.

Окисні процеси в мітохондріях під впливом ксенобіотиків та їх аліментарна корекція: Автореф. дис… д-ра біол. наук / Л.Ф. Лаврушенко, Київ. ун-т ім.

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
153 4055
Скачать документ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЛАВРУШЕНКО ЛЮДМИЛА ФЕДОРІВНА

УДК 576. 345 : 591. 133. 1

ОКИСНІ ПРОЦЕСИ В МІТОХОНДРІЯХ
ПІД ВПЛИВОМ КСЕНОБІОТИКІВ ТА ЇХ
АЛІМЕНТАРНА КОРЕКЦІЯ

03.00.04 – біохімія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора біологічних наук

Київ – 1998
Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в лабораторії біохімії ВАТ “Науково-дослідний інститут харчування”.
НАУКОВИЙ
КОНСУЛЬТАНТ: доктор медичних наук
Жирнов Віктор Валентинович,
завідуючий лабораторією молекулярних механізмів клітинної сигналізації
Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, Київ

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: доктор біологічних наук
Виноградова Руфіна Петрівна, професор кафедри біохімії Київського університету ім. Тараса Шевченка, Київ

доктор біологічних наук, с.н.с.
Дмитренко Микола Петрович,
завідуючий лабораторією біохімії Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя МОЗ України, Київ

доктор біологічних наук, с.н.с.
Тугай Василь Андрійович,
провідний науковий співробітник відділу біохімії м’язів Інституту біохімії
ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ

ПРОВІДНА УСТАНОВА: Інститут фармакології і токсикології АМН України, Київ
Захист дисертації відбудеться “15” грудня 1998 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.24 при Київському університеті ім. Тараса Шевченка за адресою: 252127, м. Київ, проспект Глушкова, 2, корпус 12 (біофак), ауд. 215.
Поштова адреса: 252033, Київ-33, вул. Володимирська, 64, спецрада
Д 26.001.24, біологічний факультет.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці університету, Володимирська, 58.
Автореферат розісланий “13” листопада 1998 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат біологічних наук,
професор О. В. Брайон

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. На протязі життя організм людини підлягає впливу значної кількості токсичних речовин як природного, так і, в основному, антропогенного походження, які надходять з атмосферним повітрям, питною водою, продуктами харчування, а також при контакті з ними в умовах виробництва.
До ксенобіотиків належать різні групи токсичних речовин. Нітрати– постійні супутники людини  входять до складу рослин як продукти їх метаболізму (В. П. Реутов та ін., 1997). Останнім часом вплив їх на організм людини значно посилився, що обумовлено використанням інтенсивних технологій у рослинництві, які потребують внесення до грунту великої кількості мінеральних добрив. Потрапляючи до грунту з азотними добривами та із стоками тваринницьких комплексів, нітрати легко мігрують у верхні шари грунтових вод (О. І. Циганенко, 1994). При цьому виникають значні зони забруднення, що створює проблему з питною водою для сільського населення України. Вважають, що в середньому 17 % нітратів надходить до організму саме з питною водою.
Крім нітратів певну загрозу створюють також фтористі сполуки, розповсюдження яких обумовлено не тільки значними викидами промислових підприємств і присутністю їх у фосфорних мінеральних добривах, але й наявністю в Україні біогеохімічних провінцій з надлишком неорганічних сполук фтору в питній воді та продуктах харчування, найбільшою з яких є Бучакська (В. Н. Окунєв та ін., 1987). Сполуки фтору з харчовим раціоном потрапляють до організму людини, що сприяє розвитку симптомів хронічної фтористої інтоксикації – флюорозу (О. С. Кас’яненко та ін., 1993). Надлишок фтору особливо негативно впливає на організм дітей. У регіонах, де раціони харчування мають підвищений вміст фтору, здорових дітей у 3,5 рази менше, ніж у контрольних регіонах (В. П. Дьомін та ін., 1994).
