.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства (курсовая)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1166 26148
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ ПРИРОДНИМИ РЕСУРСАМИ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Менеджмент ЗЕД»

на тему:

Зовнішньоекономічна діяльність ТзОВ„Верстатник”

Виконав:

студент групи М – 31

Уляк І

Керував:

старший викладач

Ковальчук А.П.

КОЛОМИЯ – 2004р

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ ПРИРОДНИМИ РЕСУРСАМИ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ

Затверджено

Зав. каф. менеджменту

_____________Є.В. Мних

ЗАВДАННЯ

на курсову роботу з дисципліни

Основи ЗЕД

студенту групи М-31

Уляк І.В

Виконати курсову роботу на тему Зовнішньоекономічна діяльність ТзОВ
“Верстатник”

Основні вихідні дані:

Варіант: прямий експорт

Об’єкт угоди: Деревообробні верстати

Базисна умова поставки (згідно Incoterms 2000): FOB

Валюта ціни: Долар

Валюта платежу: Долар

Умови платежу.

Вид: готівка

Форма: акредитив

Спосіб встановлення контакту з іноземним контрагентом: вільна оферта

Конкурентні матеріали: ЗТК

Додаткові вихідні дані

Стиль проведення переговорів – в залежності від ділової культури країни
контрагента

Форма проведення переговорів – особиста зустріч

Строк виконання курсової роботи_______

Дата отримання завдання_____________

Підпис студента:__________________

Завдання видав: старший викладач Ковальчук А.П.

ЗМІСТ:

TOC \o “1-2” \h \z \u

HYPERLINK \l “_Toc74319050” ВСТУП PAGEREF _Toc74319050 \h 4

HYPERLINK \l “_Toc74319051” Розділ 1. СУТЬ ТА ПОСЛІДОВНІСТЬ
ЗДІЙСНЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ PAGEREF _Toc74319051 \h 6

HYPERLINK \l “_Toc74319052” Розділ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТзОВ
„Верстатник” PAGEREF _Toc74319052 \h 9

HYPERLINK \l “_Toc74319053” Розділ 3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ТзОВ
„Верстатник” PAGEREF _Toc74319053 \h 16

HYPERLINK \l “_Toc74319054” Розділ 4. ПІДГОТОВКА І УКЛАДЕННЯ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО КОНТРАКТУ PAGEREF _Toc74319054 \h 23

HYPERLINK \l “_Toc74319055” 4.1. Встановлення контактів з іноземним
партнером PAGEREF _Toc74319055 \h 23

HYPERLINK \l “_Toc74319057” 4.2. Встановлення контактів з іноземним
партнером PAGEREF _Toc74319057 \h 25

HYPERLINK \l “_Toc74319058” 4.3. Пророка базисних та
валютно-фінансових умов поставки PAGEREF _Toc74319058 \h 26

HYPERLINK \l “_Toc74319059” 4.4. Проведення переговорів та укладання
контракту PAGEREF _Toc74319059 \h 29

HYPERLINK \l “_Toc74319060” ВИСНОВОК PAGEREF _Toc74319060 \h 30

HYPERLINK \l “_Toc74319061” СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 3 0

ДОДАТКИ:

Додаток А: Проект контракту

ВСТУП

Розвиток ринкових відносин в Україні, необхідність її входження в
світовий інтеграційний процес, лібералізація зовнішньоекономічної
діяльності (ЗЕД), надання підприємствам і організаціям, що випускають
конкурентноздатну продукцію, права виходу на світовий ринок вимагають
нових підходів до управління ЗЕД. Тому вивчення різних аспектів
управління зовнішньоекономічною діяльністю, особливо на рівні
підприємства як основної і першочергової ланки зовнішньоекономічного
комплексу країни, викликає сьогодні велику практичну цікавість.

На думку ряду спеціалістів, поняття „зовнішньоекономічна діяльність”
(ЗЕД) з’явилось в Україні з початком економічної реформи, в 1987 р.
Одним з центральних напрямків даної економічної реформи була
децентралізація зовнішньої торгівлі, надання підприємствам права
безпосереднього виходу на зовнішній ринок і стимулювання розвитку ЗЕД на
рівні господарських

суб’єктів.

Визначною особливістю функціонування світового господарства на початку
XXI сторіччя є інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин.
Одним із найважливіших елементів механізму управління міжнародними
економічними відносинами, що здійснюються шляхом проведення комерційних
операцій, є зовнішньоекономічна діяльність.

Сучасний етап розвитку світогосподарських зв’язків характеризується
розширенням усіх форм міжнародних економічних відносин на основі
швидкого росту продуктивних сил, який обумовлений прискоренням
науково-технічного прогресу. Наслідком цього є постійно зростаюча
концентрація виробництва й укрупнення його розмірів, що підсилює
тенденцію до інтернаціоналізації господарського життя, сприяє розвитку
міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва.[1]

Особливістю сучасного етапу економічного розвитку є швидкий ріст
міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і результатами
виробничо-технічного співробітництва, також характерний бурхливий ріст
ринку послуг (страхових, лізингових, транспортних, тощо).

В результаті проведення економічних реформ в зовнішній сфері
сформувалось два поняття: “зовнішньоекономічні зв’язки” (ЗЕЗ) і
“зовнішньоекономічна діяльність” (ЗЕД).

На відміну від ЗЕЗ, які являють собою різні форми, засоби і методи
зовнішньоекономічних відносин між країнами, ЗЕД висвітлює
зовнішньоекономічну діяльність на рівні виробничих структур (фірм,
організацій, підприємств, об’єднань і т.д.). ЗЕД можна визначити як
сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і
оперативно-комерційних функцій підприємства, пов’язаних з його виходом
на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях.

Основними мотивами розвитку ЗЕД на рівні підприємства

можуть бути :

1.Розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою
максималізації прибутку.

2. Закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій
і обладнання.

3. Залученню інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва з
урахуванням їх унікальності, більш вищої якості і низьких цін в
порівнянні з внутрішнім ринком.

4. Залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва,
зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових
товарних ринках.

5. Участь в міжнародному розподілі праці, спеціалізації і кооперуванні
виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки.[2]

Треба підкреслити, що роль ЗЕД як зовнішнього фактора економічного росту
в сучасних умовах постійно зростає. Посилюється її вплив на
соціально-економічний розвиток не тільки країни але й кожного
господарського суб’єкта.

ЗЕД — поняття багатогранне. Воно включає наступні види діяльності:
зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперування. міжнародне
науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне
співробітництво, валютно-фінансові і кредитні операції.

Кожен з видів ЗЕД здійснюється в певних формах. Наприклад, формами
зовнішньої торгівлі являється експорт, імпорт, реекспорт: реімпорт.
Формами виробничої кооперації — спільне виробництво на основі
спеціалізації – спільні підприємства двох чи більше іноземних партнерів.
підрядна кооперація та ін.

Мета курсової роботи:

Оцінити ЗЕД ТзОВ „Верстатник”.

Завдання курсової роботи:

Оцінити ефективність ЗЕД ТзОВ „Верстатник”, встановити контакти з новим
партнером, підготувати проект контракту, провести переговори та укласти
його.

Розділ 1. СУТЬ ТА ПОСЛІДОВНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – діяльність суб’єкта господарської
діяльності України й іноземного суб’єкта господарської діяльності,
побудована на взаєминах між ними, що має місце як на території України,
так і за її межами. ЗЕД являє собою сукупність міжнародних комерційних
операцій, спрямованих на організацію, проведення і регулювання процесу
обміну товарами, послугами, результатами творчої діяльності. Міжнародний
обмін товарами економічно до цільний для країн.

