і усунути помилки (якщо вони
мали місце).

Проте, при певних перевагах, меморіально-ордерна форма має суттєві
недоліки, а саме:

– складання значної кількості документів бухгалтерського оформлення
(меморіальних ордерів) створює зайву проміжну ланку між виправдними
документами й обліковими регістрами;

– багаторазовість записів господарських операцій (у реєстраційному
журналі, двічі на синтетичних рахунках Головної книги, на аналітичних
рахунках) і пов’язані з цим зайві затрати праці;

– роз’єднаність синтетичного й аналітичного обліку, що часто призводить
до відставання записів на аналітичні рахунки від записів на синтетичні;

– віднесення значного обсягу робіт (звірка даних хронологічного й
систематичного обліку, а також синтетичного й аналітичного обліку,
виправлення помилок тощо) на кінець місяця, що зумовлює нерівномірність
завантаження облікових працівників, відставання у складанні і поданні
звітності;

– недостатня пристосованість облікових регістрів для отримання
необхідної інформації для складання звітності, що зумовлює необхідність
додаткових вибірок і розрахунків у процесі складання звітності.

Окрім цього, меморіально-ордерна форма обліку розрахована в основному на
ручну працю або використання обчислювальної техніки на окремих ділянках
обліку (нарахування заробітної плати тощо) і не пристосована до
комплексної автоматизації облікової інформації із застосуванням сучасної
обчислювальної техніки. Тому перелічені недоліки меморіально-ордерної
форми бухгалтерського обліку суттєво обмежують її застосування.

2.2. Порядок ведення форми обліку Журнал-Головна.

Форма бухгалтерського обліку Журнал-головна є спрощеним варіантом
меморіально-ордерної форми і застосовується на невеликих за обсягом
діяльності підприємствах і в організаціях, план рахунків яких передбачає
незначну кількість рахунків синтетичного обліку (малі підприємства,
бюджетні установи та ін.).

Свою назву ця форма обліку одержала від основного її регістру
синтетичного обліку – книги Журнал-головна.

Особливістю форми бухгалтерського обліку Журнал-головна є суміщення
хронологічного і систематичного обліку по синтетичних рахунках в одному
комбінованому обліковому регістрі – книзі Журнал-головна, яка поєднує у
собі реєстраційний журнал і Головну книгу. У лівій частиш книги (перші
чотири графи) ведуть хронологічну реєстрацію здійснюваних господарських
операцій, оформлених відповідними документами. В них записують дату,
номер, зміст операції, суму. Ця частина книги замінює реєстраційний
журнал. Права частина книги поділена на кілька подвійних граф і
призначена для систематизації зареєстрованих господарських операцій по
дебету і кредиту відповідних синтетичних рахунків. Ця частина книги
заміняє головну книгу. Форма книги Журнал-головна (додаток 3).

Кожну господарську операцію (або кілька однорідних згрупованих операцій)
на підставі виправдних документів або меморіальних ордерів записують у
книгу Журнал-головна, причому суму записують в одному рядку тричі: у
графі оборотів, на дебет одного рахунка і кредит – іншого. Якщо запис
складний, то суму дебетового або кредитового обороту записують на
кількох рахунках, але загальна сума дебетових записів повинна
дорівнювати загальній сумі кредитового запису (або навпаки), а також
сумі, зазначеній у графі оборотів.

Внизу кожної сторінки книги Журнал-головна записують підсумки загальної
суми обороту, а також дебетових і кредитових оборотів синтетичних
рахунків. Сума оборотів по дебету всіх синтетичних рахунків повинна
дорівнювати сумі оборотів по кредиту рахунків, а також підсумку графи
“Сума обороту”. Це дає змогу систематично контролювати правильність
записів шляхом перевірки їх при підрахунку підсумків.

При застосуванні форми бухгалтерського обліку Журнал-головна складати
оборотну відомість по синтетичних рахунках немає потреби, оскільки
підсумки оборотів по дебету і кредиту рахунків, а також рівність
залишків рахунків порівнюють у самій книзі.

Аналітичний облік при формі Журнал-головна ведуть на картках або в
книгах. Господарські операції в них записують на підставі виправдних
документів, доданих до меморіальних ордерів. Наприкінці місяця за даними
карток (книг) складають оборотні відомості по рахунках аналітичного
обліку, підсумки яких порівнюють з оборотами і залишками відповідних
синтетичних рахунків, що містяться у книзі Журнал-головна, і
встановлюють правильність відображених господарських операцій в
облікових регістрах. За даними книги Журнал-головна складають
бухгалтерський баланс.

Схема форми бухгалтерського обліку Журнал-головна наведена в (додатку
4).

