UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВиклики часу і соціокультурні функції художньої літератури та літературної освіти в Україні (реферат)
Автор
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4073
Скачало170
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Виклики часу і соціокультурні функції художньої літератури та

літературної освіти в Україні

 

Ні для кого не секрет, що, в порівнянні з ситуацією ще

десяти-двадцятирічної давності, соціокультурна роль художньої літератури

і літературної освіти в Україні, як і в інших пострадянських країнах [],

суттєво знизилася []. Передовсім це стосується не процесу читання як

такого, тобто “сприйняття чого-небудь записаного літерами, письмовими

знаками і т. ін.” [], а читання саме класичної літератури. Так, на

конференції в Санкт-Петербурзі (вересень 2002) я чув виступ

авторитетного вченого, члена-кореспондента РАО Т.Г.Браже, в якому вона

повідомила про результати своїх досліджень читацьких формулярів

найвідоміших книгозбірень Росії (ім. В.І.Леніна, ім.

М.Є.Салтикова-Щедріна та ін.). За її даними, відвідувачі згаданих

бібліотек в 1990-х рр. прочитали приблизно стільки ж умовних авторських

аркушів тексту, скільки й у 1950-60-х рр. Але читати стали не те:

літературна класика зараз чимдалі більше відсувається на периферію

масового читання. Домінують же два типи “читацької мотивації”: а) “для

кар’єри” (комп’ютерна література; книги з англійської мови тощо); б)

“для відпочинку” (“жіночі романи”, детективи тощо). Це один із викликів

часу, на який усім нам треба реагувати.

 

De facto таку зміну читацьких вподобань видно неозброєним оком, варто

лише подивитися на ті видання, які читає пересічний українець у метро.

Якщо в 1960-70-тих у нього в руках нерідко можна було побачити “товсті

журнали” (“Новый мир”, “Иностранная литература”, “Роман-газету”,

“Всесвіт” тощо), то тепер це переважно “Наталі”, “Ліза” або “жіночі

романи” чи детективи. Хоча заради об’єктивності зазначу, що іноді, хоча

й значно рідше, бачу в руках киян також твори Пауло Коельо, Милорада

Павича або Харукі Муракамі. Наклади “товстих журналів” упали

катастрофічно, кількість передплачуваних періодичних видань і купованих

класичних літературних творів теж. Особливої гостроти ця проблема

набуває стосовно україномовної художньої літератури.

 

Невтішний стан соціальної девальвації літературної класики та

літературної освіти, який існує de facto, почав експлікуватися,

своєрідно узаконюватися de jure, зокрема, як це не дивно, – в

нормативних документах Міністерства освіти й науки України (sic!) []. І

те, що падіння престижу читання вершинних творів художньої літератури, а

відтак – літературної освіти як такої, прямо чи опосередковано, сказати

б, “узаконюється” саме МОНУ, є дуже небезпечною тенденцією. Адже

освітянські органи (принаймні, в східнослов’янських країнах, бо ж живемо

в одвічно “книжковому”, поствізантійському культурному ареалі) завжди

були форпостом книжкової культури. Але складається враження, що

“спалювати все, чому раніше поклонялися”, в пострадянського

освітянського керівництва стає своєрідною модою. Чого варта вже сама

назва статті нинішнього Міністра освіти РФ п. Філіпова в багатотиражній

“Учительской газете” – “Почему Чехова ненавидят?” Ось своєрідне відлуння

цього гострого питання: “Филиппов в одном из интервью рассказывал об

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