Існує також проблема забруднення довкілля галогензаміщеними вуглеводнями, а саме, тетрахлорметаном. Установлено, що термін напівроз-кладу його в довкіллі становить 40 років (G. N. Peterson et al., 1994). Про актуальність цієї проблеми свідчить існування у США міжнародних програм, які розробляють методи ефективного знезараження грунтових вод та очищення їх від ССL4.
Викликає тривогу поширення використання харчових добавок – речовин, які добавляють до їжі під час її приготування, вплив яких на організм остаточно не з’ясовано. Це ароматизатори, консерванти, барвники, антиоксиданти, підсолоджувачі та багато інших. Особливої уваги потребують харчові добавки синтетичного походження. Для їх одержання використовують не тільки натуральні речовини, але й хімічні сполуки, такі як спирти, ароматичні вуглеводні, лактони, фурани, циклічні, ациклічні та карбонільні сполуки (Д. Мс. Gill, 1990, К. К. Бабієвський, 1990, E. N. Seitz, 1990, Е. К. Титов та ін., 1993). Різноманітність та складна будова цих речовин, їх здатність реагувати з білками, вуглеводами, жирами та іншими речовинами харчового раціону і перетворюватись при цьому на речовини із невідомими властивостями, спонукає відноситись до їх широкого використання із надзвичайною осторогою, оскільки організм людини раніше з ними ніколи не спіткався і тому не має системи для їх детоксикації. До того ж проблема ускладнюється застосуванням комбінації цих речовин у харчовому раціоні, оскільки сумарний вплив їх на організм не досліджено. Кількість харчових добавок, які використовуються у харчовій промисловості країн Європи і США, перевищує 1500. Недосконалість державного законодавства України приводить до проникнення на ринок харчових добавок, механізм дії яких на організм детально не вивчений. Все це свідчить про необхідність проведення сучасних біохімічних досліджень впливу ксенобіотиків на метаболічні процеси в організмі.
Як доведено, переважна більшість ксенобіотиків викликає порушення окисних процесів в клітинах живого організму. Відомо, що більшість метаболічних перетворень здійснюється в мікросомах печінки та в мітохондріях (Н. Я. Головенко, 1981). Реакційно здатні інтермедіати, що при цьому утворюються, можуть викликати зміну структури мембран, порушення активності мембранозв’язаних ферментів та структурноорганізованих комплексів. Процеси, що знаходяться в основі цих порушень, їх послідовність та черговість до цього часу не з’ясовані.
За цих обставин особливе значення мають дослідження щодо з’ясування механізмів впливу ксенобіотиків на метаболічні процеси, а також розробка заходів, спрямованих на обмеження проникнення їх у внутрішнє середовище організму, прискорену елімінацію їх з організму, і, зрештою, попередження процесів порушень обміну речовин, індукованих ксенобіотиками.
В наш час вважається перспективним використання аліментарних факторів як антиоксидантів, що зумовлено участю їх в біохімічних процесах, які визначають клітинну резистентність до кисню та дозволяють цілеспрямовано використовувати протиокисні властивості речовин. Дослідження таких факторів є необхідним для обгрунтування можливості використання окремих біологічно активних сполук у складі харчових продуктів, виявлення їх оптимальних співвідношень у раціоні для розробки засобів аліментарної профілактики патологічних станів, які викликають ксенобіотики, і створення продуктів харчування спрямованої дії. Закономірним у цьому відношенні є інтерес до таких нутриєнтів як ретинол і токоферол, які можуть сприяти стабілізації структури мітохондріальної мембрани і тим самим нормалізувати процеси енергозабезпечення тканин.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було встановити біохімічні механізми дії різних класів ксенобіотиків та незбалансованого харчування на окисні процеси в мітохондріях і ліпідний склад гепатоцитів та наукове обгрунтування принципів аліментарної профілактики даних процесів.