2.3. Використання Журнально-ордерної форми для відображення облікової
інформації.

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку ґрунтується на широкому
застосуванні системи накопичувальних і групувальних облікових регістрів
– журналів-ордерів і допоміжних відомостей до них.

Записи в журнали-ордери (основні регістри) здійснюються безпосередньо на
підставі виправдних документів в міру їх надходження і опрацювання (без
складання меморіальних ордерів). При значній кількості однорідних
документів по операціях їх дані попередньо групують у допоміжних
відомостях, місячні підсумки яких переносять потім у відповідні
журнали-ордери.

У журналах-ордерах хронологічний і систематичний облік суміщені. Звідси
зрозуміла і сама назва цих регістрів: вони одночасно служать журналами
(оскільки записи в них здійснюють в хронологічному порядку) і ордерами
(оскільки місячні підсумки журналів-ордерів за кореспондуючими рахунками
замінюють собою меморіальні ордери).

За зовнішнім виглядом журнали-ордери являють собою окремі
аркуші-регістри багатографної форми, призначені для кредитових записів
того балансового рахунка, операції по якому облічуються в даному
журналі-ордері. В окремих графах журналу-ордера вказані рахунки, які
кореспондують з кредитом даного рахунка. Формат цих регістрів,
розміщених граф і порядок записів залежать від особливостей облічуваних
операцій. В усіх регістрах завчасно надрукована типова кореспонденція
рахунків. Кожному журналу-ордеру присвоюють постійний номер.

@

@

B

A

A

Ae

Oe

O

U

Ue

lIo2

????l?2

p

?

O

h‰x

h‰x

h‰x

h‰x

h‰x

h‰x

h‰x

h‰x

h‰x

h‰x

h‰x

h‰x

h‰x

h

h

I

I

Ff

q

???????-???

gd

gd

gd?

h

gd

$

$

Журнал-ордер № по кредиту рахунка

Дата Підстава для запису (найменування і № документа) В дебет рахунків
Разом по кредиту

№_ №_ №_ №_

Записи господарських операцій в журнали-ордери здійснюють за шаховим
принципом, який полягає в тому, що за один робочий прийом суму
господарської операції записують одночасно по дебету і кредиту
кореспондуючих рахунків. Це дає змогу значно скоротити кількість
облікових записів, зменшити обсяг облікової роботи і підвищити якість
самого обліку. Всі кредитові обороти по синтетичному рахунку збираються
в одному журналі-ордері. Дебетові обороти по цьому рахунку одержують
відображення в тих журналах-ордерах, у яких роблять записи на рахунках,
що кореспондують з дебетом даного рахунка. Тому загальна сума дебетового
і кредитового обороту по кожному синтетичному рахунку може бути одержана
тільки шляхом вибірки з відповідних журналів-ордерів. Як виняток, для
посилення контролю за рухом і збереженням грошових коштів, по окремих
рахунках (“Каса”, “Поточний рахунок”, “Валютний рахунок” та деяких
інших) поряд з журналами-ордерами за кредитовою ознакою ведуть допоміжні
відомості по дебету цих рахунків.

По деяких синтетичних рахунках (“Каса”, “Поточний рахунок”, “Розрахунки
з постачальниками і підрядчиками” тощо) ведуть окремі журнали-ордери.
Проте, більшість журналів-ордерів призначені для запису операцій не по
одному, а по декількох взаємопов’язаних рахунках. Так, журнал-ордер № 13
призначений для відображення господарських операцій по кредиту рахунків
“Основні засоби”, “Знос основних запасів”, “Статутний капітал”, що дає
закінчену характеристику руху основних засобів, їх зносу та пов’язані з
ним зміни статутного капіталу.

Застосування журналів-ордерів по групі взаємопов’язаних рахунків робить
записи більш наочними, сприяє скороченню обсягу облікової роботи,
полегшує складання звітності. У зв’язку з використанням здебільшого
журналів-ордерів для облікових записів по групі взаємопов’язаних
рахунків загальна кількість журналів-ордерів значно менша за кількість
синтетичних рахунків, передбачених планом рахунків.

Звідси, особливістю журнально-ордерної форми обліку є поєднання в одному
обліковому регістрі (журналі-ордері) кількох взаємопов’язаних
синтетичних рахунків з метою забезпечення наочності, скорочення обсягу
облікової роботи та полегшення складання звітності.