якщо на виробництво експортних товарів країна витрачає менше суспільної
праці, ніж повинна була б витраті іти на виробництво товарів замість
імпортованих на суму. яка виручена від експорту.

Експорт – продаж товарів іноземним суб’єктам і господарської діяльності
і вивіз товарів через митний кордон України, крім тих випадків, коли
суб’єкт ЗЕД передає майно господарської діяльності іноземному суб’єкту
як натуральну частку участі у формуванні статутного капіталу при
спільній господарській діяльності.

Реекспорт — продаж іноземним суб’єктам ЗЕД і вивіз за межі України
товарів, які були раніше імпортовані на територію України і не
піддавалися переробці.

Імпорт — закупівля в іноземних суб’єктів ЗЕД товарів і їхній увіз на
територію України, включаючи закупівлю товарів, призначених для власного
споживання установами й організаціями України, розташованими за її
межами.

Реімпорт – увіз через границю раніше вивезеної за межі митної території
продукції, яка не піддавалася там переробці.

Транзит – переміщення товарів, вироблених за межами України через
територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній
території.[3]

Класифікація зовнішньоекономічних операцій, етапи їхнього проведення.

Міжнародна практика проведення зовнішньоекономічних операцій припускає
здійснення певних видів комерційної діяльності табл 1, що складається з
окремих етапів і стадій, на кожному з яких вирішуються конкретні задачі
і виконуються формальності, що пов’язані з оформленням, пересиланням і
обробкою документації, необхідної для забезпечення виконання угоди.

Таблиця 1.

Класифікація зовнішньоекономічних операцій.

№ Ознака класифікації Види операцій

1 За напрямками торгівлі. Експортні, імпортні. ре експортні, реімпорті,
транзиті.

2 За групами товарів. Купівля-продаж машин і устаткування, сировинних і
продовольчих, непродовольчих товарів і тд.

3 За ступенем готов- ності товару до продажу. Поставка готової
продукції, вузлів і деталей для зборки, комплектного устаткування і т.д.

4 Товарообмінні операції. Зустрічні закупівлі, бартер, викуп застарілої
продукції, переробка давальницької сировини й інші.

5 Торгівля науково- технічними досягненнями і надання послуг.
Купівля-продаж ліцензій, “ноу-хау”, інжиніринг, факторинг, оренда,
туризм, підряд, транспортування і інші.

6 Торговельно- посередницька діяльність. Консигнаційні, комісійні,
агентські, брокерські операції.

7 Торгівля змагального типу. Аукціони, біржова торгівля, міжнародні
торги.

Процес проведення зовнішньоекономічних операцій розбивається на кілька
етапів і стадій:

1. Підготовчий етап:

° аналіз кон’юнктури міжнародного ринку, рівня його монопо-

лізації великими компаніями, можливості проникнення на цей ринок;

° вибір форми і методів роботи на ринку;

° вибір контрагентів;

° аналіз і розрахунок цін;

° рекламна кампанія.

2. Організаційний етап:

° встановлення контакту з потенційними контрагентами;

° підготовка і проведення переговорів;

укладання контракту.

3. Виконавчий етап:

° підготовка товару до відвантаження (експортером) і підго-

товка до прийому товару (імпортером);

° оформлення документації:

° укладання допоміжних контрактів (страхових, транспортних, і т.п.);

° врегулювання суперечок:

° здійснення розрахунків.

До основних відносяться операції, які здійснюються на розрахунковій
основі між безпосередніми учасниками цих операцій (контрагентами різних
країн). Це операції:

1) по обміну науково-технічними знаннями в формі торгівлі патентами,
ліцензіями, “ноу-хау”;

2) по обміну товарами в матеріально-речовій формі (експортно-імпортні
операції);

3) по обміну технічними послугами в формі консультативного і
будівельного інженерінга;

4) арендні, в тому числі лізингові;

5) по наданню консультаційних послуг в галузі інформації та
удосконалення управління;

6) по міжнародному туризму;

7) по обміну кінофільмами, телепрограмами та ін.

До допоміжних зовнішньоторгових відносяться операції:

1) по міжнародних перевезеннях;

2) транспортно-експедиторські;

3) по страхуванню вантажів;

4) по збереженню вантажів при міжнародних перевезеннях;

5) операції по міжнародних розрахунках та ін.

Допоміжні операції одержали назву операцій товаропросування, тому що
пов’язані з рухом товару до споживача. Зовнішньоторгові операції
мінялися й ускладнювалися в міру розвитку зовнішньої торгівлі. Першими
операціями, які склалися до появи грошових знаків, були операції обміну.
Пізніше, з появою грошей, операції обміну були витіснені операціями
купівлі-продажу, котрі переважають і в наші дні. Однак форми і види
зовнішньоторгових операцій продовжують розвиватися й вдосконалюватися.

Розділ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТзОВ „Верстатник”

Згідно з законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.
04. 1991р.

ТзОВ „Верстатник”як юридична особа є суб’єктом ЗЕД, та може самостійно,
у визначених законодавством межах, здійснювати ЗЕД.

ТзОВ „Верстатник” здійснює такі види ЗЕД:

Експортує деревообробні верстати.

Імпортує сировину і матеріали.

Здійснює інші види діяльності зазначені в установчих документах.

ТзОВ „Верстатник”є колективною власністю.

Колективне підприємство (точніше його можна було б назвати “підприємство
колективної власності”) — це організаційно-правова форма підприємства,
заснованого на власності трудового колективу підприємства.

Визначення колективне означає, що підприємство належить колективу
співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб’єкт права
колективної власності. Правосуб’єктність власника (у даному разі
колективу або групи власників, організованих у колективне підприємство з
правами юридичної особи) реалізується через юридичну особу —
підприємство, яке володіє, користується і розпоряджається майном
відповідно до свого статуту (статті 6, 20 і 21 Закону України “Про
власність”). Це вид недержавної юридичної особи. Право колективної
власності у колективному підприємстві безпосередньо здійснюють його
органи управління — вищий орган управління (загальні збори або
конференція) і правління. Отже, колективне підприємство, поки воно діє,
— це об’єкт права власності відповідної юридичної особи. Його засновники
і учасники є власниками часток (паїв, вкладів) у майні підприємства.

Інакше визначає поняття колективного підприємства Закон України “Про
власність”, згідно з яким видів колективних підприємств стільки ж,
скільки суб’єктів права колективної власності названо в ст. 20 Закону
України “Про власність”: колективні підприємства (наприклад,
підприємство, приватизоване трудовим колективом державного підприємства
і не перетворене на інший вид; колективне сільськогосподарське
підприємство); акціонерне або інше статутне господарське товариство
(статті 25 і 26

Закону); виробничий кооператив (ст. 24 Закону; підприємство, яке
засноване на власності об’єднання громадян (наприклад, профспілкове —
ст. 28 Закону); підприємство релігійної організації (ст. 29 Закону);
підприємство, створене господарським об’єднанням (ст. 27 Закону).

Специфічним видом колективного підприємства є також орендне підприємство
(ст, 22 Закону України “Про власність”).

Поняття акціонерного товариства. Це так зване товариство капіталів.

