UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЧумацтво (реферат)
Автор
РозділУкраїнознавство, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7720
Скачало535
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Чумацтво

 

Одним із найдавніших і найвагоміших допоміжних занять українців було

чумацтво. Початки цього заняття сягають доби Київської Русі. Так, у

«Літописі Руському» згадуються прасоли, що займалися транспортуванням

солі з Прикарпаття. В XIV— XV ст. чумацтво перетворилося на промисел,

тобто стало важливим джерелом заробітку значної частини населення. З

того ж часу в письмових пам'ятках фігурує основний засіб транспорту

українських чумаків — «мажа». Не менш інтенсивно розвивався даний

промисел у наступних сторіччях, досягши найбільших масштабів наприкінці

XVIII — у першій половині XIX ст. Тоді чумацтво побутувало майже на всій

території сучасної України. На сході його межі проходили по р. Оскол до

впадання її в р. Сіверський Донець і далі по ньому; на півночі — по р.

Сейм до впадання її в р. Десну і далі по Десні до впадання її в Дніпро,

а від Києва на Радомишль — Житомир — Острог; на заході — до передгір'їв

Карпат і до Дністра; на півдні — аж до узбережжя Азовського і Чорного

морів.

 

Чумацтвом займалися переважно селяни і козаки, подекуди — міщани,

духовенство, поміщики. В добу середньовіччя основною продукцією їхньої

торгівлі були сіль і риба. їх транспортували в найвіддаленіші куточки

України, а також у Росію, Литву, Польщу та інші країни Європи: сіль — з

Прикарпаття і Криму, рибу — з Криму, пониззя Дніпра і Дону. З розвитком

промисловості й товарно-грошових відносин асортимент товару значно

розширився, а маршрути чумаків набули переважно південного напрямку.

Зокрема, наприкінці XVIII- у першій половині XIX ст. вони доставляли до

чорноморсько-азовських портів великі партії зерна, будівельних

матеріалів та інших вантажів, а на зворотному шляху вивозили традиційну

продукцію — сіль і рибу.

 

Чумацький промисел був суто чоловічою сферою діяльності, що

зумовлювалося трудомісткістю та небезпечністю праці В соціальному плані

він був доступний далеко не кожному козакові чи селянинові. Щоб ним

займатися, потрібно було мати насамперед воза («мажу», «паровицю») і

бодай пару дорідних волів. Більшість чумаків володіли однією-двома

парами тяглових тварин і відповідною кількістю «паровиць»; менша,

заможніша частина — десятками волів і транспортних засобів. Бідніших

селян часто наймали за погоничів тварин; це давало їм шанс у перспективі

стати самостійним прасолом.

 

У далеку і небезпечну дорогу чумаки готувалися заздалегідь — ще взимі.

Вони лагодили свої вози, виготовляли запасні частини (осі, дишла),

замовляли в стельмахів нові колеса, відгодовували волів, запасалися

дьогтем і харчами. Як тільки з-під землі з першими весняними променями

пробивалася трава, десятки чумаків на добровільній основі гуртувалися у

так звані «валки». Об'єднаними зусиллями легше було долати степові

простори, захищатися від татар, грабіжників чи навіть зграї вовків,

допомагати один одному під час мандрівки. Валку, яка в дорозі

розтягалася на сотні, а то й більше, метрів, очолював найдосвідченіший

чумак — «ватажок». Він визначав маршрут подорожі, домовлявся за платню

на водних переправах і митницях, визначав місця відпочинку і ночівлі,

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