Окремі журнали-ордери і допоміжні відомості до них призначені для
ведення не тільки синтетичного, а й аналітичного обліку. Завдяки цьому
відпадає необхідність ведення аналітичного обліку в окремих регістрах
(картках, книгах) по деяких синтетичних рахунках (зокрема, по рахунках
“Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”, “Розрахунки з підзвітними
особами” тощо). Журнали-ордери, в яких поєднується аналітичний і
синтетичний облік, містять всі необхідні дані щодо облічуваних об’єктів:
окрім кредитового обороту, в них показують дебетовий оборот по даному
рахунку, а також залишки на початок і кінець звітного періоду.

Для прикладу розглянемо будову і порядок записів у журналі-ордері № 7 по
рахунку “Розрахунки з підзвітними особами” (додаток 5).

Як видно, у цьому журналі-ордері аналітичний і синтетичний облік
розрахунків з підзвітними особами забезпечується в єдиній системі
записів. Аналітичний облік ведуть за виданими в підзвіт коштами і
здійснюють записи позиційним (лінійним) способом. Кожній підзвітній
особі в журналі відведено окремий рядок, у якому записують суму виданого
авансу, суму витрат, списаних на підставі авансового звіту, а також
залишок невикористаного авансу. Узагальнені (синтетичні) дані по рахунку
“Розрахунки з підзвітними особами” одержують шляхом підведення підсумків
по аналітичних рахунках у журналі-ордері.

Отже, важливою особливістю будови окремих журналів-ордерів є
поєднання в одному обліковому регістрі синтетичного й аналітичного
обліку.

Однією із суттєвих переваг журнально-ордерної форми обліку перед іншими
формами є пристосованість облікових регістрів для складання звітності.
Для цього в журналах-ордерах завчасно передбачають перелік показників
звітності, за якими і здійснюється поточний облік. Це дає змогу без
додаткових вибірок і розрахунків одержувати безпосередньо із облікових
регістрів інформацію для складання звітності.

Таким чином, важливою особливістю журналів-ордерів є пристосованість
облікових регістрів для складання звітності. Як зазначалося раніше,
записи у журнали-ордери здійснюють у хронологічному порядку в міру
надходження і опрацювання документів. На кожному документі вказують
номер журналу-ордера і порядковий номер запису. Відпрацьовані документи
зберігають у окремих папках і підшивають в порядку послідовності
зроблених записів у журналі-ордері, що забезпечує можливість швидкого
знаходження потрібного документа. Журнали-ордери можуть складатися також
за допомогою використання обчислювальної техніки.

Наприкінці місяця по кожному журналу-ордеру підводять підсумки зроблених
записів, які обов’язково звіряють з документами, які послужили підставою
для записів. Загальний підсумок по кредиту рахунка в журналі-ордері
порівнюють з підсумками кореспондуючих по дебету рахунків. Це забезпечує
перевірку правильності облікових записів без складання оборотних
відомостей. Оборотні відомості складають тільки по тих рахунках, по яких
ведуть картки (книги) аналітичного обліку.

Після закінчення місяця журнали-ордери і допоміжні відомості до них
підписуються працівниками бухгалтерії, що складали їх, і головним
бухгалтером. Місячні обороти журналів-ордерів переносять у Головну
книгу, про що роблять відповідні позначки.

Головна книга призначена для щомісячного узагальнення даних поточного
обліку журналів-ордерів, перевірки правильності облікових записів і
складання балансу. Для кожного синтетичного рахунка в Головній книзі
відводять окрему сторінку, а для запису місячних оборотів
журналів-ордерів – окремий рядок. Кредитові обороти журналів-ордерів у
Головну книгу переносять загальним підсумком (оскільки розгорнуто за
кореспондуючими рахунками вони відображаються у журналі-ордері);
дебетові обороти записують окремими сумами із різних журналів-ордерів
(щоб показати кореспонденцію дебетового обороту). Таким чином,
журнали-ордери і Головна книга взаємно доповнюють одне одного і дають
розгорнуту кореспонденцію по дебету і кредиту кожного синтетичного
рахунка.

Наприкінці місяця по кожному синтетичному рахунку Головної книги
виводять залишок (сальдо), який записується в окрему графу. За даними
Головної книги складають бухгалтерський баланс. Складати оборотну
відомість по синтетичних рахунках при цій формі обліку немає потреби.

Розглянемо будову Головної книги при журнально-ордерній формі
обліку.

Головна книга Рахунок “Каса”

місяць Оборот по кредиту Разом по дебету Оборот по кредиту Сальдо

з кредиту рахунка №31 по журналу-ордеру №2 з кредиту рахунка № 37 по
журналу-ордеру №7 з кредиту рахунка №36 по журналу-ордеру №8 і т.д.

