.

Розвиток критичного мислення засобами дискусійних форм навчання (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
232 2879
Скачать документ

Розвиток критичного мислення засобами дискусійних форм навчання

Технології опрацювання дискусійних питань

Дискусія є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі
навчання. Вона значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, дає
можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою
думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусії.
Дискусія сприяє глибокому розумінню проблеми, виробленню самостійної
позиції, добору аргументів та оперуванню ними, розвиткові критичного
мислення. Дискусія навчає чути й розуміти співрозмовника, сприяє
уточненню власних переконань, формуванню власного погляду на світ.

Дидакти відносять дискусію як до методів навчання, так і до форм
організації навчання. Дехто з фахівців вважає дискусію різновидом
співробітництва, коли щодо обговорюваної проблеми висловлюються всі
учасники спільної діяльності.

Щодо функцій дискусії в навчанні теж висловлюються різні погляди. Метод
дискусії можна застосовувати на етапі засвоєння знань, їхнього
закріплення або систематизації. Крім того, дискусію можна застосовувати
як метод розвитку психічних функцій, творчих здібностей і особистісних
якостей учнів, а також як метод стимулювання й мотивації школярів.

Досвід використання дискусій у навчальному процесі дозволяє сформулювати
деякі організаційно-педагогічні підвалини, спільні для будь-яких
різновидів дискусії:

проведення дискусії необхідно починати з постановки конкретного
дискусійного питання (тобто такого, яке не має однозначної відповіді й
допускає різні варіанти вирішення, зокрема протилежні);

усі висловлювання мають не виходити за межі обговорюваної теми;

кожне з висловлюваних тверджень повинне супроводжуватись аргументацією;
учитель може ставити навідні питання на зразок: “Які факти свідчать на
користь цієї думки?”, “Яким чином ви дійшли такого висновку?”;

дискусія може завершитися як консенсусом (прийняттям узгодженого
рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей між учасниками
дискусії.

При плануванні дискусії вчитель враховує кілька важливих моментів:
час, необхідний для її проведення, місце, що забезпечує можливість
здійснювати всі пересування учням, які дискутують, і стежити за
дискутуванням решті учнів класу; матеріали, необхідні для роботи учнів
та наочного подання її результатів. Упродовж усієї роботи учитель тримає
в полі зору такі моменти:

мета, від якої не слід відхилятися;

час, якого слід дотримуватись;

чіткість організації вступної частини дискусії, оскільки саме вона
створює емоційний та інтелектуальний настрій дискутування.

Згідно з логікою застосування дискусії як методу закріплення навчального
матеріалу і стимулювання пізнавальної діяльності учнів, можна визначити
кілька варіантів моделювання навчальних тем на основі дискусії:

вивчення теми як підготовки до дискусії, яка має відбутися на останньому
уроці;

включення дискусійного компонента в окремі уроки на етапах перевірки
домашнього завдання та закріплення щойно вивченого матеріалу;

навчання у формі самостійної або групової роботи учнів з наступним
обговоренням її результатів.

Як організувати роботу

Підготовка дискусії

Обрати тему для дискусії: вона має бути сформульована проблемно, щоб
підходи до її висвітлення були різновекторні.

Спланувати дискусію. Маючи такий план (його слід оприлюднити
заздалегідь), учні можуть підготуватися: опрацювати літературу,
підготувати нотатки тощо.

Залучити до складання плану учнів. У такому разі план обговорення
заздалегідь відомої теми складається безпосередньо на початку дискусії.

Скласти список запитань, які допоможуть привернути увагу класу до
проблеми й спрямувати обговорення.

Потурбуватися про створення в класі атмосфери довіри та взаємоповаги.

Хід дискусії

Повторити з учнями основні правила участі в дискусії.

Попередити учнів про те, що вони не можуть виходити за межі
обговорюваної проблеми.

Уважно вислуховувати учнів, стежити за ходом обговорення, настроєм, не
давати відхилятися від теми.

