UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДисидентський рух в Україні (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось13818
Скачало1050
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

аліптично. Ліна

Костенко зрідка виступала зі своїми віршами, але то були вірші такої

сили звучання, наче вся радянська поезія для неї неістотна."

 

Зовсім не те і не так, як навчали в інституті, малювали Віктор

Зарецький, Алла Горська, Галина Севрук, Панас Заливаха.

 

Прояви дисидентства

 

Проти чого ж виступали українські дисиденти і яких цілей прагнули

досягти? Як і в кожній групі інтелектуалів, тут існувала велика

різноманітність і відмінність у поглядах. Іван Дзюба, літературний

критик і один з найвидатніших дисидентів, однаково прагнув здобути як

громадянські свободи, так і національні права. Він чітко висловив свою

мету: «Я пропоную... одну-єдину річ: свободу — свободу чесного

публічного обговорення національного питання, свободу національного

вибору, свободу національного самопізнання і саморозвитку. Але спочатку

і насамперед має бути свобода на дискусію і незгоду». Націонал-комуніста

Дзюбу непокоїла велика розбіжність між радянською теорією та дійсністю,

особливо в галузі національних прав, тому він закликав власті усунути її

для блага як радянської системи, так і українського народу. На відміну

від нього історик Валентин Мороз продовжував інтелектуальні традиції

українського інтегрального націоналізму, відкрито виражаючи свою відразу

до радянської системи та надію на її крах. Проте взагалі українські

дисиденти закликали до проведення в СРСР реформ, а не до революції чи

відокремлення, й виступали проти національних репресій на Україні та за

громадянські права в СРСР.

 

Перші прояви цього руху мали місце наприкінці 50-х—на початку 60-х

років, коли на Західній Україні було організовано кілька невеликих

таємних груп. Виділялася серед них так звана «Група юристів» на чолі з

адвокатом Левком Лук’яненком. Вона закликала до здійснення законного

права України на вихід із Радянського Союзу. Після виявлення цих груп

їхніх учасників на закритих процесах було засуджено до тривалих термінів

ув’язнення.

 

У 1962 та 1963 роках Хрущов провів широко розрекламовані зустрічі з

діячами культури та мистецтва. На них він роздратовано засудив "відступи

від соціалістичного реалізму" та "прояви формалізму і абстракціонізму".

 

Інерція десталінізації продовжувала розбурхувати неспокій серед

інтелігенції. Проведена у 1963 р. в Київському університеті офіційна

конференція з питань культури та мови, участь у якій взяли більше тисячі

чоловік, перетворилася на відкриту демонстрацію проти русифікації.

Приблизно в цей час студенти та інтелігенція стали постійно сходитися до

пам’ятника Тарасові Шевченку в Києві не тільки для публічних читань

творів поета, а й також для того, щоб критикувати культурну політику

режиму. Підозріла пожежа 1964 р., що знищила фонд українських рукописів

бібліотеки Академії наук України, викликала бурю протестів провідних

діячів літератури. Побоюючися, щоб події не вийшли з-під контролю,

Кремль вирішив ударити по дисидентському рухові в усьому Радянському

Союзі. Наслідком цієї політики на Україні став арешт наприкінці 1965 р.

близько двох десятків тих, хто протестував особливо голосно. Щоб

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