Дебет Кредит

На 01.01.200_р. – – – – – – 5 000 –

Січень 128 4 500 30 000 … 265 000 262 000 8 000 –

Лютий

… … … … … … … … –

Разом

Пояснення шифрів рахунків: 31 – “Розрахунки в банках”; 37 – “Розрахунки
з підзвітними особами”; 36 – “Розрахунки з покупцями і замовниками”.

Після складання балансу журнали-ордери здають до бухгалтерського архіву,
де їх переплітають в окремі папки з дотриманням хронологічної
послідовності.

Схема журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку наведена в
(додатку 6).

Розділ 3. Техніка відображення інформації в облікових регістрах.

3.1. Порядок перенесення інформації із первинних документів в облікові
регістри.

Порядок запису господарських операцій в облікових регістрах
регламентується Положенням про документальне забезпечення записів у
бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24
травня 1995 р. № 88. Відповідно до цього Положення господарські операції
в облікові регістри записують тільки на підставі належно оформлених і
опрацьованих документів чорнилом темного кольору або пастою кулькових
ручок, засобами механізації або іншими засобами, які б забезпечували
збереження цих записів протягом тривалого часу і застерігали б внесення
несанкціонованих і непомітних виправлень.

Підприємства й організації, які складають облікові регістри на
машинозчитувальних носіях, повинні забезпечити їх відтворення у зручному
для читання вигляді. Відповідальність за правильність реєстрації
інформації в облікових регістрах несуть особи, які склали і підписали
їх. Перенесення інформації із первинних документів в облікові регістри
повинно здійснюватися в міру надходження документів до місця опрацювання
(бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше строку, який
забезпечував би своєчасну виплату заробітної плати, складання
бухгалтерської та статистичної звітності, декларацій і розрахунків.
Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробки та
використання необхідної інформації визначаються відповідними
нормативними документами про порядок їх застосування. Відповідальність
за правильність реєстрації інформації в облікових регістрах несуть
особи, які склали та підписали ці регістри відповідно до службових
обов’язків кожного працівника. Записи господарських операцій мають бути
відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому їх
було здійснено.

Інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний
період з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до
бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідною
інструкцією.

Записи господарських операцій в облікові регістри повинні бути чіткими і
зрозумілими. Підчистки і незастережні виправлення, пропуски рядків і
приписки між рядками не дозволяються.

Порядок ведення облікових регістрів працівниками бухгалтерії і
обчислювальних установок визначає головний бухгалтер. Він встановлює
службові обов’язки кожного працівника і відповідальність за їх
виконання.

Записи в облікові регістри можуть бути прості і копіювальні. Простими
називають записи, які здійснюються тільки в одному примірнику
(регістрі). Копіювальні записи застосовують у тому випадку, коли треба
мати копію запису. Такі записи роблять за допомогою копіювального
паперу. Так, при веденні Касової книги другий примірник використовується
як звіт касира. Застосування копіювальних записів виключає можливість
помилок, які могли б бути допущені при повторному переписуванні, окрім
того сприяє економії часу на ведення обліку. Копіювальні записи можуть
вестись і на обчислювальних установках. Порядок відображення
господарських операцій в облікових регістрах залежить від форми
бухгалтерського обліку, що застосовується на підприємстві. При певних
формах бухгалтерського обліку (наприклад, меморіально-ордерній) операції
спочатку відображають у регістрах синтетичного обліку, а потім –
аналітичного. Проте в сучасних умовах поширений інший порядок: поточний
облік операцій здійснюють переважно у комбінованих регістрах
хронологічного і систематичного обліку, а на окремих ділянках – також
синтетичного й аналітичного обліку (наприклад, журнали-ордери по
розрахунках з постачальниками і підрядчиками, з підзвітними особами
тощо). Про відображення господарських операцій в облікові регістри на
документах роблять відповідну відмітку, що має велике значення для
наступної перевірки правильності записів.

Наприкінці кожного місяця в облікових регістрах по кожному рахунку
підраховують обороти по дебету і кредиту і визначають залишки на 1-ше
число наступного за звітним місяця. Цей завершальний цикл облікових
робіт потрібний для перевірки правильності облікових записів, а також
для одержання інформації, необхідної для складання звітності.

Способи перевірки правильності облікових записів, що використовуються в
практиці, грунтуються, як правило, на системі взаємозв’язків і
взаємоконтролю даних облікових регістрів. Зокрема, в регістрах шахової
форми загальний підсумок граф по горизонталі повинен збігатися з
підсумком граф по вертикалі. Загальний підсумок оборотів по синтетичних
рахунках за звітний місяць, показаних в оборотній відомості, має
збігатися з підсумком реєстраційного журналу. Взаємозвірка правильності
записів на синтетичних і аналітичних рахунках забезпечується за
допомогою оборотних або сальдових відомостей.