Скеровувати хід дискусії. Щоб повернутися до теми обговорення, можна
сказати так: “Схоже, ми відхилилися, давайте повернемося до…».

Якщо дискусія вщухає, змінити формулювання проблеми.

Завершуючи обговорення, обов’язково запитати: “Чи хоче хтось щось
додати?».

Сприяти тому, щоб підсумки підбили самі учні за такою схемою:

Які найбільш переконливі аргументи обох сторін? Перерахуйте їх.

Якщо в процесі обговорення виникли додаткові запитання, де можна
отримати на них відповіді?

Дискусія у стилі телевізійного ток-шоу

Це технологія структурованої дискусії, у якій беруть участь усі учні
класу. Їі мета – набуття школярами навичок публічного виступу,
формулювання й захисту власної позиції, формування громадянської
активності.

Учитель є ведучим (рідше ведучого обирають серед учнів класу). Він
оголошує тему дискусії, пропонує учням коротку розповідь або перегляд
кінофрагмента, що стосується досліджуваної проблеми. Після цього
запрошує висловитися на запропоновану тему “запрошених” і надає слово
тим, хто хоче поставити “запрошеним” запитання або висловити власну
думку. “Запрошені” мають відповідати якомога конкретніше й коротше.
Ведучий має право й сам ставити запитання або зупиняти того, хто
виступає надто довго.

Як організувати роботу

Підготовка

Тему дискусії заздалегідь повідомити її учасникам.

Попросити учнів визначити власну позицію щодо дискутованого питання.

Запросити (чи вибрати з-поміж учнів класу) 2-5 експертів.

Попросити учнів скласти запитання для експертів.

Дібрати для ток-шоу промовисту назву.

Обладнати аудиторію за типом телестудії (учні сідають півколом біля
експертів).

?Хід дискусії

Сформулювати тему обговорення.

Повідомити правила проведення ток-шоу:

Слово для виступу може надати тільки ведучий.

Учасники дискусії говорять конкретно й стисло (1-2 хв).

Ведучий може зупинити виступаючого, який перевищив ліміт часу.

Експерти можуть ставити запитання один одному.

Учні можуть ставити запитання експертам чи робити повідомлення (до 1
хв.)

Підсумки дискусії підбивають і за змістом, і за формою її проведення.

Оцінювальна екскурсія

Мета такого виду дискусії – не стільки прояснення позицій сторін,
скільки вдосконалення навичок дискутування. Оцінювальну дискусію можна
проводити лише за умови, що учні навчилися працювати в групах і
засвоїли технологію вирішення проблем. У такій дискусії учасники
працюють у малих групах і одержують бали за свою роботу. Учитель, який
веде дискусію, оцінює участь кожної особи, а по закінченні – обговорює
її результати разом із учасниками.

Учні заздалегідь об’єднуються в кілька підгруп по 6-8 осіб. Одна з
підгруп розташовується в центрі аудиторії, решта разом із учителем
розміщується довкола них. Тривалість дискусії – від 8 до 20 хв (залежно
від теми).

Учасники дискусії користуються планом, аби не відхилитись від теми.
Кожна підгрупа обговорює один з пунктів плану (кому який пункт
дістанеться, заздалегідь не відомо, тому готуються до дискусії за всіма
пунктами).

Головний принцип складання плану – логічна послідовність: кожен
наступний пункт має виходити з попереднього, хоч усі пункти перебувають
у діалектичній єдності.

Важливим є момент переходу від одного пункту плану до іншого: перехід
має бути переконливим і обґрунтованим. Проте до наступного пункту
переходять лише за відсутності бажаючих висловитись або щось додати.
Завдання вчителя – вміло керувати процесом, заохочуючи учасників до
висловлювання.