Особливості його правового статусу виражає визначення акціонерне. Ці
особливості обумовлені акціонерною власністю, акціонерним способом
формування і функціонування статутного фонду товариства.[4]

Акціонерним визнається засноване на установчому договорі та статуті
товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій
рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями
тільки майном товариства.; 3 визначення випливають особливості
акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного
статусу. По-перше, статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну
природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або
юридичним особам. По-друге, акціонерне товариство має публічний статус
емітента цінних паперів (акцій, облігацій). Інші товариства не мають
статусу емітента акцій. Акціонерне товариство є юридичною особою, яка
від свого імені випускає акції і зобов’язується своєчасно виконувати
обов’язки, що випливають з умов їх випуску. Шляхом випуску і продажу
акцій акціонерні товариства формують свої статутні фонди, і збільшують
їх, якщо це необхідно. Акції відкритих акціонерних товариств
допускаються до

вільного продажу на умовах, визначених Законом України “Про цінні папери
і фондову біржу”, іншими актами про фондовий ринок. По-третє, фізичні та
юридичні особи. які придбали акції акціонерних товариств, фіксуються у
реєстрі власників іменних цінних паперів і набувають статусу акціонерів.
Права та обов’язки акціонерів визначені статтями 1-0 і 11 Закону України
“Про господарські товариства”, статтями 4, 5, 8 і 9 Закону України “Про
пінні папери і фондову біржу”. По-четверте, особливою ознакою
акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів.
Акціонери відповідають (точніше — несуть ризик відповідальності) за
зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. За ознакою
відповідальності акціонерів

акціонерне товариство належить до товариств з обмеженою
відповідальністю.

Юридичний статус акціонерного товариства характеризується і деякими
іншими рисами. Так, товариство має засновницькі права щодо створення
господарських об’єднань (участі в існуючих об’єднаннях). Акціонерне
товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх
майном, яке належить товариству, призначати керівника та реалізовувати
інші права власника дочірнього підприємства. Законодавством передбачено,
що акціонерне товариство має фірмову марку та товарний знак. Ці
реквізити затверджуються правлінням товариства і реєструються в
Торгово-промисловій палаті України.

Види акціонерних товариств. За способом функціонування акцій закон
розрізняє відкриті та закриті акціонерні товариства. Акції відкритих
товариств можуть розповсюджуватися як шляхом відкритої підписки, так і
шляхом купівлі-продажу на біржі (статті 6—8 Закону України “Про цінні
папери і фондову біржу”, ст. ЗО Закону України “Про господарські
товариства”). В закритому акціонерному товаристві акції розподіляються
між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки або[2]

купівлі-продажу на біржі. Засновники закритих акціонерних товариств до
дня скликання установчих зборів повинні внести не менш як 50 відсотків
номінальної вартості акцій.

Майно та майнові права в акціонерному товаристві.

Акціонерне товариство як суб’єкт і об’єкт права власності (майновий
комплекс) характеризується складною майновою і фінансовою структурою.
Майнова і фінансова структура акціонерного товариства становить
врегульовані правом відносини щодо об’єднання вкладів засновників та
учасників у статутний фонд товариства як колективну власність
акціонерів, щодо випуску та обігу акцій, щодо розподілу майна у фонди
товариства та виплати дивідендів на акції.[4]

Правові основи майнових відносин в акціонерному товаристві загалом
врегульовані Законом України “Про власність”, який визначає товариство
суб’єктом права колективної власності, а також встановлює підстави
виникнення права зазначеної колективної власності. Поняття майна
акціонерного товариства використовується, зокрема, в ст. 24 Закону
України “Про господарські товариства”, відповідно до якої товариство
“несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства”.

Поняття “майно товариства” узагальнює всі види майна і майнових прав
цього суб’єкта права. Зміст його необхідно визначати згідно з правилами
ст. 10 Закону України “Про підприємства в Україні”. Під майном мають на
увазі всі активи і пасиви товариства. За ознакою функціонального
призначення окремих видів майна це: основні фонди, оборотні кошти? інші
матеріальні цінності товариства.

Майно товариства юридичне відокремлено від майна власників товариства,
тобто акціонерів. Це майно є власністю саме товариства як юридичної
особи. Товариство у статусі суб’єкта права володіє, користується і
розпоряджається майном товариства, відокремлення якого здійснюється на
праві колективної власності. Юридично-технічною формою, яка постійно
відображає майновий стан товариства, є його самостійний бухгалтерський
баланс, тобто документ про його активи і пасиви. Грошові кошти
товариства відображені на його поточному та інших рахунках в установах
банків.[5]

Закон України “Про власність” визначає дві основні юридичні підстави
виникнення колективної власності товариства. Загальним правилом для всіх
товариств є добровільне об’єднання майна засновників і учасників для
створення і діяльності товариства. Отже, однією з юридичних підстав
виникнення права колективної власності є умови відповідних договорів,
згідно з якими утворюється статутний фонд товариства (засновники вносять
свої вклади згідно з установчим договором акціонерного товариства, інші
акціонери — на умовах договорів купівлі-продажу

акцій). Право колективної власності виникає також у результаті
перетворення державних підприємств на акціонерні товариства, тобто в
порядку прийняття власником рішень про їх корпоратизацію і приватизацію.
Державне підприємство перетворюється на акціонерне товариство на
підставі спільного рішення трудового колективу і уповноваженого
державного органу про випуск акцій на всю вартість майна підприємства.
Згідно з цим рішенням

створюється статутний фонд акціонерного товариства (ст. 25 Закону
України “Про власність”). Рішення про продаж акцій (приватизацію майна)
такого товариства приймає орган приватизації, якому передаються акції
держави. В обох випадках виникає право колективної власності, єдиним
суб’єктом якого стає товариство як юридична особа.

Об’єкти права власності акціонерного товариства різні. Товариство
визнається власником, по-перше, майна, яке засновники і учасники згідно
з установчим договором передають йому у власність. Це майно називається
вкладами засновників та учасників. З економічної точки зору вклади — це
фіксовані частки майнової участі цих осіб у статутному фонді товариства,
вартість яких у грошовому виразі визначається вартістю акцій, на які
поділено статутний фонд.

Загальний розмір статутного фонду, а також номінальна вартість та
кількість акцій визначаються засновниками відповідно до мети, предмета
діяльності, мінімального легального розміру статутного фонду акціонерних
товариств. Засновники визначають в установчих документах і види вкладів
до статутного фонду. В акціонерному товаристві це може бути майно у
прямому розумінні (будинки, споруди, устаткування, машини, інші
матеріальні цінності), грошові кошти в національній та іноземній валюті.
Такий висновок випливає зі ст. 8 Закону України “Про цінні папери і
фондову біржу”, згідно з якою акції оплачуються у гривнях, а у випадках,
передбачених статутом акціонерного товариства, також в іноземній валюті
або шляхом передачі майна. Вклади у статутний фонд акціонерного
товариства в натуральній та нематеріальній формах підлягають оцінці у
гривнях (отже, і в акціях).

За загальним правилом, порядок оцінки вкладів визначається установчими
документами товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.
Оцінку вкладів у статутний фонд акціонерного товариства, внесених у
натуральній формі, затверджують установчі збори товариства. Ці правила
безпосередньо стосуються вкладів фізичних і недержавних юридичних
осіб—акціонерів.

Вклади, які є майном державної власності, визначаються в нормативне
врегульованому порядку — згідно з Методикою оцінки вартості майна під
час приватизації, затвердженою Кабінетом Міністрів України 22 липня 1998
р. .№1114. Це означає, що при створенні акціонерних товариств у процесі
корпоратизації й інших випадках діють загальні правила оцінки вкладів.
Сума випуску акцій товариства, що створюється на базі державного

підприємства, має відповідати сумі статутного фонду підприємства, яка в
даному разі визначається відповідно до зазначеної методики.

Крім вкладів, товариство виступає власником іншого майна, яке на підміну
від статутного фонду називається власним капіталом товариства. Це
виготовлена у процесі господарювання продукція, доходи під продажу
облігацій, інших цінних паперів. Це також кредити банків, інвестиції під
державні контракти, надходження від продажу акцій, що належать державі,
пожертвувань тощо.

Фонди акціонерного товариства — це передбачені нормами права види або
частини майна товариства відповідно до їхнього цільового призначення.
Кожен фонд має певний правовий режим.