При поєднанні по окремих рахунках синтетичного й аналітичного
обліку в одному обліковому регістрі така звірка не потрібна, оскільки
підсумок аналітичних рахунків у ньому є одночасно підсумком записів на
відповідному синт-му рахунку.

Підсумки оборотів за місяць в облікових регістрах записують у спеціально
відведеному для цього рядку або на першому вільному рядку після запису
останньої операції. У тих регістрах, де це потрібно, виводять залишки
(сальдо) на рахунках на 1-ше число наступного за звітним місяця. На
підставі цих залишків складають баланс та інші форми звітності.

Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку,
бухгалтерські звіти і баланси повинні зберігатися в бухгалтерії у
спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб,
уповноважених головним бухгалтером. Після чого вони підлягають
обов’язковій передачі до архіву. Термін зберігання первинних документів,
облікових регістрів, бухгалтерських звітів та балансів у архіві
підприємства, установи визначається згідно з переліком типових
документів, що утворюються в діяльності органів державної
представницької і виконавчої влади та місцевого самоврядування, інших
установ, організацій і підприємств із зазначенням термінів зберігання
матеріалів, затверджених Головним архівним управлінням при Кабінеті
Міністрів України.

Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських
звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи
працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за
рішенням головного бухгалтера.

3.2. Способи виправлення помилок в облікових регістрах.

У процесі облікової реєстрації господарських операцій можуть виникнути
помилки – від простих описок до неправильної кореспонденції рахунків.
Для забезпечення достовірності показників обліку необхідно до складання
звітності перевірити правильність облікових записів і виправити їх (якщо
вони мали місце).

Помилки, що виникають у процесі записів у бухгалтерському обліку, можна
поділити за причинами виникнення, значенням і місцем виникнення.

За причинами виникнення виділяють три обставини: стомлення, неуважність
працівника, несправність обчислювальної техніки. Для запобігання цим
помилкам, зменшення їх кількості треба створювати такі умови праці
співробітникам, за яких вони б не стомлювалися, підвищувати їх
кваліфікацію та виховувати сумлінне ставлення до праці, систематично
провадити профілактичний огляд обчислювальної техніки.

За значенням виділяють два типи помилок: локальні і транзитні. Локальні
спричинюють викривлення інформації лише у тому документі або регістрі,
де їх допущено, і не призводять до помилок у інших регістрах. Наприклад,
неправильно записана у Журнал-Головній дата документа не зумовлює інші
помилки. Транзитні викликають автоматично помилки в інших регістрах.
Наприклад, помилка запису числових показників у колонках Журнал-Головної
автоматично призводить до порушення тотожності дебетових і кредитових
оборотів у підсумку окремих колонок журналу. Транзитні помилки
небезпечні тим, що викривлюють дані бухгалтерського обліку на
рахунках, які потім відображаються у звітності.

За місцем виникнення виділяють такі групи помилок: у записах (тексті),
числових показниках і рознесенні аналітичних показників. Помилки у
записах (тексті) можуть призводити до складання неправильної
бухгалтерської проводки (наприклад, «передані» матеріали, замість
«продані» матеріали). Помилки у числових показниках – найбільш поширений
тип помилок у бухгалтерській практиці. Це можливо за таких умов: у числі
не дописано нулі, звідси -зменшений підсумок показників; у середині
написано або пропущено нулі; пропущено в кінці значущі цифри; значущі
цифри пропущено всередині числа; переплутано записи у колонках (грн.,
коп.); переставлено цифри в числі. Ці помилки відносяться до транзитних,
оскільки вони автоматично призводять до помилок у підсумках інших
регістрів. Помилки у рознесенні аналітичних показників виникають дуже
часто. Бухгалтер записав суму у дебет (кредит) і забув записати її у
кредит (дебет); записав суму у журнал, але не розніс її по рахунках;
зафіксовані показники у синтетичних рахунках не знайшли відображення в
аналітичних та ін.

Помилки виявляють різними способами залежно від їх характеру і форми
ведення бухгалтерського обліку. Так, при меморіально-ордерній формі
повнота і правильність облікових записів встановлюється звіркою
підсумків дебетових і кредитових оборотів синтетичних рахунків в
оборотній відомості з підсумком обороту реєстраційного журналу. Обороти
і залишки по аналітичних рахунках в оборотних відомостях порівнюють з
даними відповідного синтетичного рахунка.

При журнально-ордерній формі записи в облікових регістрах звіряють з
даними первинних документів, що послужили підставою для записів у них.
Крім того, система регістрів журнально-ордерної форми побудована так, що
дає змогу контролювати правильність облікових записів шляхом взаємної
звірки підсумків окремих журналів-ордерів і допоміжних відомостей. Про
проведення таких перевірок бухгалтер робить відповідні відмітки і
ставить свій підпис.