Для досягнення поставленої мети до завдання роботи входило:
 вивчення впливу токсичних речовин (фторид натрію, нітрати, тетрахлорметан) на процеси окисного фосфорилювання в мітохондріях печінки;
 дослідження дії харчових добавок (як натуральних, так і синтетичного походження) на окисні процеси в мітохондріях печінки;
 вивчення впливу на організм найбільш розповсюджених видів незбалансованого харчування (різні кількісні і якісні співвідношення жирів у раціоні, вплив фосфоліпідів);
 встановлення зв’язку між змінами у складі харчового раціону та метаболізмом у гепатоцитах;
 створення наукових підходів до аліментарного захисту організму від несприятливого впливу токсичних речовин і незбалансованого харчування.
Наукова новизна одержаних результатів. При проведенні досліджень вперше встановлено, що в патогенезі загальнотоксичної дії багатьох ксенобіотиків особливо важливу роль відіграє порушення окисного фосфорилювання в мітохондріях печінки, обумовлене накопиченням продуктів ПОЛ, що веде до ушкодження структурної цілісності мітохондріальної мембрани, активності зв’язаних з нею ферментів, а також зниженню вмісту аденозинтрифосфату. При цьому харчування виявляє модифікуючий вплив на окисні процеси в клітинах печінки.
Встановлено, що харчові добавки різного походження і призначення (ароматизатори, замінники цукру) можуть негативно впливати на окисно-відновні процеси в мітохондріях подібно до таких токсичних речовин, як фториди, нітрати, тетрахлорметан. Ступінь впливу на окисні процеси залежить від дози і тривалості їх дії на організм.
Вивчено закономірності змін основних компонентів ліпідної фази – загальних ліпідів, фосфоліпідів, холестеролу та його ефірів, жирнокислотного складу сироватки крові і тканин печінки, продуктів пероксидного окислення ліпідів – в зв’язку з різним якісним і кількісним складом раціону харчування.
Визначено універсальний механізм дії хімічних токсикантів і ксенобіотиків їжі на окисні процеси в мітохондріях. Односпрямованість порушень процесів окисного фосфорилювання зумовлена змінами активності ферментів циклу Кребса і дихального ланцюга, змінами ліпідного складу і структурної організації мембран мітохондрій.
Виявлено, що існують закономірності між якісним і кількісним ліпідним складом раціону і ступенем активації процесів пероксидного окислення ліпідів та змінами жирнокислотного складу тканин організму. Показано, що реалізація механізму дії оптимального за складом ліпідного компоненту раціону здійснюється через стабілізацію структурно-функціональної організації мембран мітохондрій.
Експериментально обгрунтовано ефективність застосування раціонів, збагачених вітамінами, як природними антиоксидантами, і поліненасиченими жирними кислотами, при порушенні процесів окисного фосфорилювання в мітохондріях за умов дії токсичних речовин.
З’ясовано, що збалансованість харчування дозволяє пом’якшити наслідки токсичної дії на організм окремих ксенобіотиків, зокрема, фториду натрію і тетрахлорметану.
Розроблено наукові підходи до системи аліментарного захисту організму від токсичної дії ксенобіотиків, основними положеннями якої є збалансованість раціону, його ліпотропність і антиоксидантна спрямованість.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблено принципи створення спеціальних продуктів харчування для корекції раціонів з метою усунення наслідків токсичної дії ксенобіотиків, що дає можливість знизити інтенсивність процесів ПОЛ і модифікувати ліпідний склад клітин печінки, нормалізувати окисно-відновні процеси в мітохондріях.
Визначення стану системи “структурно-функціональна організація мембран мітохондрій – процеси ПОЛ – антиоксидантний захист організму” запропоновано використовувати як об’єктивні критерії для оцінки ступеня тяжкості порушень при дії ксенобіотиків або дисбалансу харчового раціону на організм.
Результати досліджень впливу раціонів із спеціалізованими продуктами харчування на стан ліпідного обміну і функцію антиоксидантної системи в організмі, можуть бути використані для оцінки ефективності їх використання при дії на організм токсичних речовин.
Створено новий харчовий продукт “Атлет”, який впроваджено як лікувально-профілактичний. За матеріалами роботи одержано патент на винахід “Харчовий продукт “Атлет” (№ 9300611Ц від 15. 07. 97 р.).