Статутний фонд. Законодавство не визначає поняття та призначення
статутного фонду акціонерного товариства. Виходячи зі змісту статей 13 і
24 Закону України “Про господарські товариства”, статутний фонд
акціонерного товариства можна визначити як колективну власність
акціонерів у майні товариства, яка засвідчує його майнову правоздатність
як суб’єкта права. Статутний фонд — одна з майнових гарантій
стабільності товариства як ділового партнера. З цією метою ст. 24 Закону
України “Про господарські товариства” встановлено мінімальний розмір
статутного фонду акціонерного товариства як суму, еквівалентну 1250
мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної
плати, діючої на момент створення акціонерного товариства. Статутний
фонд акціонерного товариства поділений на визначену установчими
документами кількість акцій рівної номінальної вартості.[3]

Оскільки статутний фонд у певному розумінні є неподільним майном
акціонерного товариства, закон імперативне регулює порядок його зміни —
збільшення або зменшення.

Збільшення статутного фонду можливе лише за умови повної оплати
акціонерами усіх раніше випущених акцій. Збільшується він у порядку,
встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку,
зокрема, шляхом випуску нових акацій і реалізації їх за рахунок
додаткових грошових, матеріальних або інших внесків акціонерів. Це так
звана додаткова підписка на акції. Вона здійснюється у тому самому
порядку, що й випуск акацій. Акціонери користуються переважним правом на
придбання

акцій додаткового випуску перед іншими особами. Збільшення статутного
фонду можна здійснювати також завдяки збільшенню номінальної вартості
вже випущених акцій, а також шляхом обміну облігацій на акції. Прийняття
рішення про збільшення статутного фонду належить до компетенції
загальних зборів (статутом товариства може бути передбачено збільшення
статутного фонду не більше ніж на 1/3 за рішенням правління товариства).

У голосуванні про затвердження результатів підписки на додатково
випущені акції беруть участь особи, які підписалися на ці акції.

Збільшення статутного фонду — це зміна статуту, тому це питання
вирішують спеціальні загальні збори “з питання зміни статутного фонду
товариства” (ст. 40 Закону України “Про господарські товариства”).

Зменшення статутного фонду можливе шляхом зменшення номінальної вартості
випущених акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини
акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій. Зменшення статутного
фонду неможливе за наявності заперечень кредиторів. Рішення про
зменшення статутного фонду приймається у такому самому порядку, як і про
збільшення.

Рішення товариства про зміну статутного фонду впливає на майнові
інтереси акціонерів, тому діє правило: товариство зобов’язане
відшкодувати власникові акцій збитки у зв’язку зі змінною статутного
фонду. Порядок відшкодування збитків мають визначати загальні збори з
питань зміни статутного фонду. Спори щодо відшкодування цих збитків
вирішує суд або арбітражний суд.

Для покриття витрат, пов’язаних з відшкодуванням збитків, позаплановими
видатками, товариство створює резервний фонд. Розмір цього фонду
встановлює законодавство. Він має бути не менше 25 відсотків статутного
фонду товариства. Резервний фонд формується за рахунок чистого прибутку
шляхом щорічного відрахування 3 відсотків прибутку до отримання
необхідної суми. Кошти фонду зараховуються на спеціальний рахунок в

установі банку. Рішення про використання фонду приймає вищий орган
управління товариства. Резервний фонд має цільове призначення, тому його
кошти на інші цілі не використовуються. Обов’язковим фондом у товаристві
є також фонд сплати дивідендів. Цей майновий фонд теж формується з
чистого прибутку товариства.

Інші фонди створюються, якщо це передбачено статутом товариства
(наприклад, житловий фонд, валютний фонд, страховий фонд).

Майнові права в акціонерному товаристві. Купуючи акцію, акціонер
відчужує своє майно до статутного фонду товариства. За це майно акціонер
дістає специфічне право — право участі в акціонерному товаристві. Зміст
цього права визначено законами України “Про господарські товариства”
(статті 10, 11, 26, 29, 30, 33, 35, 36 і 38) та “Про цінні папери і
фондову біржу” (статті 4. 5, 8 і 9).

Право участі в акціонерному товаристві за змістом є комплексним. До
нього входять як майнові права та обов’язки акціонера, так і членські
(управлінські) права та обов’язки. До майнових прав акціонера належать
такі права:

• брати участь у розподілі прибутків товариства;

• отримувати частку прибутку товариства у вигляді дивідендів;

• отримувати частку вартості майна товариства у разі його

ліквідації. Ця частка має бути пропорційною вартості акцій, які належать
акціонерові;

• розпоряджатися акціями: продавати, передавати, відчужувати іншим
способом у порядку, визначеному чинним законодавством та статутом
товариства;

• заповідати акції у спадщину;

• купувати додатково випущені акції товариства.

Акціонер несе майнові обов’язки стосовно товариства. Він зобов’язаний
оплачувати основні та додаткові акції у розмірі, порядку та засобами,
передбаченими установчими документами товариства. Акціонер зобов’язаний
сплатити повну вартість акцій у строки, визначені установчими зборами,
але не пізніше року після реєстрації товариства. У разі несплати у
встановлений строк акціонер сплачує за час прострочення 10 відсотків
річних від суми простроченого платежу, якщо статут товариства не
передбачає іншої санкції. При несплаті платежів за акціями протягом
трьох місяців після встановленого строку платежу товариство має право
реалізувати ці акції в порядку, передбаченому статутом.

Акціонери несуть ризик відповідальності за зобов’язаннями товариства в
межах належних їм акцій. До членських (управлінських) та інших прав та
обов’язків акціонерів належать такі:

• входити у товариство і виходити з нього;

• брати участь у загальних зборах акціонерів;

• обирати і бути обраними до органів товариства: спостережної ради,
правління, ревізійної комісії;

• брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному статутом
товариства і законодавством;

• отримувати інформацію про діяльність товариства.

,

*

,

R

T

V

n

?

E

:

????????? ? ?Т?Т??????Т?Т?,

T

V

n

?

E

E

Ue

:

j

?

?????¤?$?????????Y?:

L

h

?

??????$???????Y

h

h

he

he

he

??????$???????Y

h !AB*

kd

kdF

kd/

???$??$????Y

???$??$????Y

??????$???????Y

???$??$????Y

???$??$????Y

???$??$?(??Y

???$??$????Y

??????Y

??????$???????Y????$?????Y

??????$???????Y ?$??$??Y

%і: додержуватися установчих документів товариства і виконувати рішення
загальних зборів та інших органів управління товариства, не
розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про
діяльність товариства, нести інші обов’язки, передбачені законодавством
та установчими документами.

Розділ 3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ТзОВ „ВЕРСТАТНИК”

Оцінку ефективності ТзОВ „Верстатник” здійснюємо на основі
бухгалтерських звітів за 2000 – 2003 рр. Основні показники
експортно-імпортних операцій ВАТ „Вагонобудівний завод” наведено в Табл.
2.

Табл. 2.

Показники експортно-імпортної діяльності ТзОВ „Верстатник”
протягом 2000 – 2003рр.

№п/п Показники експортно-імпортної діяльності підприємства Звітний
період

IV квартал 2000р. IV квартал 2003р.

