UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДисидентський рух в Україні (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось13873
Скачало1052
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

, хто протестував особливо голосно. Щоб

залякати інших, власті вирішили судити дисидентів відкритим судом. Проте

ця тактика бумерангом ударила по них самих, викликавши ще сильніші

протести й опозицію. Побувавши на цих процесах у Львові, молодий

журналіст і відданий комуніст Вячеслав Чорновіл написав «Записки

Чорновола» — збірку документів, що викривали свавільні, протизаконні й

цинічні маніпуляції властей правосуддям. У палкій промові перед великою

аудиторією в Києві засудив арешти Іван Дзюба. Він також подав Шелесту й

Щербицькому свою працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?» — тонкий,

ерудований і безжальний аналіз теорії й механіки русифікації на Україні.

Після свого арешту в 1970 р. за антирадянську агітацію та пропаганду

Валентин Мороз написав «Репортаж із заповідника ім. Берії», емоційна й

викривальна сила якого спрямована проти сваволі радянського офіціозу та

руйнування ним окремого індивіда й цілих народів. Щоб не дати властям

ізолювати дисидентів одного від одного й від суспільства, щоб

інформувати світ про подробиці переслідувань в СРСР, у 1970 р.

українські дисиденти почали таємно поширювати часопис «Український

вісник». Хоч КДБ й зміг обмежити розповсюдження цих матеріалів на

Україні, йому не під силу було запобігти їх проникненню на Захід. Там за

допомогою українських емігрантів вони публікувалися й пропагувалися, що

викликало у радянських властей замішання й переляк.

 

Культурне життя періоду "застою"

 

Післяхрущовське двадцятиріччя (1965-1985 рр. В Україні пройшло під

знаком неухильного поглиблення кризи радянського суспільства, що

поширилася на всі сфери життя - політику, економіку, соціальні

відносини, ідеологію, культуру.

 

У цей час суспільноо-політичне життя в Україна розвивалося надзвичайно

суперечливо. З одного боку - наступ партапарату, його ідеології, з

іншого - зростання національної свідомості.

 

Розвиток культурного життя теж носив суперечливий характер. Щорічно

відкривалися нові школи, зростала кількість вчителів, і в той же час у

зв’язку із зменшенням приросту населення зменшувалась кількість дітей

шкільного віку. Все менше ставало шкіл з українською мовою навчання. А в

деяких містах, особливо Донецького регіону, вони зовсім зникли. Офіційна

влада посилено стимулювала процес русифікації. Освіта перебувала у стані

постійного експериментування, політизації, пристосування до потреб

"комуністичного будівництва". У 1966-67 рр. У школах республіки почався

перехід на нові 10-річні програми навчання. Було запроваджено жорсткі

критерії оцінки роботи навчальних закладів за кількісними показниками.

Обов’язковість середньої освіти вела до знецінення знань. Поширилося

явище "окозамилювання", оскільки високу оцінку керівництва міг мати

тільки викладач, який мав високі відсоткові показники в

навчально-виховному процесі. Особливий акцент робився на трудовому

вихованні учнівської молоді. Професійно-технічне навчання поступово

переводилося на базу середньої освіти.

 

Певних успіхів досягла українська наука у кібернетиці, фізиці,

математиці. Проте були проблеми, в основному з вини керівництва.

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