Поширеним способом виявлення помилок є суцільна перевірка пунктуванням
записів. Суть його полягає у тому, що всі записи в обліковому регістрі,
в якому виявлені розбіжності, послідовно звіряють з документами або
іншими обліковими регістрами, в яких відображені ті самі операції.
Перевірену суму позначають знаком “V” або крапкою (пунктують). При цьому
видно, які записи уже перевірено і де ще може бути помилка.

У бухгалтерському обліку можуть траплятися помилки внаслідок неправильно
складеної проводки. Такі помилки можуть бути виявлені при перегляді
кореспондуючих рахунків або ознайомленні з економічним змістом
відображених в обліку операцій.

Порядок виправлення помилок залежить від їх характеру і часу виявлення.
Діючим Положенням про документальне забезпечення записів у
бухгалтерському обліку передбачено виправлення помилок такими способами:
коректурним, “червоним сторно” (від’ємних чисел) і доповнюючих проводок.

Коректурний спосіб виправлення помилок полягає у тому, що неправильний
запис закреслюється однією рискою так, щоб можна було прочитати
закреслене, а зверху пишуть правильну суму (або текст). Виправлення
помилки повинно бути застережено надписом “Виправлено” і підтверджене
підписом: у документі – особи, що підписала документ, в обліковому
регістрі – особи, що зробила виправлення, з зазначенням дати. Цим
способом користуються для виправлення описок або арифметичних помилок,
допущених у документах (окрім банківських, касових і цінних паперів) або
в облікових регістрах, якщо помилка була швидко виявлена і не
позначилася на підсумках облікових записів.

Якщо ж помилка пов’язана з неправильною кореспонденцією рахунків або
виявлена після підбиття підсумків в облікових регістрах, виправляти її
коректурним способом не можна, тому що при закресленнях і виправленнях
записів у кількох місцях регістр набуває неохайного вигляду. Помилки
такого характеру виправляють способом “червоного сторно” або доповнюючих
бухгалтерських проводок.

Спосіб “червоне сторно” полягає у тому, що неправильний бухгалтерський
запис роблять повторно в тій самій кореспонденції рахунків, що й
помилковий запис, але червоним кольором, що означає від’ємні числа. При
підбитті підсумків суми, записані червоним кольором, віднімаються.
Одночасно звичайним чорнилом роблять другий запис із зазначенням
правильної кореспонденції рахунків і суми. В результаті одержують
правильне відображення операції в обліку.

Виправлення помилок способом “сторно” оформляють спеціальною
бухгалтерською довідкою, в якій робиться посилання на номер і дату
помилкового запису, що підлягає виправленню, а також документа, який
послужив підставою для цього запису.

Спосіб “червоного сторно” застосовують і в тому випадку, якщо запис на
рахунках зроблено в правильній кореспонденції рахунків, але в
перебільшеній сумі. Тоді на суму різниці між помилково записаною
(перебільшеною) і правильною сумою роблять часткове сторно.

Спосіб доповнюючих проводок застосовують у тих випадках, коли в
облікових записах кореспонденцію рахунків вказано правильно, але
операцію записано в меншій сумі, ніж потрібно. В цьому випадку складають
доповнюючу бухгалтерську проводку в тій самій кореспонденції рахунків,
що й початковий запис, на різницю між правильною і зменшеною сумою
операції.

Всі доповнюючі проводки, як і сторнувальні, складають на підставі
бухгалтерської довідки з обов’язковим посиланням на номер і дату
помилкового запису.

При меморіально-ордерній формі бухгалтерського обліку та формі обліку
Журнал-головна для виправлення помилкових записів способом “червоного
сторно” або доповнюючих проводок складають новий меморіальний ордер,
який реєструють у звичайному порядку в реєстраційному журналі, а потім
роблять виправні записи у відповідних регістрах синтетичного й
аналітичного обліку.

При журнально-ордерній формі помилки в облікових записах виправляють в
такому порядку. Якщо помилку у журналі-ордері виявлено після підбиття
підсумків, але до перенесення у Головну книгу, виправлення роблять у
передбачених для цього підсумкових рядках і графах. Після перенесення у
Головну книгу підсумків журналів-ордерів ніякі виправлення в них не
допускаються. Виявлена помилка виправляється за допомогою окремого
додаткового запису у Головній книзі. Бухгалтерські довідки, якими
оформлені виправні записи, зберігаються в папках при відповідних
облікових регістрах.

