.

Українська мова – державна мова в Україні. Основні ознаки культури мови. Мова і мовлення (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
792 21153
Скачать документ

Українська мова – державна мова в Україні. Основні ознаки культури мови.
Мова і мовлення.

Мова – це не просто засіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це
всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять,
найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, фарби,
буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислиннєва діяльність народу.

(О. Гончар)

Мова – не тільки засіб спілкування, а й природний резервуар інформації
про світ, насамперед про свій народ.

(В. Русанівський)

Мова росте елементарно, разом з душею народу.

(І. Франко)

Слово – зброя. Як усяку зброю, його треба чистити й доглядати.

(М. Рильський)

Мова – універсальна, але користування нею вкрай індивідуальне, це
своєрідний енергопровід: від одного до іншого, від одного до багатьох.

(П. Мовчан)

У статті 10 Конституції України, прийнятій Верховною Радою 28 червня
1996 р., записано: „Державною мовою в Україні є українська мова. Держава
забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх
сферах суспільного життя на всій території України”.

Вимоги щодо обов’язкового володіння державною мовою Президентом України
містяться у статті 103, володіння державною мовою професійними суддями –
у статті 148. Статусу і функціонування державної мови на території
України присвячені й інші закони.

«Українська РСР забезпечує українській мові статус державної з метою
сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу,
гарантування його суверенної національно-державної самобутності ( Закон
УРСР «Про мови в Українській РСР», прийнятий 28 жовтня 1989 р.)».

До законодавчої бази належить рішення Конституційного Суду України від
14 грудня 1999 року про застосування державної мови органами державної
влади, органами місцевого самоврядування та використання її у
навчальному процесі вищих навчальних закладів України. Ці питання
висвітлені також у таких законах України: „Про національні меншини в
Україні”, „Про освіту”, „Про видавничу справу”, „Про телебачення і
радіомовлення”, „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в
Україні”.

Державна – це мова (або мови), якою розмовляє або вміє розмовляти
більшість населення країни незалежно від національної або територіальної
належності її громадян. Найвища її форма – офіційна мова.

Українська національна мова існує у вищій (суч. укр. літ. мова) і нижчій
(територіальні, соціальні діалекти) формах загальнонародної мови.

Поняття „загальнонаціональна мова” значно ширше, ніж поняття
„літературна мова”, адже загальнонаціональна мова охоплює різноманітні
говірки даної мови, просторіччя, жаргонізми, а також літ. форму мови,
яка виникла значно пізніше за діалекти.

Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної
мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей.

Поняття „ суч. укр. літ. мова” слід розуміти як унормовану літературну
форму загальнонародної української мови від часів І.П. Котляревського,
Т.Г. Шевченка і до нашого часу. Суч. укр. літ. мова характеризується
унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною
організацією, розвиненою системою стилів. Вона сформувалася на основі
південно-східного наріччя.

І.П. Котляревський – зачинатель нової укр. літ. мови (1798 р. –
опубліковано ІІІ перші частини „Енеїди”).

Т.Г. Шевченко – основоположник суч. укр. мови.

М. Шашкевич – основоположник суч. укр. мови в Галичині.

Літературна мова має 2 форми реалізації: усну (обслуговує безпосереднє
спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства) й писемну
(функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і
культурної діяльності).

Уперше розрізнення понять «мова» і «мовлення» відбулося тільки на
початку ХХ ст. завдяки відомим лінгвістам – швейцарцю Фернандо де
Соссюру і росіянину Льву Щербі. Для того, щоб краще зрозуміти різницю
між мовою і мовленням, Ф. де Соссюр наводив аналогію з шахами. Шахова
дошка, шахові фігури та правила шахової гри – мова; конкретне
розігрування шахової партії – мовлення.

Мова і мовлення – поняття близькі, але не тотожні.

Мова – система одиниць спілкування і правил їх функціонування. Мова – це
ідеальна система матеріальних одиниць (звуків, слів, моделей речень),
яка існує поза часом і простором. Це певний код, шифр, відомий усім
представникам мовного колективу, незалежно від їх віку, статі, тембру
голосу або місця проживання. Коли з’являється необхідність, цей код
приводиться в дію і матеріалізується в окремому акті говоріння, тобто у
мовленні.

Мовлення – конкретно застосована мова, засоби спілкування в їх
реалізації. Мовлення – це мова в дії. Мовлення – сам процес і результат
спілкування, який відбувається у певній аудиторії і в певних часових
рамках, матеріалізуючись у звуках, інтонації, жестах, міміці (останнє
характерне для глухонімих) або буквах і розділових знаках.

До мовлення належить говоріння (мовленнєвий акт) і результат говоріння
(текст).

U

Ue

?‚

¤

¦

?

U

Ue

?

/iiiiiiiiiiiiiiiiaa****

gdO|e

?

gda5o

gdue$u

gd!.o

hAEo

hAEo

hAEo

hAEo

????l?3. психофізичне

4. явище нелінійне 4. лінійне

Основні ознаки культури мови

Правильність Ознаки Логічність

Точність

Послідовність

Змістовність культури Доречність

Чистота мовлення

Виразність

Багатство мовлення мови Образність

Правильність – це унормування мови на орфоепічному, лексичному,
фразеологічному, словотворчому та стилістичному рівнях.

Точність – добір слів і речень з метою якнайточнішої передачі змісту
висловлювання.

Змістовність – повне розкриття думки без зайвих слів.

Багатство мовлення (різноманітність) – використання різноманітних
мовних засобів, уникнення повторень слів, однотипних конструкцій.

Логічність – це правильність смислових зв’язків між словами і
реченнями у тексті.

Послідовність – виправданий планом висловлювання виклад теми.

