UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДисидентський рух в Україні (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось13724
Скачало1046
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

країни М. Руденка. У червні-липні 1977 під час судового процесу в с.

Дружківці (Донецької обл.) засуджений за звинуваченням у “антирадянській

агітації і пропаганді” та “за незаконне зберігання зброї” (було

підкинуто гвинтівку) до 10-річного позбавлення волі у таборах особливо

суворого режиму і 5-ти років заслання. 21.7.1977 оголошено вирок: за ст.

62 ч.2 КК УРСР Тихого було позбавлено волі на 10 років з засланням на 5

років та за ст. 222 ч.І - на 3 роки; остаточно -10 років позбавлення

волі у виправно-трудовій колонії особливого режиму з засланням на 5

років. Відбував покарання у мордовському таборі (с. Соснівка). У березні

1980 переведений у табір особливого режиму для політв’язнів у с. Кучино

(Чусовський р-н Пермської обл., Росія). Кілька разів оголошував

голодовки (найдовша -52 дні). З 1981 тяжко хворів. Помер 6.5.1984. у

тюремній лікарні у Пермі. Постановою Пленуму Верховного суду УРСР від

7.12.1990 вироки щодо Тихого скасовано і справу закрито “за відсутністю

складу злочину”. 19.11.1989 прах Олекси Тихог перепохований разом з

тлінними рештками В. Стуса і Ю. Литвина на Байковому кладовищі у Києві.

 

І дещо докладніше про журнал “Український вісник”.

 

“УКРАЇНСЬКИЙ ВІСНИК” - нелегальний суспільно-політичний часопис. Виходив

від січня 1970 до березня 1972(випуски 1-6) у Львові. Засновник, автор,

редактор і видавець - В’ячеслав Чорновіл. У вступному слові “Завдання

“Українського вісника””, яке відкривало усі шість випусків,

декларувалося, що видання подаватиме об’єктивну інформацію про порушення

свободи слова та прав, гарантованих Конституцією СРСР, про судові й

позасудові репресії, факти шовінізму й українофобії, становище

українських політв’язнів, про акції протесту, а також друкуватиме твори

самвидаву. У підготовці журналу брали участь Ярослав Кендзьор, Михайло

Косів, Валентин Мороз, Юрій Шухевич, Микола Плахотнюк, Ніна Строката,

Надія Світлична, Василь Стус, Атена Пашко. Умови для конспіративного

друку часопису забезпечувала Олена Антонів, друкували журнал Людмила

Шереметьева (випуски 1-4), В. Чорновіл та Я. Кендзьор. Кур’єрами та

розповсюджувачами були Стефанія Гулик, Ганна Садовська. Сприяли

розповсюдженню журналу Зіновія Франко, Ярослав Дашкевич, Валентина

Чорновіл. Студентка КДУ з Чехословаччини Анна Коцур вивозила журнал у

Пряшів, звідти Павло Мурашко передавав “Український вісник” на Захід.

Журнал передруковували видавництво “Смолоскип” ім. В. Симоненка (США),

видавництво “Сучасність” (Мюнхен), Українська видавнича спілка у Лондоні

та ін. До української та світової громадськості публікації журналу

доносило радіо “Свобода”. В Україні випуски “Українського вісника”

поширювалися самвидавом. За довідкою Львівського УКДБ, “журнал

друкувався на друкарських машинках, а потім шляхом розмноження перших

примірників розповсюджувався серед різних осіб” машинописом,

ксероксуванням та фотоспособом. У багатьох містах журнал мав своїх

кореспондентів та розповсюджувачів. За розпорядженням В. Чорновола,

заарештованого у січні 1972, видання журналу було припинене. На

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] 15 [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