Результати досліджень використано для написання і видання монографії “Патогенез, профілактика і лікування фтористої інтоксикації”; Київ: Здоров’я, 1987. – 147 с. (в співавт. із В. М. Окунєвим і В. І. Смоляром).
Положення, які виносяться на захист
1. Установлений загальний механізм порушень метаболізму в клітині внаслідок дії різних ксенобіотиків, які відрізняються за хімічної структури.
2. Механізм загальнотоксичної дії ксенобіотиків, обумовлений стимуляцією процесів пероксидного окислення ліпідів, що веде до зміни ліпідного компоненту клітин печінки, порушення активності окисних ферментів та процесів окисного фосфорилювання у мітохондріях і зниження вмісту аденозинтрифосфату.
3. Зміни метаболізму в клітині під впливом незбалансованого харчування, які мають таку ж спрямованість, як і при дії ксенобіотиків, і можуть корегуватися специфічно спрямованим харчуванням.
4. Основні принципи аліментарного захисту організму, що включають збалансованість раціону за основними харчовими компонентами, його ліпотропність і антиоксидантну спрямованість.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи викладено на V Всесоюзному біохімічному з’їзді (Київ, 1986); 14 Всесоюзній конференції по травленню та всмоктуванню (Тернопіль, 1986); Республіканській науковій конференції “Еколого-гігієнічні проблеми харчування населення” (Київ, 1992); V Національному конгресі з харчування (Пловдів, НРБ, 1993); Республіканській науковій конференції “Медико-біологічні аспекти розробки продуктів харчування” (Київ, 1993); I Міжнародному науковому конгресі “Традиційна медицина і харчування” (Москва, 1994); 5-му Конгресі світової федерації Українських лікарських товариств (Дніпропетровськ, 1994); VII Українському біохімічному з’їзді (Київ, 1997); IV Міжнародній конференції “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 1997); Науково-практичній конференції “Реабілітація хворих похилого віку із захворюванням серцево-судинної системи й церебрально-судинною патологією” (Київ, 1997); Науково-практичній конференції “Актуальні проблеми екогігієни і токсикології” (Київ, 1998).
Особистий внесок здобувача. В процесі виконання дисертаційної роботи здобувач був науковим керівником та відповідальним виконавцем окремих НДР, співвиконавцем фрагментів робіт. Дослідження впливу ксенобіотиків на активність сукцинатдегідрогенази та процеси окисного фосфорилювання в мітохондріях печінки щурів, а також підрозділи 3.3, 3.4 і 3.5 виконані здобувачем особисто. Показники ліпідного обміну під впливом фториду натрію досліджували разом із д.м.н. Жирновим В. В.; дію тетрахлорметану на показники обміну ліпідів вивчали разом з д.б.н. Фінагіним Л. К. Імунологічні дослідження на білих мишах проводили разом з член-кор. НАНУ, АМН України і РАМН Фроловим А. Ф., на хворих із серцево-судинною патологією – разом з к.б.н. Дроздовою І. В.; особлива подяка к.б.н. Мурашко С. В. за надану технічну допомогу при вивченні жирнокислотного складу тканин.
Публікації. По темі дисертації опубліковано 22 наукові роботи, в тому числі одна монографія і один патент на винахід.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, результатів роботи та їх обговорення, заключення, висновків, списку літератури, що складається з 351 роботи. Дисертація викладена на 220 стор., має у своєму складі 35 таблиць, 1 схему.
Дисертаційна робота виконувалась за планом науково-дослідних робіт Київського науково-дослідного інституту гігієни харчування (КНДІГХ).

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Для створення моделі фтористої інтоксикації використовували фторид натрію, який в організмі швидко дисоціює з утворенням іону фтору (О. П. Бресткін та ін., 1971).
