UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДисидентський рух в Україні (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось13757
Скачало1050
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

дня 1861

року труну з його тілом провезли з Петербургу через Київ до Канева. 1967

року в цей день міліція розігнала учасників зібрання біля пам’ятника

поетові у Києві і заарештувала 4 з них. На вимогу розгніваних людей, які

влаштували демонстрацію біля ЦК КПУ арештантів звільнили.

 

У 1972 році досягла свого апогею кампанія репресій проти інакомислячих.

Були заарештовані В’ячеслав Чорновіл, Євген Сверстюк, Іван Світличний,

Іван Дзюба, Михайло Осадчий, Юлій Шелест, Василь Стус та інші. Практично

всі вони були засуджені до тривалого ув’язнення та відправлені до

таборів суворого чи особливого режимів на Уралі та в Мордовії. Крім

цього було поставлено систему "каральної медицини". Деяких

опозиціонерів, яких було важко звинуватити у порушенні відповідних

статей кримінального кодексу оголошували божевільними та замикали до

психіатричних лікарень спеціального типу.

 

На початку 70х рр. дисидентство стало впливовим чинником політичного

життя. Активні дії правозахисників стали відомі на Заході, повідомлення

про них потрапили на сторінки іноземної преси.

 

Масові репресії 1972 року на деякий час паралізували активність

дисидентів. Однак вже у 1974 році побачили світ 7 та 8 випуски

"Українського вісника" у чому незаперечна заслуга Степана Хмари.

 

Поріділі чисельно, але й далі сповнені рішучості дисиденти у 1975 р.

дістали новий імпульс, коли СРСР підписав Гельсінкську угоду й офіційно

погодився шанувати громадянські права своїх підданих. Повіривши Кремлеві

на слово, дисиденти організували відкриті й, на їхню думку, юридичне

санкціоновані групи, завдання яких полягало в тому, щоб наглядати за

дотриманням громадянських прав з боку Кремля. Перший Гельсінкський

комітет було засновано в Москві у травні 1976 р. Незабаром, у листопаді

1976 р., в Києві з’явилася Українська Гельсінкська група. Аналогічні

групи сформувались у Литві (листопад 1976 р.), Грузії (січень 1977 р.)

та Вірменії (квітень 1977 р.).

 

Гельсінські групи не були таким уже поширеним явищем серед країн

соціалістичного табору. У Радянському Союзі їх було 5. Поза його межами

вони існували лише у Польщі (Комітет захисту робітників, перетворений

згодом у Комітет громадського захисту (KOS-KOR)), у Чехословаччині

(група “Хартія-77”). У Румунії подібні групи не виникли, оскільки таємна

поліція придушувала кожну таку спробу у зародку. У Німеччині місцеві

громадяни користалися Гельсінськими угодами головно для того, щоб

дістати право еміґрації. Зовсім слабим був відгук на гельсінський процес

у Болгарії та Угорщині. Все це дає підстави стверджувати, що українські

дисиденти були однією з головних опозиційних груп у Центральній і

Східній Європі.

 

Українська Гельсінкська група.

 

Очолив Українську Гельсінкську групу письменник Микола Руденко —

політичний комісар у роки другої світової війни та колишній партійний

чиновник у письменницькій організації. Його близьким товаришем був

генерал Радянської армії Петро Григоренко — кавалер багатьох урядових

відзнак, якого відправили у відставку. Ця група налічувала 37 учасників,

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] 6 [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