Доречність – урахування адресності висловлювання, його сприйняття
слухачем, читачем.

Виразність – добір слів і речень з метою якнайточнішої передачі
думки.

Образність – оригінальність висловлювання, добір синонімічних
відповідників, уникнення однотипності вираження думок.

Перелік рекомендованих джерел

Основна література

1. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитися і правильно говорити / за
заг. ред. О. Сербенської. – Львів: Світ, 1994. – 152 с.

2. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення / Н. Д. Бабич. – Львів: Світ,
1990. – 232 с.

3. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови : навч.
посіб./ Н. Д. Бабич. – Львів : Світ, 2003. – 432 с.

4. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови :
навч. посіб. / Наталія Ботвина. – К. : АртЕк, 1998. – 192 с.

5. Волкотруб Г. Й. Стилістика ділової мови : навч посіб. / Г. Й.
Волкотруб. – К. : МАУП, 2002. – 208 с.

6. Глущик С. В. Сучасні ділові папери / Глущик С. В., Дияк О. В.,
Шевчук С. В. – К. : А.С.К., 2000. – 400 с.

7. Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова / М. Г. Зубков. – Х. :
Торсінг, 2003. – 448 с.

8. Коваль А.П. Ділове спілкування: навч. посіб. / Коваль А.П. – К. :
Либідь, 1992. – 280 с.

9. Культура фахового мовлення: навч. посіб. / за ред. Н. Д. Бабич. –
Чернівці : Книги-ХІІ, 2006. – 496с.

10. Мацюк З. Українська мова професійного спілкування: навч. посіб. /
Мацюк З., Станкевич Н. – К. : Каравела, 2006. – 352 с.

11. Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови: навч. посіб. /
Онуфрієнко Г.С. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 312с.

12. Пахомов В.М. Ділова українська мова: конспект лекцій / Пахомов В.М.
– Івано-Франківськ : Факел, 2002. – 358 с.

13. Плотницька І. М. Ділова українська мова у сфері державного
управління : навч. посіб. / Плотницька І. М. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. –
192 с.

14. Пономарів О. Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: навч.
посіб. / О. Д. Пономарів. – 2-ге вид., стереотип. – К. : Либідь, 2001.
– 240 с.

15. Українська ділова і фахова мова: практичний посібник на щодень /
М. Д. Гінзбург, І. О. Требульова, С. Д. Левіна, І. М. Корніловська ; за
ред. М. Д. Гінзбурга. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : «Фірма «ІНКОС»,
Центр навчальної літератури, 2007. – 672 с.

Додаткова література

1. Ботвина Н. В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділового
спілкування: навч. посіб. / Н. В. Ботвина. – К. : АртЕк, 2000. – 192 с.

2. Волошин В. Г. Комп’ютерна лінгвістика: навч. посіб. / В. Г. Волошин.
– Суми : ВТД ” Університетська книга”, 2004. – 382 с.

3. Гуць М.В. Українська мова у професійному спілкуванні : навч. посіб. /
Гуць М. В., Олійник І. Г., Ющук І. П. – К. : Міжнародна агенція
“BeeZone”, 2004. – 336 с.

4. Довідник з культури мови: [ посібник] / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик,
Н. М. Сологуб [та ін.] ; за ред. С. Я. Єрмоленко. – К. : Вища шк., 2005.
– 399 с.

5. Жайворонок В. В. Велика чи мала літера? Словник-довідник/
Жайворонок В. В. – К. : Наукова думка, 2004.

6. Корніяка О. М. Мистецтво гречності: Чи вміємо ми себе поводити ? /
О. М.  Корніяка. – К. : Либідь, 1996. – 96 с.

7. Культура мови на щодень / Н. Я. Дзюбишина-Мельник, Н. С. Дужик,
С. Я. Єрмоленко [та ін.]. – К.: Довіра, 2000. – 304с.

8. Культура української мови: довідник / С. Я. Єрмоленко, Н.
Я. Дзюбишина-Мельник, К. В. Ленець [та ін.] ; за ред. В.М.
Русанівського. – К. : Либідь, 1990. – 304 с.

9. Малиновський В. Я. Словник термінів і понять з державного управління
/ В. Я. Малиновський. – вид. 2-ге, доп. і виправл. – К. : Центр сприяння
інституційному розвитку державної служби, 2005. – 254 с.

10. Палихата Е.Я. Культура наукового і ділового мовлення / Е. Я.
Палихата. – Тернопіль, 1997. – 132 с.

11. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування /
Радевич-Винницький Я. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2006.
– 291с.

12. Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин,
А.Капелюшний, О.Сербенська, З.Терлак. – К. : Знання, 2004. – 367с.

13. Словник іншомовних слів : 23000 слів та термінологічних
словосполучень / уклад. Л. О. Пустовіт [та ін.]. – К. : Довіра, 2000. –
1018 с.

14. Словник скорочень в українській мові / уклад. Н.Д.Гула [та ін.] ;
ред.-упоряд. В. В, Жайворонок, М . М. Фещенко ; за ред. Л. С.
Паламарчука. – К. : Вища шк. Головне вид-во, 1988. – 512 с.

15. Словник труднощів української мови / за ред. С. Я. Єрмоленко. – К. :
Радянська школа, 1989.

16. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О.
Потебні; Інститут української мови. – стереотип. вид. – К. : Наукова
думка, 2003. – 240 с.

17. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів / С. П. Бибик,
І. Л. Михно, Л. О. Пустовіт, Г. М. Сюта. – К. : Довіра : УНВЦ «Рідна
мова», 1997. – 399 с. – (Б-ка держ. службовця. Держ. мова і
діловодство).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020