Досліди проводили на білих щурах-самцях. Водний розчин фториду натрію щоденно вводили тваринам у шлунок за допомогою зонда. В експерименті використовували токсичні дози фтористого натрію – 35 мг/ кг маси тіла на протязі 3 діб, а також 2,4 мг/ кг (1/100 ЛД50) або 0,35 мг/ кг на протязі 180 діб, що відповідає тій кількості фтору, яка найчастіше надходить до організму працівників промислових підприємств, зайнятих у виробництві алюмінію та фосфатних добрив, або жителів районів з концентрацією фтору у питній воді в межах 4-6 мг/ л, що спостерігається в Бучакській біогеохімічній провінції Лівобережної України (О. С. Кас’яненко та ін., 1993). Частина тварин в умовах тривалого надходження в організм фториду натрію одержувала у харчовому раціоні ретинол-ацетат чи токоферол ацетат у дозах 70 мкг/кг або 5 мкг/кг маси тіла відповідно. З метою з’ясування механізму дії фториду натрію в дослідах in vitro вивчали його вплив на активність сукцинатдегідрогенази у мітохондріях печінки в залежності від концентрації та терміну дії.
Вплив пероксиду водню на окисне фосфорилювання вивчали в умовах додавання його в концентрації 1 – 5 мкМ Н2О2 до суспензії мітохондрій.
Для вивчення дії нітратів на процеси окисного фосфорилювання в мітохондріях печінки використовували нітрат натрію. Досліди виконували як на новонароджених, так й на дорослих щурах. У дослідних групах новонародженим щуренятам внутрішньошлунково вводили на протязі 14 діб розчин нітрату натрію у дозах 1/2 ЛД50 – 1089,5, 1/4 ЛД50  544,0, 1/8 ЛД50  272,4 мг/кг NO3- на 1 кг маси тіла відповідно. Дорослі щури отримували нітрат у біоеквівалентних дозах: 1/2 ЛД50  2250,0; 1/4 ЛД50  1125,0; 1/8 ЛД50 – 562,5 мг/кг. Коефіцієнт кореляції визначали за методом (О. І. Мерков, Л. Є. Поляков, 1974), де rху незалежно від знаку приймали за величин від 0 до 0,29 – як малу; 0,30 – 0,69 – як середню; 0,70 – 1,0 – як сильну кореляцію.
Досліди по вивченню впливу тетрахлорметану на показники окисного фосфорилювання у мітохондріях печінки та стан антиоксидантної системи організму виконували на білих щурах-самцях. Пошкодження печінки у щурів дослідних груп викликали шляхом трьохразового внутрішньошлункового введення 4 мл/кг маси тіла 40 % розчину тетрахлорметану у соняшниковій олії. У щурів III та IV груп половину ліпідного компоненту в раціоні замінювали на соняшниковий або соєвий фосфатидний концентрат відповідно.
Підсолоджувач сахарол, вилучений з дволистника солодкого, у 300 разів солодший від сахарози. Головні речовини сахаролу складають дитерпенові глікозиди стевіозид (60 %) та ребаудіозиди А і Б (30 %). За максимально переносиму дозу сахаролу була прийнята така, що в субхронічному експерименті не викликала загибелі тварин і гальмувала збільшення маси тіла не більш ніж на 10 % у порівнянні з контрольними тваринами. Дослідні щури одержували сахарол у кількості 3,6 мг/кг маси тіла, що за солодкістю адекватно фізіологічному нормативу цукру, а також збільшену у 10 та 50 разів кількість сахаролу (36 та 180 мг/кг маси тіла відповідно) протягом 5 місяців.
Для вивчення впливу сахаролу на процеси окисного фосфорилювання у мітохондріях печінки використовували білих щурів-самців з індукованим цукровим діабетом. Діабет викликали шляхом внутрішньошлункового введення алоксану у дозі 150 мг/кг маси тіла після 48-годиннного голодування. Через два тижні у тварин визначали вміст глюкози у сироватці крові. В експеримент брали тільки тих тварин, у яких концентрація глюкози в сироватці була підвищеною від 12 до 25 ммоль/л.
Вивчення впливу синтетичного підсолоджувача отизону (калієва сіль 6-літій-3,4-дегідро-1,2,3-окситіазин-4-ОН-2,2-диоксиду) здійснювали на білих щурах-самцях. Тварини одержували отизон у дозах, що складали 1/50 ЛД50, III групи – 1/100 ЛД50, IV групи – 1/1000 ЛД50 (160, 80 і 8 мг/кг маси тіла відповідно). Показники знімали через 4 місяці від початку експерименту.