По ходу дискусії вчитель записує бали у спеціально підготовлену таблицю
оцінювання з прізвищами учасників. Тут зазначено вид діяльності, за який
можна давати заохочувальні й штрафні бали. Заохочувальні надаються за
чітке дотримання теми обговорення, за цікаву інформацію, активність.
Штрафні бали записуються за перебивання, відхилення від теми обговорення
тощо. Наприкінці дискусії вчитель підраховує кількість балів і
виставляє оцінку кожному учаснику.

По закінченні дискусії вчитель підбиває підсумки й оголошує суму
набраних кожним балів. Крім того, що оцінюється персональна діяльність
учасників, можна відзначити особливості колективної роботи. Доцільно
зосередити увагу учнів на допущених помилках, визначити ключові моменти
і, якщо є потреба, винести їх на окреме обговорення за межами дискусії.

Для закріплення одержаних у ході дискусії знань учитель може на
завершення дати класу письмове завдання за варіантами. Практика
засвідчує, що після його виконання в класі практично не залишається
учнів, які не засвоїли тему, опрацьовану за технологією оцінювальної
дискусії.

Як організувати роботу

Підготовка

Об’єднати учнів у групи по 8-10 осіб у кожній.

Одну з груп розташувати у центрі класу, решту учнів з учителем
розмістити довкола неї. Ці учні є спостерігачами: за кожним із них
учитель “закріплює” одного з учасників дискусії.

Тривалість дискусії, яку веде група, 8-10 хв (залежно від теми).

У роботі учасники дискусії користуються планом (щоб не відхилятися від
теми).

Переходити до наступного пункту плану можна лише за відсутності
бажаючих щось додати.

По ходу дискусії учні та вчитель записують у спеціальну таблицю
заохочувальні та штрафні бали.

Зразок

№ Рід діяльності Кількість балів Прізвище

1 Чітке визначення власної позиції щодо обговорюваної проблеми +2 б

2 Формулювання суттєвого зауваження + 1 б

3 Добір аргументів + 2 б

4 Використання різноманітних джерел інформації +1 б

5 Залучення до дискусії інших учасників +1 б

6 Формулювання уточню вальних запитань, що слугують розвитку дискусії 0
б

7 Виявлення протиріч у висловлюваннях опонентів +2 б

8 Активність/пасивність -1 б

9 Перебивання учасників дискусії – 2 б

10 Намагання говорити тільки самому -1 б

11 Приниження опонентів 0 б

Загальна кількість балів 1 бал

Оцінюється робота кожного з учасників дискусії. У кінці дискусії
вчитель підраховує кількість балів і виставляє кожному оцінку за урок:
“6” ставиться в межах набраних 3 балів, “8” при набраних 4-6 балах,
“11” ставиться при набраних 7-9 балах.

Культура ведення дискусії

Щоб дискусія була відвертою й демократичною, необхідно створити в класі
атмосферу довіри та взаємоповаги. Учні повинні знати правила ведення
дискусії.

Висловлюватися слід почергово.

Не можна перебивати того, хто говорить.

Критикувати слід ідеї, а не осіб, які їх висловлюють.

Необхідно поважати всі висловлені думки (позиції).

Сміятися можна лише над жартами.

Не можна змінювати тему дискусії.

Потрібно заохочувати до участі в дискусії інших.

Якщо вчитель володіє культурою ведення дискусії, доречно вибирає й
грамотно організовує різновиди дискутування, доцільно застосовує метод
дискусії на уроках, його учні мають шанси розвинути здатність до
критичного мислення.

Використана література

Нор Е.Ф. Технология организации групповой учебной деятельности. –
Николаев; 1998.

Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко,
О.М.Любарська та ін., за ред. О.М.Пєхоти. – К.: Видавництво А.С.К.,
2003.

Пометун О., Пироженко Л.Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання.
– К., 2004.

Чередов И.М. Формы учебной работы в средней школе. – М.: Педагогика,
1988.

Щукина Г.И. Педагогические проблемы формирования познавательных
интересов учащихся. – М.: Педагогика, 1979.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020