UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДисидентський рух в Україні (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось13799
Скачало1050
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

иків,

найрізноманітніших за походженням. Тут були дисиденти, що вже відбули

терміни ув’язнення, такі як Ніна Строката, Василь Стус, Левко

Лук’яненко, Іван Кандиба, Надія Світлична та Вячеслав Чорновіл, такі

колишні націоналісти (що вижили після десятиліть, проведених у

сталінських концтаборах), як Святослав Караванський, Оксана Попович,

Оксана Мешко, Ірина Сеник, Петро Січко, Данило Шумук та Юрій Шухевич

(син командувача УПА Романа Шухевича), й такі релігійні активісти, як

православний священик Василь Романюк.

 

Незважаючи на постійні арешти, склад УГГ продовжував збільшуватися, і

вже у 1985 р. вона нараховувала 36 чоловік. Наприкінці 1970-х років

деякі з членів – Григоренко, Строката-Караванська, Надія Світлична –

еміґрували з СРСР, тим самим діставши можливість представляти УГГ за

кордоном.

 

Українську Гельсінкську групу відрізняли від попередніх дисидентів дві

важливі риси. Перша полягала в тому, що група являла собою відкриту

громадську організацію, яка хоч і не була прорежимною, проте вважала, що

має законне право на існування. Такі погляди були для Східної України

чимось нечуваним ще з часу встановлення радянської влади. Іншою

безпрецедентною рисою були контакти з аналогічними групами по всьому

СРСР з метою «інтернаціоналізувати» захист громадянських і національних

прав.

 

У програмних заявах групи явно проступало й нове мислення. Вони

наголошували на застосуванні легальних методів, убачаючи вирішення

суспільних проблему дотриманні законів узагалі й поважанні прав особи

зокрема. Тому члени групи часто називали свою діяльність правозахисним

рухом. Як зауважував Іван Лисяк-Рудницький, проповідування законності й

справжньої демократії замість певної ідеології, наприклад, націоналізму

чи марксизму, якими доти захоплювалася українська інтелігенція, стало

важливим поворотним пунктом в історії української політичної думки.

 

Хоч деякі члени Української Гельсінкської групи лишалися якоюсь мірою на

позиціях марксизму чи націоналізму, погляди її більшості найчіткіше

передає такий уривок із спогадів Данила Шумука, що в минулому був

водночас комуністом і націоналістом і провів близько 40 років у

польських, нацистських і радянських тюрмах: «Лише демократія здатна

врятувати людство від небезпеки тиранії як лівого, так і правого

гатунку. Лише необмежене, гарантоване законом право усіх громадян

висловлювати, пропагувати й захищати свої ідеї спроможне дати людям

можливість контролювати і скеровувати політику уряду. Без цього права не

може бути й мови про демократію і демократичні вибори до парламенту.

Там, де немає легальної опозиції, що користується рівними правами в

парламенті й серед народу, немає демократії... Я дійшов цих висновків

після багатьох років роздумів, узагальнень та аналізу, і вони привели

мене до критичного ставлення як до комуністів, так і до націоналістів

донцовського типу».

 

Різким контрастом до ксенофобії, притаманної націоналізмові оунівського

гатунку, було те, що палкий патріотизм українських дисидентів не

передбачав ворожості до інших народів, навіть до росіян. У 1980 р. в

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] 7 [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