Враховуючи достатньо високий рівень сапонінів у продуктах харчування та неоднозначність даних літератури про їх токсичність вивчали вплив таких сполук на організм у відповідності до загальноприйнятих в гігієні харчування та харчовій токсикології рекомендацій. Відносно вибору кількості сапонінів виходили з дози, яку використовують в процесі виробництва халви (300 мг/кг). Дозу розраховували на одиницю маси тіла людини, базуючись на реальному вживанні продукту (0,5 кг на добу). У такій кількості халви міститься 150 мг сапонінів, тобто 2,2 мг сапонінів на 1 кг маси тіла. Крім того дослідні групи тварин отримували в 50 і 100 разів збільшену дозу сапонінів (110 та 220 мг/кг маси тіла відповідно). Показники знімали через 2, 5 та 10 місяців від початку експерименту.
За об’єкт дослідження було також використано ароматичні композиції, що імітують запах м’яса та являють собою комбінацію ароматичних речовин біс(фурфурол)дисульфіду, 2-метил-2-пропентіолу, біс(2-метилаліл)сульфіду, 2-тіофентіолу. Тварини щоденно на протязі 4 місяців одержували ці препарати у дозах, що складали 1/20 ЛД 50, тобто 249 мг/кг маси тіла. На протязі експериментального періоду сумарна доза складала 4,5 ЛД50.
Вплив суміші амінокислот на процеси окисного фосфорилювання вивчали на білих щурах протягом 10 місяців. Тварин тримали на раціоні, у якому 25 % білків замінювали на суміш амінокислот, одержану із відходів м’ясної промисловості чи із крові великої рогатої худоби.
Згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я кількість жирів повинна складати від 15 % (нижня межа) до 30 % (верхня межа) добової енергетичної цінності раціону людини. Тому при проведенні експерименту використано саме такі кількості, а також 23 % – середнє значення величини жиру у складі раціону.
Вивчення впливу на організм різної кількості та різних співвідношень жирів рослинного та тваринного походження у раціоні проводили у хронічному експерименті на 240 білих щурах-самцях, які одержували ізоенергетичні раціони, збалансовані за вмістом харчових компонентів. Тварин поділяли на 3 групи, які одержували 15, 23 чи 30 % жиру з харчовим раціоном.
Склад раціону, % I група II група III група
Жир 15 23 30
Білок 18 18 18
Вуглеводи 67 59 52
Кожна з цих груп тварин в свою чергу була поділена на 3 підгрупи (А, Б, С), які одержували олію і лярд відповідно у співвідношеннях 1 : 3,3; 1 : 2; 1 : 1,3. Визначення проводили через 1, 3, 6 і 10 місяців від початку експерименту.
Вплив фосфоліпідного концентрату вивчали на 200 білих щурах. Тварини дослідних груп одержували 5, 50 чи 100 % фосфатидного концентрату замість відповідної кількості соняшникової олії і лярду від їх енергетичної цінності. Енергетична цінність контрольного раціону (1,696 мДж/100 г) була всього на 4,5 % більша від раціону із 100 % заміною (1,620 мДж/100 г) внаслідок того, що енергоцінність фосфатидного концентрату менша, ніж триацилгліцеролів і складала біля 27,21 кДж/г. Показники знімали через 1 та 6 місяців від початку експерименту.
Розроблений нами разом з співробітниками Інституту хімії та технології харчових продуктів АМН України екструзійний продукт “Атлет” складається з 55 % круп’яної сировини (пшениця, кукурудза, рис, горох, овес), багатої на вітамін Є, 14 % сухого молока, що містить вітамін А, 10 % соняшникової олії, що містить токофероли, 16 % цукру, 5 % суміші амінокислот гідролізатної.
