UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДисидентський рух в Україні (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось13893
Скачало1052
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Проте були проблеми, в основному з вини керівництва.

Вітчизняні вчені були виключені з міжнародного обміну інформацією, часто

важливі наукові відкриття не доходили до керівників.

 

На науках гуманітарного профілю негативно позначилася

заідеологізованість учених, тенденції до технізації всієї академічної

системи. Але й тоді були історики, які не йшли на компроміси з владою:

М. Брайчевський, О. Компан, Я. Дзира.

 

В український літературі тих років червоною ниткою проходили теми

жовтневої революції і Великої Вітчизняної війни. Водночас з’являлися і

неординарні твори. Поміж них - романи "Собор" (писався у 1963-67 рр.) і

"Циклон" О. Гончара, проза Ю. Мушкетика, Є. Гуцала, Р. Іванчука, Ю.

Дрозда, поезії І. Драча, Б. Олійника, Д. Павличка, Л. Костенко, інших.

 

За сприяння тодішнього керівника республіканської компартії П. Шелеста

влада пішла на ряд суттєвих пом’якшень у своїй культурній політиці,

навiть почався новий, щоправда, дуже поміркований варіант

"українізації", розпочало діяльність Українське товариство охорони

пам’яток історії та культури, що, зокрема, здійснювало реставрацію

пам’яток козацької доби. Однак все це явно суперечило московському

курсові на створення "нової спільноти - радянського народу" й

толерувалося лише до першої зручної нагоди.

 

Такою нагодою стали відомі події 1968 року в Чехословаччині. Хоча П.

Шелест активно підтримав інтервенцію, він недовго протримався при владі,

звинувачений в недостатньому послухові Москвi та потуранні українському

націоналізмові. Після приходу до влади ультралояльного щодо Москви В.

Щербицького знову почалося закручування гайок. Знаменним початком його

були засудження та фактична заборона роману "Собор". Багатьох

"шістдесятників" піддано гострій критиці та переслідуванням, кількох

(зокрема Iвана Дзюбу) навіть заарештовано. Практично припинилися

перевидання творів митців, репресованих у 30-тi роки. З культурного

обігу старанно вилучалося все, що могло стимулювати національні почуття,

цензуруванню почали піддавати навiть класичні вірші Тараса Шевченка.

Наслідком стала поява альтернативної, підпільної "дисидентської"

культури, зокрема - так званого "самвидаву". Дисидентами (а пізніше -

політв’язнями) стала найрадикальніша частина "шiстдесятникiв". Інші або

самоізолювалися від активного культурного життя, або пішли на компроміс

із владою, вважаючи це єдиним способом продовжити спілкування з читачем.

 

Свідченням про наростання тиску на літературу стало прийняття ЦК КПРС у

січні 1973 року Постанови "Про літературно-мистецьку діяльність". Вона

вимагала більшої активності у слідування ідейним настановам партії.

 

Виникли проблеми й у розвитку інших видів мистецтва. Режим прагнув

підкріпити безплідні ідеї про "розвинуте соціалістичне суспільство, як

вищу форму цивілізації". Замовлення верхів стимулювалося високими

гонорарами, лауреатськими званнями, почестями і матеріальним достатком.

 

Кількість театрів зросла з 61 до 89. На сцені були суворо заборонені

п’єси, які викривали недоліки існуючого ладу. Український театр дедалі

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