Для уникнення можливого порушення тотожності показників поточного обліку
і звітності після складання балансу та інших форм звітності ніякі
виправлення в облікових записах за звітний період, як правило, не
дозволяються. Уточнення звітних даних і виправлених помилок, що
стосуються минулого звітного періоду, відображають у регістрах
наступного звітного періоду при відкритті рахунків.

Висновки

1. В даній роботі було розглянуто регістри підприємства, існуючі підходи
щодо їх складання, оцінки їх ефективності, сучасний стан, проблеми і
перспективи розвитку бухгалтерського обліку в Україні.

2. Облікові регістри – це рахункові таблиці визначеної форми, побудовані
відповідно до економічного угруповання даних про майно і джерел його
утворення. Регістри бухгалтерського обліку призначені для систематизації
і нагромадження інформації, що міститься в прийнятих до обліку первинних
облікових документах, для відображення на рахунках бухгалтерського
обліку та у бухгалтерській звітності.

3. Раціональна організація обліково-аналітичної роботи на підприємстві
передбачає застосування ефективної форми бухгалтерського обліку, його
технічної оснащеності. Форма бухгалтерського обліку – це система
економічно пов’язаних облікових регістрів за певною методологією
відображення господарських операцій хронологічними і систематичними
записами відповідно до функцій, покладених на бухгалтерський облік у
суспільстві.

Побудова регістрів бухгалтерського обліку залежить від характеру
виробничої діяльності підприємства. В одних підприємствах регістри
синтетичного та аналітичного обліку об’єднані, в інших ведуться окремо.
Кожна форма бухгалтерського обліку включає такі компоненти: тип запису
(простий або двоїстий); послідовність запису (хронологічний і
систематичний); узагальнення запису (синтетичний і аналітичний); повноту
запису (реєстрація лише виконаних і тих, що підлягають виконанню
господарських операцій). Зазначені компоненти так чи інакше властиві
кожній формі. Зокрема, кожна форма бухгалтерського обліку має включати:
двоїстий запис, хронологічний і систематичний записи одночасно, число
рівнів узагальнення облікових даних, запис із відображенням
господарських операцій, що вже здійснені або мають бути здійснені.

4. Меморіально-ордерна форма передбачає відображення господарських
операцій, зафіксованих первинними документами, кореспонденцією рахунків
бухгалтерського обліку у меморіальних ордерах, які потім групуються у
контрольні відомості, що використовуються як Головна книга (синтетичний
облік). Аналітичний облік ведеться у відомостях, картках та інших
регістрах.

Меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку за структурою регістрів
і послідовністю записів у них проста, тому за нею легко встановити
взаємозв’язок між синтетичним і аналітичним обліком. Меморіально-ордерна
форма обліку широко застосовується на малих і середніх підприємствах, її
методологія покладена в основу інших форм бухгалтерського обліку, що
використовуються на підприємствах різних галузей виробництва. Проте
меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку має певні недоліки. До
них слід віднести те, що облікові показники повторюються (дублюються) у
різних регістрах. Так, показники нагромаджувальних і групувальних
відомостей здебільшого повторно записують у картки аналітичних рахунків
і оборотні відомості до них. Підсумки кожної бухгалтерської проводки,
відображені у меморіальних ордерах, повторюються у контрольній
відомості. Недоліки меморіально-ордерної форми бухгалтерського обліку
зумовили створення і впровадження більш прогресивної форми обліку –
журнально-ордерної.

5. Журнально-ордерна форма – система типових взаємопов’язаних
журналів-ордерів, відомостей аналітичного обліку, де комплексно
відображається фінансово-господарська діяльність підприємства.
Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку застосовується на
підприємствах, різних за своїми розмірами, формами власності, з
використанням різних класів і видів обчислювальної техніки. При
журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку будова облікових
регістрів забезпечує поточний запис господарських операцій за шаховим
принципом.

Переваги журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку: 1.
скорочується обсяг облікової роботи і підвищується якість облікової
інформації, що досягається усуненням проміжних облікових ланок (зокрема,
складання меморіальних ордерів та їх реєстрації); уникнення
багаторазовості і дублювання записів в облікові регістри; 2. суворо
регламентується порядок ведення обліку, що зумовлено наявністю у
журналах-ордерах заздалегідь надрукованих кореспондуючих рахунків і
позицій аналітичного обліку, у зв’язку з чим облічувана господарська
операція має бути записана в певну графу, за відповідною статтею; 3.
завдяки наочності записів в облікових регістрах посилюється контроль за
правильністю цих записів; 4. спрощується ведення аналітичного обліку по
окремих рахунках завдяки об’єднанню його з синтетичним, що дає змогу
уникнути відставання аналітичного обліку; 5. полегшується і
прискорюється складання звітності, оскільки потрібну інформацію
одержують безпосередньо з облікових регістрів, без суттєвих додаткових
вибірок і розрахунків; 6. створюються додаткові можливості для більш
ефективного використання обчислювальної техніки, що має велике значення
для підвищення оперативності обліку.