1 Контрактна вартість імпортної сировини, тис.грн. 12464,28 10623,76

2 Акцизні збори, тис.грн. 26,70907 26,55943

3 Мито і митні збори, тис. грн. 57,87037 61,97233

4 Транспортні витрати, тис.грн. 845,7902 973,8453

5 Вантажно-розвантажувальні витрати, тис.грн. 445,153 442,6568

6 Складські витрати, тис.грн. 222,576 88,53176

7 Експедиторські витрати, тис.грн. 213,6737 141,6506

8 Страхові витрати, тис.грн. 53,41815 35,41291

9 Інші витрати на ЗЕД, тис.грн. 44,51477 88,53176

10 Виробнича собівартість продукції, тис.грн. 40063,77 35412,54

11 Позавиробничі витрати, тис.грн. 4451,53 4426,569

12 Ціна імпорту, тис.грн. 8,903379 9,295547

13 Кількість імпорту, тис.грн. 1958,673 1770,627

14 Коефіцієнт кредитного впливу, тис.грн. 0,91044 0,905378

15 Експортна виручка за умов надання комерційного кредиту, тис.грн.
45502,02 47056,64

Оцінку ефективності ТзОВ „Верстатник” здійснюємо в такій послідовності:

Визначимо накладні витрати в аналізованому та базовому році.

СН = СТ + СЗР + ССКЛ + СЕКСПЕД + ССТР + СІН (1),

де,

СТ – транспортні витрати за базисом постачання, тис.грн.

СЗР – вантажно-розвантажувальні витрати, тис.грн.

ССКЛ – складські витрати, тис.грн.

СЕКСПЕД – експедиторські витрати, тис.грн.

ССТР – страхові витрати, тис.грн.

СІН – інші витрати на ЗЕД, тис.грн.

СН 2003 = 973,8453+442,6568+88,53176+141,6506+35,41291+88,53176 =
1770,6293 (тис.грн.)

СН 2000 = 845,7902+445,153+222,576+213,6737+53,41815+44,51477 =
1825,1257 (тис.грн.)

Витрати на імпорт в аналізованому та базовому році.

СЗТ ІМП = СК + СН + СА + СМ (2),

де,

СК – контрактна вартість імпортної сировини, тис.грн.

СН – накладні витрати, тис.грн.

СА – акцизні збори, тис.грн.

СМ – мито і митні збори, тис.грн.

СЗТ ІМП 2003 = 10623,76+1770,629+26,55943+61,97233 = 12482,92 (тис.грн.)

СЗТ ІМП 2000 = 12464,28+1825,1257+26,70907+57,87037 = 14373,984
(тис.грн.)

Виручка від експорту за готівку в аналізованому та базовому році.

ВРЕКС К

ВРЕКС Г =
(3),

ККВ

де,

ВРЕКС К – виручка від експорту за умов надання комерційного кредиту,
тис.грн.

ККВ – коефіцієнт кредитного впливу, част.од.

47056,64

ВРЕКС Г 2003 = = 51974,578 (тис.грн.)

0,905378

45502,02

ВРЕКС Г 2000 = = 49978,054 (тис.грн.)

0,91044

Виручка від імпорту в аналізованому та базовому році.

ВРІМП = ЦІМП х NІМП (4),

де

ЦІМП – середня ціна імпорту, тис.грн.

NІМП – кількість імпорту, т.

ВРІМП 2003 = 9,295547 х 1770,627=16458,946 (тис.грн.)

ВРІМП 2000 = 8,903379 х 1958,673 =17438,808 (тис.грн.)

Витрати на експорт в аналізованому та базовому році.

СЗТ ЕКС = СВИР + СПВ (5),

де,

СВИР – виробнича собівартість, тис.грн.

СПВ – позавиробничі витрати, тис.грн.

СЗТ ЕКС 2003 = 35412,54 + 4426,569 =39839,109 (тис.грн.)

СЗТ ЕКС 2000 = 40063,77 + 4451,53 =44515,3 (тис.грн.)

Прибуток від імпорту в аналізованому та базовому році.

ПІМП = ВРІМП – СЗТ ІМП (6),

де,

ВРІМП – виручка від імпорту, тис.грн.

СЗТ ІМП – витрати на імпорт, тис.грн.

ПІМП 2003 = 16458,946 – 12482,92 =3976,026 (тис.грн.)

ПІМП 2000 = 17438,808 – 14373,984 = 3064,824 (тис.грн.)

Прибуток від експорту в аналізованому та базовому році.

ПЕКС = ВРЕКС Г – СЗТ ЕКС (7),

де,

ВРЕКС Г – виручка від експорту за готівку, тис.грн.

СЗТ ЕКС – витрати на експорт, тис.грн.

ПЕКС 2003 = 51974,578 – 39839,109 =12135,469 (тис.грн.)

ПЕКС 2000 = 49978,054 – 44515,3 = 5462,754 (тис.грн.)

Експортно-імпортні витрати в аналізованому та базовому році.

ВЕКС-ІМП = СЗТ ЕКС + СЗТ ІМП (8),

де

СЗТ ЕКС – витрати на експорт, тис.грн.

СЗТ ІМП – витрати на імпорт, тис.грн.

ВЕКС-ІМП 2003 = 39839,109 + 12482,92 = 52322,029 (тис.грн.)

ВЕКС-ІМП 2000 = 44515,3 + 14373,984 = 58889,284 (тис.грн.)

Прибуток від експортно-імпортних операцій в аналізованому та базовому
році.

ПЕКС-ІМП = ПЕКС + ПІМП (9),

де,

ПЕКС – прибуток від експорту, тис.грн.

ПІМП – прибуток від імпорту, тис.грн.

ПЕКС-ІМП 2003 = 12135,469 + 3976,026 = 16111,495 (тис.грн.)

ПЕКС-ІМП 2000 = 5462,754 + 3064,824 = 8527,578 (тис.грн.)

Ефективність ЗЕД в аналізованому та базовому році.

ПЕКС-ІМП

ЕЗЕД = х 100 (10),

ВЕКС-ІМП

де,

ПЕКС-ІМП – прибуток від експортно-імпортних операцій, тис.грн.

ВЕКС-ІМП – пкспортно-імпортні витрати, тис.грн.

16111,495

ЕЗЕД 2003 = х 100 = 30,79294 %
(тис.грн.)

52322,029

8527,578

ЕЗЕД 2000 = х 100 = 14,48069 %
(тис.грн.)

58889,284

Отримані результати зводимо в табл 3.

Табл. 3.

Показники для аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяльності
ТзОВ „Верстатник”.

Показники Індекс Одиниця виміру Величина Відхилення

Аналізована Базова Абсолютне Відносне %

1 2 3 4 5 6 7

Ефективнісь ЗЕД ЕЗЕД % 30,79294 14,48069 16,31225 212,64829

Прибуток від експортно-імпортних операцій ПЕКС-ІМП тис.грн. 16111,495
8527,578 7583,917 188,9342

Експортно-імпортні витрати ВЕКС-ІМП тис.грн. 52322,029 58889,284
-6567,254 88,84813

Прибуток від експорту ПЕКС тис.грн. 12135,469 5462,754 6672,715
222,14928

Прибуток від імпорту ПІМП тис.грн. 3976,026 3064,824 911,204 129,73103

Витрати на експорт СЗТ ЕКС тис.грн. 39839,109 44515,3 -4676,191 89,49531

Витрати на імпорт СЗТ ІМП тис.грн. 12482,921 14373,984 -1891,066
86,84382

Виручка від експорту за готівку ВРЕКС Г тис.грн. 51974,578 49978,054
1996,524 103,9948

Виручка від імпорту ВРІМП тис.грн. 16458,946 17438,808 -979,862 94,38114

Коефіцієнт кредитного впливу ККВ част.од. 0,905378 0,91044 -0,005062
99,444

Виручка від експорту за умов надання комерційного кредиту ВРЕКС К
тис.грн. 47056,64 45502,02 1554,62 103,41659

