UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДисидентський рух в Україні (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось13801
Скачало1050
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

сили.

 

Православна церква на Україні, що офіційно називалася Російською

православною церквою, перебувала у вигіднішому становищі, оскільки її

визнавав радянський уряд. Але ціною цього було співробітництво з

режимом, що доходило до плазування перед ним. Як наслідок, у

православній церкві, й особливо серед її ієрархії, поширилися корупція,

лицемірство і тенденція задовольняти державні інтереси за рахунок

релігійних потреб. Це призвело до того, що кілька членів нижчого

духовенства, зокрема жорстоко переслідуваний Василь Романюк, виступили з

осудом як власних зверхників, так і держави.

 

Чи не найбільш войовничими і динамічними віровизнаннями на Україні в

60—70-х роках були баптистська та інші протестантські секти —

п’ятидесятники, адвентисти, свідки Ієгови. Вони відправляли свої

релігійні потреби в автономних конгрегаціях, навчали дітей, як цього

вимагає їхня віра, нерідко відмовлялися реєструватися в органах влади,

що ускладнювало властям контроль над ними. Їхні фундаменталістські

погляди, організація, що спирається на простих віруючих, палка

відданість вірі приваблювали до них численних новонавернених, особливо

на Східній Україні. В ці роки вони складали непропорційно велику частку

«в’язнів совісті» в СРСР. До свого виїзду в Сполучені Штати першим

провідником баптистів був пастор Георгій Вінс.

 

Придушення дисидентства.

 

На початку 80-х рр. В Україні дисидентський рух було практично

розгромлено.

 

Незважаючи на всю відвагу, натхненність та ідеалізм дисидентів і на

одіозну поведінку їхніх гонителів, цей рух не набув широкої підтримки на

Україні. Однією з причин цього стало те, що, крім засудження режиму й

вимог дотримуватися законів, дисиденти не сформулювали виразної

політичної програми. Питання, які вони порушували, не були проблемами

щоденного життя, що хвилюють більшість населення: робітників і

колгоспників. Тому дисиденти мали вузьку соціальну базу, що складалася

майже виключно з інтелігенції.

 

Але вирішальною причиною невдачі дисидентського руху була природа

системи, що протистояла йому. На дисидентів ополчилися всі потужні сили

радянської системи й особливо всемогутній КДБ. Володіючи монополією на

засоби комунікації, режим всіляко перешкоджав поширенню інформації про

дисидентів серед громадськості. Коли ж якась інформація все ж

з’являлася, то вона звичайно була спотвореною й змальовувала дисидентів

у негативному світлі. Маючи в своєму розпорядженні сотні тисяч офіцерів,

агентів у цивільному, донощиків, КДБ, здавалося, був усюдисущим і

всезнаючим у своєму прагненні не допустити поза наглядом уряду будь-якої

громадської діяльності. Але на відміну від сталінських часів таємна

поліція вже не виявляла такого фанатизму й не знищувала дійсних і

потенційних супротивників. Тепер вона намагалася ізолювати дисидентів

від суспільства й, застосовуючи до них методи дедалі більшого тиску,

змусити їх покаятися або замовкнути. Тим, хто критикував режим,

відмовляли в робочих місцях, у можливості здобуття освіти їхнім дітям й

навіть у даху над головою. Найупертіших засуджували до тривалих термінів

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] 9 [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