6. Журнал-Головна – форма бухгалтерського обліку, в якій поєднано
хронологічні і систематичні записи облікових регістрів та Головної
книги. Аналітичний облік господарських операцій здійснюється у
відомостях та картках із використанням різних видів обчислювальної
техніки. Застосовується ця форма обліку на невеликих підприємствах
різних форм власності. Форма бухгалтерського обліку Журнал-Головна є
раціональною для застосування на підприємствах різних форм власності з
невеликим обсягом господарської діяльності. Основною перевагою форми
бухгалтерського обліку Журнал-головна є простота і наочність записів
синтетичного обліку. Проте при використанні великої кількості
синтетичних рахунків ця форма втрачає наочність записів. Окрім цього,
ведення обліку у книжкових регістрах утруднює використання
обчислювальної техніки при опрацюванні облікової інформації.

7. Основними напрямками удосконалення облікової інформації є: об’єднання
в одному обліковому регістрі хронологічного і систематичного обліку, а
по окремих рахунках – також синтетичного й аналітичного обліку;
застосування позиційного (лінійного) і шахового запису в облікові
регістри; використання систем накопичувальних і групувальних документів
для одержання узагальнених показників по групі однорідних документів і
скорочення їх подальшої реєстрації; максимальне впровадження сучасної
обчислювальної техніки для опрацювання облікової інформації.

8. Перевагою сторнувальних і доповнюючих записів є те, що вони
забезпечують правильне відображення оборотів на рахунках, правильну
кореспонденцію між ними й економічну сутність відображених операцій.
Тому вони використовуються не тільки для виправлення помилкових записів,
а й для уточнення дебетових і кредитових оборотів окремих рахунків і
коригування оцінки матеріальних цінностей (наприклад, при списанні
відхилення між плановою і фактичною собівартістю випущеної із
виробництва готової продукції, придбаних предметів праці тощо). При
відображенні господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку
та в облікових регістрах мають бути безпомилкові показники, які
характеризують діяльність підприємства.

Список використаної літератури:

1. Конституція України. Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 р.

2. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в
Україні” від 16 липня 1999 р. № 966-ХІV.

3. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. №
887-ХІІ.

4. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 р. №
3125-ХІІ.

5. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом
Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.

6. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від ЗО
листопада 1999 р. М 291.

7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському
обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня
1995 р. № 88.

8. Методичні рекомендації щодо застосування регістрів бухгалтерського
обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня
2000 р. № 356.

9. Кужельний М.В., Линник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник.
— К.: КНЕУ, 2001. — 334 с.

10. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К., 2000. —
692 с.

11. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підруч. для вузів. —
Житомир: ЖІТІ, 2000. — 640 с.

12. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб.- К.: Знання –
Прес, 2003. – 444с.

13. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні: Навч.-практ.
посіб. / За ред. С.Ф. Голова. — Д.: ТОВ “Баланс-Клуб”, 2000. -768с.

14. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 1998. —
448 с.

15. Курсом реформ – облік 2000. Навчально практичний посібник. Д: ТОВ
Баланс-Клуб, 2000.

16. Пархоменко В. М. Регістри облікових записів. // Науково-практичний
журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, № 2. 2001, с. 3-6.

17. Пархоменко В. М. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів
бухгалтерського обліку малими підприємствами. // Науково-практичний
журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, № 7. 2003, с. 3-8.

18. Пархоменко В. М. Бухгалтерський облік на малих підприємствах. //
Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит”, № 7. 2003, с.
24-28.

19. Грачева Р. Бухучёт простой и бухучёт упрощённый. // Приложение к
еженедельнику “Дебет-Кредит”, с. 9-16.

Додаток 1

Схема меморіально-ордерної форми
бухгалтерського обліку

PAGE

PAGE 2

PAGE

Бухгалтерський баланс

Оборотна відомість по синтетичних рахунках

Оборотні відомості по аналітичних рахунках

Головна книга

(контрольно-шахова

відомість)

Меморіальні ордери

Накопичувальні і групувальні відомості

Первинні документи

Умовні позначення:

Записи поточного обліку

Звірка записів

Складання звітності

Реєстраційний журнал операцій

Касова книга

Касові ордери

Вибірки і додаткові розрахунки для складання звітності

Регістри аналітичного обліку (картки, книги)

Інші форми звітності

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020