Виробнича собівартість СВИР тис.грн. 35412,54 40063,77 -4651,23 88,39043

Позавиробничі витрати СПВ тис.грн. 4426,569 4451,53 -24,961 99,43927

Середня ціна імпорту ЦІМП тис.грн. 9,295547 8,903379 0,392168 104,4047

Кількість імпорту NІМП т. 1770,627 1958,673 -188,046 90,39931

Контрактна вартість сировини СК тис.грн. 10623,76 12464,28 -1840,52
85,23364

Накладні витрати СН тис.грн. 1770,629 1825,1257 -54,4984 97,01399

Акцизні збори СА тис.грн. 26,55943 26,70907 -0,14964 99,43974

Мито і митні збори СМ тис.грн. 61,97233 57,87037 4,10196 107,08818

Транспортні витрати за базисом постачання СТ тис.грн. 973,8453 845,7902
128,0551 115,14029

Вантажно-розвантажувальні витрати СЗР тис.грн. 442,6568 445,153 -2,4962
99,43924

Складські витрати ССКЛ тис.грн. 88,53176 222,576 -134,04424 39,77596

Експедиторські витрати СЕКСПЕД тис.грн. 141,6506 213,6737 -72,0231
66,29295

Страхові витрати ССТР тис.грн. 35,41291 53,41815 -18,00524 66,29377

Інші витрати СІН тис.грн. 88,53176 44,51477 44,01699 198,88176

Згідно з табл 3 можна побачити, що ефективність ЗЕД ТзОВ „Верстатник” в
аналізованому році порівняно із базовим зросла на 16%, тобто фактично
збільшилась в три рази. Цьому, безумовно, задовільному показнику
передували:

Збільшення прибутку від експортно-імпортних операцій на 114%.

При цьому, прибуток від експорту зменшився на 131%,

а прибуток від імпорту збільшився на 15,5%.

Зменшення експортно-імпортних витрат на 10,5%.

При цьому, витрати на експорт зменшились на 10,9%, а витрати на імпорт
зменшились на 13,6 %.

Розділ 4. ПІДГОТОВКА І УКЛАДЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО КОНТРАКТУ

4.1. Встановлення контактів з іноземним партнером

Безпосередньому встановленню з потенційним контрагентом передувало
маркетингове дослідження зовнішнього ринку.

Метою цього дослідження було вивчення попиту на товар що випускається
підприємством та вибір країни контрагента. При виборі країни контрагента
бралися до уваги такі фактори:

політичні відносини з країнами контрагентами,

торгівельно-політичні умови,

транспортні умови,

умови платежу та кредиту,

правові питання, тощо.

Проаналізувавши зібраний матеріал для проведення експортної операції
країною контрагентом обираємо: Італію.

Встановлення контакту з італійським контрагентом здійснюємо в такій
послідовності рис 1.

Рис.1.

Встановлення контракту з італійською фірмою „Верстатник”

Рітель

м. Рим, вул. Муссоліні 123

Італія

Оферта

м. Коломия
18 травня ц.р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Верстатник” пропонує Вам
придбати на умовах, передбачених нижче, наступний товар:

Найменування товару: деревообробні верстати.

Кількість: 165 верстатів.

Ціна: одна тисяча доларів США за верстат.

Загальна сума: сто шістдесят п’ять тисяч доларів США.

Умови поставки: франко-борт (FOB) Миколаїв.

Умови оплати: безвідзивний документарний акредитив, що відкривається на
60 днів на користь ТзОВ “Верстатник” протягом 10 днів з дати отримання
нашого повідомлення про готовність товару до відвантаження, з виконанням
в АКБ “Аваль”, м. Коломия . Платіж здійснюється проти надання наступних
документів:

рахунку-фактури;

відвантажувальної специфікації;

транспортної накладної.

Строк поставки: червень ц.р.

Директор ТзОВ “Верстатник” І.В.Уляк.

Рис. 2.

Тверда оферта для встановлення контакту.

4.2. Встановлення контактів з іноземним партнером

На основі телефонних переговорів ТзОВ „Верстатник”та фірми „Рітель” було
узгодженню, що проект контракту буде готувати продавець.

Також були визначені усі основні статті та умови майбутнього контракту.
До визначених статей відносять:

ПРЕАМБУЛА

1. ПРЕДМЕТ КОНТРАКТУ

2. ЦІНА ТА ЗАГАЛЬНА ВАРТІСТЬ КОНТРАКТУ

3. СТРОКИ ТА УМОВИ ПОСТАВКИ

4. ОПЛАТА

5. ЯКІСТЬ

6. ГАРАНТІЯ

7 ФОРС-МАЖОР

8. АРБІТРАЖ ТА КЕРІВНИЙ ЗАКОН

9. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

10. КОНТРАКТ В ЦІЛОМУ

11 ІНШІ УМОВИ

12. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ, РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН

4.3. Пророка базисних та валютно-фінансових умов поставки

Згідно з проекту контракту базовою умовою поставки є: FOB „Франко-борт”

Міжнародна торговельна палата, Правила № 460 від О. 09.90

FOB „Франко-борт” (порт відвантаження зазначений )

„Франко-борт” означає, що зобов’язання щодо поставки вважається
виконаним після того, як товар передано через поручні судна в
погодженому порту відвантаження. Це означає, що покупець повинен нести
всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару від цього моменту.

Умова FOB вимагає, щоб продавець здійснив очистку товару від мита на
експорт.

Цю умову можна використовувати тільки для морського і внутрішнього
водного транспорту. В тих випадках, коли борт судна не служить
практичній меті, наприклад у випадку перевезення типу „ро-ро” або в
контейнерах, прийнятнішим є термін FCA.

Згідно з проекту контракту, валютою ціни і валютою платежу буде долар.

Формою розрахунків є акредитив.

Акредитивна форма розрахунків. Акредитив являє собою

письмове зобов’язання банку провести за проханням і у відповідності до
вказівок імпортера платіж експортеру проти набору документів, що
повністю відповідають умовам акредитиву. В акредитивній операції беруть
участь: імпортер, який дає доручення своєму банку на відкриття
акредитива (наказодавець акредитива), бенефіціар (зазвичай експортер),
на користь якого

відкривається акредитив; банк, що виставив акредитив (банк-емітент);
банк, через який здійснюється платіж на користь бенефіціара (виконуючий
банк).

Документальний акредитив являється найбільш вигідною

формою розрахунків для експортера, дякуючи надійності платежу і більш
швидкому одержанню експортної виручки. В міжнародній торговій і
банківській практиці використовуються єдині стандартизовані процедури і
правила використання документальних акредитивів. Ці процедури були
сформульовані Міжнародною торговою палатою (МТП) в Уніфікованих правилах
і звичаях для документальних акредитивів (УПДА), до яких приєдналася
більшість банків світу. УПДА періодично переглядаються. В даний час діє
редакція правил 1993 р. (публікація МТП №500).

Акредитивну форму розрахунків здійснюємо в такій послідовності рис 3.

8

7

3

9 6 4 2 10 11

1

5

Рисунок 4.

Акредитивна форма розрахунку.

1. Експортер відправляє імпортеру товару факс про готовність товару до
відвантаження і просить виставити на його користь акредитив.

2. Імпортер дає вказівки своєму банку відкрити акредитив на користь
бенефшіара у себе чи за кордоном.

3. Банк імпортера повідомляє експортера про відкриття акредитива і
відправляє акредитивний лист, в якому докладно викладені умови
акредитива.

4. Банк експортера повідомляє бенефіціару про відкриття на його користь
акредитива і про умови цього акредитива.

5. Експортер відвантажує на адресу покупця товари у відповідності до
умов договору.

6. Продавець передає виконуючому акредитив банку товаросу про вод жуючі
документи.

7. Виконуючий банк перевіряє відповідність наданих товаросупроводжуючих
документів умовам акредитива й відправляє їх банку-емітенту.

8. Банк імпортера також перевіряє документи і тоді перераховує
відповідну суму валюти на кореспондентський рахунок виконуючого банку.

