Яйце
Яйце — символ зародження, знак життя, воскресіння. Також — символ сонця.
Майже в усіх куточках планети яйце вважалося джерелом життя й початку
світу. У міфах різних народів зі світового яйця виникає всесвіт, або
якась світотворча сила, втілена в божество, або міфічні першопредки. А з
верхньої та нижньої половин яйця постають небо і земля.
Зі світового яйця з’являється всесвіт у давньофінському епосі
‘”Калевала”. Культурний герой карело-фінської міфології Вяйнямейнен —
мудрий дід, чарівник і шаман, перебував колись у первісному океані. А
потім на його коліні, що стирчало з води, птаха знесла яйце, з якого
чарівник заклинаннями створив світ.
Космос (світовий порядок), оспіваний Гомером, має форму яйця, трохи
сплюснутого на полюсах і розділеного площиною землі на дві півкулі:
верхню — небо, що межує з Олімпом, де живуть боги, й нижню — тартар, де
скніють повалені олімпійцями старші боги-титани, на чолі з Кроносом.
Один із варіантів космічного яйця бачимо в образі тибетського Дунгі
Гонгма — джерела виникнення всесвіту, першолюдини, культурного героя та
божеств. За версією міфу з місцевості Парі, від сирості й вітру виникли
п’ять яєць: темно-червоне із сардоніксу, червоне з міді, блакитне з
бірюзи, жовте із золота, біле зі срібла. Із цих п’яти яєць постали п’ять
елементів: вітер, вогонь, земля, вода, повітря. А із суті цих елементів
постало одне велике яйце. Із його зовнішньої шкаралупи з’явилися лха
(божества) — білі скелі, із внутрішніх вод — “біле первородне озеро”,
яке оточувало жовток. Із жовтка вийшло вісімнадцять яєць, із яких
з’явилося яйце, що породило першолюдину.
Індуїсти вважають творцем світу Брахму. Він у золотому яйці, у вигляді
золотого зародка, плавав упродовж року посеред первісного океану. Силою
думки творець розсунув яйце на дві половинки, з однієї створив землю, з
іншої — небо. Між ними виник повітряний простір. Таким чином всесвіт був
відділений від первісного океану — безкінечності “Асат”. Згодом
з’явилися п’ять елементів: вода, вогонь, земля, повітря, вітер. А вже
потім — божества й люди.
За одним із єгипетських міфів, бог сонця Ра з’явився з яйця, яке зніс на
пагорбі птах, що мав назву “великий Гоготун”.
За міфами народу чинів (М’янма), священний ворон Ашун зніс і висидів
яйце, з якого вийшли їхні предки. А ще чини вірили, що сонце залишило на
пагорбі Вебула яйце. Одна тамтешня жінка знайшла його й поклала до
горщика, який поставила біля вогнища в хаті. З того яйця вийшов хлопчик,
який став предком племені яхао. У міфології мионгів (В’єтнам), прамати
людського роду За Зен породила два яйця, з яких вийшло по синові. Сини
поодружувалися з небесними феями, які породили демонів і двох птахів:
Тунга і Тота. Оті Тунґ і Тот знесли велетенське яйце, яке з одного боку
було круглим, а з іншого — квадратним. Вони довго його висиджували, і
все марно. Тоді За Зен прислала на підмогу птахів таочао, й незабаром із
чудесного яйця вийшли предки мионгів та сусідніх із ними народів.
Світ давно “мучить” загадка: що з’явилося на світ першим: курка чи яйце?
Однак, згідно з міфами різних народів, перше яйце з’явилося взагалі без
курки, адже воно вже існувало до створення світу, й саме з нього той
світ постав. Проте один із міфів оповідає, що яйце все ж таки знесла
курка. Казка про Курочку-Рябу — відгомін такого міфу. У пісенному
обрядовому фольклорі зустрічається мотив “висиджування” з яєць хлопців і
дівчат, які потім паруються. Ось як у цій веснянці:
Сиділа квочка коло кілочка,
(Приспів: Ой то-то мати, коло кілочка).
Висиділа вона п’ятеро дітей.
Одно дитятко — то Семененько,
Друге дитятко — то Свириденько,
Третє дитятко — то Федоренько,
Четверте дитятко — то Іваненько,
П’яте дитятко — то Кириленько.
Сиділа квочка коло кілочка,
Висиділа вона п’ятеро дітей.
Одно дитятко — то Настюненька,
Друге дитятко — то Явдошенька,
Третє дитятко — то Віруненька,
Четверте дитятко — то Мартуненька,
П’яте дитятко — то Даруненька.
А Настуненька для Семенонька,
А Явдошенька для Свириденька,
А Вірунька для Федоренька,
А Мартуненька для Іваненька,
А Даруненька для Кириленька.
У білоруській волочильній (весняній) пісні пава зносить три яєчка й
виводить із них трьох синів. В українській весільній — ластівка у гнізді
на верхівці терема виводить “діток-одноліток” — молодого й молоду.
Яйце в багатьох фольклорних текстах — дуже важливий і цінний дарунок. У
казці “Яйце-райце” орел на знак вдячності чоловікові, який його
врятував, робить так, щоб перната рідня подарувала тому чарівне яйце.
Птах навчив казкового героя, аби він не брав нічого,, що йому
пропонуватимуть, — тільки яйце-райце. В іншій білоруській волочильній
пісні курочка ряба нанесла бабусі повен кошик яєць. Бабуся наділила ними
всіх онуків, а сироті замість яйця пропонує які завгодно дарунки
(щасливу долю, дорогу шубу, вола, коні тощо), але сирота хоче тільки
червоного яєчка.