Дослідження впливу препарату “Атлет” на імунну відповідь організму здійснювали на білих мишах лінії СВА. У першій серії дослідів піддослідна група одержувала препарат “Атлет” у кількості 40 мг на 1 г маси тіла протягом 5 діб, у другій серії – у такій самій кількості на протязі 18 діб. По закінченні строку експерименту визначали вміст у селезінці імунних ро-зеткоутворюючих клітин (І – РУК), а також титр гемолізинів та гемаглютинінів у сироватці периферичної крові.
З метою вивчення впливу препарату “Атлет” на імунну відповідь у людей обстежено двадцять чоловіків, хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) без інфаркта міокарда, середній вік яких складав 52,6  2,8 роки, стаж праці на виробничому об’єднанні “Південний машинобудівний завод” – 22,3  7,6 років, тривалість захворювання – 8,3  1,5 роки. Хворих було поділено на дві групи. До І групи увійшли десять чоловіків, які в амбулаторних умовах одержували по 100 г продукту “Атлет” на добу. Десять чоловіків, які складали контрольну групу, знаходилися на домашньому раціоні. На протязі одного місяця проводили традиційне медикаментозне лікування усіх хворих І та ІІ груп. Після закінчення періоду лікування вивчали в їх крові вміст Т- та В-лімфоцитів, а також вміст І, А та М-імуноглобулінів.
Мітохондрії із печінки щурів виділяли за методом D. Jonson, H. Lardy (1967). Визначення сукцинатдегідрогеназної активності проводили за методом T. P. Singer (1974). Швидкість поглинання кисню мітохондріями визначали за методом B. Chance, G. R. Williams, 1955; А. Д. Виноградов з спів. (1978). Активність АТР-ази визначали за методом H. Bradford (1976). Кількість білка визначали за біуретовою реакцією (A. Gornall et all, 1949). Аденілові нуклеотиди аналізували методом електрофорезу (Т. Б. Векстерн, О. О. Баєв, 1957), концентрацію їх вивчали спектрофотометрично (О. Спірін, 1957). Екстракцію ліпідів із печінки проводили за методом G. Folch et al. (1957). Аналітичний поділ сумарних ліпідів здійснювали хроматографічно (Е. Шталь, 1965). Рівень вільного та зв’язаного холестеролу в ліпідних екстрактах визначали за методом A. J. Courchaine et al. (1959) та M. J. Yasuda (1932). Визначення вмісту холестеролу ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) та індексу атерогенності проводили за методом О. Н. Климова та І. Є. Ганеліної (1975). Вміст сумарних фосфоліпідів визначали за модифікованим методом R.J.L. Allen (1940). Вміст фосфору в ліпідних фракціях вимірювали методом (М. Кейтс, 1975). Інтенсивність процесів пероксидного окислення ліпідів оцінювали за вмістом дієнових кон’югатів (R. A. Klein, 1970). Індекс окислення визначали як співвідношення поглинання зразку ліпідів при довжині хвилі 233 нм до довжини хвилі, при якій поглинання пропорційне до сумарної концентрації ліпідів у зразку – 216 нм. Кількість малонового діальдегіду визначали за методом H. Ohkawa (1979). Вміст ретинолу в печінці у щурів вимірювали флюорометрично за методом B. D. Druyan (1971). Електричні характеристики біслойних фосфоліпідних мембран знімали на приладі, принципова схема якого описана Л. І. Болтакс (1971). Жирнокислотний склад тканин вивчали на хроматографі “Інтерсматі” GC 121 DFL с детектором ДІП. Метилювання жирних кислот проводили по методу Лапкіна В.З., Садовніковой Н.П. (1971). Титр гемолізинів та гемаглютинінів у сироватці крові мишей визначали за методом О. Е. В’язова (1967). Вміст імунних розеткоутворюючих клітин у сироватці крові мишей досліджували за методом E. Бем (1979). Кількість імуноглобулінів визначали методом радіальної імунодифузії за Manchini, кількість Т- та В-лімфоцитів досліджували методом спонтанного та комплементарного розеткоутворення відповідно (Г. Фримель, 1987). Статистичну обробку результатів досліджень проводили за Ст’юдентом – Фішером і вважали їх вірогідними при p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020