9. Виконуючий банк зараховує відповідну суму валюти на рахунок
бенефіціара.

10. Банк імпортера відправляє товаросупроводжуючі документи разом з
акредитивним листом імпортеру.

11. Імпортер, одержавши документи, перевіряє їх відповідність умовам
акредитива і приймає для акцепти.

Якщо зауважень немає, банк списує гроші з рахунку наказодавця по
акредитиву й відправляє останньому виписку. При здійсненні міжнародних
розрахунків на основі акредитива сторонам даного механізму, особливо
бенефіціару. Важливо звертати увагу на види акредитива. Розрізняють такі
види акредитива: відзивні і безвідзивні; підтверджені й непідтверджені;
перевідні (трансферабельні); револьверні (встановлюючі); покриті й
непокриті.

4.4. Проведення переговорів та укладання контракту

Після того, як ми встановили контакт з італійською фірмою „Рітель”, нами
був складений попередній контракт. Для вирішення всіх питань та усунення
можливих розбіжностей була проведена особиста зустріч між представником
ТзОВ „Верстатник” в особі голови правління Уляка Івана Васильовича та
представником фірми „Рітель” в особі Генерального директора П’єтро
Лансоні на підприємстві ТзОВ „Верстатник”

Перед зустріччю кожна із сторін готується до неї. Наша сторона виробила
тактику проведення переговорів, можливий розподіл ролей учасників,
послідовність викладення питань що цікавлять, підготували довідкові та
інші матеріали що будуть потрібні під час переговорів, розробили шляхи
розв’язання розбіжностей та претензій, підготували можливі відповіді на
питання партнера.

При проведенні переговорів представники фірми розглянули предмет
майбутнього контракту, а також затвердили базу договірних цін.
Затвердили, що контракт буде підписаний як на українській так і на
англійській мовах.

Представники обох фірм ретельно вивчили кожну статтю попереднього
контракту. Переважно у всіх питаннях знайшли згоду, але в деяких виникли
непорозуміння, які були вирішенні шляхом порозуміння. Особливо була
зосереджена увага на статі: „Строки та умови поставки”. Сторонами було
узгоджено штрафні санкції за невиконання обов’язків, також були внесені
поправки до попереднього контракту. Було проведено об’єктивне вивчення
взаємних аргументів сторін та знайдені на цій основі взаємоприйнятні
рішення.

В результаті переговорів сторони уклали спільний проект контракту в
якому була врахована фактична домовленість якої ми досягли під час
переговорів.

Також було визначено, що контракт роздруковує у двох оригіналах на
українській та англійській мовах фірма Продавця. З оригіналів контракту
роблять по три примірники копій. Контракт підписують зазначені у
договорі відповідальні особи. Контроль за виконанням умов контракту
покласти на начальника зовнішньоекономічного відділу В.В. Расіна.

Укладений сторонами контракт (див. Додаток А) .

ВИСНОВОК

ТзОВ „Верстатник” займається ЗЕД імпортуючи сировину з закордону і
реалізуючи частину продукції на зовнішній ринок.

Оцінка ефективності ЗЕД показала, що ефективність зросла майже в три
рази, це зростання причинене:

Збільшенням прибутку від експортно-імпортних операцій,

Зменшенням експортно-імпортних витрат,

Правильною та ефективною маркетинговою стратегією,

Організації та оперативній взаємодії між відділами,

Врахуванні досвіду західних та пострадянських підприємств,

Врахуванням останніх досягнень у менеджменті ЗЕД.

В поточному році, фірма ТзОВ „Верстатник” уклала угоду з італійською
фірмою „Рітель” на поставку деревообробних верстатів.

Для оплати розрахунків між сторонами було використано вільну оферту.
Сторони провели переговори, усунули непорозуміння, усунули непорозуміння
і підписали контракт на продаж 165 верстатів на умовах „Франко-борт”

Ефективність ЗЕД зросла на 16%, що є найкращім доказом ефективної та
правильної роботи підприємства. Аналіз також показав здатність
підвищувати якісь продукції при зменшенні витрат на виробництво.

КОНТРАКТ №2004

м. Коломия
19 травня 2004р

Фірма ТзОВ „Верстатник” названа у подальшому „Продавець”, в особі П’єтро
Лансоні з другої сторони, уклали цей Контракт про подане нижче.

ПРЕДМЕТ КОНТРАКТУ

Продавець продає, а Покупець купує деревообробні верстати (в подальшому
названі „Товари”), що перераховані в Додатку №1 до цього Контракту, який
складає його невід’ємну частину, на суму 165000 доларів США на умовах,
вказаних в Контракті.

2.ЦІНИ ТА КІЛЬКІСТЬ

Покупець купує товари в кількості та за цінами, які вказані в Додатку
№1.

3.ПОСТАВКА

3.1.Продавець поставляє Покупцю Товари на умовах FOB, місто Миколаїв що
підтверджується чистим коносаментом.

3.2.Продавець здійснює поставку товарів протягом 3 (три) місяців після
підписання Контракту.

Дострокова поставка допускається.

Часткове відвантаження не допускається.

3.3.а) У випадку, якщо строки поставки не виконуються, Продавець
виплачує Покупцю узгоджені і раніше оцінені збитки в розмірі 0,5 %
вартості непоставлених Товарів за кожний тиждень, що почався, протягом
перших чотирьох тижнів затримки, і 1 % за кожний наступний після цього
тиждень, що почався, за умови, що розмір погоджених і раніше оцінених
збитків не повинен перевищувати 8 % від вартості кожної одиниці Товарів,
для якої були порушені строки поставки.

б) У випадку затримки поставки більше, як на три місяці, Покупець має
право перервати дію цього Контракту стосовно непоставлених Товарів без
будь-якої компенсації за збитки, які Продавець може понести в зв’язку з
таким розірванням.

в) Обсяг погоджених і раніше оцінених збитків не підлягає перегляду
арбітражем.

г) За будь-якої обставини Продавець не несе відповідальності за побічні
збитки.

3.4. У тому випадку, якщо при поставці Товарів вони виявляються
пошкодженими або виявиться кількісна не доставка, Покупець зобов’язаний
повідомити про це Продавця письмово протягом 30 (тридцяти) днів з дати
поставки, в іншому випадку Продавець не несе відповідальності перед
Покупцем за такі збитки.

3.5. Незважаючи на усі інші положення цього Контракту, Продавець не несе
відповідальності за невиконання строків поставки або за не поставки, що
відбулися внаслідок відсутності транспортних засобів.

4.ОПЛАТА

4.1.Оплата повинна бути здійснена протягом 30 (тридцяти) днів інкасо.

Оплата за Товари, що постачаються, має здійснюватися наступним чином:
сума, що дорівнює 100 % вартості Товарів, має бути виплачена протягом 30
(тридцяти) днів після отримання банком АКБ Аваль в місті Коломия
наступних документів:

– оригінал та дві копії докладного рахунку-фактури;

два оригінали документів, що підтверджують поставку згідно п.3 цього
Контракту;

пакувальний лист в трьох екземплярах.

Оплата повинна проводитись в повному обсязі на рахунок Продавця в
наступну адресу: м. Коломия АКБ „Аваль” вул. Шевченка 5, з зазначенням
номера рахунку-фактури Продавця, як підстави для оплати.

4.2. Подавець має право зводити баланс між будь-якою сумою, що належить
Покупцю та будь-якою сумою, що належить Продавцю від Покупця.

5.ГАРАНТІЯ

5.1. Продавець дає гарантію, що всі Товари не мають дефектів, пов’язаних
з матеріалом, із якого вони виготовлені, або з процесом його
виробництва, на період 12 (дванадцяти) місяців з дати його першого
використання на території користувача, тільки в тому випадку, якщо:

а) Товари використовуються згідно відповідних інструкцій, що
надсилаються Продавцем разом з обладнанням.