Повний рік є завершеним колом, що має початок і кінець, і несе в собі
ідею цілісності й циклічності: рік народжується й помирає, щоб
відродитися. Отож у загадці його зображено як яйце: “Летів птах на
дванадцяти ногах та одне яйце зніс”.
–
„Ae1$7$8$@&H$`„Aegd†’c В іншій загадці — “Дуб-дуб довговік, на ньому
дванадцять гіллів, на кожній по чотири гнізда, в кожному — по сім яєць,
шість простих, а сьоме — червоненьке” у вигляді яєць показані дні тижня.
Сьомий день тижня — неділя — це червоненьке яєчко, символ воскресіння,
на честь якого шанується неділя.
Особливе значення має яйце на Великдень. Червона крашанка — ознака
радості, символ воскресіння. У великодню суботу (або в четвер) фарбують
крашанки. Основний колір крашанок — червоний, він символізує пролиту за
людей кров воскреслого Спасителя й радість життя. Темно-червоний колір
готують із відвару цибулиння. З кори дикої яблуні отримують жовту барву;
з молодого березового листя — салатову; з шишечок вільхи — брунатну. У
воду для фарбування крашанок додають потроху свяченої води —
хрещенської, стрітенської і благовіщенської. Зазвичай крашанок готують
тринадцять — на згадку про Христа і його дванадцятьох апостолів.
Крашанками обмінюються зі знайомими, їх дають родичам, сусідам, тим, хто
прийшов привітати, носять у гості, роздають жебракам. Також передають
померлим, кладучи на могили. Шкаралупки з крашанок пускають на воду, щоб
пливли “до рахманів” і вказали їм, що час святкувати Рахманський
Великдень. Із крашанками є багато ігор; навбитки, міньки навпомацки,
скочування з горбочка, вгадування з шапками тощо. Писанки — символ
весняного воскресіння. Дівчата дарували писанку коханим, умивалися з
посудини, куди занурювали писанки, — щоб бути гарними.
Яйця використовували у хліборобських обрядах, адже вірили в їхню
здатність викликати воскресіння землі, пробудження сил проростання і
зростання. Так, у день св. Юрія крашанки качали по полю й закопували
там. Як свідчать науковці, качання по засіяному полю або закопування в
землю крашанок (що, як відомо, символізують зародження нового життя)
мало пробудити плодотворну силу землі.
У скотарів символічні дії з яйцем забезпечували плодючість худоби.
Пам’ятаєте казку “Яйце-райце”? Там із розбитого яйця вийшли на білий
світ сотні корів.
У яйці, згідно з повір’ями, міститься життєва сила змія або Кощія
(Костія) Безсмертного. Російські вчені реконструювали міф про світове
яйце на основі казок свого народу. Яйце перебуває у володіннях змія,
який символізує первісний хаос та підземне царство. Поки він живий, він
не дає “вилупитися” й розгорнутися силам майбутнього всесвіту, які ще в
зародку містяться в яйці. З’являється змієборець, він перемагає змія і
визволяє всесвіт. Життєві сили космосу відновлюються.
За багатьма легендами, яйце висиджує змій. Або ж змій сам виходить із
яйця. Так, вважалося, що з яйця, знесеного півнем, може вилупитися
крилатий змій. За віруваннями давніх литовців, летючого вогненного
духа-змія Айтвараса можна вивести з яйця семилітнього півня. Міфічний
змій Василіск, який міг убивати не тільки отрутою, а й поглядом та
диханням, від якого сохла трава і тріскалися скелі, з’являвся з яйця,
яке зніс півень, а висиділа жаба.
За повір’ями, із яйця-зноска можна вивести домовика. А про зв’язок яйця
з богом потойбіччя свідчать уявлення, згідно з якими воно допомагало при
гасінні пожеж і шуканні скарбів.
Українські легенди й казки зберегли уявлення про зародження в яйці
будь-яких різновидів життя: обожнюваних природних стихій (сонця, вітру),
надприродних істот (домовика, крилатого змія), людей. Казка розповідає:
“Був чоловік такий, що не мав дітей. Ішов він якось дуже вдосвіта й
найшов яєчко в корчі. Узяв те яєчко, поклав у пазуху та й так втішався
ним, як не знати чим… Поклав те яєчко на піч і все про нього думає.
Прийшла ніч. Не спить він, аж дивиться, а те яєчко розкривається, а
звідти виходить такий хлопчик маленький і такий гарний, що чудо, та й
каже: “Чоловіче, не бійся мене, а будь мені за тата. Я називаюсь
Красносвітом”.
В іншій казці розповідається, як у нагороду за добре серце Бог дарує
бездітному чоловікові синів: “Отже, зроби так, — загадує йому янгол. —
Як вернешся сьогодні додому, не їж і не пий, і не говори нічого з
жінкою, а бери решето та йди по селу яєць просити. В кожній хаті проси
тільки одно яєчко”. Пішов дід по селу… Не відповідав на запитання, ні
на сміх, а як де, то й на лайку, і як вернувся додому, мав у решеті сто
одне яйце… Поставив дід решето з яйцями на печі, сам ліг коло нього. А
як стало розвиднятись, дивляться, а з кожного яйця хлопчик вилупився”.
Ця казка називається “Зноско”, бо сто перше яєчко хтось дав дідові
малесеньке — яйце-зносок (тобто останнє, знесене куркою, яка вже
перестає нестися). З нього і хлопчик вилупився маленький, щупленький. “А
як хрестили хлопців, то всім імен вистачило; тільки найменшого не знали,
як назвати, то так Зноском і охрестили”. Насправді ж він, як це буває в
казках, виявився найкмітливішим і найщасливішим.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