б) Обслуговування та ремонт Товарів проводиться виключно Продавцем або
обслуговуючою організацією, що вповноважена Продавцем.

5.2. Продавець, на свій розсуд, або відремонтує, або проведе безкоштовну
заміну Товару Покупцю або його частин, які не будуть відповідати
викладеним вище гарантійним умовам.

5.3. Товари, чи їх частина, до роботи яких Покупець пред’являє претензію
відповідно до п.7 Контракту, повинні знаходитись у Покупця до перевірки
і підтвердження обґрунтованості претензій представником Продавця або
іншою вповноваженою Продавцем особою.

6.УПАКОВКА ТА МАРКУВАННЯ

6.1. Товари продавця повинні мати стандартну експортну комерційну
упаковку, придатну для транспортування судном або вантажівкою.

6.2. Усі ящики повинні з двох протилежних боків мати наступне маркування
фарбою, що не змивається:

Адреса кінцевого отримувача

Верх

Обережно

Не кантувати

Контракт №

Продавець

Наряд №

Транс №

Ящик №

Вага брутто

Вага нетто

Розмір ящика

На ящиках, висота яких перевищує один метр, з трьох сторін ящика знаком
„0+” повинен бути позначений центр ваги.

6.3. Будь-яка додаткова або нестандартна упаковка має оплачуватися
Покупцем.

7.ФОРС-МАЖОР

Жодна відповідальність не може бути наслідком невиконання будь-яких
положень цього Контракту, якщо це невиконання явилося наслідком причин,
що знаходяться поза сферою контролю Сторони, яка не виконує, подібних
стихійним лихам, екстремальним погодним умовам, пожежам, війнам,
страйкам, військовим діям, втручанню з боку владних структур, ембарго
(названі далі „форс-мажор”), на період, що починається з моменту
об’явлення Стороною, яка не виконує, про форс-мажор і закінчується, коли
форс-мажор закінчиться або закінчилася б , якби Сторона, що не виконує,
вжила заходів, які вона в дійсності могла б вжити для виходу з
форс-мажору. Форс-мажор автоматично продовжує строк виконання
зобов’язань за цим Контрактом. Якщо форс-мажор продовжується більше 6
(шести) місяців, то будь-яка зі Сторін може перервати дію цього
Контракту стосовно непоставлених на даний момент Товарів.

8. КОНТРАКТ В ЦІЛОМУ

Цей Контракт, що включає Додаток №1, складений при повному розумінні
Сторонами предмету Контракту і замінює будь-яку іншу угоду по цьому
предмету, що укладена в усній або письмовій формі раніше. Будь-які усні
обговорення стосовно Товарів цим виключається.

9.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Максимальна відповідальність Продавця перед Покупцем, що проходить із
або пов’язана з продажем або виконанням будь-яких Товарів, що доставлені
Покупцю згідно цього Контракту, незалежно від того, чи є ця
відповідальність наслідком претензії по виконанню умов Контракту,
гарантії, делікту, включаючи недбалість і подібні упущення,не повинна ні
за яких обставин, виключаючи випадки, коли результатом недбалої роботи і
подібних упущень зі сторони Продавця явилась смерть або тілесні
пошкодження, перевищувати фактичну суму, виплачену покупцем Продавцю за
дану одиницю Товару, доставленого відповідно до цього Контракту.
Покупець висловлює свою згоду з тим, що ні за яки обставин Продавець не
може бути відповідальним за втрату прибутку або за будь-які побічні,
випадкові або непрямі збитки, незалежно від причин їх виникнення.

10.АБІТРАЖ ТА КЕРІВНИЙ ЗАКОН

10.1. Усі спори, що виникають внаслідок або у зв’язку з цим Контрактом,
повинні вирішуватись шляхом переговорів між Сторонами.

10.2. Якщо Сторони не можуть дійти згоди протягом 90 (дев’яноста) днів з
перших переговорів, то ця розбіжність повинна бути урегульована
арбітражем. Рішення арбітражу є кінцевим і обов’язковим для обох Сторін,
але може бути замінено дружньою угодою між Сторонами.

10.3. Арбітражний суд повинен проводитись відповідно до Правил Арбітражу
„ЮНСИТРАЛ”, що діють на момент підписання цього Контракту, виключаючи ті
випадки, коли вищевказані Правила знаходяться в суперечності з
положеннями про арбітраж цього Контракту. В подібних випадках
вирішальними є положення цього Контракту.

10.4. Арбітраж має складатися з трьох суддів. Кожна зі сторін має
призначити по одному арбітру. Арбітри, що вибрані таким чином, спільно
обирають третього арбітра, який буде виконувати обов’язки голови
арбітражного суду.

10.5. Арбітраж, включаючи винесення рішення, повинен проходити в
Стокгольмі, Швеція і арбітри при вирішенні спорів, представлених на
їхній розгляд, повинні керуватись положеннями Шведського матеріального
права.

10.6. Усі документи, пов’язані з передачею спорів на розгляд арбітражу і
з рішеннями, що приймаються по них, повинні складатись англійською
мовою, рівно як судовий розгляд повинен проходити на англійській мові.

10.7. Цей Контракт повинен регулюватись і тлумачитись за допомогою
положень Шведського права.

11. ІНШІ УМОВИ

11.1. при тлумаченні цього Контракту має силу документ Інкотермс 2000
року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів
1980 року.

11.2. Цей Контракт набирає чинності після його підписання.

11.3. Цей Контракт складено в 2-х екземплярах, по одному для кожної
Сторони, українською та англійською мовами, при чому обидва тексти
автентичні і мають однакову юридичну силу.

12. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ, РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН

Продавець:
Покупець:

Україна
Італія

м. Коломия
м. Рим

вул. Хмельницького
вул. Муссоліні 546

тел. Факс. 2-33-13
тел/факс 2-90-05

розрах. рахунок №789765432
розрах. Рахунок №432654324

МФО637432
МФО 891432

За Продавця
За Покупця

Уляк І.В.
П’єтро Лансоні

М.П.
М.П.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посіб. За заг.ред.
А.І. Кредісова. – К.,1997 – 448с.

2 Кириченко О., Кавас І., Ятченко А. Менеджмент зовнішньоекономічної

діяльності .К. Фінансист, 2000 – 634с.

3.Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності

підприємства:” Навч.посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 172с.

4. Герчикова И.Н. Международное комерческое дело. – Учеб. для узов. –
М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2001. – 671 с.

5. Бутинець Ф.Ф. та ін. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності .

Підручник. – Житомир: ПП «Рута», 2001. – 544с.

6. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля:
Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 448с.

7.Руденко Л.В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній

діяльності підприємства: Підручник. – К.: Лібра, 2002. – 304с.

8.Н.Савлук М.І. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч.посіб. –
К.: КНЕУ, 2002. – 392с.

9.Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91 Вісник
Верховної Ради України. – 1991. – №29.

10.Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів):
Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України
від 06.09.2001р., №201.

Закон України “Про власність”.

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”.

Закон України “Про господарські товариства”.

PAGE

PAGE 8

Пошук італійського контерагента через довідники, каталоги, газети,
журнали.

Підготовка та відправлення фірмі „Верстатник” вільної оферти

(рис 2.)

Отримавши вільну оферту, італійська фірма „Рітель” ознайомиться з її
змістом, і у разі згоди з умовами вільної оферти готує і відправляє
фірмі ТзОВ „Верстатник” письмове підтвердження.

Підготовка проекту контракту.

Імпортер

Банк імпортера

(банк-емітент)

Банк експортера

(виконуючий банк)

Експортер (бенефіціар)

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020